Методичні аспекти застосування інтерактивних освітніх технологій в умовах дистанційного та онлайн-навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Методичні аспекти застосування інтерактивних освітніх технологій в умовах дистанційного та онлайн-навчання

Давидюк Марина Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки

Мотрук Валентина Григорівна завідувачка навчального відділу

м. Вінниця

Анотація

Практика масового переходу до дистанційного та онлайн-навчання, що поширилася в сучасній системі освіти, відкрила нові можливості використання цифрових технологій та віртуальних середовищ у навчанні.

На ефективність онлайн та дистанційних форматів навчання впливають дизайн та логіка курсу, інтерактивність, можливість контактів з викладачем, емоційна та інтелектуальна «залученість» здобувача освіти в навчальне заняття. Ступінь інтерактивності онлайн- занять виявляється одним з основних критеріїв їхньої продуктивності, оскільки важливу роль має зворотній зв'язок з викладачем та іншими здобувачами освіти. За умов дистанційного та онлайн-навчання потрібні особливі дидактичні прийоми та методи, що дозволяють компенсувати відсутність «живого» контакту, усунути труднощі об'єктивного оцінювання навчального прогресу студентів, а також стимулювати вольову саморегуляцію діяльності здобувачів освіти, що сприяє навчальній мотивації та самоорганізації.

У статті виокремлено та описано основні прийоми і методи інтерактивного навчання, що можуть бути адаптованими до онлайн та дистанційного академічного процесу: ситуативні завдання, ділові ігри, метод кейсів, метод проєктів, різноманітні дискусійні формати (дебати, круглі столи, «мозковий штурм»), творчі завдання (вистави, конкурси, інсценування), демонстрація навчальних або авторських відеофільмів з подальшим обговоренням, прослуховування аудіоматеріалів, використання інтерактивної онлайн-дошки.

Практичні інструменти реалізації дистанційних та онлайн- завдань: підготовка матеріалів для самостійного опрацювання студентами; визначення обсягу самостійної роботи та виступу на форумі; розробка методичних вказівок щодо виконання завдань; формування системи мотивації студентів; розроблення критеріїв об'єктивного оцінювання всіх учасників курс; підготовка контенту для онлайн-навчання. Застосування інтерактивних освітніх технологій у дистанційному та онлайн-навчанні сприяє розвиткові творчих здібностей майбутніх фахівців, посилює індивідуалізацію та диференціацію у професійній освіті, розвиває навики соціальної взаємодії в різних середовищах, формує комунікативну компетентність, критичне мислення, сприяє створенню атмосфери творчої співпраці студентів та викладачів закладу вищої освіти.

Ключові слова: інтерактивні технології, онлайн-дошки, метод проєктів, групова робота, когнітивна та емоційна залученість в заняття, навчальна мотивація, віртуальне середовище.

Abstract

Davydiuk Maryna Oleksandrivna Associate Professor of the Department of Pedagogy, Professional Education and Management, Educational Institutions at Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Motruk Valentyna Hryhorivna Head of the Educational Department, Natural, Law and Social Sciences Department, Vinnytsia Cooperative Institute, Vinnytsia

METHODOLOGICAL ASPECTS OF USING INTERACTIVE EDUCATIONAL TECHNOLOGIES IN THE CONTEXT OF DISTANCE AND ONLINE LEARNING

The practice of mass transition to distance and online learning, which has become widespread in the modern education system, has opened up new opportunities for using digital technologies and virtual environments in education. The effectiveness of online and distance learning formats depends on the design and logic of the course, interactivity, the possibility of contact with the teacher, emotional and intellectual engagement of the learner in the learning process. The degree of interactivity of online classes is one of the main criteria for their productivity, as feedback from the teacher and other learners plays an important role. Special didactic techniques and methods are required for distance and online learning to compensate for the lack of "live" contact, eliminate difficulties in objective assessment of students' learning progress, and stimulate voluntary self-regulation of educational activities, which contributes to educational motivation and self-organization.

The article identifies and describes the main techniques and methods of interactive learning that can be adapted to online and distance academic processes: situational tasks, business games, the case method, project-based learning, various discussion formats (debates, round tables, brainstorming), creative tasks (plays, competitions, staging), demonstration of educational or authorial films with subsequent discussion, listening to audio materials, and the use of an interactive online whiteboard.

Practical tools for implementing distance and online tasks include preparing materials for independent study by students, determining the scope of independent work and participation in forums, developing guidelines for completing tasks, creating a system of motivation for students, developing criteria for objective assessment of all participants in the course, and preparing content for online learning. The use of interactive educational technologies in distance and online learning promotes the development of creative abilities of future professionals, strengthens individualization and differentiation in professional education, develops social interaction skills in various environments, forms communicative competence, critical thinking, and fosters an atmosphere of creative collaboration between students and faculty members of higher education institutions.

Keywords: interactive technologies, online whiteboards, project-based learning, group work, cognitive and emotional engagement in classes, learning motivation, virtual environment.

Постановка проблеми. Сучасна система освіти перебуває в постійній трансформації, зумовленій як потребами цифрового суспільства, так і цивілізаційними викликами, непередбачуваністю сьогодення і соціальними та екзистенційними ризиками. Практика масового переходу до дистанційного та онлайн-навчання, що поширилася у зв'язку з пандемією COVID - 19 та війною в Україні, відкрила нові можливості використання цифрових технологій та віртуальних середовищ у навчанні.

Усе це актуалізує проблему визначення ефективності різних способів і шляхів застосовування онлайн-навчання, виокремлення факторів, які впливають на розвиток навчальної мотивації здобувачів освіти в дистанційному форматі, вибір методів і прийомів опанування теоретичного матеріалу та формування практичних умінь, оцінювання реального освітнього прогресу кожного студента.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Викликають інтерес дослідників освітніх процесів у різних країнах методи і засоби реалізації потенціалу цифрових технологій для освіти, а також фактори їхньої ефективності. Зокрема виявлено, що на ефективність онлайн та дистанційних форматів навчання мають суттєвий вплив дизайн та логіка курсу, інтерактивність, можливість контактів з викладачем, емоційна та інтелектуальна «залученість» здобувача освіти в навчальне заняття [5; 6]. При цьому ступінь інтерактивності онлайн-занять виявляється одним з основних критеріїв їхньої продуктивності. Так, зарубіжні дослідники підкреслюють, що і в онлайн, і традиційному форматах отримання освітніх послуг найважливіше значення має зворотній зв'язок з викладачем, адже останній відіграє одну з ключових ролей у навчанні в різних середовищах [7].

Інтерес науковців сьогодні викликає впровадження різноманітних технологій для розширення онлайн-комунікації, посилення навчальної мотивації, шляхи реалізації індивідуального підходу в навчанні, можливості застосування інноваційних технологій [1-4].

Одним з критеріїв ефективності перебігу онлайн-занять та дистанційних форм навчальної роботи стає «залученість» здобувачів освіти в заняття, що передбачає «когнітивне та емоційне залучення». В плані психічних реакцій та емоційних станів це виглядає як: посилення уваги, глибока концентрація на предметі розмови/діяльності, індивідуальний інтерес, витрачання певних зусиль протягом тривалого часу на виконання завдання, переживання позитивних емоцій під час занять, загальна задоволеність своєю діяльністю та спілкуванням з викладачем та іншими студентами, прагнення до творчого розв'язання поставлених завдань [4].

Такого роду «залученість», за спостереженнями дослідників і освітян-практиків, створюється переважно за допомогою зовнішніх стимулів: відеоматеріали з проблемними завданнями, парадоксальні чи суперечливі твердження, робота з якими передбачає навчальну дискусію; надання можливості студентам отримати новий досвід під час заняття, виконання індивідуальних та групових творчих завдань, отримання позитивного зворотного зв'язку, підтримки від викладача (похвала, підбадьорювання) або одногрупників тощо. Ці зовнішні стимули забезпечують ефективність інтерактивних освітніх технологій в умовах онлайн-навчання.

У зв'язку з цим виникає потреба по-новому будувати взаємодію між студентами та викладачем, а також і студентів між собою. Очевидно, за умов дистанційного та онлайн-навчання потрібні особливі дидактичні прийоми та методи, що дозволяють компенсувати відсутність «живого» контакту, усунути труднощі об'єктивного оцінювання навчального прогресу студентів, а також стимулювати вольову саморегуляцію діяльності здобувачів освіти, що сприяє навчальній мотивації та самоорганізації. Варто враховувати також, що ніхто з учасників освітнього процесу не застрахований від проблем суто технічного характеру, зумовлених неможливістю оперативного під'єднання до мережі Інтернет, несправністю гаджетів, ризиками воєнного стану. Тому спробуємо проаналізувати можливості застосування в освітній практиці ЗВО інтерактивних дидактичних методів і прийомів, які виявилися найбільш гнучкими в пристосуванні до умов дистанційного та онлайн-навчання.

Метою нашої статті є визначення особливостей використання інтерактивних освітніх технологій в умовах дистанційної навчальної взаємодії у закладі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Дистанційне та онлайн-навчання має свої особливості, що не дозволяють повною мірою організувати ефективну взаємодію між учасниками освітнього процесу, оскільки «живе» спілкування в режимі реального часу між ними може й не відбутися.

Найбільша проблема в онлайн-навчанні - втримати увагу студентів під час заняття певний час на одному питанні чи проблемі: молоді люди, звиклі до віртуальної реальності, не можуть одразу переключитися на живе спілкування. дистанційний онлайн навчання інтерактивний

Системи дистанційного навчання та програмні продукти для організації онлайн-навчання надають рівні можливості усім здобувачам освіти в будь-якій точці земної кулі реалізувати своє право на освіту і отримання інформації. Такі системи можуть найбільш адекватно і гнучко реагувати на потреби учнів та студентів і задовольняти вимоги індивідуального підходу до кожного здобувача освіти.

Термін «дистанційне навчання» означає такий спосіб організації освітнього процесу, за якого кожен викладач розробляє навчальну програму, що заґрунтовується на самостійній діяльності студента. Таке середовище навчання характеризується не лише просторовою віддаленістю здобувачів освіти від викладача, але й можливістю діалогу засобами телекомунікації.

«Онлайн-навчання - це часто вимушена форма, яка значною мірою наслідує прийоми очного навчання. Переваги онлайн навчання - легкість демонстрації презентацій та відео, проведення онлайн- тестування тощо, але має і вади. Як суто технічні - проблеми зі зв'язком, так і принципові - брак контакту вчителя з учнями - і візуального, і емоційного», - переконана В. Мержиєвська. - «Дистанційне навчання - це принципово інший підхід до взаємодії, інша структура навчання. При дистанційному навчанні вчитель може взагалі не зустрічатись з учнями в онлайн-трансляціях, а лише за потреби супроводжувати в чаті. Дистанційне навчання має широкий спектр технічних можливостей - аудіо-подкасти, відеоролики, різноманітні тренажери і онлайн-тести. Але головною особливістю є ретельне відстеження успішності учня, вибудовування його індивідуальної траєкторії. Якщо онлайн-освіта намагається наслідувати очне навчання, то дистанційне навчання має модель комп'ютерної гри, нові рівні якої можна відкрити тільки, коли пройдені попередні» [2].

Найбільш популярним прикладом дистанційного навчання є Khan Academy. Навчальний контент Академії пропонує невеликі ролики з теорією (педагогові достатньо записати їх один раз і не повторювати кожній новій групі студентів), багаторівнева система практичних вправ, відстеження прогресу в кожній темі, зворотний зв'язок і система мотивації.

Ми виокремлюємо такі основні прийоми і методи інтерактивного навчання, що їх можна використовувати в академічному процесі ЗВО: ситуативні завдання, ділові ігри, метод кейсів, метод проєктів, різноманітні дискусійні формати (дебати, круглі столи, «мозковий штурм»), творчі завдання (вистави, конкурси, інсценування), демонстрація навчальних або авторських відеофільмів з подальшим обговоренням, прослуховування аудіоматеріалів. Названі методи і прийоми дозволяють організувати взаємодію учасників заняття один з одним (а не лише викладача зі студентами), що сприяє актуалізації попереднього досвіду, інтеріоризації отриманих знань, мотивації майбутніх фахівців використовувати ці знання на практиці, розвиткові інтелектуальних умінь та навиків, творчих здібностей студентів.

Одним зі способів реалізації інтерактивних технологій навчання в умовах онлайн-занять є використання інтерактивної онлайн-дошки. Під час реального освітнього процесу майже всі педагоги використовують традиційні дошки для запису прикладів і завдань на занятті. В онлайн- навчанні замінниками традиційних дошок стають спеціальні цифрові ресурси, які дозволяють в режимі реального часу організувати спільну роботу усіх учасників заняття з унаочненням матеріалу, який вивчається.

Чимало освітян-практиків звертаються до можливостей інтерактивних дошок при побудові дистанційного заняття [1].

Інтерактивні онлайн-дошки під час навчання в дистанційному форматі в режимі реального часу дозволяють створювати та редагувати малюнки, таблиці, діаграми та графіки тощо. До прикладу пригадаємо деякі з найбільш популярних серед українських освітян ресурсів, що мають функції онлайн-дошки. 1. Jаmboard. У цьому сервісі дошка нагадує слайд, що на нього можна додавати нотатки та ілюстрації, і все це може бути збережено в хмарному сховищі. 2. Аww аpp - сервіс пропонує різноманітні шляхи навчальної взаємодії під час онлайн- конференцій: використання ручки для записів, додавання нотаток і коментарів, текстової інформації, геометричних зображень, є також можливість для студентів і педагогів завантажувати власні слайди та файли (PDF). 3. MIRO - цей сервіс пропонує більш широкі функції (завантаження текстової інформації, геометричних фігур, зображень, стікерів, а також можливість додавати власний текст або видаляти його (інструменти - ручка та ластик)) і можливості (з'єднувати об'єкти стрілками, спільно створювати інтелект-карти, схеми, таблиці, встановлювати таймер, оперативно обговорювати щось у чаті) для учасників онлайн-заняття.

Залежно від теми й мети навчального заняття педагогові варто визначитися з макетом розташування онлайн-дошки і відповідно - навчального матеріалу.

MIRO надає можливість послуговуватись дошкою у декількох форматах: 1. У форматі інтерактивного посібника до заняття. 2. У формі майданчика для вебінару (в цьому випадку потрібно створити загальний план роботи в шаблоні, додати необхідні матеріали, дочекатися ідей і пропозицій від студентів, а потім все узагальнити і підвести підсумки заняття). 3. У ролі засобу для реалізації групової форми роботи на занятті (в цьому випадку можна запропонувати студентам роботу над груповим проєктом, спостерігаючи за індивідуальною навчальною активністю кожного учасника).

Сервіс MIRO надає можливості для оперативного реагування викладача на роботу студентів і можливість коригувати їхню діяльність за допомогою коментарів або стікерів.

До прикладу, під час вивчення навчальної дисципліни «Історія педагогіки» на дошці можна розмістити карту Європи ХІХ століття, позначивши позначками місця, де були створені перші трудові школи (Аботсхольм (С. Редді), Гарце (Г. Літц), Мюнхен (Г. Кершенштейнер). Студенти мають самостійно прокласти маршрут ретро-екскурсії, розміщуючи фотоматеріали до позначок на карті і написавши текст для екскурсовода, який розповідає історію виникнення і поширення експериментальних шкіл на межі ХІХ-ХХ століть у європейських країнах. Роботи можна зберігати та використовувати на наступних заняттях. Такі види робіт розвивають комунікативні навички, вміння спільного пошуку для розв'язання проблеми. Студенти взаємодіють один з одним, обговорюють матеріали та інформацію, набувають досвіду взаємонавчання, що є дуже ефективним способом засвоєння матеріалу. Самі студенти відзначали такі переваги дошки MTRO: економія часу, підвищення мотивації, розвиток фантазії, інтенсифікація вивчення та засвоєння матеріалу тощо.

Перед викладачем, який застосовує в освітньому процесі активні та інтерактивні методи навчання у віртуальному середовищі, стоять два основних завдання: 1) створити контент та методики, спрямовані на виконання проблемних, пошукових завдань у рамках наявних регламентів для більшості студентів; 2) застосовувати активні та інтерактивні методи навчання та демонструвати результати цієї роботи всім студентам. Традиційні самостійні роботи та семінари варто адаптувати до умов дистанційного та онлайн-навчання. Потреба сучасних людей шукати інформацію в інтернеті та користуватися гаджетами - об'єктивна реальність. Очевидно, що і самі навчальні завдання, і система оцінки результатів роботи мають спонукати здобувачів освіти до роздумів і спільної діяльності.

Дослідники звертають увагу на те, що в змішаних освітніх середовищах (використання онлайн-занять в режимі реального часу поєднується з асинхронним форматом виконання домашніх завдань та індивідуальних проєктів в зручний час і з чітко визначеними дедлайнами) розробники навчальних програм повинні розуміти, коли «...взаємодія між людьми необхідна для підтримки емоційної залученості і коли навчальний прогрес студента опосередкований технологією; покращена персоналізація може збільшити інтерес і впевненість, тимчасово знижуючи нудьгу, розчарування або тривожність; негайний зворотний зв'язок з онлайн-інструментом може зменшити непорозуміння, розчарування та занепокоєння. З іншого боку, змішане навчання може створювати перешкоди, як-от підвищене психоемоційне навантаження або технічні труднощі, які посилюють розчарування, занепокоєння і тривожність» [6-7]. Реалізації такого підходу сприяють різноманітні інтерактивні цифрові інструменти і сервіси (Google Class, Sparkol, Online Test Pad, Kahoot, Flipgrid, VoiceThread та ін.).

До практичних інструментів реалізації дистанційних та онлайн- завдань відносимо:

Підготовку матеріалів для самостійного опрацювання студентами у форматі інтернет-форуму. Тематика та зміст завдань не повинні повторювати теми, винесені для обговорення на семінарах, бути оригінальними та орієнтованим на виявлення та встановлення причиново-наслідкових зв'язків, загального та часткового, на порівняння, узагальнення та аналіз об'єктів, явищ, процесів, які вивчаються. До прикладу наведемо декілька самостійних завдань з дисципліни «Педагогіка», що вивчалася дистанційно майбутніми вчителями в останні роки.

Перегляньте відеоролик «Булінг проти вчителя». Як би ви вчинили, якби були директором школи? Покарали б винних? Що сказали б батькам? Що зробили б для того, аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому?

Перегляньте художній фільм «Небезпечні думки», поміркуйте: які особистісні якості допомогли головній героїні фільму - міс Джонсон - здобути авторитет серед непростих учнів? Які педагогічні здібності героїня фільму змогла розвинути в собі під час роботи з учнями?

Визначення обсягу самостійної роботи та виступу на форумі. Обсяг має бути невеликим та обумовленим вимогами до виконання завдань (скажімо, самостійна робота - до двох сторінок, один виступ на форумі - пів сторінки). Це об'єктивно обмежує процес завантаження матеріалу з інтернету, спонукає студента до відбору інформації та дає викладачеві можливість об'єктивної оцінки виконаного завдання.

Розробка методичних вказівок щодо виконання завдань. Методичні вказівки можуть бути включені безпосередньо в завдання або сформульовані у вигляді інструкцій з виконання самостійної роботи або роботи студента у віртуальному семінарі.

Формування системи мотивації студентів. Критерії оцінки мають бути чітко сформульованими і донесеними до всіх учасників курсу. Застосування накопичувальної системи (бали, рейтинг) оцінювання знань дозволяє вказати, скільки балів нараховується за зміст, вчасне виконання роботи, наявність посилань на першоджерела, залучення додаткових практичних матеріалів (з власного досвіду), дотримання принципів академічної доброчесності, регулярні виступи на онлайн-семінарах і под.

Підготовка контенту для онлайн-навчання. Це може бути електронна версія підручника чи навчального посібника, електронний курс, електронний підручник. До контенту також входять відеолекції та презентації, що регулярно оновлюються викладачем. Доцільно, щоб у презентаціях використовувалася інфографіка: це важливий методичний прийом, що стимулює зорову пам'ять і логічне мислення студентів.

Як ми могли спостерегти на власному досвіді, в онлайн-навчанні та в дистанційних курсах інтерактивні освітні технології можуть бути успішно реалізованими в навчальному або квазіпрофесійному проєктуванні, під час виконання студентами індивідуальних та колективних творчих завдань. До прикладу можемо згадати віртуальний конкурс творчих колективних проєктів «Педагогічний форсайт» (Pedagogical Foresight), проведений на початку 2023 року у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. Проєкти студентів-майбутніх педагогів були орієнтовані на передбачення змін, імовірних у майбутньому в системі освіти та шляхів підготовки освітян і суспільства до цих змін. Педагогічний форсайт зосереджується на тенденціях розвитку суспільства та наукових досліджень, які впливають на освіту. В результаті використання цього методу можуть бути розроблені рекомендації для політиків, педагогів та інших учасників освітнього процесу щодо того, як підготувати молодь до майбутніх викликів та забезпечити її успіх у житті. Учасники віртуального конкурсу намагалися «зазирнути» в майбутнє професії вчителя, в майбутнє сучасної школи. Технологія форсайту дає можливість учасникам спільно створити прогноз розвитку галузі освіти.

Навчальне проєктування в онлайн та дистанційному форматах дозволяє ефективно розв'язувати різноманітні освітні завдання. Навчальний проєкт - колективна діяльність, перебіг якої відображається у віртуальному навчальному середовищі: і педагог, і студенти можуть побачити реальний внесок кожного учасника проєкту у спільну діяльність на всіх етапах проєктування - планування, генерування ідей, подання матеріалів, участі у складанні підсумкового документа (статті, презентації, доповіді) та публічного виступу за підсумками роботи. «Прозорість» середовища стимулює змагальність учасників. Така інтерактивна взаємодія, кооперація та конкуренція студентів сприяють посиленню навчальної мотивації, розвивають навики ефективної комунікації як у режимі реального часу в онлайн-зустрічах, так і в режимі відтермінованого контакту (на форумах).

Висновки. Застосування інтерактивних освітніх технологій у дистанційному та онлайн-навчанні сприяє розвиткові творчих здібностей майбутніх фахівців, посилює індивідуалізацію та диференціацію у професійній освіті, розвиває навики соціальної взаємодії в різних середовищах, формує комунікативну компетентність, критичне мислення, здатність конструктивно сприймати критику і обґрунтовувати власну позицію, сприяє створенню атмосфери творчої співпраці студентів та викладачів закладу вищої освіти.

Література

1. Деділова Т., Кононенко Я., Андрух С. Інтерактивні онлайн дошки як засіб активізації діяльнісного підходу в дистанційному навчанні. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва. 2022. № 29. С. 123-133.

2. Дистанційне та онлайн-навчання - чи це одне й те ж саме? Думки 4-х освітніх експертів

3. Ставицька І. В., Куценок Н. М., Корбут О. Г., Свиридова Л. Г. Особливості застосування інтерактивних ігор в умовах дистанційного навчання. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Збірник наукових праць. Випуск 79. Том 2. Київ, 2021.С. 126-129.

4. Barlow A., Brown S., Lutz B. et al. Development of the student course cognitive engagement instrument (SCCEI) for college engineering courses. IJ STEM. 2020. Ed 7, 22

5. Davenport C.E. Evolution in Student Perceptions of a Flipped Classroom in a Computer Programming Course. Journal of College Science Teaching. 2018. Vol. 47. No 4. P. 30--35.

6. Halverson L.R., Graham C.R. Learner Engagement in Blended Learning Environments: A Conceptual Framework.Online Learning. 2019. Vol. 23. No 2. P. 145--178 DOI:10.24059/olj.v23i2.1481.

7. Ibrahim M.M., Nat M. Blended learning motivation model for instructors in higher education institutions. International Journal of Educational Technology in Higher Education. 2019. Vol. 16.

References

1. Dedilova T., Kononenko Ya., Andrukh S. Interaktyvni onlain doshky yak zasib aktyvizatsii diialnisnoho pidkhodu v dystantsiinomu navchanni [Interactive online boards as a means of activating the activity approach in distance learning] Problemy iperspektyvy rozvytkupidpryiemnytstva. 2022. № 29. S. 123-133 [in Ukrainian].

2. Stavytska I. V., Kutsenok N. M., Korbut O. H., Svyrydova L. H. Osoblyvosti zastosuvannia interaktyvnykh ihor v umovakh dystantsiinoho navchannia (Peculiarities of using interactive games in distance learning conditions). Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. Zbirnyk naukovykh prats. Vypusk 79. Tom 2. Kyiv, 2021. Р.126-129 (in Ukrainian).

3. Dystantsiine ta onlain-navchannia - chy tse odne y te zh same? Dumky 4-kh osvitnikh ekspertiv : Elektronnyi resurs [Distance learning and online learning - are they the same thing? Opinions of 4 educational experts]

4. Barlow A., Brown S., Lutz B. et al. Development of the student course cognitive engagement instrument (SCCEI) for college engineering courses. IJ STEM. 2020. Ed. 7, 22

5. Davenport C.E. Evolution in Student Perceptions of a Flipped Classroom in a Computer Programming Course. Journal of College Science Teaching. 2018. Vol. 47. No 4. P. 30-35.

6. Halverson L.R., Graham C.R. Learner Engagement in Blended Learning Environments: A Conceptual Framework. Online Learning. 2019. Vol. 23. No 2. P. 145--178 DOI:10.24059/olj .v23i2.1481 [in English].

7. Ibrahim M.M., Nat M. Blended learning motivation model for instructors in higher education institutions. International Journal of Educational Technology in Higher Education. 2019. Vol. 16 [in English].

Размещено на Allbest.ru