До проблеми соціальної адаптації дошкільників з ООП в умовах інклюзивної групи закладу дошкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми соціальної адаптації дошкільників з ООП в умовах інклюзивної групи закладу дошкільної освіти

Омельченко Марина Сергіївна доктор психологічних наук, професор, професор кафедри спеціальної педагогіки та інклюзії, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет", м. Слов'янськ,

Семченко Тетяна Іванівна, здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти, Державний вищий навчальний заклад "Донбаський державний педагогічний університет", Слов'янськ

Анотація

Дана стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню психолого-педагогічних шляхів соціальної адаптації дошкільників з особливими освітніми потребами (ООП) в умовах інклюзивної групи закладу дошкільної освіти (ЗДО). Актуальність теми обумовлена тим, що проблема соціальної адаптації таких дітей прямо пов'язана з подоланням в них проблем у спілкуванні з однолітками та дорослими, вихованням особистості повноцінного члену суспільства, що є на сьогодні одним з пріоритетних напрямів у сучасній концепції спеціальної освіти. В публікації здійснено аналітичний огляд теоретико-методологічних джерел, присвячених вивченню процесів формування соціальних навичок дошкільників з ООП, зокрема, за наступними категоріями: при порушеннях інтелектуального розвитку; при тяжких порушеннях мовлення; при порушеннях зору; при порушеннях слуху.

Обґрунтовано переваги інклюзивної освіти дітей з ООП у плані успішності соціальної адаптації: взаємодія з більш широким колом людей різного віку та різних соціальних статусів; створення умов для якісної освіти дітей з обмеженими можливостями здоров'я (архітектурні особливості, методичне та кадрове забезпечення, висока професійна кваліфікація педагогів, застосування спеціальних прийомів, методів та технологій інклюзивного навчання); можливість засвоювати освітню програму в тому варіанті й темпі, який відповідає індивідуальним психофізичним особливостям дітей; особистісна орієнтованість навчального процесу; зручне розташування закладу від місця проживання дитини.

Узагальнено досвід науковців спеціальної освіти, на основі чого виокремлено наступні різновиди ефективних форм соціальної адаптації:

діагностичні; моніторинг потреб та проблем дітей з ООП у процесі освітньої діяльності; посилення взамозв'язку дітей з ООП з однолітками в інклюзивному середовищі; професійна орієнтація; партнерство із суспільними організаціями для осіб з обмеженими можливостями; формування інклюзивної компетентності педагогів та батьків, грамотне долучення їх до процесу психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП.

Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами; заклад дошкільної освіти; інклюзивне навчання; соціальна адаптація; соціальні навички. педагогічний адаптація дошкільник

Omelchenko Maryna Serhiivna Doctor of Psychological Sciences, Docent, Professor of Department of Special Pedagogy and Inclusion, Donbas State Pedagogical University, Slovjans'k,

Semchenko Tetiana Ivanyvna Student of the second (master) level of higher education, Donbas State Pedagogical University, Sloyjans'k,

TO THE PROBLEM OF SOCIAL ADAPTATION OF PRESCHOOLERS WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS IN THE CONDITIONS OF THE INCLUSIVE GROUP OF THE PRESCHOOL EDUCATION INSTITUTION

This article is devoted to the theoretical substantiation of psychological and pedagogical ways of social adaptation of preschoolers with special educational needs (SEN) in the conditions of an inclusive group of a preschool education institution. The topicality of the topic is due to the fact that the problem of social adaptation of such children is directly related to overcoming their problems in communicating with peers and adults, raising the personality of a full- fledged member of society, which is currently one of the priority directions in the modern concept of special education. In the publication, an analytical review of theoretical and methodological sources dedicated to the study of the processes of formation of social skills of preschoolers with special educational needs, in particular, according to the following categories: in the case of violations of intellectual development; with severe speech disorders; with visual impairment; with hearing impairment.

The advantages of inclusive education of children with special needs in terms of successful social adaptation are substantiated: interaction with a wider circle of people of different ages and different social statuses; creation of conditions for quality education of children with health disabilities (architectural features, methodical and personnel support, high professional qualifications of teachers, use of special techniques, methods and technologies of inclusive education); the opportunity to learn the educational program in the version and pace that corresponds to the individual psychophysical characteristics of children; personal orientation of the educational process; convenient location of the facility from the child's place of residence.

The experience of special education scientists is summarized, on the basis of which the following types of effective forms of social adaptation are distinguished: diagnostic; monitoring the needs and problems of children with disabilities in the process of educational activities; strengthening of communication between children with SEN and peers in an inclusive environment; professional orientation; partnership with public organizations for persons with disabilities; formation of inclusive competence of teachers and parents, competent involvement of them in the process of psychological and pedagogical support of children with disabilities.

Keywords: children with special educational needs; preschool education institution; inclusive education; social adaptation; social skills.

Постановка проблеми. Соціальна адаптація дітей з особливими освітніми потребами (ООП) дошкільного віку - актуальна і складна задача спеціальної освіти, яка торкається таких аспектів корекційно-педагогічної роботи як: розвиток індивідуальності, організація психологічної підтримки, допомога у подоланні проблем у спілкуванні з однолітками та дорослими, виховання особистості повноцінного члену суспільства. У сучасних умовах воєнного стану в Україні вихованці спеціальних та інклюзивних закладів дошкільної освіти як ніколи потребують уваги з боку дорослих не лише до свого психічного та фізичного стану, але й до формування соціальних навичок, які визначатимуть їх здатність до взаємодії з іншими людьми, уміння адаптуватися у мінливих умовах соціального середовища, брати участь у колективних діях тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема соціальної адаптації дітей з ООП вже тривалий час перебуває у полі зору вітчизняних дослідників. У працях А. Воробця, А. Курєнкової, Н. Ярмола та ін. знаходимо результати вивчення процесу соціальної адаптації осіб з інтелектуальними порушеннями; Т. Панченко, С. Федоренко, Л. Черних ін. досліджували шляхи інтеграції до соціального середовища дітей з порушеннями мовлення;

І. Грубар, А. Турубарова, І. Чухрій та ін. розробляли методичні аспекти формування соціальних навичок у дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. У наукових знахідках В. Жук, В. Засенка, А. Колупаєвої, О. Платонової, Л. Черних висвітлено теоретико-практичні аспекти процесів соціальної адаптації та соціалізації дітей з сенсорними порушеннями.

Погоджуємося з позиціями дослідників А. Курєнкової, О. Семеряга, Л. Черних та ін., які підкреслювали величезну значущість саме дошкільного віку в опануванні дітьми з ООП нормами і правилами поведінки в суспільстві, пристосування до умов навколишнього оточення і встановлення адекватних взаємозв'язків із соціумом. Водночас вважаємо, що проблема пошуку шляхів соціальної адаптації дошкільників з ООП, які відвідують інклюзивні групи, не знаходить достатнього відображення у розглянутих джерелах, що і обумовлює актуальність обраної для дослідження теми.

Мета статті - теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних шляхів соціальної адаптації дошкільників з ООП в умовах інклюзивної групи закладу дошкільної освіти (ЗДО).

Виклад основного матеріалу. Успішною соціальну адаптацію можна вважати тоді, коли дитина з ООП адаптується у навколишньому середовищі й здатна у певній мірі долати труднощі, які постають на життєвому шляху й заважають їй розвиватися й саморозвиватися.

Щоб оптимізувати процес соціальної адаптації дітей з ООП необхідно добре розуміти особливості, можливості і потреби таких осіб залежно від їх психофізичного стану. Відтак, розглянемо особливості соціальної адаптації осіб з різними порушеннями психофізичного розвитку.

Особливості взаємодії з соціальним оточенням дітей з порушеннями інтелектуального розвитку. Дослідники проблеми навчання та виховання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, серед яких А. Курєнкова, І. Татьянчикова, Н. Ярмола, відзначають, що основна проблема їх соціальної адаптації пов'язана з труднощами формування потреби у спілкуванні, відсутності інтересів у взаємодії з навколишнім оточенням і, навіть, власними батьками. Щоб зрозуміти причини ускладнень формування соціальних і комунікативних навичок дітей з порушеннями інтелекту слід звернутися до особливостей онтогенетичного аспекту психофізичного розвитку.

Вітчизняний науковець І. Татьянчикова підкреслює: діти з порушеннями інтелекту молодшого шкільного віку фактично не можуть себе обслуговувати, не спілкуються з дорослими та однолітками, що пояснюється, перш за все, недорозвиненням та відсутністю мовлення у більшості з них, а також порушеннями ситуативно-ділового, ситуативно-особистісного та емоційного спілкування [12].

В зв'язку зі специфічними особливостями когнітивної діяльності, внаслідок органічного ураження кори головного мозку, у дітей з інтелектуальними порушеннями виникають суттєві труднощі у сприйнятті емоційних станів співрозмовників, які можуть призводити до неадекватного сприйняття інформації про людей у процесі міжособистісного спілкування й обтяжувати соціальний розвиток дитини [9].

У розвитку соціально-перцептивних навичок та умінь у дітей з порушеннями інтелекту велику роль відіграють такі фактори як соціальний статус у колективі й рівень власної участі у спільній діяльності. Система взаємин дитини з навколишнім світом започатковується у родині, тому особливості сприйняття й розуміння спілкування визначаються рівнем вдосконаленості фізичних контактів з дорослими у ранньому віці [16].

Відтак можна зауважити, що діти з порушеннями інтелекту використовують засоби спілкування відповідно до соціальної ситуації, правил, та норм, здатні успішно адаптуватися у суспільстві, але лише за умови спеціального навчання.

Особливості взаємодії з соціальним оточенням дітей з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ). Аналіз наукових підходів до проблеми соціального становлення дітей з ТПМ дозволяє стверджувати, що цей процес включає в себе наступні аспекти: здатність до самооцінки й самовираження; здатність оцінювати дії та вичинки однолітків; здатність адекватно співпрацювати та взаємодіяти з оточуючими у різних ситуаціях.

Враховуючи особливості психофізичного розвитку дітей з ТПМ, І. Мартиненко виокремлює низку специфічних особливостей формування в них соціальної поведінки: уповільнене пристосування поведінки до комунікативних потреб; відставання у формуванні мовної здатності; часто моторні, сенсорні, інтелектуальні порушення, несформованість пізнавальних можливостей [10, С. 78]. Описуючи особистісні особливості дітей з ТПМ Л. Трофименко акцентує увагу на тому, що їх соціальний розвиток не відбувається належним чином через такі чинники як: недостатня комунікабельність; невміння встановлювати й розвивати емоційні зв'язки; знижена здатність наслідувати; недостатня самостійність; низький рівень сформованості навичок самообслуговування; нестійкість уваги; підвищена психічна виснаженість та втомлюваність; часті девіації у поведінці [13, С. 228].

Особливий етап соціального становлення й розвитку ціннісно-смислової сфери розпочинається із початком відвідування освітнього закладу. Саме цей етап є найважливішим для розвитку соціальних якостей, таких як працьовитість, відповідальність, цілеспрямованість. Якщо від початку процес соціальної адаптації відбувається успішно, то у дитини з ТПМ з'являється впевненість у власних силах, прагнення досягти успіху, адекватна самооцінка [14].

В даному контексті варто підкреслити, що саме дошкільний вік є сенситивним у формуванні довільних механізмів регуляції суспільної поведінки. При цьому важливо, щоб цей період відзначився для дитини з ТПМ успіхом у тому чи іншому виді діяльності. Забезпечити це можна її включенням у різні види соціальних відносин, форми життєвої активності, спрямовано формуючи свідомість.

Особливості взаємодії з соціальним оточенням дітей з порушеннями зору. Аналітичний огляд наукових праць, присвячених проблемі соціального розвитку дітей з порушеннями зору (Л. Вавіна, Т. Костенко, А. Якуба та ін.), дозволяє стверджувати, що в даному випадку дефект призводить до суттєвих розладів у соціальних відносинах, що, в свою чергу, може спричинити виникнення низки негативних соціальних установок: уникнення зрячих осіб; утриманство; неадекватна ситуативна поведінка тощо. Це має негативний вплив і на підготовку до самостійного життя.

Як встановлено у дослідженнях А. Якуба, труднощі спілкування у дітей з патологією зору варто розглядати як такі, що обумовлені багатьма факторами, зокрема, соціальними. У якості прикладу авторка вказує, що причиною небажання та невміння комунікувати з оточуючими може стати неправильне ставлення дорослих до зорового дефекту дитини, а також її ізоляція від однолітків [15].

Здійснюючи наукові пошуки за даним напрямом, Т. Костенко зауважує, що як гіперопіка, так і гіпоопіка, в цьому випадку можуть призвести до несформованості у дітей з порушеннями зору самостійності, пізнавальної активності, інтересу до різних видів діяльності, в тому числі гри. На думку дослідниці, такого дошкільника слід вводити у ритм життя ЗДО дуже обережно, поступово долучаючи до різних видів активності [8].

Л. Вавіна звертає увагу на те, що невміння дітей з порушеннями зору повноцінно використовувати збережені аналізатори не дозволяє їм бути самостійними, активними та успішними у взаємодії з соціальними оточенням (в побуті, іграх, навчанні) [3]. Це може викликати бажання відокремитися від інших людей, замкнутися у собі. В даному контексті особливого значення набуває цілеспрямована робота з розвитку сенсорної сфери, активне долучення дітей до всіх видів діяльності у ЗДО.

Особливості взаємодії з соціальним оточенням дітей з порушеннями слуху. Діти з порушеннями слуху відчувають суттєві труднощі у соціально- особистісному становленні. У численних дослідженнях, серед яких праці В. Бочелюка, І. Колесника, О. Колишкіна, відзначено наявність у них таких особливостей соціального розвитку як: неможливість повноцінної мовленнєвої комунікації, побоювання соціальних контактів, специфічні особистісні особливості, соціально-адаптивні порушення.

У дослідженнях В. Бочелюка підкреслено, що розвиток дітей з порушеннями слуху від раннього дитинства відбувається за своєрідною траєкторією: в них відзначається низький рівень соціальної компетентності, відсутність систематизованих і деталізованих знань про соціальні норми та правила, труднощі використання теоретичних соціальних знань у практичних діях, розходження реальної й соціально прийнятної поведінки [2].

Здійснюючи ґрунтовне вивчення особливостей соціального розвитку дітей з порушеннями слуху, вітчизняний вчений І. Колесник вказував на те, що вони часто самі прагнуть до соціальної ізоляції, мають знижену комунікативну активність, низький рівень емоційної саморегуляції, недостатню психічну мобільність, несформованість моральних правил та норм [6, С. 35-37].

Відтак у більшості випадків діти з сенсорними (зоровими, слуховими) порушеннями відчувають вплив не лише середовищних та внутрішньоособистісних факторів, але й внутрішніх біологічних факторів, які суттєво утруднюють процес їх соціальної адаптації.

Таким чином, аналітичний огляд чинників і особливостей соціального розвитку дітей з різними психофізичними порушеннями дозволяє відзначити, що незважаючи на різноманітний характер впливу цих порушень на хід розвитку дітей, всі вони відчувають суттєві труднощі у процесі соціальної адаптації. Водночас у багатьох наукових працях, присвячених даній проблемі, обґрунтовано, що перебіг та результати соціальної адаптації дітей з ООП значною мірою залежать від ставлення до них оточуючих та правильності вибору методів і прийомів виховного впливу, зорієнтованих, перш за все, на виховання самостійності, моральних принципів та правил, впевненості у собі.

У статті 19 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено: "Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти" [5]. Для дітей, які мають особливі потреби, обумовлені особливостями психофізичного розвитку, на законодавчому рівні забезпечується і право батьків обирати заклад: спеціальний загальноосвітній або звичайний загальноосвітній.

Протягом багатьох років пріоритет в освіті дітей з ООП надавався інтегрованому навчанню, коли у ЗЗСО та ЗДО створювалися окремі (спеціальні) класи (групи). Така форма здобуття освіти викликає серед вітчизняних науковців різноманітні дискусії.

Навчання дітей з ООП за в інклюзивних групах і класах відкриває значні можливості у плані їх навчання, розвитку і соціалізації. Інклюзивне середовище, наявність якого є обов'язковою умовою інклюзивної освіти, націлено на створення сукупності "умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей" [4].

Аналітичний огляд наукових праць вчених В. Бондаря, А. Колупаєвої, В. Синьова та ін. засвідчує суттєві переваги інклюзивного навчання над сегрегативним [1; 7; 11].

Для дітей з особливими освітніми потребами:

- інклюзивна освіта дозволяє взаємодіяти з більш широким колом людей різного віку та різних соціальних статусів, що збільшує шанси на успішну соціалізацію та сприяє розвитку комунікативних навичок. Це дуже важливий аспект, оскільки такі діти часто бувають обмежені спілкуванням лише з близькими родичами або однолітками, які мають схожі особливості у розвитку. Ще однією суттєвою перевагою в цьому є створення умов для подолання стигматизації;

- заклади освіти (ЗДО, ЗЗСО та ін.) стають адаптованими для осіб з ООП (наприклад, обладнуються звукопідсилюючою апаратурою, табличками зі шрифтом Брайля, світловими стрічками та іншими елементами безбар'єрного середовища);

- педагоги відзначають, що в умовах інклюзивного середовища академічні досягнення учнів з ООП суттєво підвищуються. До таких умов відносимо архітектурні особливості, методичне та кадрове забезпечення, високу професійну кваліфікація педагогів, застосування спеціальних прийомів, методів та технологій інклюзивного навчання;

- з'являється можливість засвоювати освітню програму в тому варіанті й темпі, який відповідає їх індивідуальним психофізичним особливостям. Водночас процес навчання можна поєднувати з корекційно-розвивальними заняттями та оздоровленням;

- навчальний процес стає особистісно-орієнтованим: діти навчаються за адаптованими навчальними програмами, індивідуальною освітньою траєкторією, зручними для них навчально-методичними та дидактичними матеріалами;

- у зв'язку з тим, що при інклюзивному підході батьки, як правило, обирають для дітей заклади, які знаходяться неподалік від місця проживання дитини, в неї з'являється можливість спілкуватися з однолітками у вільний від навчання час.

Для дітей з нормою розвитку:

- взаємодіючи з однолітками, які мають обмежені можливості, діти стають більш уважними, чуйними, толерантними, здатними надати допомогу і підтримати. Інклюзивне середовище сприяє вихованню вміння поважати та цінувати однокласників, зосереджуватися не лише на зовнішніх проявах, але й зважати на внутрішній світ товаришів;

- інклюзивне середовище створює сприятливі умови для навчання не лише дітей з ООП, а дозволяє всім учням без винятку користуватися всіма доступними освітніми ресурсами.

Для педагогів та членів команди психолого-педагогічного супроводу з'являються нові перспективи професійного зростання: засвоєння технологій та методик інклюзивного навчання, формування навичок створювати інклюзивне середовище, що сприяє більш ефективній навчально-виховній роботі класу в цілому.

Описуючи умови успішного функціонування інклюзивного середовища у закладах освіти, В. Бондар, А. Колупаєва та ін. виділяють наступні позиції [1; 7]:

- зацікавленість дитини з ООП у залученні до колективу однолітків, а також, в свою чергу, доброзичливе ставлення колективу та бажання прийняти у свої "коло" таку дитину. Спілкування та взаємодія між дітьми відбувається у режимних моментах, діяльності, освітньому процесі;

- забезпечення просторово-часового фактору осередку, до якого включається дитина з ООП (адаптація простору та темпу навчання відповідно до потреб учня);

- адміністрація закладу, який відвідує дитина з ООП, повинна всіляко сприяти створенню комфортних умов для її інтеграції у різні сфери життя: дозвілля, навчання, творчість тощо;

- необхідність вибудувати відповідну соціальну мережу, яка б включала більш масштабні спільноти, в тому числі поза школою, до яких могла б долучатися дитина з ООП;

- при соціальному зближенні дитини з ООП та колективу її однолітків важливо враховувати індивідуальні та особистісні особливості всіх учасників процесу інклюзії, поважати своєрідність та унікальність кожного;

- визначити найбільш ефективні форми соціальної адаптації та розвитку для дітей з ООП;

- працювати над формуванням інклюзивної компетентності педагогів та батьків, грамотно долучати їх до процесу психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП.

Узагальнюючи досвід згаданих вище дослідників, виокремлюємо наступні різновиди ефективних форм соціальної адаптації та розвитку для дітей з ООП:

- діагностичні: індивідуальні бесіди, де виявляються потреби і

проблеми дітей; консультативна робота з усіма учасниками освітнього процесу з метою формування інклюзивного середовища й культури спілкування у ньому;

- моніторинг потреб та проблем дітей з ООП у процесі освітньої діяльності: психологічна підтримка, матеріальна допомога, додаткові послуги (реабілітаційні, соціальні, медичні тощо);

- посилення взамозв'язку дітей з ООП з однолітками в інклюзивному середовищі: проведення спільних заходів, волонтерський рух;

- професійна орієнтація: пошук баз даних потенційних роботодавців; індивідуальна допомога у пошуку роботодавця; консультації з працевлаштування; допомога у підготовці резюме;

- партнерство із суспільними організаціями для осіб з обмеженими можливостями: оптимізація адаптаційних процесів в умовах освітнього середовища; формування позитивного соціального портрету дитини з ООП у дитячому колективі;

- формування інклюзивної компетентності педагогів та батьків, грамотне долучення їх до процесу психолого-педагогічного супроводу дітей з ООП.

Відтак, кінцевою метою соціальної адаптації має бути, з одного боку, повноцінно адаптована дитина з ООП, а з іншої - соціум, в якому діють цінності інклюзивного навчання.

Висновки

Реалізація інклюзивного навчання є важливою умовою для соціальної адаптації дітей з ООП. В свою чергу, значущими для оптимізації інклюзивної освіти вважаємо: створення інклюзивного середовища в освітньому закладі; застосування найбільш ефективних форм соціальної адаптації та розвитку для дітей з ООП; розвиток інклюзивної компетентності педагогів та батьків, їх долучення до процесу психолого-педагогічного супроводу особливих вихованців.

Аналітична робота, здійснена на даному етапі дослідження, складає підґрунтя для проведення емпіричного вивчення процесу соціальної адаптації дошкільників з ООП на приклад діяльності закладів дошкільної освіти з інклюзивною формою навчання.

Література

1. Бондар В. І. Актуальні проблеми розвитку освіти дітей з обмеженнями життєдіяльності: шлях від інституалізації до інтеграції. Збірник наукових праць Кам'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія соціально-педагогічні: Вип. ХІІ. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. 462 с.

2. Бочелюк В.Й. Соціально-психологічні особливості людини з порушеннями слуху / В.Й. Бочелюк, А.В. Турубарова. Психологія людини з обмеженими можливостями: навч. посіб. для ВНЗ. К. : Центр учб. літ., 2016. С. 88-91.

3. Вавіна Л.С. Особливості розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями зору.

4. Ч. І : науково-методичний посібник/ав.: Вавіна Л. С., Гудим І. М., Кондратенко С.В., Довгопола К.С., Нафікова Л.А. К.: Педагогічна думка, 2012. 138 с.

5. Закон України "Про освіту". (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380). URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text

6. Закону України "Про охорону дитинства". (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14

7. Колесник І. Соціалізація особистості глухого школяра: монографія. К., 1994. 112 с.

8. Колупаєва А.А. Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі : навчально-методичний посібник / А.А. Колупаєва, О.М. Таранченко. Харків: Вид-во "Ранок", 2019. 304 с.

9. Костенко Т.М. Навчання дітей із порушеннями зору: навчально-методичний посібник / Т.М. Костенко, І. М. Гудим. Харків: Вид-во "Ранок", 2019. 184 с.

10. Курєнкова А. В., Бондаренко Ю.А. Аналіз практики формування соціальної компетентності у дітей із інтелектуальними порушеннями у закладі дошкільної освіти. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 05. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Вип. 66. 2019. С. 121-124. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/27055

11. Мартиненко І. В. Особливості комунікативної діяльності дітей старшого дошкільного віку з системними порушеннями мовлення: монографія. Київ: ДІА, 2016. 304 с.

12. Синьов В.М., Матвєєва М. П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини: підручник / В.М. Синьов, М.П. Матвєєва, О.П. Хохліна. К.: Знання, 2008. С. 255-359.

13. Татьянчикова І. Соціалізація дітей з психофізичними порушеннями в умовах спеціального навчального закладу. Наукові записки УКУ. 2017. Ч. 9: Педагогіка. Психологія, вип. 2. C. 73-82.

14. Трофименко Л. І. Особливості розвитку особистості дошкільників з мовленнєвими порушеннями. Теоретичне і методичне забезпечення навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами. Т. 8. 2018. С. 224-229.

15. Шеремет М.К., Базима Н.В., Мороз О.В. Мовленнєва тривожність дітей із тяжкими порушеннями мовлення як проблема теорії і практики корекційної освіти. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 19 : Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. 2015. Вип. 29. С. 151-160.

16. Якуба А.М. Психологічні особливості комунікативної сфери дітей з вадами зору. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 19: Корекційна педагогіка та спеціальна психологія.. 2013. Вип. 23. С. 425-427. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nchnpu_019_2013_23_126.

17. Ярмола Н.А. До питання соціальної адаптації дітей з інтелектуальними порушеннями в умовах освітнього закладу. Соціальна і життєва практика дітей з інтелектуальними порушеннями в умовах навчально-реабілітаційних центрів: практико зорієнтований посібник / За ред. канд. істор. наук І. Г. Єрмакова, канд. психол. наук К.С. Тороп, канд. пед. наук К.В. Рейди. Дніпро: "Інновація", 2018. 382 с. С.269-272.

18. References:

19. Bondar, V. I. (2009). Aktualni problemy rozvytku osvity ditei z obmezhenniamy zhyttiediialnosti: shliakh vid instytualizatsii do intehratsii. [Actual problems of the development of education of children with disabilities: the path from institutionalization to integration]. Zbirnyk naukovykh prats Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Seriia sotsialno-pedahohichni - Collection of scientific works of Kamianets-Podilskyi National University named after Ivan Ohienko. Social-pedagogical series. (Vol. XII). Kamianets-Podilskyi: "Aksioma" [in Ukrainian].

20. Bocheliuk, V. Y. & Turubarova, A. V. (2016). Sotsialno-psykholohichni osoblyvosti liudyny z porushenniamy slukhu [Socio-psychological features of a person with hearing impairment]. Psykholohiia liudyny z obmezhenymy mozhlyvostiamy - Psychology ofa person with disabilities. K. : Tsentr uchb. (р.р. 88-91) [in Ukrainian].

21. Vavina, L. S., Hudym, I. M., Kondratenko S. V., Dovhopola K. S. & Nafikova L. A. (2012). Osoblyvosti rozvytku ditei doshkilnoho viku z porushenniamy zoru [Peculiarities of the development of preschool children with visual impairments]. K.: "Pedahohichna dumka" [in Ukrainian].

22. Law of Ukraine "About education" № 38-39. (2017). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 38-39, 380. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

23. Law of Ukraine "On the protection of childhood" № 30. (2001). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 30, 142. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 [in Ukrainian].

24. Kolesnyk, I. (1994). Sotsializatsiia osobystosti hlukhoho shkoliara [Socialization of the personality of a deaf student]. Kyiv [in Ukrainian].

25. Kolupaieva, A. A. & Taranchenko, O. M. (2019). Navchannia ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy v inkliuzyvnomu seredovyshchi [Education of children with special educational needs in an inclusive environment]. Kharkiv : Vyd-vo "Ranok" [in Ukrainian].

26. Kostenko, T. M. & Hudym, I. M. (2019). Navchannia ditei iz porushenniamy zoru [Education of visually impaired children]. Kharkiv : Vyd-vo "Ranok" [in Ukrainian].

27. Kurienkova, A. V. & Bondarenko, Yu. A. (2019). Analiz praktyky formuvannia sotsialnoi kompetentnosti u ditei iz intelektualnymy porushenniamy u zakladi doshkilnoi osvity [Analysis of the practice of forming social competence in children with intellectual disabilities in a preschool education institution]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia 05. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy - Scientific journal of the National Pedagogical University named after M.P. Drahomanova. Series 05. Pedagogical sciences: realities and prospects. (Vol 66). (p.p. 121-124). Retrieved from: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/27055 [in Ukrainian].

28. Martynenko, I. V. (2016). Osoblyvosti komunikatyvnoi diialnosti ditei starshoho doshkilnoho viku z systemnymy porushenniamy movlennia [Peculiarities of communicative activity of older preschool children with systemic speech disorders]. Kyiv : DIA [in Ukrainian].

29. Synov, V. M., Matvieieva, M. P. & Khokhlina, O. P. (2008). Psykholohiia rozumovo vidstaloi dytyny [Psychology of mentally retarded child] K.: Znannia [in Ukrainian].

30. Tatianchykova, I. (2017). Sotsializatsiia ditei z psykhofizychnymy porushenniamy v umovakh spetsialnoho navchalnoho zakladu [Socialization of children with psychophysical disorders in the conditions of a special educational institution]. Naukovi zapysky UKU. Ch. 9: Pedahohika. Psykholohiia - Scientific notes of UKU. (9) : Pedagogy. Psychology, (Vol.2). (p.p. 73-82) [in Ukrainian].

31. Trofymenko, L. I. (2018). Osoblyvosti rozvytku osobystosti doshkilnykiv z movlennievymy porushenniamy [Peculiarities of personality development of preschoolers with speech disorders]. Teoretychne i metodychne zabezpechennia navchannia ta vykhovannia osib z osoblyvymy osvitnimy potrebamy - Theoretical and methodical provision of training and upbringing of persons with special educational needs. (Vol.8). (p.p. 224-229) [in Ukrainian].

32. Sheremet, M. K., Bazyma, N. V. & Moroz, O. V. (2015). Movlennieva tryvozhnist ditei iz tiazhkymy porushenniamy movlennia yak problema teorii i praktyky korektsiinoi osvity [Speech anxiety of children with severe speech disorders as a problem of the theory and practice of correctional education]. Naukovyi chasopys Natsionalnohopedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 19 : Korektsiina pedahohika ta spetsialna psykholohiia - Scientific journal of the National Pedagogical University named after M. P. Drahomanov. Series 19: Correctional pedagogy and special psychology. (Vol.29). (p.p. 151-160) [in Ukrainian].

33. Yakuba, A. M. (2013). Psykholohichni osoblyvosti komunikatyvnoi sfery ditei z vadamy zoru [Psychological features of the communicative sphere of visually impaired children]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 19 : Korektsiina pedahohika ta spetsialna psykholohiia - Scientific journal of the M.P. Drahomanov NPU. Series 19: Correctional pedagogy and special psychology. (Vol.23). (p.p. 425-427) [in Ukrainian].

34. Yarmola, N. A. (2018). Do pytannia sotsialnoi adaptatsii ditei z intelektualnymy porushenniamy v umovakh osvitnoho zakladu [To the issue of social adaptation of children with intellectual disabilities in the conditions of an educational institution]. Sotsialna i zhyttieva praktyka ditei z intelektualnymy porushenniamy v umovakh navchalno-reabilitatsiinykh tsentriv - Social and life practices of children with intellectual disabilities in the conditions of educational and rehabilitation centers I. H. Yermakova, K. S. Torop, K. V. Reidy (Ed.) Dnipro: "Innovatsiia", (p.p. 269-272) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru