Критерії та показники рівнів сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критерії та показники рівнів сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти

Національної академії педагогічних наук України м. Харків, Україна

На основі аналізу наукових джерел та нормативно-правового забезпечення функціонування закладів освіти окреслено фактори сформованості рівнів медіакультури, здійснено їх розподіл на критерії та встановлено вагомості значень відповідно.

Таким чином, фактор «Науково-теоретична та методологічна підготовка керівників закладів загальної середньої освіти до застосування медіа в освітньому процесі» включає такі критерії: знання та використання концептуальних законодавчо-нормативних актів про медіаосвіту, теоретичні знання з медіаграмотності, забезпечення реалізації сучасної державної політики щодо формування медіграмотності учнів, розвиток медіакультури як показник творчого самовираження керівника; фактор «Психолого-педагогічна підготовка керівника закладу загальної середньої освіти до розвитку медіакультури»: уміння протистояти медіа маніпуляціям, агресивній рекламі, здатність протистояти фейковим новинам, інформаційним вкидам, знання й володіння інноваційними технологіями як основою розвитку медіакультури, готовність до самоосвіти, психоемоційний стан; фактор «Комукативна діяльність»: уміння комунікувати, уміння планувати майбутнє спілкування, здатність створити короткий, зрозумілий й точний опис медіатексту; фактор «Критична автономія»: критичне мислення, критична автономія (наявність), володіння масштабним мисленням; фактор «Практичні вміння»: уміння планувати практичну діяльність уміння втілювати власні ідеї в теперішньому та проєктувати майбутній досвід шляхом застосування медіа комунікативних практик, уміння усвідомлено діяти, уміння використовувати найкращі можливості медіа в професійній діяльності, застосування медіа в громадській діяльності; фактор «Медіакретивні здатності та вміння»: активність використання вмінь у сфері медіа, уміння виділяти основні елементи медіатексту та його головного смислу, уміння порівнювати та оцінювати фрагменти різних медіатекстів, здатність до створення власних медіапродуктів; фактор «Інформаційна культура»: інформаційна свідомість, свідоме ставлення до сприйняття та розповсюдження інформації, спроможність здійснювати вибір способу передачі інформації у такому вигляді, який забезпечить її безумовне сприйняття.

У межах дослідження розроблено та запропоновано факторно-критеріальну (кваліметричну) субмодель визначення рівня сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти.

Ключові слова: медіакультура, управління, критерії, керівник, заклад загальної середньої освіти

Abstract

CRITERIA AND FACTORS OF FORMATION MEDIA CULTURE LEVELS OF THE GENERAL SECONDARY EDUCATIONAL INSTITUTION HEADS

The paper presents the media culture foundation levels of general secondary educational institution heads, in particular high, sufficient, basic, insufficient (critical) levels are characterized; appropriate criteria and factors have been developed. To measure their manifestations pedagogical qualimetry methods are used, in particular factor and criterion modeling method.

Based on the analysis of scientific sources and regulatory and legal support of educational institutions functioning the factors of formation media culture levels have been traced, their distribution into criteria was implemented and weights of the values were established accordingly.

In that way the factor «Scientific and theoretical and methodological preparation of general secondary educational institution heads for use of media in the educational process» includes such criteria: knowledge and usage of conceptual legislative and regulatory statements about media education, theoretical knowledge of media literacy, ensuring the implementation of the modern state policy as to students' media literacy formation, media culture development as an index of the head's creative self-expression; factor «Psychological and pedagogical preparation of the general secondary educational institution head for media culture development»: skill to resist media manipulation, aggressive advertising, ability to resist fake news, information discharge, knowledge and mastery of innovation technologies as the basic media culture development, readiness to self-education, psycho-emotional state; «Communicative activity » factor: communication skill, skill to plan future communication, ability to create short, clear and exact media text description; «Critical autonomy» factor: critical thinking, critical autonomy (availability), mastery of the scale thinking; «Applied skills» factor: skill to plan practical activity, to realize your own ideas in present and to project future experience by means of media communicative practice usage, ability to act consciously, ability to use the best media opportunities in the professional activity, media usage in public activity; «Media creative abilities and skills» factor: active use of skills in the field of media, ability to select the basic media text elements and its main sense, ability to compare and evaluate fragments of the different media texts, ability to create own media products; «Informational culture» factor: informational conscience, conscientious attitude to perception and spreading information, ability to choose the way of communication of information in such a form that will guarantee its unconditional perception.

Within the framework of the research factorial and criterion (qualimetry) submodel of determination of the media culture formation level of the general secondary educational institution heads have been developed and proposed.

Keywords: media culture, management, criteria, head, general secondary educational institution.

Постановка проблеми

Сутності медіа та теоретичному обґрунтуванню питання розвитку медіакультури педагогів приділяли увагу як зарубіжні науковці: Р. Арнхейм, А. Базен, Р. Барт, Д. Белл, В. Беньямін, Ж. Дельоз, М. Маклюен, Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассет, Ч. Пірс, Д. Соссюр, Е. Тоффлер, М. Кастельс, Ю. Кристева, К. Леві-Стросс, Д. Рашкофф, так і вітчизняні:Л. Бойченко, Н. Габор, І. Доніна, Ю. Казаков, М. Кузьміна, В. Мантуленко, Л. Масол, І. Міщишин, Л. Найдьонова, Г. Онкович, Б. Потятиник, В. Протопопова, Н. Троханяк, І. Фатєєва, О. Федоров тощо.

Предметом досліджень останніх років галузі медіакультури були: інтегрована медіаосвіта (С. Гудиліна, Т. Жарковська, О. Журін, Л. Зазнобіна, Г. Новикова, К. Тихомирова, І. Фомічова), аудіовізуальна медіаосвіта (О. Баранов, О. Бондаренко, А. Бурнашев, К. Грибанова), медіаосвіта на матеріалі преси (О. Ваганова, К. Вєтров, Д. Григорова, О. Короченський).

Мета статті - обґрунтувати рівні сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти; визначити їх критерії та показники.

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що в Україні схвалено нову редакцію Концепції впровадження медіаосвіти, у якій поняття «медіакультура» тлумачиться як культура сприймання й виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва й передавання інформації та зазначається, що на особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію інформаційної поведінки [1].

Тоді як автори підручника «Медіаосвіта та медіаграмотність» поняття «медіакультура» подають як уміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, уміння виражати себе й спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи й типи контролю, які вони культивують [3].

Таким чином, аналіз нормативно-правового забезпечення та наукових джерел дозволяє зробити висновок, що медіакультура - багатоаспектне феноменальне явище, що посідає чільне місце в соціальних комунікаціях різного напрямку та має в своєму складі не тільки комплекс мас-медіа, а й усе, що напряму пов'язане з посередницькою місією в передачі інформації.

Беручи до уваги зазначене вище, у цьому дослідженні медіакультура розглядається як здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інфосередовищі та вміння формувати образи й знаки, через які здійснюється ідеологічний, політичний, культурний вплив на аудиторію. Пропонується виділити такі структурні компоненти медіакультури як здатність до критичного мислення; розуміння впливу медіа на особистість і суспільство; розвиток умінь аналізувати й обговорювати медіатексти; здатність розрізняти інформаційне забезпечення сучасного суспільства; уміння комунікувати.

Важливим є той факт, що медіакультура надає значні можливості для розвитку дитини, її інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу, самостійно мислити та робити правильний вибір у житті. Отже, на сучасному етапі в закладах освіти нагальним є питання медіаосвіти та медіакультури, бо від інформації залежить майбутнє як особистості, так і держави. Виходячи із зазначеного вище, слід констатувати, що явище медіакультури має набути особливого значення в діяльності педагога, його професійному розвитку.

Таким чином, медіакультура як суспільний феномен створює нове середовище існування, нову реальність, нові вимоги до професіоналізму керівника закладу освіти, бо саме в нього має бути високо розвинена медіакультура, щоб ефективно управляти освітнім процесом. Сформована медіакультура в керівників закладів загальної середньої освіти надасть можливість управлінцю стати інноваційним, активно діяти в медійному просторі освітнього середовища, застосовуючи новітні досягнення науки та техніки. Тому медіакультура має стати частиною сучасної управлінської культури та інструментом взаємозацікавленої комунікативної взаємодії усіх залучених до нього учасників.

На основі узагальнення різних підходів до визначення понять «медіакультура» та систематизації новітніх вимог до сучасного керівника закладу освіти, у цьому дослідження медіакультура керівника закладу загальної середньої освіти розглядається як здатність управлінця ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інфосередовищі (уміння виражати себе й спілкуватися за допомогою медіазасобів), осмислено розуміти реальність, створену медіаджерелами та вміння засвоювати та передавати нові знання за допомогою медіа.

Оскільки рівень сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти можна виміряти, то й оцінювання мають проводитися за допомогою певних критеріїв. Для чіткого розуміння сутності питання, що вивчається, цінним є з'ясування визначення термінів «критерії», «показники», «рівень».

У Великому тлумачному словнику сучасної української мови «критерій» трактується як підстава для оцінки, визначення або класифікації чогось; мірило істинності, вірогідності людських знань, їх відповідність об'єктивній дійсності [4]. Тоді як у науково-педагогічних дослідженнях Л. Лузан відзначається, що критерії - це якісні характеристики для оцінки рівня сформованості професійної компетентності вчителів [5].

Отже, аналіз довідникової літератури та наукових джерел дає змогу зазначити, що критерій - це підстава для оцінки, визначення рівня сформованості чогось, у контексті цього дослідження - це визначення рівня розвитку медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти.

До того ж термін «показник» пояснюється як свідчення, доказ, ознака чого-небудь; наочні дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу; дані, які свідчать про кількість чого-небудь [4].

Таким чином, якщо критерій розглядається як підстава для оцінки, визначення рівня сформованості чогось, то показник відноситься ще й до кількісної характеристики сформованості явища, якості, властивості, тобто свідчить про ступінь сформованості того чи іншого критерію. У цій науковій праці пропонується, що показник буде свідчити про ступінь сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти.

Крім того, у довідникових джерелах поняття «рівень» визначається як ступінь якості, величина, досягнуті в чому-небудь; ступінь чиєїсь освіти, культури, підготовки [4].

Із тлумачень зазначених вище термінів можна зробити висновки, що під критеріями та показниками рівнів сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти слід розуміти якісні та кількісні характеристики для оцінки ступеня сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти.

У межах дослідження пропонується такий розподіл рівнів медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти, а саме: недостатній (критичний), базовий, достатній, високий. Розглянемо їх детальніше.

Недостатній (критичний) рівень. У керівників закладів загальної середньої освіти наявні лише якості управлінської діяльності. Знання та використання концептуальних законодавчо-нормативних актів про медіакультуру на низькому рівні. Він стихійно переносить із життя готові зразки спілкування в умови професійної комунікативної ситуації. У нього слабкі психолого-педагогічні знання. Не володіє теоретичними знаннями з медіакультури. Забезпечення реалізації сучасної державної політики щодо формування медіакультури учнів на низькому рівні. На низькому рівні аналізує медіа-інформаційні матеріали. Навчальну літературу з теми стосовно медіакультури використовує мінімально. Уміння протистояти медіаманіпуляціям, агресивній рекламі на низькому рівні. Знання й володіння інноваційними технологіями як основою розвитку медіакультури майже відсутні. Здатність до створення власних медіапродуктів на низькому рівні.

Базовий рівень. Керівники закладів загальної середньої освіти володіють основами медіакультури: теоретичне знання з медіакультри опосередковані, слабко виражені уміння щодо протистояння медіаманіпуляціям, агресивній рекламі. Знання й володіння інноваційними технологіями як основою розвитку медіакультури наявні, але майже не застосовуються в практичній діяльності. Уміння комунікувати наявні, але спостерігається неправильне використання низки лексичних одиниць. На середньому рівні сформовані уміння планувати практичну діяльність стосовно розвитку медіакультури.

Достатній рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій керівників закладів загальної середньої освіти, їх високою якістю, діалогічною взаємодією в спілкуванні. Управлінеці самостійно планують й організовують свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням розвиток медіакультури. Широко застосовуються знання щодо використання концептуальних законодавчо-нормативних актів про медіакультуру.

Теоретично обізнаний стосовно питань медіакультури. Забезпечено реалізацію сучасної державної політики щодо формування медіакультури педагогічного та учнівського колективів. Достатньо обізнаний з теми, що здатний протистояти фейковим новинам, інформаційним вкидам. Має знання щодо інноваційних технологій як основи розвитку медіакультури й успішно володіє ними.

Високий рівень. Характеризується ініціативністю та творчим підходом до організації професійної діяльності. Керівник самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності стосовно застосування медіакультури. Сприяє розвитку медіакультури педагогічного та учнівського колективів. Психолого- педагогічно готовий до протистояння медіаманіпуляціям, агресивній рекламі, фейковим новинам, інформаційним вкидам. Знання й володіння інноваційними технологіями як основою розвитку медіакультури на високому рівні сформованості. Уміння комунікувати та планувати майбутнє спілкування використовує як в стандартних, так і в непередбачуваних ситуаціях. За потреби усне мовлення довготривале, невимушене, з достатньою швидкістю мовлення, особливо з фахових питань. Писемне мовлення в цілому відповідає українському правопису й не містить серйозних помилок; розуміння двозначності залежно від контексту. Вільне користування широким діапазоном української літературної лексики. Постійний контроль. Володіє масштабним мисленням. Уміє втілювати власні ідеї в теперішньому та проєктувати майбутній досвід шляхом застосування медіакомунікативних практик. Уміє використовувати найкращі можливості медіа в професійній діяльності. Уміє порівнювати та оцінювати фрагменти різних медіатекстів. Свідомо ставиться до сприйняття та розповсюдження інформації. Спроможний здійснювати вибір способу передачі інформації у такому вигляді, який забезпечить її безумовне сприйняття.

Важливим аспектом у визначенні рівня сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти є розробка інструментарію, зокрема факторно-критеріальної (кваліметричної) субмоделі, у якій методом експертного оцінювання визначені наступні фактори і критерії.

Фактор «Науково-теоретична та методологічна підготовка керівників закладів загальної середньої освіти до застосування медіа в освітньому процесі» включає такі критерії: знання та використання концептуальних законодавчо-нормативних актів про медіаосвіту, теоретичні знання з медіаграмотності, забезпечення реалізації сучасної державної політики щодо формування медіграмотності учнів, розвиток медіакультури як показник творчого самовираження керівника.

Фактор «Психолого-педагогічна підготовка керівника закладу загальної середньої освіти до розвитку медіакультури» містить такі критерії: уміння протистояти медіа маніпуляціям, агресивній рекламі, здатність протистояти фейковим новинам, інформаційним вкидам, знання й володіння інноваційними технологіями як основою розвитку медіакультури, готовність до самоосвіти, психоемоційний стан.

Фактор «Комукативна діяльність» представлено таким критеріями як уміння комунікувати, уміння планувати майбутнє спілкування, здатність створити короткий, зрозумілий й точний опис медіатексту.

Фактор «Критична автономія» деталізовано наступними критеріями, а саме: критичне мислення, критична автономія (наявність), володіння масштабним мисленням.

Фактор «Практичні вміння» містить критерії: уміння планувати практичну діяльність уміння втілювати власні ідеї в теперішньому та проектувати майбутній досвід шляхом застосування медіа комунікативних практик, уміння усвідомлено діяти, уміння використовувати найкращі можливості медіа в професійній діяльності, застосування медіа в громадській діяльності.

Фактор «Медіакретивні здатності та вміння» представлено критеріями: активність використання вмінь у сфері медіа, уміння виділяти основні елементи медіатексту та його головного смислу, уміння порівнювати та оцінювати фрагменти різних медіатекстів, здатність до створення власних медіапродуктів.

Фактор «Інформаційна культура» містить такі критерії: інформаційна свідомість, свідоме ставлення до сприйняття та розповсюдження інформації, спроможність здійснювати вибір способу передачі інформації у такому вигляді, який забезпечить її безумовне сприйняття.

Декомпозована структура медіакультури керівників закладів освіти сформована у вигляді факторно-критеріальної (кваліметричної) субмоделі, у якій внесено узагальнені фактори та критерії медіакультури та включає в себе: «вагомість факторів (m)» та «вагомість критеріїв (v)», значення яких виводиться за методом Дельфі на підставі проведених замірів пріоритетності структурних компонентів медіакультури керівників закладів освіти. Зазначені вагомості є змінними, як наслідок зміни пріоритетів учасників моніторингових процедур.

Для визначення вагомості факторів (m) використано метод Дельфі, у межах якого усім учасникам моніторингових процедур пропонується зробити ранжування параметрів медіакультури керівників закладів освіти за семибальною шкалою (оскільки всього 7 параметрів) та виставити, незалежно один від одного, проти кожного питання бали таким чином: найвагомішому, на їх погляд, фактору поставити 7 балів, менш вагомому, але важливому - 6 і так до найбільш несуттєвого фактору, на думку учасника моніторингових процедур, оцінити одиницею. Потім проводиться статистична обробка результатів опитування, а саме: по кожному фактору підсумовуються виставлені бали та знаходяться його величини за формулою:

Факторно-критеріальна (кваліметрична) субмодель визначення рівня сформованості медіакультури керівників закладів загальної середньої освіти