Інноваційність освітнього процесу в контексті застосування дистанційних технологій навчання

Дем'янюк Антоніна Вікторівна

В результаті дослідження встановлено, що дистанційне навчання - це індивідуалізований процес здобуття знань, умінь, навичок та пізнавальних стратегій, який відбувається переважно за допомогою опосередкованої взаємодії між віддаленими учасниками освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що базується на новітніх психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологіях. Отже, технології дистанційного навчання - це електронні або цифрові засоби навчання, включно з Інтернетом, електронною поштою, телебаченням та іншими аудіовізуальними комунікаційними пристроями, які використовуються для надання інструкцій, коли викладач і студенти знаходяться в різних фізичних умовах.

Систематизовано та охарактеризовано дистанційні та медіа-технології навчання, які включають: апаратну базу, інформаційно-комунікаційне забезпечення з достатньою пропускною здатністю каналів, загальне та спеціалізоване програмне забезпечення. Проаналізовано та визначено характерні переваги і недоліки найбільш популярних систем дистанційного обслуговування освітнього процесу, до яких відносяться Moodle, Zoom, Microsoft Teams, Google Classroom та Google Meet.

Визначено, що для успішного створення та застосування дистанційних технологій навчання потрібно проводити глибокий аналіз цілей навчання, можливостей нових дидактичних технологій та вимог до технологій дистанційного навчання для різних курсів. Такий аналіз допоможе коригувати критерії навчання. Під час планування та розробки дистанційних курсів потрібно враховувати три основні складові діяльності викладача: викладання навчального матеріалу, практичну роботу та зворотний зв'язок.

Ключові слова: інновації в освіті, дистанційне навчання, дистанційні технології навчання, системи дистанційного обслуговування освітнього процесу.

Abstract. The need to study effective educational technologies for the organization of distance learning arises due to the growing popularity and demand for this form of education. In today's environment, more and more people want to get higher education remotely, because it allows them to study without leaving work, and also provides an opportunity to get higher education for people with disabilities. The use of the latest information and educational technologies in distance learning is a key factor that provides such an opportunity. Distance education has its advantages and disadvantages, so understanding its advantages is important for making important decisions regarding the modernization of the educational process in the context of the development of innovative processes.

As a result of the study, it was established that distance learning is an individualized process of acquiring knowledge, abilities, skills and cognitive strategies, which takes place mainly through mediated interaction between remote participants of the educational process in a specialized environment based on the latest psychological-pedagogical and information-communication technologies. Therefore, distance learning technologies are electronic or digital learning media, including the Internet, e-mail, television, and other audio-visual communication devices, that are used to deliver instruction when the instructor and students are in different physical locations.

Distance and media learning technologies are systematized and characterized, which include: hardware base, information and communication support with sufficient channel bandwidth, general and specialized software. The characteristic advantages and disadvantages of the most popular remote service systems of the educational process, which include Moodle, Zoom, Microsoft Teams, Google Classroom and Google Meet, are analyzed and determined.

It was determined that for the successful creation and application of distance learning technologies, it is necessary to conduct an in-depth analysis of the learning goals, the possibilities of new didactic technologies, and the requirements for distance learning technologies for various courses. Such an analysis will help to adjust the training criteria. When planning and developing distance courses, you need to take into account three main components of the teacher's activity: teaching the educational material, practical work and feedback.

Keywords: innovations in education, distance learning, distance learning technologies, distance service systems for the educational process.

Постановка проблеми. Здобуття новітніх та глибоких знань в теперішніх умовах зумовлює необхідність застосування сучасних інформаційних освітніх технологій з метою забезпечення відповідності освітнього процесу вимогам сучасності. Однією з цих вимог є нове освітнє середовище, що передбачає отримання знань з будь-якого місця за допомогою нових інформаційно-комунікаційних технологій, спілкування із закладами освіти за власним вибором та доступ до інформації з будь-якої точки світу. Успішною реалізацією такого освітнього середовища є дистанційне навчання, яке передбачає процес навчання, коли викладач і студент не знаходяться в одному місці та можуть комунікувати за допомогою освітніх онлайн платформ, онлайн-курсів, мобільних додатків, відео дзвінків тощо. Зростання популярності дистанційної освіти та затребуваності в ній зумовлюють необхідність дослідження освітніх технологій ефективної організації дистанційного навчання, яке має свої переваги та недоліки. Розуміння переваг дистанційного навчання є важливим, оскільки це сприяє в прийнятті важливих рішень щодо модернізації освітнього процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні питання і практичні аспекти розвитку дистанційного навчання в своїх працях розглядали такі науковці, як: С. Вітвіцька, М. Кадамія, О. Казанська, І. Кобилянська, В. Кухаренко, М. Мястковська, Л. Ребуха, Н. Ткачева, Л. Ткаченко, О. Хмельницька, О. Шевцова, Б. Шуневич, Р. Деллінг, Г. Рамблє, Д. Кіган, А. Кларк, М. Мур, М. Томсон та ін. Внесок згаданих науковців є вагомим, проте стрімкий розвиток освітнього процесу зумовлює необхідність подальшого дослідження технологій дистанційного навчання з метою забезпечення інноваційних засад його модернізації.

Метою статті є дослідження та систематизація технологій дистанційного навчання з виокремленням їх переваг і недоліків задля реалізації процесів модернізації освітнього процесу відповідно до вимог сучасності.

Виклад основного матеріалу. Сучасні реформи та модернізація вищої освіти в Україні націлені на розвиток дистанційного навчання, яке стає все більш потрібним для людей, що хочуть отримати вищу освіту без перерви у роботі або для тих, хто має обмежені можливості. Застосування сучасних інформаційно-освітніх технологій в дистанційному навчанні дозволяє забезпечити таку можливість [1, С. 91].

Під дистанційним навчанням доцільно вважати індивідуалізований процес здобуття знань, умінь, навичок та пізнавальних стратегій, який відбувається переважно за допомогою опосередкованої взаємодії між віддаленими учасниками освітнього процесу в спеціалізованому середовищі, що базується на новітніх психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологіях. Реалізація дистанційного навчання відбувається шляхом [2]:

- використання дистанційної форми навчання як окремої форми реалізації освітнього процесу;

- застосовування технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання в різних форматах.

Щоб ефективно організувати дистанційне навчання, необхідно забезпечити належне функціонування різних підсистем, таких як проведення та підтримка онлайн-курсів, розробка нових онлайн-курсів, адміністративна підтримка, академічна підтримка студентів, підтримка викладачів, відповідність навчальному плану програми та кафедри, а також особиста підтримка студентів [3].

За останні роки, зростаючий розвиток дистанційного навчання у суспільстві, що все більше стає інформаційним, вимагає застосування новітніх технологій навчання, включаючи дистанційні технології, що використовують комп'ютерні та телекомунікаційні інструменти для забезпечення інтерактивної взаємодії між учасниками освітнього процесу [4]. Технології дистанційного навчання - це електронні або цифрові засоби навчання, включно з Інтернетом, електронною поштою, телебаченням та іншими аудіовізуальними комунікаційними пристроями, які використовуються для надання інструкцій, коли викладач і студенти знаходяться в різних фізичних умовах [5].

Отже, дистанційні та медіа- технології навчання включають [2]:

- необхідну апаратну базу, яка включає персональні комп'ютери, мережеве обладнання, джерела безперебійного живлення, сервери та обладнання для відеоконференц-зв'язку. Ці засоби забезпечують розробку та використання веб-ресурсів для навчання, управління освітнім процесом та взаємодію між суб'єктами дистанційного навчання в режимах синхронного та асинхронного часу;

- інформаційно-комунікаційне забезпечення з достатньою пропускною здатністю каналів, що надає всім суб'єктам дистанційного навчання освітнього закладу цілодобовий доступ до веб-ресурсів і веб-сервісів для реалізації освітнього процесу у синхронному та асинхронному режимах;

- загальне та спеціалізоване програмне забезпечення, включаючи програмне забезпечення для осіб з особливими потребами, яке має бути ліцензійним або заснованим на програмних продуктах з відкритими кодами.

Веб-ресурси навчальних дисциплін (програм), що необхідні для забезпечення дистанційного навчання, можуть включати наступне [2]:

- методичні рекомендації, які містять інформацію про використання ресурсів, послідовність виконання завдань, та контрольні механізми;

- документи, що стосуються планування освітнього процесу, такі як навчальні програми, тематичні плани та розклад занять;

- відео- та аудіозаписи лекцій, семінарів та інших навчальних матеріалів;

- мультимедійні лекційні матеріали;

- термінологічні словники;

- практичні завдання, включаючи методичні рекомендації щодо їх виконання;

- віртуальні лабораторні роботи, що містять методичні рекомендації щодо їх виконання;

- віртуальні тренажери та методичні рекомендації щодо їх використання;

- тестові завдання для здійснення контрольних заходів, тестування із автоматизованою перевіркою результатів та тестування із перевіркою викладачем;

- ділові ігри та методичні рекомендації щодо їх використання;

- електронні бібліотеки та посилання на них;

- бібліографії;

- дистанційний курс, що об'єднує веб-ресурси навчальної дисципліни єдиним педагогічним сценарієм;

- інші ресурси з навчальним призначенням.

Освітній заклад формує перелік веб-ресурсів для дистанційного навчання, що містить ресурси для навчальних дисциплін залежно від їх специфіки. Для забезпечення дистанційного навчання, заклад освіти також може створити свої власні веб-ресурси або використовувати інші ресурси, що пройшли відповідну перевірку в закладі.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі призводить до змін форми, змісту та процесу розробки ЕНМК дисциплін. Замість традиційних підручників та збірників завдань, використовуються інтерактивні електронні підручники, практикуми, презентації, відео-лекції, електронні тести, бібліотеки, глосарії, інтерактивні плакати, телекомунікаційні проєкти тощо. Як наслідок, в закладі освіти створюється електронний контент. Розробка електронного контенту є складним та затратним процесом, який вимагає значних ресурсів. Тому в процесі створення інформаційного освітнього середовища перед закладом вищої освіти постають такі завдання [6]:

- розробка матеріально-технічної бази для ІТ-інфраструктури, яка включає в себе створення локальних та корпоративних мереж з доступом до Інтернету;

- впровадження автоматизованих систем для управління закладом вищої освіти, документообігу та взаємодії різних підрозділів закладу;

- впровадження інформаційних технологій в освітній процес, створення та використання інформаційного освітнього середовища, а також використання різних методів навчання, таких як e-learning, m-learning, u- learning, b-learning, f-learning;

- регулярне підвищення кваліфікації педагогічних працівників у галузі інформаційно-комунікаційних технологій та мереж.

В інформаційному освітньому середовищі виокремлюють два наступні рівні [6]:

1) внутрішній рівень включає:

- матеріали навчальних курсів;

- ресурси для обміну документами між підрозділами закладу;

- засоби для спілкування в межах закладу;

2) зовнішній рівень включає:

- інформація про освітній заклад, його структуру, умови вступу, навчально-методичну, виховну та науково-дослідну діяльність;

- проєкти (наукові, соціальні), які реалізуються в закладі освіти;

- інформація про студентське життя та дозвілля;

- бібліотечні ресурси і депозитарій;

- відкриті матеріали щодо навчальних курсів;

- публічну інформацію;

- засоби спілкування.

Доцільно зазначити та охарактеризувати найбільш популярні системи дистанційного обслуговування освітнього процесу, до яких відносяться Moodle, Zoom, Microsoft Teams, Google Classroom та Google Meet.

Протягом останніх система дистанційного навчання Moodle стала найпоширенішою в освітній системі. Вперше вона була розроблена у 2002 р. та дозволяє створювати курси навчання дистанційно за темами або проєктувати індивідуальну діяльність студентів. Moodle має різні функції, такі як форуми, семінари, завдання, тести, відео матеріали, опитування, чати тощо [7]. Вищезазначена технологія дистанційного навчання надає можливість всім учасникам освітнього процесу працювати разом в безпечному середовищі, яке дозволяє контролювати успішність та забезпечує безпечну аутентифікацію. Moodle - система дистанційного навчання, яка має гнучкий інтерфейс, що може бути налаштований користувачем залежно від його потреб та включає різноманітні макети та дизайни сторінок. Крім того, ця система може бути інтегрована з іншими програмними засобами, такими як засоби спілкування, спільної роботи, управління документами, що дозволяє підвищити продуктивність освітнього процесу.

Сервіс Zoom надає широкі можливості, включаючи організацію чатів для обміну матеріалами та онлайн-конференцій з високоякісним відеозв'язком, що можуть брати участь до 100 учасників. Запис відеодзвінків, спільних розмов та презентацій на робочому столі дозволяє зберігати цінні дані та переглядати їх у майбутньому. Крім того, можна планувати необмежену кількість конференцій у необмежений час та запрошувати учасників заздалегідь. Проте до недоліків сервісу Zoom можна віднести відсутність можливості проведення тестування та оцінювання, обміну матеріалами та електронного журналу [1].

Microsoft Teams забезпечує можливість студентам та викладачам зустрічатися в одному робочому середовищі, спілкуватися, співпрацювати, створювати контент та обмінюватися файлами в рамках освітнього процесу. Ця програма містить чати для обговорення, наради, файлообмінник та корпоративні програми, які дозволяють створювати спільну платформу для комунікації та співпраці. Проте, є кілька недоліків у системі Microsoft Teams, такі як потреба у створенні окремої пошти Microsoft, відсутність електронного журналу, а також необхідність в певних навичках роботи з цією системою дистанційного навчання [1].

Google Classroom є безкоштовною веб-платформою, яка успішно використовується для організації дистанційного навчання. За допомогою цієї платформи можна створювати завдання, додавати та редагувати фотографії, створювати копії та ділитися файлами з інших додатків під час навчального заняття. Крім цього, користувач може отримувати офлайн-доступ до своїх документів. Викладач може відстежувати роботу студентів у режимі онлайн, переглядати документи, з якими вони працюють, а також перевіряти завдання та вносити до них правки [1].

Сервіси Google пропонують широкий спектр можливостей, які сприяють зацікавленості студентів у навчанні, сприяють самовдосконаленню та підвищують їх пізнавальну активність, що сприяє розвитку їх інформаційної компетентності. Google надає викладачам та студентам доступ до інструментів для спільної роботи в освітньому процесі.

Доцільно оцінювати якість впровадження та застосування дистанційних технологій навчання за різними показниками ефективності. До них належать: результативність (успішність студентів, індивідуальний підхід, здатність застосовувати теоретичні знання на практиці); доступність (можливість розширення кількості бажаючих навчатися); ресурсомісткість (економія витрат на подорожі та використання приміщень); оперативність (скорочення часу, необхідного для засвоєння та здобуття знань); демократичність спілкування між учасниками освітнього процесу; використання новітніх освітніх технологій та комплексних програмних засобів [8].

Для успішного розвитку технологій дистанційного навчання необхідно проводити детальний аналіз цілей навчання, можливостей нових технологій та вимог до них в контексті викладання різних курсів, щоб відповідно коригувати критерії навчання. При плануванні та розробці дистанційних курсів важливо враховувати три складові діяльності викладача: викладання матеріалу, проведення практичних занять та забезпечення зворотного зв'язку. Ці елементи є ключовими в організації дистанційного навчання. На сьогоднішній день однією з проблем дистанційного навчання є створення нових методичних матеріалів, які мають базуватися на етапному сприйнятті інформації та повному контролі знань студентів [9].

Застосовування дистанційної освіти є багатогранним та широким в міжнародній освітній практиці. У США понад 65% вищих закладів освіти пропонують дистанційну форму освіти. Наприклад, у 2012 році Гарвардський університет та Массачусетський технологічний інститут запустили онлайн- платформу відкритих інтерактивних курсів - edX, на що було виділено 30 млн доларів США. За два роки до нього приєдналися понад 3 млн користувачів. Хоча сертифікати, отримані після дистанційного навчання, не мають юридичної сили закладу освіти, їх все ж вважають вагомим підтвердженням кваліфікації як для працівників, так і для роботодавців на ринку праці [10; 11].

Важливо зазначити, що застосування дистанційних технологій навчання може бути пов'язане з потенційними проблемами, такими як низький рівень координації між учасниками освітнього процесу, обмеження в технічних навичках та обладнанні, неадаптованість деяких курсів до дистанційного навчання тощо. Ці питання потребують розв'язання з використанням новітніх інформаційних та педагогічних технологій у контексті розвитку інформаційного суспільства. Таким чином, дистанційне навчання має свої обмеження і потребує певного рівня підготовки та адаптації для ефективного використання в освітньому процесі задля реалізації інноваційних засад його розвитку.

Висновки. В теперішніх умовах застосування дистанційних технологій навчання стає все більш необхідним в сучасному освітньому процесі, що обумовлюється процесами глобалізації, гнучкістю, зручністю та ефективністю освітнього процесу, а також економічністю для його учасників. Розвиток дистанційних технологій навчання дозволяє забезпечити можливість здобувати якісну освіту в будь-якій точці світу, в будь-який час та підлаштовувати графік навчання під свої потреби. Такі технології надають можливість використовувати різноманітні методи навчання та зменшують витрати на організацію освітнього процесу. Отже, розвиток дистанційних технологій навчання стає все більш важливим і дозволяє здобувати якісну освіту незалежно від місця проживання та графіку роботи.

Література: