Новітні технології навчання: зарубіжний досвід розвитку та способи реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новітні технології навчання: зарубіжний досвід розвитку та способи реалізації

Білоус Ірина Ігорівна кандидат економічних наук, доцент кафедри освітології і педагогіки, соціально-гуманітарного факультету, Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль,

Анотація

Технології міцно увійшли в усі сфери нашого життя, не оминаючи освіту, де вимога технологічності узгоджується із загальними уявленнями про модернізацію навчального процесу, впровадження в нього інновацій. З появою технологічних інновацій, саме освітній сектор зазнає найбільшого впливу. Фактично, технологія відіграє визначну роль в сфері освіти з тих пір, як розпочався розвиток навчання. З часів появи цифрових систем, навчання ніколи не було таким простим. Сучасна освітня система світу є такою, якою вона є сьогодні, завдяки цим широким змінам, які принесли різні технології.

Розвиток системи освітніх технологій протягом останніх десятиліть йшов по шляху поступової відмови від традиційних технологій і посилення необхідності якомога активнішого використання новітніх (інноваційних) технологій навчання. Варто зазначити, що головними цілями впровадження новітніх технологій в навчальний процес є раціоналізація навчання, мінімізація часу, сил і ресурсів, які будуть застосовані в процесі навчання для досягнення його результатів. А головною метою впровадження та розвитку новітніх технологій навчання є не що інше, як прагнення задовольнити освітні потреби здобувачів, які залежать від тенденцій суспільного розвитку.

Зазначено, що володіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями є необхідною умовою сьогодення так само, як колись уміння читати і писати. Використання інновацій в освіті можна вважати основним двигуном довгострокового економічного зростання і соціального розвитку.

Охарактеризовано основні новітні технології, які використовуються в навчанні та способи їх реалізації в зарубіжних країнах.

Зауважено, що сьогодні цифровізація, активізація та створення спеціальних середовищ формують образ освіти майбутнього, в якому акцент зміщується на постійне та активне освоєння знання. Змішане навчання поступово стає домінуючою освітньою моделлю, а освітні технології орієнтовані більше на створення умов та підтримку активності, ніж на систематичне та послідовне навчання із заздалегідь спрогнозованим результатом. технологія навчання педагогіка інновація

Ключові слова: технології, навчання, навчальний процес, інновації, педагогіка.

Bilous Iryna Igorivna PhD in Economics, Associate Professor of Educology and Pedagogy Department, Faculty of Social Sciences and Humanities, West Ukrainian National University, Boulevard T. Shevchenko, Ternopil

THE LATEST LEARNING TECHNOLOGIES: FOREIGN EXPERIENCE OF DEVELOPMENT AND METHODS OF

Постановка проблеми

Сьогодні у системі освіти існує завдання щодо необхідності підвищення ефективності навчального процесу, особливо з тих питань, що пов'язані з розвитком особистісного потенціалу здобувача. Зниження мотивації навчання, навчальні перевантаження, масове нездоров'я здобувачів, їхнє відторгнення від процесу навчання пов'язані не лише з недосконалим змістом освіти, а й із труднощами, які відчувають педагоги при організації та проведенні занять.

Новітня педагогічна практика показує, що традиційне навчання не є спроможним вгамувати збільшені вимоги до підготовки майбутнього фахівця, адже не створює умов для формування вмінь та навичок самостійної пізнавальної діяльності, не сприяє розвитку творчих здібностей. Це зумовлює ряд суперечностей між наявним рівнем готовності фахівця до професійної діяльності та сучасними вимогами до його підготовки, між потребою здобувача у самовираженні та здатністю освіти задовольнити дану потребу.

Сучасна українська система освіти упевненими кроками переміщається від традиційної системи навчання, коли педагог давав здобувачам освіти готові знання, до особистісно-орієнтованої педагогіки. Одним із головних завдань сучасної системи освіти є розкриття потенціалу всіх здобувачів, надання їм можливостей виявити творчі здібності, а також сформувати й розвинути необхідні навички та компетентності. Реалізувати ці завдання неможливо без впровадження поряд із традиційними нових, інноваційних технологій навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти розвитку та запровадження новітніх технологій навчання висвітлюються такими українськими ученими, як Беспалько В., Брітченко І., Дичківська М., Нісімчук А., Падалка О., Селевко Г., Стрельніков В., Шпак О. Запорукою впровадження сучасних освітніх технологій є наукові доробки таких вчених, як Зязюн І., Туркот Т., Химинець М., Чайка В. та інші. Науковці наголошують на значних перспективах сучасних новітніх технологій, котрі спрямовані на активне розв'язання професійних проблемно-ситуаційних завдань.

Мета статті - дослідження зарубіжного досвіду розвитку новітніх технологій навчання.

Виклад основного матеріалу

Технологічні інновації мають значний вплив на освітні системи на всіх рівнях. Розуміння впливу технологічних інновацій на здобувачів освіти, педагогів і заклади освіти має вирішальне значення для розробки стратегій і методів управління та використання технологій в освітній сфері. Дослідження в цій галузі дають керівникам освіти зрозуміти, як використовуються технологічні інновації та наскільки вони ефективні для покращення результатів навчання здобувачів.

Головний стратегічний напрямок розвитку системи освіти в різних країнах світу лежить на шляху рішення проблеми особистісно-орієнтованої освіти - такої освіти, у якій особистість здобувача була б у центрі уваги педагога, у якому діяльність навчання, пізнавальна діяльність, а не викладання, були б провідними в тандемі педагог-здобувач, щоб традиційна парадигма освіти «педагог - підручник - здобувач освіти» була з усією рішучістю замінена на нову: «здобувач освіти - підручник - педагог». Саме так побудована система освіти в провідних країнах світу.

Варто зазначити, що особистісно-орієнтована технологія навчання у світовій педагогіці включає два напрямки - біхевіоризм і гуманістичний, які радикально по іншому трактують сутність людської індивідуальності.

В біхевіоризмі очікується технологічне рішення проблемного завдання на основі біологічної природи особистості. Основоположник біхевіоризму Джон Бродес Уотсон тлумачив особистість як сукупність реакцій, що викликаються певними стимулами, певним механізмом. Гуманісти ж категорично заперечували проти такої технологізації, акцентуючи увагу на тому, що унікальність особистості як здобувача, так і педагога, не можуть діяти за принципом механізмів. Однак, це зовсім не означає, що гуманізм не визнає технологій навчання, а біхевіоризм вимагає діяти суто за розробленими методами.

Саме особистісно-орієнтований підхід застосовується у світовій педагогічній практиці як альтернативний традиційному, що заснований на опануванні готових знань і їх відтворенні. Необхідний поступальний еволюційний процес зміни технологій навчання, який відповідає потребам сьогоднішнього дня, змінює пріоритети із засвоєння готових знань на самостійну активну пізнавальну діяльність кожного здобувача з урахуванням його особливостей і можливостей.

Серед показників того, що вибрана технологія навчання та викладання навчального предмету є особистісно-орієнтованою, є такі [1]:

- наявність мотивації до навчання;

- сприятливе, комфортне освітнє середовище для досягнення мети;

- використання ефективних форм, методів і технік навчання;

- опора на досвід, знання, уміння і навички здобувача;

- наявність в здобувачів освіти відчуття контролю над процесом свого навчання; досягнення успіху, задоволення пізнавальних потреб та потреби у самореалізації;

- повне занурення у процес навчання;

- достатність часу на засвоєння нових знань і вмінь;

- відсутність чинників ризику для здоров'я;

- зміна змісту навчання і позиції педагога.

Спектр технологій, який зараз функціонує в навчальному процесі в світі, об'єктивно стає важливим інструментом сучасного педагога і є доволі різноформатним.

Сьогодні в світі розширюється і адаптується до сучасних умов функціонування освітнього простору та безпосереднього здійснення освітнього процесу формат інформаційно-комунікаційних технологій. Насамперед, до інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносять інформаційно-комунікаційні технології спілкування у різних формах (діалог, диспут, лекції) з використанням інформації з різних джерел. Все це супроводжується за допомогою аудіо-, відеозасобів.

Поширеними формами спілкування педагога і здобувачів освіти у форматі інформаційно-комунікаційних технологій стали форум, чат, відеоконференція. Володіння сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями є необхідною умовою сьогодення так само, як колись уміння читати і писати.

Використання інновацій в освіті можна вважати основним двигуном довгострокового економічного зростання і соціального розвитку. Університети ХХІ ст. перебувають у періоді трансформаційних змін, які кардинально змінюють освітню парадигму. Як вважають закордонні дослідники, зараз відбувається перехід від парадигми, в основі якої лежить навчальна книга, до парадигми, в основі якої лежать можливості Web 2.0. Електронна освіта або eleaming є одним з інструментів розвитку інформаційного суспільства. Вона сприяє оновленню форм, засобів, технологій та методів викладання дисциплін; розширенню доступу до знань для всіх рівнів населення з урахуванням можливості побудови власної траєкторії навчання.

У наш час у багатьох країнах світу електронна освіта стала невід'ємною частиною сучасної освіти. Абсолютним світовим лідером у цій сфері є Південна Корея, у якій завдяки величезним інвестиціям відбувається адаптація всієї системи освіти (початкової, середньої, вищої, освіти дорослих й управління освітою) до інформаційного суспільства.

Багато країн виходять з того, що електронне навчання відіграє важливу роль у просуванні держави вперед у плані економічного та соціального розвитку. Навіть якщо навчальні заклади і перебувають у стадії технологічних змін, завжди постає питання, чи готові до цих змін люди. Класи можуть бути добре обладнані, але це мало змінює практику викладання. Інформатизація може провалитися не через відсутність ресурсів та обладнання, а через людський фактор - одні не готові керувати процесом її впровадження, інші не готові застосовувати нові інформаційні технології в навчанні. Досвід упровадження електронної освіти в зарубіжних країнах показав її ефективність за умови наявності якісного освітнього контенту і грамотної побудови курсу.

Електронну освіту вважають синонімом таких понять, як «дистанційне навчання» і «система дистанційного навчання». Ці терміни взаємопов'язаними, проте кожен має своє змістове навантаження. Наприклад, існує дистанційне навчання, яке не є електронним, коли навчальні матеріали доставляються кур'єром або поштою, так само як є електронне навчання, яке не можна вважати дистанційним. Під дистанційною освітою, розуміють навчальний процес, коли здобувач і педагог знаходяться на відстані, спосіб передавання матеріалу наразі не має значення. В електронній освіті весь навчальний матеріал представлений тільки в електронному вигляді.

Також існуючий спектр інформаційно-комунікаційних технологій активно функціонує і у форматі дистанційної освіти. Але варто відмітити, що за можливостями функціонування дистанційна освіта має дещо інший контент ніж традиційна освіта, тому склалася необхідність виокремлення нового виду технологій - технологій дистанційного навчання. На сьогодні у сучасному світі дані технології навчання є поширеним явищем. У більшості країнах світу популярність цієї технології навчання з кожним роком зростає, адже вона зорієнтована на інтерактивній взаємодії суб'єктів освітніх послуг та є найбільш гнучкою та загальнодоступною.

Варто відмітити, що уряди європейських країн, зацікавлені у розвитку мережі дистанційного навчання, однак підходи до технологій дистанційного навчання та контингент, який навчається, в різних країнах істотно відрізняються. Так, наприклад, у Великобританії навчання на відстані розраховано в більшій мірі на спеціалістів-іммігрантів, з метою їх скорішої адаптації та інтеграції; у Німеччині та Голландії акцент зроблено на навчанні студентів, тому ці технології широко використовується в університетах. Загальнонаціональної концепції дистанційного навчання в Італії немає, однак на рівні держави здійснюються програми фінансування процесу комп'ютеризації закладів освіти.

У багатьох зарубіжних навчальних закладах останнім часом з'явилися, так звані, гібридні курси (hybrid courses). Це специфічна форма поєднання очного і дистанційного навчання, за якої окремі курси здобувач самостійно вивчає в електронному форматі, що не виключає його безпосередніх контактів з викладачем. Інтегрування дистанційного навчання в стаціонарне опирається на нове тлумачення змісту поняття «дистанціювання здобувача від педагога», в якому наголошується на педагогічному аспекті феномена дистанціювання, а також на можливості забезпечення з допомогою дистанціювання здобувача від педагога його більшої автономності, що дозволяє значно удосконалити організацію самостійної роботи.

Варто відмітити, що в зарубіжних джерелах, що досліджують сучасні активні методи навчання у вищій школі, описуються різні набори новітніх технологій. У доповіді Відкритого університету про інноваційну педагогіку до новітніх технологій навчання віднесено технології змішаного навчання (Blending learning), BYOD (Bring Your Own Device), перевернутий клас (flipped classroom), «навчання, що базується на подіях» (Event-based learning). Також сюди відносять технології розвитку критичного мислення (critical thinking), навчання на основі сценаріїв (Scenario-Based Learning), проектні технології (design technologies), технологія кейсів (case-study) та інші [2].

Щодо способів реалізації вище вказаних технологій навчання, то слід зазначити, що:

- при реалізації технологій змішаного навчання (Blending learning) освітні установи використовують різні способи поєднання онлайн-навчання з модернізованою класно-урочною системою, що виражається у скороченні традиційних аудиторних занять, оптимізації самостійної роботи здобувачів, широкому використанні проектних форм роботи. Тобто дана освітня технологія поєднує навчання з участю педагога (обличчям до обличчя) з онлайн-навчанням, що припускає елементи самостійного контролю здобувача шляху, часу, місця і темпу навчання, а також інтеграцію досвіду навчання з педагогом і онлайн. Незважаючи на широкий спектр можливих способів та форматів реалізації змішаного навчання, йому характерні такі риси: наявність мультимедійного контенту, що забезпечує доступ до навчальної інформації в режимі 24/7, можливість орієнтувати цей контент на різні потреби та можливості здобувачів, поєднання офлайн та онлайн-навчання. Використання технологій змішаного навчання дозволяє зробити освітній процес більш індивідуалізованим, що відповідає потребам усіх зацікавлених сторін, що зрештою підвищує ефективність навчання загалом.

- Технологія BYOD (Bring Your Own Device) в перекладі «принеси свій власний пристрій»). Здобувачам дозволяють приносити свої особисті мобільні пристрої для навчання, використовуючи комфортну та знайому їм технологію. На особистих пристроях, як правило, встановлені програми, які допомагають здобувачам та педагогам краще організовувати свої нотатки, конспекти, розклади тощо. Особисті мобільні пристрої можна використовувати для бездротового та безпечного обміну документами, спільної роботи над проектами та відтворення навчального матеріалу. Ця технологія зараз набирає все більшої популярності серед педагогів. По-перше, ця технологія дозволяє педагогам йди у ногу з часом, по-друге, з кожним роком, вона стає все більш доступною, по-третє, завдяки їй, у дітей вже з раннього віку починає формуватися цифрова компетентність, по-четверте, педагоги мають змогу контролювати використання здобувачами особистих інформаційних пристроїв на заняттях.

- Технологія перевернутого навчання (flipped classroom) представляє собою одну з форм змішаного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичайний клас наступним чином: замість домашнього завдання здобувачі дивляться короткі відео-лекції в мережі - самостійно проходять теоретичний матеріал - а весь аудиторний час, коли педагог знаходиться поруч, використовується для спільного виконання практичних завдань. Це активна форма навчання, яка дозволяє залучити до роботи на кожному занятті всіх здобувачів. Закономірно, що такий спосіб організації навчання пред'являє особливі вимоги до організації освітнього процесу, ролям педагога та здобувача, обумовлює підвищення відповідальності здобувачів за результати навчання.

- «Навчання, що базується на подіях» (Event-based learning). Це одна з найпопулярніших технологій навчання. Це новітня технологія, де педагог просто виступає у ролі помічника. Дана технологія пропонує цілеспрямоване використання різноманітних реальних і онлай-подій для розвитку необхідних умінь та навичок, формування емоційно-ціннісного ставлення до об'єктів та діяльності, розвитку пізнавальних інтересів здобувачів. За участю в освітніх заходах здобувачі отримують можливість вибирати власну стратегію поведінки та навчання, а саме формулювати цілі участі у події, визначати ступінь залучення до різних видів активності, вибирати формат участі, вибудовувати необхідні комунікації, оцінювати результати участі у події, давати оцінку власним досягненням та проектувати нові освітні та особисті цілі.

- Технологія розвитку критичного мислення (critical thinking) спрямована на розвиток здатності до самостійного пошуку, вибору та оцінки корисності інформації як для суспільних, так і для особистих потреб та цілей. Таку ж ідею переконливо відстоював у ХІХ ст. американський педагог Дж. Дьюї. Він вважав, що навчати дітей думати - це чи не найважливіше, чим повинен займатися заклад освіти. Дана технологія широко використовується в зарубіжній освітній практиці як спосіб генерації суджень, що використовується для аналізу фактів та подій та формулювання обґрунтованих висновків. Володіння навичками критичного мислення демонструє здатність здобувача формулювати обґрунтовані оцінки, коректно інтерпретувати, застосовувати результати до завдань із реальної практики. Незважаючи на те, що технологія розвитку критичного мислення набула широкого поширення в зарубіжній освітній практиці, потенціал цієї технології високий і в реальних умовах, оскільки дозволяє використовувати широкий набір конкретних прийомів розвитку розумової активності здобувачів та розвивати аналітичні та творчі здібності. Проте більшість педагогів схиляються до того, що разом із розвитком критичного мислення необхідно навчати також толерантності у взаєминах із людьми.

- Технологія навчання на основі сценаріїв (Scenario-Based Learning) має на увазі таку організацію змісту та процесу навчання, при якій акцент переноситься на контекст, а зміст стає варіативним та створюється в процесі самого навчання. Це технологія навчання з ефектом присутності, в якому здобувачі стикаються з реальними робочими завданнями і отримують реалістичний зворотний зв'язок у міру просування, оскільки все, що відбувається, відображає вибір здобувача. На відміну від багатьох електронних курсів, де здобувачі пасивно засвоюють інформацію, читаючи текст і після цього здаючи тест, у навчанні на основі сценаріїв вони беруть активну участь у процесі від початку до кінця.

- Проектні технології (design technologies), які вперше були реалізовані у другій половині ХІХ ст. у сільськогосподарських школах США. Метод проектів детально описали американські педагоги Джон Дьюї, Вільям Херд Кілпатрік. Джон Дьюї не тільки теоретично обґрунтував, а й практично застосував проектне навчання в школі. Головна суть даної технології - стимулювати інтерес здобувачів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв'язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань.

- Технологія кейсів (case-study) вперше була реалізована у школі права Гарвардського університету в 1870 р. На початку XX ст. викладачі Гарварда організовували студентські обговорення конкретних юридичних проблем як доповнення до лекцій. Розглядалися різноманітні варіанти вирішення, навіть, на перший погляд нереальні. Одними з перших використовували метод конкретних ситуацій також викладачі Гарвардської бізнес-школи (1924 р.). Причиною впровадження цієї інновації стала відсутність підручників, необхідних для навчання аспірантів бізнесу. Було запропоновано колективно аналізувати ситуації, які трапилися в конкретних організаціях, і шукати шляхи ефективного вирішення проблем. Сьогодні він практикується у процесі викладання різних навчальних дисциплін, зокрема природничих і технічних, ставши особливо популярним на початку ХХІ ст.

Отже, як бачимо, освіта увібрала та адаптувала технології навчання протягом тривалого періоду часу. Однак те, що відрізняє цифрову епоху від усіх попередніх епох, це швидкі темпи розвитку технологій і занурення в технологічну діяльність у повсякденному житті. Таким чином, справедливо буде відмітити колосальний вплив Інтернету на освіту як зміну парадигми, принаймні з точки зору технологій навчання.

Системи освіти різних країн світу мають багато розбіжностей, але сьогодні націлені на впровадження новітніх технологій навчання, побудову наукових центрів, формування системи освіти дорослого населення, слідування принципам "учитися протягом життя" й "навчитись вчитися", слідують вимогам ринку праці, застосування гнучких технологій у викладанні курсів, використання принципу комерціалізації закладів вищої освіти і створення додаткових можливостей для здобувачів закладів освіти.

Висновок

Виходячи з вище описаного, можна констатувати той факт, що сьогодні цифровізація, активізація та створення спеціальних середовищ формують образ освіти майбутнього, в якому акцент зміщується на постійне та активне освоєння знання. Змішане навчання поступово стає домінуючою освітньою моделлю, а освітні технології орієнтовані більше на створення умов та підтримку активності, ніж на систематичне та послідовне навчання із заздалегідь спрогнозованим результатом.

Описані у цьому розділі новітні технології навчання можуть бути ефективно реалізовані у вітчизняній освітній практиці. Найбільш перспективними з них виступають, на наш погляд, технології змішаного навчання, «перевернутого» навчання та «навчання, що базується на подіях».

Література:

1. Сучасні технології навчання і методики викладання дисциплін: Навчально- методичний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти / Л. В. Лебедик, В. Ю. Стрельніков, М. В. Стрельніков. Полтава : АСМІ, 2020. 303 с.

2. Sharpies M., Adams A., Ferguson R., Gaved M., McAndrew P., Rienties B., Weller M. & Whitelock D. Innovating Pedagogy 2014: Open University Innovation Report 3.Milton Keynes: The Open University. 2014. URL: https://www.researchgate.net/publication/268502960_ Innovating_ Pedagogy_2014

References:

1. Lebedyk L. V., Strelnikov V. Yu. & Strelnikov M. V. (2020). Suchasni tekhnolohiyi navchannya i metodyky vykladannya dystsyplin [Modern learning technologies and methods of teaching disciplines]. Poltava: ASMI. [in Ukrainian].

2. Sharples M., Adams A., Ferguson R., Gaved M., McAndrew P., Rienties B., Weller M. & Whitelock D. Innovating Pedagogy 2014: Open University Innovation Report 3.Milton Keynes: The Open University. 2014. URL: https://www.researchgate.net/publication/268502960_Innovating_ Pedagogy_2014

Размещено на Allbest.ru