Навчальний експеримент як складова інноваційної педагогіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчальний експеримент як складова інноваційної педагогіки

Прокопович Лада Валеріївна доктор філософських наук, доцент, професор кафедри культурології та філософії культури, Національний університет "Одеська політехніка", м. Одеса

Анотація

Однією з найважливіших складових інноваційної педагогіки є активізація творчості (і учнів, і педагогів) у навчальному процесі. Найбільш ефективним механізмом тут є практика навчальних експериментів. Така практика може бути корисною та плідною не лише в рамках природознавчих або технічних дисциплін, а й в контексті гуманітарних курсів. Актуалізується ця складова через застосування різних методик, серед яких найбільш поширеними є: 1) рольові ігри, які дозволяють моделювати певні професійні ситуації та відносини; 2) навчальні експерименти, під час яких студенти набувають практичних навичок дослідницької діяльності. В залежності від цілей навчальних дисциплін, ці методики можуть поєднуватись, як, наприклад, при викладанні теми з технологій медіа-маніпуляцій в контексті культурної комунікації. Мета дослідження - розробка й апробація в рамках курсу з культурної комунікації навчального експерименту, що сприяє формуванню у студентів навичок з розпізнавання технологій дезінформації, до яких вдаються мас-медіа. В рамках навчальної дисципліни "Практики культурної комунікації", що викладається в Одеській політехніці студентам різних спеціальностей, компетентність з розпізнавання медіа-маніпуляцій, зокрема - дезінформації, пропонується формувати за правилом "від зворотного". Тобто студентам пропонується самим створити фейкову "новину" (наприклад, під заголовком "Сьогодні вулицями Одеси вештався мамонт"). Аналіз результатів цього навчального експерименту, показав доцільність та ефективність такого завдання. Результати доводять, що такий підхід (поєднання експерименту із ігровим ситуативно-рольовим моделюванням) до вивчення й аналізу технологій медіа-маніпуляцій є не лише цікавим для студентів, а й сприяє формуванню у них критичного мислення, яке є необхідним для існування в сучасній інформаційно-комунікативній реальності. дезінформація навчальний експеримент

Ключові слова: педагогічні методики, ігрове ситуативно-рольове моделювання, практики культурної комунікації, медіа-маніпуляції, дезінформація, фейк, інформаційні технології.

Prokopovych Lada Valeriivna Doctor of Philosophy Sciences, Associate Professor, Professor of Department of Cultural Studies and Philosophy of Culture, Odessa Polytechnic National University, Odesa,

EDUCATIONAL EXPERIMENT AS A COMPONENT OF INNOVATIVE PEDAGOGY

One of the most important components of innovative pedagogy is the activation of creativity (both students and teachers) in the educational process. The most effective mechanism here is the practice of educational experiments. Such practice can be useful and fruitful not only within the framework of natural science or technical disciplines, but also in the context of humanities courses. This component is updated through the use of various methods, among which the most common are: 1) role-playing games that allow you to simulate certain professional situations and relationships; 2) educational experiments during which students acquire practical research skills. Depending on the goals of the educational disciplines, these methods can be combined, as, for example, when teaching the topic of media manipulation technologies in the context of cultural communication. The purpose of the research is to develop and test an educational experiment within the framework of the cultural communication course, which contributes to the formation of students' skills in recognizing disinformation technologies used by the mass media. Within the framework of the educational discipline "Cultural Communication Practices", which is taught at the Odessa Polytechnic to students of various specialties, competence in recognizing media manipulations, in particular - disinformation is proposed to be formed according to the rule "from the reverse". That is, students are invited to create a fake "news" themselves (for example, under the heading "Today, a mammoth roamed the streets of Odessa"). The analysis of the results of this educational experiment showed the expediency and effectiveness of such a task. The results prove that such an approach (a combination of an experiment with a game-based situational role modeling) to the study and analysis of media manipulation technologies is not only interesting for students, but also contributes to the formation of critical thinking in them, which is necessary for existence in the modern information and communication environment.

Keywords: pedagogical methods, game situational role modeling, cultural communication practices, media manipulation, disinformation, fake, information technologies.

Постановка проблеми. Серед актуальних завдань сучасної вищої освіти в Україні важливе місце посідає розвиток інноваційної педагогіки, яка формує ефективні механізми для засвоєння студентами навчальних програм з опануванням необхідних професійних компетентностей.

Якщо під інноваційною педагогікою розуміти, зокрема, посилення творчої складової навчального процесу, то слід визнати, що найбільш ефективним механізмом тут є практика навчальних експериментів. Така практика може бути корисною та плідною не лише в рамках природознавчих або технічних дисциплін, а й в контексті гуманітарних курсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливість і необхідність творчої складової в навчальному процесі, особливо - в умовах інтенсифікації навчання та залучення інформаційних технологій в освіту та науку, визнається багатьма фахівцями [1; 2].

Актуалізується ця складова через застосування різних методик, серед яких найбільш поширеними є:

1) рольові ігри, які дозволяють моделювати певні професійні ситуації та відносини [3; 4; 5], і ефективність яких пояснюється тим, що "навчання у грі має лише йому характерну ознаку - навчання ніколи не набридає, а отже і не сприймається як навчання, що робить його досить продуктивним" [6, с. 75];

2) навчальні експерименти, під час яких студенти набувають практичних навичок дослідницької діяльності [7].

Разом з тим, логічно припустити, що ці методики можуть поєднуватись, адже кожна з них передбачає творчу складову: навіть якщо все відбувається за правилами та чітким алгоритмом, завжди залишається ймовірність несподіваного повороту, або навмисно формується поле для імпровізації. Таке поле зазвичай формується в психологічних, мистецьких експериментах, а також при моделюванні професійних комунікативних ситуацій [8].

Втім, реалії сучасного "інформатизованого" життя вимагають від людини специфічних навичок комунікації не лише у межах професії, а й в інших культурних практиках. І тут маємо розуміти, що різні форми культурної комунікації передбачають не лише передачу інформації від людини до людини, а й через посередників між джерелом інформації та людьми, як споживачами цієї інформації. В сучасній культурі такими посередниками є засоби масової інформації (ЗМІ), до яких відносять газети, журнали, радіо, телебачення, кінематограф, реклама, а в останні роки додалася ще й величезна армія блогерів, інфлюенсерів тощо. Нажаль, дедалі частіше доводиться нарікати на якість інформації, яку всі вони нам надають. Адже постійно стикаємось із тим, що ця інформація є або неповною, або неточною, або відверто брехливою.

Серед різноманітних технологій медіа-маніпуляцій [9; 10] особливу увагу привертає дезінформація як спосіб психологічного впливу, який полягає в навмисному наданні суперникам (або конкурентам) інформації, яка вводить їх в оману щодо дійсного стану справ.

Проблема полягає в тому, що об'єктом дезінформації дедалі частіше стає не якійсь конкретний супротивник або конкурент, а масовий споживач інформації. Лавиноподібне збільшення неправдивої інформації (фейків) [11] в сучасному інформаційно-комунікативному просторі призводить до недовіри до будь-якої інформації, адже перевіряти всі факти на достовірність люди не в змозі. А розпізнати фейк одразу, з першого погляду, не завжди вдається, бо технології дезінформації постійно вдосконалюються, в тому числі й завдяки цифровим технологіям.

Тому набуває актуальності формування такої комунікативної компетентності, як вміння розпізнавати прийоми дезінформації, до яких вдаються мас-медіа.

Мета статті - розробка й апробація в рамках курсу з культурної комунікації навчального експерименту, що сприяє формуванню у студентів навичок з розпізнавання технологій дезінформації, до яких вдаються мас-медіа.

Виклад основного матеріалу. В рамках навчальної дисципліни "Практики культурної комунікації", що викладається в Одеській політехніці студентам різних спеціальностей, компетентність з розпізнавання медіа-маніпуляцій пропонується формувати за правилом "від зворотного". Тобто студентам пропонується самим створити фейкову "новину" (адже щоб зрозуміти, як щось працює, треба самому спробувати зробити щось подібне, або, як іноді кажуть у детективах, "щоб впіймати злочинця, треба думати, як злочинець").

Одним з таких навчальних експериментів було завдання створити "новину" під заголовком: "Сьогодні вулицями Одеси вештався мамонт". Цей матеріал треба було подати так, щоб читачі уявного блогу повірили б у цю "новину" (або, принаймні, не одразу викрили б фейк).

Студенти, які взяли участь в цьому експерименті (загалом - 41 особа), продемонстрували не лише фантазію, вигадливість та відчуття гумору, а й знання різних маніпулятивних технологій, які вдало застосували у своїх роботах.

Наприклад, Данило Матвіюк (група АС-212) застосував виключно вербальні прийоми, створивши текстову версію "новини": "Добрий день, мої любі підписники! Сьогодні до мене дійшла шокуюча новина, якою я не можу з вами не поділитися. З різних інформаційних джерел повідомляють, що сьогодні вранці вулицями Одеси вештався справжній мамонт. Я спочатку сам не повірив у цю новину, але після того, як мені про це почали писати мої деякі підписники, які стали свідками цієї події, в мене не залишилося жодних сумнівів. Очевидці кажуть, що були дуже здивовані, коли побачили справжнього мамонта в Одесі, а деякі люди навіть були налякані. Наразі офіційні органи місцевої влади просять не панікувати та не поширювати фотографії, аби не лякати ще більше людей, та обіцяють в найкоротші терміни врегулювати цю ситуацію. А чи бачили мамонта на вулицях Одеси ви? Поділіться своїми враженнями та емоціями від зустрічі з мамонтом у коментарях під цією новиною!"

Тут бачимо такі способи маніпуляції, як посилання на анонімні джерела, емоційний резонанс (бо коли людей просять не панікувати, вони саме і починають панікувати), надання тексту "офіційності" (через згадку про місцеві органи влади). Фінальну - інтерактивну - частину тексту можна розглядати як своєрідну версію "ефекту присутності", або "репортажу з місця події", коли такого репортажу немає, але допускається його потенційна можливість (та ще й від самих підписників!).

Схожі за змістом тексти запропонували й інші студенти, пояснюючи появу мамонта на вулицях Одеси втечею із цирку (Данило Швець, АС-212), зоопарку (Георгій Шегера, АВ-211; Максим Рибак, АМ-212), наукової лабораторії (Євгеній Гудименко, АС-212;

Софія Ніколова, МД-213; Іван Назаров, АС-214; Андрій Марцін, АС-216; Анна Селюкова, ЕРУ-201) або "з якогось порталу минулих часів" (Ярослав Халюза, АС-211). Дехто пояснив це тим, що через глобальне потепління мамонти почали "виходити із сплячки" (Владислав Тісенко, АІ-218; Артем Рибак, АМ-211; Володимир Винярський, АС-211; Яна Лаврінова, УП-211; Платон Гейван, АС-211). При цьому "виходили" із різних місць Одеської області: з печер (Владислав Новацький, АС-211), Дальницького лісу (Анна Кулєшова, АС-215), Дністровського гранд каньйону (Марія Моравська, ІК-201). А Дмитро Яковенко (АМ-201) навіть "організував" збір коштів на дрони з відеокамерами для спостереження за твариною.

Звісно ж, не обійшлося і без спроб супроводити "новину" світлинами "з місця події". І хоча не всі такі фото-фейки вийшли вдало (деяким з них бракувало тіні від мамонта на асфальті), більшість робіт були досить переконливими. Це свідчить про те, що студенти не лише гарно володіють певними технологіями комп'ютерної графіки, а й розуміють, як їх можна використовувати для маніпуляції, отже, зможуть їх розпізнати при нагоді (рис. 1).

Рис. 1. Приклади фото-фейків до "новини" про мамонта, який вештався вулицями Одеси. Автори - Дмитро Яковенко (а), Максим Рибак (б), Данило Лисишин (в), Артем Рибак (г)

Серед робіт були й такі, в яких фейк створити не вдалося, проте матеріал все одно мав маніпулятивний характер, бо тема мамонта, що вештався вулицями міста, була використана як "гачок" для читача. Таку новину створила, наприклад, Діана Дорфман (ЕАД-201) (Рис. 2).

Рис. 2. Приклад посту про мамонта з використанням прийому чіпляння читача "на гачок". Автор -Діана Дорфман

До цього прийому вдалися й інші учасники експерименту, в текстах яких "мамонтом" виявився слон, покритий штучним хутром для зйомок кінострічки (Владислав Бездетко, АС-214), людина у костюмі мамонта (Данило Добрєв, АС-212), механізований робот (Денис Білоусов, АС-215), статуя, яку мерія встановила до тематичного тижня у стилі Льодовикового періоду (Анастасія Сенченко, ІК-201). Або подія виявилася лише сновидінням (Дар'я Костянюк, ІК-201).

Важливо також зазначити, що більшість фейкових повідомлень містили багато подробиць. Цей прийом є характерним не лише для медіа-маніпуляцій, а й для художніх літературних творів - чим більше деталей, тим переконливішою є вигадка, тим легше читачеві уявити собі ситуацію та повірити в її реальність. І студенти охоче цим користувалися, додаючи цікавих художньо-візуальних подробиць про те, як мамонт "цікавився яскравими елементами на вітринах магазинів та довго спостерігав за миготінням гірлянд" (Анастасія Стоянова, АС-211), "любувався видами на море" (Марія Ямбергс, АС-211), і як "велика волохата тварина, з неймовірно великими бівнями, вухами та чубом прохолоджувалась на вулицях нашого міста, чим потрясла, зворушила та налякала мешканців" (Катерина Арабаджи, УП-211).

Загалом, хоча студенти поставилися до цього завдання з гумором, це не завадило їх проявити знання, отримані на лекціях з курсу "Практики культурної комунікації" та інших дисциплін загальної та професійної підготовки.

Висновки

Аналіз результатів навчального експерименту, метою якого було практичне закріплення теоретичного матеріалу з технологій медіа-маніпуляцій, зокрема, дезінформації, показав доцільність та ефективність такого завдання. Ці результати доводять, що такий підхід (поєднання експерименту із ігровим ситуативно-рольовим моделюванням) до вивчення й аналізу технологій медіа-маніпуляцій є не лише цікавим для студентів, а й сприяє формуванню у них критичного мислення, яке є необхідним для існування в сучасній інформаційно-комунікативній реальності.

Література

1. Артьомов І.В. Інноваційна педагогіка: актуальні аспекти. Геополітика України: історія і сучасність: Збірник наукових праць, 2015, Вип. 1(14). С. 122-129.

2. Konst, T. & Kairisto-Mertanen, L. Developing innovation pedagogy approach. On the Horizon. Turku University of Applied Sciences, 2020, Vol.28, № 1, P. 45-54. DOI: 10.1108/OTH-08-2019-0060.

3. Ivanova S., Dimitrov L., Ivanov V. & Prokopovych L. Using Role-playing game for professional skills formation of prospective teachers. Society. Integration. Education. Proceeding of the International Scientific Conference. 2021, Vol.1, May 28-29, 195-206. DOI: 10.17770/sie2021vol1.6180.

4. Мельнік Н. Рольові ігри як продуктивно-інтегративна форма навчання англійської та німецької мов. Молодь і ринок, 2021, № 11-12(197-198). С. 143-148.

5. Коношевський Л.Л., Черчик Н.Л. Ділові та рольові ігри як метод формування біоетичної культури майбутніх фельдшерів. Topical issues of the development of modern science: The 12 International scientific and practical conference (Sofia, Bulgaria, July 29-31, 2020). Sofia: ACCENT, 2020. P. 188-197.

6. Демченко В.А., Колодіна Л.С., Кібенко Л.М. Особливості інтерактивного навчання студентів у ЗВО. Інноваційна педагогіка, 2022, Вип. 51, Том 1. С. 72-75. DOI: 10.32782/2663-6085/2022/51.1.13.

7. Прокопович Л., Тітова Н. Навчальні експерименти з використанням живих організмів: біоетичні обґрунтування корекції методик. Філософія освіти, 2021, 27(2). С. 88-98. DOI: 10.31874/2309-1606-2021-27-2-6.

8. Прокопович Л.В. Навчальні, виховні та психотерапевтичні практики з елементами театральної гри: соціально-філософський аспект. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії, 2019, Вип. 25. С. 57-63. DOI: 10.30970/2307-16164.2019.25.8.

9. Поліщук Ю.Я., Гнатюк С.О., Сєйлова Н.А. Мас-медіа як канал маніпулятивного впливу на суспільство. Безпека інформації, 2015, Том 21, № 3, С. 301-308. DOI: 10.18372/2225-5036.21.9709.

10. Горобець М., Баранова С. Засоби вираження маніпулятивної взаємодії в медіатекстах. Veda a perspectivy, 2022, № 12(19), C. 244-253. DOI: 10.52058/2695- 1592-2022-12(19)-244-253.

11. Пуцята І. Фейк як метод маніпуляції у ЗМІ: український досвід. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія "Журналістика", 2020, Вип. 4. С. 170-175. DOI: 10.23939/sjs2020.01.170.

12. References:

13. Artyomov, I.V. (2015). Innovatsiina pedahohika: aktualni aspekty [Innovative pedagogy: current aspects]. Heopolityka Ukrainy: istoriia i suchasnist: Zbirnyk naukovykh prats - Geopolitics of Ukraine: history and modernity: Collection of scientific papers, 1(14), 122-129. [in Ukrainian].