Вища освіта України в умовах війни та глобальних викликів XXІ століття: аналіз сучасних підходів до методики викладання

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Кафедра медико-біологічних основ фізичної культури

Вища освіта України в умовах війни та глобальних викликів XXІ століття: аналіз сучасних підходів до методики викладання

Соколенко Л.С., к.п.н., доцент

Бойко Ю.С., к.п.н., доцент

Танасійчук Ю.М., д-р філос., ст. викладач

м. Умань

Анотація

Сучасні підходи до розвиту освіти і науки в Україні являють собою складні та багатогранні процеси дослідження. Поряд з цим, російський збройний конфлікт загострив питання про майбутнє української освіти, а особливо 24 лютого 2022 р. актуалізувалися труднощі розвитку вищої освіти України, а особливо медико-біологічного спрямування. Тому метою нашого дослідження є аналіз сучасних підходів до методики викладання в умовах війни та глобальних викликів XXI століття.

Актуальність дослідження полягає в тому, що у роботі охарактеризовано особливості сучасних підходів до методики викладання в реаліях масштабної військової агресії та глобальних викликів ХХІ століття. У статті використано загальнонаукові та спеціальні педагогічні методи дослідження. Ймовірне прогнозування подальшого розвитку вищої освіти України в таких кризових умовах формування використовуючи метод прогностичного дослідження. В результатах дослідження зазначено, що одним із основних викликів для освіти у ХХІ столітті став збройний конфлікт, який значною мірою вплинув на розвиток вищої освіти, особливо медико- біологічного спрямування. Нами також розглянуто проблеми сучасного стану вищої освіти на тлі збройних протистоянь. У висновках резюмується, що після 24 лютого 2022р. (початок повномасштабного російського вторгнення) українським урядом реалізовано низку проектів, що пов'язані з розвитком онлайн-освіти. У цьому дослідженні ми продемонстрували декілька сучасних підходів до методик викладання та навчання, заснованих на діяльності, такі як проблемне навчання, навчання на основі проектів, навчання на основі мислення, «перевернуте навчання», які можна використовувати в процесі викладання медико-біологічних дисциплін як на окремих заняттях так і упродовж всього року або семестру.

Щоб готувати компетентних фахівців необхідна статистична грамотність та практичні знання, а також використання сучасних підходів до методики викладання. Також важливими є практика та знання, близькі до реального життя. Для досягнення зазначених вимог потрібно моделювання реальної життєвої проблематики, впровадження сучасних технологій (цифрові рішення, онлайн-інструменти) та застосування сучасних методик навчання, які будуть адаптовані до вимог цільової аудиторії та запитів суспільства.

Ключові слова: вища освіта України, методики викладання, сучасні підходи у викладанні, збройний конфлікт.

Annotation

Higher education in Ukraine in the context of war and global challenges of the xxi century: analysis of modern approaches to teaching methods

Sokolenko L.S., Ph.D. (Ped.), ass. Professor; Boyko Ju.S., PhD in Education, ass. Professor; Tanasiichuk Iu.M., Ph.D., lecturer of Medical and Biological Fundamentals of Physical Culture Department of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Modern approaches to the development of education and science in Ukraine are complex and multifaceted research processes. At the same time, the Russian armed conflict has aggravated the question of the future of Ukrainian education, and especially on February 24, 2022, even greater difficulties in the development of Higher Education in Ukraine, especially in the medical and Biological Field, have become more relevant. Therefore, the purpose of our researchis to analyze modem approaches to teaching methods in the context of war and global challenges of the XXI century.

The relevance of the study lies in the fact that the paper describes the features of modern approaches to teaching methods in the realities of large-scale military aggression and global challenges of the XXI century. The article used general scientific and special pedagogical research methods. Probable forecasting of the further development of higher education in Ukraine in such crisis conditions was formed using the method of predictive research. The results of the study noted that perhaps the most important challenge for education in the XXI century was the armed conflict, which significantly affected the development of higher education, especially in the medical and Biological Field. We also consider the problems of the current state of Higher Education against the background of armed confrontations. The conclusions summarize that after February 24, 2022 (the beginning of a full-scale Russian invasion), the Ukrainian government implemented a number of projects related to the development of online education. In this study, we demonstrated several modern approaches to activity-based teaching and learning techniques, such as problem-based learning, project-based learning, thinking-based learning, and "inverted learning", which can be used in the process of teaching biomedical disciplines both in individual classes and throughout the year or semester.

To train competent specialists, you need statistical literacy and practical knowledge, as well as the use of modern approaches to teaching methods. Practice and knowledge applied to real life are also important. To achieve these requirements, it is necessary to simulate real life problems, introduce modern technologies (digital solutions, online tools) and apply modern training methods that will be adapted to the requirements of the target audience and the needs of society.

Keywords: higher education in Ukraine, teaching methods, modern approaches to teaching, armed conflict

Постановка проблеми

Стаття присвячена дослідженню проблем та підходів, що стоять перед українською наукою в умовах війни та глобальних викликів XXI століття, а також особливостям функціонування вищої освіти медико-біологічного спрямування під час пандемії COVID-19 та під час активних бойових дій. Слід зазначити, що український уряд після 24 лютого 2022 року сприяв реалізації багатьох проектів з розвитку онлайн-навчання. Наприклад, у співпраці з офісом Президента України ЮНІСЕФ створено безкоштовну онлайн-платформу під назвою «Об'єднаний український університет». Ключова мета цього проекту - надати відповідні освітні навички українським студентам на підтримку вищої освіти. Об'єднаний український університет також прагне підтримувати всі українські університети, в першу чергу для того, щоб розвивати їх в умовах військової кризи. Український ресурс під назвою Prometheus також організовує безліч безкоштовних освітніх заходів для українських студентів.

Водночас, впровадження цифрових рішень вимагає відповідного інформаційного наповнення, методологічних моделей, ефективних підходів до методик навчання, тощо.

У разі навчання студентів педагогічних спеціальностей потрібна практика і знання для подальшого застосування в реальному житті. Для досягнення цих вимог вирішальним є використання реальних життєвих проблем, сучасних технологій (цифрових рішень, онлайн-інструментів) і сучасних підходів до методик викладання, адаптованих до цільової аудиторії.

Одним із наших головних результатів є ідея про те, що використання сучасних підходів до методики викладання веде до значних практичних і прикладних знань; тим не менш їхня успішність також залежить від витрат часу та ставлення як викладачів, так і студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті використовується сучасна педагогічна література, яка відображає аналіз актуальних підходів до методики викладання вищої освіти України на тлі глобалізаційних змін XXI століття та збройного конфлікту. Наприклад, Мас-Верду та інші науковці проаналізували основні проблеми сучасної вищої освіти медичного спрямування, порівняли особливості навчання в місцевих та національних університетах [10]. У той же час А. Келлі обґрунтував ключові вимоги до сучасної вищої освіти та описав основні освітні компетенції [3]. Низка науковців, досліджуючи проблему дистанційної освіти, описали її переваги та недоліки порівняно із традиційною системою навчання та специфіку дистанційного викладання дисциплін медико-біологічного циклу

Крім того, Д. Кем охарактеризував ключові методики викладання, описав переваги та можливості особистісно-орієнтованого навчання [7]. Для нашого дослідження також цінними були роботи тих авторів, які досліджували проблему функціонування системи вищої освіти у військових реаліях. Наприклад, Д. Крецмер та Я. Ронен описали стан вищої освіти та науки на окупованих територіях у правовій площині [9]. Разом з тим Н. Гордон описав цікаві практики функціонування університетської освіти в Ізраїлі під час війни. Він зазначає, що в 1970-х роках ізраїльська влада дозволила палестинцям створювати університети на окупованих територіях з метою розвитку вищої освіти. Таке рішення сприяло б нормалізації негативної ситуації в сфері освіти. Однак такі дії не мали позитивного ефекту. Справа в тому, що університети, створені під час окупації, стали скоріше політичними, ніж освітніми установами [5]. З іншого боку, М. Чанселіані та інші охарактеризували стан розвитку вищої медичної освіти на окупованих Росією територіях Грузії (мається на увазі Абхазія і Південна Осетія) [2]. Водночас інші науковці досліджували специфіку використання дистанційної освіти в університеті Найрана у військових умовах [11].

Також доцільно зазначити, що для цієї роботи вагомими були дослідження впливу російсько-української війни на ключові галузі промисловості України. Зокрема, І. Гербст, А. Аслунд і Д. Крамер описали основні наслідки цієї війни, і головна увага цих фахівців була зосереджена на руйнуваннях, понесених освітньою галузю [6]. Водночас Ф. Гільєс охарактеризував розгортання російсько-української війни через призму геополітичного значення [4]. Незважаючи на це, дослідження сучасних методик викладання в умовах війни та глобальних викликів XXI століття, з урахуванням швидкого розгортання та трансформації російсько-української війни з 2022 року є актуальним завданням сьогодення та майбутнього.

Метою статті є аналіз сучасних підходів до методики викладання вищої освіти України в умовах війни та глобальних викликів української освіти і науки в реаліях великомасштабної військової агресії та глобальних викликів XXI століття.

Виклад основного матеріалу

вищий медичний біологічний освіта кризовий війна

Знання того, чому ми хочемо вчитися, дає розуміння наших процесів навчання та того, як найкраще отримати задоволення від навчання. Усвідомлення наших рушійних сил навчання, навіть поверхневих, може допомогти інтерналізувати навчальну мотивацію та допомогти навчанню стати свідомим вибором, а не зовнішнім обов'язком [3].

Під час кризи COVID-19 близько 40 відсотків найбідніших країн не змогли надати підтримку студентам, які перебувають у групі ризику, і минулий досвід показує, що як нерівність в освіті, так і гендерна нерівність, як правило, не помічаються при боротьбі зі спалахами. На тлі кризи в галузі охорони здоров'я, яка спричинила величезні соціальні та економічні потрясіння, системи освіти у всьому світі були змушені швидко реагувати та адаптуватися [1, 14]. Що стосується освітнього процесу в Україні, то збройний конфлікт висунув на перший план такий вразливий фактор, як низький рівень цифровізації. Порушення робочих процесів ускладнило реалізацію навчальних програм, особливо гостро ця проблема стала відчутною у медико- біологічній галузі професійної підготовки, яка є одним із найважливіших елементів функціональної потреби ринку в системі освіти.

Забезпечення безперервності навчання в умовах стрімких міграційних процесів та закриття багатьох закладів вищої освіти стало пріоритетом для українського уряду. Це в свою чергу вимагало перегляду методик, що використовуються викладачами, а в деяких випадках і повна зміна їх, виходячи із освітніх потреб здобувачів освіти та можливостей здобування освіти в тому числі.

В Україні, зокрема, деякі університети відклали іспити, а в деяких випадках і зовсім скасували їх. Інші університети застосовують альтернативні рішення, такі як проведення випускних іспитів у форматі онлайн-тестування. У багатьох випадках викладачі мали можливість підвищити свою кваліфікацію завдяки участі в онлайн-програмах та використанню телефонних та інтернет-додатків. Веб-програми для занять та програми для обміну повідомленнями стали корисними інструментами та засобами спілкування зі студентами та колегами-викладачами [1, 12].

Зі свого боку, призупинення освітнього процесу на тривалий період ставив під загрозу виконання навчальних планів, крім цього, реалізація програм «наздоганяння» стала практично неможливою [1]. Окрім того, специфіка викладання дисциплін медико-біологічного циклу вимагає значного практичного дослідження, тому оцінка ефективності дистанційного навчання ще більше ускладнює картину.

Основною умовою відновлення роботи закладів вищої освіти була здатність забезпечити безпечне повернення до навчальних приміщень (багато з яких є зруйнованими в ході війни), створюючи при цьому заходи безпеки.

Одних технологій недостатньо для досягнення хороших результатів навчання. Навіть більш важливим, ніж навчання викладачів сучасним додаткам, є забезпечення того, щоб вони мали необхідні навички оцінювання та презентації, щоб вони взаємодіяли зі студентами на належному рівні, щоб вміли запроваджувати сучасні методики викладання та диференційовані стратегії навчання, які можуть стати необхідними для формування фахових компетентностей випускників вищих навчальних закладів [10].

Впровадження цифрових рішень вимагає відповідного контенту, моделей навчання, ефективних методів викладання та сприятливих умов навчання [1, 13]. Водночас, після повномасштабного російського вторгнення в Україну, стало очевидним, що освіта є важливою соціальною системою, яка страждає від війни [11].

З лютого 2022 року навчатися у звичному режимі стало практично неможливо. Російські війська обстрілювали школи та інші навчальні заклади. Це терористична тактика, яку засуджують у всьому світі. З цієї причини дистанційна освіта стала актуальною [6]. Відтак, за сприяння Міністерства освіти і науки України з лютого 2022 року почали активно впроваджувати сучасні платформи дистанційного навчання в тому числі і у вищих навчальних закладах медично-біологічного спрямування.

Технології також впливають на навчальні програми та навчальне середовище, а це означає, що викладачі повинні вивчати та використовувати нові сучасні методики викладання та оцінювання.

Що і як навчати та вчитися в умовах збройного конфлікту стало викликом для викладачів та студентів. В процесі викладання дисциплін медико-біологічного циклу потрібна практика і знання, які застосовуються в реальному житті, що призводить до двох питань: чого і як ми навчаємо. Відповідь на перше запитання залежить від кількох речей, наприклад, рівня та галузі програми навчання, місцевих та національних спеціальностей та потреб. Відповідь на запитання «Як» має бути адаптована до цільової аудиторії, і вона також базується на попередній відповіді.

Проведене нами дослідження показує, що використання реальних проблем, технологій і сучасних, активних методик навчання ефективніше, ніж традиційні лекційні фронтальні методики викладання.

Американська статистична асоціація (ASA) сформулювала рекомендацій з оцінювання та навчання у медичній освіті (GAISE), які зосереджені на тому, що і як викладати на відповідних дисциплінах: навчати дослідницькому процесу вирішення проблем і прийняття рішень; давати студентам досвід багатоваріантного мислення; зосереджуватися на концептуальному розумінні; інтегрувати реальну практику з контекстом і метою; сприяти активному навчанню; використовувати технології для опанування практичних навичок [8].

Мас-Вердун та інші запропонували розробку ефективного та позитивного навчального середовища, а також для глибшого знання та розуміння медико-біологічних дисциплін, розвитку критичного мислення студентів. Це середовище має кілька взаємопов'язаних ключових елементів, які можна вважати рекомендаціями:

1) потрібно зосередитись на розробці центральних ідей, а не на інструментах і процедурах;

2) використовувати добре розроблені методики для підтримки розвитку практичних навичок студентів;

3) використовувати реальні або реалістичні та мотивуючі набори даних;

4) інтегрувати використання технологічних інструментів, які дозволяють студентам досліджувати та аналізувати;

5) створити атмосферу в групах, яка сприятиме навчанню;

6) використовувати оцінювання для моніторингу розвитку компетентностей студентів [10].

Проаналізувавши дослідження науковців та практиків, можна зазначити, що сучасними підходами у методиці викладання дисциплін медико-біологічного циклу слугують методи активного навчання, такі як проблемне навчання, проектне навчання, «перевернутий клас», мисленнєве навчання та гейміфікація, тощо.

Методика «проблемно-орієнтоване навчання» (PBL) використовується для охоплення широкого спектру педагогічних методів і є підходом до навчання, який набув величезної популярності в усьому світі на кожному рівні освіти та в усіх галузях навчання завдяки своїй універсальності та легкості адаптуватися до багатьох дисциплін. Незважаючи на різні визначення, які використовуються для опису поняття PBL, спільним для всіх є визначення такої педагогічної методики, яка базується на складних реальних життєвих проблемах і використовується для сприяння навчанню через практичний досвід студентів досліджувати реальні проблеми, і завдяки цьому розвивати не лише здатність до вирішення проблем, але й навички співпраці, критичного мислення та спілкування [2].

Дану методику можна застосувати до викладання будь-якої дисципліни медико-біологічного циклу та пристосувати до будь-якої навчальної ситуації, використовувати як основний метод навчання, відмінний від традиційних принципів навчання, пов'язаних із безпосередньою презентацією методів і теоретичних концепцій студентам. Це студентоцентрована методика навчання, яка залучає їх самостійно вирішувти проблеми, де навчання організовано навколо проблеми і де викладач набуває ролі фасилітатора. Деякі практики стверджують, що суть методики проблемно-орієнтованого навчання полягає навіть не в пошуку вирішення представлених проблем, а в самому процесі навчання. Перші згадки про впровадження даної методики пов'язані з медичними програмами Університету Макмастера в Канаді.

При розробці курсу разом із даною методикою необхідно враховувати певні принципи навчання, які були узагальнені в трьох основних підходах:

Не менш актуальною в процесі викладання медико-біологічних дисциплін є методика проектного навчання (PjBL) - це навчальна форма та педагогічний підхід, який має багато схожості з вище описаним проблемним навчанням (PBL), навіть у багатьох випадках використовується як синонім методики PBL [11].

В процесі використання даної методики студенти зможуть краще вчитися та працювати з навчальними матеріалами, якщо вони зможуть симулювати реальну діяльність, пов'язану з їхніми сферами, тобто, робити те, чим займаються справжні професіонали в обраних сферах.

Отже, проектне навчання - це не лише педагогічна методика, а й усе навчальне середовище, яке зосереджується не лише на тому, як розвинути навички студентів і як подавати навчальні матеріали, а й на діях спільноти та використанні технологій для сприяння кращому навчанню та співпраці між студентами та іншими суб'єктами процесу навчання. Суттєвою особливістю проектно-орієнтованого підходу, яка відрізняє його від проблемно- орієнтованого, є те, що процес вирішення проблеми, сам проект, має завершуватися напрацюванням моделі, яка представляє рішення для початкового питання, на якому базувався проект. У випадку проблемно- орієнтованого навчання фокус більше зосереджується на самому процесі розв'язання проблеми та техніках, які використовуються для дослідження даної проблеми, тоді як пошук рішення або відповідь на початкове запитання не є обов'язковим елементом навчання.

Методика навчання на основі мислення в процесі викладання дисциплін медико-біологічного циклу необхідна для покращення якості мислення студентів, їхнього розуміння змісту та навчання, що покращує якість їхнього життя, включаючи роботу після закінчення вищого навчального закладу.

Ми вважаємо, що дана методика є однією із найбільш ефективних інструментів у XXI-му столітті, який інтегрує навчання критичного та творчого мислення в зміст навчання. Вона має на меті розвиток більш складних навичок мислення, що виходять далеко за рамки просто запам'ятовування. Це сприяє мисленню, яке стосується використання належних навичок для конкретних завдань. Уміле мислення полягає в тому, що мислитель оцінює те, що потрібно для виконання мисленнєвого завдання, і свідомо застосовує навички мислення та розумову поведінку в стратегічній комбінації для створення продуманих продуктів високої якості. Викладачі повинні включати навчання вмілому мисленню в зміст медико-біологічних дисциплін, що означає не тільки навчання студентів навичок мислення, але й навчання їх вмілому використанню відповідних форм мислення. Уміле мислення має три компоненти: навички мислення, звички розуму і метапізнання. Навички мислення стосуються генерування ідей, уточнення ідей та оцінки зрозумілості ідей. Навички критичного мислення означають здатність аналізувати складні проблеми, досліджувати питання, оцінювати різні точки зору або джерела інформації та робити відповідні висновки на основі доказів і міркувань. Критичне мислення характеризується як цілеспрямований спосіб мислення про зміст, предмет або проблему, який включає різні компоненти. Критичне мислення відіграє важливу роль в інноваціях. Визнання того, що для вирішення проблеми потрібен новий підхід, ґрунтується на знанні та розумінні ситуації. Крім того, існує судження, пов'язане з визначенням широкого діапазону та форми можливих рішень проблем або того, як діяти, що в подальшому сприятиме формуванню фахових компетентностей випускників медико-біологічних спеціальностей. Ці навички можна розвинути за допомогою кількох типів мисленнєвих процесів: діяльність критичного мислення, діяльність, що потребує оцінювання, фахові проекти, участь у розв'язанні проблем, обмірковування варіантів, створення аргументів або розвиток творчих ідей.

Ще однією із сучасних методик викладання медико-біологічних дисциплін є «перевернута класна кімната» (FC) або «перевернутий клас» - це педагогічний підхід, коли студенти беруть участь у відносно пасивному вивченні змісту перед заняттям (зазвичай, переглядаючи лекції онлайн у вільний час і в ідеалі розмірковуючи над змістом), дозволяючи під час практичних занять активно вивчати зміст (наприклад, вирішувати проблеми, завдання, взаємодіяти в групах, тощо) з підтримкою наставника-викладача.

Роль моделей онлайн-груп, таких як «перевернуті класи», набуває своєї популярності в умовах воєнного стану. Це дозволяє студентам навчатися у своєму власному темпі, адже важко дотримуватися чітких проміжків часових рамок під час частих повітряних тривог, довготривалої відсутності електроенергії. Так попереднє навчання звільняє час, який можна використати для активного навчання. Якщо студенти беруть активну участь у навчальному процесі, це призводить до підвищення мотивації, впевненості та напрацювання фахових вмінь і навичок. Самостійне навчання вдома та навчальна діяльність на заняттях також може призвести до вищого рівня задоволення і залучення.

Можна підкреслили, що «перевернутий клас» має передаудиторну (асинхронну) діяльність та особисту (синхронну) діяльність. Також слід зазначити, що під час дистанційного навчання в умовах воєнного стану синхронні заходи можна також проводити через платформи для відеоконференцій; деякі з них мають вбудовані системи онлайн-голосування, які можна використовувати для синхронної діяльності.

Висновки. В умовах війни та глобальних викликів XXI століття, теоретичних знань студентам вищих навчальних закладів України недостатньо; потрібні практичні навички та вміння грамотно їх використовувати на практиці. Для досягнення цих вимог, використовуючи проблеми реального життя, сучасні технології, такі як бази даних, візуалізаційні інструменти, сучасні методики до викладання мають вирішальне значення, а це означає, що пропонується перегляд навчальних програм. Педагоги повинні розвивати не тільки знання студентів, але й свій репертуар педагогічних методологій. Використання реальних проблем, технології та активних методик навчання, в яких студенти діяльнісно залучаються, є більш ефективними, ніж традиційні лекційні метод навчання.

У цьому дослідженні ми продемонстрували декілька сучасних підходів до методик викладання та навчання, заснованих на діяльності, такі як проблемне навчання, навчання на основі проектів, навчання на основі мислення, «перевернуте навчання», які можна використовувати в процесі викладання медико-біологічних дисциплін як на окремих заняттях та і упродовж всього року або семестру. Переваги цих підходів у викладанні полягають не тільки в тому, що можна розвинути способи мислення, а також м'які навички, такі як робота в команді, комунікативні навички, креативність. Студенти можуть вчитися не лише у викладачів, але й у діяльності, груповій роботі та співпраці один з одним. Відповідно повинні змінюватися і ролі викладачів, в сучасних умовах це більше роль фасилітатора та модератора, ніж роль інструктора. Результати та діяльність також залежать від групової та індивідуальної діяльності; тому активні методи викладання та навчання вимагають більшого планування наперед.

Через триваючу війну в Україні викладачами створюється все більше онлайн матеріалів, напрацьовуються сучасні підходи до методик викладання, що в свою чергу хоч і в надто важких умовах, але дає можливість використовувати їх в поєднанні з іншими методиками викладання та навчання на прикладах із реального життя, коли ми розвиваємо фахові компетентності.

Література

1. Bogatchuk S., Mazylo I., Pikovska T., Makarov Z., Bielkin I., Mangora V., & Mangora T. Research of development tendencies of modern Ukrainian society (historical - philosophical and educational aspects). International Science Group. 2022.

2. Chankseliani M., Qoraboyev I., & Gimranova D. Higher education contributing to local, national, and global development: New empirical and conceptual insights. Higher Education. 2020. №81(1), Р. 109-127.

3. Demiray U. Is digital age «A tsunami» for distance education? Advances in Educational Technologies and Instructional Design. 2012. Р. 179-194.

4. Ghiles F. War in Ukraine and the gas crisis force a rethink of EU foreign policy. Notes Internacionals CIDOB. 2022. №268, Р. 1-5.

5. Gordon N. Palestinian universities are once again under attack. Breaking News, World News and Video from Al Jazeera. 2022.

6. Herbst J., Aslund A., & Kramer D.J. Global strategy 2022: Thwarting Kremlin aggression today for constructive relations tomorrow. Atlantic council. 2022.

7. Kelly A. Measuring competition and competitiveness. Dynamic Management and Leadership in Education. 2021. Р. 218-224.

8. Kem D. (2022). Personalised and adaptive learning: Emerging learning platforms in the era of digital and smart learning. International Journal of Social Science and Human Research. 2022. №05(02), Р. 385-391.

9. Kretzmer D., & Ronen Y. International human rights law. The Occupation of Justice. Oxford University Press. 2021. Р. 83-98.

10. Mas-Verdu F., Roig-Tierno N., Nieto-Aleman P. A., & Garcia-Alvarez-Coque J. Competitiveness in European regions and top-ranked universities: Do local universities matter? Journal of Competitiveness. 2020. №12(4), Р.91-108.

11. Rajab K.D. The effectiveness and potential of E-learning in war zones: An empirical comparison of face-to-face and online education in Saudi Arabia. IEEE Access. 2018. №6. Р. 6783-6794.

12. Saienko V., Kurysh N., & Siliutina I. Digital competence of higher education applicants: new opportunities and challenges for future education. Futurity Education. 2022. №2(1). Р. 37-46.

13. Sapinski A., & Ciupka S. Pedagogical discourse in higher professional education of the future. Futurity Education. 2021. №1, Р. 4-13.

14. Tsekhmister Y. Education of the future: from post-war reconstruction to EU membership (Ukrainian case study). Futurity Education. 2022. №2(2). Р. 42-52.

References

1. Bogatchuk S., Mazylo I., Pikovska T., Makarov Z., Bielkin I., Mangora V., & Mangora T. (2022). Research of development tendencies of modern Ukrainian society (historical - philosophical and educational aspects). International Science Group.

2. Chankseliani, M., Qoraboyev, I., & Gimranova, D. (2021). Higher education contributing to local, national, and global development: new empirical and conceptual insights. Higher Education, 81(1), 109-127.

3. Demiray, U. (2017). Is digital age “A Tsunami” for distance education?: Functional roles of scaffolding and meta-communication in digital learning environment. In Advances in Educational Technologies and Instructional Design (pp. 179-194). IGI Global.

4. Ghiles, F., & Associate Senior Researcher, CIDOB. (2022). War in Ukraine and the gas crisis force a rethink of EU foreign policy. Notes Internacionals CIDOB, 268, 1-5.

5. Gordon, N. (2022). Palestinian universities are once again under attack. Breaking News, World News and Video from Al Jazeera.

6. Herbst J., Aslund A., & Kramer D. J. (2022). Global strategy 2022: Thwarting Kremlin aggression today for constructive relations tomorrow. Atlantic council.

7. Kelly, A. (2021). Measuring competition and competitiveness. In Dynamic Management and Leadership in Education (pp. 218-224). Routledge.

8. Kem, D.D. (2022). Personalised and adaptive learning: Emerging learning platforms in the era of digital and smart learning. International Journal of Social Science and Human Research, 05(02).

9. Kretzmer, D., & Ronen, Y. (2021). International Human Rights Law. In The Occupation of Justice (pp. 83-98). Oxford University Press.

10. Mas-Verdu, F., Roig-Tierno, N., Nieto-Aleman, P.A., & Garcia-Alvarez-Coque, J.-M. (2020). Competitiveness in European regions and top-ranked universities: Do local universities matter? Journal of Competitiveness, 12(4), 91-108.

11. Rajab, K.D. (2018). The effectiveness and potential of E-learning in war zones: An empirical comparison of face-to-face and online education in Saudi Arabia. IEEE Access: Practical Innovations, Open Solutions, 6, 6783-6794.

12. Saienko, V., Kurysh, N., & Siliutina, I. (2022). Digital competence of higher education applicants: new opportunities and challenges for future education. Futurity Education, 2(1), 37-46.

13. Sapinski, A., & Ciupka, S. (2021). Pedagogical discourse in higher professional education of the future. Futurity Education, 1(1), 4-13.

14. Tsekhmister, Y. (2022). Education of the future: from post-war reconstruction to EU membership (Ukrainian case study). Futurity Education, 2(2), 42-52.

Размещено на Allbest.Ru