Роль інтенсивних методів викладання іноземної мови у розвитку іншомовних комунікативних навичок здобувачів вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія Служби безпеки України

Кафедра романо-германських мов

Роль інтенсивних методів викладання іноземної мови у розвитку іншомовних комунікативних навичок здобувачів вищої освіти

Драч О.І., ст. викладач

Миронова І.М., ст. викладач

м. Київ

Анотація

У статті аналізуються інтенсивні методики викладання іноземних мов, їх розвиток як відповідь потребам суспільства, зокрема для підготовки та виховання здобувачів вищої освіти, які можуть впевнено реагувати на виклики та потреби сьогодення. У статті представлено прямий метод, аудіолінгвальний метод та сучасні модифікації комунікативного методу, а саме метод Ларсен-Фріман та метод завдань. Вказані методи базуються на усному підході, що підвищує ефективність комунікативного спрямування. У прямому методі значення підкріплюється демонстрацією, розширюється словниковий запас. Аудіолінгвальний метод відпрацьовує використання певних граматичних конструкцій. Комунікативний метод охоплює усе мовлення. Метод на основі завдань дає учням досвід спонтанної взаємодії.

Жоден з методів не гарантує миттєвого засвоєння іноземної мови без використання зусиль. Проте процес оволодіння іноземною мовою можна значно покращити за рахунок використання інтенсивних методів навчання. Інтенсивні методи мають незаперечні переваги, вони мотивують здобувачів і особливо корисні в класах зі змішаними можливостями, оскільки вони підтримують кооперативне навчання. Крім того, вони перетворюють навчання на захоплюючий процес занурення в мовне середовище максимально наближене до реального життя. Інтенсивні методи навчання не тільки дають можливість підвищити зацікавленість до вивчення іноземних мов, а й значно розвивають творчу самостійність студентів, що сприяє швидкому обміну інформацією та передачі набутих знань. Використання широкого спектру інтенсивних методів у навчанні іноземної мови стимулює пізнавальну діяльність здобувачів освіти, формує позитивну мотивацію та сприяє формуванню та розвитку стійких навичок іншомовного спілкування. Отже, це залучає студентів до цілеспрямованого та спільного використання мови, дає їм можливість випробувати комунікативні стратегії та розвиває переконання учнів у тому, що вони можуть досягти комунікативної мети. Процес навчання стає цікавішим та ефективнішим. Завдяки правильно поставленій задачі студенти гуртуються як команда, створюються умови реального спілкування. Таким чином, інтенсивні методи формують не тільки впевненого оратора але й всебічно розвинену особистість, яка здатна самостійно приймати рішення та висловлювати їх. Використання інтенсивних методів призводить до суттєвого покращення результатів навчання здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: інтенсивне навчання, говоріння, іншомовне спілкування, комунікативні навички, імерсивне середовище.

Abstract

The role of intensive methods in developing students' foreign language communicative skills

Drach O.I., Myronova I.M., Senior lecturer of the Department of Roman-Germanic Languages, National Academy of Security Service of Ukraine, Kyiv

The article analyzes the intensive methods of teaching foreign languages, their development as a response to the needs of society, in particular for the preparation and education of students who can confidently respond to today's demands and challenges. The article presents the direct method, the audio-lingual method and modern modification of the communicative method, namely the Larsen- Freeman method and the task- based method. These methods, which increase the effectiveness of communication, are based on an oral approach. In the direct method meaning is reinforced by demonstration, vocabulary is extended. The audio-lingual method practices the use of certain grammatical constructions. The communicative method involves all spheres of speech. The task-based method gives students the experience of spontaneous interaction.

None of the methods guarantee instant acquisition of a foreign language without the efforts. However, the process of mastering a foreign language can be significantly improved through the use of intensive teaching methods. Intensive methods have undeniable advantages, they motivate learners and they are especially useful in mixed-ability classrooms because they support cooperative learning. In addition, they turn learning into an exciting process of immersion in a language environment as close as possible to real life. Intensive teaching methods not only give an opportunity to increase interest in learning foreign languages, but also significantly develop the creative independence of students, contribute to the rapid exchange of information and the transfer of acquired knowledge. The use of wide range of intensive methods in learning a foreign language stimulates the cognitive activity of students, forms positive motivation and contributes to the formation and development of stable foreign language communication skills. Consequently, it engages students in purposeful and collaborative language use, gives them the opportunity to try out communicative strategies, and develops students' beliefs that they can achieve a communicative goal. The learning process becomes more interesting and effective. Thanks to a correctly set task, students gather as a team and the conditions of real communication are created. Thus, intensive methods form not only a confident speaker, but also a comprehensively developed personality that is able to make decisions and express them independently. The use of intensive methods leads to a significant improvement in the learning outcomes of students of higher education.

Keywords: intensive learning, speaking, foreign language communication, communication skills, immersive environment.

Постановка проблеми

Сучасне суспільство висуває певні вимоги для вивчення іноземних мов. Для прдокорення та покращення процесу навчання необхідно проаналізувати існуючі методи, розроблені вченими в галузі методики викладання іноземних мов. Аналітичний огляд методів навчання та їх наукове обґрунтування гарантують високу якість навчального процесу в сучасних умовах та забезпечення досягнення головної мети навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методики британського та американського інтенсивного навчання були розроблені відповідно до принципів прямого методу. Одним із засновників прямого методу є німецький і американський лінгвіст і педагог Максиміліан Берліц. Основою навчання за цією методикою є обмеження учня іншомовним середовищем. Цей метод передбачає, що слухання та говоріння є найприроднішими способами вивчення мови. Прямий метод широко використовується в інтенсивному навчанні іноземних мов і є базовим методом Оксфордської методичної школи. Модифікація прямого методу, розроблена американським лінгвістом Дaйан Ларсен-Фріман, застосовується в таких американських університетах, як Університет Каліфорнії в Лос-Анджелесі, Університет Мічигану та Університет Пенсільванії. Видатний американський мовознавець, один із теоретиків сучасного зарубіжного мовознавства Л. Блумфілд розвинув ідеї Берліца, створивши його метод, який отримав назву методу Блумфілда. Основним прийомом методу є тривале слухання, запам'ятовування навчального матеріалу та багаторазове механічне повторення. Важливо використовувати інформатора як джерело мовлення. Метод Блумфілда використовувався під час Другої світової війни, відомий також як армійський метод. Цей метод забезпечує швидке оволодіння практичними навичками усного користування іноземною мовою в межах обмеженого словникового запасу та комунікативних тем. Ідеї методики отримали розвиток в аудіолінгвальній методиці. Автори методу - американський лінгвіст-структураліст Чарльз Фріз і методист Роберт Ладо. Методика спрямована на формування та вдосконалення мовленнєвих навичок.

Сьогодні Оксфордська школа інтенсивного навчання представлена методикою Streamline School. Ця методика орієнтована на завдання є модифікацією комунікативного методу. Актуальність методу завдань полягає в тому, що в основі закладене спілкування, спрямоване на вирішення практичних завдань, з якими студенти стикаються в реальному житті.

Мета статті - висвітлити теоретичні основи методів інтенсивного навчання та проаналізувати їх роль у розвитку іншомовних комунікативних навичок здобувачів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Розглядаючи розвиток інтенсивних методів, ми взяли до уваги запити суспільства та середовище вивчення мови. Ми дослідили різні методи викладання іноземної мови в США, які дають належну основу для успішного засвоєння другої мови у сьогоднішньому світі.

У XIX сторіччі вчені спостерігали за вивченням мови дітьми і визнали, що іноземну мову можна викладати без використання рідної мови учнів, тобто спираючись на натуралістичний принцип вивчення. Замість перекладу використовували приклади-демонстрації та дію.

Німецьким вченим Ф. Франке було теоретично обґрунтовано одномовний підхід до викладання іноземної мови. Найбільш дієвий та ефективний шлях для вивчення мови - це її активне використання на занятті, спонтанне заохочення та спонукання викладачем використовувати іноземну мову учнями. На ранніх етапах викладач замінює підручник. Учні самостійно можуть виводити граматичні правила. Систематична увага приділяється вимові. Відомі слова використовуються для вивчення нової лексики за допомогою пантоміми, демонстрації та малюнків [1, С. 9-11].

Такий природний принцип вивчення іноземної мови отримав назву прямий метод. Прямий метод був офіційно затверджений у Франції та Німеччині наприкінці XIX сторіччя і став широко відомим у США, де Ламберт Совьор і Максиміліан Берліц створили успішні комерційні мовні школи.

Прямий метод мав приголомшений успіх у приватних мовних школах мережі Берліц, де викладачі були носіями мови, а учні були зацікавлені в результаті отримання знань та високомотивовані у навчанні. У наш час прямий метод Берліца все ще залишається одним із ефективних методів вивчення іноземної мови, оскільки він цілеспрямований, захоплюючий та дотримується моделі ППП (Презентація, Практика, Продукція) [2].

Основні принципи прямого методу складають:

- завдання на занятті надаються лише іноземною мовою;

- вивчається повсякденна лексика та найбільш вживані конструкції;

- навички усного спілкування розвиваються поступово за допомогою обміну запитаннями та відповідями між викладачем та слухачами у невеликих групах;

- граматика викладається індуктивно;

- новий матеріал вводиться усно;

- нова конкретна лексика вивчається за допомогою демонстрацій, предметів і зображень, тоді як абстрактна лексика вивчається шляхом асоціації ідей;

- приділяється увага сприйняттю на слух та розумінню;

- робиться акцент на правильній вимові та граматиці [3, С. 5-9].

У прямому методі немає ні протоколів, ні стандартів. За багато років цей підхід виявив свою ефективність. Сам термін «метод» з'явився лише в 1963 році. Отже, викладачі постійно розробляють власні методики, спираючись на суть методу: іноземна мова вводиться на слух та відпрацьовується завдяки зоровій пам'яті і закріплюється читанням та на письмі.

Академічне викладання вважає прямий метод нетрадиційним і досить незвичайним. Але цей метод в той же час є більш адаптивним до потреб студентів і користується популярністю серед мотивованих учнів. Використання прямого методу дозволяє викладачам вищих навчальних закладів розвивати свою креативність і створювати інноваційні захоплюючи заняття відповідно до вимог навчальних програм та інтересів студентів.

Прямий метод став основою для розвитку аудіолінгвального методу в США. В аудіолінгвальному методі студенти вивчають іноземну мову безпосередньо, як і в прямому методі, але замість вивчення лексики він тренує учнів у використанні граматики. Розвиток аудіолінгвального методу був спричинений наступними факторами.

Американський лінгвіст Леонард Блумфілд заснував структурну лінгвістику (американський структуралізм чи дескриптивізм). На початку XX сторіччя гостро стала проблема викладання мов корінних народів: вчителів- носіїв не вистачало, отже, ці мови викладались під спостереженням людей, які володіли цією мовою. Таким чином, усне мовлення виходило на перший план.

Психологія поведінки отримала подальший розвиток. Психологи-біхевіористи Чарльз Фріс і Беррес Фредерік Скіннер вважали, що відправна точка для студентів - це правильна граматична структура. Від студентів не чекали свідомих відповідей, але був необхідним зворотній зв'язок та швидке реагування, про володінні певним словниковим запасом.

На початок Другої світової війни треба було швидко надати бійцям базові навички спілкування. Ось чому аудіолінгвальний метод також має назву армійський.

Аудіовізуальна методика набула популярності після закінчення війни й досі успішно використовується, поєднуючись з іншими методами. На практиці це означає, що викладач представляє нові слова за зразком, не даючи будь- яких граматичних пояснень. Студенти повторюють, роблячи незначні заміни лексичних одиниць, доки не зможуть використовувати конструкції спонтанно відповідно до ситуації. Це зовсім інше комунікативне навчання мови: очікується відтворення лише запропонованого зразка але у відповідній ситуації.

Аудіовізуальний метод включає в себе наступні вправи:

- студенти відтворюють зразок на слух;

- студенти змінюють деяку форми слів у реченні;

- студенти замінюють одне слово на інше;

- студенти перефразовують висловлювання.

Учні копіюють свого викладача протягом заняття. Закріплюється правильне використання граматики, але без пояснень. Значна увага приділяється правильній вимові та інтонації.

У сучасному світі надзвичайно важливо вміти швидко реагувати в певних умовах. Це дає майбутнім фахівцям змогу вільно спілкуватися з іноземцями і сприяє їх кар'єрному росту.

Аудіолінгвальний метод дав поштовх для розвитку комунікативного методу. головний принцип якого - свідоме використання мови у мовленні, яке відбувається спонтанно.

Комунікативний метод і його різновиди сьогодні міцно вкоренилися в США. інтенсивний комунікативний аудіолінгвальний іноземний

Розглянемо модифікацію комунікативного методу, запропоновану американським лінгвістом, почесним професором освіти та лінгвістики Мічіганського університету Дайан Ларсен-Фріман.

Алгоритм роботи на заняттях наступний:

- кожен студент має перед собою уривок для читання;

- студенти по черзі голосно читають частину тексту;

- після закінчення читання тексту студенти ставлять викладачу питання іноземною мовою стосовно граматичних структур, надання синонімів до незнайомих слів, викладач дає відповідь також іноземною мовою;

- відпрацьовується вимова нових слів;

- викладач ставить запитання до студентів стосовно прочитаного тексту та їх власного досвіду;

- студенти складають власні відповіді та ставлять запитання одногрупникам;

- студенти заповнюють пропуски в запропонованих вправах;

- студенти голосно читають речення, додаючи пропущені слова;

- учитель пропонує студентам диктант за темою [4, С. 26-28].

Підхід Ларсен-Фріман надзвичайно полегшує засвоєння іноземної мови.

Студенти безпосередньо пов'язують значення слів з іноземною мовою.

Студенти спілкуються іноземною мовою, ніби перебуваючи у реальних ситуаціях. Головний акцент ставиться на розширення словникового запасу студентів.

У викладенні граматики Ларсен-Фріман керується аудіо-лінгвальним методом. Граматичні структури представлені в діалогах, які імітуються та повторюються студентами до автоматизованих навичок. Важливою деталлю є те, що явних граматичних правил не надається, але студенти дізнаються про їх використання, індукуючи граматичні правила з наведених прикладів.

Викладачем пропонуються різноманітні вправи, такі як:

- нарощування висловлювань;

- ланцюг;

- заміна чи підстановка;

- трансформація;

- запитання-відповідь.

Успішні відповіді студентів створюють позитивну атмосферу і заохочуються. Тому різновид інтенсивної методики Ларсен-Фріман провокує інтерес до вивчення іноземної мови та створює умови спочатку для оволодіння мовленнєвими навичками, що потім сприяє розвитку навичок читання та письма.

Серед інтенсивних методів вивчення іноземної мови слід назвати метод, який базується на завданнях (Task-Based Method). Стратегія вивчення мови на основі запитань зосереджується на спілкуванні через виконання завдань. Студенти залучаються до завдання, яке їх справді цікавить, і вони прагнуть виконати його лише з використанням цільової мови та її елементів, що вивчаються. Іншими словами, вивчаючи тему, студенти беруть участь у різних завданнях, які зрештою можуть привести до презентаційного проекту, використовуючи автентичну мову та необхідні інструменти. Ключем до цієї методики викладання та вивчення мови є не правильне та суворе використання мови, яку викладають, а акцент робиться на результатах завдання та кроках до його завершення.

Оцінювання в першу чергу базується на результатах виконання завдання, а не на точності використання мовленнєвих форм. Це робить метод особливо популярним для розвитку вільного володіння цільовою мовою та впевненості студентів у висловлюванні.

Принципи методу завдання сприяють ефективному розвитку комунікативних навичок студентів [5, С. 35-37]:

- студентам необхідно надати мовленнєві моделі, які їм потрібні для виконання завдання;

- кожне завдання повинно бути пов'язане з попереднім;

- студенти можуть відчути, як елементи цільової мови функціонують як у тісно пов'язаних контекстах так і в абсолютно різних контекстах;

- студенти здатні розпізнавати зв'язок між функцією, формою та значенням;

- творче мовлення студентів розвивається з відтворення мовленнєвих моделей, наданих викладачем;

- студентам надається можливість поміркувати про те, чого вони навчилися і наскільки добре вони володіють вивченим матеріалом;

- студенти використовують автентичну мову, яка спонукає їх до взаємодії та активного спілкування цільовою мовою.

Центральною задачею в структурі, заснованої на завданнях, є комунікативне завдання. Таке завдання може передбачати продукування студентами мовлення та/або може бути пов'язане з усним чи письмовим текстом. Одне завдання, як правило, передбачає як продуктивні навички, говоріння та письма, так і навички сприйняття - слухання та читання.

Студенти починають із виконання завдання спілкування, використовуючи мовленнєвий матеріал, який вони вивчили на попередніх заняттях. Потім вони розповідають або пишуть про те, як вони виконали завдання, і порівнюють результати. Вони можуть прослухати записи студентів, які виконують таке саме завдання, або прочитати інформацію, порівнюючи зі своїм власним досвідом виконання завдання. Лише після цього їхня увага спрямовується на конкретні особливості мовленнєвої форми в записах, які вони прослухали, або текстах, які вони читали. Іншими словами, студенти починають із цілісного досвіду використання мови і закінчують більш детальним розглядом деяких особливостей, які зустрічаються в мові.

В основних етапах методу (Pre-Task, Task Cycle, Focus on Form) під «завданням» мається на увазі цілеспрямована діяльність, у якій студенти використовують мову для досягнення реального результату. Отже, студенти використовують будь-які ресурси цільової мови, які вони мають, щоб вирішити проблему, поділитися та порівняти досвід.

Повна структура методу спрямована на створення в аудиторії необхідних умов для вивчення мови. Завдання можуть базуватися на письмовому тексті, або записі усних даних, або візуальних даних, і/або вони можуть базуватися на особистому досвіді студентів чи їх знаннях про світ. Це можуть бути ігри, демонстрації, інтерв'ю або комбінація завдань.

Важливо, що під час виконання завдань студенти акцентують увагу на висловлюваннях. Основна увага приділяється значенню. Вони використовують мову для обміну значеннями з реальною метою. Студенти повинні вільно використовувати будь-які слова чи мовленнєві форми, . Ігри, в які вони грають, проблеми, які вони вирішують, досвід, яким вони діляться, можуть не бути речами, які вони будуть виконувати у реальному житті, однак, цілеспрямоване та реальне використання мови відтворюватиме особливості застосування мови поза аудиторією.

Етап завдань (Pre-Task) і цикл завдань (Task Cycle) використовують переваги соціолінгвістичних норм, забезпечують плавний і природний перехід від приватної взаємодії до більш публічної. Початковий етап дає корисну інформацію, яка допомагає студентам пригадати відповідні слова та фрази та розпізнати нові. Час, який дається на підготовку, допомагає їм подумати про те, що вони можуть висловити, і призводить до кращої якості використання мови на етапі завдання.

Цикл завдань (Task Cycle: Task- Planning- Report) дає студентам можливість використовувати мовленнєву діяльність у відповідь на читання тексту або прослуховування запису, можливість планування підготовки доповіді про те, як вони виконали завдання та який був результат, роблячи акцент на структуризації та точності мовленнєвої діяльності, і уточнення мовних деталей; можливість презентації доповіді перед аудиторією, коли інші студенти можуть коментувати чи додати інформацію.

Мета етапу завдань (Focus on Form) полягає в тому, щоб допомогти студентам дослідити мову, розвинути розуміння аспектів синтаксису, словосполучення та лексики, допомогти їм систематизувати певні особливості мови, та уточнити мовленнєві поняття, дає студентам змогу практикуватися в публічних місцях та використовувати мову. Залежно від потреб і досвіду студентів компоненти етапів можуть мати різну вагу. Студентам, які вже досить вільно володіють іноземною мовою, наприклад, тим, хто може робити більший акцент на точності та аналітичній роботі відводиться менше часу на виконання завдань і більше часу на планування та формальний звіт з більшою кількістю завдань, які вимагають письмових результатів. Запис їхніх звітів на аудіо чи відео додасть їм більшої мотивації для досягнення ясності та точності в роботі. Студентам, які вивчають граматику, звикли писати та читати, але не звикли використовувати свою іноземну мову, можуть знадобитися завдання, щоб розвинути вільне володіння мови і надати їм впевненості у розмові. Завдяки підходу, заснованому на завданнях, студентам різних рівнів легше працювати разом, слабші можуть вчитися в сильніших і отримувати впевненість від підтримки.

Використання різних категорій завдань (information-gap activity, reasoning-gap activity, opinion gap-activity) [6, С.35-37] стимулюють взаємодію студентів, незважаючи на різний рівень майстерності в іноземній мові. Крім того, реальні завдання розробляються для моделювання поведінки під час виконання автентичних ситуативних завдань.

Використовуючи підхід на основі завдань, студенти вивчають іноземну мову ефективніше, оскільки вони використовують мову, щоб отримати доступ до інформації, вирішити проблеми та поговорити про особистий досвід. Вони демонструють якісніші знання з іноземної мови для спілкування, ніж ті, хто навчався за шаблоном 3Ps (Present, Practice, and Production). Студенти стають більш мотивованими виконуючи завдання, пов'язані з реальною життєвою ситуацією, а не ті, які запропоновані в підручнику. Використання завдань є хорошим способом покращити словниковий запас англійської мови та дає студентам більше шансів практикувати іноземну мову. Отже, такі типи завдань орієнтовані насамперед на досягнення комунікативної мети, оскільки фокус на мовленнєвій формі розглядається наприкінці.

Компоненти навчання на основі завдань та типи завдань позитивно впливають на навчальний процес студентів. Використання автентичного матеріалу допомагає підтримувати взаємодію між студентами, покращує комунікативну компетентність студентів і надає їм більше можливостей використовувати іноземну мову. При навчанні за завданнями учні можуть навчатися ефективніше, коли їх увага зосереджена на завданнях, тому вони більше зосереджені на мові, яку вони використовують, ніж на граматичній формі. Таким чином, використання методу навчання на основі завдань покращує комунікативні навички студентів.

Висновки

Загалом, розглянуті в статті інтенсивні методи навчання та їх модифікації можуть бути ефективно використані для розвитку іншомовних комунікативних навичок студентів у вищих навчальних закладах. Великою перевагою цих методів є позитивна взаємодія учасників. Викладач повинен створити атмосферу в аудиторії, підтримувати спроби студентів висловлюватися, знаходити власні варіанти, не боятися робити помилки. У сприятливому психологічному кліматі студент усвідомлює себе та свої особистісні якості як цінність, що є важливою умовою формування самооцінки, самоповаги та прагнення до самовдосконалення. Інтенсивне навчання захоплює студентів, полегшуючи інтенсивну роботу, ніж вони звикли робити під час традиційного уроку. Студенти стають більш активними, докладають більше зусиль для оволодіння іноземною мовою, а отже, навчання стає більш цілеспрямованим і ефективним.

Розгляд згаданих вище інтенсивних методів - це можливість для всіх викладачів консолідувати навички викладання та адаптувати їх до потреб аудиторії. Інтенсивні методи можна використовувати як окремий інструмент для розвитку певних навичок студентів, таких як розширення словникового запасу або знання граматики. Комплексне впровадження інтенсивних методів дає можливість педагогічному колективу бути більш творчим, налагоджуючи плідне спілкування зі студентами. Кожне заняття може стати позитивним досвідом на шляху до міцного засвоєння іноземної мови та призвести до великої різноманітності занять. Студенти вищих навчальних закладів мають оволодіти розмовними навичками за відносно короткий проміжок часу, що дозволить їм вільно спілкуватися з однолітками та колегами, сприяючи таким чином їх особистому та професійному розвитку.

Література

1. Richards, J.C., & Rodgers, T.S. Approaches and methods in language teaching. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1986. - 171 p.

2. The Berlitz Method. - [Електронний ресурс].

3. Zimmerman, C.B. Historical trends in second language vocabulary instruction. In J. Coady & T. Huckin (Eds.), Second language vocabulary acquisition: A rationale for pedagogy. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1997.

4. Larsen-Freeman, D. Techniques and principles in language teaching. Oxford, UK: Oxford University Press, 2000. - 235 p.

5. Nunan D. Task-based language teaching. New York, the USA: Oxford University Press, 2004. - 222 p.

6. Prabhu, N.S. (1987). "Second Language Pedagogy". Oxford University Press. Retrieved 18 January 2013.

References

2. The Berlitz Method.

3. Zimmerman, C.B. Historical trends in second language vocabulary instruction. In J. Coady & T. Huckin (Eds.), Second language vocabulary acquisition: A rationale for pedagogy. Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1997.

4. Larsen-Freeman, D. Techniques and principles in language teaching. Oxford, UK: Oxford University Press, 2000. - 235 p.

5. Nunan D. Task-based language teaching. New York, the USA: Oxford University Press, 2004. - 222 p.

6. Prabhu, N. S. (1987). "Second Language Pedagogy". Oxford University Press. Retrieved 18 January 2013

Размещено на Allbest.Ru