Організація освітнього процесу з музичного виховання в загальноосвітніх школах КНР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Організація освітнього процесу з музичного виховання в загальноосвітніх школах кнр

Чжоу Тінтін здобувачка третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти кафедри освітології та інноваційної педагогіки

Харків, Україна

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена політикою КНР, що реалізується в соціальному та економічному аспектах. Відзначено, що конкурентоспроможність країни стане більш стійкою, якщо її розвиток здійснюватимуть свідомі та освічені громадяни, які готові максимально допомагати державі у здійсненні реформ. У цій статті представлений екскурс в історію організації освітнього процесу з музичного виховання в загальноосвітніх школах КНР: розглянуто основні етапи становлення музичної освіти в Китаї, відзначено специфічні національні риси, а також західноєвропейський вплив на його становлення.

Мета дослідження - проаналізувати стан музичного виховання та освіти, а також особливості його організації в школах КНР.

Для вирішення мети нашого дослідження були використані: методи дослідження: аналіз, зіставлення, узагальнення для вивчення наукової літератури з окресленої проблеми, що дозволило визначити суть і особливості організації освітнього процесу з музичного виховання в загальноосвітніх школах КНР.

Зазначено, що важливим стимулом розвитку шкільної системи КНР в цілому та музичного виховання як її частини стали ті зміни, що відбулися в країні. Починаючи з заснування КНР до періоду реформ та відкритості мета та завдання загального музичного виховання змінюються, наближаючись до тих, що затверджуються в передовій світовій практиці. Сучасна естетична думка Китаю формується з початку XX століття. Знання про європейське естетичне виховання на державному рівні проникають у країну в перші роки після утворення КНР. З цього часу естетичне виховання сприймається як важливий елемент загального виховання. Діти мали можливість розширювати музичний світогляд, вивчаючи найкращі твори китайської народної музики, видатні зарубіжні твори, засвоювати основні музичні знання та прості навички музикування.

Отже, з епохи «реформ та відкритості», зміни, що відбуваються, зумовлені доступом до досягнень світової педагогічної теорії та практики, є імпульсом до творчого оновлення педагогічного процесу та його інтенсифікації в загальноосвітніх школах КНР.

Ключові слова: школа, шкільна система, музичне виховання, реформа.

Abstract

Zhou Tingting candidate of the third (educational-scientific) level of higher education Department of Education and Innovative Pedagogy H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University,

Alchevskikh street, 29, Kharkiv, Ukraine

ORGANIZATION OF THE EDUCATIONAL PROCESS OF MUSIC EDUCATION IN SECONDARY SCHOOLS OF CHINA

The relevance of the study is due to the policy of China, which is implemented in social and economic aspects. It was noted that the country's competitiveness will become more stable if its development is carried out by conscious and educated citizens who are ready to help the state in implementing reforms. This article presents a digression into the history of the organization of the educational process of music education in secondary schools in China: considers the main stages of music education in China, noted specific national features, as well as Western European influence on its formation.

The purpose of the study is to analyze the state of music education, as well as the features of its organization in schools in China.

To solve the purpose of our study were used: research methods: analysis, comparison, generalization to study the scientific literature on the outlined problem, which allowed to determine the nature and features of the educational process of music education in secondary schools in China.

It is noted that the changes that have taken place in the country have become an important stimulus for the development of the Chinese school system in general and music education as part of it. Since the founding of the People's Republic of China until the period of reforms and openness, the goals and objectives of general music education have changed, approaching those approved in the best world practice. Modern aesthetic thought of China has been formed since the beginning of the XX century. Knowledge of European aesthetic education at the state level penetrates the country in the first years after the formation of China. Since then, aesthetic education is perceived as an important element of general education. Children had the opportunity to expand their musical worldview by studying the best works of Chinese folk music, outstanding foreign works, learn basic musical knowledge and simple music skills.

Thus, since the era of «reforms and openness», the changes taking place due to access to the achievements of world pedagogical theory and practice are an impetus for creative renewal of the pedagogical process and its intensification in secondary schools in China.

Keywords: school, school system, music education, reform.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Шкільне музичне виховання та освіта є фундаментом культури населення Китайської Народної Республіки. Особливо актуальне воно для сучасного багатополярного світу в такіи величезніи та багатонаціональніи країні, як КНР. Система шкільного музичного виховання Китаю досить молода. Її історія починається після утворення Китаиської Народної Республіки в другій половині XX століття, до того ж велику складність внесли події Культурної революції (1966-1976 рр.) [5].

У період реформ та відкритості (після 1976 р.) в Китаї стають популярні методики відомих зарубіжних фахівців у галузі загального музичного виховання, що є стимулом перетворень системи, що склалася. Починається робота над навчальними програмами, що адаптують світові новації, що також передбачає ви- щии рівень підготовки викладачів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання організації музичного виховання в КНР широко обговорюються, як у педагогічних, так і в наукових колах. Існує велика кількість робіт - статеи, монографіи, методичних розробок, програм на таку тематику, довідкових матеріалів в електронних бібліотеках. Узагальнення та аналіз цього комплексу було зведено нами до основних тематичних кате- горіи. Так, історія музичної освіти в Китаї відображено в роботах Біань Мена, Ван Сяої, Ван Цзаидуна, Ван Чанкуя, Лі Чжо. Праці Яо Сіюаня, Сюи Руї, Сюи Жуия, Лі Хуа висвітлюють мету, зміст освітнього процесу, аналіз навчальних матеріалів. Обґрунтуванню реформ в галузі музичної освіти в системі педагогічних університетів КНР присвячено публікації Цзян Яня, Чжан Жаня, Чжан І. Також низка досліджень, в яких схарактеризовано зарубіжні інноваціи- ні системи шкільного музичного виховання К. Орфа, Е. Жак-Далькроза, З. Кодая, а також китаиських фахівців, що адаптують цеи досвід. Музичне виховання дітеи в КНР є багатостороннім процесом, зумовленим системою загальної мистецької освіти, що склалася в Китаї, з іншого - сучасними науковими підходами до змісту професшної діяльності вчителя музики в загальноосвітніи школі (О. Реброва, В. Черкасов, Г. Ципін, К. Шевченко, Л. Школяр).

Мета дослідження - проаналізувати стан музичного виховання та освіти, а також особливості иого організації в школах КНР.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовували такі методи наукового дослідження, як: аналіз, зіставлення, узагальнення для вивчення наукової літератури з окресленої проблеми, що дозволило визначити суть і особливості організації освітнього процесу з музичного виховання в загальноосвітніх школах КНР.

Виклад матеріалу та основні результати. З часу утворення КНР до цього часу Міністерство освіти оприлюднило 9 версіи програм музичного виховання в молодших школах: у 1950, 1956, 1979, 1982, 1988, 1992, 2000, 2001 та 2011 роках. Такі навчальні програми служили основними документами для вчителів музики та співу. Музичне виховання проводилося в процесі уроків музики. Іхні завдання поступово уточнювалися та конкретизувалися. З одного боку, вони відкрито ідеологізовані, з іншого - пов'язані зі специфікою предмета. Її усвідомлення, зокрема особливостеи освоєння предмета, починає проглядатися з програми 1982 року и у наступних.

Програма 1950 року регламентувала: розвиток співочого інтонування, музичнии слух та інші музичні здібності дітеи; виховання любові дітеи до музики, збагачення їхнього музичного життя, розвиток інтересу до музики та бажання заиматися нею; культивування в вихованцях активність, ентузіазм, сміливість, у прагненні захищати Батьківщину, світ, виховувати почуття патріотизму

Програма 1956 року декларувала лише мету: урок співу в початковіи школі одна із форм естетичного виховання. Тому, викладання співу має підпорядковуватися загальному принципу освіти, всебічного розвитку людини, служити засобом виховання нової людини соціалістичного суспільства.

В 1979 році в програмі наголошено, що музичного виховання є основним засобом естетичного виховання, невід'ємна частиною всебічного морального, інтелектуального та фізичного розвитку. Згодом, в процесі становлення, воно також визначається одним із засобів естетичного та політичного виховання, невід'ємною частиною партшного виховання. Воно має відігравати важливу роль у побудові соціалістичної духовної цивілізації, в вихованні нової людини - всебічно розвиненої (морально, інтелектуально та фізично). Реформа освіти 1988 року ставила за мету: через навчання розвивати інтерес школярів до музики. Освоюючи елементи музичного виразності та елементарні навички музикування, розвивати здатність оцінювати музику; учні передусім мають навчитися розуміти та любити китаиську народну музику. Вона має народжувати патріотичнии інтерес школярів. Поруч із необхідно знаиоми- ти учнів з визначними творами зарубіжної музичної літератури, таким чином розширювати їх музичнии світогляд; розвивати уяву, емоцш- ні та розумові здібності, оптимізм; за допомогою навчання музиці формувати соціалістичну ідеологію, моральні якості [5; 13]. музичний виховання освіта педагогічний

90-ті рр. ХХ століття змінили орієнтир щодо мети музичного виховання. Так, виховання любові до Батьківщини, народу, праці, науки, соціалізму; формування почуття оптимізму та колективізму, виховання будівельника соціалістичного суспільства, що має моральність, культуру та внутрішню дисципліну, розвиток високих моральних якостеи, культивування естетичного смаку, формування людини, здорової тілом і духом, розвиток інтересу школярів до музики, засвоєння основних музичних знань та елементарних навичок музикування було пріоритетними. Сприяло розумінню музики всіх народів КНР, культивуванню почуття гордості за китаиське музичне мистецтво; розширенню музичного світогляду за допомогою ознаиомлення з визначними творами зарубіжної музики.

Наступнии етап (2000 рік) передбачав стимулювання інтересу учнів до музики, розвиток емоціиного сприиняття китаиської музичної культури, залучення вихованців до активної участі в музичніи практиці.

За допомогою музично-практичної діяльності відбувалося збагачення емоціиного досвіду, естетичного смаку, що сприяло гармоніи- ному розвитку особистості.

Діти мали можливість розширювати му- зичнии світогляд, вивчаючи наикращі твори китаиської народної музики, видатні зарубіжні твори, засвоювати основні музичні знання та прості навички музикування. Через музичну освіту формувати почуття патріотизму, колективізму, оптимістичне ставлення до життя.

Розширювати світогляд учнів: розвивати їх художніи смак, творчии потенціал, забезпечувати наступність у освоєнні наикращих зразків національної та різноманітності світової музичної культури; сприяти створенню гармоніи- ного суспільства шляхом просування міжособи- стісного спілкування (2011 рік). Відповідно до державних установок, курс музики має базуватися на трьох основних засадах: гуманізму, естетичності, практико-орієнтованості.

Таким чином, починаючи з заснування КНР до періоду реформ та відкритості мета та завдання загального музичного виховання змінюються, наближаючись до тих, що затверджуються в передовіи світовіи практиці.

Сучасна естетична думка Китаю формується з початку XX століття. Знання про європеи- ське естетичне виховання на державному рівні проникають у країну в перші роки після утворення КНР. З цього часу естетичне виховання сприимається як важливии елемент загального виховання. В основному документі під назвою «навчальна програма зазначалося, що зміст музичних творів має вихваляти природу, розкривати її тимчасову динаміку, оскільки ця образність наибільш доступна дітям і, отже, може бути основою естетичного виховання. В програмі від 1956 року наголошувалося, що у всебічному розвитку особистості урок співу в початковіи школі є основним естетичним вихованням [14;15;17].

Довгии час наиважливішим методом загальної початкової музичної освіти залишався спів. Навіть урок музики у 1956 році в молод- шіи школі став називатися уроком співу.

Зазначимо, що після заснування КНР мета навчання була ідеологізована, полягала у вихованні будівельників соціалізму, формуванні почуття патріотизму. У зв'язку з цим зміст музичних творів мав полягати в прославленні лідерів національно-визвольного руху, керівників партії та уряду. Значною мірою загальна музична освіта була поставлена на службу ідеології. Функція музично-естетичного розвитку при цьому була пріоритетною.

До 1957 року заива політизація естетичного виховання шкільної музичної освіти призводить до очевидного застою методичної думки. З навчального репертуару пішли визначні музичні твори минулого та сьогодення, особливо зарубіжні. Репертуар обмежувався лише революціиними піснями. Урок став інструментом політичної освіти та рупором класової боротьби. Тільки через 20 років, після закінчення Культурної революції музична програма від 1979 стала першою, що відновила естетичнии підхід до музичної освіти в початкових і середніх школах. Його затвердження та розширення співпадає з початком політики «реформ та відкритості» (1980р.). Естетичною стороною шкільної музичної освіти почали цікавитися компетентні органи Китаю. Це позитивно вплинуло зміст музичної освіти і дозволило ставити ширші завдання виховання. В умовах швидкого розвитку економіки освітні системи видатних зарубіжних музичних освітян почали поступово проникати в країну.

Починаючи з навчальної програми 1982 року, зміст молодшої та середньої загальної музичної освіти було поділено на три частини: спів, прослуховування музики, музикування. Усе це дозволило розширити галузь освіти та вдосконалювати методи навчання. В молодших класах дозволялося запроваджувати рухові прииоми ритмічного виховання з системи швеицарського педагога Е. Жак-Даль- кроза елементи боиових мистецтв (традиції національної культури). У програму 1988 року було включено співочі ігри, розширено їх зміст (груповий танець тощо. буд.). Також було додано навчання грі на елементарних музичних інструментах, введено оцінки дітьми музичного матеріалу, що звучить, тощо (елемент системи видатного німецького композитора та педагога К. Орфа). Це розширення змісту музичного виховання уможливило адаптацію до педагогічної практики шкільного музичного виховання елементів системи Карла Орфа.

Система німецького композитора К. Орфа стала в XX столітті однією з наипоширеніших у світі. Сам К. Орф назвав її системою елементарного музичного виховання. Він пояснив, що мав на увазі необхідність самовираження людини за рахунок руху, співу, мови.

У педагогіці К. Орфа рух, мова та музика постають як різні форми емоціиного самовираження. Робота в напрямі виявлення спільного з-поміж них і є основою методу. Наприклад, використання власного імені або широко вживаних коротких слів, кличів, слідування укладеним у них ритмічному малюнку та інтонації.

Так, школярі зацікавлені у ритмо-інтонаці- иному тренінгу з їхніми іменами та знаиомими словами. Спочатку вчитель може надати приклади фіксованого ритму, залучаючи дітеи у самостіинии пошук. Так, за системою К. Орфа мова є не тільки «вхідними воротами» в вивченні ритму, але також широко використовується и в інших аспектах розвитку відчуття висоти, сили, тембру звуку. Ритм К. Орф робить початковим етапом входження в музику.

Одним із нововведень у систему шкільного музичного виховання К. Орфа було навчання грі на елементарних музичних інструментах. Тут доцільно підкреслити великии вплив африканських та індонезіиських народних інструментів. Використовуються звані спеціальні інструменти - ті, в яких діти здатні грати після одного заняття. Це ударні з нефіксованою та фіксованою висотою звучання (модифікації ксилофона), наипростіші види духових - блокфлеити. Крім них К.Орф застосовував деякі струнно-щипкові інструменти. Вони сприяли оновленню музичної освіти, розширенню її виховних можливостеи.

Таким чином, спосіб навчання К. Орфа відповідає принципам організації дитячих творчих занять. У музичному навчанні він значною мірою збільшив ігрову активність школярів.

Активним пропагандистом системи елементарного музичного виховання у Китаї на початку 80-х років ХХ століття став директор Інституту музичних досліджень Шанхаиської консерваторії Ляо Наисюн. Він навчався в Німеччині, де освоїв систему К. Орфа, зрозумів її вплив та почав розмірковувати над проблемою реформи китаиської загальної музичної освіти.

Поступово методика К. Орфа зі східної частини Китаю стала поширюватися до міст центральних та західних регіонів країни. Особливо цінним стало те, що вона проникала в сільську місцевість. Це змусило уряд запросити зарубіжних фахівців для проведення лекціи та тре- нінгів. Члени Китаиської Асоціації музикантів багаторазово проводили тренінги з цієї системи з метою підвищення кваліфікації вчителів у різних містах та регіонах, запрошуючи на них все більше вихователів-педагогів із дитячих садків, а також початкових та середніх шкіл.

Паралельно у Китаї були представлені швеицарська система Е. Жак-Далькроза, З. Кодая, Д. Кабалевського, Ш. Судзукі та інших відомих зарубіжних новаторів у галузі шкільної музичної освіти. Все це стало значним імпульсом у розвитку китаиської загальної музичної освіти.

Для адаптації до реаліи XXI століття, в КНР почалася наимасштабніша реформа навчальних програм. Міністерство освіти ясно вказало, що освітніи центр початкових та середніх шкіл має звернути увагу на розвиток творчого потенціалу громадян КНР, та естетичне виховання є дуже важливим елементом цієї роботи. Усвідомлюючи культурну цінність музичної дисципліни, навчальну програму оновлюють новим змістом. Завдання навчання в програмі 1992 року декларують необхідність розуміння музики народів Китаю, виховання в учнях почуття любові та гордості за неї, залучення останніх до кращого в зарубіжному мистецтві. Таким чином, передбачається розширити світогляд учнів, сформувати в них здатність художнього сприиняття та навички музикування.

У програмі 2000 року зберігаються колишні завдання шкільної музичної освіти. 2001-го програма переименована на «Стандарти навчальних програм». У липні було опубліковано спеціальнии документ «Розпорядження міністерства освіти КНР про музичне навчання на стадії загальної освіти (експериментальна версія)», якии є першим у КНР експериментальним національним стандартом для молодших та середніх шкіл. Він представлении десятьма концептуальними узагальненими положеннями. Центральним у них є естетичнии підхід до музики та інтерес учнів як рушшна сила пізнавального процесу.

Навчання має бути орієнтоване на розвиток особистості, а освоєння музики на основі синтезу мистецтв має практичнии і творчии характер. Основним принципом підходу до естетичного виховання стає мультикульту- ралізм. Процес занять має бути націлении на усвідомлення цінності національної музики, а висунуті підходи є основою виявлення знань учнів [1, с.154].

Через десять років, у 2011 році, положення навчальної програми були скориговані на основі експериментальної версії від 2001 року. Мета та завдання навчання в обох стандартах радикально не змінилися. У змісті чіткіше підкреслені такі властивості предмета як гуманізм, естетичність, практикоорієнтованість. Практикоорієнтованість набула нового контенту, що підкреслює домінування в процесі навчання практичної діяльності учнів: прослу- ховування музики, її виконання, аналізу, твори композиції та інших видів практики. Школярі повинні набувати досвіду осмислення та емо- ціиного переживання музики, що лежить в основі формування художнього сприиняття. Подібна практикоорієнтованість закладена в методичні системи провідних теоретиків та практиків XX століття.

У 2010 році професор факультету музичної освіти Центральної консерваторії Гао Цзянь- сінь представив «Нову систему китаиської музичної освіти». Вона була розроблена на основі систем Е. Жак-Далькроза, К. Орфа, З. Кодая та адаптована до національної культури Китаю. Суть нової системи полягала в приєднанні до емоціино-образного змісту музики, діяльного, практичного характеру її освоєння.

Висновки

Отже, тільки з заснування КНР загальне музичне виховання стало предметом державної уваги в країні. Розробка Міністерством освіти КНР з 1950 року дев'яти програм демонструє еволюцію методичної думки в бік пріоритету естетичних завдань у навчанні.

Починаючи з епохи «реформ та відкритості», відбуваються докорінні зміни, які насамперед зумовлені доступом до досягнень світової педагогічної теорії та практики. Це стало імпульсом до творчого оновлення педагогічного процесу та иого інтенсифікації. У вивченні систем Е. Жак-Далькроза, К. Орфа, З. Кодая, Д. Ка- балевського, Ш. Судзукі черпаються ідеї для оновлення та розвитку національної загальної музичної освіти. Інтерес до них обумовлении багатою інструментальною культурою Китаю, особливо в галузі ударного інструментарію.

Список використаної літератури

1. Ван Тяньці Методика підготовки майбутніх учителів музики до формування основ співацької культури учнів початкової школи: дис. ...канд. пед. наук : 13.00.02. Київ, 2017. 221 с.

2. Гриб О. Тенденції розвитку сучасної музично-педагогічної освіти. Молодь і ринок. 2018. № 2. С. 128-132.

3. Лю Маоні Особливості музичного навчання студентів факультетів мистецтв педагогічних університетів Китаю. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. 2017. 4 (59). С. 311-316.

4. Мкртічян О. А., Чжоу Чженьюи Підвищення педагогічної кваліфікації вчителів музичного мистецтва в КНР. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. Чернігів : НУЧК, 2019. Вип. 157 С. 117-121.

5. Мумладзе В., Мирончук Н. Вища педагогічна освіта в Китаї. Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном : збірник наукових праць. 2014. С. 200-203.

6. Реброва О. Є, Сінюи Пань Сутність та структура підготовленості бакалаврів музичного мистецтва до формування звукової культури школярів. Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. Педагогічні науки. 2018. №4. С. 68-73.

7. Сан Чжао Методика оволодіння основами писемної музичної культури в середніх навчальних закладах України і Китаю: дис. ... канд.пед.наук: 13.00.02. Одеса. 2017, 270с.

8. Черкасов В. Ф. Теорія та методика музичної освіти. Навчальнии посібник Київ: Академія, 2016, 240с.

9. Чжоу Чженьюи Особливості музичного виховання учнів у школах КНР. Педагогіка та психологія. Харків, 2018. Вип. 60. С. 146-157.

10. Шевченко К. Форми і методи підвищення кваліфікації китаиських учителів як основа професшного розвитку. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2016. 4 (58). С. 84-90.

11. Cook, M. J. (2019). Augmented reality: Examining its value in a music technology classroom. Practice and potential. Waikato Journal of Education, 24(2), 23-38.

12. Hedegaard, M. (2014). The significance of demands and motives across practices in children's learning and development: An analysis of learning in home and school. Learning, culture and social interaction, 3(3), 188-194.

13. Meng, B. (2018). Formation and development of Chinese piano culture. The Reform and Development in Teacher Education in China.

14. Wai-Chung Ho A comparative review of music education in mainland China and the United States: From nationalism to multiculturalism. The International Education Journal: Comparative Perspectives. 2016. Vol 15, No 2, p. 38-57.

15. Xiong, Xiaoyu (2021). Assessment with Orff-Schulwerk Pedagogy in the Chinese Junior High School Music Classroom. Advances in Social Science, Education and Humanities Research: Proceedings of the 2nd International Conference on Language, Art and Cultural Exchange (ICLACE 2021). volume 559. Р. 332-338. DOI: https://doi. org/10.2991/assehr.k.210609.067.

16. Yiran, F. (2021). The role of the Chinese piano school in the formation of the Chinese piano art. Linguistics and Culture Review, 5(S4), 44-55.

17. Zheng, Q. (2021). The centennial course of Chinese piano music. Transactions on Comparative Education, 3, 9-13.

References

1. Wang Tianti (2017). Methods of training future music teachers to form the foundations of singing culture of primary school students. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv.

2. Grib, О. (2018). Trends in the development of modern music and pedagogical education. Youth and the market. № 2. С. 128-132.

3. Lyu Maoni (2017). Features of music education of students of faculties of arts of pedagogical universities of China. Scientific Bulletin of VO Sukhomlinsky MNU, 4, 311-316.

4. Mkrtichyan, O., Chzhou Chzhen'yuy (2019). Improving the pedagogical skills of music teachers in China. Bulletin of the Taras Shevchenko National Pedagogical University of Chernihiv. Series: Pedagogical sciences, 157, 117-121.

5. Mumladze, V., Myronchuk, N. (2014). Higher pedagogical education in China. Modernization of higher education in Ukraine and abroad, 200-203.

6. Rebrova, O., Sinyuy Pan' (2018). The essence and structure of the preparation of bachelors of music art for the formation of sound culture of schoolchildren. Scientific Bulletin of the South Ukrainian National Pedagogical University. KD Ushinsky. Pedagogical sciences, 4, 68-73.

7. San Chzhao (2017). Methods of mastering the basics of written music culture in secondary schools of Ukraine and China. Extended abstract of candidate's thesis. Odessa.

8. Cherkasov, V. F. (2016). Theory and methods of music education, 240.

9. Chzhou Chzhen'yuy (2018). Features ofmusical education ofstudents in schools in China. Pedagogy and psychology, 60, 146-157.

10. Shevchenko, K. (2016). Forms and methods of training Chinese teachers as a basis for professional development. Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies, 4 (58), 84-90.

11. Cook, M. J. (2019). Augmented reality: Examining its value in a music technology classroom. Practice and potential. Waikato Journal of Education, 24(2), 23-38.

12. Hedegaard, M. (2014). The significance of demands and motives across practices in children's learning and development: An analysis of learning in home and school. Learning, culture and social interaction, 3(3), 188-194.

13. Meng, B. (2018). Formation and development of Chinese piano culture. The Reform and Development in Teacher Education in China.

14. Wai-Chung Ho (2016). A comparative review of music education in mainland China and the United States: From nationalism to multiculturalism. The International Education Journal: Comparative Perspectives, 15,2,38-57.

15. Xiong, Xiaoyu (2021). Assessment with Orff-Schulwerk Pedagogy in the Chinese Junior High School Music Classroom. Advances in Social Science, Education and Humanities Research: Proceedings of the 2nd International Conference on Language, Art and Cultural Exchange (ICLACE 2021), 559, 332-338.

16. Yiran, F. (2021). The role of the Chinese piano school in the formation of the Chinese piano art. Linguistics and Culture Review, 5(S4), 44-55.

17. Zheng, Q. (2021). The centennial course of Chinese piano music. Transactions on Comparative Education, 3, 9-13.

Размещено на Allbest.ru