Застосування стратегій тімбілдингу на практичних заняттях з іноземної мови з використанням технологій дистанційного навчання

Постановка проблеми. Протягом останніх трьох років (з 2020 по 2022 р.) науково-педагогічні працівники українських закладів вищої освіти, які викладають іноземні мови, стикнулися з небаченими раніше викликами. Локдауни, викликані пандемією коронавірусу COVID-19, а також повномасштабна збройна агресія РФ проти України зумовили необхідність трансформації навчального процесу відповідно до сучасних практик дистанційного навчання. Формування освітнього онлайн-середовища вимагає впровадження нових навчальних інструментів та сценаріїв, зокрема і під час вивчення іноземних мов. Останнім часом стратегії тімбілдингу вийшли за межі управління персоналом та довели свою ефективність, у тому числі в навчальному процесі. Переваги тімбілдингу в освіті оцінили зарубіжні фахівці, в Україні ж цей підхід викликає інтерес у педагогів середньої школи (зокрема НУШ) та дошкільних закладів освіти.

Викладачі іноземних мов закладів вищої освіти відзначають певні складнощі у виконанні групових практичних завдань в умовах дистанційної форми навчання (ice breakers, різноманітні мовні ігри). На це впливають, зокрема, слабкі соціальні зв'язки між студентами у групі, відсутність командного мислення. Доведено, що ці навички є базовими в побудові ефективної кар'єри в майбутньому, особистому та професійному становленні молодого фахівця. Технології тімбілдингу або командотворення [2] можуть бути застосовані для подолання названих проблем, покращити стосунки рівнів «викладач - група» та «студент - студент».

Упровадження технік тімбілдингу є ефективним не лише в роботі з колективом студентів, а й під час проведення практичних онлайн-занять з іноземної мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як було зазначено вище, актуальні дослідження впровадження практик тімбілдингу в українській освіті проводяться здебільшого у сфері менеджменту дошкільної та середньої освіти. Серед названих робіт варто відзначити статті М.В. Швардак «Технологія тимбілдингу в умовах закладу загальної середньої освіти», Ю.О. Блудової та О.О. Ільїної «Формування культури тендерних відносин у молодших школярів методом тімбілдінгу».

Окрім недосконалості наявної методології, спрямованої першочергово на управління персоналом та бізнес-сегмент (спільна робота Д.І. Ярмолюк, Д.І. Хлуп'янець, І.В. Яблонської «Тімбілдінг як один із ефективних методів управління персоналом»), проблемним аспектом є очевидна відсутність єдиної терміносистеми у сфері тімбілдингу - функціонують різні варіанти терміна («тімбілдинг», «тімбілдінг», «тимбілдинг» тощо). Паралельно функціонують українські відповідники «командотворення» та «командоутворення», які також потребують уточнення та внормування. У статті автори вживають термін «тімбілдинг» як найбільш вдалий варіант транслітерації запозиченого терміна українською мовою.

Активно розвиваються методики впровадження тімбілдингу під час онлайн -навчання у сфері неформальної освіти. Крім того, впроваджуються методичні семінари та онлайн-тренінги для педагогів та викладачів закладів вищої освіти з тімбілдингу для дистанційної та змішаної форм навчання (онлайн - платформи «Наурок», «Освіторія» тощо).

Натомість зарубіжні викладачі почали інтегрувати технології тімбілдингу в освіту ще на початку 2000-х. Л. К. Мікельсен та А. Бауман Найт у розділі «Трансформаційна цінність командного навчання» своєї роботи «Team-based Learning: A Transformative Use of Small Groups» формулюють трансформувальну цінність тімбілдингу: «<...> на мою думку, «командне навчання» - це спеціальний підхід, який переносить викладання та навчання на якісно новий освітній рівень. Ось чому ця книга є однойменною та визначає цей підхід, як трансформуючий. За умови правильного застосування, командне навчання дає поштовх чотирьом видам трансформацій: 1) перетворює «малі групи» на «команди»; 2) перетворює техніки у стратегії; 3) перетворює якість студентського навчання; 4) для багатьох викладачів воно повертає (або перетворює) радість від викладання. Це гучні заяви. На чому базується анонсування таких незвичайних можливостей? Відповідь у двох рисах, які визначають командне навчання. Перша - у тому, що команди мають більші можливості, ніж студенстькі групи. Друга - у відносній силі викладацької стратегії, порівняно з викладацькими техніками» [7, с. 4]. Пізніші дослідження переконливо свідчать про користь тімбілдингу у засвоєнні навчального матеріалу. Наприклад, Дж. Сіблі та Дін Пармелі проаналізували рівні залишкових знань студентів, які навчалися за традиційних підходів та з використанням технік тімбілдингу: «Згідно з дослідженням, проведеним Washington University School of Medicine, люди, які навчались за активною командною програмою, мали триваліший рівень збереження знань у порівнянні з традиційною програмою лекцій. Очевидно, що викладачі, які використовують метод командного навчання, спрямовують свою увагу на тому, щоб навчити студентів застосуваннню та інтеграції здобутих знань за межами навчальних програм, що базуються на змісті, а не на простих цілях курсу, таких як просто запам'ятовування концепції» [8, с. 42].

Формулювання мети статті. Метою статті є формулювання принципових засад впровадження технік тімбілдингу під час проведення практичних онлайн-занять з вивчення іноземних мов студентами закладів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Останніми роками серед реалізації підходів до викладання іноземних мов переважав індивідуальний - справді, персональний прогрес студента, підвищення рівня володіння мовою є важливим. Більш того - виявлення сильних та слабких сторін кожного зі студентів у контексті тімбілдингу є обов'язковим етапом його запровадження. Однак ринок праці диктує інші умови: стейкхолдери зацікавлені не лише в особистісних якостях потенційного співробітника, але й у навичках командної роботи - очікуваних компетентностях кваліфікованого спеціаліста.

Більш того, тімбілдинг дозволяє опановувати мову навчання в рамках комунікативного підходу, який обирає велика кількість викладачів для практичних занять з вивчення іноземної мови. На комунікативних перевагах командного підходу до навчання наголошують Л. К. Мікельсен та А. Бауман Найт: «Командне навчання допомагає студентам, які відчувають труднощі в розумінні матеріалу, тому він здається через це нецікавим. Тімбілдінг може трансформувати традиційний вміст навчання за допомогою додаткових навичок вирішення проблем, одночасно розвиваючи навички міжособистісного спілкування» [7, с. 2]. Для цього необхідним виконання завдань тімбідлингу. Формулюються чотири основні завдання тімбілдингу:

1) побудова взаємозв 'язків у групі. Цьому сприяють спілкування, співтворчість та спільна робота студентів, комунікація всередині команди, заохочення викладачем різних видів співпраці;

2) збільшення задоволення студентів навчальним процесом. Для викладача важливим є включити вітальні паузи до структури заняття під час його планування, підбирати розважального контенту мовою навчання;

3) розвиток навичок прийняття рішень. Важливим є розуміння студентами того, що такі навички розвивають лідерство, допомагають розвинути креативний підхід до подолання труднощів. На важливості цих видів завдань наполягає Л. К. Мікельсен: «Завдання, які вимагають від груп прийняття рішень і надання їм можливості повідомляти про свої рішення у простій формі, зазвичай створюють високі рівні групової взаємодії» [7, с. 33];

4) визначення ролей учасників групи. Значними умовами є формулювання чітких умов завдань, визначення сильних сторін у групі, розподіл зон відповідальності, проведення мозкових штурмів [4].

Для командної роботи необхідно провести певну підготовку. На початкових етапах навчання студентів роботи в малих групах особливо ефективною є робота в парах. Її можна використовувати для засвоєння, закріплення, перевірки знань. Парна робота надає можливість студентам говорити, висловлювати власні думки, познайомитися ближче, обмінятися ідеями з партнером. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Такий вид роботи мотивує студентів використовувати різноманітні форми етикету, засвоювати норми, моделі спілкування, притаманні певній мові. Кожен студент має не тільки теоретично знати певні мовні моделі, але й активно використовувати їх у спілкуванні.

Наступним етапом є групова робота. Вона забезпечує взаємодію між студентами і робить непрямим керування викладача. Викладач виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом зі студентами бере участь у оцінюванні результатів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки обговорюються тільки в групі. Робота студентів трансформується з індивідуальної діяльності у співпрацю. Працюючи в команді, студент має можливість проявляти ініціативу (вибрати напрям висловлювання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.

Згідно з чиннмих вимогами до розроблення освітніх програм від студентів очікується володіння набором визначених компетентностей. На додачу до розвитку навичок, необхідних для опанування загальних компетентностей, тімбілдинг потребує демонстрування навичок, важливих дл я реалізації та зростання в професійному колі (наприклад, професійне спілкування у тому числі на міжнародному рівні, розробка та управління проєктами тощо). Це свідчить про універсальність прийомів тімбілдингу в мультидисциплінарному контексті та про актуальність цього напряму досліджень.

На підготовчому етапі групової роботи необхідним є надання необхідних матеріалів - текстів, діалогів, питань. Це дає можливість студентам ознайомитися з різними варіантами, сформулювати власну думку, дати достатньо інформації для виконання подальших практичних завдань. З точки зору спрямування визнається п'ять основних підходів тімбілдингу. Їх реалізації сприяють відповідні види активностей:

- ціннісно-спрямований (пошук спільних цінностей у групі, подальше обґрунтування вибору цінностей команди тощо);

- особистісно-спрямований (визначення ролей учасників команди та розподіл відповідних завдань);

- навичко-спрямований (виявлення та розвиток ключових навичок командної роботи);

- комунікативно-спрямований (основним інструментом командної роботи є прозора комунікація);

- спрямований на подолання проблем (використання командного підходу до вирішення проблеми, сформульованої у завданні) [4].

Умовами практичного вдосконалення навичок командної роботи є ключові аспекти його реалізації. Відповідальністю викладача є створення сприятливих умов для їхнього розвитку та активності кожного учасника у спільному просторі групи. В умовах дистанційного навчання можливими є потенційні проблемні ситуації, пов'язані безпосередньо з цими аспектами. Далі ми зосереджуємося на семи найважливіших із них.

1. Інформованість. Для викладача дуже важливим є чіткий контроль поточної динаміки роботи та взаємовідносин у командах. Поширеною проблемою під час групових завдань та діалогів є фактор часу: наприклад, активніші та більш комунікабельні студенти можуть порушувати часові рамки та позбавити спокійніших студентів можливості продемонструвати свої знання та покращити свою мовну та академічну успішність.

2. Комунікування. Комунікація, націлена на обмін найбільш слушними ідеями повинна відбуватися за чітких та взаємовигідних для всіх учасників групи умов. Цьому можуть сприяти, зокрема, розподіл студентів на break rooms у Zoom або Google meet для виконання завдань у міні -групах, подальше спільне обговорення відповідей тощо.

3. Відповідальність. У команді надзвичайно важливим є розподіл зон відповідальності та чітке розуміння учасників меж своєї зони, адже успіх команди безпосередньо залежить від роботи її учасників. Одним із шляхів до розвитку відповідальності є пунктуальність - однією з умов успішного виконання завдання є концентрація зусиль студента на його вчасному виконанні.

4. Емпатія та емоційний інтелект. У командній роботі для студентів вагомим є розуміння думок та роботи партнерів. Зокрема, слухаючи відповіді інших учасників команди, порівнюючи їхні відповіді, покращується їхнє взаєморозуміння та загальна атмосфера.

5. Доброчесність. Крім забезпечення прозорості виконання домашніх завдань, у результаті студенти повинні отримати досвід спільної роботи, незважаючи на можливу незгоду з іншими учасниками команди. У подальшому він сприяє довірі як до групи в цілому, так і до її учасників.

6. Співпраця. Для запровадження успішного тімбілдингу визначальною є можливість успішної спільної роботи над спільними завданнями осіб з різними навичками шляхом обговорення ідей їх виконання (мозкові штурми, круглі столи тощо).

7. Навички активного слухання. Викладач повинен акцентувати на важливості зусиль, спрямованих на концентрації уваги аудиторії на доповідачеві, підготовці уточнюючих запитань до відповідей інших студентів [4].

При розподілі студентів на групи необхідно враховувати психологічні особливості та рівень знань. Важливо пам'ятати, що студентові з невисоким рівнем знань потрібні не тільки сильні, але й терплячі і доброзичливі партнери. Студентові з високою активністю потрібен партнер, здатний слідкувати за ходом міркувань, висловлювати своє відношення до висловлювання. Важливо пам'ятати, що потрібно відразу визначити час на висловлення кожного в парі і час на спільне обговорення. Це допоможе у подальшому досягти згоди щодо відповіді або рішення спільного завдання.

Висновки. Навчальне використання прийомів тімбілдингу в роботі зі студентами закладів вищої освіти є недостатньо вивченим українськими дослідниками, незважаючи на його перспективність та інноваційність. Практичні заняття з іноземних мов передбачають у тому числі активності, направлені на розвиток навичок говоріння в студентів (розігрування різних комунікативних ситуацій у діалогах, дискутування тощо) в умовах групи. В умовах дистанційної або змішаної форм навчання це може становити виклик для викладача, що спонукає його до пошуку альтернативних підходів до реалізації таких активностей, розроблення завдань, які є більш ефективними для засвоєння та практичного вживання мовного матеріалу. Розуміння командної ролі, розподіл відповідальності за завдання, які викладач пропонує студентам, дисциплінують та дозволяють їм самостійно обирати підхід до вирішення проблем.

Вивчаючи іноземні мови з елементами тімбілдингу, на додачу до мовних навичок студенти тренують так звані soft skills, яким потенційні роботодавці останнім часом приділяють усе більше уваги - ключовим є розуміння важливості не лише лідерства та проактивності, але й навичок ефективної роботи у команді на спільним проєктом. До таких навичок належать креативне мислення, менеджмент конфліктів тощо. Автори прогнозують розширення використання принципів тімбілдингу в навчанні іноземних мов з використанням дистанційних технологій найближчим часом з огляду на вказані переваги.