Проблема формування лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном: огляд зарубіжної теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема формування лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном: огляд зарубіжної теорії і практики

Ворохобіна Діана Леонідівна старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін, Дунайський інститут Національного університету «Одеська морська академія»

Анотація

Метою статті є узагальнення результатів досліджень і публікацій, у яких висвітлено особливості змісту, формування та розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у зарубіжній педагогічній теорії і практиці. Автор робить висновок, що у зарубіжних публікаціях з проблеми лідерства наголошується на тому, що для фахівців судноводіння важливе значення має розвиток навичок приймати раціональні рішення та вирішувати складні ситуації.

Важливою ознакою набуття статусу лідера є здатність капітана судна до командної роботи та згуртування команди.

Автором визначено досить широкий спектр компетенцій, що мають демонстрували лідери в умовах професійної управлінської діяльності. Ці компетенції мають бути притаманними й керівництву суднових команд - фахівцям з навігації та управління судном. Йдеться про здатність до комплексного бачення проблеми та цілепокладання, навички міжособистісного спілкування, самопізнання та технічної компетентності щодо специфіки діяльності, до якої залучений лідер. Крім того, загальновизнаними для лідерів є такі компетенції, як чесність, комунікативність, технічна компетентність, усвідомлення та прийняття різноманітності світу, здатність до розвитку інших, орієнтація на результат, управління змінами, навички міжособистісного спілкування, вирішення проблем, прийняття рішень, політична обізнаність, стратегічне мислення, орієнтація на клієнта, ділові навички, лідерство в команді, навички впливу, управління конфліктами, емоційний інтелект, соціальна та екологічна відповідальність, відкритість до культури організації, почуття гумору та відкритість до інновацій.

Узагальнення змісту публікацій з проблеми лідерства дозволило автору зробити висновок, що для ефективного лідерства важливими є також когнітивні компетенції, зокрема дивергентне та критичне мислення, креативність, здатність до аналізу і вирішення проблем, стратегічне мислення, аналітичні навички та математичні здібності.

Професія судноводія відноситься до декількох типів: «людина - людина», «людина - техніка». З огляду на це для представників професій цих типів важливе значення мають функціональні компетенції - кваліфікація та навички, необхідні для щоденного вирішення проблем або виконання конкретної діяльності.

Ключові слова: лідерська компетентність; лідерські якості та властивості; фахівці з навігації та управління судном; професійна підготовка; майбутні судноводії.

Abstract

The problem of forming leadership competence to future specialists in navigation and ship handling: a review of foreign theory and practice

Diana Leonidivna Vorohobina Senior lecture, the Department of Humanities, Danube Institute of National University «Odesa Maritime Academy»

The aim of the article is to summarize the results of research and publications highlighting the peculiarities of the content, formation and development of leadership competence of future specialists in navigation and ship handling in foreign pedagogical theory and practice. The author concludes that foreign publications on leadership emphasize that it is important for navigation professionals to develop the skills of making rational decisions and resolving complex situations.

An important feature of becoming a leader is the captain's ability to work as a team and to unite the crew.

The author identifies a fairly wide range of competencies that leaders should demonstrate in the context of professional managerial activity. These competencies should also be inherent in the ship's crew leadership - specialists in navigation and ship handling. It's about the ability to have a comprehensive vision of the problem and to set goals, interpersonal communication skills, self-knowledge, and technical competence in the specifics of the activity in which the leader is involved. In addition, such competencies as honesty, communication skills, technical competence, awareness and acceptance of the world's diversity, ability to develop others, result orientation, change management, interpersonal communication skills, problem solving, decision-making, political awareness, strategic thinking, customer focus, business skills, team leadership, influence skills, conflict management, emotional intelligence, social and environmental responsibility, openness to the organization's culture, sense of humor and openness to innovation are generally recognized for leaders.

Summarizing the content of publications on leadership, the author has concluded that cognitive competencies are also important for effective leadership, including divergent and critical thinking, creativity, ability to analyze and solve problems, strategic thinking, analytical skills, and mathematical abilities.

There are several types of navigator's profession: «man to man» and «man to technology». In view of this, some of the functional competencies - the qualifications and skills necessary to solve problems or perform specific activities on a daily basis - are important for representatives of these types of professions.

Keywords: leadership competence; leadership qualities; navigation and ship handling specialists; professional training; future navigators.

Постановка проблеми

Актуальність формування і розвитку лідерства фахівців з навігації та управління судном не викликає сумнівів, оскільки однією з важливих умов забезпечення охорони життя членів суднової команди і пасажирів, збереження суднового майна та вантажу, а також захисту морського середовища від негативного впливу судноплавства є системна підготовка фахівців у галузі річкового та морського транспорту до дій в екстремальних умовах плавання та аварійних ситуаціях. При настанні таких умов і ситуацій важливо, щоб капітан судна та його помічники своїми управлінськими діями забезпечити належний порядок на судні, ефективну взаємодію всіх членів екіпажу з метою запобігання паніки та некваліфікованих дій. Якщо на транспортному морському судні з відносно невеликим за чисельністю екіпажем, що складається з професійно підготовлених фахівців, ймовірність виникнення паніки є невеликою, то на великотоннажних суднах (пасажирських лайнерах, танкерах, експедиційних суднах, учбових, вантажопасажирських тощо) з великою кількістю людей, що не є членами суднового екіпажу, цілком можливим є виникнення цієї проблеми.

З огляду на це роль капітана, як керівника - лідера, набуває особливо важливого значення в екстремальних умовах. Саме ефективні управлінські дії капітана (або особи, яка його замінює) та його розпорядження, накази і вказівки є обов'язковими для виконання всіма членами екіпажу незалежно від місця знаходження судна - у відкритому морі чи в порту. Проте підходи до визначення змісту, умов формування та розвитку лідерської компетентності у зарубіжній науковій теорії і практиці залишаються різними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зміст і особливості професійної підготовки майбутніх судноводіїв та фахівців річкового і морського транспорту досить широко представлені у публікаціях авторів різних галузей наук. Зокрема неперервну професійну підготовку майбутніх судноводіїв у вищих морських навчальних закладах на засадах системного підходу представив О. Даниленко [1]. Дослідження проблем системи підготовки фахівців водного та морського транспорту виконано К. Ткаченком [2], а Л. Герганов визначив концептуальні засади професійного навчання кваліфікованих робітників морського профілю на виробництві [3]. Різноманітні аспекти проблеми удосконалення підготовки майбутніх фахівців у морських закладах вищої освіти на засадах діяльнісного, компетентнісного, технологічного та системного підходів розкрито у працях О. Безбаха, С. Волошинова, С. Єгорової, В. Кліндухової, М. Мусоріної, О. Тимофєєвої, В. Смелікової, О. Фролової, М. Шермана та інших.

Щодо розвитку лідерських якостей, формування лідерства та розвитку лідерської компетентності фахівців водного транспорту, то ці важливі питання також були предметом уваги окремих вчених, але досить фрагментарно. Зокрема у працях О. Безлуцької представлено характеристику теоретичних аспектів формування лідерських якостей офіцера-судноводія, а також психологічні основи розвитку лідерських якостей майбутніх судноводіїв у вищому навчальному закладі [4]. Особливості розвитку лідерства в судновому екіпажі було предметом уваги Є. Костирі, В. Топалова, Л. Позолотіна і В. Торського [5].

Важливі аспекти психологічного забезпечення розвитку лідерських якостей фахівців морського транспорту були предметом уваги Г. Криворотька [6] та П. Криворучко [7].

Однак вирішення наукового завдання щодо визначення особливостей формування лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у зарубіжній педагогічній теорії і практиці не було предметом окремого дослідження.

Метою статті є узагальнення результатів досліджень і публікацій, у яких висвітлено особливості змісту, формування та розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у зарубіжній педагогічній теорії і практиці.

Виклад основного матеріалу

У зарубіжній педагогічній теорії і практиці лідерство розглядається переважно у двох аспектах - статичному і процесному. В основу цих аспектів покладено прояв лідерських якостей особистості. Наявність статичного аспекту продукує процесний аспект. Відповідно до основних видів діяльності (індивідуальна та групова) виокремлюють два види лідерства - індивідуальне та організаційне. Індивідуальне лідерство передбачає, що суб'єктом прояву лідерства є окрема особистість. В цьому випадку лідерство може реалізовуватися стосовно себе (саморозвиток особистості), так і відносно інших особистостей. Індивідуальне лідерство є первинним відносно організаційного. Щодо організаційного (або інституційного) лідерства, то суб'єктом його прояву є організація. Прояв організаційного лідерства може здійснюватися як безпосередньо стосовно себе (саморозвиток організації), так і стосовно інших організацій.

У зарубіжній педагогічній теорії і практиці [8; 9; 10; 11] відповідно до основних видів суспільної діяльності та соціального управління визначаються політичне, державне (адміністративне), підприємницьке (бізнес), громадське (соціальне), освітнє та інші типи лідерства. Щодо судноводіїв та типу лідерства представників цієї професії, то капітан судна - це лідер, який керує діями всіх членів екіпажу, тобто йдеться про соціальне лідерство. Крім цього, відповідно до обов'язків капітана, він здійснює адміністративні повноваження (адміністративне лідерство); забезпечує безпечне плавання та збереження команди корабля (управлінське лідерство), з ефективну роботу всіх служб на кораблі; дбає про організацію аварійно-рятувальних робіт під час отримання сигналу лиха з іншого корабля.

Результати узагальнення наукових джерел вказують на те, що найбільш поширеними є три основні теоретичні підходи до розуміння лідерства [11;12]: харизматичний, ситуаційний та синтетичний.

Відповідно до харизматичного підходу лідером може бути той, хто володіє певними особистісними якостями і спроможний організувати інших для ефективної діяльності. В основу харизматичного підходу покладено віру і повагу до лідера, вплив його харизми на діяльність інших людей. Харизматичний лідер є ототожненням ціннісних орієнтацій певної соціальної групи (колективу), зокрема команди судна, які для нього є домінуючими над власними інтересами, а власні цінності харизматичний лідер трансформує в загально групові інтереси [11;12]. Харизматичному лідеру притаманні високі розумові здібності, комунікабельність і життєва мудрість.

Відповідно до ситуаційного підходу лідерами стають завдяки різним ситуаційним чинникам, а для ефективного управління і керівництва вирішальну роль мають потреби і особисті якості підлеглих, характер виконуваних ними завдань, їхні потреби, рівень поінформованості.

Дослідженнями Ф. Фідлера (австрійський психолог, автор теорії ефективного лідерства) встановлено три основні чинники, які детермінують «сприятливість» ситуацій: взаємовідносини між лідером і підлеглими; структура виконуваного завдання; сила влади (або повноважень) відповідно до офіційної позиції лідера [13; 14].

Щодо синтетичного підходу, то лідерство розглядається як сумісна групова діяльність, як процес організації міжособистісних відносин в групі, а лідер є суб'єктом управління цим процесом. За змістом діяльності виокремлюють лідера-натхненника, лідера-виконавця, та одночасно лідер- натхненника і лідера-виконавця). За характером діяльності лідери можуть бути універсальними або ситуаційними, а за стилем лідерства - авторитарними, демократичними або ліберальними.

У зарубіжних публікаціях з проблеми лідерства [15] наголошується на тому, що для фахівців судноводіння важливе значення має розвиток навичок приймати раціональні рішення та вирішувати складні ситуації. Капітан морського судна має навчитися делегувати деякі повноваження членам суднової команди, довіряти їй і керувати нею, щоб досягти місця призначення судна.

Важливою ознакою набуття статусу лідера є здатність капітана судна до командної роботи та згуртування команди (тимбілдинг або командотворення, англ. Team building - побудова команди).

Оскільки мореплавство є екстремальною професією, бо відкрите море ніколи не буває спокійним надовго і ризики для безпечної експлуатації суден існують завжди, тому фахівцям із судноплавства потрібно бути спритними і вміти швидко адаптуватися, щоб у складних і непередбачуваних умовах демонструвати здатність до чіткого планування дій і, відповідно, виконання (реалізації) цього плану. Тому для майбутніх фахівців з навігації і управління судном важливою лідерською рисою є здатність до планування [16].

Автори публікацій з проблеми лідерства [17] наголошують, що керівник, якщо він прагне на роль лідера, повинен розуміти свою команду, знати її потенціал та можливості. Це в повній мірі стосується і капітана судна. Кожен з членів суднової команди має свою роль на судні, виконує свої обов'язки за посадою і часто бере участь у процесі прийняття рішень або наданні пропозицій щодо формування спільного рішення. Водночас роль капітана судна, як лідера полягає в тому, щоб керувати своєю командою, щоб прийняти остаточне рішення. У цьому полягає здатність керівника-лідера до динамічного прийняття рішень.

Доцільно також розглянути компетенції, що мають демонстрували лідери в умовах професійної управлінської діяльності. Ці компетенції мають бути притаманними й керівництву суднових команд - фахівцям з навігації та управління судном. За висновками дослідників [18], які за допомогою теоретичних та емпіричних методів визначили обов'язкові лідерські навички для ефективного лідерства, основними з них є здатність до комплексного бачення проблеми та цілепокладання, навички міжособистісного спілкування, самопізнання та технічної компетентності щодо специфіки діяльності, до якої залучений лідер. Крім того, загальноприйнятими для лідерів є такі компетенції, як чесність, комунікативність, технічна компетентність, усвідомлення та прийняття різноманітності світу, здатність до розвитку інших, орієнтація на результат, управління змінами, навички міжособистісного спілкування, вирішення проблем, прийняття рішень, політична обізнаність, стратегічне/візійне мислення, орієнтація на клієнта, ділові навички, лідерство в команді, навички впливу, управління конфліктами, емоційний інтелект, соціальна та екологічна відповідальність, відкритість до культури організації, почуття гумору та відкритість до інновацій [9; 18; 19]

Узагальнення змісту публікацій з проблеми лідерства [20; 21] дозволяє зробити висновок, що для ефективного лідерства важливими є також когнітивні компетенції, зокрема дивергентне та критичне мислення, креативність, здатність до аналізу і вирішення проблем, стратегічне мислення, аналітичні навички та математичні здібності.

Професія судноводія відноситься до декількох типів: «людина - людина», «людина - техніка». З огляду на це деякі вчені наголошують на тому, що для представників професій цих типів важливе значення мають функціональні компетенції - кваліфікація та навички, необхідні для щоденного вирішення проблем або виконання конкретної діяльності. До них належать мовні та комунікативні навички, технологічні навички (ремонт, налагодження, обслуговування технологічного обладнання, машин, установок, транспортних засобів, обслуговування електрообладнання, приладів, апаратів), мультикультурні компетенції (знання загальної та інших культур, іноземних мов тощо), здібності до навчання та особистісний розвиток, навички планування кар'єри, управлінські навички та навички прийняття рішень [20; 21]. Крім того, іншими функціональними компетенціями, які формують лідерство фахівців з управляння судном є навички міжнародного середовища та навички глобалізації [9; 19; 22]. Це обумовлено особливостями міжнародного та світового судноплавства. У сучасному глобалізованому світі водний транспорт завдяки своїм перевагам (собівартістю, обсягами, габаритністю тощо) забезпечує близько 70 % міжнародного товарообігу, а в острівних державах - Великобританії, Японії і Австралії - майже 100 % [1].

Ще один важливий блок компетенцій судноводіїв стосується навичок, які дозволяють фахівцям цієї професії встановлювати та підтримувати стосунки з іншими: рефлексія, самопрезентація, навички міжособистісного спілкування, навички командної роботи, здатність до співчуття, чесність, навички мобілізації, особисті та соціальні цінності а також етична поведінка [20].

Також для розв'язання проблеми формування лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном важливим є визначення чинників, які в умовах навчального, квазіпрофесійного або професійного середовища впливають на формування і розвиток компетенцій лідера.

Узагальнення літератури з проблеми дослідження дозволило виявити такі передумови: наявність первинної соціалізації, знання специфіки професійної діяльності, можливість отримання консультацій, характеристика середовища та попередній досвід роботи [21]. Крім того, іншими важливим чинниками формування лідерства є вторинна соціалізація (освіта, друзі) [23], наставництво, коучинг і навчання на робочому місці [8], семінари, індивідуальні тренінги [24], курси підвищення кваліфікації та самостійний професійний і особистісний розвиток.

Отже, лідерська компетентність фахівців з навігації та управління судном є однією з найважливіших у структурі готовності до професійної діяльності. Про це наголошується в міжнародних актах (Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року й однойменного Кодексу із змінами і доповненнями, внесеними Манільськими поправками від 25 червня 2010 року). Зазначається, що офіцери суднової команди, зокрема капітани суден та їхні помічники (фахівці з навігації та управління судном) повинні володіти уміти застосувати управлінські навички керівника, демонструвати вміння працювати в команді, застосовувати методи управління завданнями і робочим навантаженням членів суднової команди, використовувати методи ефективного управління ресурсами навігаційного містка (у тому числі й ресурсами суднової команди - персоналом), приймати рішення з урахуванням досвіду роботи у складі суднової команди. Також серед вимог до керівного складу суднової команди визначено й інші професійно-особистісні властивості та риси, зокрема впевненість, емоційний інтелект, високий рівень мотивації, впевненість у своїх силах та оптимізм, професіоналізм та відповідальність, робочий авторитет, особиста ефективність, навички ведення переговорів, харизматичність та вміння вибудовувати комунікації, здійснювати менеджмент та мотивацію персоналу суднової команди тощо [25].

Майбутні судноводії у контексті лідерства повинні вміти також піклуватися про здоров'я, безпеку підлеглих і членів екіпажу; здійснювати планування, координацію, розподіл і призначення персоналу; забезпечувати виконання встановлених дисциплінарних правил; підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, взаємодопомоги, доброзичливості та толерантності; забезпечувати дотримання громадянських і загальнолюдських прав, а також цінностей [25].

Узагальнення наукових джерел [1-3] та матеріалів публікацій [26] дозволяють стверджувати, що капітан судна повинен вміти переконувати інших діяти за його вказівками та виконувати його розпорядження. Він повинен бути лідером у питаннях етичної поведінки та бути прикладом, який наслідуватиме весь склад суднової команди.

Проблема лідерства актуалізується також у положеннях Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (SOLAS, від англ. International Convention for the Safety of Life at Sea;) та Конвенції ООН у морському праві.

Наголошується зокрема, що посада капітана судна передбачає виконання обов'язків, що визначаються не тільки державою, під прапором якої йде судно, але й державами, в яких розташовані морські порти. Зокрема у Конвенції SOLAS (розділ V, правило 34 «Безпека судноводіння та попередження небезпеки») зазначається, що капітан і вахтовий помічник капітана, який несе ходову навігаційну вахту, у разі небезпеки повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки судна, безпеки людей на судні і для забезпечення безпеки мореплавання (судноводіння) та захисту морського навколишнього середовища.

лідерський компетентність управління судно

Висновки

Отже, лідерська компетентність є важливою комплексною характеристикою готовності фахівців з навігації та управління судном до професійної діяльності. Це підтверджують результати узагальнення наукових джерел з проблеми формування і розвитку лідерства, положень міжнародних нормативних актів з питань підготовки та дипломування фахівців морської транспортної галузі. Зміст лідерської компетентності майбутніх судноводіїв охоплює широкий спектр знань психології роботи з членами суднової команди, управління людськими ресурсами, комунікації, командотворення, уміння та навички підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, толерантності, взаємодопомоги, мотивації персоналу, а також організаторські, професійно-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові властивості.

Перспективами подальших досліджень є визначення діагностичного апарату для з'ясування стану сформованості лідерської компетентності у майбутніх фахівців з навігації та управління судном.

Література

1. Даниленко О.Б. Неперервна професійна підготовка майбутніх судноводіїв у вищих морських навчальних закладах: теорія і практика: монографія. Запоріжжя: АА Тандем, 2020. 564 с.

2. Ткаченко К. Дослідження проблем системи підготовки фахівців водного та морського транспорту. Економічний аналіз. 2012. Вип. 10. Ч. 2. С. 71-74.

3. Герганов Л.Д. Теоретичні і методичні засади професійної підготовки кваліфікованих робітників морського транспорту на виробництві: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. Київ, 2016. 485 с.

4. Безлуцька О.П. Лідерські якості офіцера-судноводія: теоретичний аспект. Інноваційна педагогіка. Випуск 14. Т. 1. 2019. С. 28-32.

5. Костиря Є.В., Топалов В.П., Позолотін Л.А., Торський В.Г. Лідерство в судовому екіпажі = Leadershsip: навчальний посібник. Одеса: Астропринт, 2011. 128 с.

6. Криворотько Г.С. Психологічна характеристика особливих умов діяльності моряків далекого плавання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2 (1), 2012. С. 400-408.

7. Криворучко П.П. Психологічне забезпечення професійної діяльності корабельних спеціалістів у тривалому плаванні: дис. ... канд. психол. наук: 20.02.02. Київ: Київський військовий гуманітарний ін-т, 1998. 263 с.

8. Allio R.J. (2005). Leadership development: teaching versus learning. Management Decision, Vol. 43, No. 7/8, pp. 1071-1077.

9. Jokinen T. (2005). Global leadership competencies: a review and discussion. Journal of European Industrial Training, Vol. 29, № 3, pp. 199-216.

10. Rappe C., Zwick T. (2007). Developing leadership competence of production unit managers. Journal Management Development, Vol. 26, № 4, pp. 312-330.

11. Нестуля О.О., Нестуля С.І., Кононец Н.В. Основи лідерства: електронний посібник для самостійної роботи студентів. Полтава: ПУЕТ, 2018. 241 с.

12. Скібіцька Л.І. Лідерство та стиль роботи менеджера: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. 192 с.

13. Fiedler Fred E. (1970). Personality, motivational systems, and behavior of high and low LPC persons (p. 38). Washington: University of Washington.

14. Fiedler, Fred Edward. (1967). Theory of Leadership Effectiveness. New York: McGraw-Hill Inc., US.

15. Walumbwa F.O., Hartnell C.A., Oke A. (2010). Servant leadership, procedural justice climate, service climate, employee attitudes, and organizational citizenship behavior: A crosslevel investigation. Journal of Applied Psychology, 95, 517-529.

16. Bono J.E., Judge T.A. (2004). Personality and transformational and transactional leadership: A meta-analysis. The Journal of Applied Psychology, 89, 901-910.

17. Reed L.L., Vidaver-Cohen D., Colwell S.R. (2011). A New Scale to Measure Executive Servant Leadership: Development, Analysis, and Implications for Research. Journal of Business Ethics, 101, 415-434.

18. Thach E., Thompson K.J. (2007). Trading places - Examining leadership competencies between for-profit vs. Public and non-profit leaders. Leadership & Organization Development Journal, Vol. 28, № 4, pp. 356-375.

19. Harris P.R. (2001). Ensuring European leadership in the global marketplace. European Business Review, Vol. 13, № 6, pp. 336-345.

20. Medves Z. (2006). Informativni in formativni nivo v kurikularnem nacrtovanju. Vzgoja in izobrazevanje, Let. 37, st. 1, pp. 19-21.

21. Svetlik I. (2005). O kompetencah. V: Pezdirc M.S. (ur.). Kompetence v kadrovski praksi, pp. 12-27. Ljubljana: GV izobrazevanje.

22. Manning T.T. (2003). Leadership Across Cultures: Attachment Style Influences. Journal of Leadership & Organizational Studies, Vol. 9, № 3, pp. 20-30.

23. Cugmas Z. (1991). Vpliv izobrazevalnega okolja na otrokovo samovrednotenje in razumevanje kognitivne kompetence. Sodoba pedagogika, Vol. 5, № 6, pp. 287-309.

24. Rappe C., Zwick T. (2007). Developing leadership competence of production unit managers. Journal Management Development, Vol. 26, № 4, pp. 312-330.

25. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року: Документ від 07 липня 1978 р. № 995_053. База даних «Законодавство України».

26. Сорока О.М. Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Організація колективної діяльності та лідерство». Ізмаїл, 2019. 92 с.

References

1. Danylenko O.B. Neperervna profesiina pidhotovka maibutnikh sudnovodiiv u vyshchykh morskykh navchalnykh zakladakh: teoriia i praktyka [Continuing professional training of future navigators in maritime higher education institutions: theory and practice]: monohrafiia. Zaporizhzhia: AA Tandem, 2020. 564 s. [in Ukrainian].

2. Tkachenko K. Doslidzhennia problem systemy pidhotovky fakhivtsiv vodnoho ta morskoho transportu [Research of the problem of the system of training of water and sea transport specialists]. Ekonomichnyi analiz. 2012. Vyp. 10. Ch. 2. S. 71-74. [in Ukrainian].

3. Herhanov L.D. Teoretychni i metodychni zasady profesiinoi pidhotovky kvalifikovanykh robitnykiv morskoho transportu na vyrobnytstvi [Theoretical and methodical bases for professional training of qualified sea transport workers on production]: dys. ... d-ra ped. nauk: 13.00.04. Kyiv, 2016. 485 s. [in Ukrainian].

4. Bezlutska O.P. Liderski yakosti ofitsera-sudnovodiia: teoretychnyi aspekt [Leadership skills of a ship navigator officer: theoretical aspect]. Innovatsiinapedahohika. Vypusk 14. T. 1. 2019. S. 28-32. [in Ukrainian].

5. Kostyirya E.V., Topalov V.P., Pozolotin L.A., Torskiy V.G. Liderstvo v sudovom ekipazhe. Leadershsip [Leadership in the ship's crew. Leadership]: uchebnoe posobie. Odessa: Satroprint, 2011. 128 s. [in Ukrainian].

6. Kryvorotko H.S. Psykholohichna kharakterystyka osoblyvykh umov diialnosti moriakiv dalekoho plavannia [Psychological characteristics of special conditions for seafarers in long-distance voyage]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 2 (1)'2012. S. 400-408. [in Ukrainian].

7. Kryvoruchko P.P. Psykholohichne zabezpechennia profesiinoi diialnosti korabelnykh spetsialistiv u tryvalomu plavanni [Psychological support for the professional activity of shipboard specialists in a long voyage]: dys. ... kand. psykhol. nauk: 20.02.02. Kyiv: Kyivskyi viiskovyi humanitarnyi in-t, 1998. 263 s. [in Ukrainian].

8. Allio R.J. (2005). Leadership development: teaching versus learning. Management Decision, Vol. 43, № 7/8, pp. 1071-1077. [in English].

9. Jokinen T. (2005). Global leadership competencies: a review and discussion. Journal of European Industrial Training, Vol. 29, № 3, pp. 199-216. [in English].

10. Rappe C., Zwick T. (2007). Developing leadership competence of production unit managers. Journal Management Development, Vol. 26, № 4, pp. 312-330. [in English].

11. Nestulia O.O., Nestulia S.I., Kononets N.V. Osnovy liderstva: elektronnyi posibnyk dlia samostiinoi roboty studentiv. - Poltava: PUET, 2018. - 241 s. [in English].

12. Skibitska L.I. Liderstvo ta styl roboty menedzhera: Navchalnyi posibnyk [Leadership and the manager's work style: A study guide.]. - K.: Tsentr uchbovoi literatury, 2009. - 192 s. [in Ukrainian].

14. Fiedler, Fred Edward. (1967). Theory of Leadership Effectiveness. New York: McGraw-Hill Inc., US. [in English].

15. Walumbwa F.O., Hartnell C.A., Oke A. (2010). Servant leadership, procedural justice climate, service climate, employee attitudes, and organizational citizenship behavior: A crosslevel investigation. Journal of Applied Psychology, 95, 517-529. [in English].

16. Bono J.E., Judge T.A. (2004). Personality and transformational and transactional leadership: A meta-analysis. The Journal of Applied Psychology, 89, 901-910. [in English].

17. Reed L.L., Vidaver-Cohen D., Colwell S.R. (2011). A New Scale to Measure Executive Servant Leadership: Development, Analysis, and Implications for Research. Journal of Business Ethics, 101, 415-434. [in English].

18. Thach E., Thompson K.J. (2007). Trading places - Examining leadership competencies between for-profit vs. Public and non-profit leaders. Leadership & Organization Development Journal, Vol. 28, № 4, pp. 356-375. [in English].

19. Harris P.R. (2001). Ensuring European leadership in the global marketplace. European Business Review, Vol. 13, № 6, pp. 336-345. [in English].

20. Medves Z. (2006). Informativni in formativni nivo v kurikularnem nacrtovanju. Vzgoja in izobrazevanje [Informative and formative level in curriculum planning. Upbringing and education], Let. 37, st. 1, pp. 19-21. [in Slovenian].

21. Svetlik I. (2005). O kompetencah. Kompetence v kadrovski praksi [About competences. Competence in personnel practices], pp. 12-27. [in Bulgarian]

22. Manning T.T. (2003). Leadership Across Cultures: Attachment Style Influences. Journal of Leadership & Organizational Studies, Vol. 9, № 3, pp. 20-30. [in English].

23. Cugmas Z. (1991). Vpliv izobrazevalnega okolja na otrokovo samovrednotenje in razumevanje kognitivne kompetence. Sodoba pedagogika, Vol. 5, № 6, pp. 287-309. [in English].

24. Rappe C., Zwick T. (2007). Developing leadership competence of production unit managers. Journal Management Development, Vol. 26, № 4, pp. 312-330. [in English].

25. Mizhnarodna konventsiia pro pidhotovku i dyplomuvannia moriakiv ta nesennia vakhty 1978 roku [International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers, 1978]: Dokument vid 07 lypnia 1978 r. № 995_053. Baza danykh «Zakonodavstvo Ukrainy». [in Ukrainian].

26. Soroka O.M. Konspekt lektsii z navchalnoi dystsypliny «Orhanizatsiia kolektyvnoi diialnosti ta liderstvo» [Synopsis of lectures on the academic discipline "Organization of collective activity and leadership"]; Izmail, 2019. 92 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru