Інноваційні технології навчання майбутніх перекладачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні технології навчання майбутніх перекладачів

Хмелівська Світлана Іванівна

кандидат педагогічних наук, доцент, викладач кафедри іноземних мов, Поліський національний університет, м. Житомир

Холод Інна Володимирівна

доктор філософії (філологія), старший викладач кафедри української та іноземних мов, Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

Лемик Ірина Михайлівна

старший викладач кафедри філології, ЗВО «Український католицький університет», м. Львів,

Анотація

За останні півстоліття перекладознавство остаточно закріпилось у статусі окремої академічної галузі в усьому світі. І в останні роки кількість академічних закладів, які пропонують навчання перекладу, зросла разом зі збільшенням попиту на перекладачів та педагогів, здатних виступати теоретиками й практиками - як інструктори майбутніх перекладачів. Навчання перекладу - це складний процес набуття перекладацьких компетенцій, котрі до того ж постійно оновлюються з огляду на технічний прогрес людства та розширення царини застосування перекладних текстів для обслуговування низки сфер діяльності людини 21-го століття. Метою представленої розвідки є дослідження спектру наявних інноваційних технологій навчання майбутніх перекладачів та окреслення особливостей їх застосування для фахової підготовки спеціалістів лінгвістичної ніші, здатних якісно забезпечувати широку парадигму перекладацьких запитів роботодавців епохи діджиталізації. Дослідження, спрямовані на виявлення тенденцій розвитку технологій навчання перекладу, мають зосередитися на відповідності професійної підготовки перекладачів галузевим тенденціям, а процес проєктування освітньої діяльності майбутніх перекладачів повинен сприяти гнучкому реагуванню на сучасні виклики. З огляду на те, що одним із основних інструментів перекладача в сучасних умовах є системи автоматизованого перекладу, зміст і організація навчання майбутніх перекладачів повинні забезпечувати їх якісну підготовку в аспекті опанування актуального програмно-комп'ютерного для забезпечення роботи кваліфікованого перекладача. Аналіз літератури з теми актуалізував такі технологічні підходи до забезпечення формування релевантного набору компетенцій перекладача, як технології подкастингу, проєктне навчання, використання новітніх освітніх платформ (напр., Sanako Connect), технології соціально-психологічних тренінгів та використання імерсивних технологій тощо. У статті виокремлено й акцентовано на технологіях навчання перекладачів технік машинного та автоматизованого перекладу, технологію перекладацьких трансформацій, а також технологію «інтегрований щоденник перекладача». Подальші розвідки з теми доцільно організувати у звуженому емпіричному ракурсі, дослідивши, скажімо, особливості та ефективність використання технології «інтегрований щоденник перекладача».

Ключові слова: інноваційні технології, перекладацька діяльність, компетенції перекладача, машинний переклад, перекладацькі трансформації, майбутні перекладачі, заклад вищої освіти.

Abstract

INNOVATIVE TECHNOLOGIES FOR TRAINING FUTURE TRANSLATORS

Khmelivska Svitlana Ivanivna Candidate of Pedagogic Sciences, Docent, Lecturer of the Department of Foreign Languages, Polissia National University, Zhytomyr

Kholod Inna Volodymyrivna Doctor of Philosophy (Philology), Senior Lecturer of the Department of Ukrainian and Foreign Languages, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

Lemyk Iryna Mykhailivna Senior Lecturer of the Department of Philology, Ukrainian Catholic University, Lviv

Over the past half century, translation studies has established itself as a separate academic field all over the world. In addition, in recent years, the number of academic institutions offering translation training has grown along with the increased demand for translators and educators who are able to act as theoreticians and practitioners - as instructors of future translators. Teaching translation is a complex process of acquiring translation competences, which, moreover, are constantly updated in view of the technical progress of mankind and the expansion of the scope of the application of translated texts to serve a number of spheres of human activity in the 21st century. The purpose of the presented intelligence is to study the range of available innovative technologies for training future translators and outline the specifics of their application for the professional training of translators capable of qualitatively providing a broad paradigm of translation requests of employers in the era of digitalization. Research aimed at identifying trends in the development of translation training technologies should focus on the correspondence of professional training of translators to industry trends, and the process of designing the educational activities of future translators should contribute to a flexible response to modern challenges. Given the fact that one of the translator's main tools in modern conditions are automated translation systems, the content and organization of the training of future translators should ensure their high- quality training in the aspect of mastering current software and computer support for the work of a qualified translator. The analysis of the literature on the topic actualized such technological approaches to ensuring the formation of a relevant set of translator competencies as podcasting technologies, project-based learning, the use of the latest educational platforms (e.g., Sanako Connect), social-psychological training technologies, and the use of immersive technologies, etc. The article highlights and emphasizes the technologies of training translators, the techniques of machine and automated translation, the technology of translation transformations, as well as the technology “integrated translator's diary”. the article highlights the technologies of training translators in machine and automated translation, the technology of translation transformations, as well as the technology “integrated translator's diary”. It is advisable to organize further research on the topic in a narrowed empirical perspective, by examining, for example, the features and effectiveness of using the “integrated translator's diary” technology.

Keywords: innovative technologies, translation activity, translator competencies, machine translation, translation transformations, future translators, higher education institution.

Постановка проблеми

інноваційне навчання перекладач

Переклад є унікальним способом використання мови. Здатність перекладати тексти залучає структури знань, які зазвичай не вважаються частиною суто навичок двомовності. Хоча когнітивна основа професійного перекладу може випливати з когнітивних навичок, якими користуються двомовні та багатомовні, для здійснення перекладу очевидно необхідними є також інші, специфічні, когнітивні побудови. Навіть поверхові спостереження за процесом перекладу емпірично показують, що перекладачі мобілізують дуже різноманітні міждисциплінарні навички та знання для виконання своїх завдань: знання мов, предметні та реальні знання, дослідницькі навички, когнітивні якості, такі як креативність і стратегії вирішення проблем. Саме тому в Хартії перекладачів (англ. The Translator's Charter), котра була схвалена Всесвітнім конгресом у Дубровнику в 1963 році та змінена в Осло 9 липня 1994 року, Міжнародна федерація перекладачів (FIT) зазначила, що «переклад утвердився як постійна, універсальна та необхідна діяльність у сучасному світі, що уможливлює інтелектуальний і матеріальний обмін між націями, сприяє кращому взаєморозумінню між людьми». Від 1963 року перекладач саме з огляду на специфіку його щоденної професійної активності, а відповідно, і зважаючи на особливості фахової підготовки перекладачів, переклад визнається окремою та автономною професією [1].

Перекладацька компетенція складається з низки динамічних підкомпетенцій, кожна з яких має власний кластер компонентів, не всі з яких, як вважається, базуються на використанні обох мов - тобто є частиною неперекладацької комунікації. Окрім комунікативної компетенції як мовою оригіналу, так і мовою перекладу, досвідчені професійні перекладачі вирізняються екстралінгвістичними, психофізіологічними, інструментально- професійними, перекладними та стратегічними компетенціями.

Сучасна парадигма підготовки кваліфікованого перекладача, отже, повинна бути комплексною та враховувати широкий спектр знань, умінь і навичок, які потрібні перекладачу. До того ж проєкція в підготовці має йти не стільки на часовий ракурс теперішнього часу, як майбутнього. Мається на увазі вимога враховувати вже наявну систему технічних засобів для роботи перекладача в умовах ХХІ століття, а також стан розвитку штучного інтелекту, удосконалішання якого часто витісняє потребу звертатися до фахових перекладачів. За таких умов сучасні перекладачі потрапляють у ситуацію дедалі запеклішого змагання з плодами технологічного прогресу людства. Якість фахової університетської підготовки, відтак, повинна бути якіснішою, аби ствердити поки що аксіоматичну перевагу людини-спеціаліста над штучним розумом.

У такому контексті питання інноваційних технологій навчання майбутніх перекладачів є неабияк актуальним, адже почасти це питання резистентності й виживаності професії перекладача як такої. Надто якщо йдеться про практику письмового перекладу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Українські дослідники вже роками звертають увагу на гостру потребу докорінного реформування системи професійної підготовки перекладачів в Україні [2, с. 91]. Зокрема, якщо проглянути конкурсні пропозиції українських ЗВО, скориставшись системою Vstup.osvita.ua, то легко помітити відсутність спеціальної фахової підготовки власне й суто для перекладачів. Тобто спеціальності «перекладач» в Україні немає. Натомість є 51 пропозиція вступу на загальну спеціальність 035 Філологія на освітні програми, котрі містять перекладацькі компоненти (наприклад, «Англійська мова (переклад включно)», «Англійська мова (переклад)», 035.041 Германські мови та літератури (переклад включно) тощо).

Заразом більш специфічною є освітня програма: «Англійська мова і друга іноземна мова: усний і письмовий переклад у бізнес-комунікації», яку на факультеті германської філології і перекладу забезпечує Київський національний лінгвістичний університет. На противагу цій ситуації в зарубіжній системі підготовки перекладачів університетські навчальні програми передбачають максимально таргетовану перекладацьку підготовку. Ба більше, вона в найсучасніших вишах ще диференціюється за двома різними спеціальностями: «Письмовий перекладач» і «Усний перекладач». До того ж із жорсткішими умовами прийому на відділення усного перекладу, ніж на відділення письмового. Українські ЗВО досі випускають універсального спеціаліста, результатом чого є брак професіоналізму випускника через недостатню сформованість специфічних професійно важливих якостей, умінь і навичок [3, с. 35].

Дослідники звертають увагу на те, що процес перекладу (і, отже, підготовка майбутніх перекладачів) базується не лише на двомовній компетенції перекладача, але й на його/її здатності аналізувати зв'язки між вихідним і цільовим текстами, щоб створити переклад, який, з одного боку, максимально наближений до вихідного тексту, а з іншого відповідає всім необхідним лінгвістичним і культурним умовам спільноти цільової мови [4-6]. Крім того, перекладач повинен володіти спеціальними знаннями щодо предмета або галузі, охопленої самим вихідним текстом (наприклад, право, інформатика, біологія тощо). Управління інформацією, що обслуговує процес перекладу, отримує ефективну підтримку за допомогою електронних засобів. Машинний переклад (англ. Machine Translation - MT) і автоматизований переклад (англ. Computer-Aided Translation - CAT) надають цінну допомогу в забезпеченні узгодженні документів і їхніх подальших версій. Сучасні роботодавці віддають перевагу перекладачам із передовими навичками використання таких інструментів. Таким чином, підготовка перекладачів, які починають своє навчання загалом як майбутні фахівці, сфера діяльності котрих не пов'язана з інформатикою (англ. Non Computer Science Subjects), згодом усе одно має поєднувати навчання перекладу та його процесу з навчанням того, як у професії перекладача застосовувати спектр допоміжних інструментів, які щедро надаються в епоху цифровізації, а з часом тільки збагачуються [4; 5].

В іноземних публікаціях часто мусується тема того, що багато вишівських навчальних програм не пропонує системного підходу до розвитку інструментально-професійної компетентності (яка включає знання та навички, пов'язані з інструментами перекладацької професії та професією перекладача в цілому) [6; 7]. Недостатньо розвинена інструментально-професійна компетенція серйозно погіршує набуття компетенції перекладу, визнаної авторитетною PACTE Group центральною компетенцією, яка об'єднує всі інші. Також бракує розвитку стратегічної компетенції - здатності контролювати взаємодію між усіма іншими компетенціями для досягнення трансляційних цілей і здійснення адекватного перекладу. Інструментально- професійну компетенцію тому варто набувати та розвивати якомога раніше на будь-якій програмі підготовки перекладачів. Ця компетенція знову-таки актуалізує потребу спеціального технологічно збагаченого засобами комп'ютерного й програмного забезпечення навчання для майбутніх перекладачів.

Ще однією актуалізованою в іноземних працях компетентністю, котра вимагає релевантного інноваційно-технологічного підходу до фахової підготовки перекладачів є компетентність перегляду перекладу (англ. translation revision competence). Вона ґрунтується на досвіді перекладу, міжособистісному ставленні та здатності обґрунтовувати текстові зміни [6, с. 1-19] задля досягнення так званого ментального перемикання. В останньому виданні свого довідника Б. Моссоп [7, с. 192] однією з головних проблем при перегляді чужого перекладу на предмет його якісних характеристик вбачає потребу уникнути невиправданих перекладацьких змін [8, с. 187].

Загалом у питаннях підготовки перекладачів відзначають розрив між переконаннями викладача щодо того, чого та як потрібно навчати, та практикою викладання (англ. lack of correspondence between teacher beliefs and teaching practices) [9, c. 233]. Відсутність відповідності пояснюється впливом контекстуальних факторів в аудиторному навчання та інших чинників, зокрема, індивідуальних відмінностей студентів, середовища в межах академічної групи, навчальних засобів, навчальних програм, політики взаємин серед колег та політики ЗВО щодо підготовки здобувачів. Прикладом цього може бути, скажімо, переконання викладача ЗВО у важливості інструментальної компетенції, однак її ігнорування на практиці, якщо інструменти CAT у ЗВО недоступні чи обмежені.

Для заповнення наявних прогалин у підготовці перекладачів та забезпечення формування релевантного для 21 -го століття набору компетенцій перекладача дослідники пропонують такі інноваційні підходи, як технології подкастингу [10], проєктне навчання [11], використання новітніх освітніх платформ (напр., Sanako Connect) [12], технології соціально- психологічних тренінгів [13] та використання імерсивних технологій [14] тощо. Категоризація цих та інших технологічних підходів потребує посиленої дослідницької уваги.

Мета статті - дослідження спектру наявних інноваційних технологій навчання майбутніх перекладачів та окреслення особливостей їх застосування для фахової підготовки спеціалістів лінгвістичної ніші, здатних якісно забезпечувати широку парадигму перекладацьких запитів роботодавців епохи діджиталізації.

Виклад основного матеріалу

Отже, основні риси професійного перекладацького світу 21 -го століття, такі як технологізація, глобалізація та інтегральний принцип співпраці, безсумнівно, підштовхують перекладачів вдосконалювати базовий набір перекладацьких компетенцій, а закладам вищої освіти, відповідно, програми й зміст фахової підготовки перекладачів, аби ті мали змогу почуватися впевнено на постійно мінливому та конкурентному ринку перекладацьких послуг. Відповідно, актуалізувалася потреба формування різних підкомпетенцій (англ. subcompetences), таких як інструментальна компетентність, професіоналізм та етика (міжособистісна компетентність) і ревізійна компетентність. Алгоритм формування цих компетенцій вимагає оновлених технологій навчання у вишах. Зокрема, релевантними є електронне навчання, розширення практичного компоненту та міжособистісні тренінги співпраці є відповідними засобами для навчання перекладачів використовувати спеціальні інструменти й формувати потрібні навички для оптимізації процесу перекладу. Це окрім того, що вкрай гострою є потреба виокремити підготовку перекладачів в окрему спеціальність, ідеально - зі специфікацією щодо усного й письмового перекладу.

Що стосується електронного навчання, то концепції його все ще перебувають на стадії розроблення, оцінювання уроків електронного навчання самими студентами слугує підтримкою для досліджень у напрямку створення надійних концепцій електронного навчання. Електронне навчання є не лише засобом навчання, але має стати важливою дослідницькою сферою самої комп'ютерної лінгвістики (Computational Linguistics - CL). Активність у розробленні питань електронного навчання значно зросла під час ковідних карантинних заходів, а також на початку дії воєнного стану, коли навчання відбувалося винятково в дистанційному форматі й електронне навчання було єдиним способом організувати освітній процес. Зараз є небезпека того, що в аудиторіях, переважно досить обмежено обладнаних ІКТ, не буде змоги імплементувати нарощений за ці роки потенціал, а тому навчання перекладачів знову відхилиться в бік традиційних форм роботи на основі граматико-перекладацького методу взаємодії. Тому наразі актуалізувалася потреба обладнання аудиторій всіма потрібними комп'ютерними засобами та сучасним програмним забезпеченням. Важливим є зв'язок із потенційними роботодавцями (сферою бізнесу, вивчення їхніх запитів до роботи перекладача, його компетенцій та самого образу сучасного спеціаліста з перекладу), а також перекладацькими агентствами.

Загалом ми підтримуємо позицію австралійського дослідника Марка Орландо, який вбачає принципову роль викладача в розробці навчальної програми, різновидів діяльності та критеріїв оцінювання дисципліни, однак наголошує на меті того, аби на кінцевому етапі навчання викладач міг цим самим гарантувати власне «зникнення» [15]. Це означає ставити за домінанту статус студентів як суб'єктів навчання, а не об'єктів. Роль викладача полягає в тому, щоб розвивати автономію студентів так, аби наприкінці навчального процесу здобувачі набули самостійності, стали самомотивованими до здобуття нових знань і навичок й надалі більше не потребували свого викладача (тут виразною є проєкція на навчання впродовж життя як провідний меседж сучасного дискурсу про освіту як таку). Метою будь-якого процесу навчання в такому разі є поступова «символічна смерть» учителя та народження й емансипація незалежної особистості здобувача вищої освіти та спеціаліста у своїй царині професійної діяльності. Для того, аби цю установку виконати, і сам викладач має бути вправним і технічно підкованим перекладачем-практиком.

Так, машинний і автоматизований переклади набувають дедалі більшого значення для роботи сучасних професійних перекладачів. Спілкування між перекладачем і клієнтом та оброблення даних переважно здійснюється в електронному вигляді. Тоді управління інформацією (ще одне критично важливе для перекладача вміння, котре передбачає збір і управління інформацією з одного або кількох джерел і розповсюдження цієї інформації одній або більше аудиторіям; управління означає організацію та контроль за структурою, обробкою та доставкою інформації) допомагає класифікувати та впорядковувати величезну кількість даних, доступних для здійснення перекладу. Дедалі більша потреба в перекладених текстах в Україні на тлі євроінтеграції змушує перекладачів щораз більше витрачати часу на роботу. Використання спеціальних програмно-технічних інструментів допомагає ефективніше керувати часом і ресурсами. Бази даних можуть показати, наприклад, скільки сегментів нового вихідного тексту може бути перекладено автоматично, допомогти перекладачеві оцінити час на роботу.

Крім того, у багатьох випадках переклад типових текстів, таких як інструкції з використання, посібники користувача та супровідна документація продукту, в ідеалі вимагає якраз поєднання машинного чи автоматизованого перекладу з перекладом людиною: повторювані частини наступних текстів обробляються в електронному вигляді за допомогою перекладу на основі зразків, тоді як людина-перекладач зосереджується на нових частинах тексту, для яких у базі даних немає відповідних зразків перекладу. Особливо у випадку дуже великих текстів, саме машинний і автоматизований переклади здатні гарантувати термінологічну й формальну узгодженість як щодо оригінального тексту, так і щодо текстів, які обробляються різними перекладачами. Бази даних, створені в процесі такої роботи, допомагають покращити типи машинного перекладу на основі вибірок, які вже успішно реалізовані в системах автоматизованого перекладу, де сегменти вихідного тексту зіставляються з наявними перекладами в базі даних. Оскільки переклад на основі зразків тісно пов'язаний із досвідом перекладачів, які постійно доповнюють і регулярно переглядають бази даних, ці системи використовують лише повністю точні, високоякісні збережені одиниці перекладу. Це водночас пояснює надійність їхньої роботи. Промислові роботодавці вже давно усвідомлюють необхідність використання інструментів машинного й автоматизованого перекладу в повсякденній роботі своїх перекладацьких служб. Наполегливо рекомендується закладам підготовки перекладачів не ігнорувати такі запити роботодавців та інтегрувати відповідні методи навчання у свої навчальні програми. Інструменти MT/CAT уже викладаються як окремі модулі в більшості навчальних закладів Європи й Америки. На нашу думку, лише в поєднанні навчанням самого перекладу (у формі проблемного чи проблемно-орієнтованого навчання з опанування мов) та спеціально таргетованого опанування MT/CAT студенти можуть бути належно підготовлені до майбутньої професійної діяльності.

Дотичним методом у такому разі буде редагування текстів, перекладених машинно чи автоматизовано. Надто якщо брати для навчальних цілей перекладачі, доступні для широкого загалу (на кшталт Google Translate). У такому контексті актуалізується метод перекладацьких трансформацій. Автоматизований переклад не забезпечує дотримання контекстуального значення лексем, не гарантує цілісності перекладеного тексту та не враховує під час здійснення перекладацьких операцій стилістичних особливостей тексту, а від того й стилістично зумовлених значень слів. Отож, навіть зі урахуванням того, що великий обсяг перекладацької роботи для пересічного користувача та повсякденного вжитку може виконуватися за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке до того ж постійно вдосконалюється, не зникає потреба в якісному професійному письмовому перекладі текстів різних стилів. Принцип перекладацьких трансформацій базується на імперативі про те, що точний переклад є тотожним до дослівного перекладому. Точність перекладу не виключає адаптації перекладеного тексту в такий спосіб, аби форма, атмосфера та глибший зміст твору відчувалися носіями іншої мови, на яку було здійснено переклад оригіналу [1, 1963]. Через цю важливу ремарку легітимізується потреба в перекладацьких трансформаціях як неодмінній умові досягнення якісного достовірного перекладу (англ. faithful translation).

Дотичною тут стане також технологія «інтегрований щоденник перекладача» (англ. the integrated translator's diary) - звіт про стратегії студента для виконання конкретного перекладацького завдання. Зважаючи на те, що з будь-яким текстом перекладачі майже завжди потрапляють у «дилему буквальність проти адаптації» (переклад має бути якомога дослівнішим, але не буквальним, і настільки вільним, наскільки це необхідно), доводиться вдаватись до різних стратегій перекладу в межах одного тексту. Коли здобувач вирішує, наприклад, одомашнити (використати тенденцію до мовного пуризму) або ж інтернаціоналізувати термін (використовуючи принцип транслітерації), пропустити або вставити фразу чи ремарку, змінити синтаксис речення з виправданої причини. Єдиний спосіб дізнатися, чи доречні стратегії, обрані майбутніми перекладачами, - це дати їм можливість обґрунтувати свій вибір. Щоденник допомагає студентам усвідомити, що переклад не є автоматичною роботою, а в процесі його реалізації задіяні різні етапи, окрім суто лінгвістичних (глибокий аналіз тексту, дослідження, культурна обізнаність, вичитування, редагування тощо). На основі чернеток, створених під час процесу перекладу, щоденник детально описує різні проблеми, які виникли, і узагальнює ухвалені рішення. Чернетки додаються до щоденника, а зміни, внесені від однієї чернетки до іншої за допомогою функції «коментар» у документі Word, коментуються студентом і можуть легко відслідковуватися та переглядатися оцінювачем (викладачем). У щоденнику студентів просять надати інформацію про текст, переклад якого вони виконали, навести знайдені паралельні тексти, довести їх актуальність, обґрунтувати свій підхід та стратегію виконання перекладу. Вони також можуть поміркувати про теорії перекладу та пояснити, чи допомогли вони їм зробити практичний вибір. Від однієї чернетки до іншої вони також мають можливість показати, як вони перевіряли або переглядали свій переклад. Безсумнівно, щоденник робить процес навчання перекладачів більш осмисленим, виваженим та результативним. Завдяки цьому формувальному підходу вони краще розуміють, чому вони повинні вивчати теорії перекладу та як теорії можуть допомогти їм у процесі перекладу. Модель щоденника при цьому є абсолютно вільною. Це радше особистий запис одного конкретного тексту в певний час свого навчання. Викладачам щоденник дає змогу краще пізнати своїх студентів і знаходити адекватні стратегії навчання та виправлення. Це трифазний педагогічний інструмент. Спочатку студенти пишуть і здають свої щоденники з перекладом. Далі викладач читає, аналізує та підсумовує їх. На третьому етапі викладач представляє резюме академічної групи та відкриває обговорення. Зрозуміло, що педагогічна ефективність такої технології залежить від реалізації всіх етапів, навіть якщо це збільшує навантаження на студентів і викладачів.

Висновки

Отже, потужний розвиток сучасної індустрії перекладу значною мірою зумовлений використанням новітніх інструментів і технологій, які переважно базуються на особливостях пришвидшеного обігу інформації різними мовами та збільшення обсягів самої інформації в обігові. Розроблення спеціалізованого програмного забезпечення дало змогу значно підвищити ефективність та якість роботи не лише перекладачів, а й бюро перекладів, які почали використовувати їх як основний інструментарій. По-перше, це стало можливим завдяки оптимізації технологічних процесів, які лежать в основі реалізації окремих перекладацьких проєктів; ефективному використанню термінологічних ресурсів, організованих таким чином, щоб вони не тільки впливали на швидкість процесу перекладу, а й забезпечували його високу якість; впровадженню нових підходів до організації роботи команди спеціалістів, залучених до роботи над перекладацькими проєктами, на основі колективного доступу всіх учасників до термінологічних ресурсів, інтерактивної взаємодії між собою керівників, перекладачів та редакторів для розподілу завдань та їхнього виконання. Досягнення цих переваг завдяки використанню сучасних інструментів у процесі здійснення перекладацької діяльності можливе лише через належну підготовку спеціалістів для ефективного використання цих новітніх перекладацьких знарядь.

Подальші дослідження з теми доцільно організувати у звуженому емпіричному ракурсі. Наприклад, дослідивши особливості та ефективність використання технології «інтегрований щоденник перекладача».

Література:

1. International Federation of Translators (IFT). Translator's Charter. 1963. URL: https://fit-ift.org/translators-charter/ (дата звернення: 22.01.2022)

2. Мукатаєва Я. В. Підготовка перекладачів в умовах інтеграції України в загальноєвропейський освітній простір. Наукові праці. Серія «Педагогіка». Миколаїв: ЧНУ імені Петра Могили. 2018. Том 313. Випуск 301. С. 91-94.

3. Олексієнко Л. А. Проблеми змісту професійної підготовки майбутніх перекладачів у закладах вищої освіти України та можливі шляхи їх розв'язання. Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського. 2019. № 3. Р. 33-38.

4. Tarasenko R. O., Amelina S. M., Azaryan A. A. Improving the content of training future translators in the aspect of studying modern CAT tools. CTE Workshop Proceedings. 2020. Vol. 7. P. 360-375.

5. Jekat S. J., Massey G. The puzzle of translation skills: towards an Integration of e-learning and special concepts of computational linguistics into the training of future translators. Linguistik online. 2003. Vol. 5. № 17. P. 41-55.

6. Robert I. S., Remael A., Ureel J. J. Towards a model of translation revision competence. The Interpreter and Translator Trainer. 2017. Vol. 11. № 1. Р. 1-19.

7. Mossop B. Revising and Editing for Translators. 3rd ed. New York : Routledge, 2014. 254 р.

8. Konttinen K., Salmi L., Koponen M. Revision and post-editing competences in translator education. Translation Revision and Post-Editing. Abingdon-on-Thames : Routledge, 2020. Р. 187-202.

9. Wu D., Zhang L. J., Wei L. Developing translator competence: understanding trainers' beliefs and training practices. The Interpreter and Translator Trainer. 2019. Vol. 13. № 3. P. 233-254.

10. Ковтун О. В., Гармаш Т. А., Хайдарі Н. І. Потенціал технології подкастинг у формуванні іншомовної компетентності майбутніх перекладачів. Вісник Національного авіаційного університету. Серія : Педагогіка. Психологія : зб. наук. пр. 2020. № 16. С. 60-68.

11. Василюк В. М. Системно-діяльнісний підхід до формування дослідницької компетентності майбутніх перекладачів засобами проєктного навчання. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія. 2022. Vol. 1. P. 102-108.

12. Янишин О. К., Гема А. В. Міжнародний досвід використання навчальної платформи SANAKO для професійної підготовки перекладачів. The XVInternational Science Conference «Trends in the development of science and practice», December 27-29, Madrid, Spain. 2022. 436 p. P. 237.

13. Пилипчук М. Л. (2022). Соціально-психологічний тренінг як технологія розвитку комунікативних здібностей майбутніх перекладачів. The 10 th International scientific and practical conference “Science, innovations and education: problems and prospects ” (May 4-6, 2022) CPNPublishing Group, Tokyo, Japan. 2022. 624 p. P. 363.

14. Сороко Н., Гаєвська О. Використання імерсивних технологій для підготовки майбутніх перекладачів східних мов. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2021. № 1. C. 287-298.

15. Orlando M. Evaluation of Translations in the Training of Professional Translators. The Interpreter and Translator Trainer. 2011. Vol. 5. № 2. P. 293-308.

References:

1. International Federation of Translators (IFT). (1963). Translator's Charter. Retrieved from: https://fit-ift.org/translators-charter/

2. Mukatayeva Ya. V. (2018). Pidhotovka perekladachiv v umovakh intehratsiyi Ukrayiny v zahal'noyevropeys'kyy osvitniy prostir [Training of translators in the conditions of Ukraine's integration into the pan-European educational space]. Naukovi pratsi. Seriya «Pedahohika». Mykolayiv : CHNU imeni Petra Mohyly - Scientific works. "Pedagogy" series. Mykolaiv: Petro MohylaNational University, 313(301), 91-94. [in Ukrainian].

3. Oleksiyenko, L. A. (2019). Problemy zmistu profesiynoyi pidhotovky maybutnikh perekladachiv u zakladakh vyshchoyi osvity Ukrayiny ta mozhlyvi shlyakhy yikh rozv"yazannya [Problems of the content of professional training of future translators in higher education institutions of Ukraine and possible ways to solve them]. Visnyk Kremenchuts'koho natsional'noho universytetu imeni Mykhayla Ostrohrads'koho - Bulletin of Mykhailo Ostrogradsky Kremenchug National University, 3, 33-38. [in Ukrainian].

4. Tarasenko, R. O., Amelina, S. M., & Azaryan, A. A. (2020). Improving the content of training future translators in the aspect of studying modern CAT tools. CTE Workshop Proceedings, 7, 360-375. https://doi.org/10.55056/cte.365

5. Jekat, S. J., & Massey, G. (2003). The puzzle of translation skills: towards an Integration of e-learning and special concepts of computational linguistics into the training of future translators. Linguistik online, 5(17), 41-55.

6. Robert, I. S., Remael, A., & Ureel, J. J. (2017). Towards a model of translation revision competence. The Interpreter and Translator Trainer, 11(1), 1-19.

7. Mossop, B. (2014). Revising and Editing for Translators. 3rd ed. New York: Routledge.

8. Konttinen, K., Salmi, L., & Koponen, M. (2020). Revision and post-editing competences in translator education. In Translation Revision and Post-Editing (pp. 187-202). Routledge.

9. Wu, D., Zhang, L. J., & Wei, L. (2019). Developing translator competence: understanding trainers' beliefs and training practices. The Interpreter and Translator Trainer, 13(3), 233-254.

10. Kovtun, O. V., Harmash, T. A., & Khaydari, N. I. (2020). Potentsial tekhnolohiyi podkastynh u formuvanni inshomovnoyi kompetentnosti maybutnikh perekladachiv [The potential of podcasting technology in the formation of foreign language competence of future translators]. Visnyk Natsional'noho aviatsiynoho universytetu. Seriya: Pedahohika. Psykholohiya: zb. nauk. pr. - Bulletin of the National Aviation University. Series: Pedagogy. Psychology, 16, 60-68. [in Ukrainian].

11. Vasylyuk, V. M. (2022). Systemno-diyal'nisnyy pidkhid do formuvannya doslidnyts'koyi kompetentnosti maybutnikh perekladachiv zasobamy proyektnoho navchannya [A system-activity approach to the formation of research competence of future translators by means of project training]. Visnyk Universytetu imeni Al'freda Nobelya. Seriya: Pedahohika i psykholohiya - Bulletin of Alfred Nobel University. Series: Pedagogy and psychology, 1, 102-108. [in Ukrainian].

12. Yanyshyn, O. K., & Hema, A. V. (2022). Mizhnarodnyy dosvid vykorystannya navchal'noyi platformy SANAKO dlya profesiynoyi pidhotovky perekladachiv [International experience of using the SANAKO educational platform for professional training of translators]. The XV International Science Conference «Trends in the development of science and practice», December 27-29, Madrid, Spain. 436 p. (p. 237). [in Ukrainian].

13. Pylypchuk, M. L. (2022). Sotsial'no-psykholohichnyy treninh yak tekhnolohiya rozvytku komunikatyvnykh zdibnostey maybutnikh perekladachiv [Socio-psychological training as a technology for developing communicative abilities of future translators]. The 10th International scientific and practical conference “Science, innovations and education: problems and prospects ” (May 4-6, 2022) CPN Publishing Group, Tokyo, Japan. 624 p. (p. 363). [in Ukrainian].

14. Soroko, N., & Hayevs'ka, O. (2021). Vykorystannya imersyvnykh tekhnolohiy dlya pidhotovky maybutnikh perekladachiv skhidnykh mov [Using immersive technologies to train future translators of Eastern languages]. Suchasni informatsiyni tekhnolohiyi ta innovatsiyni metodyky navchannya v pidhotovtsi fakhivtsiv: metodolohiya, teoriya, dosvid, problemy - Modern information technologies and innovative teaching methods in the training of specialists: methodology, theory, experience, problems, 1, 287-298. [in Ukrainian].

15. Orlando, M. (2011). Evaluation of Translations in the Training of Professional Translators. The Interpreter and Translator Trainer, 5(2), 293-308. https://doi.org/10.1080/13556509.2011.1079882

Размещено на Allbest.ru