Необхідність і доцільність формування та розвитку культури спілкування у майбутніх фахівців з вищою освітою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університеті імені В.Н. Каразіна

Необхідність і доцільність формування та розвитку культури спілкування у майбутніх фахівців з вищою освітою

Анатолій Іванович Комишан кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник доцент кафедри педагогіки

Україна



Анотація

Постановка проблеми. Сучасний фахівець з вищою освітою, окрім необхідного рівня професійності, повинен вміти вести переговори, запобігати та вирішувати конфлікти, знаходити підхід до кожного співробітника, а підґрунтям цього має бути його здатність і спроможність високого рівня культури спілкування (необхідний рівень комунікативної компетентності). Усе це відповідною мірою впливає на майбутню професійну діяльність та конкурентоздатність випускників закладів вищої освіти.

Мета статті: визначити теоретичні аспекти формування культури спілкування та обґрунтувати необхідність формування та розвитку культури спілкування у майбутніх фахівців з вищою освітою.

Методи дослідження: аналіз - психолого-педагогічних і навчально-методичних джерел інформації, а також нормативно-правових актів з питань професійного спілкування та комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти - для визначення рівня уваги до проблеми стосовно культури спілкування здобувачів вищої освіти в контексті формування комунікативної компетентності в закладах вищої освіти і створення теоретичного підґрунтя дослідження; емпіричні - тестування студентів різних спеціальностей з метою виявлення реального рівня культури спілкування; проведення бесід зі студентами та науково-педагогічними працівниками за темою дослідження.

Основні результати дослідження. Особиста культура спілкування фахівця з вищою освітою є своєрідною складовою його іміджу та компетентності незалежно який в нього вік, хто він за фахом, та яку посаду обіймає.

Виходячи з того, що культура спілкування є обов'язковою в загальнокультурній та практичній площині підготовки майбутніх фахівців з вищою освітою було переглянуто перелік компетентностей, що мають бути сформовані у випускника закладу вищої освіти згідно з методичними рекомендаціями щодо розроблення стандартів вищої освіти. На підставі цього наведено узагальнений перелік компетентостей у якому виокремлено комунікативні компетентності, що мають прямий зв'язок з культурою професійного спілкування.

В ході дослідження було проведено анонімне опитування студентів на основі трьох тестів: «Чи схильні Ви до емпатійного слухання?», тест М. Снайдера: «Чи вмієте Ви слухати?» та «Ваш стиль спілкування» для визначення важливості формування та розвитку культури спілкування у студентів.

Опрацювання результатів тестування показало, що 10% студентів агресивні і неврівноважені, нерідко бувають надмірно жорстокими по відношенню до інших людей; 30% надмірно миролюбні, що зумовлено недостатньою упевненістю в своїх силах; 60% помірно агресивні.

Висновки. Рівень культури спілкування майбутніх фахівців з вищою освітою недостатній і мало відповідає заявленим вимогам Міністерства освіти і науки України. Особливо це стосується майбутніх фахівців з вищою освітою в системі «людина - людина», адже їхня подальша діяльність безпосередньо будується на комунікації. Високий рівень культури спілкування - це актуальна та недостатня для багатьох компетентність, яку необхідно формувати та розвивати поряд зі спеціальними (фаховими, предметними) компетентностями.

Ключові слова: анонімне опитування, аспекти культури спілкування, комунікативні компетентності, культура спілкування, майбутній фахівець з вищою освітою, професійне спілкування, тест.



Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Світ не стоїть на місці й ті вимоги, які були важливі 10 років тому, зараз можуть втрачати актуальність, а то и зовсім змінюються новими. На сучасному ринку праці кон- курентноздатними будуть ті фахівці з вищою освітою, які здатні: до саморозвитку, навчання впродовж життя, прагнути удосконаленню професіиних здібностеи та особистісних яко- стеи, постіино цікавитись новаціями и інноваціями та напрацьовувати власні творчі ідеї, а також спроможні вирішувати нестандартні та проблемні завдання. Безумовно, все зазначене унеможливлюється без готовності будь-якого фахівця до позитивної співпраці, що має вибудовуватись на засадах культури професіи ного спілкування. Саме тому сучаснии заклад вищої освіти неможливо уявити без застосування новітніх технологіи, підходів, методів, методик та технологіи навчання. На сьогодні українські заклади вищої освіти намагаються дати маибутньому фахівцеві всі важливі знання, уміння та навички та інші компетентності, які б сприяли розвитку иого маибутньої про- фесшної діяльності. Однак, сучаснии фахівець з вищою освітою, окрім необхідного рівня професіиності, повинен вміти вести переговори, запобігати та вирішувати конфлікти, знаходити підхід до кожного співробітника, а підґрунтям цього має бути иого здатність і спроможність високого рівня культури спілкування (необхіднии рівень комунікативної компетентності). Усе це відповідною мірою впливає на маибутню професіину діяльність та конкурентоздатність випускників закладів вищої освіти.

Проведені нами спостереження за взаємодією студентів під час навчальних занять та у позанавчальнии час (на перервах, у гуртожитках, у громадських місцях тощо) свідчать про недостатніи рівень їхньої культури спілкування: успішного функціонування вербальними та невербальними засобами комунікації, наявність бар'єрів у спілкуванні тощо. Це, на нашу думку, є свідченням того, що формування в них належного рівня культури спілкування виявляється ще не достатньо ефективним. То ж, виникає суперечність між необхідністю формування компетентности культури про- фесіиного спілкування у маибутніх фахівців з вищою освітою під час їхньої професшної підготовки та недостатньою розвиненістю підходів до вирішення цього завдання. В контексті зазначеного, також, вважаємо за доцільне звернути увагу, по-перше, на сутності поняття «компетентність» у професіиніи діяльності, яке слід розуміти як здатність фахівця на основі здобутих знань, вмінь та навичок в певних умовах обставин ефективно вирішувати поставлені завдання та по-друге, на те, що інтегрована характеристика будь-якого фахівця (в тому числі и з вищою освітою) поєднує в собі дві підструктури: процеси професійної діяльності на основі здобутих компетентностей (знань, вмінь та навичок), що передбачають рівень самостіиності фахівця в праці (суворо регламентована автоматична, напівавтоматична, шаблонно-виконавча, са- мостіина, вільної творчості, що певною мірою мають місце в системах «людина - природа», «людина - людина», «людина - техніка», «людина - знакові системи», «людина - художніи образ) та процеси (здійснення) професійного спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема формування професіиних компетентностей у тому числі и комунікативних (зокрема професіиного спілкування), у маибутніх фахівців з вищою освітою знаходиться у центрі уваги науковців у галузі як психології, так і педагогіки (Т. Гриценко, С. Гриценко, Т. Іщенко, Т. Мельничук,

Чуприк, Л. Анохіна, О. Тєлєжкіна, Н. Лисенко, О. Кушнір, О. Литвиненко, Н. Піддубна, О. Рембач, А. Бичок, О. Кондратенко, В. Грех- нєв, В. Кан-Калик, В. Рижов, В. Сухомлинскии,

Когут, О. Леонтьев, А. Мудрик, І. Ворожцова, К. Дегтярьова та ін.). Аналіз праць зазначених авторів свідчить про те, що поняття «культура спілкування» на першии погляд не викликає труднощів у визначенні, але для того, щоб більш точно иого кваліфікувати, вважаємо за необхідне з'ясувати суть понять «культура» та «спілкування».

Культура за своєю сутністю є багатоас- пектним явищем. Про неї є безліч публікаціи. Сьогодні існує велика кількість визначень поняття «культура». Так, наприклад, А. Кребер і К. Клакхон у своїм книзі 1952 року видання [30], що являє собою критичнии огляд понять та визначень навели 164 визначення поняття «культура», які зустрічаються в джерелах інформації. Пізніше у 1972 році французькии вчении А. Моль вже наводить 250 визначень цього поняття [16].

Цеи термін проишов певнии етап історичного розвитку та зазнав трансформаціи в значенні: від обробітку землі до «сукупності створених людиною матеріальних і духовних цінностеи, а також системи історично сформованих знань, ідеи і соціальних норм, що відображають активну творчу діяльність людеи в освоєнні світу і спрямовані на врегулювання суспільних відносин» [3]. А. Бичок структуру «культури» розглядає як своєріднии макросвіт, що охоплює освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, мораль, політику, право, релігію. Всі зазначені елементи відповідною мірою взаємодіють між собою тим самим утворюють систему явища «культура» [2]. Тобто сфера культури, яка стосується предмету дослідження, формує и регулює життя соціуму та допомагає у самовираженні кожного у ньому. І. Кант зазначав, що культура - це «здатність людини, яка дана Богом, піднятися над «тваринним» [4], що у свою чергу надає морального аспекту. Це відбивається в тому, що часто культуру пов'язують з мораллю, яка полягає у дотриманні певних норм поведінки.

Спілкування є надзвичаино важливим у будь-якіи діяльності. Воно супроводжує нас кожного дня. Зазвичаи під ним розуміють вербальну комунікацію індивідів, але у людськіи взаємодії важливу функцію виконують не- вербальні засоби, які іноді зовсім суперечать сказаному. Інколи не всі мовці можуть класифікувати, розтлумачувати певні жести та рухи, тому значення вербальних засобів спілкування набуває більшого значення. Процес передачі інформації, впливу на учасників комунікації, пізнання всього, що оточує - усе це основні функції спілкування. В контексті зазначеного влучним є висловлювання В. Александровой яка у своїм статті привертає нашу увагу на тому, що нині «... проблема володіння вільним, справді культурним словом є особливо актуальною і важливою для тих, хто користується словом як основним інструментом своєї професії» [1, с. 7], Цілком влучним є також її висловлювання стосовно культури професіино-педагогічного спілкування, і ми повністю погоджуємось з тим, що їх мовлення виступає, з одного боку, як головна зброя у професіиніи діяльності, а з іншого, це спосіб, що свідомо або несвідомо сприимається здо- бувачами освіти та відповідною мірою сприяє засвоєнню моделі взаємодії (слухання, сприи- мання, поведінка, аргументація тощо) [1]. Нажаль, сьогодні у цьому питанні існує ціла низка проблем та протиріч. На нашу думку кожен, хто причетнии до освітнього середовища повинен усвідомлювати, що передача знань та досвіду є лише певною часткою сукупності складових професіино-педагогічної діяльності. Спілкування педагога з колегами та здобу- вачами освіти є тим важливим інструментом, якии позитивно або негативно впливає на становлення, формування та розвиток особистості здобувача освіти. Педагог завжди знаходиться під пильним оком здобувача освіти на заняттях, в коридорах, в громадських місцях тощо. То ж своєю поведінкою, вчинками та спілкуванням він позитивно або негативно може впливати як на конкретну постать здо- бувача, так і на колектив здобувачів загалом. Тут треба усвідомлювати, що сьогоднішніи здобувач освіти - завтрашнє маибутнє нашої країни, і педагог не повинен бути баидужим яким воно буде.

Т. Гриценко, Т. Іщенко та Т. Мельничук зазначають, що культура спілкування є складовою частиною культури людини. Для неї характерною є нормативність, яка визначає, як повинні спілкуватися люди в певному середовищі, у конкретніи ситуації. Вони визначають, що культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості [6, с. 13].

Як і будь-яке явище культура спілкування не виникла відразу та, звичаино, викликала різні підходи до осмислення. Слід зазначити, що багато дослідників принципово поділяє культуру спілкування на професіине (ділове) спілкування та педагогічне спілкування відповідно до особливостеи умов комунікації. Наприклад, А. Бичок [2], О. Кондратенко [14], О. Рембач [22], предметом дослідження визначають культуру професіиного (ділово- го) спілкування; В. Грехньов [5], В. Кан-Калік [9], В. Рижов [23], В. Сухомлинський [25; 26] досліджують саме педагогічне спілкування;

І. Когут у своїй дисертації за темою «Формування професійно-педагогічної комунікативної компетентності маибутнього вчителя» поєднує ділове (професіине) та педагогічне спілкування [11]. Зазначимо, що ми розглядаємо культуру спілкування сумісно, принципово не розділяючи спілкування на ділове та педагогічне. Різницю вбачаємо лише в реципієнті, із діяльністю якого пов'язании процес комунікації. Тобто, якщо це стосується здо- бувачів освіти педагогічних спеціальностей то идеться мова про професіино-педагогічне спілкування. Якщо не педагогічних - професіине спілкування. Також ми цілком підтримуємо думку О. Кондратенко [14] про те, що культура професіиного спілкування має розглядатися як складова загальної культури.

Аналізуючи праці різних дослідників можна помітити різні аспекти характеристики культури спілкування, а саме основні: профе- сіинии, психологічнии, філологічнии та педа- гогічнии.

Професійний аспект полягає у тому, що науковці звертають увагу на культуру спілкування залежно від фаху чи спеціальності маи- бутніх здобувачів освіти. Наприклад, О. Рем- бач [22] досліджує питання щодо формування культури професіиного (ділового) спілкування маибутніх міжнародних аналітиків; О. Кондратенко - щодо формування професіиного спілкування маибутніх фармацевтів [14].

Психологічний аспект полягає у тому, що спілкування розглядають крізь призму пси- холопі. Його підтримують О. Леонтьєв [15] та А. Мудрик [19], звертаючи увагу на психологію спілкування, стан та проблеми сучасної психології спілкування.

Філологічний аспект полягає у тому, що спілкування відповідно розглядають з погляду філології, зокрема лінгвістики. І. Ворожцова [4], К. Дегтярьова [7] досліджують культуру спілкування в розмовніи взаємодії та теоретичні основи мовної комунікації загалом, О. Тє- лєжкіна, Н. Лисенко, О. Кушнір, О. Литвиненко та Н. Піддубна [27] розкривають сутність, зміст та особливості усної і писемної форм ділового (професіиного) спілкування.

Педагогічний аспект пов'язании з педагогічною діяльністю. Окрім важливого внеску в педагогіку, В. Сухомлинськии звертає увагу у своїи праці «Слово вчителя в моральному вихованні» [25], «Слово про слово» [26] на комунікативні характеристики справжнього вчителя. Пов'язані з цим аспектом також праці В. Грехньова [5], В. Кан-Каліка [9], В. Ри- жова [23].

З усього вище викладеного витікає, що більшість дослідників характеризують культуру спілкування по-різному, враховуючи сумісні науки зі спілкуванням (психологію, філологію, педагогіку), а також звертають увагу на особливості спілкування за профе- сіиним спрямуванням. Наше ж дослідження спрямоване на компетентніснии підход щодо удосконалення підготовки маибутніх фахівців з вищою освітою, незалежно від спеціальності та напряму підготовки на основі узагальнення існуючих наукових праць.

Мета дослідження - визначити теоретичні аспекти формування культури спілкування та обґрунтувати необхідність формування та розвитку культури спілкування у маибутніх фахівців з вищою освітою.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження використано теоретичні методи дослідження: аналіз - психолого-педа- гогічних і навчально-методичних джерел інформації, а також нормативно-правових актів з питань професіиного спілкування та комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти - для визначення рівня уваги до проблеми стосовно культури спілкування здобувачів вищої освіти в контексті формування комунікативної компетентності в закладах вищої освіти і формування теоретичного підґрунтя дослідження; емпіричні - анкетування студентів різних спеціальностеи з метою виявлення реального рівня культури спілкування; проведення бесід зі студентами та науково-педагогічними працівниками за темою дослідження.

Виклад матеріалу та основні результати. Сучасна вища освіта в Україні спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного і соціально-культурного прогресу, а також на формування інтелектуального потенціалу нації та всебічнии розвиток особистості як наивищої цінності суспільства.

Особиста культура спілкування фахівця з вищою освітою є своєрідною складовою иого іміджу та компетентності незалежно якии в нього вік, хто він за фахом, та яку посаду обіи- має. Наші спостереження та практичний досвід свідчать про те, що належного авторитету ніколи не має тои, хто не здатен правильно та коректно висловити свою думку, не здатен дібрати потрібні слова та використовує не лексичну мову. То ж коли ми говоримо про культуру спілкування маибутнього фахівця з вищою освітою то маємо на увазі, що він повинен володіти, перш за все, якостями усного та писемного мовлення бо саме вони є підґрунтям успішного досягнення мети спілкування, але за умов дотримання визначених етичних правил і норм та естетичних и ситуативних особливостеи [11; 12].

У чинному Законі України «Про вищу освіту» зазначено, що компетентність - динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професшних, світоглядних і громадянських якостеи, морально-етичних цінностеи, яка визначає здатність особи успішно здіиснювати професшну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти [8]. Отже, випускник закладу вищої освіти (ЗВО) повинен оволодіти рядом компетеностеи, які и визначають результативність їхньої подальшої про- фесшної діяльності. Культура ж спілкування, на нашу думку, є обов'язковою саме в загально- культурніи та практичніи площині підготовки маибутніх фахівців.

На підтвердження такої думки має сенс розглянути перелік компетентностей що мають бути сформовані у випускника ЗВО згідно з Методичними рекомендаціями щодо розроблення стандартів вищої освіти затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2017 р. № 600 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 21.12.2017 р. № 1648) [18]. професійний спілкування комунікативний компетентність

На основі аналізу зазначених методичних рекомендаціи та аналізу компетентностеи, що визначені у переліку проекту TUNING [17] на рис. 1 наведено комунікативні компетентності як складову узагальненого переліку компетен- тостеи, які вважаємо за доцільне формувати у маибутніх фахівців з вищою освітою. Виходячи з попередньо викладеного та змісту рис. 1 можна чітко виокремити комунікативні компетентності, що мають прямии зв'язок з предметом нашого дослідження.

Тобто, створення необхідних умов щодо формування та підвищення рівня культури спілкування у маибутніх фахівців з вищою освітою має становити основу розвитку комунікативної компетентності випускника ЗВО. Це в свою чергу впливатиме на професшну компетентність маибутніх фахівців з вищою освітою.

Культура ж спілкування, на нашу думку, - це сукупність компетентностеи (знань, умінь та навичок), які регулюють процес комунікації та в цілому є показником моральності особистості. Рівень культури спілкування впливає на ефективність співпраці людеи, уникнення конфліктів та поліпшення відносин у певніи сфері взаємодії людини, наприклад, в освітньому чи виробничому процесі [29]. Він у свою чергу залежить від багатьох чинників, основними з яких є; мисленнєві процеси, дотримання етикету, стійкість до стресів, вміння доречно використовувати вербальні та невербальні засоби спілкування, зовнішній фактор (дотримання дрес-коду, гігієни тощо), здатність планувати майбутню бесіду та передбачення будь-якого її результату [6, с. 233].

Культура спілкування як складова комунікативної компетентності є важливою складовою підготовки маибутніх фахівців з вищою освітою, що в свою чергу має відбиватися в реальних життєвих ситуаціях. У тои час, коли спеціальні (фахові, предметні) компетентності у випускників закладів вищої освіти легко визначити шляхом перевірки то рівень комунікативної компетентності складніше визначити на державних іспитах чи на захистах ква- ліфікаціиних робіт (проектів). На нашу думку, це можливо зробити лише на основі поетапного оцінювання науково-педагогічними працівниками, кураторами та іншими зацікавленими особами особистісних якостеи студентів (за визначеними показниками, критеріями та шкалою оцінювання) на всіх етапах їхнього навчання. Однак, це питання другочергове, а першочерговим має бути створення організа- ціино-педагогічних та педагогічних умов формування та розвитку культури спілкування студентської молоді.

Рис. 1. Комунікативні компетентності як складова загальненого переліку компетентостей випускника закладу вищої освіти Fig. 1. Communicative competencies as a component of a generalized list of competencies of a higher education graduate

Наші особисті спостереження дали привід сумнівам щодо достатнього рівня культури спілкування у здобувачів вищої освіти. Виходячи з цього було вирішено провести анонімне опитування студентів на основі тестів з метою визначення достовірного результату, якии остаточно може підтвердити важливість формування та розвитку культури спілкування у маибутніх фахівців з вищою освітою.

Анкетування проводилось зі 100 студентами ХНУ імені В. Н. Каразіна, які навчаються за такими спеціальностями: міжнародна економіка; міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії; журналістика; середня освіта (біологія та здоров'я людини); філологія (українська мова та література) в осінніх семестрах 2018/2019, 2019/2020, 2020/2021 та 2021/2022 навчальних років. Кількісне відношення серед спеціальностеи приблизно однакове. На нашу думку, це спеціальності, які передбачають за Є. Клімовим [10] у маибутньому працю у системі «людина-людина» де предметом праці є самі люди, групи людеи чи колективи, а значить потребують здатності та спроможності до високого рівня спілкування.

Студентам кожного разу пропонувалось 3 тести: «Чи схильні Ви до емпатіиного слухання?» [20], тест М. Снаидера: «Чи вмієте Ви слухати?» [24] та «Ваш стиль спілкування» [28].

Першии тест полягав у тому, що на 10 питань потрібно було дати відповіді, які оцінюються: відповідь «маиже завжди» - 2 бали, «в більшості випадків» - 4 бали, «іноді» - 6 балів, «рідко» - 8 балів, «маиже ніколи» - 10 балів. Якщо в результаті сума набраних балів становить більше за 62, то це означає, що студент здатнии слухати співрозмовника на рівні «вище середнього» [20].

Тест «Чи схильні Ви до емпатійного слухання?»

Для того, щоб визначити рівень уміння Вами слухати пропонується наступнии тест самооцінки. На 10 запитань потрібно дати відповіді, які оцінюються: відповідь «маиже завжди» - 2 бали; «в більшості випадків» - 4 бали; «іноді» - 6 балів; «рідко» - 8 балів; «маиже ніколи» - 10 балів.

Чи намагаєтесь Ви завершити бесіду в тих випадках, коли її тема (а може і співрозмовник) нецікава Вам?

Чи дратують Вас манери Вашого співрозмовника?

Чи може невдалии вираз співрозмовника спровокувати Вас на різкість або грубість?

Чи уникаєте Ви вступати в бесіду з нецікавою або малознаиомою Вам людиною?

Чи маєте Ви звичку перебивати співрозмовника?

Чи удаєте Ви, що уважно слухаєте, а самі думаєте зовсім про інше?

Чи міняється Ваш тон, голос, вираз обличчя в залежності від того, хто Ваш співрозмовник?

Чи міняєте Ви тему розмови, якщо співрозмовник торкнувся неприємної для Вас теми?

Чи поправляєте співрозмовника, якщо в иого мові зустрічаються неправильно вимовлені слова, назви, вульгаризми?

Чи буває у Вас поблажливо-менторськии тон, з відтінком зневаги та іронії по відношенню до співрозмовника?

Сума: =

Результат:

Якщо в результаті Ви набрали суму більше за 62, то Ви слухач «вище середнього рівня».

Рис. 2. Результати тестування «Чи схильні Ви до емпатійного слухання?»

Обробка анкет з першого тесту показала, що лише 30% опитаних здатні до емпатіиного слухання, а всі інші 70% несхильні (рис. 2).

Сутність другого тесту зводилась до того, що студентам серед переліку ситуаціи потрібно було обрати ті, які викликають незадоволення або досаду, роздратування при спілкуванні з будь-яким співрозмовником. Спочатку підраховувався відсоток ситуаціи (по відношенню до всіх 25 ситуаціи), які викликають досаду і роздратування. Для цього кількість визначених студентом відповідеи помножалась на 4, оскільки одна обрана студентом відповідь становить 4% [20].

Тест М. Снайдера: «Чи вмієте Ви слухати?» [24]

Відзначте ситуації, які викликають у Вас незадоволення або досаду и роздратування при спілкуванні з будь-яким співрозмовником - будь-то Ваш друг, товариш по роботі (навчанню), безпосередніи начальник або просто незнаиома людина:

Співрозмовник не дає мені шансу висловитися, у мене є що сказати, але немає можливості вставити своє слово.

Співрозмовник постіино перериває мене під час бесіди.

Співрозмовник іноді не дивиться в обличчя під час розмови, і не упевнении, чи слухають мене.

Розмова з таким партнером часто викликає почуття пустої трати часу.

Співрозмовник постіино метушиться: олівець і папір иого заимають більше, ніж мої слова.

Співрозмовник ніколи не усміхається. У мене виникає почуття незручності і тривоги.

Співрозмовник завжди відволікає мене питаннями і коментарями.

Щоб я не висловив, співрозмовник завжди охолоджує міи запал.

Співрозмовник завжди старається спростувати мене.

Співрозмовник перекручує значення моїх слів і вкладає в них іншии зміст.

Коли я ставлю питання, співрозмовник примушує мене захищатися.

Іноді співрозмовник перепитує мене, удаючи, що не розчув.

Співрозмовник, не дослухавши до кінця, перебиває мене лише потім, щоб погодитися.

Співрозмовник при розмові зосереджено заимається стороннім: грає сигаретою, протирає скло окуляри і т. д., і я твердо упевнении, що він при цьому неуважнии.

Співрозмовник робить висновки за мене.

Співрозмовник завжди намагається вставити слово в мою розповідь.

Співрозмовник дивиться на мене дуже уважно, пильно.

Співрозмовник дивиться на мене, як би оцінюючи. Це непокоїть.

Іноді я пропоную що-небудь нове, співрозмовник вставляє смішні історії, жарти, анекдоти.

Співрозмовник переграє, показуючи, що цікавиться розмовою, дуже часто киває головою, охає і піддакує.

Коли я говорю про сериозне, співрозмовник вставляє смішні історії, жарти, анекдоти.

Співрозмовник часто дивиться на годинник під час розмови.

Коли я вхожу до кабінету, він кидає всі справи і всю увагу звертає на мене.

Співрозмовник поводиться так, неначе я заважаю иому робити щось важливе.

Співрозмовник вимагає, щоб всі погоджувалися з ним. Будь-яке иого висловлювання завершується питанням: «Ви також так думаєте?»

Спочатку підраховується відсоток ситуаціи (по відношенню до всіх 25 ситуаціи), які викликають досаду і роздратування. Для цього необхідно кількості відміток помножити на 4, оскільки одна відмітка відповідає 4 %.

Сума: х4=

Результат:

Якщо ситуації, які спричиняють у Вас роздратування, складають:

70-100% - Ви погании співрозмовник. Вам необхідно працювати над собою і вчитися слухати;

40-70% - Вам властиві деякі недоліки. Ви критично відноситеся до висловлювання, Вам ще не дістає деяких достоїнств Вашого співрозмовника: уникайте поспішних висновків, не загострюите уваги на манері говорити, не прикидаитеся, не шукаите приховане значення сказаного, не монополізуйте розмову;

10-40% - Ви хорошии співрозмовник, але іноді відмовляєте партнеру в повніи увазі. Пов- торюите ввічливо иого висловлювання, даите иому час розкрити свою думку повністю, при- стосовуите свіи темп мислення до иого мови і можете бути упевнені, що спілкуватися з Вами буде приємніше;

0-10 % - Ви відміннии співрозмовник.

За результатами обробки отриманих даних

стосовно другого опитувальника нами з'ясовано, що серед опитаних 30% є поганими співрозмовниками, а 70% є співрозмовниками, які мають певні недоліки (рис. 3).

Рис. 3. Результати тестування за тестом М. Снайдера «Чи вмієте Ви слухати?» Fig. 3. Test results on the M. Snyder test «Can you listen?»

Отже, 30% студентів є поганими співрозмовниками та 70% є співрозмовниками, які мають певні недоліки.

Третіи тест «Ваш стиль спілкування» полягав у тому, що на кожне з 20-ти питань подано три варіанти відповідеи. Студентам потрібно було обрати тои, якии наибільш їх влаштовує. Після цього бали підсумовувались» [28, с. 216-218].

Тест «Ваш стиль спілкування»

У кожного існує улюблена манера спілкування, те, що звичаино називають стилем. Спробуите за допомогою цього тесту дізнатися, чи досить Ви коректні у відносинах зі своїми співробітниками, членами сім'ї, колегами і як їм спілкуватися з Вами.

На кожне з 20-ти питань дані три варіанти відповідеи: підкресліть (обведіть кружечком) тои, якии Вас наибільш влаштовує. Якщо жодна відповідь Вам не підходить, переходьте до наступного питання.

Чи не схильні Ви шукати шляхи до примирення після чергового службового конфлікту?

а) завжди;

б) іноді;

в) ніколи.

Як Ви поводитеся в критичніи ситуації?

а) внутрішньо «закипаєте»;

б) зберігаєте повнии спокіи;

в) втрачаєте самоволодіння.

Яким вважають Вас колеги?

а) самовпевненим і заздрісним;

б) доброзичливим;

в) спокіиним і незаздрісним.

Як Ви відреагуєте, якщо Вам запропонують нову посаду (відповідальну)?

а) приимете з деякими побоюваннями;

б) погодитеся без коливань;

в) відмовитеся від неї ради власного благополуччя, спокою.

Як Ви будете поводитися, якщо хтось з колег без дозволу візьме з Вашого столу папір?

а) видасте иому «по перше число»;

б) примусите повернути;

в) спитаєте, чи не треба йому ще чого-небудь?

Якими словами Ви зустрінете когось із рідних, якщо вони повернулись пізніше зви- чаиного?

а) що тебе затримало;

б) де стирчиш допізна;

в) я вже почала (почав) хвилюватися.

Якби у Вас була машина, то як Ви поводились би за рулем автомобіля?

а) стараюся обігнати машину, яка «показала мені хвіст»;

б) Вам все одно скільки автомобілів Вас обганяють;

в) помчите з такою швидкістю, щоб ніхто не наздогнав Вас.

Якими Ви вважаєте свої погляди на життя?

а) збалансованими;

б) легковажними;

в) надто жорсткими.

Що Ви робите, якщо не все вдається?

а) намагаєтеся звалити провину на іншого;

б) миритеся;

в) стаєте надалі обережніше.

Як Ви реагуєте на феилетон про випадки розбещеності серед сучасної молоді?

а) час вже заборонити молоді такі розваги;

б) треба створювати їм можливість організовано і культурно відпочивати;

в) і чого ми з нею возимося?

Якщо Ви відчуваєте, що посада, яку Ви хотіли заиняти, дісталася іншому?

а) і навіщо я тільки на це нерви витрачав (витрачала);

б) видно, ця людина начальнику приємніша;

в) можливо, мені це вдасться іншого разу.

Які почуття Ви відчуваєте, коли дивитесь страшнии фільм?

а) переживаєте почуття страху;

б) нудьгуєте;

в) отримуєте щире задоволення.

Як Ви будете себе вести, якщо утворилася дорожня пробка і Ви спізнилися на важливу подію?

а) будете нервувати;

б) спробуєте викликати поблажливість партнерів;

в) засмутитеся.

Як Ви відноситеся до своїх спортивних успіхів?

а) обов'язково стараєтеся виграти;

б) цінуєте задоволення відчути себе спортивним;

в) дуже гніваєтеся, якщо програєте.

Як Ви вчините, якщо Вас погано обслужили в ресторані?

а) будете терпіти, уникаючи скандалу;

б) викличете адміністратора і зробите иому зауваження;

в) відправитесь зі скаргою до директора ресторану.

Як би Ви вчинили, якщо Вашу дитину образили в школі?

а) поговорите з вчителем;

б) влаштуєте скандал батькам;

в) порадите дитині дати здачу.

Яка Ви людина?

а) середня;

б) самовпевнена;

в) пробивна.

Що ви скажете підлеглому, з яким зіткнулися у дверях?

а) пробачте, це моя провина;

б) нічого, дурниці;

в) Ви не можете бути уважнішим?

Ваша реакція на статтю в газеті про хуліганство серед молоді?

а) коли ж, нарешті, будуть прииняті конкретні заходи;

б) треба ввести суворі покарання;

в) не можна ж все валити на молодь, винні і вихователі.

Яку тварину Ви любите?

а) тигра;

б) домашню кішку;

в) ведмедя.

Ключ для оцінки результатів.

Визначте свої оцінки з кожного питання, бали підсумуите. Якщо Ви не вибрали відповідь із запропонованих варіантів, то за питання Ви набрали 0 балів.

Варіант	№ питання
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
А	1	2	3	2	3	2	2	2	3	3	1	3	1	2	1	1	1	1	2	3
Б	2	1	2	3	2	3	1	1	2	1	2	2	3	3	3	2	3	3	1	2
В	3	3	1	1	1	1	3	3	1	2	3	1	2	1	2	3	2	2	3	1

Сума: =

Результати:

бали і менше. Ви надмірно миролюбні, що зумовлено недостатньою упевненістю в своїх силах, будьте рішучішим. До критики з низу відноситеся доброзичливо, критики зверху побоюєтеся.

- 44 бали. Ви помірно агресивні, Вам супроводить успіх в житті, оскільки у Вас досить здорового честолюбства. До критики відноситесь доброзичливо.

45 балів і більше. Ви заиво агресивні і не- врівноважені, нерідко буваєте надмірно жорстоким по відношенню до інших людеи. Сподіваєтеся дійти до управлінських «верхів», розраховуючи на свої сили, домагаючись успіху в якіись області, можете пожертвувати інтересам навколишніх. Критику верху приимаєте, критику знизу переслідуєте.

Опрацювання результатів тестування показало, що 10% студентів агресивні і неврівно- важені, нерідко бувають надмірно жорстокими по відношенню до інших людеи; 30% надмірно миролюбні, що зумовлено недостатньою упевненістю в своїх силах; 60% помірно агресивні (рис. 4).

Рис. 4. Результати опитування за тестом «Ваш стиль спілкування» Fig. 4. The results of the survey on the test «Your communication style»

Крім викладеного для з'ясування стану питання, що досліджується в закладах вищої та передвищої освіти Харківського регіону в осінньому семестрі 2018/2019 навчального року одноразово було також проведене анонімне анкетування серед студентів Харківського державного професіино-педаго- гічного коледжу імені В. І. Вернадського та Харківського автомобільно-дорожнього університету. Результати тестування виявилися практично ідентичні, адже розбіжність становить в межах 0,05%.

Проведені нами анкетування, свідчать про те, що середньоарифметичні показники результатів опитування у цих закладах освіти та у ХНУ імені В. Н. Каразіна за останні чотири навчальні роки не мають суттєвої різниці з середньоарифметичними показниками. Так же само и результати щорічних анкетувань студентів у період з 2018 по 2022 роки у ХНУ імені В. Н. Каразіна мають несуттєву розбіжність, яка знаходиться в межах 0,03 - 0,05%.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Аналіз психолого-педагогічних джерел інформації засвідчує, що «культура спілкування» - це сукупність знань, умінь та навичок, які регулюють процес комунікації та в цілому є показником моральності особистості.

Виходячи з результатів тестування студентів можна зробити висновок, що рівень культури спілкування маибутніх фахівців з вищою освітою недостатніи і мало відповідає заявленим вимогам Міністерства освіти і науки України. Особливо це стосується маи- бутніх фахівців з вищою освітою в системі «людина - людина», адже їхня подальша діяльність безпосередньо будується на комунікації. Вміння слухати, чути та спілкуватися - невід'ємна складова високої професіи- ної маистерності та активної громадянської позиції сучасного фахівця з вищою освітою. Високии рівень культури спілкування - це актуальна та недостатня для багатьох компетентність, яку необхідно формувати поруч зі спеціальними (фаховими, предметними] компетентностями.

Подальші дослідження буде зосереджено на визначенні і реалізації педагогічних та ор- ганізаціино-педагогічних умов формування и розвитку культури професіиного спілкування у маибутніх фахівців з вищою освітою.



Список використаної літератури

1. Александрова В. Проблеми підготовки сучасного вчителя. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Умань, 2013. Випуск 8. Частина 2. С. 7-11.

2. Бичок А. В. Формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців міжнародного бізнесу і менеджменту: автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.04. Тернопіль, 2010. 23 с.

3. Вища освіта. Культура. Багатозначність поняття культури

4. Ворожцова И. Б. Культура общения в речевом взаимодеиствии: Речевои субъект на перекрестке культур. Учеб. пособие. Ижевск: Удмуртскии государственніи университет, 2007. 171 с.

5. Грехнев В. С. Культура педагогического общения: книга для учителя. М.: Просвещение, 1990. 144 с.

6. Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Іщенко Т. Д., Мельничук Т. Ф., Чуприк Н. В., Анохіна Л. П. Етика ділового спілкування. Навч. посібник. К.: Центр учбової літератури, 2007 344 с.

7. Дегтярьова К. В. Основи теорії мовної комунікації: Навчально-методичнии посібник для студентів факультету філології та журналістики напряму підготовки 6.020303 «Філологія. Українська мова і література». Полтава, 2012. 70 с.

8. Закон України «Про вищу освіту»

9. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1987. 190 с.

10. Класифікація професіи за Є. О. Клімовим

11. Когут І. В. Методика формування професшно-педагогічної комунікативної компетентності маибутнього вчителя: дослідно-експериментальна робота. Молодий вчений. 2015. № 7(2). С. 53-56.

12. Комишан А. І., Банделет К. О. Комунікативна компетентність маибутнього фахівця з вищою освітою - важливість формування та розвитку. Проблеми та шляхи реалізаціїкомпетентнісного підходу в сучасній освіті. Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2018. С. 15-16.

13. Комишан А. І., Банделет К. О. Проблеми та шляхи реалізації компетентнісного підходу у формуванні культури спілкування маибутніх фахівців з вищою освітою. Проблеми та шляхи реалізації компетентнісного підходу в сучасній освіті. Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції. Харків, 2019. С. 57-61.

14. Кондратенко О. О. Культура ділового спілкування маибутніх фармацевтів як наукова проблема. Педагогіка та психологія. 2013. Вип. 44. С. 66-74.

15. Леонтьев А. А. Психология общения. М.: Знание, 1996. 46 с.

16. Моль А. Социодинамика культуры. Пер. с фр. Предисл. Б. В. Бирюкова. Изд. 3-е. М.: Издательство ЛКИ, 2008. 416 с.

17. Методичні рекомендації для розроблення профілів ступеневих програм, включаючи програмні компетентності та програмні результати навчання. Пер. з англ. Національного експерта з реформування вищої освіти Програми Еразмус+, д-ра техн. наук, проф. Ю. М. Рашкевича. Київ: Поліграф плюс, 2016. 80 с.

18. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. Наказ Міністерства освіти і науки

19. України від 01.06.2017 р. № 600 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 21.12.2017 р. № 1648)

20. Мудрик А. В. Коммуникативная культура личности. Базовая культура личности: теоретические и методические проблемы. Сб. н. тр. М.: АПН СССР, 1989. С. 56-68.

21. Навчально-методичнии кабінет. Заняття-тренінг «Спілкування - це...». Тест «Уміння слухати».

22. Правила ведення бесіди і дискусії. Тести.

23. Рембач О. О. Формування культури ділового спілкування маибутніх міжнародників-аналітиків у вищих навчальних закладах: автореф. дис ... канд. пед. наук: 13.00.04. Кіровоград, 2005. 20 с.

24. Рыжов В. В. Психологические основы коммуникативнои подготовки: Автореф. дис. д-ра. психол. наук. Новосибирск, 1995. 35 с.

25. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2 кн. 2-е изд., перераб. и доп. Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. 480 с.

26. Сухомлинскии В. А. Слово о слове. Избр. соч. В 5-ти т. Т. 5. М.: Сов. школа, 1977. C. 160-167.

27. Сухомлинскии В. А. Слово учителя в нравственном воспитании. Избр. соч. В 5-ти т. Т. 5. М.: Сов. школа, 1977. С. 321-330.

28. Тєлєжкіна О. О., Лисенко Н. О., Кушнір О. О, Литвиненко О. О., Піддубна Н. О. Ділове спілкування: усна і писемна форми: навч. посіб. Х.: Смугаста типографія, 2015. 384 с.

29. Філоненко М. М. Психологія спілкування. Підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 224 с.

30. Komyshan A., Bandelet K. Problems of development of communication culture for future educator in the process of distance learning. Проблеми та шляхи реалізаціїкомпетентнісного підходу в сучасній освіті. Матеріали Міжнародної науково-методичної Інтернет-конференції. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. C. 231234.

31. Kroeber A., Kluckhohn Cl. Culture. A Critical Review of Concept and Definition. New York, 1952.

References

1. Aleksandrova, V. (2013). Difficulties in the preparation of a modern teacher. Collection of scientific works of the Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna. Issue 8. Part 2. P. 7-11.

2. Bychok, A. V. (2010). Formation of a culture of professional communication for future specialists in international business and management. Extended abstract of candidate's thesis, Ternopil, Ukraine.

3. Higher education. Culture. The ambiguity of the concept of culture. (2010). Education.UA.

4. Vorozhtsova, I. B. (2007). Culture of communication in speech interaction: Speech subject at the crossroads of cultures. Izhevsk, Russia: Udmurt State University.

5. Grekhnev, V. S. (1990). Culture of pedagogical communication: a book for teachers. Moscow, Russia: «Enlightenment».

6. Gritsenko, T. B., Gritsenko, S. P., Ishchenko, T. D., Melnichuk, T. F., Chuprik, N. V. & Anokhina, L. P. (2007). Ethics of business communication. Kyiv, Ukraine: Center for Educational Literature.

7. Dehtyarova, K. V. (2012). Fundamentals ofthe Theory of Speech Communication: Educational and methodological manual for students of the Faculty of Philology and Journalism, training direction 6.020303 «Philology. Ukrainian language and literature». Poltava, Ukraine.

8. (2014). Law of Ukraine «On Higher Education».

9. Kan-Kalik, V. A. (1987) To the teacher about pedagogical communication: A book for the teacher. Moscow, Russia: Education.

10. Proforientator.info (2021). Classification of professions according to E. A. Klimov.

11. Kogut, I. V. (2015). Methodology for the formation of professional and pedagogical communicative competence of the future teacher: experimental work. Young scientist. № 7(2). P. 53-56.

12. Komyshan, A., Bandelet, K. (2018). Communicative competence of a future specialist with higher education - the importance of formation and development. Problems and ways of implementing a competent approach in modern education. Materials of the All-Ukrainian Scientific and Methodological Conference, (pp. 15-16). Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University.

13. Komyshan, A., Bandelet, K. (2019). Problems and ways of implementing the competence-based approach in the formation of a culture of communication between future professionals with higher education. Problems and ways of implementing a competent approach in modern education. Materials of the international scientific- methodical conference, (pp. 57-61). Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University.

14. Kondratenko, O. O. (2013). Culture of business communication of future pharmacists as a scientific problem. Pedagogy and psychology. Issue. 44. S. 66-74.

15. Leontiev, A. A. (1996). Psychology of communication. Moscow, Russia: Knowledge.

16. Moles, A. (2008). Sociodynamics of culture. Translation from French Preface. Foreword by B. Biryukov. Ed. 3rd. Moscow, Russia: Publishing house LKI.

17. (2016). Guidelines for the development of degree program profiles, including program competencies and program learning outcomes. (Yu. Rashkevich, Trans). Kyiv, Ukraine: Polygraph plus.

18. (2017). Guidelines for the development of higher education standards. Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated June 1, 2017 No. 600 (as amended by the order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated December 21, 2017 No. 1648).

19. Mudrik A. V (1989). Communicative culture of personality. Basic culture of personality: theoretical and methodological problems. Collection of scientific papers. Moscow, Russia: USSR Academy of Pedagogical Sciences.

20. Educational and methodical office. (2018). Lesson-training “Communication is...”. «Listening Ability» Test. Retrieved January 8, 2018

21. (2018). Rules for conducting conversations and discussions. Tests.

22. Rembach, O. A. (2005). Forming of culture of business intercourse of future specialists-analysts is in the institutes of higher. Extended abstract of candidate's thesis, Kirovograd, Ukraine.

23. Ryzhov, V. V. (1995). Psychological foundations of communicative training. Extended abstract of doctor of psychological sciences, Novosibirsk, Russia.

24. Rogov, E. I. (1998). Desktop book of a practical psychologist: Textbook: In 2 book 2nd ed., Rev. and add. Book. 2: The work of a psychologist with adults. Corrective techniques and exercises. Moscow, Russia: Humanite. ed. VLADOS Center.

25. Sukhomlinsky, V. A. (1977a). Word about word. Selected works in 5 volumes. Volume 5. Moscow, Russia: Soviet School.

26. Sukhomlinsky, V. A. (1977b). The teacher's word in moral education. Selected works in 5 volumes. Volume 5. Moscow, Russia: Soviet School.

27. Telezhkina, O. О., Lisenko, N. O., Kushnir, O. O. Lytvynenko, O. O. & Piddubna, N. V (2015). Business communication: oral and written forms: a textbook. Kharkiv, Ukraine: Striped printing house.

28. Filonenko, M. M. (2008). Psychology of communication. Textbook. Kyiv, Ukraine: Center for Educational Literature.

29. Komyshan A., Bandelet K. (2020). Problems of development of communication culture for future educator in the process of distance learning. Problems and ways of implementing the competency-based approach in modern education. Materials of the International scientifically-methodical Internet-conference, (pp. 231-234). Kharkiv: V. N. Karazin Kharkiv National University.

30. Kroeber A., Kluckhohn Cl. Culture. A Critical Review of Concept and Definition. New York, 1952.

Размещено на Allbest.ru

...