Особливості професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя інформатики до інноваційної діяльності

Размещено на http://allbest.ru

16

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Особливості професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя інформатики до інноваційної діяльності

Захаревич Микола Анатолійович кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри професійної освіти та технологій за профілями,

Жмуд Оксана Василівна кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри інформатики і ІКТ

м. Умань



Анотація

Стаття присвячена проблемі професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя інформатики до інноваційної діяльності. Авторами доводиться думка, що основною особливістю підготовки спеціаліста, зокрема майбутнього педагога, стає освітня діяльність, спрямована на освоєння високого рівня компетентності у професії.

Доведено, що актуальні напрямки і завдання щодо створення єдиного освітнього простору педагогічного освіти та досконалість системи професійної педагогічної підготовки в закладах вищої освіти - це реалізація принципу наступності в освітніх програмах підготовки учителів інформатики; розробка перспективних моделей інтеграції професійної фахової передвищої освіти, вищої освіти у систему безперервної педагогічної освіти; здійснення мережевої взаємодії регіональних освітніх кластерів закладів вищої та фахової передвищої освіти; розробка моделей виявлення, відбору і супроводу педагогічно обдарованих, які навчаються за програмами вищої педагогічної освіти; забезпечення єдиних вимог до якості підготовки педагогічних кадрів; забезпечення інтеграції психолого-педагогічної та методичної підготовки педагогів; розробка методичного супроводу електронних модулів програм педагогічної освіти.

Обгрунтовано доцільність створення та використання електронних освітніх ресурсів, що мають чималий потенціал для підвищення професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя інформатики до інноваційної діяльності та сприяють усвідомленню ним особливостей майбутньої професійної діяльності, розвитку особистісних і професійно важливих якостей, необхідних для успішного опанування майбутньої професії; оптимізують побудову індивідуальних освітніх траєкторій, розвиток творчих здібностей. А також важливим при проєктуванні інноваційних оціночних засобів є необхідність передбачати оцінку здатності до інноваційної діяльності, що сприяє підготовці випускника, готового вести пошук та вирішення нових завдань, пов'язаних з недостатністю конкретних спеціальних знань та відсутністю загальноприйнятих алгоритмів професійної поведінки.

Ключові слова: професійно-педагогічна підготовка, інноваційна діяльність, самостійна діяльність студента, інформаційно-освітнє середовище, інформаційно-комунікаційна компетентність, проєктна діяльність.



Abstract

Peculiarities of professional and pedagogical training of the future computer science teacher for innovative activities

Zakharevych Mykola Anatolijovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor Department of Vocational Education and Technology by profiles, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Sadova St., 2, Uman,

Zhmud Oksana Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor Department of Informatics and Information Communication Technologies, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Sadova St., 2, Uman

The article is devoted to the problem of professional and pedagogical training of the future computer science teacher for innovative activities. The authors prove the opinion that the main feature of training a specialist, in particular a future teacher, is educational activity aimed at mastering a high level of competence in the profession.

It has been proven that the current directions and tasks related to the creation of a unified educational space for pedagogical education and the perfection of the system of professional pedagogical training in institutions of higher education are the implementation of the principle of continuity in educational programs for the training of informatics teachers; development of prospective models of integration of professional vocational pre-higher education, higher education into the system of continuous pedagogical education; implementation of network interaction of regional educational clusters of institutions of higher and professional pre-higher education; development of models for identification, selection and support of pedagogically gifted students who study in higher pedagogical education programs; ensuring uniform requirements for the quality of teaching staff training; ensuring the integration of psychological-pedagogical and methodical training of teachers; development of methodical support for electronic modules of pedagogical education programs. The expediency of creating and using electronic educational resources, which have considerable potential for improving the professional and pedagogical training of the future computer science teacher for innovative activities and contribute to his awareness of the features of future professional activity, the development of personal and professionally important qualities necessary for the successful mastery of the future profession, is substantiated. optimize the construction of individual educational trajectories, the development of creative abilities. And also important when designing innovative evaluation tools is the need to provide for the assessment of the ability to innovative activity, which contributes to the preparation of a graduate who is ready to search for and solve new tasks associated with the lack of specific special knowledge and the absence of generally accepted algorithms of professional behavior.

Keywords: professional and pedagogical training, innovative activity, independent activity of the student, information and educational environment, information and communication competence, project activity.



Вступ

Постановка проблеми. Сучасний світ стоїть на порозі переходу до постіндустріальної або інформаційної стадії свого розвитку. Умови виробництва стають більш технологічними та сучасними, що зумовлює збільшення вимог до кваліфікації фахівців. Випускники насамперед повинні опанувати необхідні вміння, які обов'язкові при виконанні професійних завдань. Нормативні документи, які регламентують вимоги до підготовки майбутніх педагогів, зокрема Закон України «Про вищу освіту» (2014), «Про освіту» (2017), «Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 роки» (2014 р.), «Концепція «Нова українська школа»» (2016р.), «Концепція розвитку педагогічної освіти» (2018), «Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти» (2013р.), «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки» (2012р.), «Стратегія сталого розвитку України до 2030 р.» (2017 р.), визначають те, що система професійної освіти повинна бути кардинально перебудована, а сам зміст освіти потребує перегляду. Отже, вимоги сучасного ринку праці диктують необхідність формування у випускників і студентів закладу вищої освіти навичок самостійної роботи з використанням інноваційних технологій як ключового чинника рівня підготовки майбутнього фахівця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливою формою навчального процесу, яка сприяє професійному становленню майбутнього педагога, його підготовці до інноваційної діяльності, є організована в освітніх організаціях практика. З погляду дослідників (В.Кременя, С.Гончаренка, Р.Гуревича, І.Зязюна, О.Коберника, О.Браславської, А.Кузьминського, В.Радкевич, Н.Ничкало, Л.Хомич, М.Євтуха, А.Проценка та ін.), практика є основною формою методичної підготовки студентів; формою професійної підготовки у вищій школі, що дозволяє здійснити навчання студентів «з досвіду»; провідною ланкою підготовки майбутніх педагогів; засобом підготовки майбутніх педагогів до інноваційної діяльності в процесі професійно-педагогічної освіти; видом навчальної роботи, яка організується зі студентами за умовах вивчення предмету; формою становлення та формування особистості майбутнього педагога.

Мета статті є обґрунтування та характеристика сучасних інноваційних технологій для організації професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя інформатики до інноваційної діяльності.



Виклад основного матеріалу

Зміни у вітчизняній освіті спроєктовані державними пріоритетами у розвитку економіки та суспільства. Дослідження умов інноваційного розвитку України набувають великого обговорення у наукових колах, у зв'язку з останніми подіями. Необхідність органічної участі у цьому процесі вищої школи є вирішальним фактором становлення інноваційної освіти. Саме зміст та технології вищої освіти можуть забезпечити формування нового типу особистості випускника, високопрофесійного і орієнтованого інноваційно вирішувати поставлені завдання. Робота у цьому напрямку означає новизну, інші цілі, перебудову змісту і процесу реалізації професійної діяльності тощо.

Головною особливістю підготовки спеціаліста, зокрема майбутнього педагога, стає освітня діяльність, спрямована на освоєння високого рівня компетентності у професії. Основою для цього припущення є розкриття поняття інноваційної діяльності, яка спрямована на реалізацію результатів наукових досліджень і передового практичного досвіду в соціальноекономічному становленні суспільства.

У педагогічній науці інноваційна діяльність розуміється як цілісна система взаємопов'язаних видів робіт, сукупністю яких забезпечується поява дійсних інновацій (науково-дослідницька, проєктна, освітня діяльність) [11]; як комплексний інтегративний вид педагогічної діяльності, спрямований на забезпечення інноваційного розвитку і підвищення якості професійної освіти за рахунок розробки і застосування різноманітних нововведень у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців [9]; як цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на рефлексії власного практичного досвіду за допомогою порівняння та вивчення, зміни і розвитку освітнього процесу з метою досягнення більш високих результатів, здобуття нових знань, якісної педагогічної практики [3]. Досвід вітчизняних і закордонних досліджень показує, що здатність до інноватики, інноваційного мислення виявляють переважно ті фахівці, чия професійна підготовка була організована на принципах проблемності в навчанні, за допомогою діяльнісного підходу. У структурі навчальної діяльності присутній інноваційний науково-дослідний компонент, який характеризується включенням суб'єкта інноваційної діяльності (тобто здобувача освіти, студента) до спеціально організованого у ЗВО науково-дослідного простору, який є частиною освітнього середовища, де здійснюється комунікаційна взаємодія з метою професійного розвитку [5; 10]. Врахування принципів розвитку суспільства, втілених у реалізації педагогічної освіти за державними освітніми стандартами, а також дослідження питань перебудови всієї професійної освіти дозволяють розробляти і здійснювати підготовку фахівців у сфері освіти, здатних мислити і ефективно діяти в інноваційному суспільстві. Сьогодні вже більш чітко позначилися нові вектори розвитку системи безперервної педагогічної освіти, закріплені у новій парадигмі модернізації педагогічної освіти.

Сформульовані нові актуальні напрямки і завдання по створенню єдиного освітнього простору педагогічного освіти та досконалість системи професійної педагогічної підготовки в освітніх установах вищої та середньої професійної освіти:

• реалізація принципу наступності в освітніх програмах підготовки педагогів;

• розробка перспективних моделей інтеграції професійної фахової передвищої освіти, вищої освіти у систему безперервної педагогічної освіти;

• здійснення мережевої взаємодії регіональних освітніх кластерів закладів вищої та фахової передвищої освіти;

• розробка моделей виявлення, відбору і супроводу педагогічно обдарованих, які навчаються за програмами вищої педагогічної освіти;

• забезпечення єдиних вимог до якості підготовки педагогічних кадрів;

• забезпечення інтеграції психолого-педагогічної та методичної підготовки педагогів;

• розробка методичного супроводу електронних модулів програм педагогічної освіти.

Одним з пріоритетних завдань розвитку системи підготовки педагогічних кадрів є посилення і інтеграція психолого-педагогічної і методичної підготовки майбутніх учителів, зокрема:

• визначення інваріянтного вмісту психолого-педагогічної підготовки для педагога будь-якої предметної галузі, на базі якого складається загальнокультурна і предметна підготовка майбутнього вчителя;

• комплексну організацію діяльності студентів, яка полягає в органічному поєднанні навчально-практичної, навчально-пізнавальної та самостійної практичної діяльності, зокрема у період педагогічної практики;

• розуміння психолого-педагогічної підготовки як основи для професійного становлення та розвитку випускника педагогічного закладу, готового до вирішення завдань в інноваційній педагогічній діяльності.

Ми вважаємо, що саме під час практики відбувається самоперевірка готовності до педагогічної діяльності і занурення студентів у професійний простір освітньої діяльності, здійснюється реалізація сформованих компетентностей, набувається досвід педагогічної діяльності. Різнобічна орієнтація майбутнього вчителя інформатики на різні сфери професійної педагогічної діяльності (навчальну, виховну, методичну, дослідницьку та ін.) є необхідною умовою організації практики. Тому, практика характеризується комплексністю, а також послідовним ускладненням завдань, котрі спрямовані на реалізацію компонентів професійної діяльності, і підвищенням рівня творчості студентів [4].

Формування професійних компетентностей, зокрема, практичних, що реалізуються в інноваційній діяльності, перебуває у взаємозв'язку з рівнем організації самостійної роботи. Самостійна робота студентів стає основною формою організації навчального процесу. У чинних нормативних документах та навчальних планах самостійній роботі приділяється велика кількість часу, що повинно сприяти підвищенню якості освіти, проте на практиці не завжди дає очікувані результати. Причиною може бути те, що зміст самостійної роботи, який використовують викладачі, є недостатньо пов'язаним з розвитком компетентностей [7].

Самостійну роботу студентів, залежно від місця і часу її проведення, характеру керівництва нею з боку викладача і способу контролю за її результатами, можна розділити на наступні види:

• самостійна робота під час основних аудиторних занять (лекцій, семінарів, лабораторних робіт);

• самостійна робота під контролем викладача у формі планових консультацій, творчих контактів;

• позааудиторна самостійна робота при виконанні студентами домашніх завдань навчального і творчого характеру [1].

І хоча межі між цими видами самостійної роботи досить розмиті, а самі види робіт перетинаються і найбільший ефект дасть не оптимізація окремих видів робіт, а комплексне рішення проблеми. Аналіз державних освітніх стандартів, професійних програм, кваліфікаційних характеристик і вимог до сучасного фахівця показує, що ефективність підготовки студентів в університеті забезпечується системним підходом і гуманістичною спрямованістю змісту, методів і форм вищої освіти.

Системний підхід забезпечується не тільки співвідношенням теоретичного та практичного матеріалу, але і комплексним підходом до відбору засобів навчання, що передбачає використання як традиційних, так і сучасних педагогічних технологій. Серед останніх особливе місце займають інформаційні технології різного рівня і спрямованості.

На різних етапах освітнього процесу ЗВО інформаційні педагогічні технології займають різне місце. При організації самостійної роботи студентів вони відіграють ключову роль, оскільки у цьому випадку оптимально використовуються можливості реалізації таких принципів навчання, як активність і доступність. Основним принципом організації самостійної роботи студентів є комплексний підхід, спрямований на формування навичок репродуктивної і творчої діяльності студента в аудиторії, при позааудиторному контакті з викладачем, під час підготовки до занять. Зміст самостійної роботи студентів подано в робочій програмі кожного освітнього компонента ОПП «Середня освіта (Інформатика)», «Професійна освіта (Компютерні технології)», «Середня освіта (Трудове навчання та технології. Інформатика)» Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (далі - Університет) та спрямовано на розширення та поглиблення практичних знань і умінь з певного курсу, на засвоєння міжпредметних зв'язків.

Можна сформулювати п'ять об'єктивних педагогічних закономірностей організації самостійної роботи студентів:

1. Відповідно до опанування студентами курсів, значення й обсяги самостійної роботи зростають;

2. Творча складова у самостійній роботі студентів має тенденцію до збільшення на 3-4 курсах;

3. У процесі організації самостійної роботи студентів зростає потреба в тьюторській ролі педагогів. Тьютор - це педагог, який завжди готовий допомогти кожному студенту подолати індивідуальні труднощі при вивченні навчальних дисциплін;

4. Виникає необхідність спеціального підвищення педагогічної кваліфікації професорсько-викладацького складу в питаннях наукової організації самостійної роботи студентів.

5. Технічна підтримка організації самостійної роботи студентів стає абсолютно необхідною як для оперативного отримання навчальних матеріалів, так і для автоматизованого обліку навчальних досягнень студентів.

Для ефективної організації самостійної навчальної діяльності з використанням засобів інформаційних комп'ютерних технологій необхідно виконувати кілька умов:

1) Правильно поєднувати обсяг аудиторної та самостійної робіт, що виражається в оптимальному структуруванні навчального плану. Велику роль тут відіграє правильне визначення трудомісткості різних видів самостійних робіт, як-от реферативні роботи, курсові та дипломні проєкти та інші завдання. «Час, відведений для самостійної роботи здобувача вищої освіти, регламентується нормативними документами Міністерства освіти і науки України, навчальним планом (робочим навчальним планом) і знаходиться в межах від 1/3 до 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни. Співвідношення обсягу аудиторних занять і самостійної роботи здобувача вищої освіти визначається з урахуванням специфіки та змісту конкретної навчальної дисципліни, її місця, значення в реалізації освітньої програми, а також питомої ваги в освітньому процесі» [Положення ]

2) Необхідно поступово змінювати співвідношення спільної діяльності студента та викладача. Якщо на перших курсах викладачеві належить більш активна позиція, а студент найчастіше «ведений», то на 3-4 році навчання необхідно спонукати студента працювати самостійно, активно прагнути до самоосвіти. Виконання самостійних навчальних завдань повинне сприяти виробленню таких розумових навичок, як аналіз, синтез, постановка і вирішення проблем, що виникають. Інакше кажучи, процес самостійної роботи повинен поступово перетворюватися у творчий. У цьому можуть допомогти засоби сучасних інформаційних комп'ютерних технологій.

3) Своєчасно забезпечувати студента відповідною навчально- методичною літературою та електронними навчальними матеріалами. Ситуація, що склалася у сучасній вищій школі не дозволяє поки повністю забезпечити кожного студента всією необхідною літературою. Враховуючи це, слід використовувати електронні видання, створювати потужне інформаційно-освітнє середовище.

4) Завдяки різноманітним заходам заохочення студента здійснювати систематичний контроль за організацією і ходом самостійної навчальної діяльності. Такий контроль повинен бути не стільки адміністративною, скільки дидактичною умовою, що позитивно впливає на ефективність навчальної діяльності загалом. Наявність стандартизованих і доступних для студентів електронних тестових матеріалів забезпечить результативність такого контролю.

У світовій практиці системи освіти існують різні підходи щодо навчання самостійної діяльності студента. Для цієї мети найбільше підходить інформаційне освітнє середовище як комплекс програмних засобів подання знань, що забезпечує самостійну навчальну діяльність студента.

У тих навчальних курсах, де освітня інформація містить велику кількість текстового матеріалу, використання електронного подання інформації дозволяє краще структурувати навчальний зміст з метою надання студентам альтернативних шляхів її вивчення. Студент може вибрати шлях і темп вивчення матеріалу залежно від наявного рівня знань, складених прийомів роботи і психологічних особливостей. Також є можливість організації швидкого та ефективного пошуку потрібних даних у великих масивах інформації. педагогічний передвищий інноваційнний вчитель

Отож, актуальним стає розробка педагогічних методів організації самостійної діяльності студентів у роботі з електронними освітніми ресурсами. Іншими словами, мова йде про грамотну побудову електронних освітніх матеріалів нового покоління, що дозволяють на технічній, науковій та методичній базі організовувати ефективну позааудиторну діяльність студентів за для засвоєння навчального матеріалу. У цьому контексті під ефективною самостійною діяльністю студентів будемо розуміти високий ступінь пізнавальної активності, самостійне (без допомоги педагога) досягнення освітніх цілей і завдань, самоорганізацію у розподілі навчальних дій у часі (планування), цілеспрямоване і систематичне здійснення контролю, оцінки і корегування.

З точки зору дидактичного призначення, ефективність самостійного опрацювання електронного матеріалу буде забезпечуватися його структуруванням у всіх освітніх блоках: теоретичного, ілюстративного, довідкового, контрольного [8]. Завдання викладача при організації самостійної навчальної діяльності студентів з використанням інформаційних комп'ютерних технологій зводиться до того, щоб підібрати індивідуальні завдання з урахуванням складності досліджуваного матеріалу і можливостей студентів; забезпечити доступ до інформаційних освітніх ресурсів і до курсу викладача, де містяться тексти лекцій, практичні завдання та приклади розв'язання задач; забезпечити всіх списком обов'язкової та додаткової літератури; дати консультацію студентові або групі студентів. В Університеті «Moodle» надає змогу проєктувати, створювати інформаційно-навчальні ресурси навчального закладу та керувати ними. «Moodle» - достатньо гнучка система, оскільки викладач може не лише самостійно створювати електронний курс та управляти ним, а ще й контролювати доступ до своїх курсів, надсилання на перевірку виконаних студентами завдань, використовувати часові обмеження, створювати власні системи оцінювання знань, фіксувати завдання, надіслані із запізненням, дозволяти або забороняти студентам перескладати контрольні завдання (модульних або підсумкових - заліків, іспитів), за результатами виконання студентами завдань виставляти оцінки й давати коментарі.

Інформаційно-освітнє середовище Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Moodle» - це система, яка орієнтована насамперед на забезпечення інтерактивної взаємодії між учасниками навчального процесу, її застосовують для організації як заочного та дистанційного навчання, так і для підтримки очного навчання. Однак найкращі результати система забезпечує в разі так званого змішаного навчання («blended learning»). У цьому випадку традиційна навчальна комунікація «обличчям до обличчя» доповнена технологіями електронного навчання («e-learning»). Реалізація електронного навчання забезпечує комунікацію студентів між собою та з викладачем за допомогою електронних освітніх ресурсів і сервісів. Для майбутніх учителів інформатики освітньо- інформаційне середовище дає змогу реалізовувати різні види комунікації: чати, електронна пошта, презентації, що суттєво збагачує взаємодію суб'єктів середовища. Нині створюється велика кількість освітніх ресурсів у мережі Інтернет. Набирають популярність системи тестування, віртуальні лекції, лабораторії, коли користувачеві достатньо мати комп'ютер і підключення до інтернету для того, щоб зв'язатися з викладачем, виконувати завдання та отримувати знання.

Використання мереж посилює роль самостійної роботи студента та дозволяє кардинально змінити методику викладання. Студент може отримувати всі завдання і методичні вказівки через сервер, що дає йому можливість привести у відповідність особисті можливості з необхідними для виконання робіт трудовитратами. Студент має можливість виконувати роботу вдома або в аудиторії.

Отже, нині технологічна база сучасних інформаційно-комунікаційних технологій може дати багато для різних інноваційних рішень у сфері освіти, дозволяє підвищити зацікавленість студентів у вивченні предмета, розвинути і забезпечити самостійність студентів у вивченні матеріалу, надати їм гнучкий особистий графік виконання лабораторних робіт при збереженні викладачем контролю над ходом виконання роботи, закріпити навички використання сучасних інформаційних технологій паралельно з вивченням навчальної інформації.

У сучасних умовах безперервно прискореного науково-технічного прогресу постійно зростає обсяг знань, які повинен мати фахівець. При цьому неминуче загострюються суперечності між обсягом актуальної інформації, яка стрімко зростає та яку повинен засвоїти студент із обмеженим проміжком часу, відведеним на навчання. Очевидно, що провідним методичним принципом вирішення цієї проблеми є використання в процесі професійної підготовки студентів інформаційних технологій навчання під час їхньої самостійної роботи. При цьому засоби інформаційних технологій виступають як нові інтерактивні засоби навчання, що мають кілька дидактичних переваг, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності студентів. Відбувається посилення мотиваційних сторін освітнього процесу та інтенсифікація навчання загалом, зростають можливості організації самостійної роботи студентів.

Процес формування інформаційного суспільства зумовлює зміну моделі «освіта на все життя» новим підходом «освіта впродовж усього життя». Безперервна освіта в поєднанні з інформатизацією навчального процесу спрямовані на вирішення суперечностей між стрімкими темпами зростання знань у сучасному світі та обмеженими можливостями їх засвоєння студентом в період здобуття вищої освіти.

Процес всесвітньої глобалізації суспільства та розвиток інформаційних технологій викликає необхідність пошуку та появи нових способів використання інтернету для вирішення різноманітних задач, що стоять перед людством. У цей час спостерігається послідовний і стійкий рух до побудови інформаційного суспільства, що, в свою чергу, покликане створити найкращі умови, які дають кожній людині можливість самореалізуватись. Підставами для такого процесу є інтенсивний розвиток комп'ютерних і телекомунікаційних технологій та створення розвиненого інформаційно-освітнього середовища.

Система освіти не може стояти осторонь цих процесів. Інформаційно- комунікаційна компетентність передбачає впевнене, критичне і відповідальне використання цифрових технологій для власного розвитку і спілкування; здатність безпечно застосовувати інформаційно-комунікаційні засоби в навчанні та інших життєвих ситуаціях, дотримуючись принципів академічної доброчесності [2].

Процес організації, здійснення і контролю самостійної роботи студентів із застосуванням інформаційних технологій буде ефективним, тобто сприятиме досягненню освітнього стандарту, самостійному вирішенню теоретичних і практичних задач в області навчання, підвищенню активності участі студентів в процесі власної освіти за таких умов:

• формування готовності студентів до застосування інформаційних технологій у своїй навчальній і майбутній професійній діяльності;

• вибору інформаційно-освітніх технологій, відповідно до змісту самостійної роботи студентів;

• визначення організаційно-педагогічних умов успішної реалізації вибраних інформаційно-освітніх технологій у самостійній роботі студентів;

• використання мультимедійного матеріалу як приклад застосування інформаційних технологій у навчальному процесі.

Самостійна робота є найвищою формою навчальної діяльності за критерієм саморегуляції і цільової спрямованості, вона може диференціюватися залежно від процесу керування.

При проєктуванні інноваційних оціночних засобів, на наш погляд, необхідно передбачати оцінку здатності до інноваційної діяльності, що сприяє підготовці випускника, готового вести пошук та вирішення нових завдань, пов'язаних з недостатністю конкретних спеціальних знань та відсутністю загальноприйнятих алгоритмів професійної поведінки.

Повинні створюватися умови для максимального наближення системи оцінювання та контролю компетентностей студентів до умов їх майбутньої професійної практики, для чого крім викладачів конкретного модуля як зовнішніх експертів в оцінці повинні брати активну участь роботодавці, студенти випускних курсів ЗВО, викладачі, що читають суміжні дисципліни тощо. Окрім індивідуальних оцінок повинні використовуватися групові та взаємооцінки: рецензування студентами робіт одне одного; опанування студентами проєктів, дипломних, дослідницьких робіт тощо; експертні оцінки групами, що складаються зі студентів, викладачів та роботодавців тощо.

Здається, що розвиток педагогічної освіти можливий за умови врахування особливостей підготовки майбутнього педагога до інноваційної діяльності, таких як:

• розробка ОПП першого (бакалаврського) рівня вищої освіти - бакалавр та другого (магістерського) рівня вищої освіти - магістр відповідно до професійних стандартів;

• максимальне використання практики та самостійної роботи у навчальному процесі підготовки студентів;

• спрямованість процесу навчання студентів на їх результати, а також затребуваність випускників на ринку праці;

• розуміння результатів процесу навчання студентів як випускників, що набувають компетентностей, їх професійної та соціально активності;

• розробка системи безперервного контролю, багатоаспектної оцінки та управління якістю освіти.

Наприклад, робота над мультимедійним проєктом має необмежені можливості для розвитку ефективної форми комунікації викладача й майбутніх учителів інформатики. У процесі проєктної діяльності змінюються взаємини між викладачем і студентами, зникає бар'єр страху перед необхідністю відповідати або запитувати. Так, у ході роботи над мультимедійним проєктом перед постає низка завдань: робота над дизайном презентації (оформлення текстів); створення ієрархічної структури всієї інформації по тексту; розрахунок анімації; застосування технології гіпертексту для створення меню та кнопок переходу; сканування й фотографування необхідних матеріалів; запис тексту та музики тощо. Мультимедіа не лише забезпечує множинні канали презентування інформації, а й створює умови, коли різні середовища доповнюють один одного. Перед майбутніми педагогами постають великі можливості у творчому використанні кожного індивідуального середовища, що має свою мову.

Останнім часом в Інтернеті набувають поширення засоби «віртуальних світів» (ВС), тривимірних об'єктів, які є вдосконаленою електронною моделлю не книжкової сторінки (як веб-сторінка), а кімнати, музейного залу, міського майданчика тощо. Модель ВС для дидактичних цілей можна трактувати як подальше поліпшення моделі комп'ютерного слайд-фільму. Ця модель уже знайшла в педагогіці широке застосування. Зафіксовано збільшення її віртуальних можливостей і впровадження в неї низки принципів, властивих гіпертексту, наприклад: свобода пересування по ВС; необов'язковість суцільного перегляду ВС. Крім того, ВС має ефект присутності: можна вибирати кут огляду об'єктів ВС, переміщуватися від одного об'єкта до іншого.

Підвищенню ефективності проєктної діяльності, розвиткові інформаційно-аналітичної діяльності сприяють веб-квести, кейс-технології, сервіси «Mindjet MindManager», «LiveSpaces» та «Windows Live Writer» (створення записів блогосфери та управління ними). Особливе зацікавлення становить спілкування студентів у мережевій спільноті, що вимагає дотримання правил мережевого етикету, визнання учасників, «ніків», «аватарів», зіставлення їх із реальними, часто відомими у своєму середовищі професіоналами, спостереження за їхньою діяльністю.

Для організації групової роботи студентів можна сформувати блогосферу для записів із можливістю обговорення, обміну повідомленнями тощо. Сервіс «LiveSpaces» застосовують для розміщення блогів. Для створення й управління записами в блогах «Microsoft Live Spaces» використовують спеціальний додаток «Windows Live Writer».



Висновки

Доцільність створення й підтримки інформаційно-освітнього середовища у закладах вищої освіти зумовлена низкою чинників: зростанням швидкості передання інформації та знань; необхідністю динамічної адаптації майбутніх учителів інформатики до навколишнього середовища й соціальних змін, що відбуваються в ньому; потребою реформування системи навчання відповідно до вимог інформаційного суспільства (підвищення продуктивності праці; прозорість і гнучкість освітніх процесів; навчання згідно з потребами та здібностями студентів).

Електронні освітні ресурси мають чималий потенціал для підвищення професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до інноваційної діяльності та сприяють усвідомленню ним особливостей майбутньої професійно-комунікативної діяльності, розвитку особистісних і професійно важливих якостей, необхідних для успішного опанування майбутньої професії; оптимізують побудову індивідуальних освітніх траєкторій, розвиток творчих здібностей.



Література

1. Артюшина М. В. Акмеологічні засади підготовки педагогів професійного навчання до інноваційної педагогічної діяльності. Теорія та методика професійно-педагогічної підготовки освітянських кадрів: акмеологічні аспекти : монографія / Н. В. Гузій та ін. ; МОН України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018. С. 400-446. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/154897735.pdf (дата звернення: 13.02.23)

2. Державний стандарт базової середньої освіти. URL: https://www.kmu.gov.ua/ npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920- 898 (дата звернення: 10.01.23)

3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. Київ : Академвидав, 2004. 352 с.

4. Зязюн І. А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти. Вісник ЖДПУ ім. І. Франка. 2005. № 25. С. 13-18.

5. Мирончук Н. М. Методичні основи організації педагогічної практики студентів закладу вищої освіти : метод. посіб. Житомир. 2017. 52 с.

6. Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі : навч. посіб. Київ : Центр навчальної літератури, 2007. 232 с.

7. Гузій Н. В. Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм у системі підготовки освітянських кадрів: здобутки, пошуки, перспективи : монографія / МОН України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова. Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. 432 с.

8. Положення про самостійну роботу здобувачів вищої освіти в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини URL: ttps://udpu.edu.ua/ documents/doc/%D0%94%D0%BE%D0%BA%D 1 %83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82% D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0% B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1% 82% D0%BD%D 1 %8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D 1 %80%D0%BE%D 1 %86% (дата звернення: 13.12.22).

9. Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики : монографія / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир : ЖДУ ім. I. Франка, 2009. 504 с.

10. Рекомендації про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України. Київ : Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2013. 27 с.

11. Стадник В. В. Інноваційний менеджмент : навч. посіб. Київ : Академвидав, 2006. 64 с.



References

1. Artiushyna M. V. (2018). Akmeolohichni zasady pidhotovky pedahohiv profesiinoho navchannia do innovatsiinoi pedahohichnoi diialnosti [Acmeological principles of training teachers of professional training for innovative pedagogical activity]. Teoriia ta metodyka profesiino-pedahohichnoi pidhotovky osvitianskykh kadriv: akmeolohichni aspekty -Theory and methodology of professional and pedagogical training of educators: acmeological aspects (рр. 400-446). Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova. Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/154897735.pdf [in Ukrainian].

2. Derzhavnyi standart bazovoi serednoi osvity [State standard of basic secondary education] (2020). Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya- derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898 [in Ukrainian].

3. Dychkivska I. M. (2004). Innovatsiini pedahohichni tekhnolohii [Innovative pedagogical technologie]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

4. Ziaziun I. A. (2005). Filosofiia pedahohichnoi yakosti v systemi neperervnoi osvity [Philosophy of pedagogical quality in the system of continuous education]. Visnyk ZhDPU im. I. Franka - Bulletin of the Zhdpu named after I. Franko, 25, 13-18. [in Ukrainian].

5. Myronchuk N. M. (2017). Metodychni osnovy orhanizatsii pedahohichnoi praktyky studentiv zakladu vyshchoi osvity [Methodological foundations of the organization of pedagogical practice of students of a higher education institutio]. Zhytomyr [in Ukrainian].

6. Nahaiev V. M. (2007). Metodyka vykladannia u vyshchii shkoli [Teaching methodology in higher education: teaching. manual]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury [in Ukrainian].

7. Huzii N. V. (2015). Pedahohichna tvorchist, maisternist, profesionalizm u systemi pidhotovky osvitianskykh kadriv: zdobutky, poshuky, perspektyvy [Pedagogical creativity, skill, professionalism in the system of training educational personnel: achievements, searches, prospects]. Kyiv: NPU imeni M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

8. Polozhennia pro samostiinu robotu zdobuvachiv vyshchoi osvity v Umanskomu derzhavnomu pedahohichnomu universyteti imeni Pavla Tychyny [Regulations on independent work of acquirers of higher education at the Uman State Pedagogical University Pavlo Tychyna University] (2017). Retrieved from ttps://udpu.edu.ua/documents/doc/%D0%94%D0%BE%D0% BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BE% D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97% 20%D0%BE%D 1%81%D0%B2%D 1%96%D 1 %82%D0%BD%D1 %8C%D0%BE%D0%B3% D0%BE%20%D0%BF%D 1 %80%D0%BE%D 1 %86% [in Ukrainian].

9. Dubaseniuk O. A. (Ed.) (2009). Profesiina pedahohichna osvita: innovatsiini tekhnolohii ta metodyky [Professional pedagogical education: innovative technologies and methods]. Zhytomyr: ZhDU im. I. Franka [in Ukrainian].

10. Rekomendatsii pro provedennia praktyky studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv Ukrainy [Recommendations on the practice of students of higher educational institutions of Ukraine] (2013). Kyiv: Instytut innovatsiinykh tekhnolohii i zmistu osvity [in Ukrainian].

11. Stadnyk V. V. (2006). Innovatsiinyi menedzhment [innovation management]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...