Проблеми екологічного виховання молоді в Енцикліці "Laudato Si"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми екологічного виховання молоді в Енцикліці “Laudato Si”

Огірко Олег Васильович, доктор філософії, доцент, доцент кафедри філософії та педагогіки, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького, професор кафедри українознавства Інституту Східної Європи, Огірко Михайло Олегович доктор філософії, асистент кафедри оптики і видавничо-поліграфічної справи, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Анотація

Проблема екологічного виховання сучасної студентської молоді є досить актуальною в наш час. Неоголошена війна Росії проти України за останні 9 років неймовірно загострила екологічні виклики в Україні. Одним з найважливіших факторів, що впливають на виховання молоді, є формування екологічного мислення, екологічного світогляду та екологічної культури. Важливим компонентом екологічної вихованості є екологічна свідомість особистості. Професійна освіта в галузі екологізації підготовки майбутніх спеціалістів має своїм завданням формування у студентів основ біосферного світогляду.

Людина спочатку покликана зцілитись сама, а потім зцілювати природу. Екологізація моралі й формування екологічного імперативу постають могутніми чинниками гармонізації людиною своїх взаємин з довкіллям. Екоцентрична cвiдoмicть має доповнюватись сучасними духовно-моральними принципами. Ставлення людини до природи як до Божого дару, унікальної цінності - основа існування людського суспільства.

Екологічне виховання сучасної молоді - це передавання їй цінностей. Цінності - всі чинники, які застосовує людина, щоб бути доброю і порядною. Цінностей не можна навчитися, їх можна тільки пережити. Відповідна класифікація екологічних цінностей, яка сприяє екологічному вихованню молоді.

Турбота про екологічну безпеку людства виражена в ряді документів ООН в 1972-2012 рр. Концепція екологічної освіти України щодо формування екологічної культури усіма засобами освіти у всіх верствах населення.

Непересічний вклад у проблему екологічного виховання молоді теперішнього Глави католицької церкви папи Франциска. Аналіз різних екологічних проблем сучасності в Енцикліці “Laudato Si”. Причини тогочасної екологічної кризи людства: надмірний індивідуалізм, соціальна несправедливість, споживацька ментальність теперішнього людства. Бог прощає завжди, людина прощає інколи, а природа ніколи не прощає. Необхідність інтегральної екології, як передумови вирішення насущних екологічних проблем.

Ключові слова: цінності, виховання, екологія, екоцентризм, Енцикліка, папа Франциск, духовність, мораль, Бог, людина.

Abstract

Problems of ecological education of youth in the encyclical "Laudato Si”

Ohirko Oleh Vasylyovych Doctor of Philosophy, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Philosophy and Pedagogy, Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies, Professor of the Department of Ukrainian Studies at the Institute of Eastern Europe, Ohirko Myhailo Olehovych Doctor of Philosophy, assistant of the Department of Optics and Publishing and Printing Affairs of Yuriy Fedkovich Chernivtsi National University

The problem of environmental education of modern student youth is quite relevant nowadays. Russia's undeclared war against Ukraine over the past 9 years has incredibly exacerbated environmental challenges in Ukraine. One of the most important factors influencing the education of young people is the formation of ecological thinking, ecological outlook and ecological culture. An important component of environmental education is the environmental consciousness of the individual. Professional education in the field of environmentalization for training future specialists has as its task the formation of students' fundamentals of the biosphere worldview.

Man is first called to heal himself, and then to heal nature. Environmentalization of morality and the formation of an ecological imperative are powerful factors in harmonizing a person's relationship with the environment. Ecocentric awareness should be complemented by modern spiritual and moral principles. Man's attitude towards nature as God's gift, of unique value, is the basis of the existence of human society.

Ecological upbringing of modern youth is the transfer of values to them. Values are all factors that a person uses to be kind and decent. Values cannot be learned, they can only be experienced. Appropriate classification of ecological values, which contributes to ecological education of youth.

Concern for the ecological safety of mankind is expressed in a number of UN documents in 1972 - 2012. The concept of ecological education of Ukraine regarding the formation of ecological culture by all means of education in all strata of the population.

The unique contribution to the problem of ecological education of the youth of the current Head of the Catholic Church, Pope Francis. Analysis of various environmental problems of our time in the Encyclical "Laudato Si". The causes of the ecological crisis of humanity at that time: excessive individualism, social injustice, the consumerist mentality of the current humanity. God always forgives, man sometimes forgives, and nature never forgives. The need for integrated ecology as a prerequisite for solving urgent environmental problems.

Keywords: values, education, ecology, ecocentrism, Encyclical, Pope Francis, spirituality, morality, God, man.

Постановка проблеми

“Виховати людину інтелектуально, не виховавши її морально, - означає виростити загрозу для суспільства” (Теодор Рузвельт)

В ХХІ ст. особливо загострилась проблема екологічного виховання в зв'язку з погіршенням екологічної ситуації у світі та регіонах України. Війна Росії проти нашої Батьківщини за останні 9 років неймовірно актуалізувала екологічні виклики в Україні, бо частини наших земель, особливо на східних теренах (Донбас), а за останній рік і на північних територіях (Слобожанщина), а також на південних регіонах (Причорномор'я, Таврія) стали практично непридатними до використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми екологічного виховання молоді розглядалися в роботах українських педагогів та психологів: В. Петрук, С. Шабаш, Г. Тарасенко, Н. Негруца, Г. Пустовіт, Л. Печко, Л. Моторна, Н. Пустовіт, А. Шульженко, Г. Ярчук та ін.

Мета статті - представлення екологічного виховання студентської молоді як цілісного процесу засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

Термін “виховання” походить від слова “ховати”, тобто оберігати, убезпечити від небажаного, шкідливого впливу. Виховання - процес складний, багатогранний, довготривалий, неперервний. Тому помилково думати, що процес виховання людини завершується закінченням загальноосвітньої школи, чи вищої школи. Скільки людина живе, стільки вона й зазнає виховних впливів. Молода людина, яка після закінчення загальноосвітньої школи здобуває професійну освіту у вищій школі, обов'язково повинна бути включена в систему виховного впливу на відповідному рівні. Розпочатий у родині, дошкільній установі, у школі процес національно-екологічного виховання логічно й органічно має бути продовжений у вищій школі. Одним з найважливіших факторів, що впливають на становлення духовно-морального світу молоді, є формування екологічного мислення, екологічного світогляду, отже, й екологічної культури. Сучасна цивілізована людина має усвідомлювати себе частиною природи, відчувати органічний зв'язок з нею, сприймати вади, заподіяні їй, як свій власний біль. Адже екологічна криза викликається не тільки технічним прогресом, але й пануючим антропоцентричним екологічним усвідомленням [1].

Виклад основного матеріалу

Важливим компонентом екологічної вихованості є екологічна свідомість особистості, тобто сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв'язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи. На цій основі формується відповідне позитивне ставлення до природи, а також усвідомлення людиною себе як її частини. Стрижневими елементами формування екологічної свідомості є: знання (засвоєння основних наукових понять про природу, екологічні проблеми); усвідомлення (формування свідомої. позиції щодо довкілля); ставлення (розуміння природи як унікальної цінності та джерела матеріальних і духовних сил людини); навички (здатність практичного освоєння довкілля і його охорони); діяльність (участь у розв'язанні екологічних проблем) [3].

Професійна освіта в галузі екологізації підготовки майбутніх фахівців має своїм завданням формування у студентів основ біосферного світогляду спеціаліста XXI ст., тобто розуміння необхідності збереження генетичного фонду планети й турботи про долю наступних поколінь, а також розуміння екологічних проблем (локальних і глобальних) як пріоритету в системі міжнародного співробітництва [2].

У вищих навчальних закладах студенти повинні розуміти, що передусім людина має зцілитись сама, а потім зцілювати природу. Саме тому сьогодні екологічна парадигма дедалі більше набуває рис світоглядної і моральної цінності. Тож екологізація моралі й формування екологічного імперативу постають могутніми чинниками унормування й гармонізації людиною своїх взаємин з довкіллям. Шлях до утвердження нової моральності лежить через відновлення духовності в людському житті, утвердження онтологічного статусу вищих цінностей, що передбачає суттєві зміни у свідомості людини, її світоглядних принципів і пріоритетів. Ці зміни пов'язані з утвердженням нового екоцентричного типу екологічної свідомості. При цьому “суто екоцентричний підхід до екологічної свідомості, який першочерговим завданням ставить збереження природи, на практиці реалізувати складно. Екоцентрична свідомість має доповнюватись сучасними духовно-моральними принципами, відповідаючи мисленню, в основі якого закладено ставлення до природи як до Божого дару, унікальної цінності, основи існування людського суспільства. За таких обставин екологічна парадигма справді набирає культуротворчих ознак” [3].

Виховувати молодь - це передавати їй цінності. Цінності - це знання, які здобуваємо за ціле життя і які допомагають робити добрі, правильні, належні, відповідальні рішення. Цінності поділяються на: абсолютні (вічні), які подаровані нам Творцем; національні (цінності українського народу); громадянські (життя в гармонії з людьми та природою); сімейні (турбота про родину та навколишнє середовище); особисті (бережливе і відповідальне ставлення до природи).

В проблемі виховання сучасної молоді цінності являють собою норми, що регламентують педагогічну діяльність і виступають як пізнавально-діюча система, що служить опосередкованою і сполучною ланкою між сформованим суспільним світоглядом в галузі освіти і діяльністю педагога. Кожна людина живе цінностями, але важливо усвідомити якими саме і чи вони відповідають тим, згідно яких ми організовуємо своє життя. Цінності є всі чинники, які застосовує людина, щоб бути доброю і порядною. До них зараховують всі людські діяння, як наприклад, допомога іншим, діяння для добра групи людей, піклування про природу, альтруїзм чи безкорисливість.

Кожен народ протягом своєї історії виробляє свою систему цінностей, що віддзеркалює його характер, соціально-економічний стан, політичний устрій тощо. Радикальні зміни в житті народу завжди супроводжуються переоцінкою цінностей, що веде до зміни світогляду.

Цінності реалізуються у формі якостей людської душі, що презентується назовні певними вчинками, всією поведінкою людини. Найкраще це здійснюється вихованням власним прикладом і на прикладі інших добропорядних людей. В широкому сенсі сюди можна віднести міжнаціональні та соціальні стосунки окремих людей, їх груп та народів.

За висловом австрійського психіатра, психотерапевта і філософа Віктора Франкла, автора книги “Людина у пошуках справжнього сенсу”: “Цінностей не можна навчитися, їх можна тільки пережити”.

Екологічні цінності, які набуваються протягом життя людини можна класифікувати в наступний спосіб:

- розуміння того, що природа втілює у собі красу, добро та істину;

- знання про зв'язок людини і природи;

- пріоритет екосфери над інтересами людини;

- усвідомлення того, що здорове довкілля відповідає стратегії розвитку людства;

- формування екологічних компетентностей;

- усвідомлення екологічної безпеки.

Турбота про екологічну безпеку людства виражена в документах ООН, зокрема в: Стокгольмській Конференція ООН з питань навколишнього середовища (1972 р.); Міжнародній Конференції ООН з довкілля та розвитку (Саміт Землі) у Ріо-де-Жанейро (1992 р.); Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002 р.); Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20» в Ріо-де-Жанейро (2012 р.). Відповідно до Концепції екологічної освіти України основним завданням екологічного виховання має стати формування екологічної культури усіма засобами освіти у всіх верствах населення, особливо - молоді.

Непересічний вклад у проблему екологічного виховання молоді вніс уродженець Латинської Америки м. Буенос-Айрес (Аргентина) Хорхе Маріо Берґольйо - теперішній Глава католицької церкви папа Франциск, обраний конклавом кардиналів 13 березня 2013 р. У своїй Енцикліці “Laudato Si” (“Славен будь”) Папа римський Франциск аналізує різні екологічні проблеми сучасності, такі як забруднення навколишнього середовища та кліматичні зміни, проблеми з водою, втрату біологічного різноманіття, погіршення якості людського життя та соціальна деградація, глобальну нерівність, слабку реакцію на ці проблеми, а також аналізує причини тогочасної екологічної кризи людства, тобто: надмірний індивідуалізм, соціальна несправедливість, споживацька ментальність теперішнього людства.

Папа Франциск стурбований критичним рівнем шкоди, яку завдано довкіллю і здоров'ю людей. У своїй Енцикліці (офіційному пастирському листі Глави Вселенської церкви) намагається привернути увагу людства до екологічних проблем. Він звертає особливу увагу на проблеми: екологічного навернення; солідарності; діалогу на теми природного довкілля у міжнародній політиці; взаємовідносин науки і релігії щодо збереження природи; організованих дій на місцевому та національному рівнях як шляхів подолання екологічних проблем сучасності.

Центральне місце в енцикліці “Laudato Si” займає проблематичне запитання: “Який світ ми хочемо залишити тим, хто прийде після нас, дітям, яких зараз виховуємо?” [4]. Воно скероване до всіх людей доброї волі, адже має на меті розпочати поважний діалог про наш спільний дім. Мова йде не лише про навколишнє природнє середовище, але насамперед це стосується “світу” наших ідеалів, цінностей, ідей, пріоритетів, сенсів тощо. Перш ніж усвідомити необхідність турботи про довкілля, ми покликані збагнути: “Яка мета нашого життя у світі? Чому ми тут? Яка ціль нашої роботи та всіх наших зусиль? Яке наше призначення на цій землі?”. Від того, якими будуть наші відповіді на ці питання залежить наскільки щедрі плоди дадуть наші екологічні старання [4]. Папа Франциск неодноразово висловлювався: “Бог прощає завжди, людина прощає інколи, а природа ніколи не прощає”.

На думку Предстоятеля УГКЦ Блаженнішого Святослава: “Довкілля - це моє зовнішнє тіло, як кажуть християнські філософи. Між нашим тілом і довкіллям є внутрішній взаємозв'язок. Необхідною умовою для відповідального ставлення до довкілля є насамперед екологічне навернення. Екологія - частина християнської духовності. У Катехизмі нашої Церкви “Христос - наша Пасха” ми вирішили запровадити поняття “екологічного гріха”, бо безвідповідальне ставлення до довкілля - гріх”. В ньому йдеться: “Людина, яка своєю діяльністю шкодить довкіллю, руйнує Боже творіння, невід'ємною частиною якого є вона сама. Вона грішить не лише стосовно творіння, а й стосовно самої себе та Бога. Люблячи Бога-Творця, людина шанує і Його творіння, відповідально ставлячись до довкілля. Воно, з одного боку, служить людині, а з іншого - має власну цінність. Пошана до творіння виявляється в бережному ставленні до природи, зберіганні земних ресурсів та інших вимірах стосунків між людиною і творінням. Через пошану до Божого творіння людина віддає хвалу Богові” [7].

Теперішній папа Франциск представив екологічну Енцикліку на тему: “Laudato Si” (“Славен будь”), яка виявляє батьківську турботу за спільний дім. Римський Архиєрей констатує тісний взаємозв'язок між станом екології людини та актуальними екологічними проблемами, в основі яких він вбачає гріх і, відповідно, закликає до екологічного навернення, свідченням якого мають стати якісно нові моделі розвитку та стилі повсякденного життя щодо споживання, використання природних ресурсів, мобільності, їжі тощо [4].

Папа Франциск навчає про необхідність інтегральної екології, як передумови вирішення насущних екологічних проблем. Екологічне питання неможливо розв'язати фрагментарно чи усуваючи наслідки руйнування природного довкілля. Необхідно усвідомити багатогранні взаємозв'язки між людиною і довкіллям і намагатися вирішувати екологічні проблеми цілісно, формуючи інтегральну екологію економіки, суспільства, культури та повсякденного життя. Забруднення довкілля спричиняє широкий спектр захворювань та мільйони передчасних смертей, зростання бідності в глобальному масштабі та явище екологічних біженців.

Особлива увага приділяється ролі Церкви у подоланні сучасної екологічної кризи, зокрема через плекання відповідальності за Боже створіння - природу, в рамках богословської освіти та душпастирського служіння. Папа підкреслює особливу відповідальність у цьому процесі сім'ї, школи, засобів масової комунікації, а також Церкви, яка разом з навчальними закладами покликана здійснювати екологічне виховання.

Ключовим посланням Енцикліки Папи Франциска “Laudato Sі” є те, що всі ми є відповідальні за створений світ і кожен з нас покликаний стати інструментом у Божих руках, задля збереження Його створіння, і прославляти Творця чеснотливим та відповідальним ставленням до навколишнього світу.

Папа Франциск зазначає, що екологічна проблематика насправді є проблематикою соціальною, адже першими, хто страждає від безвідповідального використання ресурсів Землі, є бідні люди, які найменше до цього причетні. Римський Понтифік критикує модель розвитку, орієнтовану на збільшення споживання, оскільки на практиці це штовхає людство до саморуйнування. Наслідком цього є волання нашої сестри Землі разом з усіма хто покинутий, благаючи нас змінити напрямок руху. Ще ніколи нашому спільному дому не завдавали такої великої шкоди і не поводилися з ним так негідно, як впродовж останніх двохсот років [4].

На думку Глави Ватикану, теперішня екологічна криза є однією з ознак моральної, духовної та культурної кризи сучасності. Нам не вдасться оздоровити відносини з довкіллям, якщо ми не будемо намагатися зцілювати все, що є визначальним у взаєминах між людьми [4]. Папа Франциск підкреслює, що новий зв'язок з природою неможливий без нової людини. Саме зцілення людського серця є джерелом надії “на зцілення світу від його суспільних і екологічних неспокоїв” [4]. Він переконаний, що наше майбутнє в наших руках: “хоча люди і можуть деградувати, також можуть себе опанувати, знову виявляти доброчесність і ставати кращими, незважаючи на будь-які психологічні та соціальні впливи. Ми можемо чесно подивитися на себе, визнати наше глибоке невдоволення і стати на новий шлях, що приведе до правдивої свободи” [4]. Не дозволяймо жодній системі знівелювати наше прагнення добра, істини чи краси, особливо, “здатність відгукуватися на те, до чого кличе нас Бог у глибині наших сердець” [4].

Чимало людей сьогодні відчувають надзвичайний внутрішній дисбаланс, який примушує їх бути постійно зайнятими і поспішати. Це провокує їх на безглузді вчинки і веде до нехтування всім довкола. Тривога і постійний шум заважають розчути слова любові, якими сповнена природа [4]. Натомість, “інтегральна екологія вимагає присвятити час відновленню сповненої спокою гармонії зі створінням і застановитися над нашим стилем життя та ідеалами для споглядання Творця, який живе серед нас і в нашому довкіллі, чию присутність “не треба створювати, тільки відкривати, знаходити ' [4].

Папа римський вважає, що в процесі нашого “екологічного навернення” потрібно працювати над своєю ніжністю та здатністю виявляти ніжність. Це основа доброго життя в гармонії [4].

Сьогодні світ потребує екологічного навернення, підкріпленого конкретними діями. Без спільного плану, нам не впоратись із проблемами, які стали загрозливими для нашого спільного дому. Це завдання висуває перед нами такі величезні вимоги, що ми ніколи не зможемо виконати їх, якщо діятимемо лише з власної ініціативи чи шляхом об'єднання зусиль тих, хто вихований в дусі індивідуалізму. Ми повинні усвідомити, що “заради захисту спільного дому мусимо співпрацювати як міжнародна спільнота”. Світ - це “Євангеліє створіння”, яке виявляє творчу силу Бога [4].

Папа Франциск переконаний, що “релігії можуть відігравати важливу роль у захисті навколишнього середовища та захисті прав людини у своїх країнах, своїх громадах та своїх школах” , “Світ дивиться на віруючих, щоб побачити їх реакцію на захист навколишнього середовища та прав людини” [4].

Сучасна екологічна етика є чудовим засобом духовно-морального екологічного виховання. Поняття духовності в екологічній етиці говорить про метафізичний вектор його розвитку. Духовність в контексті Богоподібності (П. Юркевич), духовність як активна дія духа, що інспірована Божественним (С. Ярмусь), духовність не обмежується словами і висловлюваннями та навчає схилятися перед Богом (І. Ільїн); духовність як зосередженість на моральній культурі людства і перебуває в людині через прийняття Христа (І. Бех); духовність - це вимір, в якому вирішуються відносини людини і Бога (Б. Братусь). Складові духовності: релігійність (відношення людини до певного релігійного світосприйняття: конфесійність (належність особистості до певної релігійної інституції: православ'я, католицизм, протестантизм), літургійність (духовна практика відносин із Божественним), догматичність (система віровчень, трактування релігійних текстів та ін.) та етичність (комплекс моральних особистісних та суспільних цінностей, які ґрунтуються на священних текстах).

Моральність в екологічній етиці ставиться до визначеного комплексу норм, оцінок і самих дій, що визнаються за відповідні з точки зору визначеного етичного ідеалу (відповідно до критеріїв специфічно релігійних, світоглядних або інших культурних засад і головних ідей). Моральні дії є суперечністю аморальних дій, отже, обмежуються до дій, морально добрих. Моральність визначається відповідно до найвищої вартості, до якої прямує, щодо якої все інше є посередньою вартістю. Те, що є найвищою вартістю, стає визначене в бажаному ідеалі людини, її звичаєвої поведінки, що веде себе як істота, створена Богом. У цьому значенні моральність відноситься до якоїсь етичної концепції, наприклад до християнської чи екологічної етики [5-6].

Енцикліка “Laudato Si” є вагомим закликом папи Франциска, зверненим найперше до всіх християн - “прийняти на себе зобов'язання стосовно створіння, які випливають з Євангелії Ісуса Христа” і виявляти “переконання і ставлення, які допоможуть захистити довкілля”. Християни покликані взяти на себе провід у захисті довкілля: “Ми перебуваємо по обидві сторони гри - ми знаходимося в реальному повсякденному житті, і ми також в різний спосіб контактуємо з духовним, тому саме ми повинні діяти в суспільстві, щоб змінити ситуацію”. Нехай наші душі і серця наново сповняться прагненням “любити й цінувати чудовий дар землі, нашого спільного дому, та піклуватися про всіх членів людської родини” [4].

Релігійні, духовно-моральні засади формування екологічної свідомості людини закладалися в нашому краю ще за часів славетного митрополита, українського Мойсея, етнарха Андрея Шептицького (1865-1944). Його зусиллями у співпраці з Комісією охорони природи при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка на землях Львівської митрополії було утворено “заповідник кедрових лісів на горі Яйко, що біля Підлютого, Осмолоди (на Рожнятівщині, Івано-Франківщина), та заповідник степової рослинності біля Чортової Гори (Пуків на Рогатинщині). Це були одні з перших природних заповідників у Західній Україні”.

У 1925 році праведний митрополит Андрей передав частину лісів (гора Сокіл), які належали до літньої резиденції галицьких митрополитів для потреб молодіжної організації “Пласт”, чим надав можливість юним пластунам таборувати серед мальовничих гір, плекати любов до природи і дбати про неї, як записано в статуті цієї організації.

На теперішній час в Українській греко-католицькій церкві створене Бюро з питань екології, яке продовжує екологічне виховання молоді та дає чимало рекомендацій щодо раціональнішого використання природніх ресурсів та зменшення негативного впливу на довкілля тощо.

Особливості формування екологічної свідомості студентської молоді через призму екологічного туризму, еколого-економічних аспектів розвитку суспільства в епоху глобалізації, ролі митрополита Андрея Шептицького у збереженні багатств Розточчя та багатьох інших питань потребує ще глибокого вивчення та узагальнення для нашого сьогодення.

Екологічна криза, яку ми зараз переживаємо, передусім, є свідченням того, що через егоїзм ми занедбали нашу відповідальність за наш спільний дім і поставили під загрозу життя теперішнього і майбутнього поколінь. Щоб побачити це, достатньо щиро поглянути довкола себе. Живі істоти перетворилися на об'єкти настирливого домінування людини, а в природі бачать лише джерело прибутку. Сьогоднішній світ опанований споживацтвом і культом володіння - владою, успіхом, речами, ресурсами тощо. Шанують того, хто посідає певну владу, і цінують того, хто має багато. Тоді, як тих, хто бідний, або взагалі нічого не має, прийнято ігнорувати, відкидати або що гірше вважати проблемою. Папа Франциск з цим не погоджується і вирішує стати на захист не лише довкілля, але також всіх, хто став жертвою несправедливості, нерівності та жорстокості тих, хто вважає, що правда на стороні сильнішого і що переможець забирає все. На думку папи римського Франциска, така поведінка є чимось протилежним до моделі, яку проповідував Господь наш Ісус Христос, в основі якої лежать ідеали гармонії, миру, братерства та справедливості. Енцикліка “Славен будь”, яку Папа опублікував у 2015 році на початках свого понтифікату, є сміливою заявою, спрямованою на боротьбу з експлуатацією довкілля та підтримку знедолених.

Глава католицької церкви Франциск вперше в історії зробив проблеми екології та захисту навколишнього середовища центральною темою Енцикліки. Маючи на меті розпочати серйозний діалог про наш спільний дім, папа ставить запитання, яке стосується кожної людини: “Який світ ми хочемо залишити тим, хто прийде після нас?”. Мова йде не лише про навколишнє природнє середовище, але насамперед це стосується світу наших ідеалів, цінностей, ідей, пріоритетів, тощо. Ми можемо продовжувати деградувати і рухатись в напрямку до самознищення, але також можемо опанувати себе - стати в правді перед собою і визнати глибоке невдоволення станом світу, в якому ми живемо. Це допоможе нам стати на новий шлях, який приведе нас до правдивої свободи і допоможе нам віднайти внутрішню гармонію та примиритися з створінням. Папа пригадує світові про милосердну любов Небесного Отця і закликає не втрачати надії, адже Бог ніколи не покидає своє творіння і готовий допомагати нам у пошуку нових шляхів для вирішення наших проблем.

енцикліка екологічний виховання франциск

Висновки

Отже, ми повинні навчитися розпізнавати шляхи екологічного одужання людства, якого всі так прагнемо і потребуємо. На думку папи Франциска, це є неможливо без екологічного навернення, яке дозволяє нам наново відкрити сакральний сенс пошани до Землі і всього створіння. Ми покликані усвідомити себе дітьми нашого Небесного Отця, яким доручено управляти землею і почати ставитися до інших як до братів і сестер. З цього народжується правдива екологія, якій буде під силу вилікувати рани, які ми завдали планеті і стати основою побудови кращого майбутнього для усього людства.

Сподіваємося, що екологічне виховання, яке ґрунтується на ідеях висловлених в Енцикліці “Laudato Si”, допоможе нашій молоді відповідально ставитися до природних багатств нашої Батьківщини і бути вірною Богові та українському народові.

Література

1. Петрук В.Г. Екологічне виховання у вищій школі.

2. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. К.: «Академвидав». 2006. 352 с.

3. Шабаш С.П., Белікова М.С. Екологічне виховання студентів у вищій школі.

4. Енцикліка «Laudato Si» Святішого Отця Франциска. Про турботу за наш спільний дім. Київ - Івано-Франківськ - Дрогобич. «Коло». 2019. 184 с.

5. Огірко О.В., Огірко М.О. Християнські аспекти екології // Науковий Вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького. Том 15, №3 (57), Частина 4. Львів, 2013. С. 407-410.

6. Огірко О.В., Огірко М.О. Християнські аспекти екологічної етики // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, Серія “Сільськогосподарські науки”,Том 18, № 1 (65), Частина 3, Львів, 2016. С. 223-227.

7. Катехизм УГКЦ: Христос - наша Пасха. Львів, 2011.

References

1. Petruk V.H. (2010). Ekolohichne vykhovannia u vyshchii shkoli [Environmental education in higher education]. . [in Ukrainian]