Специфіка інструментально-виконавської підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва

Окрім цього, в класі спеціального музичного інструменту здобувач вищої освіти освоює такі уміння та навички, як володіння методикою самостійності роботи над творами, різні види творчого та ансамблевого музикування, вміння грати незнайомий нотний текст «з аркуша».

Виконавська компетентність є значимим аспектом в структурі професійно-педагогічної майстерності, являє собою інтегральне особистіше утворення, яке виражається в готовності до практичної діяльності та ґрунтується на досвіді її реалізації. Готовність до виконавської діяльності включає в себе теоретичну та практичну складові.

Теоретична готовність педагога-музиканта є результатом пізнавальної діяльності та передбачає оволодіння обсягом певних знань, а також можливість їх постійного поповнення та оновлення.

Не підлягає сумніву, що для досягнення високого рівня компетентності в інструментально-виконавської діяльності майбутній вчитель музичного мистецтва має бути не тільки «музично грамотним», а й володіти цілим комплексом психолого-педагогічних, методичних і спеціальних (музичних) знань.

Особливий інтерес викликають спеціальні музичні знання. У музичній педагогіці знання розглядаються як результат процесу пізнання музичного мистецтва, його відображення у свідомості людини у вигляді музичних уявлень, понять, суджень, теорій.

Практична готовність вимагає володіння арсеналом професійних виконавських якостей, умінь і навичок, які отримали обґрунтування в роботах науковців, педагогів практиків (М. Давидов, В. Гусак, С. Нефедов, Н. Цюлюпа).

У дослідженні М. Давидова виконавська майстерність розкривається як вільне володіння інструментом та собою, уміння емоційно, яскраво, артистично, технічно досконало втілити музичний твір в реальному звучанні. Науковець зазначає, що майстерність музичного виконавства трактується як досконале інтонаційно-технічне володіння усіма засобами вираження змісту музичного твору на рівні естетики емоційно-художнього мислення відповідної епохи [5, с. 68].

В. Гусак зазначає, що важливу роль у інструментально- виконавському мистецтві відіграє рухова пам'ять [3]. Дослідник визначив основні її функції:

- пріоритетність побудови та закріпленні умовних рефлексів виконавських дій;

- забезпечення висхідного онтогенетичного розвитку ігрових прийомів, виконавських навичок та вмінь;

- сприяння вдосконаленню техніки, рухової інтуїції, дійового мислення (рухових уявлень), виконавського досвіду, психомоторики та кінетики ігрового апарату;

- виконання програмувальної, контрольованої та регулювальної функції у виконавському акті.

В контексті нашого дослідження ключовим є поняття «виконавська майстерність вчителя музичного мистецтва». В. Бурназова це поняття трактує як набуту інтегральну здатність до якісного «відтворення необхідної інформації на основі творчого втілення у процес інструментальної діяльності власної самостійно сформованої оригінальної інтерпретаційної моделі музичних творів» [2, с. 13].

Розмірковуючи про виконавські функції викладача, слід зауважити, що мається на увазі не виконання «взагалі», а виконання для дітей (гра повинна бути яскравою, образною, емоційної, в постійному контакті з класом). Особливості музикування на уроці в ЗЗСО викликають необхідність знаходити емоційний контакт з дитячою аудиторією за допомогою особливої, підкреслено-виразною, дещо перебільшеної манери гри викладача, а також уміння фрагментарно виконувати музичні твори або виконувати певні їх частини.

Виконавська майстерність - один із значущих компонентів професійного комплексу підготовки вчителя музичного мистецтва. Доступність звуковідтворювальної апаратури та широкий вибір аудіо записів об'єктивно є факторами, що знижують його виконавську активність, формуючи у нього звичку замінювати живе виконання відтворенням в запису.

Таким чином, виникає протиріччя між потребою сучасної школи у вчителях музики, здатних «вільно» музикувати, без залежності від нотного тексту, з одного боку, та існуючою практикою професійної підготовки фахівців даного профілю, здатних після закінчення ЗВО виконувати тільки вивчений текст, або орієнтованих на відтворення записаної музики. Виступаючи на занятті в ролі виконавця, ілюстратора, акомпаніатора, вчитель музичного мистецтва і в позакласній музично-освітній роботі має використовувати своє вміння грати на музичному інструменті.

Як було зазначено, навчання на музичних факультетах у ЗВО передбачає наявність відповідної базової музичної підготовки, проте не завжди вона є у вступників на спеціальність «музична освіта». Абітурієнтам, які не мають початкової музичної підготовки, складніше опановувати музичний інструмент. У таких випадках, у зв'язку з відсутністю системи рухових навичок у студентів з уже сформованою рукою, яка частково втратила свою еластичність важко досягти високого рівня виконавської майстерності. Обмежені терміни навчання та дефіцит часу для самостійних домашніх занять не дають можливості в повній мірі підготувати професійного педагога-музиканта. Зокрема, не в повній мірі враховано специфіку їхніх вікових особливостей, відсутня опора на довільну увагу та запам'ятовування, властиві дорослим початківцям, не створено відповідний адаптований виконавський репертуар. Їхньою характерною рисою є активність абстрактного мислення, прагнення до невідкладної реалізації отриманих знань і умінь та вміння оперувати абстрактними поняттями, незалежними від вражень, які надходять від органів чуттів.

Описані характеристики можуть сприяти формуванню майбутнього викладача музичного мистецтва або перешкоджати йому. Прагнення до невідкладної реалізації отриманих знань і умінь може поліпшити процес практичного закріплення нових знань, проте воно може і погіршити освітній процес «видаляючи» ту інформацію, застосування якої на практиці не можливе. За рахунок самостійного пошуку потрібних рішень в пам'яті людини стійко закріплюються ефективні шляхи вирішення завдання, але занадто завзяте прагнення до самостійності може значно уповільнити процес освіти та у випадку невдачі створити негативне ставлення до освоєння музичного інструменту аж до відмови продовжити навчання.

Безумовно, на початковому етапі навчання даної категорії здобувачів вищої освіти важливого значення набуває створення позитивного емоційного фону занять з метою формування інтересу та усвідомленого ставлення до музичного розвитку в класі основного музичного інструменту, а також, забезпечення продуктивної взаємодії з педагогом. З перших занять навчання слід приділяти велику увагу правильній, зручній посадці, придбання, накопичення та запам'ятовування відчуття зручності та свободи ігрового (м'язового) апарату. Велике значення під час освоєння музичного інструменту, особливо на початковому етапі, має координація рухів, так звані рухові навички. У студента, що не має попередньої інструментально- виконавської підготовки, процес налагодження певних рухових механізмів проходить набагато повільніше, ніж в дитячому віці. Це зумовлено деякою втратою еластичності рук, рухливості пальців і іншими факторами, які є характерними для фізіології дорослих.

Одним з важливих завдань є виховання умінь самостійно контролювати групи м'язів, безпосередньо зайнятих в процесі видобування звуків. Практика роботи підтверджує, що здобувач освіти має навчитися, спочатку під контролем викладача, а потім самостійно, контролювати свої рухові відчуття, вміти аналізувати їх, інтуїтивно знаходити правильні зручні рухи, що сприяють максимальному вирішення технічних і художніх завдань.

Викладачі-інструменталісти розуміють, що велике навчальне навантаження в ЗВО та особливі форми застосування інструменту в закладах загальної середньої освіти не дозволяють використовувати традиційні методи тривалого відпрацювання виконавського репертуару в повній мірі. Тут важливо підкреслити необхідність уважного ставлення студентів до способів звукоутворення. Це має визначальне значення в роботі зі студентами без початкової музичної підготовки.

Тим більше, що специфіка роботи вчителя музичного мистецтва має свої, відмінні від інших видів виконавської діяльності, особливості. Розглянемо їх.

Музикування на заняттях в закладах загальної середньої освіти передбачає такі специфічні вміння, як:

- фрагментарне виконання музичних творів або виконання певних його частин;

- програвання мелодії окремо для більш яскравого її сприйняття та уявлення про фактурні особливості твору (наприклад, реєстрового та ритмічного співвідношення мелодії та акомпанементу).

Особливістю музикування на заняттях в закладах загальної середньої освіти є вміння встановлювати емоційний контакт з дитячою аудиторією за допомогою особливої, виразної манери гри викладача. Згідно з методикою Т. Смирнової, над опануванням виразного, емоційно-образного виконання, вихованням творчого ставлення до будь-якої музичної діяльності студентам без початкової музичної освіти необхідно працювати з першого дня занять. Таким чином той, хто навчається буде більш свідомо відноситись до виконання основного завдання - створення та втілення художнього задуму.

Одним з методів, які сприяють прояву та формуванню творчих якостей, є метод ескізного вивчення творів. Цей метод полягає в тому, що твір не обов'язково вивчати напам'ять, виконання його не доводиться до максимальної досконалості, а призупиняється декілька раніше. При ескізному вивченні перш за все використовуються ті вміння, які необхідні вчителю музичного мистецтва при роботі в школі: це - вміння зрозуміти зміст твору в цілому, осягнути його художній сенс і виявити засоби музичної виразності. Такий вид роботи сприятиме значному розширенню репертуару, збагаченню музичного та виконавського досвіду викладача. В зв'язку з цим слід відмітити що цей метод дає позитивний результат, оскільки швидкість, з якою доросла людина засвоює матеріал на початкових стадіях навчання значно більша, ніж у дітей. При наявності бажання вчитися, доросла людина сприймає початкову інформацію набагато швидше, ніж дитина. Саме цей факт відіграє важливу роль при навчанні дорослих, тому що вчителю музики необхідний великий та різноманітний за стилем і жанром музичних творів репертуар.

У тісному зв'язку з інструментальної роботою в класі спеціального інструменту знаходиться підготовка здобувача освіти до самостійної діяльності. Це зумовлює необхідність максимальної раціоналізації навчального процесу, пошуків найбільш ефективних форм і методів роботи. При цьому студенти, які не мають початкової інструментальної підготовки, на відміну від дітей, повинні навчитися знаходити та засвоювати знання самостійно, стати певною мірою дослідниками, а не просто виконавцями вказівок педагога. Здобувача необхідно спрямувати до певних висновків, які можуть допомогти в роботі над іншими, схожими творами. Отримуючи узагальнені вказівки від педагога в процесі роботи над однотипними творами той, хто навчається відпрацьовує певні навички роботи над іншими подібними творами. Так, вивчивши кілька легких поліфонічних п'єс Й. С. Баха, він зможе самостійно розібратися і в інших його творах.

Слід відмітити, що у дітей формування інтересу до складного процесу навчання грі на інструменті часто є складним, тому що мотивація у них, практично, відсутня, в той час у студентів, які не мають початкової інструментальної підготовки, свідоме ставлення до навчання спирається на силу та стійкість сформованих інтересів та набуває безпосередній життєвий сенс. В цьому відношенні є істотно важливою готовність студента долати труднощі і в тій роботі, яка сама по собі не викликає безпосереднього інтересу, але виконання якої необхідно для досягнення результатів навчання. Педагог може та повинен спиратися на властиве здобувачу освіти прагнення до активної діяльності, зокрема, до дієвого естетичного переживання, на прагнення до самостійності.

Важливим фактором при навчанні здобувачів вищої освіти, які не мають початкової інструментальної підготовки, є наявність спрямованого, розподіленого та інших видів уваги, оскільки основною метою при вивченні музичного твору ми вважаємо відтворення його емоційно-образного змісту. У зв'язку з цим їх увага має бути спрямована на виявлення цього змісту. Роль уваги в музичній діяльності неодноразово підкреслювали відомі педагоги та виконавці.

Надзвичайно важливим моментом є оптимальний підбір інструментального репертуару. Перед педагогом стоїть непросте завдання - знайти такі твори, які будуть сприяти розвитку певних навичок (рухових, пов'язаних з постановкою ігрового апарату, на певний вид техніки), твори які будуть викликати інтерес у студента, так як вивчання вподобаного твору буде проходити набагато швидше, і саме головне - вибір високохудожніх творів.

Бажано розвивати технічні можливості студентів за допомогою яскравих, виразних музичних творів, навіть постановку рук слід відпрацьовувати не стільки на вправах, а на п' єсах, ставлячи перед ними, як першочергове завдання, створення та втілення художнього задуму.

Тим самим можна домогтися творчого, образно-емоційного ставлення до роботи над виконавською технікою.

В цьому випадку, робота в класі основного музичного інструменту націлена не на вдосконалення концертно-виконавських умінь і навичок (мається на увазі інструментальна підготовка в консерваторії), а на освоєння універсальних навичок, обумовлених діяльністю викладача музичного мистецтва в закладах загальної середньої освіти.

Висновки

Аналіз психічних і фізіологічних особливостей дорослих здобувачів вищої освіти без початкової підготовки в класі спеціального музичного інструменту вказує на існування ряду позитивних і негативних чинників, які суттєво впливають на ефективність освітнього процесу. З одної сторони, музичний розвиток даної категорії здобувачів відбувається набагато складніше та довше, ніж у дітей, з іншого боку, процеси осягнення логіки та музичної мови творів, запам'ятовування та накопичення слухового досвіду можуть відбуватись досить швидко та якісно. Успіх багато в чому залежить від досвіду та методичної підготовки педагога, його майстерності та вміння вибудувати методику навчання. Знання специфічних особливостей, обумовлених пізнім початком навчання, дає можливість викладачеві цілеспрямовано керувати розвитком студентів, які не мають спеціальної підготовки, так як методи освоєння музичного матеріалу, формування первинних навичок у дорослих і дітей зовсім різні. Знання психологічних особливостей, вміння використовувати їх в інструментальній підготовці багато в чому визначає характер, зміст і форму роботи педагога в класі основного музичного інструменту.

Необхідне подальше дослідження цієї проблеми, і воно має ґрунтуватись на фундаментальних музично-педагогічних положеннях в даній сфері, суть яких полягає в осягненні складної структури психологічних та музично-комунікативних процесів, осмисленні їх генезиси та чинників розвитку. Саме тому подальша розробка методології підготовки вчителів музичного мистецтва без початкової музичної освіти набуває особливої актуальності.

Література

1. Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності: автореф. дис... канд. мистецтв: 17.00.03 Київ: НМАУім. П.І. Чайковського, 2005. 20 с.

2. Бурназова В. Методичні засади розвитку самостійності студентів музично-педагогіч-них факультетів у процесі інструментальної підготовки : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика музичного навчання» Київ, 2010. 20 с.

3. Гусак В. Методика розвитку рухової пам'яті у процесі інструментальної підготовки майбутнього вчителя музики : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика музичного навчання» Київ, 2011. 22 с.

4. Давидов М. Музично-виконавська майстерність. Виконавська майстерність музикантів-інструменталістів : зб. мат. Всеук. наук. конф. «Виконавська майстерність музикантів-інструменталістів: історія, теорія та методи формування» (Київ, 18-20 квітня 2012). Київ : Вид. центр КНУКіМ, 2012. С. 36-38.

5. Давыдов Н. А. Теоретические основы формирования исполнительского мастерства баяниста: автореф. дис. д-ра искусствоведения: 17.00.02. КГК Киев, 1990. 435 с.

6. Нефедов С. Культорологічний аспект виконавської майстерності (на прикладі баянної виконавської школи). URL: http://sm.etnolog.org.Ua/zmist/2012/1/23.pdf (Дата звернення 04.01.2023)

7. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін. Київ: Освіта України, 2008. 247с.;

8. Юник Д. Теорія та методика формування виконавської надійності музикантів-інструменталістів : автореф. дис. ... док. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика музичного навчання» Київ, 2011. 40 с.

References

1. Bilous V. P. (2005) Psykholohichni aspekty formuvannia vykonavskoi khUdozhnoi maisternosti [Psychological aspects of the formation of performing artistic skill]: Extended abstract of candidate's thesis Kyiv [in Ukrainian].

2. Burnazova V. (2010) Metodychni zasady rozvytku samostiinosti studentiv muzychno-pedahohich-nykh fakultetiv u protsesi instrumentalnoi pidhotovky [Methodical principles of the development of independence of students of music and pedagogical faculties in the process of instrumental training] Extended abstract of candidate's thesis.Kyiv [in Ukrainian].

3. Husak V. (2011) Metodyka rozvytku rukhovoi pamiati u protsesi instrumentalnoi pidhotovky maibutnoho vchytelia muzyky [Methodology for the development of motor memory in the process of instrumental training of a future music teacher] Extended abstract of candidate 's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

4. Davydov M. (2012) Musical performance skills. [Muzychno-vykonavska maisternist]. Vykonavska maisternist muzykantiv-instrumentalistiv : zb. mat. Vseuk. nauk. konf. «Vykonavska maisternist muzykantiv-instrumentalistiv: istoriia, teoriia ta metody formuvannia» (Kyiv, 18-20 kvitnia 2012). 36-38. [in Ukrainian].