Особистісні особливості студентів як суб’єктів професійного саморозвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісні особливості студентів як суб'єктів професійного саморозвитку

Волошенко Марина Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри психології та соціальної роботи, Національний університет "Одеська політехніка", м. Одеса

Анотація

У статті розглядаються основні характеристики студентського віку та визначено його значущість як періоду інтенсивного саморозвитку особистості людини як такого, що відрізняється високим освітнім рівнем, пізнавальною мотивацією, соціальною активністю та гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості. Освітній процес сьогоднішнього дня, спрямований на формування особистісних якостей майбутнього фахівця, що сприяють розвитку у нього внутрішньої свободи, передбачає кожному студенту засвоїти сучасну методологію творчості, формує системне мислення, дозволяє не тільки розвинути вихідний творчий потенціал, а й сформувати потребу у подальшому самопізнанні, творчому, сформувати в людини об'єктивну самооцінку А це створює передумови реалізації себе у пізнанні, у навчальній діяльності, а згодом - у професійній творчій діяльності. Саморозвиток розуміємо як складний еволюційно-інволюційний поступальний рух, під час якого відбуваються прогресивні та регресивні інтелектуальні, особистісні та діяльні зміни. Перетворення мотивації, усієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією - з іншого, вирізняють студентський вік як центральний період становлення характеру та інтелекту. Ефективність сутності педагогічних факторів у навчальній діяльності полягає не так у підтримуючій взаємодії, пом'якшенні умов розвитку студента, як у активізації його здатності до саморозвитку, у мотивації педагогічним складом цілеспрямованого самовдосконалення кожного студента. Зважаючи на це, педагогічні чинники, що сприяють саморозвитку студента, можна визначити як створення умов, за яких студент належить до власного життя як цілісного цілеспрямованого осмисленого процесу; складнощі, що виникають на шляху оволодіння професією та знаннями, сприймає як привід для свого вдосконалення; аналізує власні вчинки, взаємини з іншими з метою пошуку шляхів продуктивного вибудовування стратегії поведінки та спілкування.

Ключові слова: індивідуальні особливості, студенти, саморозвиток, формування саморозвитку. вік студентський мотивація

Voloshenko Maryna Oleksandrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Social Work, Odessa Polytechnic National University, Odesa

PERSONAL CHARACTERISTICS OF STUDENTS AS SUBJECTS OF PROFESSIONAL SELF-DEVELOPMENT

The article examines the main characteristics of student age and determines its significance as a period of intensive self-development of a person's personality as such, which is distinguished by a high educational level, cognitive motivation, social activity and a harmonious combination of intellectual and social maturity. Today's educational process, aimed at the formation of personal qualities of the future specialist, which contribute to the development of his inner freedom, requires each student to learn the modern methodology of creativity, forms systemic thinking, allows not only to develop the original creative potential, but also to form the need for further self-discovery, creative, to form an objective self-esteem in a person. And this creates prerequisites for self-realization in knowledge, in educational activities, and later in professional creative activities. We understand selfdevelopment as a complex evolutionary-involutionary progressive movement, during which progressive and regressive intellectual, personal and active changes take place. The transformation of motivation, the entire system of value orientations, on the one hand, the intensive formation of special abilities in connection with professionalization, on the other hand, distinguish student age as the central period of character and intelligence formation. The effectiveness of the essence of pedagogical factors in educational activities is not so much in supporting interaction, softening the conditions of student development, as in activating his ability to selfdevelopment, in motivating the purposeful self-improvement of each student by the pedagogical composition. With this in mind, pedagogical factors that contribute to the student's self-development can be defined as the creation of conditions under which the student belongs to his own life as an integral purposeful meaningful process; perceives difficulties arising on the way to mastering the profession and knowledge as an opportunity for selfimprovement; analyzes one's own actions, relationships with others in order to find ways of productively building a strategy of behavior and communication.

Keywords: individual characteristics, students, self-development, formation of self-development.

Постановка проблеми. Проблема професійного саморозвитку студентів, формування готовності до їхньої майбутньої діяльності становить особливу актуальність для теорії та практики вищої професійної освіти на сьогодні.

Орієнтація на особистість у процесі навчання життєво важлива у контексті вдосконалення особистості. Для того щоб зробити це формування ефективним, по-перше, необхідно усвідомлювати те, як виглядає поточне уявлення даної особистості про понятійний простір внутрішньої свободи, і мати деяке уявлення про те, яким чином це уявлення виникло з точки зору самої особистості. Щоб змінити уявлення в особистості комплексі особистісних якостей, сприяють розвитку внутрішньої свободи, треба зрозуміти причини, якими особистість має дане уявлення, і що особистість може зробити у тому, щоб за власним бажанням змінити це уявлення. Для цього необхідно застосування наступних методів: демонстрація особистості основних факторів формування особистісних якостей, що сприяють розвитку у неї внутрішньої свободи; допомога у формуванні особистісних якостей майбутнього фахівця, що сприяють розвитку у нього внутрішньої свободи за допомогою створення моделюваних психолого-педагогічних умов. Кожна з цих дій вимагає від викладача здатності бачити процес формування особистісних якостей майбутнього фахівця, які сприяють розвитку в нього внутрішньої свободи, з точки зору іншої особистості та здатності допомогти їй усунути негативні фактори, здатні негативно впливати на формування даної якості [2, 5, 6]. Але, в той же час, неможливо змінити чиєсь "бачення світу", можна вказати на те, що воно хибне, і дати пораду про те, як його треба виправити. Подібне знецінення поглядів особистості є контрпродуктивним. Неможливо змусити особистість змінити думку, просто наполягаючи на тому, що вона не має рації. Для неї її бачення не є хибним. Таким чином, здійснити формування особистісних якостей майбутнього фахівця, які сприяють розвитку в нього внутрішньої свободи за допомогою особистісно-центрованого підходу можна тільки за згодою самої особистості - виходячи з розуміння точки зору особистості в даний час, і здатності змінити її.

Освітній процес сьогоднішнього дня, спрямований на формування особистісних якостей майбутнього фахівця, що сприяють розвитку у нього внутрішньої свободи, передбачає кожному студенту засвоїти сучасну методологію творчості, формує системне мислення, дозволяє не тільки розвинути вихідний творчий потенціал, а й сформувати потребу у подальшому самопізнанні, творчому, сформувати в людини об'єктивну самооцінку А це створює передумови реалізації себе у пізнанні, у навчальній діяльності, а згодом - у професійній творчій діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Саморозвиток - це складний і тривалий процес. У філософії, в рамках матеріалістичної діалектики, саморозвиток може бути зображено у вигляді спіралі, що розширюється, яка вибудовується на основі дій законів діалектики - "заперечення заперечення", "єдності і боротьби протилежностей", "поєднання еволюційного та революційного шляхів розвитку" тощо, що пов'язане з уявленням про розвиток, результатом якого є прогрес. Найбільш цінним та соціально бажаним є позитивний вектор особистісного розвитку, результатом якого виступає формування загальної культури людини, що особливо важливо для студента - носія культури, майбутнього інтелігента [9]. Загальна культура студента, пов'язана з його позитивним особистісним розвитком, повинна містити в своєму складі повагу до гідності іншої людини та збереження власної гідності, культуру спілкування і соціальної взаємодії, культуру інтелектуальної та професійної діяльності, ненасиченість потреби особистісного соціокультурного розвитку і саморозвитку, орієнтування в основних цінностях, соціальну відповідальність за себе та інших.

У професійній підготовці майбутнього фахівця повинна превалювати ідея адаптивності, здатності репродукувати відомі науці та практиці методи, прийоми, форми навчання, щоб найбільш успішно розвивати здібності, вивчати традиційну діяльність особливим чином, зокрема розуміючи та конструюючи, відповідно до свого зростаючого професійного кредо. Важливе місце в даному питанні займають сучасні методи та форми освоєння матеріалу засновані на застосуванні сучасних інформаційних та інфокомунікаційних технологій [10].

Концепція "необмеженого розвитку" (Б. Ананьєв, А. Запорожець, Е. Еріксон та ін.), згідно з якою розвиток не припиняється до кінця життя людини, змінюючись лише за напрямом, інтенсивністю, характером та якістю, визначає необхідність та затребуваність вивчення детермінуючих факторів професійного становлення, здібностей, мотивації, ціннісних орієнтацій суб'єктів навчального процесу [7, 4].

Психолого-педагогічні дослідження вказують на існування у студентів труднощів у самовизначенні, в освоєнні навчальних програм; наявність вираженого стану дискомфорту [1]. Поряд із цим не залишаються постійними вимоги до професійної діяльності; з'являються нові спеціальності, які не мають аналогів у минулому. Вивчення індивідуальних особливостей студентів може бути спрямоване на вирішення завдань стимулювання самовизначення особистості, допомоги в індивідуалізації та саморозвитку.

Теоретичні основи саморозвитку особистості студента ЗВО - це ті знання, які можуть бути основою та спонукальною силою особистісно- професійного становлення майбутнього фахівця, але отримати ці знання студенту складно через відсутність джерел та обмеженість часу. Таким джерелом (поганим чи добрим) найчастіше і стає педагог закладу вищої освіти в умовах спілкування: освітнього, офіційного, міжособистісного та неформального. Тому джерелом формування особистісних якостей майбутнього фахівця, які сприяють розвитку в нього внутрішньої свободи, є спільна діяльність педагога та студента [4].

Педагогічна відповідальність будь-якого викладача ЗВО, коли саме життя ставить його в умови не просто сумлінного виконання своїх функцій, а "проживання" зі студентами складних моментів їхнього особистісно-професійного становлення, прагнення до формування особистісних якостей майбутнього спеціаліста, які сприяють розвитку в нього внутрішньої свободи.

Під час масового переходу на багаторівневу структуру підготовки у ЗВО спеціалісти зазначають, що для досягнення високого рівня науково-практичної підготовки студентів необхідно вирішити дві головні проблеми: забезпечити можливість отримання студентами глибоких фундаментальних знань та змінити підходи до організації навчальної діяльності для підвищення якості навчання, розвинути творчі здібності студентів, їхнє прагнення до безперервного набуття нових знань, а також врахувати інтереси студентів у самовизначенні та самореалізації [2].

Виклад основного матеріалу. Специфічність студентства як соціальної групи полягає в однаковому стосунку до всіх суспільних форм власності, його ролі в громадській організації праці та частковій участі у продуктивній та непродуктивній праці. Як певна соціальна група вона характеризується особливими умовами життя, праці та побуту; соціальною поведінкою і системою ціннісних орієнтацій. Як основні риси, що відрізняють студентство від інших груп, дослідники виокремлюють соціальний престиж, активну взаємодію з різними соціальними утвореннями і пошук сенсу життя, прагнення нових ідей та прогресивних перетворень [7].

Студентський вік у контексті завершення, згортання процесів психічного розвитку вважаємо за найбільш відповідальний та критичний. Студентство як окрему вікову та соціально-психологічну категорію виділено в науці відносно недавно - у 60-х роках ХХ століття [3]. Як вікову категорію студентство співвідносять з етапами розвитку дорослої людини, воно є "перехідною фазою від дозрівання до зрілості", його визначають як пізню юність - ранню дорослість (18-25 років). Виділення студентства всередині епохи зрілості - дорослості ґрунтується на соціально-психологічному підході [3].

Розглядаючи студентство як "особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, організовано об'єднаних інститутом вищої освіти", І. Зимня виділяє основні характеристики студентського віку, що відрізняють його від інших груп населення: високий освітній рівень, висока пізнавальна мотивація, найвища соціальна активність та досить гармонійне поєднання інтелекту та соціальної зрілості [3]. У плані загальнопсихічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи та особистості загалом. Якщо розглядати студентство, враховуючи лише біологічний вік, його слід зарахувати до періоду юності як перехідного етапу розвитку між дитинством і дорослістю. Тому у зарубіжній психології цей період пов'язують із процесом дорослішання.

Юність - пора самоаналізу та самооцінок. Самооцінку здійснюють шляхом порівняння ідеального "Я" з реальним. Але ідеальне "Я" ще не вивірене і може бути випадковим, а реальне "Я" ще всебічно не оцінене самою особистістю. Це об'єктивне протиріччя розвитку особистості молодої людини може викликати в неї внутрішню невпевненість у собі і супроводжується іноді зовнішньою агресивністю, розв'язністю чи почуттям незрозумілості.

Юність однозначно оцінювали як етап завершення фізичного, статевого дозрівання та досягнення соціальної зрілості і пов'язували з дорослішанням, хоча уявлення про цей період розвивалися згодом, і в різних історичних суспільствах воно відзначено різними віковими межами. І.С. Кон зазначав, що "вікові категорії у багатьох, а то й у всіх, мовах спочатку позначали не так хронологічний, як соціальний статус, суспільне становище" [1]. Зв'язок вікових категорій із соціальним статусом зберігається й нині, коли передбачуваний рівень розвитку індивіда в цьому хронологічному віці визначає його суспільне становище, характер діяльності, соціальні ролі. Вік відчуває на собі вплив соціальної системи, з іншого боку, сам індивід у процесі соціалізації засвоює, приймає нові й залишає старі соціальні ролі.

Психологічна складова юності пов'язана з розвитком самосвідомості, вирішенням завдань професійного самовизначення та вступу у доросле життя. У ранній юності формуються пізнавальні та професійні інтереси, потреба у праці, здатність будувати життєві плани, громадська активність, утверджується самостійність особистості, вибір життєвого шляху. У молодості людина самостверджується у вибраній справі, знаходить професійну майстерність і саме в молодості завершується професійна підготовка, а отже, і студентська пора.

Зрілий рівень саморозвитку характеризують такі якості:

1) одухотвореність, ідейна спрямованість, зв'язок мотивів (цілей) роботи з духовним ядром особистості;

2) стійкість цілей та завдань самовдосконалення, перетворення їх у домінанту життєдіяльності;

3) володіння, оснащеність сукупністю умінь самовдосконалення;

4) усвідомлена поведінка, спрямована на покращення себе, своєї особистості;

5) високий рівень самостійності особистості, готовність до залучення до будь-якої діяльності;

6) творчий характер діяльності;

7) результативність, ефективність саморозвитку особистості.

У молодості людина максимально працездатна, витримує найбільші фізичні та психічні навантаження, найбільш здатна до оволодіння складними способами інтелектуальної діяльності. Найлегше здобуває всі необхідні в обраній професії знання, вміння та навички, розвиває необхідні спеціальні особистісні та функціональні якості (організаторські здібності, ініціативність, мужність, винахідливість, необхідні у низці професій, чіткість та акуратність, швидкість реакцій тощо).

Студента як людину певного віку та як особистість можна схарактеризувати з трьох сторін:

1) з психологічної, яка є єдністю психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічній стороні - психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежать перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень;

2) із соціальної, в якій втілюються суспільні відносини, якості, які породжує приналежність студента до певної соціальної групи, національності;

3) з біологічної, що охоплює тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру тощо. Ця сторона переважно зумовлена спадковістю та вродженими задатками, але в певних межах змінюється під впливом умов життя [6].

Вивчення цих сторін розкриває якості та можливості студента, його вікові та особистісні особливості. Якщо розглядати студента як людину певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані та словесні сигнали, оптимум абсолютної та різницевої чутливості аналізаторів, найбільша пластичність у створенні складних психомоторних та інших навичок. Порівняно з іншими віками у юнацькому віці відзначають найвищу швидкість оперативної пам'яті та перемикання уваги, вирішення вербально-логічних задач.

Час навчання у ЗВО збігається з другим періодом юності чи першим періодом зрілості, що відрізняється складністю становлення особистісних рис. Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно зміцнюються ті якості, яких не вистачало повною мірою у старших класах - цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціатива, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мети, способу життя, обов'язку, любові, вірності тощо).

З цим періодом пов'язують початок "економічної активності", під якою демографи розуміють залучення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення сім'ї. Перетворення мотивації, усієї системи ціннісних орієнтації, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв'язку з професіоналізацією - з іншого, вирізняють цей вік як центральний період становлення характеру та інтелекту.

Студентський вік є сензитивним періодом у розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта дуже впливає на психіку людини, розвиток її особистості. За наявності сприятливих умов під час навчання у ЗВО у студентів відбувається розвиток усіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, що характеризує професійну спрямованість особистості [8]. Для успішного навчання у ЗВО необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, рівня володіння певним колом логічних операцій.

У теорії становлення особистості самоактуалізація сприймається як прагнення людини до безперервного розвитку індивідуальності, ефективна реалізація його системи потенціалів у процесі діяльності задля досягнення суспільного визнання.

Одним із психологічних феноменів, що відображають індивідуальні особливості мотивації досягнення та цілеспрямованої поведінки людини, є рівень домагань. Оцінку рівня домагань проводять з погляду його адекватності - відповідності реальним можливостям людини.

Рівень домагань є важливим структуротворчим компонентом особистості. Це досить стабільна індивідуальне якість людини, яке характеризує, по-перше, рівень складності завдань, по-друге, вибір суб'єктом мети чергової дії залежно від переживань успіху чи неуспіху попередніх дій, по-третє, бажаний рівень самооцінки особистості. Рівень домагань тісно пов'язаний із саморозвитком особистості, тобто прагненням до досягнення цілей того ступеня складності, на яку людина вважає себе здатною.

У працях різних авторів [3, 6, 9, 10] виділено такі основні напрямки особистісно-професійного розвитку студентів:

> розвиток професійної спрямованості та необхідних здібностей;

> самоактуалізація студентів у навчальній діяльності;

> професіоналізація та вдосконалення психічних процесів і станів;

> вироблення життєвої позиції та конкретизація життєвих планів;

> підвищення рівня самостійності й відповідальності;

> зростання рівня домагань у сфері майбутньої професії;

> етичний, естетичний та духовний розвиток;

> підвищення питомої ваги самовиховання та формування якостей, необхідних у майбутній діяльності;

> підвищення ініціативи та творчості;

> формування психологічної готовності до професійної діяльності.

Однак ефективність сутності педагогічних факторів у навчальній діяльності полягає не так у підтримуючій взаємодії, пом'якшенні умов розвитку студента, як у активізації його здатності до саморозвитку, у мотивації педагогічним складом цілеспрямованого самовдосконалення кожного студента. Зважаючи на це, педагогічні чинники, що сприяють саморозвитку студента, можна визначити як створення умов, за яких студент належить до власного життя як цілісного цілеспрямованого осмисленого процесу; складнощі, що виникають на шляху оволодіння професією та знаннями, сприймає як привід для свого вдосконалення; аналізує власні вчинки, взаємини з іншими з метою пошуку шляхів продуктивного вибудовування стратегії поведінки та спілкування.

Усвідомлений саморозвиток як важливе завдання виховання особистості та підготовки професіонала є інтегративною характеристикою особистості, що вимагає праці самої особистості. Виділимо низку критеріїв саморозвитку:

1) усвідомлене самоприйняття;

2) свідомість життя, життя як цінність;

3) довірлива сміливість;

4) емоційна мудрість;

5) креативність, яку визначають здібності особистості до інтерпретації, проблематизації та прогнозування відносин;

6) рефлексивність, обумовлена рефлексією особистості на себе, інших, на діяльність;

7) самоорганізація, виражена в увазі до внутрішніх процесів, в усвідомленні ціннісного змісту сенсу життя та в толерантності.

Аналізуючи психолого-педагогічні аспекти саморозвитку, слід також акцентувати увагу на педагогічних бар'єрах (зумовлених зовнішніми та внутрішніми факторами), які є серйозною перешкодою для саморозвитку сучасних студентів. Типовими бар'єрами саморозвитку є несформованість мотиваційної основи, способів, механізмів та прийомів саморозвитку; неадекватні самооцінки, які породжують невпевненість чи самовпевненість, що зумовлює труднощі у постановці життєвих цілей, небажання займатися самовихованням тощо.

До зовнішніх бар'єрів можна віднести такі:

1) у навчальному закладі навмисно не створюють умови для сприятливого саморозвитку та самоактуалізації;

2) ворожість, заздрість і тиск із боку оточення, наявність конфліктів - усе це блокує прагнення конкретної особистості до саморозвитку;

3) відсутність підтримки та допомоги у цьому питанні з боку педагогічного складу.

Внутрішні бар'єри можуть містити:

1) відсутність здібностей саморозвитку;

2) прихильність до шаблонів та стереотипів;

3) відсутність мотивів та потреб до саморозвитку;

4) слабке володіння "технологіями" саморозвитку та самовиховання;

5) власну інертність, лінь, нездатність та небажання мобілізувати себе на зміни, особистісне зростання;

6) невпевненість у собі;

7) самовпевненість;

8) негативне ставлення до різноманітних інновацій, які порушують звичний уклад і змушують працювати над собою.

До особистісно-професійних компонентів саморозвитку студентів у період навчання належать навчальна мотивація, самоактуалізація, рівень домагань, темперамент.

Навчальна мотивація як особливий вид мотивації характеризується складною структурою, однією з форм якої є структура внутрішньої (на процес та результат) та зовнішньої (нагорода, уникнення) мотивації. Істотними є такі характеристики навчальної мотивації: її стійкість, зв'язок із рівнем інтелектуального розвитку та характером навчальної діяльності [7].

Висновки

Отже, студентський вік характеризується досягненням найвищих "пікових" результатів, що базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку. Це час найактивнішого розвитку моральних та естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру та, що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: цивільних, професійно-трудових та ін.

Набуваючи в процесі діяльності певного досвіду та якості (на підставі внутрішніх потреб), особистість починає на цій базі вільно і самостійно вибирати цілі та засоби діяльності, керувати своєю діяльністю, одночасно вдосконалюючи та розвиваючи свої здібності до її здійснення, змінюючи та виховуючи (формуючи) себе.

Цей факт є найважливішим для педагогіки і полягає в тому, що людина розвивається не тільки за закладеною в ньому спадковою програмою і під впливом навколишнього середовища, а й залежно від досвіду, якостей, здібностей, що складаються в її психіці.

У процесі підготовки фахівців через чітко збудоване та організоване освітнє середовище ЗВО моделюють такі значущі характеристики саморозвитку студента: індивідуальність, прагнення до більшої свободи, досягнення цілісності, особистісне та професійне зростання, самостійність, самоповага, суспільне схвалення чи осуд.

Тому процес саморозвитку протікатиме більш ефективно і в соціально прийнятних нормах, якщо особистості (на різних етапах її становлення) надається психолого-педагогічна підтримка, що здійснюється в рамах позитивного супроводу. Якщо у навчальних закладах реалізовують ідею супроводу, а організація навчально- виховної роботи націлена на самоактуалізацію, це створює сприятливі передумови для роботи кожного суб'єкта взаємодії над собою, стимулює індивідуальне самопізнання та саморозвиток.Література

1. Бігун Н. Суб'єктивні образи депресії у підлітків як предмет психологічної рефлексії. Психологія і суспільство. 2007. № 3. С. 108-114.

2. Бугерко Я. Рефлексивно-аксіологічні засади інноваційної освіти. Актуальні проблеми психології., Вип. 8. Т. Х., Київ: Главник, 2008. С. 97-106.

3. Демченко В.В. Формування готовності до професійного самовдосконалення майбутніх учителів фізичної культури. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 "теорія і методика професійної освіти". Кропивницький. 2018. 255 с.

4. Заїка Є. Зімовін О. Рефлексивність особистості як предмет психологічного пізнання. Психологія і суспільство. 2014. № 2. С.90-97

5. Комар Т.В. Особистісна рефлексія як чинник соціального становлення підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец.

6. 07 "Педагогічна та вікова психологія". Київ. 2003. 18 с.

7. Мешко О. Роль професійного самопізнання у процесі становлення педагогічної позиції майбутнього вчителя. Освіта регіону. № 2. 2018

8. Сорокіна О.А., Шевцова О.М. Рефлексія у структурі професійного самовизначення майбутніх психологів. Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 1, Т.2. С.118-122.

9. Соцький К.О. Формування готовності майбутніх молодших медичних спеціалістів до професійного самовдосконалення: автореферат дис. канд. мед. наук:

10. 04 "Теорія і методика професійної освіти". Хмельницький. 2016. 20 с

11. Ставицька С.О. Духовна самосвідомість особистості: становлення і розвиток в юнацькому віці : монографія. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. 727 с.

12. Фурман А.В. Теорія навчальних проблемних ситуацій: психолого- дидактичний аспект: монографія. Тернопіль: Астон, 2007. 164 с.

13. Giddens A. The constitution of society: Outline of the theory of structuration. Cambridge: Polity Press, 1984. 294 р.

14. References:

15. B^un, N. (2007). Sub^ktivrn obrazi depresn u p^Utk^v jak predmet ps^^^not' refleksn [Subjective images of depression in adolescents as a subject of psychological reflection]. Psihologpa і suspd'stvo - Psychology and society, 3, 108-114 [in Ukrainian].

16. Bugerko, Ja. (2008). Refleksivno-aksіologіchnі zasadi mnovacynoi' osvhi [Reflexive and axiological principles of innovative education]. Aktual'm problemi psihologu - Actual problems of psychology, 8, 97-106 [in Ukrainian].

17. Demchenko, V.V. (2018). Formuvannja gotovnosti do profesijnogo samovdoskonalennja majbutnih uchiteliv fizichnoi kul'turi [Formation of readiness for professional self-improvement of future teachers of physical culture]. Candidate's thesis. Kropivnic'kij [in Ukrainian].

18. Zaika, Є. Zimovin, O. (2014). Refleksivnist' osobistosti jak predmet psihologichnogo piznannja [Reflexivity of personality as a subject of psychological knowledge]. Psihologija і suspil'stvo - Psychology and society, 2, 90-97 [in Ukrainian].

19. Komar, T. V. (2003). Osobistisna refleksija jak chinnik social'nogo stanovlennja pidlitkiv [Personal reflection as a factor in the social development of adolescents]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiiv [in Ukrainian].

20. Meshko, O. (2018). Rol' profesijnogo samopiznannja u procesi stanovlennja pedagogichnoi pozicii majbutn'ogo vchitelja [The role of professional self-awareness in the process of formation of the pedagogical position of the future teacher]. Osvita regionu - Education of the region, 2 [in Ukrainian].

21. Sorokina, O.A., Shevcova, O. M. (2019). Refleksija u strukturi profesijnogo samoviznachennja majbutnih psihologiv [Reflection in the structure of professional selfdetermination of future psychologists]. Teorija і praktika suchasnot psihologit - Theory and practice of modern psychology, 1, 2, 118-122 [in Ukrainian].

22. Soc'kij, K.O. (2016). Formuvannja gotovnosti majbutnih molodshih medichnih specialistiv do profesijnogo samovdoskonalennja [Formation of readiness of future junior medical specialists for professional self-improvement]. Extended abstract of candidate's thesis. Hmel'nic'kij [in Ukrainian].

23. Stavic'ka, S.O. (2011). Duhovna samosvidomist' osobistosti: stanovlennja i rozvitok v junac'komu vici [Spiritual self-awareness of the individual: formation and development in youth]. Ki'iv : NPU imeni M.P. Dragomanova [in Ukrainian].

24. Furman, A. V. (2007). Teorija navchal'nih problemnih situacij: psihologo- didaktichnij aspekt [Theory of educational problem situations: psychological and didactic aspect]. Ternopil' : Aston [in Ukrainian].

25. Giddens, A. (1984). The constitution of society: Outline of the theory of structuration. Cambridge: Polity Press [in English].

Размещено на Allbest.ru