Сутність поняття "комунікативні уміння"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки Національного університету біоресурсів і природокористування України

Сутність поняття «комунікативні уміння»

Ален Зінорук, аспірант

Статтю присвячено розкриттю змісту поняття “комунікативні уміння", а також споріднених дефініцій з метою вдосконалення наявного категоріального апарату.

Досліджено та систематизовано різні підходи вітчизняних фахівців до визначення наступних близьких або тотожних за змістом понять: “комунікативні уміння ", “комунікативні навички ", “комунікативні здібності", “комунікативні компетенції", “комунікативна компетентність". З'ясовано, що в широкому розумінні поняття “комунікативні уміння "у вітчизняній науковій літературі часто застосовується як синонім комунікативних компетенцій або комунікативної компетентності. У вузькому розумінні комунікативні уміння розглядаються як надбудова над базисом комунікативних навичок, а загальне змістове поле цих двох дефініцій відповідає змістовому полю поняття “комунікативна компетентність".

Ключові слова: комунікативні уміння; комунікативні навички; комунікативні здібності; комунікативні компетенції; комунікативна компетентність.

Alen Zinoruk, Postgraduate Student of the Pedagogy Department, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

The essence of the concept “communicative skills”

The article is devoted to the disclosure of the essence of the concept “communicative skills " as well as related definitions in order to improve the existing categorical apparatus.

Keywords: communicative skills; communicative attainments; communicative abilities; communicative competences; communicative competence.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах становлення новітньої соціально-економічної парадигми, відомої, як Індустрія 4.0, на перший план у системі ключових компетенцій фахівця виходять комунікативні уміння та креативні компетенції. Прискорена динаміка соціально-економічних систем становить до фахівця такі вимоги, як адаптивність до змін у соціальному оточенні, здатність до ефективної роботи з інформаційними джерелами та до обміну інформацією, уміння чітко і без можливості подвійних трактувань доносити свою думку до аудиторії чи окремого контрагента. В сучасному розумінні саме гуманітарний розвиток студентів розглядається як ключова складова системи вищої освіти [2].

Компетентнісний підхід, що став основою трансформації сучасної вітчизняної вищої освіти, передбачає чітке виокремлення комунікативних компетенцій. Традиційна система освіти в сучасних умовах демонструє недієвість, оскільки сучасному фахівцеві недостатньо набути певного комплексу професійних знань та умінь, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці. Професійні знання та уміння сьогодні зазнають прискорених змін, тому для фахівця більш важливими є наявність комунікативних умінь, творчих компетенцій, а також здатність до перманентного професійного зростання у процесі безперервного опанування професійними знаннями, що постійно оновлюються.

З огляду на це, завдання чіткого визначення змістового наповнення дефініції “комунікативні уміння” видається актуальним і своєчасним завданням.

Аналіз основних досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій літературі часто застосовуваними є близькі або тотожні за змістом категорії “комунікативні уміння”, “комунікативні навички”, “комунікативні здібності”, “комунікативні компетенції”, “комунікативна компетентність”. Зміст зазначених дефініцій, застосовуваних стосовно до вищої освіти, досліджувався низкою фахівців, такими як: М. Айзенбарт [1], Т Каменєва [3], І. Максименко та Т. Шепеленко [4], Л. Пляка [5], Г Сегач [6], Л. Тригуб та І. Власенко [7], що сформулювали визначення, як загальних дефініцій, так і підкатегорій відповідно до окремих спеціальностей.

Утім, робіт, присвячених визначенню змістових полів зазначених дефініцій та їх співвідношення, досі ще бракує, що і становить нерозв'язану частину загальної проблеми, що є предметом пропонованого дослідження.

Враховуючи вищесказане, мету статті формуємо як окреслення змісту поняття “комунікативні уміння”, а також споріднених дефініцій, що має на меті вдосконалення наявного категоріального апарату.

Виклад основного матеріалу

Ситуація, що склалася у вітчизняній науковій літературі навколо понять “комунікативні уміння”, “комунікативні навички”, “комунікативні здібності” та близьких за змістом або тотожних, таких як “комунікативні компетенції” та “комунікативна компетентність”, частково зумовлена їх походженням із закордонної освітньої практики, що призвело до виникнення комплексу споріднених чи синонімічних понять, що частково або повністю замінюють одне одного. Однак з огляду на те, що змістовні відтінки та змістовні поля значень зазначених понять мають певні відмінності, доцільно дослідити різні підходи до їх визначення у науковій практиці.

Дослідниця Т Каменєва, аналізуючи комунікативні уміння як складову частину професійного мовлення психолога, використовує у своїй статті дефініції “комунікативні уміння” та “комунікативні компетенції” як тотожні. Автор розглядає комунікативні уміння, як складник поняття “мовленнєва компетенція” (“мовленнєва компетентність”), що визначається, як основа професійних компетенцій фахівців будь-яких галузей та визначальний фактор професійної конкурентоспроможності на ринку праці. У процесі дослідження вона також аналізує споріднені категорії мовленнєвої компетенції, що дає змогу більш чітко окреслити змістовне поле зазначеного поняття, зокрема, автором проаналізовано категорії мовленнєвої майстерності, мовленнєвих навичок, комунікативної культури, комунікативної функції, комунікативних ознак культури мовлення, комунікативної доцільності мовлення, комунікативних якостей мовлення, мовленнєвої поведінки, мовленнєвої діяльності, мовленнєвого спілкування та ін. [3].

Ланцюжки дефініцій, побудованих Т. Каменєвою, несе суттєву користь для розуміння глибини змістовних полів надкатегорії мовленнєвої компетенції та підкатегорії комунікативних компетенцій. Результатом проведеного нею дослідження стало визначення комплексу психолого-педагогічних, соціально-психологічних та загальнопсихологічних умов, що зумовлюють успішне формування мовленнєвої компетенції. Утім, детально аналізуючи споріднені категорії, чіткого визначення поняття “комунікативні уміння” Т. Каменєва не дає [3].

Натомість, М. Айзенбарт, розглядаючи у своїй статті поняття соціально-комунікативної компетенції, тісно пов'язує між собою поняття “соціальна компетенція” та “комунікативна компетенція”. Під соціальною компетенцією автор розуміє здатність до співпраці, наявність комунікативних навичок, громадянських і соціальних цінностей, уміння визначати особисті ролі в соціумі та долати проблеми в тих чи тих життєвих ситуаціях, а також мобільність у різних соціальних умовах. Необхідно відзначити, що М. Айзенбарт, посилаючись на закордонних учених, комунікативну компетенцію трактує як:

- комплекс знань про систему мови та її одиниці;

- здатність людини до спілкування вербальними засобами в різних видах мовленнєвої діяльності відповідно до поставлених комунікативних завдань, а також здатність формулювати, розуміти та інтерпретувати висловлювання.

До її складників він відносить:

- володіння комунікативними технологіями;

- намагання зрозуміти проблеми та особливості контрагентів у комунікації;

- уміння розуміти невербальні компоненти: інтонації, міміку, жести;

- здатність попереджувати та врегульовувати конфлікти;

- практичні навички ораторського мистецтва;

- багатство словникового запасу;

- володіння нормами етики та етикету;

- здатність до емпатії;

- навички активного слухання;

- здатність виразно, але не надмірно застосовувати засоби невербальної комунікації;

- грамотне та стилістично внормоване писемне мовлення;

- здатність до аргументації думок;

- розвинене усне мовлення [1].

Формування соціально-комунікативної компетенції М. Айзенбарт розглядає як важливу психолого- педагогічну та соціальну проблему, неодмінну умову успішного навчання та самореалізації особистості, запоруку її нормального психологічного розвитку. Автор наводить таке визначення соціально-комунікативної компетенції особистості - це інтегральна базова характеристика, що відбиває рівень уміння контактувати чи взаємодіяти з іншими людьми; дає можливість ефективно впливати на поведінку людей у середовищі спілкування; забезпечує оволодіння суспільною реальністю за рахунок використання комунікативних механізмів [1].

І. Максименко та Т. Шепеленко використовують дефініцію “комунікативні уміння”, розглядаючи її як властивість особистості, що ґрунтується на здібностях, характерологічних рисах та вольових якостях [4].

У дисертаційній роботі Г. Сегач використовує поняття “комунікативні уміння”, що визначаються як інтегративна властивість особистості, яка набувається на основі раніше засвоєних навичок і знань та виявляється у здатності здійснювати комунікативну діяльність у нових умовах. Автор підкреслює, що вважає комунікативні уміння утворенням більш високого порядку, ніж комунікативні навички, оскільки саме комунікативні уміння є завершальною стадією формування навичок [6].

З цією думкою варто погодитися, оскільки наявність знань та навичок слугує базисом, необхідним для формування умінь як адаптивного комплексу компетенцій, що дають змогу успішно провадити діяльність в умовах змінного середовища.

Л. Пляка в своїй статті послуговується дефініцією “комунікативні здібності”, які, на думку автора, відіграють важливу роль в соціалізації індивіда, в його психологічному розвитку, а також у набутті необхідних форм соціальної поведінки. Комунікативні здібності поділяються на дві групи: володіння технікою контакту та спілкування та уміння користуватися особистішими комунікативними властивостями у процесі спілкування [5].

Л. Тригуб та І. Власенко розглядають комунікативні уміння як здійснення опосередкованої та безпосередньої взаємодії, уміння грамотно і правильно пояснювати свою думку і адекватно сприймати ту інформацію, що передає партнер у процесі спілкування. Розвиток комунікативних умінь зумовлений особистісними новоутвореннями не тільки у сфері інтелекту, але й у сфері особистісних характеристик, що мають особливе значення для професійної діяльності [7].

При цьому комунікативні навички Л. Тригуб та І. Власенко розглядають як свідомі, проте автоматизовані дії, які сприяють швидкому відбиттю у свідомості людини комунікативних ситуацій та визначають успішність сприйняття та розуміння об'єктивної реальності і відповідного впливу на неї у процесі комунікації. Автори визначають комунікативні навички як характеристику, що демонструє механізми взаємодії індивіда з іншими людьми у процесі комунікації, показує, чи правильно він їх розуміє та транслює дані, отримані від світу, навколишніх та самого себе. Крім того, Л. Тригуб та І. Власенко розрізняють комунікативні навички та навички, що сприяють ефективному спілкуванню. Останнє поняття вони розглядають як більш широке, тобто його змістовне поле повністю охоплює поняття комунікативних навичок, а крім того, також містить здатність переконувати, уміння слухати, навички об'єктивно оцінювати людей та ін. Автори зазначають, що комунікативні уміння та комунікативні навички - це різні рівні оволодіння комунікативною діяльністю щодо оцінки ситуації, в якій відбувається спілкування. Систематизуємо різні підходи до трактування зазначених споріднених дефініцій за допомогою таблиці.

Аналіз різних підходів до визначення поняття “комунікативні уміння” дає підставу зробити висновок, що зазначена дефініція використовується різними авторами як у широкому, так і в більш вузькому значенні. У широкому трактуванні дефініція “комунікативні здібності” є за своїм змістовним полем тотожною поняттю “комунікативні компетенції” (“комунікативна компетентність”).

У більш вузькому розумінні комунікативні уміння відрізняються від комунікативних навичок. Співвідношення останніх двох дефініцій є доволі складним, оскільки вони, з одного боку, поділяють змістовне поле певної надкатегорії, яку як раз можна назвати комунікативною компетентністю або комплексом комунікативних компетенцій, а з іншого - можуть розглядатись, як базис (комунікативні навички) та надбудова (комунікативні уміння). На рис. 1 представлено модель співвідношення змістовних полів зазначених дефініцій.

поняття комунікативне уміння

Таблиця 1.

1. Aizerbart, M. M. (2017). Sutnist poniattia “sotsialno- komunikatyvna kompetentsiia” v suchasnii naukovii paradyhmi [The essence of the concept of “social- communicative competence” in the modern scientific paradigm]. Young Scientist. No. 4.3 (44.3). pp. 1-4. [in Ukrainian].

2. Isaieva, O. & Shainer, H. (2021). Humanitarnyi rozvytok studentiv yak skladova systemy vyshchoi osvity [Humanitarian development of students as a component of the higher education system]. Youth and market. No. 10 (196). pp. 58-62. [in Ukrainian].

3. Kamenieva, T. V. (2019). Komunikatyvni vminnia yak skladova profesiinoho movlennia psykholoha [Communicative skills as a component of professional speech of a psychologist]. Collection of scientific works “Problems of Modern Psychology ”. Vol. 15. pp. 221-228. [in Ukrainian].

4. Maksymenko, I. H. & Shepelenko, T. L. Teoretyko- metodychni zasady formuvannia komnktyvnykh umin studentiv u protsesi vyvchennia psykholoho- pedahohichnykh dystsyplin [Theoretical and methodological principles of forming students' communicative skills in the process of studying psychological and pedagogical disciplines]. Available at: https://bit.ly/3LvsGwc (Accessed 22 Feb. 2022). [in Ukrainian].

5. Pliaka, L. V. Psykholohichni osoblyvosti formuvannia komunikatyvnykh zdibnostei u maibutnikh provizoriv [Psychological features of the formation of communicative abilities in future pharmacists]. Available at: https://bit.lv/3KgZ4BE (Accessed 22 Feb. 2022). [in Ukrainian].

6. Sahach, H. M. (1999). Formuvannia komunikatyvnykhumin studentiv ekonomichnoho universytetu v protsesi vyvchennia psykholoho-pedahohichnykh dystsyplin [Formation of communicative skills of students of the University of Economics in the process of studying psychological and pedagogical disciplines]. Extended abstract of Doctor's thesis. Institute of Pedagogy and Psychology of Vocational Education. Uzhhorod, 12 p. Available at: https://bit.ly/3MzPA66 [in Ukrainian].

7. Tryhub, L. P. & Vlasenko, I. V (2019). Komunikatyvni navychky ta vminnia dlia efektyvnoho vyvchennia anhliiskoi movy samostiino [Communication skills and abilities for effective learning of English independently]. Scientific Bulletin of the International Humanities University. Series. Philology. No. 40. Vol.2. pp. 137-140. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru