Дидактично-методичні умови формування комунікативної компетентності на основі взаємозв'язку уроків літературного читання та роботи з книжкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ДИДАКТИЧНО-МЕТОДИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА ОСНОВІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ УРОКІВ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ ТА РОБОТИ З КНИЖКОЮ

Подановська Галина Володимирівна кандидат педагогічних

наук, доцент кафедри початкової та дошкільної освіти

Пеленська Наталія Романівна здобувачка ступеня

магістра, факультет педагогічної освіти

м. Львів

Анотація

комунікативний компетентність літературний читання

Концепція Нової української школи, новий Державний стандарт початкової освіти акцентує увагу на важливості формування ключових компетентностей учнів початкових класів. Однією із ключових компетентностей Нової української школи - є компетентність спілкування державною мовою (і рідною у разі відмінності).

Комунікативно-діяльнісний підхід до навчання спонукає вчителя формувати мовленнєву компетентність учнів, яка полягає у здатності слухати, розуміти і відтворювати інформацію, читати і розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, переконувати і відстоювати свою точку зору, висловлювати власні думки, створювати зв'язні висловлювання за змістом прослуханого/прочитаного тексту.

Особливої актуальності набуває формування комунікативної компетентності учнів початкової школи. Адже молодший шкільний вік надзвичайно сприятливий для оволодіння комунікативними уміннями і навичками, оскільки в дітей цього вікового періоду легко формуються мовленнєвий слух та артикуляція, вони залюбки засвоюють нові слова і сталі вислови, оволодівають лінгвістичними конструкціями, виявляють інтерес і чутливість до мовних явищ, прагнуть до спілкування і швидко набувають мовленнєвого досвіду.

У початковій школі додаткові можливості для вдосконалення комунікативної компетентності здобувачів початкової освіти забезпечують уроки літературного читання та роботи з дитячою книжкою.

Важливо дотримуватись дидактично-методичних умов формування комунікативної та читацької компетентності учнів початкових класів, зокрема: активне використання навчально-методичного комплексу з літературного читання; відбір та організація навчального матеріалу для уроків роботи з дитячою книжкою; застосування технології становлення особистості дитини-читача засобами читання-спілкування; реалізація методу читання розгляд на уроках літературного читання та роботи з книжкою; моделювання комунікативних ситуацій на уроках літературного читання, роботи з дитячою книжкою; система комунікативно зорієнтованих навчально-тренувальних завдань і вправ; використання можливостей позаурочної мовленнєвої діяльності школярів.

Ключові слова: комунікативна компетентність, учні початкової школи, урок української мови та читання, уроки роботи з дитячою книжкою, дидактично-методичні умови.

Annotation

Podanovska Halyna Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Primary and Preschool Education of the Ivan Franko National University of Lviv,, Lviv,

Pelenska Nataliya Romanivna Master's degree candidate, Faculty of Pedagogical Education, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

DIDACTIC AND METHODOLOGICAL CONDITIONS OF FORMATION COMMUNICATIVE COMPETENCE BASED ON INTERCONNECTION OF THE LESSONS OF LITERARY READING AND WORKING WITH THE BOOK

The concept of the New Ukrainian School, the new State Standard of Primary Education emphasizes the importance of forming key competencies of primary school students. One of the key competences of the New Ukrainian School is the competence to communicate in the state language (and native language in case of difference).

The communicative-activity approach to teaching encourages the teacher to form the speaking competence of students, which consists in the ability to listen, understand and reproduce information, read and understand a text, conduct a dialogue, participate in discussions, convince and defend one's point of view, express one's own thoughts, create connections clear statements based on the content of the listened/read text.

The formation of communicative competence of primary school students is becoming especially relevant. After all, the younger school age is extremely favorable for mastering communicative skills and abilities, since in children of this age period speech hearing and articulation are easily formed, they love to learn new words and fixed expressions, master linguistic constructions, show interest and sensitivity to linguistic phenomena, strive for communication and quickly gain speaking experience.

In elementary school, additional opportunities for improving the communicative competence of students of primary education are provided by lessons in literary reading and working with children's books.

It is important to observe the didactic and methodological conditions for the formation of communicative and reading competence of elementary school students, in particular: active use of the educational and methodological complex for literary reading; selection and organization of educational material for lessons on working with a children's book; application of the technology of personality formation of the child-reader by means of reading and communication; implementation of the reading-review method in the lessons of literary reading and working with a book; simulation of communicative situations in the lessons of literary reading, work with a children's book; a system of communicatively oriented educational and training tasks and exercises; using opportunities for extracurricular speech activities of schoolchildren.

Keywords: communicative competence, primary school students, Ukrainian language and reading lesson, lessons on working with a children's book, didactic and methodical conditions.

Постановка проблеми

У сучасних умовах школа повинна забезпечити формування й розвиток особистості, здатної жити у принципово нових умовах, реалізовувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства.

Формування компетентності учнів -- найактуальніша проблема сучасної школи. Серед основних предметних компетентностей значна роль відводиться саме комунікативній, тому що вона означає не лише вміння спілкуватися рідною та іноземними мовами, а ще й характеризується вміннями взаємодіяти з людьми та подіями, є невід'ємною складовою роботи в колективі. Комунікативна компетентність характеризується низкою інших здібностей людини, що виявляється у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності, такими як: уміння слухати, сприймати і відтворювати інформацію; вести діалог; брати участь у дискусіях; вести переговори; уміння переконувати і відстоювати свою точку зору, тобто спілкуватися.

Формування комунікативної компетентності молодших школярів не є завданням лише уроків української мови. Великий потенціал розвитку мовленнєвих умінь та здобуття мовленнєво-комунікативних навичок мають уроки літературного читання та роботи з дитячою книжкою. Тексти для читання - це зразки мовлення, які виступають необхідним матеріалом для розвитку мовленнєвих та комунікативних умінь молодших школярів. Перед ними найкращі зразки художнього мовлення - вірші і оповідання, загадки і прислів'я, казки і легенди. Ці твори є тим джерелом, який за належно організованої роботи поповнює словниковий запас дітей, викликає бажання поділитися думками і почуттями, дають змогу відпрацювати вміння діалогічного і монологічного мовлення.

Врахування відповідних дидактично-методичних умов і розумна структурованість уроків літературного читання та роботи з дитячою книжкою сприяють як літературному розвитку, так і забезпечують формування комунікативної компетентності учнів початкової школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукової, психолого-педагогічної та методичної літератури з окресленої нами проблеми свідчить про зацікавленість учених питаннями формування комунікативної компетентності школярів початкової школи на уроках української мови та літературного читання (О. Біляєв, Т. Вільчинська, І. Дроздова, А. Коваль, І. Кочан, М. Крупа, Л. Мацько, В. Мельничайко, Е. Палихата, М. Пентилюк, О. Пономарів, К. Плиско, Л. Рожило, В. Пасинок, Л. Струганець, А. Токарська та ін.). Однак, як показують дослідження проблеми розвитку мовленнєвих умінь молодших школярів на теоретичному та практичному рівнях, незважаючи на широкий спектр їх аналізу в системі різних галузей наук, питання активізації мовленнєвої діяльності, формування комунікативної компетентності учнів початкової школи на уроках роботи з дитячою книжкою ще потребують наукового вивчення, узагальнення та систематизації.

Мета статті - здійснити аналіз дидактично-методичних умов формування комунікативної компетентності учнів початкової школи на основі взаємозв'язку уроків літературного читання та роботи з книжкою.

Виклад основного матеріалу

За результатами проведеного нами дослідження [1] варто виокремити дидактично-методичні умови, дотримання яких сприятиме формуванню комунікативної та читацької компетентності учнів початкових класів. До них віднесемо: активне використання навчально-методичного комплексу з літературного читання; відбір та організація навчального матеріалу для уроків роботи з дитячою книжкою; застосування технології становлення особистості дитини-читача засобами читання-спілкування; реалізація методу читання-розгляд на уроках літературного читання та роботи з книжкою; моделювання комунікативних ситуацій на уроках літературного читання, роботи з дитячою книжкою; система комунікативно зорієнтованих навчально-тренувальних завдань і вправ; використання можливостей позаурочної мовленнєвої діяльності школярів.

Навчально-методичний комплекс з української мови та літературного читання - це система дидактичних засобів навчання, що має за мету повну реалізацію освітніх і виховних завдань, сформульованих навчальною програмою з української мови та літературного читання.

До навчально-методичного комплексу входять ті засоби навчання, які спеціально створені або пристосовані для розв'язання освітніх завдань предмета. Це підручники, книжки для дітей та хрестоматії з позакласного читання, навчальні посібники та дидактичні матеріали для учнів: таблиці, картини, роздавальний та демонстраційний матеріал, методичні посібники для учителя, ІКЗ.

Підручник - явище поліфункціональне. Він повинен забезпечувати реалізацію інформаційних, розвивальних, виховних, мотиваційних завдань. Інформаційна функція сучасного підручника «Українська мова та читання» передбачає подання у книжці не лише предметного змісту освіти (знань), а й видів діяльності, спрямованих на його засвоєння.

Важливо, щоб сучасний підручник мовно-літературної освітньої галузі спрямовував здобувачів початкової освіти не лише до репродуктивних, а й творчих видів навчальної діяльності. Підвищують інформаційну культуру підручника завдання на формування досвіду творчої діяльності:

- формулювання припущень щодо розвитку сюжету художнього твору (читання з прогнозуванням);

- вправи на розвиток зорової та слухової пам'яті;

- завдання, спрямовані на пошук додаткових відомостей із різних довідникових джерел;

- завдання на розвиток поетичної творчості тощо.

Формуючи загальнонавчальні вміння і навички, досвід творчої діяльності, підручник водночас розв'язує важливі розвивальні та виховні завдання. Реалізація розвивальної функції у підручниках «Українська мова та читання» передбачає:

• забезпечення формування способів розумової діяльності;

• проєктування у текстах розгорнутого процесу самоосвіти;

• розвиток мовлення і мислення молодших школярів;

• формування умінь аналізувати, узагальнювати, виділяти головне, а також планувати, здійснювати самоконтроль.

Виховна функція підручника реалізується в змісті навчального матеріалу та його вдалому поліграфічному оформленні. Зважаючи на антропологічну спрямованість змісту шкільної освіти, автори сучасних підручників мовно-літературної освітньої галузі зосереджують свою увагу на формуванні загальнолюдських та національних цінностей школярів: добра, гуманізму, толерантності, любові до рідного краю, своєї держави, відповідальності за її майбутнє.

Практика свідчить, що учнів захоплюють: цікаві, доступні, насичені живими образами тексти; яскрава, емоційно виразна мова підручника; глибока і послідовна логіка викладу; емоціогенний чинник дизайну навчальної книги. Отже, підручники «Українська мова та читання» - важливий компонент навчально-методичного комплексу в реалізації завдань мовно-літературної освітньої галузі.

Методичні посібники різного призначення і змісту (методичні розробки курсів «Українська мова» і «Літературне читання», посібники для уроків роботи з дитячою книжкою, посібники для організації позакласної навчальної діяльності: проведення гуртків мовного циклу тощо) також входять до складу навчально-методичного комплексу. Це та навчальна література, що необхідна для реалізації навчальних програм мовно-літературної освітньої галузі і яка спрямовує діяльність учителя на методично виважене, послідовне керівництво освітньою діяльністю учнів.

Дидактичний матеріал, представлений у методичних посібниках до проведення уроків українська мова, літературне читання та робота з дитячою книжкою, доповнює своїм змістом сторінки відповідного підручника.

Урахування вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку у сприйманні навчального матеріалу потребує широкого впровадження додаткових дидактичних засобів: роздавальних та демонстраційних матеріалів. Зміст і спосіб представлення дидактичних матеріалів можуть доповнювати, урізноманітнювати сторінки підручника, можуть мати внутрішньопредметний характер або виконувати міжпредметну інтеграцію. За способом представлення навчального матеріалу дидактичні матеріали бувають статичними або динамічними.

Важливого значення в інтенсифікації освітнього процесу методисти та вчителі-практики надають тематичним опорним плакатам, узагальнювальним таблицям, опорним схемам. Такі засоби навчання містять основні мовознавчі й літературознавчі відомості та факти, об'єднують у систему розрізнені поняття і явища, подають їх учням у сконцентрованому вигляді, активізуючи зорову пам'ять.

Опорні схеми -- це висновки, що використовуються під час пояснення й оформлені у вигляді таблиць, карток, креслень, малюнків тощо.

Необхідний навчальний матеріал збирається, групується, зосереджується у спеціальному навчальному виданні - підручнику або хрестоматії, наприклад, у підручнику з української мови та читання.

Дитяча книжка є спеціальним навчальним матеріалом, за допомогою якого відбувається формування основ читацької самостійності в учнів початкових класів. Однак дитячі книжки - особливий навчальний матеріал, специфіка якого полягає в тому, що це не просто спеціально відібрані з дидактичною метою факти, а реальні об'єкти навколишньої дійсності, що використовуються для навчальних потреб створення освітнього середовища [2].

Для дитини молодшого шкільного віку книжка є об'єктом реальної дійсності, що має значний освітній потенціал, широкі комунікативні можливості. Постійне спілкування з книжкою забезпечує для дитини великий розвивальний ефект. Нарешті, не можна забувати про те, що в умовах широкого застосування електронних засобів зберігання і розповсюдження інформації, які часом негативно впливають на дитину, дитяча книжка набуває винятково важливого виховного значення. Не можна ігнорувати також книжку як культурний феномен в освітньому просторі сучасного молодшого школяра.

Саме звернення до книжок, формування особистісних смислів читання, тобто постановка його мети завжди (й неодмінно) є наслідок знань учнів. У зв'язку із цим доцільно розглядати дитячу книжку як особливий предмет, пристосований для збереження і передавання дитині накопиченого людством досвіду. Учитель початкової школи повинен мати професійний погляд на дитячу книжку як інструмент для читання, спеціально розрахований на читача молодшого шкільного віку.

Змістовна і формальна сторони книжки є двома її складовими - текстовою та позатекстовою. Провідна роль у книжці належить, безперечно, змісту, але для учня початкової школи важливе значення мають зовнішній вигляд, вага, обсяг, розмір книжки - ті параметри, які визначають м'язові й тактильні відчуття від спілкування дитини з нею. Щоб допомогти дитині вступити у спілкування з книжкою, а також максимально полегшити це спілкування, видання оформляють відповідним чином.

Роль ілюстрації в дитячій книжці. До ілюстративного матеріалу пред'являються жорсткі вимоги. Чим молодша дитина, тим важливіше місце в засвоєнні змісту книжки займає саме ілюстрація, що належить до служби наочної інформації та допомагає передати читачеві досвід, закладений у книжці. У дитячому виданні ілюстрація виконує такі функції: пояснює текст за допомогою демонстрації відповідного зорового образу, доповнює текст наочними образами, нарешті, тлумачить текст.

Добираючи літературу для дітей-читачів 6-9 років, особливу увагу слід звернути на гігієнічні вимоги до книжок, бо за Наказом МОЗ від 18.01.2007 р. № 13 затверджено Державні санітарні норми і правила «Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей» [3].

Отже, основними принципами добору книжок для читання є: органічність зв'язку форми і змісту, хоча б за трьома параметрами: якість тексту як «авторська» мова, у котру дитині треба буде вникнути і яка повинна розвинути її в загальному, мовному і в літературному розвитку; якість ілюстративного, наочного матеріалу, що супроводжує текст і, нарешті, власне видавничі характеристики книжки й тексту.

Вивчення досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній та методичній літературі, бесіди з учителями, учнями, власний досвід дали підставу для визначення узагальненого підходу до відбору навчального матеріалу для уроків роботи з дитячою книжкою, що ґрунтується на запропонованих Т. Котик принципах: «доступності твору (за змістом, формою, мовою); високохудожності твору (відповідає вимогам мистецтва, естетичного смаку); моральності й виховної значущості твору; пізнавальної цінності; жанрового й тематичного різноманіття; динамічності змісту твору» [4, с. 58].

Добір навчальних матеріалів для літературного читання з урахуванням таких параметрів, як соціальне спрямування, пізнавальна цілісність, виховне значення, художня досконалість, відповідність віковим особливостям дітей визначили другу лінію зв'язку уроків літературного читання та роботи з дитячою книжкою - взаємозв'язок за авторською приналежністю творів.

У нашому дослідженні під час добору навчального матеріалу для уроків роботи з дитячою книжкою ми керувалися положеннями програми, чітко дотримувалися методичних рекомендацій та вказівок під час оцінки змістових і функціональних властивостей книжок.

Крім того, будь-яка запропонована книжка для учнів 3-4 класів оцінювалася нами всебічно: за змістом, обсягом, структурою, оформленням. Звернено увагу на книжки, які містили різні жанри (казки, вірші, загадки, оповідання), охоплювали основні теми дитячого читання (про Батьківщину, дітей, пригоди, природу); на відносну маловідомість та новизну творів; їх доступність за змістом; обсяг книжки і творів для читання; розмаїття структури книжок; естетичну вираженість; гігієнічні вимоги до книжок, призначених для самостійного читання учнями.

Сучасна технологія формування дитини-читача - це доцільна організація практики навчання читання-спілкування; це науково обґрунтована допомога вчителя учням початкової школи, які повинні захотіти і навчитися самих себе вчити читати, звикнути занурюватися у світ книжок, полюбити «ритися у книжках», щоб вибрати потрібного співрозмовника і самостійно, але повноцінно (на межі особистих можливостей у відповідний момент) розмовляти з книжкою, коли є час або коли це читачеві потрібно.

Читання здатне відкрити читачеві багатство і красу мови, тим самим збагатити його комунікативний потенціал: дитина отримує більше можливостей для самовираження, стає комунікативно успішною - у тому полягають ціннісні чинники читання-спілкування. Зрештою, читання формує у свідомості учня певні соціальні моделі людських характерів, поведінкових реакцій на різноманітні ситуаційні виклики тощо. Часто ці моделі мають для читача не тимчасове, а універсальне значення. Читання сприяє поширенню цінностей, важливих для суспільства: допомога, співчуття, підтримка, увага до людини, яка потрапила у важку ситуацію.

Також варто виділити і соціальні чинники читання: сучасна людина значну частину своїх знань отримує через безперервну освіту і за допомогою читання книжок, тобто є очевидним зв'язок читання і пізнавальних процесів. Потреба в читанні виникає в умовах дефіциту інформації, у пошуках оптимізації шляхів досягнення визначеної мети, вона здатна задовольняти культурні та ціннісні інтереси читачів і є засобом самореалізації особистості.

Підготовка комунікативно компетентного, літературно освіченого читача, формування його ідейно-естетичних смаків передбачає оволодіння певним колом теоретико-літературних знань. Про це свідчить національна доктрина розвитку освіти [5], що має за мету залучення школярів до мистецтва читання, ознайомлення з видатними творами національної та світової літератури, формування літературознавчих й естетичних знань.

Програмою 3-4-х класів передбачено впровадження літературознавчої пропедевтики, практичне ознайомлення школярів (на початковому рівні практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. У результаті в учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ - у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, персонажів), тему та основну думку твору.

Змістом літературознавчої пропедевтики є коло літературознавчих понять (визначених Державним освітнім стандартом), необхідних для повноцінного сприймання літературного твору.

Ефективною умовою комунікативної компетентності молодших школярів є реалізація на уроках роботи з дитячою книжкою методу читання-розгляд.

Метод читання-розгляд є провідним на уроках роботи з дитячою книжками. Він найповніше відповідає природі навчального матеріалу й віковим особливостям учнів. Метод читання-розгляд - це шлях до змісту книжки через виділення, усвідомлення і зіставлення її зовнішніх ознак ще до читання. З практичного погляду, метод читання-розгляд є низкою послідовних розумових і практичних дій читача, спрямованих на виділення ним зовнішніх показників вмісту книжки, взаємного їх зіставлення, для того, щоб зробити висновок про тематику, характер, кількість і специфіку творів у книжці. Використання методу читання-розгляд відбувається на уроках із дитячою книжкою спочатку під керівництвом вчителя, а на завершальних етапах формування основ читацької самостійності учні користуються ним самостійно в позаурочний час.

Метод читання-розгляд, що вводить читача у світ співрозмовників-книжок, з погляду змісту становить процес реального виділення читачем конкретних ілюстрацій, які супроводжують художній твір, та їхнього осмислення; а потім роздуми над основними написами, що вводяться в цей літературний твір (назва книжки і - часто - вказівка на рід, вид і жанр літературного твору; назви розділів змісту книжки, зміст книжки; написи під картинками тощо) і, зрештою, ретельне зіставлення усвідомленої ілюстраційної низки написів. Третя, остання складова змісту методу читання-розгляд синтезує в собі дві попередні та поступово з уміння перетворюється в читацьку навичку.

Цей метод «працює» і в процесі читання, і після того як книжка згорнута, він допомагає читачеві контролювати себе (чи уявляю, чи зрозумів, чи немає потреби звернутися до якогось іншого джерела, щоб уточнити свої уявлення). Якщо читач не бачить за словами тексту реальних об'єктів і (або) художніх образів, це для нього сигнал, що вказує припинити читання, щоб усіма іншими доступними засобами отримати знання та уявлення, яких йому бракує спочатку для репродуктивної роботи - а потім для творчого уявлення під час сприйняття тексту, а вже потім продовжити читання.

Уміння, а згодом навичка користуватися методом читання-розгляду при особистісно-орієнтованому виборі і читанні книжок дає читачеві змогу не тільки передбачати тип відображення дійсності письменником (художній чи науково-художній цей літературний твір), тему майбутньої розповіді, послідовно коригувати своє сприйняття літературного твору в процесі його прочитання і після того, як книжка згорнута, але й цілеспрямовано збагачує його потрібними кожній людині для її розвитку думками, образами, почуттями. І чим більше читач просувається у своєму загальному і літературному розвитку, тим менше йому для самоперевірки потрібні реальні малюнки, якими ілюструється дитяча книжка, оскільки уявлення про факти, явища, картини тощо, що містяться в «чужому» мовленні, накопичені ним раніше, мимоволі виникають в його свідомості при читанні нового літературного тексту.

Отже, метод читання-розгляду готує здобувачів початкової освіти до читання великих за обсягом літературних творів і вивчення курсу літератури в середній школі.

Структура застосування методу читання-розгляду може бути такою:

1. Протягом кількох хвилин проводиться вступна бесіда, спрямована на те, щоб актуалізувати в пам'яті дітей реальні уявлення або сформувати їх, скласти основу сприйняття художніх образів твору, що будуть слухати.

2. Виразне читання вголос (і перечитування, якщо буде потрібно) учителем тексту художнього твору протягом 7-9 хвилин. Дуже добре, якщо вчитель на цьому етапі демонструє виразне читання напам'ять (за можливості).

3. Фронтальна бесіда про прочитане, спрямована на відтворення почутого, на його осмислення, що триває до 15 хвилин.

4. Колективне розглядання дитячої книжки, у якій вміщено прочитаний твір, - центральний момент уроку. Учитель не розповідає сам про книжку, він тільки ставить перед дітьми запитання («Це та книжка, яку я читала?»; «Ця ілюстрація належить до нашої казки?» тощо). Спільними діями він допомагає дітям побачити у книжці зміст, учить їх правильно діяти з книжкою: уважно розглядати обкладинку, виділяючи написи й ілюстрації, співвідносити ілюстрації. Колективне розглядання дітьми книжки організовується для підготовки відповіді на запитання, чи є саме в цій книжці прочитаний твір. Позитивна або негативна відповідь (такий варіант теж можливий) як результат розгляду неодмінно аргументується юними читачами: упізнали автора, прочитали заголовок тексту, ілюстрації на обкладинці і в тексті відповідають змісту та інші аргументи.

5. Наприкінці уроку учні отримують рекомендації для можливого (але не обов'язкового) прочитання.

За певний період часу після приблизно 20-25 таких уроків читацький кругозір здобувачів початкової освіти збагачується значною кількістю дитячих книжок, творами, які вони слухали, а також прізвищами дитячих письменників, жанрами творів, темами дитячого читання: про Батьківщину, дітей, героїв, подвиги, пригоди, тварин і рослини. Книжки дитина молодшого шкільного віку розглядає разом з однокласниками, а потім й індивідуально, у неї формується мимовільний інтерес до будь-якої незнайомої книжки, з'являється бажання взяти її в руки, розглянути, причому розглянути повністю й детально.

Уроки літературного читання та роботи з дитячою книжкою найбільш сприятливі для створення моделей комунікативних ситуацій. Сам процес вивчення мови, її лексико-семантичних, граматичних та художньо-образних засобів має бути своєрідною моделлю процесу спілкування. Ми бачимо це як створення комунікативних ситуацій, в основі яких лежить моделювання в навчальному процесі і з навчальною метою типових ситуацій реального спілкування. Більшість таких ситуацій ґрунтується на драматизації (театралізації), що відтворює модель спілкування. Один з основних прийомів - імітація ситуацій реального життя, але надзвичайно важливо, щоб теми були цікавими і доступними учням відповідного віку.

У повсякденному житті учні спілкуються «власною» мовою відповідно до ролі, яку вони виконують: дочка/син, брат/сестра, внук/внучка, слухняний учень або непосида та ін. І кожного разу вони поводяться по-різному. У рольовій грі поведінка учнів трохи відрізняється від поведінки в реальній ситуації. Зберігаються основні аспеки, а саме, формальність вживання мовних засобів, стандартність, відповідно, хоч основні аспекти поведінки ті ж самі. Насамперед - це формальність уживання мовних засобів відповідно до відомої ситуації (привітання, прощання, подяка, зустріч...) і залежно від того, з ким ми спілкуємося. На функціональному етапі моделювання здійснюється вибір мовних засобів, що буде залежати і від ставлення до співрозмовника. Моделюючи комунікативні ситуації, ми враховували також різницю в соціокультурній поведінці. У процесі реалізації моделі учень-слухач має зрозуміти ситуацію, показати розуміння почутого, вчасно відповісти, помітити реагування співбесідника, подати сигнал на продовження або припинення комунікативного акту.

Комунікативні моделі можуть бути різного змісту: побутового, казкового, пізнавального - з позитивною атмосферою і не зовсім (відповідно до прочитаного твору, аналізу його персонажів, оцінювання їхніх вчинків тощо). Ефективним прийомом моделювання ситуації є різноманітні рольові ігри на основі художніх творів: «Поспілкуймося з Котигорошком» - уявна зустріч із казковим персонажем - що ми хотіли б у нього запитати, якби зустрілися? «Порадьмо Колобку», «Поділімося приємними новинами з лисичкою» та інші.

Концептуальні положення формування комунікативної компетентності на уроках літературного читання та роботи з книжкою забезпечують системний, поступальний розвиток мовлення, використання позаурочної мовленнєвої діяльності школярів, але з непомітним для учнів керівництвом учителя, особливо під час виконання проєктів художньо-естетичного та комунікативного спрямування.

Аналіз відвіданих уроків літературного читання, роботи з дитячою книжкою, педагогічного досвіду вчителів початкових класів дає підстави стверджувати, що формування комунікативної компетентності на основі взаємозв'язку уроків літературного читання і роботи з книжкою потрібно здійснювати на основі спеціально розробленої системи вправ і завдань, зокрема: членування речень і тексту, встановлення смислових і структурних зв'язків у творі, побудова власного висловлювання з опорою на модель комунікативного висловлювання, прояв вербальної реакції на комунікативну ситуацію, висловлення оцінних суджень тощо. Особливе місце мають посідати вправи аналітико-конструктивного характеру, які, на наш погляд, дають змогу враховувати позицію читача. Відповідно до методичних завдань текст, з одного боку, розглядається як предмет вивчення, а з іншого - використовується як засіб, за допомогою якого формується комунікативна компетентність молодших школярів.

Висновки

Дотримання окреслених дидактично-методичних умов допоможе у досягненні кінцевого результату - формування комунікативно компетентної особистості, здатної розв'язувати не лише комунікативні завдання, а й бути соціально адекватною в життєвих ситуаціях.

Література

1. Подановська, Г.В., 2021. Формування комунікативної компетентності молодших школярів на основі взаємозв'язку уроків літературного читання та роботи з дитячою книжкою: дис.... канд. пед. наук: 13.00.02, Тернопільський нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка, Тернопіль, 290 с.

2. Вашуленко О. Читацька компетентність молодших школярів: теоретичний аспект. Початкова школа. 2011. № 1. С. 48-50.

3. Про затвердження Державних санітарних норм і правил "Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей": від 18.01.2007, № 13. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0077-07#Text.

4. Котик Т. М. Методика розвитку зв'язного мовлення молодших школярів: опорні конспекти лекцій для студентів заочної форми навчання спеціальності «Початкова освіта». Івано-Франківськ, 2013. 71 с.

5. Національна доктрина розвитку освіти: від 17.04. 2002, № 347/2002. URL: https://osvita.ua/legislation/other/2827/

References

1. Podanovska, G.V. (2021). Formuvannya komunikativnoyi kompetentnosti molodshih shkolyariv na osnovi vzaemozv'yazku urokiv iIteraturnogo chitannya ta roboti z dityachoyu knizhkoyu [Formation of communicative competence of junior high school students based on the relationship between literary reading lessons and work with a children's book] dis.... kand. ped. nauk: 13.00.02, Ternopilskiy nats. ped. un-t im. V. Gnatyuka, Ternopil, 290 [in Ukrainian].

2. Vashulenko O. (2011) Chitatska kompetentnist molodshih shkolyariv: teoretichniy aspekt. [Reading competence of junior high school students: theoretical aspect]. Pochatkova shkola - Elementary School, 1, 48-50 [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennya Derzhavnih sanitarnih norm i pravil "Gigienichni vimogi do drukovanoyi produktsiyi dlya ditey": vid 18.01.2007, № 13 [On the approval of the State sanitary norms and rules "Hygienic requirements for printed products for children"]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0077-07#Text. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0077-07#Text [in Ukrainian].

4. Kotik T. M. (2013). Metodika rozvitku zv'yaznogo movlennya molodshih shkolyariv. [Methodology for the development of coherent speech of younger schoolchildren]: oporni konspekti lektsiy dlya studentiv zaochnoyi formi navchannya spetsialnosti «Pochatkova osvita». Ivano-Frankivsk [in Ukrainian].

5. Natsionalna doktrina rozvitku osviti: vid 17.04. 2002, № 347/2002 [National doctrine of education development]. (n.d.). osvita.ua/legislation/other/2827/. Retrieved from https://osvita.ua/ legislation/other/2827/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru