Специфіка організації дозвілля дітей з особливими освітніми потребами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка організації дозвілля дітей з особливими освітніми потребами в Україні

Петренко Леся Миколаївна

доктор педагогічних наук, професор, доцент кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Висвітлено аспекти підходу до організації дозвілля дітей з особливими потребами. Обґрунтовано актуальність використання засобів мистецтва для встановлення соціальної справедливості для дітей з особливими освітніми потребами. Підкреслено важливість спільної творчої участі дітей, дітей з обмеженими можливостями та дорослих в організації спільної творчої діяльності. Визначено, що заняття творчістю під керівництвом педагога розглядаються як підготовка особистості до самостійного життя. Проаналізовано роль педагога в організації культурно-дозвілевої діяльності для дітей з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: інклюзивна освіта, виховання, діти з особливими освітніми потребами, дозвіллєва діяльність, позашкільна освіта.

SPECIFICS OF ORGANIZING LEISURE ACTIVITIES FOR CHILDREN WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS IN UKRAINE Petrenko Lesia

Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor, Associate Professor at the Department of General Pedagogy and Andragogy

V.G. Korolenko Poltava National Pedagogical University

Introduction. During the period of development of independent Ukraine, the focus of constant attention is the creation of conditions for the development of national culture, the satisfaction of the spiritual interests ofa wide range ofpeople, in particular people with limited health opportunities, as well as the satisfaction of their recreational needs.

Aspects of the approach to the organization of leisure time for children with special needs are highlighted. The relevance of using art tools to establish social justice for children with special educational needs is substantiated. The importance ofjoint creative participation of children, children with disabilities and adul ts in the organization of joint creative activities is emphasized. It was determined that creative activities under the guidance of a teacher are considered to be the preparation of an individual for an independent life. The role of the teacher in the organization of cultural and recreational activities for children with special educational needs is analyzed.

Purpose. The article aims to reveal the specifics of the organization and improve the forms of leisure activities for children with special educational needs in Ukraine.

Methods. Theoretical analysis of scientific literature, historical and pedagogical research of views on the organization of leisure time for children with special needs systematization and generalization were used.

Results. Working with children with special needs is both a pedagogical, psychological and medical field of activity. Children who need correction - physical and professional development action - have the right to quality education, which will contribute to their active participation in society. Getting an education is the main activity of a child, but besides that, he has the right to rest.

The scientific analysis of scientists ' research reveals a wide range of leisure functions: educational, psychological, recreational, social, economic, health-improving, recreational, compensatory-creative, and communicative. The most common types of leisure activities are: physical, practical, and social (carried out through interpersonal communication). The main socially justified principles of the organization of cultural and leisure activities are humanization of the content, the educational component of leisure time; focus on the development of personality as the main value of the society; national orientation in the content and forms of leisure; movement from monotony, unification to multifaceted forms of leisure; the use of regional and local features, traditions, customs, and ritual differences in the organization and content of leisure time; continuity and continuity of leisure forms; the unity of the efforts of the state, public organizations, the family and other social institutions in organizing the content of children's leisure time.

Originality. An important step for optimizing the leisure activities of children with special educational needs is the modernization of the forms and types of cultural and leisure activities. In the context ofpromoting the implementation of the main functions, socio-cultural leisure activities - developmental, educational, creative, and health-improving, it is appropriate to use: group forms of organization of children's leisure time, individual, specially developed for children with specific types of diseases.

Conclusion. Therefore, with the correct consideration of the peculiarities of the organization of leisure activities of children with special educational needs, teachers ensure the formation and satisfaction of the needs and interests of the cultural, spiritual and general development of children, the acquisition of social experience and the improvement of adaptation and preparation for independent life in society. The research carried out does not cover all aspects of the identified problem and requires further research into the peculiarities of the organization of leisure time for children with special educational needs.

Key words: Inclusive Education, Upbringing, Children with Special Educational Needs, Leisure Activities, Extracurricular Education.

Постановка проблеми

У період розбудови незалежної України у фокусі постійної уваги перебуває створення умов для розвитку національної культури, задоволення духовних інтересів широкого кола осіб, зокрема з обмеженими можливостями здоров'я, а також задоволення їх рекреативних потреб.

Законодавство України сприяє реалізації прав на особистісний розвиток дітей з особливими освітніми потребами, педагогічні особливості виховання, навчання та їх розвитку сформульовано у ряді наказів Міністерства освіти й науки України, постановах Кабінету Міністрів України, зокрема таких: «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно -ресурсних центрів» (2018 р.); «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2019 р. №530 і від 15 вересня 2021 р. №957 (26.04.2022 р.)» з питань організації інклюзивного навчання у період воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану та інші. Важливе уточнення регулюється спільними наказами Міністерства освіти й науки України та Міністерства охорони здоров'я від 29 серпня 2016 року № 1027/900 (14.02.2019 року), в яких з'ясовано термінологію: «слова дитину-інваліда замінити на «слова дитину з інвалідністю», «дітей-інвалідів» замінити словами «дітей з інвалідністю» та інші.

Тобто, робота з дітьми з особливими потребами є як педагогічною, психологічною, так і медичною сферою діяльності. Діти, які потребують корекції - фізичної й професійної дії розвитку, мають право на якісну освіту, що сприятиме їх активній участі у житті суспільства. Здобуття освіти - це основна діяльність дитини, але, окрім цього, вона має право і на відпочинок.

Вільний час - один з найважливіших чинників поступу суспільства, це показник розвитку духовних потреб особистості. І основне його завдання - всебічний розвиток дитини. Дозвілля виступає однією із ключових сфер у житті дітей та має великий вплив на формування особистості дитини. Дозвіллєва діяльність має культурно-розвивальний вплив на розвиток творчих задатків і здібностей дитини [5, с. 25]. Пошук ефективних шляхів втілення ідеї дозвіллєво-ігрової діяльності у розвитку дитини з обмеженими можливостями здоров'я здійснюється на основі домінуючих потреб в організації повноцінного відпочинку дітей даної категорії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

дозвілля діти особливі потреби

Проблема дозвілля і виховання підростаючого покоління в позанавчальній діяльності була сферою досліджень видатних вчених і педагогів С. Русової, М. Стельмаховича, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького, відомих психологів, філософів І. Беха, І. Зязюна, Г. Костюка, В. Шинкарука. У своїх працях вони наголошували, що культурно-дозвіллєва діяльність має соціально-педагогічне значення, оскільки сприяє соціалізації особистості, розвитку творчих здібностей, покращує психофізичний стан дітей. Культурно-розвивальна значимість дозвіллєвої діяльності стала предметом розгляду таких дослідників як М. Бушканець, М. Долженков, А. Жарков, Ю. Красильніков, Ю. Стрільців, Н. Ярошенко. Культурно-дозвіллєва діяльність є важливим напрямом соціальної адаптації для дітей з особливим освітніми потребами, тому теорія дозвілля таких дітей знайшла своє відображення у наукових розвідках В. Бочелюк, А. Вишняк, І. Корсун, М. Поплавського, С. Савченко та ін.; організації проведення дозвілля присвячені дослідження О. Ісайкіної, Н. Маринченко, С. Пащенко, Л. Устименко, Н. Флегонтової. Проблема організації дозвілля дітей з обмеженими можливостями здоров'я частково знайшла своє висвітлення в дисертаційних дослідженнях О. Добрянської, О. Расказова, Н. Цимбалюк, Г. Шипоти.

Дозвілля дітей і молоді є актуальним предметом дослідження в усьому світі. Розвиток дитини відбувається в ході формування особистості, в процесі виховання та проведення її соціалізації. Право на всебічний розвиток дитини гарантується Конституцією України згідно із ст. 23. Закріплює право на всебічну участь у культурному і творчому житті та зобов'язує держави забезпечувати дітям рівні можливості для культурної та творчої діяльності стаття 31 Конвенції про права дитини. В Україні розроблена система заходів щодо охорони дитинства, яка передбачає забезпечення відповідних умов для соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей [2].

Особливо актуальною дана проблема є для дітей з особливими освітніми потребами, оскільки їм значно важче пройти процес інтегрування в соціальне середовище та адаптацію в ньому. Захворювання різного ступеню тяжкості, різного виду фізичних вад спричиняють виникнення в дитини почуття страху, невпевненості, безпорадності та страждання. Стратегічною метою виховання таких дітей є забезпечення їх соціальної інтеграції шляхом стимулювання їх творчого розвитку, розвитку їх здібностей нахилів, бажань, задоволення їх духовних і емоційних потреб.

Радикальні зміни в суспільстві й економічні реформи в Україні зумовили потребу проведення освітніх реформ. Одним із пріоритетів освітніх реформ є організація культурно -дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами. Принципова зміна підходів до реалізації права рівного доступу до якісної освіти дітей з інвалідністю, з одного боку, забезпечує збільшення уваги до кожної дитини, незалежно від типів функціональних порушень, з іншого боку - демонструє прагнення суспільства до змін у відношенні до цінності особистості та здатності захисту їх права на рівні кращих європейських стандартів.

Формулювання мети статті. Важливість означеної проблеми, зміни в підходах до її вирішення в незалежній Україні, потреба розширення практики в удосконаленні вибору форм дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами обумовили тему нашої наукової статті. На основі вищевикладеного можна сформулювати мету роботи, яка полягає у потребі розкриття специфіки організації та удосконалення форм дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами в Україні.

Виклад основного матеріалу

У період розвитку незалежної України поширюється увага і практика інтегрування дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього простору, відповідно активізується проблема реалізації права зазначеної категорії дітей на залучення до активної участі в житті суспільства. Дана проблема знаходиться у полі зору соціальної політики України, тому організація культурно-дозвіллєвої діяльності дітей є провідним напрямом соціальної адаптації дітей з особливим освітніми проблемами.

В усі часи велика увага вчених та суспільства акцентувалася на проблемі педагогічного керівництва дозвіллєвою діяльністю дітей. Зокрема видатний український педагог В. Сухомлинський вважав, що «створити для дитини вільний час - це не означає надати їй можливість робити все, що заманеться. Стихійність може виховати неробство, недбалість» [4, с. 8].

В. Сухомлинський підкреслював, що саме вчитель, вихователь, батьки повинні навчити дитину користуватись вільним часом, щоб те, що цікавить дитину, водночас було потрібним, корисним, необхідним для розвитку творчих задатків і здібностей дитини. У цьому зв'язку він привертав увагу викладачів на потребу стимулювання здібностей дитини за допомогою різних форм, в тому числі і культурно -дозвіллєвої діяльності.

Отже, вільний час - це одна із категорій соціального часу, яка повинна слугувати розвитку дитини. Н. Флегонтова зазначає, що сучасна соціологія виокремлює у структурі вільного часу два рівні: рівень суспільно необхідного часу та рівень часу індивідуально вільного [5, с. 10]. У поняття індивідуального вільного часу автор вкладає все, що стосується внутрішнього світу кожної особистості, її власне розуміння свобод, наданих суспільством, в якому вільний час проявляється як якість життя, а її своєрідний образ, наповненість смислом, не потрібно зводити до задоволення найнеобхідніших потреб [5, с. 11]. Таким чином, спосіб життя кожної дитини залежить від уміння використовувати вільний час і педагогічного керівництва.

В ході дослідження встановлено, що в результаті наукової розробки проблеми Н. Цимбалюк сформулювала визначення поняття «вільний час», «дозвілля» та «культурно-дозвіллєва діяльність». В контексті нашого дослідження зупинимося на характеристиці останнього. Отже, «культурно-дозвіллєва діяльність» є спрямованою на всебічний розвиток особистості, при цьому соціально організована культурно-дозвіллєва діяльність завжди має позитивний вплив на підростаюче покоління, тому що створюються умови для розвитку їх потреб, інтересів, для формування загальнолюдських цінностей.

Культурно-дозвіллєва діяльність є потужним засобом соціалізації підростаючого покоління, перебіг якої триває протягом усього життя, досягає найбільшої ефективності у процесі функціонування культурно - дозвіллєвої системи і ґрунтується на принципах неперервності та наступності форм дозвілля [5, с. 17].

Дозвілля школярів за своїм змістом і характером суттєво відрізняється від дозвілля дорослих, оскільки для становлення і розвитку дітей важливу роль відіграє гра. За висновками психологів для дітей з особливими потребами цінність дозвілля є набагато більшою, ніж навчальна діяльність. Тому завдання педагога полягає, перш за все, в уважному спостереженні за проявами інтересів учнів, щоб допомогти їм обрати ті форми дозвіллєвої діяльності, які урізноманітнять особистісну самореалізацію та забезпечать якісну соціалізацію дитини в соціум.

Звідси постає ще одна проблема, а саме зорганізувати дозвілля як двосторонній процес, в якому відбувається поєднання виховного й педагогічного впливу вчителя (вихователя) з активною самодіяльністю особистості, свободою вибору нею змісту й виду дозвіллєвої діяльності.

Головною складовою ефективного, педагогічно правильно організованого дозвілля школярів є врахування їх вікових, психологічних та індивідуальних потреб і зацікавлень. Дуже важливо, щоб дозвіллєва діяльність сприяла духовному розвитку дитини, її віковим та розумовим потребам, їх зацікавленням. Необхідно, щоб вона була бажаною, очікуваною, мотивувала до набуття нових навичок, умінь, поповнювала знання, розширяла уяву дитини, активізувала зорову, рухову діяльність. Тобто, дозвіллєва діяльність повинна відповідати психологічним стандартам та функціям культурного дозвілля.

Успіх справи залежить від таких показників як: створення святкової атмосфери; передчуття задоволення потреб і запитів школяра; високої якості діяльності педагогів як культурно-формуючої, багатоаспектно розвиваючої і виховуючої [5, с. 29].

Аналіз наукових досліджень зарубіжних вчених Ж. Дюма-Зедьє, Р. Сю, Ж. Проновост та ін. демонструє, що вони виділяють такі функції дозвілля: відпочинок, розваги, розвиток особистості, творчу, оздоровчу, просвітницьку, соціальну, економічну. Вчені виокремлюють також такі функції як: розважальна, духовного розвитку особистості, психологічна, пізнавальна, естетична, комунікативна, компенсаторно-творча та багато інших [5, с. 23-24].

Окрім того, ними виділено такі види дозвіллєвої діяльності: фізична, спрямована на зняття як фізичної, так і розумової напруги, передбачає спортивні та реакраційні заняття; практичну діяльність, яка може передбачати вибір різних видів діяльності, в т. ч. культурну діяльність, яка залучатиме дітей до естетичних цінностей суспільства; соціальну дозвіллєву діяльність, яка здійснюється через міжособистісне спілкування. Таким чином, функції культурно-дозвіллєвої діяльності задовольняють потреби особистості та суспільства і водночас покликані залучати особистість до сфери культури і дозвілля, забезпечуючи її розвиток, ініціативу, активність, самостійність.

Ми погоджуємося із думкою Н. Цимбалюк щодо визначення основних соціально обґрунтованих принципів організації культурно-дозвіллєвої діяльності: гуманізація змісту виховного компоненту дозвілля, яке ґрунтується на загальнолюдських цінностях, забезпеченні захисту прав дитини, створенні належних умов для розвитку особистості; орієнтація на розвиток особистості як основної цінності суспільства; національна орієнтація у змісті та формах діяльності; рух від одноманітності, уніфікації дозвілля до багатоманітності форм дозвілля; використання в організації, змісті дозвілля регіональних та характерних для певної місцевості особливостей, традицій, звичаїв, обрядових відмінностей; неперервність та наступність форм дозвілля як дієвого засобу соціалізації особистості впродовж життя; єдність зусиль держави, громадських організацій, сім'ї та інших соціальних інститутів у організації змісту дозвілля дітей, в т. ч. з особливими освітніми потребами, прагнення до оновлення технології, форм, видів, методів роботи в організації дозвілля з урахуванням досягнень світового досвіду [6, с. 8].

Дозвілля, як одна з домінуючих сфер в житті дітей з особливими потребами, виступає важливим напрямом соціальної адаптації та гармонізації відносин дітей, сприяє розвитку їх соціальних зв'язків. Культурно-розвивальна значимість дозвіллєвої діяльності є однією із головних особливостей, впливає на розвиток дітей, покращує психічний стан, піднімає настрій, заспокоює, розслабляє нервову систему, сприяє урівноваженості, оптимізму, створює атмосферу задоволеності.

При виконанні функції соціальної адаптації дозвілля для дітей з різними типами функціональних порушень (сенсорні дефекти, порушення опорно-рухового апарату; хронічні захворювання тощо) має різні цілі. Тому при організації культурно-дозвіллєвої діяльності слід враховувати особливості фізичного, психічного стану дітей, тип їхнього захворювання, рівень відносин і наявність контактів житини з оточуючим середовищем. Виходячи з цього повинні підбиратися культурно -дозвіллєві форми і методи організації дозвілля, які здатні гармонізувати відносини дітей між собою і сприяти їх соціалізації в оточуюче середовище, тобто допомогти дітям набути необхідні навички спілкування, необхідні уміння для х адаптації в колективі, суспільстві. Без врахування психологічних рекомендацій неможливо досягти соціальної адаптації дитини. Тому психологічна мотивація дитини до участі у культурно-дозвіллєвій діяльності її очікування, бажання, настрій, готовність до активних проявів самовираження, одержання задоволення від участі у запропонованих заходах означають досягнення педагогом посталвеної мети. Мотивація участі у дозвіллєвих акціях, своєї діяльності видозмінюється в процесі оволодіння тими чи іншими навиками у конкретних видах художньої, технічної, мистецької, декоративно -прикладної творчості. Наявність позитивної динаміки зміни мотивації свідчить про досягнення певного рівня реабілітуючого впливу дозвілля, у якому бере участь дитина з особливими освітніми потребами.

Н. Маринченко зазначає, що культурно-дозвіллєва діяльність дітей з особливими освітніми потребами включає групові форми заняття художньою, прикладною, технічною творчістю; дозвільні свята, обряди, конкурси, фестивалі; спорт, активний рух; екскурсії, ігри; ділові, комерційні, логічні, інтелектуальні ігри та заняття; спокійний, пасивний відпочинок (читання книг, журналів, перегляд, телепередач, слухання радіо тощо) [3, с. 3].

Високу ефективність показують індивідуальні програми, які передбачають чергування розумових і фізичних навантажень. Поширення набувають спеціально розроблені форми дозвілля для окремих категорій дітей, які дозволяють реалізувати певні види активності дитини з особливими освітніми потребами, перебороти поведінкові штампи, психологічні комплекси тощо.

Окремо зупинимося на доцільності використання засобів мистецтва в організації дозвілля дітей з особливими освітніми потребами. Вчені у своїх працях присвячених питанням театральної педагогіки (В. Абрамян, В. Шахрай), соціокультурної діяльності дітей (А. Жарков, О. Жорнова), використання уроків естетичного циклу (І. Кузава) підкреслюють ефективність комплексного використання можливостей театрального мистецтва, музики, літератури, живопису та інших предметів естетичного циклу як потужного реабілітаційного засобу для активізації пізнавальної діяльності дітей. Діти з тяжкими захворюваннями та фізичними вадами (слухова, зорова, опорно-рухового апарату, затримка психічного розвитку та ін.) потребують особливої атмосфери, створення таких педагогічно обґрунтованих умов, щоб у них сформувалося бажання брати участь у різноманітних, життєво необхідних освітніх, художніх, святково - розважальних, ігрових, спортивних акціях, програмах. Створення атмосфери похвали, заохочення, поетапного удосконалення навичок, здібностей, демонстрації успіхів, схвалення, всебічного захоплення вселяє впевненість дитини у своїй спроможності, дає естетичне, психологічне задоволення, сприяє її творчому самовираженню, підвищенню рівня своєї самооцінки, оптимістичного бачення щодо можливостей активної участі у суспільному житті, одержання навиків для власного самообслуговування. При наявності творчих задатків у дитини організована дозвіллєва діяльність, розвиває потенційні здібності дитини, допомагає одержати задоволення, емоцію радості від життя, виявити та задовольнити духовні потреби.

Для дітей з особливими освітніми потребами існують такі форми заняття дозвіллєвою творчістю: відвідування різноманітних студій і гуртків, заняття в музично -драматичних колективах, клубах за інтересами, участь у виставках образотворчого мистецтва, виставках виробів декоративно-ужиткового мистецтва, участь у підготовці концертів художньої самодіяльності, у роботі лялькового театру, фестивалях тощо [1, с. 228].

Звісно, при організації дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами необхідно враховувати суб'єктивні обмеження, які існують для дітей із різними формами відхилень у їх здоров'ї, зокрема зору, слуху, опорно-рухового апарату чи особливостями психофізичного розвитку. Тому вид діяльності, її зміст, форма, тривалість повинна відповідати психофізичним особливостям розвитку, можливостям, віку дітей. Позитивний результат показує практика організацій спільної діяльності здорових дітей і дітей з певними обмеженнями, оскільки вона є дієвим засобом соціалізації і ефективної адаптації.

Однією із форм такої діяльності слугує інтегрований театр, який дає можливість залучення батьків до його роботи. Для батьків така участь зміцнює внутрішньосімейні зв'язки, здорових дітей спільна діяльність вчить доброти, милосердя, уміння співчувати, діти з особливими освітніми потребами знаходять суспільне визнання, засвоюють норми соціальної поведінки, одержують практичні навики спілкування в суспільстві.

Висновки

Отже, у період розбудови незалежної України особлива увага приділяється інклюзивному навчанню дітей з особливими освітніми потребами забезпеченню доступу до якісної освіти дітям, які мають інвалідність. Принципово змінюється практика інтегрування таких дітей у соціумі: по - перше, правильно організована культурно-дозвіллєва діяльність сприяє накопиченню соціального досвіду; по-друге, розкриттю можливостей для здійснення підготовки до самостійного життя.

Науковий аналіз досліджень вчених розкриває широкий спектр функцій дозвілля: просвітницьку, психологічну, розважальну, відпочинкову, соціальну, економічну, оздоровчу, розважальну, компенсаторно - творчу, комунікативну. Найпоширенішим видом дозвіллєвої діяльності виступають: фізічна, практична, соціальна (здійснюється через міжособистісне спілкування). Основними, соціально -обґрунтованими, принципами організації культурно-дозвіллєвої діяльності виступають: гуманізація змісту, виховного компоненту дозвілля; орієнтація на розвиток особистості як основної цінності суспільства; національна орієнтація у змісті та формах дозвілля; рух від одноманітності, уніфікації до багатоманітності форм дозвілля; використання в організації, змісті дозвілля регіональних та характерних для певної місцевості особливостей, традицій, звичаїв, обрядових відмінностей; неперервність та наступність форм дозвілля; єдність зусиль держави, громадських організацій, сім'ї та інших соціальних інститутів у організації змісту дозвілля дітей.

Культурно-дозвіллєві форми, методи, принципи повинні враховувати особливості фізичного, психічного стану дітей, тип їхнього захворювання, стимулювати соціально-культурну активність дітей, сприяти підняттю життєвого тонусу дітей-інвалідів, задоволенню духовних, емоційних та інших життєвих потреб.

Важливим кроком для оптимізації дозвіллєвої сфери діяльності дітей з особливими освітніми потребами стає модернізація форм та видів культурно-дозвіллєвої діяльності. У контексті сприяння реалізації основних функцій, соціально-культурної дозвіллєвої діяльності - розвиваючої, просвітницької, творчої, оздоровчої доцільним є використання: групових форм організації дозвілля дітей, індивідуальних, спеціально розроблених для дітей із специфічними типами захворювань.

Потужним освітнім та реабілітаційним засобом виступає мистецтво, яке забезпечує розвиток життєво важливих навичок соціалізації, адаптації дитини у суспільстві. Отже, при правильному врахуванні особливостей організації дозвіллєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами педагогами забезпечується формування та задоволення потреб, інтересів культурного, духовного та загального розвитку дітей, відбувається набуття соціального досвіду та покращується адаптація, підготовка до самостійного життя в суспільстві.

Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів визначеної проблеми і потребує подальшого дослідження своєрідностей організації дозвілля дітей з особливими освітніми потребами.

Список використаної літератури

1. Єжова Т. Є. Мистецтво як засіб реалізації права на всебічний розвиток та участь у культурному житті дітей з особливими освітніми потребами. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології: науковий журнал. 2012. №7 (25). с. 225-232.

2. Закон України. Про охорону дитинства від 26.04.2001 № 2402-III. Ст. 4.

https://kodeksy.com.ua/pro_ohoronu_ditinstva/statja-4.htm

3. Маринченко Н. Організація дозвілля дітей з особливими освітніми потребами як актуальна педагогічна проблема. https://zenodo.org/record/5905779#.Y_z9i3b7QkI

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти томах. Т.2. К. : Радянська школа, 1976. 670 с.

5. Флегонтова Н. М. Педагогічна організація культурного дозвілля школярів : Навчально-методичний посібник. Київ : Освіта України, 2007. 144 с.

6. Цимбалюк Н. М. Соціологія дозвілля : Навчальний посібник. Київ : ДАККіМ, 2001. 180 с.

References

1. Yezhova, Т. Ye. (2012). Mystetstvo yak zasib realizatsii prava na vsebichnyi rozvytok ta uchast u kultumomu zhytti ditei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy [Art as a means of realizing the right to comprehensive development and participation in the cultural life of children with special educational needsl. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii - Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies, 7 (25), 225-232. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy Pro okhoronu dytynstva vid 26.04.2001 No. 2402-III. St. 4 [Law of Ukraine on childhood protection from April 4, 2001 No. 2402-III. Art. 4.]. (2001). kodeksy.com.ua. URL: https://kodeksy.com.ua/pro_ohoronu_ditinstva/statja- 4.htm [in Ukrainian].

3. Marynchenko, N. (n.d.). Orhanizatsiia dozvillia datei z osoblyvymy osvitnimy potrebamy yak aktualna pedahohichna problema [Organization of leisure time for children with special educational needs as an actual pedagogical problem]. zenodo.org. URL: https://zenodo.org/record/5905779#.Y_z9i3b7QkI[in Ukrainian].

4. Sykhomlynskyi, V. О. (1976). Vybrani tvory. V 5-ty tomakh [Selected works. In 5 volumes]. (Vols. 2). Kyiv: Soviet school. [in Ukrainian].

5. Flehontova, N. М. (2007). Pedahohichna orhanizatsiia kulturnoho dozvillia shkoliariv [Pedagogical organization of schoolchildren's cultural leisure]. Kyiv: Education of Ukraine. [in Ukrainian].

6. Tsymbaliuk, N. М. (2001). Sotsiolohiia dozvillia [Sociology of leisure time]. Kyiv: DAKKiM. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru