Роль освіти у формуванні безпечного професійного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Роль освіти у формуванні безпечного професійного середовища

Тимошук Світлана Василівна,

кандидат хімічний наук, доцент

Попович Святослав Ігорович,

старший викладач

Федина Лариса Олександрівна,

кандидат хімічний наук, доцент

м. Львів

Анотація

Важливість освіти у сприянні безпечному та здоровому професійному середовищу є значною, але поточні навчальні методи та інструменти, які використовуються у закладах освіти, не завжди можуть надати студентам практичні навички та досвід з безпеки. Дослідження показали, що традиційні методи навчання не дають достатніх знань з питань безпеки. Методи навчання та організаційні рішення, особливо у сфері безпеки процесу, відіграють ключову роль у перетворенні отриманих знань у практичні навички, які можна використовувати під тиском надзвичайної ситуації. Проведене опитування серед студентів показало, що близько 90% з них вважають питання безпеки важливими у своїй професійній діяльності. У роботі відзначають, що підготування висококваліфікованого фахівця передбачає забезпечення його теоретичними знаннями, практичними навиками та розвинутими особистісними якостями. Для формування безпечного професійного середовища необхідно володіти фундаментальними, практичними та диспозиційними знаннями. Вони дозволяють людям вирішувати складні проблеми, розуміючи можливу природу проблеми та причинно-наслідкові зв'язки. Обмежені можливості для практичного застосування знань у традиційних освітніх програмах підвищують ризик виникнення нещасних випадків через відсутність практичних навичок у надзвичайних ситуаціях. У тексті стверджується, що практичне навчання має відбуватися після початкового інструктажу, і пропонується використовувати проблемні завдання для розвитку практичних навичок аналізу виробничих процесів. Обговорюється використання віртуальних технологій для створення цікавого та ефективного навчального досвіду. У тексті робиться висновок, що хоча віртуальна реальність не може замінити традиційні підходи до отримання знань і практичних навичок, вона може доповнити їх і значно покращити когнітивну готовність. Розвиток особистісних якостей передбачає формування ризик-орієнтованого мислення та активної позиції щодо безпеки праці. Багато в чому на поведінку співробітників впливає прихована професійна культура. Для створення безпечного середовища необхідні відкрите спілкування, розширення можливостей співробітників і тісна співпраця. Особистий розвиток є невід'ємною частиною навчання з безпеки та створює середовище відповідальності та ризик-орієнтованого мислення, що має вирішальне значення для запобігання нещасним випадкам і травмам. Залучаючи співробітників і приділяючи пріоритет безпеці, організації можуть зменшити ймовірність небезпечних подій і створити культуру безпечного робочого місця.

Запропоновано модель створення безпечного професійного середовища яка складається п'яти основних етапів. Успішна є модель управління безпекою грунтується на інтеграції культури безпеки в систему управління. Першочерговим завданням в діяльності організації є формування у всіх учасників відповідального ставлення до своїх обовязків, дій вчинків, а також повної відповідальності за прийняті рішення. Головне завдання керівника - це налагодження каналів комунікації серед усіх учасників професійного середовища. Освіта, навчання, розвиток практичних навиків та особистісних характеристик з питань безпеки мають забезпечити формування цілісного знання і мислення, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень з мінімальним ризиком для самого себе та навколишнього середовища.

Ключові слова: безпека праці, роботодавець, працівник, культура безпеки, мотивація.

Abstract

Tymoshuk Svitlana Vasylivna Candidate of Chemistry Science, Associate Professor, Senior Lecturer, Department of Safety Life, Ivan Franko National University of Lviv, Universytetska St., 1, Lviv,

Popovych Svyatoslav Ihorovych Senior Lecturer, Department of Physical Education and Sports, Ivan Franko National University of Lviv, Universytetska St., 1, Lviv,

Fedyna Larysa Oleksandrivna Candidate of Chemistry Science, Associate Professor, Senior Lecturer, Department of Safety Life, Ivan Franko National University of Lviv, Universytetska St., 1, Lviv

The role of education in forming a safe professional environment

The importance of education in promoting a safe and healthy professional environment is significant, but current teaching methods and tools used in educational institutions may not always provide students with practical safety skills and experience. Studies have shown that traditional teaching methods do not provide sufficient knowledge on safety issues. Teaching methods and organizational decisions, particularly in the area of process safety, play a key role in transforming acquired knowledge into practical skills that can be used under the pressure of emergency situations. A survey of students showed that about 90% of them consider safety issues important in their professional activities. At work, it is noted that the preparation of a highly qualified specialist involves providing them with theoretical knowledge, practical skills, and developed personal qualities. To create a safe professional environment, it is necessary to possess fundamental, practical, and dispositional knowledge. They allow people to solve complex problems by understanding the possible nature of the problem and cause-and-effect relationships. Limited opportunities for the practical application of knowledge in traditional educational programs increase the risk of accidents due to the lack of practical skills in emergency situations. The text asserts that practical training should take place after initial instruction and proposes using problem tasks to develop practical skills in analyzing production processes. The use of virtual technologies to create an engaging and effective learning experience is discussed. The text concludes that while virtual reality cannot replace traditional approaches to acquiring knowledge and practical skills, it can complement them and significantly improve cognitive readiness. The development of personal qualities involves the formation of risk - oriented thinking and an active stance towards occupational safety. The hidden professional culture has a significant influence on employees' behavior. To create a safe environment, open communication, expanding employee opportunities, and close cooperation are necessary. Personal development is an integral part of safety training and creates an environment of responsibility and risk-oriented thinking that is crucial for preventing accidents and injuries. By involving employees and prioritizing safety, organizations can reduce the likelihood of hazardous events and create a culture of a safe workplace.

A model for creating a safe professional environment consisting of five main stages has been proposed. The successful safety management model is based on integrating a culture of safety into the management system. The primary task in the organization's activities is to foster a responsible attitude towards one's duties, actions, and decisions, as well as full accountability for them by all participants. The main task of the leader is to establish communication channels among all participants of the professional environment. Education, training, the development of practical skills, and personal characteristics in matters of safety should ensure the formation of a comprehensive knowledge and thinking necessary for making informed decisions with minimal risk to oneself and the surrounding environment.

Keywords: workplace safety, employer, employee, safety culture, motivation.

Основна частина

Постановка проблеми. З розвитком науково технічного прогресу в галузі інформаційних технологій з'являються нові вимоги до кваліфікації працівників, зокрема поряд із відмінними професійними навиками виникає потреба у розвитку творчих здібностей, лідерських якостей, здатності самостійно приймати рішення. Успіх у розвитку таких здібностей головно залежить від якості навчання. Тому важлива роль належить закладам освіти, бо саме від знань набутих під час навчання залежить успіх професійної діяльності. В процесі навчання ми не тільки отримуємо певні знання, набуваємо навиків, але також набуваємо досвіду який формуватиме нашу поведінку, впливатиме на прийняття рішень саме через отримані знання. Жодна професійна діяльність не може вважатися успішною, якщо не забезпечено належного рівня безпеки працівникам та навколишньому середовищу.

Гарантування безпеки професійної діяльності є актуальними у всіх галузях економіки без виключення. За даними Міжнародної організації праці кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками за останні 10 років зменшилася майже на порядок, проте не зменшилася кількість випадків із високим рівнем ризику щодо фізичного, психологічного чи ментального здоров'я. Виробничі травми, захворювання та смертність призводять до значних економічних витрат для окремих осіб, роботодавців, урядів і суспільства. Негативні наслідки таких явищ включають пільгову пенсію, втрату кваліфікованого персоналу, прогули, високі витрати на лікування та страхові внески. Також слід врахувати, що робота працівників, які піддають щоденній втомі часто супроводжується помилками у виконанні та створює загрозу виникнення нещасного випадку. Європейське агентство з безпеки та гігієни праці підрахувало, що 3,9% світового валового внутрішнього продукту і 3,3% європейського валового внцтрішнього продукту витрачається на боротьбу з виробничими травмами та професійними захворюваннями [1]. Аналіз основних причини нещасних випадків та надмірного ризику пов'язують із низьким рівнем знань з техніки безпеки, здебільшого через нерозумінням працівниками причинно-наслідкових зав'язків у власній роботі, а також низьким рівнем соціальної відповідальності за формування безпечного середовища. Сучасна освіта з безпеки та гігієни праці здебільшого ґрунтується на аналізі конкретних причин виникнення нещасних випадків, які призвели до масштабних аварій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомо ряд теорій, які намагаються пояснити причини виникнення небезпечних подій. Мабуть найвідомішою є «теорія доміно», яка стверджує, що нещасний випадок є результатом ланцюга послідовних подій. Така послідовність починається з соціального чинника, навколишнього середовища, індивідуального чинника, небезпечних дій, механічних та фізичних небезпек, нещасних випадків, травм тощо. Очікується, що усунення будь-якої однієї ланки з цього ланцюжка «доміно» може запобігти аварії.

Levesonвважав недоцільним аналізувати інциденти як серію подій, особливо для соціально-технічної системи, оскільки вона нехтує основними взаємозв'язками між компонентами системи [2]. Складність соціально - технічної системи постійно зростає, де людина та її робочі звички є інтегрованою частиною цієї системи [3]. Отже, це спонукає нас розглядати безпеку не як просто людську надійність, а як інтегровану систему, оскільки всі взаємодіють одна з одною, щоб спричинити помилку чи інцидент [2].

З розвитком цифрових технологій усі провідні організації мають системи реєстрації аварій/інцидентів (Industry4.0), тому сьогодні доступна велика кількість даних, пов'язаних з безпекою праці. Це дало можливість розвивати методи які базуються на аналізі даних [4]. Сьогодні такі дані є в машинобудуванні [5], біобезпеці [6], ядерній безпеці, ергономіці [7], енергетичній безпеці, культурі безпеки [8] тощо. Це відіграє вирішальну роль у розвитку досліджень і є підгрунтям для подальших досліджень. Основна мотивація організацій, що стоять за таким величезним збором даних, полягає в тому, щоб вивчити минулі події, з метою запобігання повторенню таких інцидентів у майбутньому. База даних може бути безцінним джерелом інформації; однак сама по собі база не може зрозуміти цю інформацію. Люди повинні розуміти інформацію в базі даних і контекстуалізувати її, тому інтенсивно розвиваються методи інтелектуального аналізу даних [9] і моделювання рішень [10]. Проте такий аналіз має один недолік: він не дає можливість в повній мірі вивчити причинно-наслідкові зв'язки. Автори [11] зазначають, що метод ідентифікації небезпек, який базується виключно на розслідування нещасного випадку на робочому місці не є ефективним оскільки залежить від методів та фаховості експерта. Ідентифікація небезпечних чинників, які виявляють при розслідування нещасних випадків не зможуть гарантувати високий рівень безпеки [12]. Зазвичай вони дають можливість визначити першопричину, яка саме в цій ситуації призвела до нещасного випадку. Не можна стверджувати, що за інших обставин вона також була б причиною нещасного випадку. Ефективне навчання на основі інцидентів безпеки можливе лише за наявності правильних організаційних факторів. Виявленні причини небезпек повинні безпосередньо супроводжуватися плануванням і впровадженням коригувальних дій. Якість запропонованих коригувальних дій залежить від виявлених причин, які в свою чергу залежать від переконання, що є першопричиною. Логічно припустити, що поверхневі розслідування призведуть до пропозиції заходів недостатніх для коригування. Найважливіші засоби контролю, необхідні для подолання вище вказаної загрози полягають у необхідності сприяти розвитку культури, яка заохочує вибір і впровадження коригувальних дій, спрямованих на вирішення очевидних причин.

Мета статті. Ми пропонуємо розглядати питання безпеки не лише як правила безпечної поведінки у різних ситуаціях, а як навчання безпечної поведінки, де безпека є пріоритетом у прийнятті всіх рішень. Враховуючи різноманітну природу та характер прояву небезпек це вимагає від працівників і керівників усіх ланок глибоких знань не лише в галузі їхньої професійної діяльності, а й високого рівня освіченості загалом. Випускники повинні бути здатними аналізувати небезпеки поза технічними причинами враховуючи дії самих працівників, віддалено оцінювати наслідки прийнятих рішень.

Виклад основного матеріалу. Підготовка висококваліфікованого фахівця передбачає, що у процесі навчання майбутній фахівець отримає глибокі теоретичні знання, набуде практичних навиків та розвине особистісні якості (рис. 1).

Рис. 1 Необхідні складові для підготовки висококваліфікованого працівника

Освіта з питань безпеки є важливою у сприянні безпечному та здоровому робочому середовищу; однак сучасні педагогічні методи та інструменти що використовують заклади вищої освіти не завжди можуть забезпечити реальними практичними навиками та досвідом з питань безпеки. Опитування студентів будівельних спеціальностей показало, що традиційні методи навчання не дають достатніх знань з безпеки для роботи на будівельних майданчиках. Крім того, в роботі [13] помітили, що поточні системи навчання безпеки мають обмежену ефективність, не охоплюють цільову аудиторію або проводяться в масштабах, які не відповідають їх важливості.

Методи навчання та організаційні рішення, особливо у сфері безпеки процесу, відіграють ключову роль, оскільки вони мають перетворитися на здатність використовувати отримані знання на практиці, у реальній ситуації діючи під тиском події на момент аварії [14]

Опитування проведене нами серед студентів показало, що близько 90% студентів вважають питання безпеки важливим у їхній професійній діяльності. Для студентів природничих факультетів цей показник сягав понад 90%, а для студентів гуманітарних факультетів понад 80%.

Знання у формуванні безпечного професійного середовища.

Навчання з питань безпеки це неперервний процес, який розпочинається від пізнання навколишнього світу у ранньому дитинстві, зобуття професійних навиків у закладах освіти і продовжується у процесі професійної діяльності. В роботі [15] виокремлюють три форми знань: основоположні, практичні та диспозиційні.

Практичні знання розглядають на різних рівнях починаючи від простих фактичних знань (наприклад, знання про відповідне обладнання / процес) до розуміння того, як конкретний процес працює на практиці, яких процедур необхідно дотримуватися з конкретними обладнання тощо. Практичні знання включають прийоми та навички, які дозволяють застосувати основоположні знання. В умовах прийнятного рівня ризику практичні знання використовують для досягнення визначених цілей. У випадку підвищеного рівня ризику практичні знання полягають у здатність контролювати ситуацію та вибирати, які дії гарантуватимуть безпеку і не завдадуть шкоди здоровю.

Диспозиційні знання допомагають людям застосовувати свої основоположні та практичні знання в дії.

На практиці всі ці види знань однаково важливі та підсилюють одне одного. Тому з точки зору навчання безпечних та здорових умов праці необхідно враховувати всі аспекти знань.

Практичні навики у формування безпечного професійного середовища.

Студенти відзначають що, навчальні програми не передбачають можливості практичого застосування отриманих знань. Багато нещасних випадків трапляється через відсутність практичних навиків у екстримальних ситуаціях [16]. Традиційне навчання у вигляді інструктажів є лише первинним етапом навчання безпечної поведінки на робочому місці. Наступним етапом має бути відпрацювання навиків безпечної поведінки у аварійних ситуаціях. Слід зауважити в більшості галузей економіки виробничі процеси автоматизовані чи напівавтоматизовані, тому практичні навики полягають у аналізі виробничих процесів на різних стадіях. За обмежених ресурсів, зазвичай, використання проблемно-пошукових завдань, обговорення методів їхнього вирішення сприяє розвитку практичних навиків.

З розвитком технологій зявляються нові методи набуття практичних навиків. Зараз більше, ніж будь-коли, уваги приділяється створенню захоплюючого навчального досвіду, який використовує віртуальні технології та цифровізацію освіти. Доведено, що проактивна навчальна діяльність з визначення небезпек закріплює знання та значно зменшує кількість інцидентів і травм на робочому місці. Існує багато досліджень щодо використання переваг віртуальної реальності в освіті, що включає досягнення в симуляції, моделюванні та розробці програмного забезпечення для навчання безпеки на основі ігрових технологій [17]. Запропонований підхід, у порівнянні з традиційними системами навчання, має потенціал для покращення когнітивної готовності операторів шляхом звернення до трьох компонентів усвідомлення ситуації, а саме відчуття безпосередньої участі у виробничих процесах, розуміння їхнього значення та мети, і навчитися прогнозувати поточний стан у найближчому майбутньому [18]. Перевагами віртуальної реальності є відомості про небезпеку, які максимально наближені до реальності. Звичайно, що такі види навчання не можуть замінити традиційні підходи у набутті знань та практичних навиків, але є дуже вигідним їхнім доповненням.

Розвиток особистісних характеристик у формування безпечного професійного середовища.

Звичайно найкращі результати в навчанні з питань безпеки досягають коли забезпечити всі три складові (рис. 1), проте традиційні форми навчання мало уваги приділяють розвитку особистісних характеристик, які є основою формування усвідомлення відповідальності за власні дії. Розвиток особистісних характеристик передбачає формування ризик-орієнтованого мислення та активної позиції щодо безпеки праці. В багатьох аспектах поведінка працівника спричинена прихованою професійною культурою. Відкритість у спілкуванні, розширення можливостей працівників і тісна співпраця є необхідними для формування безпечого середовища. Співробітники повинні мати можливість відкрито обговорювати свої проблеми з керівниками через відкритий діалог та різні форми спілкування. Вигоди, які можна отримати від залучення працівників, величезні. Дослідження показали, що в організаціях з низким рівнем залученості працівників у діяльність компанії небезпечні події трапляються на 62% частіше порівняно із компаніями де працівники беруть активну участь у прийняті рішень [19]. Керівники повинні враховувати елемент безпеки в усіх своїх рішеннях, щоб направляти та впливати на прийняття рішень і дії інших для запобігання катастрофам і травмам.

Культура безпеки професійної діяльності - це система особистісних і соціальних цінностей, норм і правил, в основі яких лежить безумовність пріоритетів безпеки при виконанні людиною будь-якої професійної та суспільної діяльності. Визначаючи культуру безпеки певним станом розвитку особи, доцільно враховувати, що вона формується упродовж усього її життя, в якому окремий період займає професійна підготовка в умовах навчальних закладів. Підвищення освіченості населення та культури з питань безпеки праці залишається пріоритетним завданням державної політики, зокрема засобами вищої освіти, яка готує висококваліфікованих працівників та ланку безпосередніх керівників, які особисто відповідають за безпеку праці на кожному робочому місці.

Таким чином, створення справжнього партнерства у сфері безпеки означає спільну роботу керівництва та робочої сили над досягненням загальних і зрозумілих цілей безпеки за допомогою чіткої та послідовної комунікації, ефективного моніторингу, звітування та рішучих дій для дослідження блокувань і вжиття відповідних коригувальних дій, якщо це необхідно.

Практичне значення.

Численні дослідження показують, що безпека покращує результати бізнесу. Небезпечні операції призводять до втрати часу, поранених співробітників і втрати морального духу. Тим не менш, багато організацій побоюються, що додаткові процеси безпеки можуть забрати час і гроші. Так, але це час і гроші витрачені недарма. Витрати на профілактику в рази менші порівнянно з витратами на усунення нещасних випадків.

Будь яка професійна діяльність - це складна мережа взаємозалежностей між фізичними об'єктами, інформацією, комунікаційними каналами та каналами знань і діяльністю по прийняттю рішень.

Рис. 2 Головні етапи у створенні безпечного професійного середовища

віртуальний навчальний освіта професійний

Ми вважаємо, що успішною є модель управління безпеки є та, що грунтується на інтеграції культури безпеки в систему управління. Першочерговим завданням в діяльності організації є формування у всіх учасників відповідального ставлення до своїх обов'язків, дій вчинків, а також повної відповідальності за прийняті рішення (рис. 2). Роль керівника полягає не лише у контролі, а підтримці і сприянні працівникам на всіх рівнях. Культура безпеки той чинник який допомагає підвищити відповідальність за мінімального контролю. Ефективна система управління вимагає підтримки як керівництва, так і залучення працівників. Важливо, щоб співробітники брали участь у процесі вирішення проблем, бо саме вони володіють тими знаннями про небезпеки та небезпечні методи роботи, а також вони володіють потенційно корисними знаннями про те, що може чи не може спрацювати з точки зору засобів контролю та захисту. Роль керівників трохи інша - вона полягає у налагоджені комунікації, формуванні і реалізації корпоративної культури. Прийняття рішень, реалізація та оцінка ефективності повинно бути спільною метою для всіх учасників професійної діяльності компанії. Це призводить до відчутних результатів, які поширюються по всьому підприємству, оскільки вони пов'язані з діяльністю усіх учасників.

Будь яка діяльність не буде успішною якщо вона не проводитиметься з максимально можливим рівнем безпеки. Тому на другому етапі необхідно донести, що що однією із основних цілей компанії є максимальне дотримання безпеки. Як зазначалося раніше, навчання це безперервний процес, тому необхідно передбачити можливість навчання у процесі пррофесійної діяльності. На нашу думку, ефективність навчання з питань безпеки зростає за умови, що метою програми цілісне підвищення професійності, кваліфікації працівника, що включає виконання обовязків з максимальним рівнем безпеки щодо себе та оточення.

Повертаючись до питання контролю, але вже не з боку керівника, а системи контролю в компанії, то в літературі пропонують інтеграцію систем безпеки з якістю, навколишнім середовищем і продуктивністю [20]. Інтегрована теорія управління безпекою складається як з процесів вирішення проблем на основі поведінки, так і з процесу зміни культури [21].

Відповідно до [22] така інтеграція може бути здійснена на трьох рівнях:

• Стратегічна та культурна інтеграція з метою покращення навчання, постійного вдосконалення продуктивності, залучення зацікавлених сторін та спільного управління;

• Координація спільних бізнес-процесів між безпекою, якістю та навколишнім середовищем (наприклад, політика, планування, процедури, аудити, контроль невідповідності, запобіжні та коригувальні дії та огляди керівництва);

• Відповідність різних стандартів (наприклад, ISO9001, ISO14000, OHSAS18001, ISO 45001) з перехресними посиланнями та, можливо, спільною інформаційною системою.

Після визначення головних показників у роботі, в тому числі із безпеки, наступним етапом гарантування безпечності професійного середовища є мотивування до підвищення рівня безпеки. Найперше, щоб підвищити ефективність безпеки, нам потрібно наймати людей, які володіють знаннями та навиками які необхідні для роботи. Одним із критеріїв, для потенційних кандидатів, повинна бути умова безпечного виконання робіт. Глибокі знання з питань безпеки є передумовою безпечної поведінки. У роботах [23-24] стверджують, мотивувати це почути «голос безпеки». Його можна пояснити, як поведінку, спрямовану на підвищення безпеки шляхом ідентифікації потенційних небезпек і можливостей для позитивних змін. Залучення працівників шляхом до прийняття рішень є найкращим способом мотивування. Проте треба чітко розуміти, що найсильніша мотивація сама по собі не підвищить і не закріпить досягнення, якщо вона не буде підкріплена знаннями та добре розвинутими навиками.

Зміна технологій сьогодні відбувається швидкими темпами, тому необхідно забезпечити можливість постійного вдосконалення та навчання в процесі професійної діяльності. Організації повинні регулярно навчати співробітників, щоб забезпечити актуальність знань вмінь і навиків.

Висновки. Організація і управління охороною праці є комплексним завданням, і його вирішення потребує комплексних міжпредметних знань, а отже і міжпредметних форм організації навчального процесу. Підготовка фахівців різних галузей з питань безпеки професійної діяльності повинна здійснюватися через розуміння необхідності формування професійної компетентності у забезпеченні безпеки життєдіяльності. Освіта має реагувати на виклики сучасного професійного середовища, адаптувавши навчальні плани, методики викладання та стратегії для вирішення питань безпеки. Необхідно передбачити врахування потреб як з боку роботодавців так і з боку працівників. Одним із шляхів вирішення безпеки на робочому місці є формування культури безпеки, що спрямоване на зміну підходів щодо визначення мети, шляхів і методів розвитку та побудови безпечного професійного простору. Освіта, навчання, розвиток практичних навиків та особистісних характеристик з питань безпеки мають забезпечити формування цілісного знання і мислення, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень з мінімальним ризиком для самого себе та навколишнього середовища. Сама по собі безпека не є гнучкою, але підходи керівників та менеджерів повинні бути амбівалентним. Це одна з проблем у дотриманні суворого, послідовного підходу до безпеки: якщо дозволити комусь зробити щось небезпечне хоча б один раз, це зменшить усі інші спроби зробити це належним чином. Лідери та менеджери можуть проявляти гнучкість в різних питаннях, але це не про безпеку.

Література

1. Type of injuries [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://osha.europa.eu/ en/tools-and-resources/eu-osha-thesaurus/term/48321c.

2. Leveson N. A new accident model for engineering safer systems / N. Leveson // Safety Science. - 2004. - №42 (4). - P. 237-270.

3. Qureshi Zahid H., A. Ashraf Muhammad, Amer Yousef (2007). /IEEE 2007 IEEE International Conference on Industrial Engineering and Engineering Management - Singapore (2007.12.2-2007.12.4)] 2007 IEEE International Conference on Industrial Engineering and Engineering Management - Modeling industrial safety: A sociotechnical systems perspective., (), 1883-1887.doi:10.1109/ieem.2007.4419519

4. Shyur H.-J. A quantitative model for aviation safety risk assessment / H.-J. Shyur // Computers & Industrial Engineering. - 2008. - №54 (1). - P.34-44.

5. Liang H. The structure and emerging trends of construction safety management research: A bibliometric review / H. Liang, S. Zhang, Y. Su // Int. J. Occup. Saf. Ergon. - 2020. - №26. - Р.469-488.

6. Garg K.C. Bibliometrics of global malaria vaccine research / K.C. Garg, S. Kumar, Y. Madhavi, M. Bahl // Health Inf. Libr. J. - 2009. - 26. - Р.22-31.

7. Silva J.A. Human reliability and ergonomics: A literature review from 1963 to 2011 /

J.A. Silva, N.L. Menegon, M.M. de Carvalho // Work. - 2012. - 41. - Р. 3252-3259.

8. van Nunen K. Bibliometric analysis of safety culture research / K. van Nunen; J. Li, G. Reniers, K. Ponnet // Saf. Sci. - 2018. - №108. - Р. 248-258.

9. Raviv G. Analyzing risk factors in crane-related near-miss and accident reports / G. Raviv, B. Fishbain, A. Shapira // Safety Science. - 2017. - №91. - Р. 192 205.

10. Mistikoglu G. Decision tree analysis of construction fall accidents involving roofers / G. Mistikoglu, I. Gerek, E. Halil, M. Ercan, P.E. Usmen, H. Cakan, E.E. Kazan // Expert Systems with Applications. - 2015. - №42 (4). - Р. 2256-2263.

11. Dhalmahapatra K. On accident causation models, safety training and virtual reality / K. Dhalmahapatra, S. Das, J. Maiti // International Journal of Occupational Safety and Ergonomics. - 2020. - Р. 1-32.

12. Stemn E. Failure to learn from safety incidents: Status, challenges and opportunities / E. Stemn, C. Bofinger, D. Cliff, M.E. Hassall // Safety Science. 2018. - №101. - 313-325.

13. Saleh J.H. From learning from accidents to teaching about accident causation and prevention: Multidisciplinary education and safety literacy for all engineering students / J.H. Saleh, C.C. Pendley // Reliab. Eng. Syst. Safe. - 2012. - №99. - Р. 105-113.

14. Gajek A. Process safety education - learning at the level of the establishment and at the human level / A. Gajek // Chem. Eng. Trans. - 2019. - №77. - 841-846.

15. Lukic D. How organisations learn from safety incidents: a multifaceted problem / D. Lukic, A. Margaryan, A. Littlejohn // Journal of Workplace Learning. -2010. - №22 (7). - Р. 428-450.

16. Reese, C.D., Eidson, J.V.: Handbook of OSHA Construction Safety and Health. CRC/Taylor & Francis, Boca Raton (2006), 256 p.

17. Le Q.T. A Social Virtual Reality Based Construction Safety Education System for Experiential Learning / Q.T. Le, A. Pedro, C.S. Park // Journal of Intelligent & Robotic Systems. - 2015. - №79 (3-4). - Р. 487-506.

18. Davide Manca; Sara Brambilla; Simone Colombo (2013). Bridging between Virtual Reality and accident simulation for training of process-industry operators. Advances in Engineering Software, 55,1-9. doi:10.1016/j.advengsoft.2012.09.002

19. Harter J.K., Schmidt F.L., Killham E.A., Agrawal S. Q12 meta-analysis: Therelationship between engagement at work and organizational outcomes - Omaha, NE: Gallup, 2009, 39 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hrbartender.com/images/Gallup.pdf

20. DeJoy D.M. Behavior change versus culture change: Divergent approaches to managing workplace safety / D.M. DeJoy // Safety Science. - 2005. - №43 (2). - Р. 105-129.

21. DeJoy D.M. Making work safer: Testing a model of social exchange and safety management / M.D. David, J.D. Lindsay, J.V. Robert, G.W. Mark // Safety Science - 2010. - №41 (2). - Р. 163-171.

22. Jorgensen T.H. Integrated management systems - three different levels of integration / T.H. Jorgensen, R. Arne, M. Dolores Mellado // Journal of Cleaner Production. - 2006. - №14 (8). - Р. 713-722.

23. Bazzoli A. Speaking Up about Workplace Safety: An Experimental Study on Safety Leadership / A. Bazzoli, M. Curcuruto, J.I. Morgan, M. Brondino, M. Pasini // Sustainability. - 2020. - №12. - 7458.

24. Curcuruto M. Upward safety communication in the workplace: How team leaders stimulate employees' voice through empowering and monitoring supervision / M. Curcuruto, M.A. Griffin //Safety Science. - 2023. - №157. - 105947

References

1. Type of injuries. Retrieved from https://osha.europa.eu/en/tools-and-resources/eu-osha - thesaurus/term/48321c.

2. Leveson N. (2004). A new accident model for engineering safer systems. Safety Science 42 (4), 237-270. doi:10.1016/s0925-7535 (03) 00047-x

3. Qureshi, Zahid H.; A. Ashraf, Muhammad; Amer, Yousef (2007). /IEEE 2007 IEEE International Conference on Industrial Engineering and Engineering Management - Singapore (2007.12.2-2007.12.4)] 2007 IEEE International Conference on Industrial Engineering and Engineering Management - Modeling industrial safety: A sociotechnical systems perspective., (), 1883-1887.doi:10.1109/ieem.2007.4419519

4. Huan-Jyh Shyur (2008). A quantitative model for aviation safety risk assessment. Computers & Industrial Engineering, 54 (1), 34-44. doi:10.1016/j.cie.2007.06.032

5. Liang, H.; Zhang, S.; Su, Y. (2020). The structure and emerging trends of construction safety management research: A bibliometric review. Int. J. Occup. Saf. Ergon., 26, 469-488.

6. Garg, K.C.; Kumar, S.; Madhavi, Y.; Bahl, M. (2009). Bibliometrics of global malaria vaccine research. Health Inf. Libr. J., 26, 22-31.

7. Silva, J.A.; Menegon, N.L.; de Carvalho, M.M. (2012). Human reliability and ergonomics: A literature review from 1963 to 2011. Work, 41 (Suppl. S1), 3252-3259.

8. Karolien van Nunen; Li, J.; Reniers, G.; Ponnet, K. (2018). Bibliometric analysis of safety culture research. Saf. Sci. 108, 248-258.

9. Raviv, Gabriel; Fishbain, Barak; Shapira, Aviad (2017). Analyzing risk factors in crane-related near-miss and accident reports. Safety Science, 91,192 205. doi:10.1016/j.ssci.2016.08.022

10. Mistikoglu, Gulgun; Gerek, Ibrahim Halil; Erdis, Ercan; Mumtaz Usmen, P.E.; Cakan, Hulya; Kazan, Emrah Esref (2015). Decision tree analysis of construction fall accidents involving roofers. Expert Systems with Applications, 42 (4), 2256-2263. doi:10.1016/j.eswa.2014.10.009

11. Dhalmahapatra, Krantiraditya; Das, Souvik; Maiti, Jhareswar (2020). On accident causation models, safety training and virtual reality. International Journal of Occupational Safety and Ergonomics, 1-32. doi:10.1080/10803548.2020.1766290

12. Stemn, Eric; Bofinger, Carmel; Cliff, David; Hassall, Maureen E. (2018). Failure to learn from safety incidents: Status, challenges and opportunities. Safety Science, 101, 313-325. doi:10.1016/j.ssci.2017.09.018

13. Saleh, J.H., Pendley, C.C. (2012) From learning from accidents to teaching about accident causation and prevention: Multidisciplinary education and safety literacy for all engineering students. Reliab. Eng. Syst. Safe, 99, 105-113. doi:10.1016/j.ress.2011.10.016

14. Gajek, A. (2019). Process safety education - learning at the level of the establishment and at the human level. Chem. Eng. Trans. 77, 841-846. https://doi.org/10.3303/ CET1977141.)

15. Lukic, Dane; Margaryan, Anoush; Littlejohn, Allison (2010). How organisations learn from safety incidents: a multifaceted problem. Journal of Workplace Learning, 22 (7), 428-450. doi: 10.1108/13665621011071109

16. Reese, C.D., Eidson, J.V.: Handbook of OSHA Construction Safety and Health. CRC/Taylor & Francis, Boca Raton (2006).

17. Le, Quang Tuan; Pedro, Akeem; Park, Chan Sik (2015). A Social Virtual Reality Based Construction Safety Education System for Experiential Learning. Journal of Intelligent & Robotic Systems, 79 (3-4), 487-506. doi:10.1007/s10846-014-0112-z

18. Davide Manca; Sara Brambilla; Simone Colombo (2013). Bridging between Virtual Reality and accident simulation for training of process-industry operators. Advances in Engineering Software, 55,1-9. doi:10.1016/j.advengsoft.2012.09.002

19. J.K. Harter, F.L. Schmidt, E.A. Killham, S. Agrawal Q12 meta-analysis: Therelationship between engagement at work and organizational outcomes - Omaha, NE: Gallup, 2009, 39 р. Retrieved from http://www.hrbartender.com/images/Gallup.pdf

20. David M. DeJoy (2005). Behavior change versus culture change: Divergent approaches to managing workplace safety. Safety Science, 43 (2), 105-129. doi:10.1016/j.ssci.2005.02.001

21. David M. DeJoy; Lindsay J. Della; Robert J. Vandenberg; Mark G. Wilson (2010). Making work safer: Testing a model of social exchange and safety management. Safety Science, 41 (2), 163-171. doi:10.1016/j.jsr.2010.02.001

22. Tine H. Jorgensen; Arne Remmen; M. Dolores Mellado (2006). Integrated management systems - three different levels of integration. Journal of Cleaner Production, 14 (8), 713-722. doi: 10.1016/j.j clepro.2005.04.005

23. Andrea Bazzoli, Matteo Curcuruto, James I. (2020). Morgan, Margherita Brondino and Margherita Pasini Speaking Up about Workplace Safety: An Experimental Study on Safety Leadership. Sustainability, 12, 7458; doi:10.3390/su12187458

24. Matteo Curcuruto, Mark A. Griffin (2023). Upward safety communication in the workplace: How team leaders stimulate employees' voice through empowering and monitoring supervision. Safety Science, 157, 105947https://doi. Org/10.1016/j.ssci.2022.105947

Размещено на Allbest.ru