Формування особистісних засад самоактуалізації майбутнього фахівця сфери послуг у контексті розвитку його професійного потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування особистісних засад самоактуалізації майбутнього фахівця сфери послуг у контексті розвитку його професійного потенціалу

Білай Дмитро Валерійович аспірант кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І.А.З язюна, заступник директора ПТУ №31, м. Полтава

Анотація

У статті обґрунтовується важливість для сучасної України розвитку сфери послуг, яка є одним із маркерів гуманоцентрованості та цивілізованості суспільства. Зазначається, що вагомим завданням системи професійної освіти є забезпечення сфери послуг висококваліфікованими фахівцями, здатними не тільки на високому рівні обслуговувати споживачів, але й схильними до постійного професійного саморозвитку, що на певних етапах професіоналізації потребує педагогічної підтримки та супроводу, проте, водночас, не може відбутися без активного прагнення самого працівника. Тому актуальним є обґрунтування й забезпечення педагогічних умов успішного розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця сфери послуг під час навчання в закладі професійної (професійно-технічної) освіти, серед яких, на думку автора, важливе місце посідає формування особистісних засад професійної самоактуалізації.

Підкреслюється зв'язок між прагненням до самоактуалізації, самооцінкою здобувача освіти, притаманним йому рівнем домагань та розвитком професійного потенціалу особистості, розглядається роль у цьому процесі освітнього середовища закладу та його педагогічного колективу. На прикладі підготовки перукаря в закладі професійної (професійно-технічної) освіти сформульовано педагогічні умови розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця сфери послуг (посилення професіоналізуючого впливу освітнього середовища закладу професійної освіти; педагогічний супровід особистісно-професійного розвитку здобувачів; формування особистісних засад професійної самоактуалізації в освітній діяльності майбутніх фахівців сфери послуг). освіта професійний самоактуалізація

Ключові слова: професійна (професійно-технічна) освіта, сфера послуг, фахівець сфери послуг, майбутній перукар, самоактуалізація, професіоналізація, професійний потенціал, розвиток професійного потенціалу, педагогічні умови розвитку професійного потенціалу

Bilay Dmytro Valeriyovych Graduate student of the Department of Pedagogical Mastery and Management named after I. A. Ziazun, deputy director of PTU No. Poltava

FORMATION OF PERSONAL PRINCIPLES OF SELF- ACTUALIZATION OF THE FUTURE SPECIALIST IN THE FIELD OF SERVICES IN THE CONTEXT OF THE DEVELOPMENT OF HIS PROFESSIONAL POTENTIAL

The article substantiates the importance for modern Ukraine of the development of the service sector, which is one of the markers of human-centeredness and civility of society. It is noted that an important task of the professional education system is to provide the service sector with highly qualified specialists who are able not only to serve consumers at a high level, but also prone to constant professional self-development, which at certain stages of professionalization requires pedagogical support and support, but, at the same time, cannot happen without the active desire of the employee himself. Therefore, it is relevant to justify and ensure the pedagogical conditions for the successful development of the professional potential of a future specialist in the field of services during training at a professional (vocational and technical) education institution, among which, in the opinion of the author, the formation of the personal foundations of professional self-actualization occupies an important place.

The connection between the desire for self-actualization, the selfesteem of the student of education, the level of harassment inherent in him and the development of the professional potential of the individual is emphasized, the role of the educational environment of the institution and its teaching staff in this process is considered. Using the example of training a hairdresser in a professional (vocational and technical) education institution, pedagogical conditions for the development of the professional potential of a future specialist in the field of services are formulated (strengthening the professionalizing influence of the educational environment of a professional education institution; pedagogical support for the personal and professional development of students; formation of personal principles of professional self-actualization in the educational activities of future service sector specialists).

Keywords: professional (vocational and technical) education, service sector, service sector specialist, future hairdresser, self-actualization, professionalization, professional potential, development of professional potential, pedagogical conditions for the development of professional potential.

Постановка проблеми. Ознакою будь-якої цивілізованої країни, будь-якого гуманістично зорієнтованого суспільства є наявність розвиненої сфери послуг - сукупності "галузей, підгалузей і видів діяльності, функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва полягає у виробництві й реалізації послуг і духовних благ для населення" [1].

Водночас, широкий попит на різноманітні послуги є однією з ознак, що вказують на людиноцентричні тенденції у внутрішній політиці держави, засвідчують високий рівень життя населення, політичну та економічну стабільність, якими посилюється прагнення людини надати своєму життю додаткового комфорту, естетичної виразності, підкреслити свою успішність, привабливість, подарувати близьким радість і підвищити їхню задоволеність життям, перерозподілити власні кошти й час на користь улюблених занять чи дозвілля, тобто, загалом, підвищити свою можливість регулювати власну життєорганізацію відповідно до свого смаку і вибору.

Разом із тим, чи не найважливішою умовою успішного вдоволення цих та подібних прагнень є кадрова забезпеченість сфери послуг, оснащеність її висококваліфікованими майстрами своєї справи, що спроможні не просто виконати замовлення клієнта, але виконати досконало, враховуючи особистісні нюанси кожного запиту, вносячи до нього, за потреби, коректні поправки чи надаючи консультації та ін. Тому діяльність закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що готують фахівців зазначеної сфери, є сьогодні об'єктом пильної уваги науковців як у відповідній галузі послуг (перукарське мистецтво, кулінарія, туристичний, ресторанний бізнес та ін.), так і педагогів, психологів, що також зорієнтовані на забезпечення високого рівня професійної освіти молоді, її конкурентоспроможності на ринку праці і здатності відповідати запитам наших співвітчизників на високоякісне обслуговування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній Україні питання розвитку сфери послуг з різних позицій розглядали В. Апопій, О. Вовчанська, Б. Данилишин, О. Довгаль, Л. Іванова, В. Ковтун, В. Козик, Т. Кришталь, С. Кучин, О. Моргулець, О. Овдіюк, Т. Сарматицька, Б. Семак, Л. Ткаченко, Т. Швець та ін. Безпосередньо її кадровому забезпеченню, характеристикам професіоналізму фахівців різних галузей цієї сфери приділили увагу Н. Горбатюк, О. Зінченко, М. Лобур, В. Лозовецька, Г. Откидач та ін. Врешті, один із найважливіших напрямів досліджень бачимо у вивченні та розробці різноманітних умов якісної підготовки фахівців сфери послуг, її дидактичних та особистісно-формувальних аспектів, що їх розкрили в своїх працях Н. Вінник, Л. Короткова, Н. Креденець, І. Матійків, Л. Руденко, І. Шпичко та ін. При цьому більшість дослідників зазначають важливість того, аби професійна діяльність у сфері послуг для самого працівника не означала перебування на низькій соціальній сходинці, повноцінно вдовольняла його життєві запити, в тому числі щодо кар'єрного зростання, соціального престижу, реалізації особистісного потенціалу.

У середовищі закладу професійної (професійно-технічної) освіти фактично кожний майбутній фахівець із побутового обслуговування отримує можливість освоїти основи професійної діяльності, завдяки яким він зможе виконувати професійні завдання на прийнятному рівні. Проте його майстерність значною мірою залежить від сили власного прагнення реалізуватися в обраній діяльності, активного професійного саморозвитку, що на певних етапах професіоналізації потребує педагогічної підтримки та супроводу. Тому мета нашої статті полягає у теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов успішного розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця сфери послуг під час навчання в закладі професійної (професійно-технічної) освіти, серед яких, на думку автора, важливе місце посідає створення особистісних засад професійної самоактуалізації.

Виклад основного матеріалу. Ідеї самоактуалізації є досить популярними в сучасному світі, узгоджуючись із гуманістичними суспільними тенденціями, що знаходять нині широке визнання. Їхнє зародження і розвиток пов'язані з іменами Е. Еріксона, А. Маслоу, Г. Олпорта, Е. Фромма, Е. Шострома та ін., у тім числі в Україні - О. Артемової, А. Большакової, Г. Костюка, С. Максименка, О. Мірошниченко, М. Ткалич та ін.

Поняття самоактуалізації особистості є одним із базових для гуманістичної педагогіки і психології, оскільки втілює один із найбільш логічно і емоційно прийнятних цільових орієнтирів людського життя, інтегруючи його індивідуальну та соціальну складові, обґрунтовуючи пропорційність суб'єктивного і об'єктивного при визначенні змісту і засобів реалізації різнорівневих потреб, які неперервно супроводжують людину на її життєвому шляху, регламентуючи співвіднесення обов'язкового і довільного в ході прийняття нею рішень, які більшою чи меншою мірою впливають на її долю. І хоча є загальновизнаним, що в цілому самоактуалізованих людей досить мало, але нахил до активної самоактуалізації є важливою рисою, яка виявляє себе при проєктуванні нами свого майбутнього, мисленнєвого його моделювання. Така модель повинна формуватися ще в дитинстві і коригуватися в ході освоєння дійсності з позицій узгодження особистих потреб людини, наявних у неї можливостей та соціальних запитів як регулятора підтримки процесу вдоволення її потреб, забезпечення її існування загалом та його прийнятного рівня зокрема. Природно, що для людини, яка живе в достатньо сприятливих умовах, формування мисленнєвої моделі майбутнього пов'язане з уявленнями про досягнення нею стану повного задоволення власними успіхами, реалізацією власних можливостей у привабливих для неї сферах діяльності, тобто з самоактуалізацією, а відтак, більш виправданими і вартими затрат постають усі зусилля, яких вона докладає, причому отриманий результат, зазвичай, є вищим, ніж той, що зумовлений зовнішнім примусом.

Окрім вузько особистого, суспільна практика спроможна надавати самоактуалізації й більш узагальненого змісту, який, зазвичай, пов'язаний з інноваційними тенденціями в розвитку економічного та духовного життя суспільства, а також із прийнятим у ньому способом життєорганізації. Як відзначають С. Грабіщук та О. Безверхий [2, С. 56], аналіз зарубіжної та вітчизняної психолого-педагогічної літератури засвідчує, що "останніми роками запропоновано низку моделей самоактуалізації особистості. Ці моделі можна розділити на дві групи: універсальні та "секторальні". Універсальні моделі спрямовані на розкриття загальних механізмів особистісної самоактуалізації, яка глобально проявляється в усіх секторах життєдіяльності особистості. "Секторальні" моделі описують самоактуалізацію у навчальній або професійній діяльності, які хоча і не охоплюють всієї життєдіяльності особистості, але відіграють в ній значну, часто головну роль".

З останнім важко не погодитися, насамперед, у тому сенсі, що рівень визнання пересічної людини в соціумі найчастіше забезпечується саме тією діяльністю, що робить особу найбільш доступною для публічної оцінки та прийняття (або ж часткового прийняття чи, за певних обставин, відторгнення) в соціально затребуваному аспекті. Значна інтенсивність та обсяг соціальних контактів у сучасному світі забезпечують тісний взаємозв'язок ставлення до людини з боку її значущого оточення із її самооцінкою, яка, в свою чергу, "впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особистості. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різного рівня складності і реально дивитися на свої невдачі та досягнення у певній діяльності, ставити перед собою досяжні цілі" [3]. Водночас, різнобічні уявлення людини про себе формують певний рівень її домагань, що саме в професійній чи підготовчій до неї (професійно-освітній) діяльності, зазвичай, проявляється найбільш очевидно і може бути продіагностований педагогом як адекватний або ж зависокий чи занизький.

Специфіка самооцінки в підлітковому віці, до якого належать значна частина учнів професійних (професійно-технічних) училищ, пов'язана з самокритичністю, прагненням до самоповаги. При цьому неадекватна завищеність самооцінки не лише породжує проблеми у стосунках хлопця чи дівчини з референтним оточенням, а й заважає правильно окреслити стратегію і тактику самовдосконалення у тих сферах життя, які є в цей період для них особливо актуальними. Водночас, її заниженість, відбиваючись на емоційному самопочутті учня, стосунках із оточенням, породжуючи постійну боязнь опинитися в незручному становищі через свою ніби то нездібність, незграбність, невмілість тощо, неминуче впливає на швидкість та якість опанування змісту навчання основам професії, заважає саморозвитку особистісно-професійних якостей, а відтак - і самоствердженню, що породжує невпевненість у своїх можливостях як професіонала, побоювання ставити перед собою більш складні завдання, зневіру щодо власної здатності діяти творчо, успішно.

Таким чином виникає своєрідне хибне коло, коли людина, заздалегідь упевнена в своїй невдачі, навіть не намагається докладати необхідних зусиль для подолання внутрішніх чи зовнішніх чинників, які цю невдачу можуть зумовлювати. Власний професійний потенціал оцінюється неадекватно чи однобічно і перспективи саморозвитку моделюються, а згодом і реалізуються відповідно до цих уявлень. Тож перед педагогом професійної (професійно-технічної) освіти по відношенню до таких учнів стоїть завдання не лише навчити їх технологічним основам професійної діяльності, а створити особистісні засади для її успішного здійснення, що є обов'язково дотичним до проблеми професійної самоактуалізації. При цьому, як слушно зазначає В. Гомонюк, "самоактуалізація у обраній професії для багатьох стає провідним її способом" [4, С. 22].

Відповідно до міркувань М. Ткалич, яка вивчала особливості професійної самоактуалізації на прикладі діяльності менеджера [5, С. 12], цей процес тісно пов'язаний із наявністю у фахівця низки якостей, що можуть, на наш погляд, розглядатися в більш широкому професійному контексті. Так, до ресурсів самоактуалізації менеджерів у професійно-управлінській діяльності авторка віднесла: "1) ресурси особистості менеджера (особистісно-професійний потенціал: спрямованість особистості, здібності, риси характеру, творчий потенціал, вікові та ґендерні особливості та ін.); 2) ресурси управлінської діяльності (професійна компетентність, управлінській досвід, управлінська позиція, задоволеність професійно-управлінською діяльністю, індивідуальний стиль управління та ін.); 3) ресурси організації, в якій працює менеджер (сфера діяльності організації, цілі організації, їх досяжність, умови праці, особливості організаційної культури та ін.); 4) ресурси суспільства (умови розвитку суспільства, ситуація на ринку праці та ін.)."

Стосовно сфери послуг, де нашу увагу привертає, насамперед, робота перукаря (як одна з унікальних за мірою свого контакту з клієнтом та за відповідальністю перед ним, відмітна необхідністю формувати оперативні рішення з неможливістю, частковою чи повною, змінити отриманий результат у разі його незадовільності), ми схильні дотримуватися тієї самої логіки. Наведений хід думок відбиває рівні залежності професійної ситуації, в якій перебуває суб'єкт (точніше, можливості її трансформації до більш сприятливого для нього стану), від його власних зусиль (умовно можемо позиціонувати ці рівні як особистісно детермінований, діяльнісно-операціональний, організаційно-середовищний та суспільно детермінований), водночас визначаючи джерело такої можливості та провідні чинники її реалізації.

У педагогічному сенсі це означає структурування напрямів професіоналізації здобувача освіти, яка є чільним завданням закладу професійної (професійно-технічної) освіти і метою якої, слідом за В. Лапшиною, бачимо підготовку майбутнього фахівця, що "повинен бачити свою професію в усій сукупності її широких соціальних зв'язків, знати пропоновані до неї і її представників вимоги, розуміти зміст і специфіку своєї професійної діяльності, орієнтуватися в колі професійних завдань і бути готовим вирішувати їх в мінливих соціальних умовах" [6, С. 54]. При цьому очевидно, що виокремлений нами суспільно детермінований рівень найменшою мірою залежить від волі суб'єкта та його активності, але об'єктивна оцінка ним ситуації спроможна конструктивно трансформувати не саму ситуацію, а, принаймні, її оцінку та власне бачення пов'язаних із нею проблем.

Слід ураховувати, що існує принципова, різниця між професіоналізацією в умовах організації (підприємства, установи) як бізнесового суб'єкта, де основним особистісно-розвивальним засобом є система виконуваних завдань, а її акценти зміщені з певної особистості на загальний результат, та в умовах освітнього закладу, де прилучення до професійної діяльності носить основоположний характер і здійснюється через посередництво педагогів, які проєктують, планують цей процес і створюють умови для його успішного здійснення загалом і щодо кожного учня зокрема.

Віддаючи належне педагогічному процесу в закладі освіти та його учасникам, ми, однак, визначаючи педагогічні умови розвитку професійного потенціалу майбутнього перукаря як представника одного з найвідповідальніших фахів сфери послуг у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, вважаємо за необхідне зосередити особливу увагу на професійно зорієнтованій активності самого учня як суб'єкта розвитку та саморозвитку, чиї особистісно-професійні зміни (позитивна динаміка) становлять мету діяльності закладу і водночас забезпечують його успішне професійне майбутнє здобувача освіти. Разом із тим, вона здатна ефективно реалізуватися лише у відповідним чином зорганізованому середовищі закладу освіти як сукупності обставин формувального впливу на особистість майбутнього фахівця, що поєднують у собі формалізовані та неформалізовані чинники як власне професійного, так і соціального характеру. Водночас, цілеспрямованість і конструктивна скоригованість розвитку особистісно-професійних якостей учня забезпечується завдяки педагогічному супроводу, що акцентує і конкретизує особистісну зорієнтованість професійної освіти.

Таким чином, педагогічними умовами розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця як оптимального розкриття та посилення його можливостей у професійній сфері, який здійснюється закладом професійної (професійно-технічної) освіти, вважаємо: посилення професіоналізуючого впливу освітнього середовища закладу професійної освіти; педагогічний супровід особистісно-професійного розвитку здобувачів; формування особистісних засад професійної самоактуалізації в освітній діяльності майбутніх фахівців сфери послуг. Перелічені умови на практиці є взаємопов'язаними і взаємодоповнювальними та в комплексі забезпечуються функціонуванням педагогічної системи, яка, з одного боку, є інструментом безпосереднього впливу на учня засобами дидактичної та виховної діяльності, а з іншого - опосередкованого, шляхом коригування існуючих та створення нових характеристик освітнього середовища.

Педагогічна система сучасного українського закладу освіти, що її Т. Жижко позиціонує як "динамічно функціональний комплекс діалектично пов'язаних між собою компонентів і елементів, які створюють оптимальні умови для розв'язання завдань навчання, освіти і виховання людей" [7, С. 145] відзначається тим, що всі її складники зорієнтовані на досягнення загальної мети діяльності закладу через застосування науково обґрунтованих засобів, на основі низки принципів, що носять гуманістичний характер і забезпечують людиноцентричний характер навчання. Ключовою постаттю в ній є педагог, що постійно вдосконалює свою професійну майстерність і здатність до продуктивної взаємодії з учнями та колегами.

Поділяючи професійні якості педагога закладу професійної (професійно-технічної) освіти на фахові й педагогічні, О. Отич наголошує, що перші стосуються профілю його виробничої діяльності і тих вимог, які вона висуває. Що ж до якостей педагогічних, то вони, з одного боку, є більш універсальними, оскільки стосуються здатності до ефективної педагогічної діяльності без прямої детермінованості її змістом. З іншого боку, цим самим акцентується їхня обов'язковість для всіх педагогічних працівників закладу. Дослідниця відносить до їхнього переліку сутнісні ознаки і властивості педагогів, що характеризують здатність останніх "здійснювати навчання, виховання, професіоналізацію та розвиток особистості учасників навчально- виховного і навчально-виробничого процесів у професійних закладах освіти, організовувати ефективну педагогічну взаємодію з ними". Це: рефлексивність, гуманістична спрямованість, професійна компетентність, емпатія, креативність, оптимізм, естетичність, атрактивність, педагогічний артистизм, динамізм і магнетизм особистості, а також здатність педагога "спонукати вихованців до педагогічно доцільної дії, фасилітувати в них позитивні відчуття, радість від взаємодії з ним" [8, С. 65].

На наш погляд, для педагога закладу професійної (професійно- технічної) освіти важливою є також здатність до професійної співпраці, роботи в команді, яка, в свою чергу, почасти забезпечується спорідненістю професійних поглядів, базових якостей і принципів діяльності. Наявність у закладі згуртованого колективу визначає притаманну йому психоемоційну атмосферу, яку ми розглядаємо важливим складником іншої вагомої умови розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця під час навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, а саме - освітнього середовища.

Поняття освітнього середовища досить активно розглядається у вітчизняних педагогічних дослідженнях як таке, що стосується об'єктивних обставин освітньої діяльності (О. Макагон, О. Остапенко, О. Пєхота, В. Семиченко, С. Сисоєва, І. Чубаха та ін.), хоча в поглядах учених спостерігаємо певні розбіжності. Так, розглядаючи освітнє середовище закладу професійної (професійно-технічної) освіти як "сукупність об'єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об'єктів, необхідних для успішного функціонування освіти", І. Чубаха зазначає істотними характеристиками цього середовища "гнучкість, різноманітність, доступність у часі та просторі, які забезпечують людині розуміння самої себе і навколишнього середовища, сприяють виконанню її соціальної ролі" [9, С. 102]. Ці погляди більшою мірою характеризують освітнє середовище як штучно створений з освітньою метою і потенційно контрольований об'єкт, підпорядкований за своїми якостями цілям закладу, в межах якого воно функціонує. Проте наш досвід переконливо свідчить, що освітнє середовище закладу професійної (професійно-технічної) освіти, як і переважної більшості закладів освіти в Україні, є відкритим, а отже, його контрольованість є досить відносною і лише частковою. Так само матеріальна предметність притаманна йому лише в досить обмеженому сенсі, тоді як значну педагогічну вагу мають насамперед інтелектуально-емоційні характеристики.

Таким чином, нам більшою мірою імпонує думка Л. Остапенко, згідно з якою "освітнє середовище - це система соціальних зв'язків і відношень у галузі освіти, це місце перетину діяльності всіх учасників освітнього процесу, де забезпечується використання та активізація їхнього творчого потенціалу. Освітнє середовище характеризується обсягом освітніх послуг, їхньою якістю, інтенсивністю освітньої інформації"; це частина "життєвого, соціального середовища людини, яка виявляється у сукупності усіх освітніх факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на особистість у процесах навчання, виховання та розвитку; є певним виховним простором, в якому здійснюється розвиток особистості" [10, С. 14].

Водночас, вектор такого розвитку не повинен бути довільним, і ми говоримо про його професійну зорієнтованість, що базується на перелічених вище ресурсах професійної самоактуалізації, як їх визначає М. Ткалич (спрямованість особистості, здібності, риси характеру, творчий потенціал, вікові та ґендерні особливості та ін. у тому змістовому представленні, яке відповідає обраній галузі та конкретній професії). Можемо також додати, що все перелічене розглядаємо як у контексті готовності до грамотного підпорядкування, так і в контексті готовності до лідерства та самостійної підприємницької діяльності, що має бути притаманна будь-якому фахівцеві задля його належної конкурентоспроможності на ринку праці і не відкидає, а робить більш особистісно відповідною ту модель самоактуалізації, основи якої закладаються в ході професійної освіти. Досягнення визначених освітнім стандартом [11] формальних показників здатності майбутнього працівника сфери послуг виконувати професійні функції на прийнятному рівні є важливою, проте не достатньою умовою того, що секторальна (професійна) модель його самоактуалізації, створена на основі цих приписів, буде достатньо дієвою і дозволить реалізувати свої можливості оптимальним чином. Тому розвиток професійного потенціалу як процес, що забезпечується окресленими вище умовами, саме й повинен мати своїм результатом не лише соціально затребуваний, але й особистісно відповідний проєкт професійного (а почасти й життєвого) шляху майбутнього фахівця.

Висновки

Орієнтуючись на двоєдине завдання закладу професійної (професійно-технічної) освіти - реалізацію запитів суспільства щодо підготовки кваліфікованого фахівця та надання здобувачеві якісної освіти як чинника його успішної життєорганізації - нами сформульовано педагогічні умови розвитку професійного потенціалу майбутнього фахівця сфери послуг (посилення професіоналізуючого впливу освітнього середовища закладу професійної освіти; педагогічний супровід особистісно-професійного розвитку здобувачів; формування особистісних засад професійної самоактуалізації в освітній діяльності майбутніх фахівців сфери послуг).

Напрямом подальших досліджень бачимо розробку педагогічних засад орієнтації молоді на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти в контексті підвищення її престижності на тлі зростаючого суспільного запиту на кваліфікованих працівників різних галузей.

Література

1. Дерев'янко І. В. Сфера послуг: сутність, структура та чинники формування попиту. Режим доступу: https://ecj.oa.edu.Ua/articles/2013/n21/3.pdf

2. Грабіщук С. Моделі самоактуалізації в сучасній психології / С. Грабіщук, О. Безверхий // Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. - 2017. - № 1. - С. 56-61.

3. Гресько І.М. Роль самооцінки у підтриманні психологічного здоров'я особистості. Режим доступу https://jhealth.donnu.edu.ua/article/view/7499/7500

4. Гомонюк В.О. Самоактуалізація та самореалізація особистості: сучасні наукові уявлення / В.О. Гомонюк // Materialy ІХ Mi^dzynarodowej naukowi- praktycznej konferencji "Europejska nauka XXI powieka - 2013". - Volume 22: Psychologia i socjologia. Politologija. - Przemisl: Nauka i studia, 2013. - S. 21 - 26.

5. Ткалич М.Г. Психолого-організаційні детермінанти самоактуалізації менеджерів комерційних організацій: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.10 / М.Г. Ткалич; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К.,2006. - 20 с.

6. Лапшина В.Л. Професіоналізація: сутність та структура поняття / В.Л. Лапшина // Український соціум. - 2005. - N 2/3. - С. 54-58.

7. Жижко Т.А. Педагогічна система - один із чинників впровадження ідеї інтенсифікації у професійній підготовці майбутніх фахівців / Т.А. Жижко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління. - 2006. - Вип. 3. - С. 144-151.

8. Отич О.М. Основи педагогічної майстерності викладача професійної школи / О.М. Отич. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. - 208 с.

9. Чубаха І.В. Основні компоненти сучасного освітнього середовища школи / І.В. Чубаха. Режим доступу https://jpvs.donnu.edu.ua/article/view/7239/7267

10.Остапенко Л. Освітнє середовище як впливовий чинник успішної самореалізації здобувача освіти / Л. Остапенко //Матеріали Міжвузівської науково- практичної конференції "Формування сучасного освітнього середовища: теорія і практика" // Зб. наук. пр. / Редкол.: Н.В. Ільченко (голова) та ін. - Ірпінь, 2020. - С. 13-16.

11. Стандарт професійної (професійно-технічної) освіти з професії 5141 Перукар (перукар-модельєр). Київ, 2017. Режим доступу https://mon.gov.ua/storage/ app/media/pto/standarty/2017/08.02%20-1/perukar-perukar-modeler.doc

References:

1. Derevianko, I. (2013) Sfera posluh: sutnist, struktura ta chynnyky formuvannia popytu [The sphere of services: essence, structure and factors of demand formation]. Retrieved: https://ecj.oa.edu.ua/articles/2013/n21/3.pdf [in Ukrainian].

2. Hrabishchuk, S. & Bezverkhyi, О. (2017). Modeli samoaktualizatsii v suchasnii psykholohii [Models of self-actualization in modern psychology]. Naukovyi visnyk MNU imeni V. O. Sukhomlynskoho. Psykholohichni nauky.[ Scientific Bulletin of V. O. Sukhomlynskyi MNU. Psychological sciences]. № 1. S. 56-61. [in Ukrainian].

3. Hresko, I. (2019). Rol samootsinky u pidtrymanni psykholohichnoho zdorovia osobystosti [The role of self-esteem in maintaining the psychological health of an individual]. Retrieved https://jhealth.donnu.edu.ua/article/view/7499/7500 [in Ukrainian].

4. Homoniuk, V. (2013). Samoaktualizatsiia ta samorealizatsiia osobystosti: suchasni naukovi uiavlennia [Self-actualization and self-realization of the individual: modern scientific concepts]. Materialy IKh Mi^dzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji "Europejska nauka XXI powieka - 2013" [Materialy IKh Migdzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji "European science XXIpowieka - 2013"]. Volume 22: Psychologia i socjologia. Politologija. Przemisl: Nauka i studia, S. 21 - 26. [in Ukrainian].

5. Tkalych, M. (2006). Psykholoho-orhanizatsiini determinanty samoaktualizatsii menedzheriv komertsiinykh orhanizatsii: Avtoref. dys... kand. psykhol. Nauk [Psychological and organizational determinants of self-actualization of managers of commercial organizations: Author's abstract. Dis... Cand. psychol. of science]. 19.00.10. In-t psykholohii im. H.S. Kostiuka APN Ukrainy. K. 20 s. [in Ukrainian].

6. Lapshyna, V. (2005). Profesionalizatsiia: sutnist ta struktura poniattia [Professionalization: the essence and structure of the concept]. Ukrainskyi sotsium [Ukrainian society]. N 2/3. S. 54-58. [in Ukrainian].

7. Zhyzhko, T. (2006). Pedahohichna systema - odyn iz chynnykiv vprovadzhennia idei intensyfikatsii u profesiinii pidhotovtsi maibutnikh fakhivtsiv [The pedagogical system is one of the factors of the introduction of the idea of intensification in the professional training of future specialists]. Naukovyi chasopys NPUimeni M.P. Drahomanova. Seriia 11. Sotsiolohiia. Sotsialna robota. Sotsialna pedahohika. Upravlinnia [Scientific journal of the NPU named after M.P. Drahomanova. Series 11. Sociology. Social work. Social pedagogy. Management]. Issue 3 S. 144-151. [in Ukrainian].

8. Otych, O. (2014). Osnovy pedahohichnoi maisternosti vykladacha profesiinoi shkoly [Basics of pedagogical skill of a professional school teacher]. Kirovohrad: Imeks-LTD. 208 s. [in Ukrainian].

9. Chubakha, I. (2019). Osnovni komponenty suchasnoho osvitnoho seredovyshcha shkoly [The main components of the modern educational environment of the school]. Retrieved https://jpvs.donnu.edu.ua/article/view/7239/7267 [in Ukrainian].

10. Ostapenko, L. (2020). Osvitnie seredovyshche yak vplyvovyi chynnyk uspishnoi samorealizatsii zdobuvacha osvity [The educational environment as an influential factor in the successful self-realization of an education seeker]. Materialy Mizhvuzivskoi naukovo-praktychnoi konferentsii "Formuvannia suchasnoho osvitnoho seredovyshcha: teoriia i praktyka". Zb. nauk. pr. [Materials of the Inter university Scientific and Practical Conference "Formation of the Modern Educational Environment: Theory and Practice". Coll. of science works]. Irpin. S. 13-16. [in Ukrainian].

11. Standart profesiinoi (profesiino-tekhnichnoi) osvity z profesii 5141 Perukar (perukar-modelier) [Standard of professional (vocational and technical) education in the profession 5141 Hairdresser (hairdresser-fashion designer).]. 2017. Kyiv. Retrieved https://mon.gov.ua/storage/app/media/pto/standarty/2017/08.02%20-1/perukar-perukar- modeler.doc [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru