Тренінг як засіб підвищення мотивації до саморегуляції навчання майбутніх учителів іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Тренінг як засіб підвищення мотивації до саморегуляції навчання майбутніх учителів іноземної мови

Гриньова Марина Вікторівна,

доктор педагогічних наук, професор, ректор

Стрижак Юлія Олегівна, аспірантка

У дослідженні схарактеризовано сутність розвитку у майбутніх вчителів іноземної мови позитивної мотивації до саморегуляції навчання засобами тренінгів, проаналізовано структуру, стадії та переваги тренінгу як активної форми навчання. З'ясовано, що глобальні зміни, що відбуваються в суспільстві, потребують істотних змін у системі освіти, перегляду принципів її організації, форм і методів навчально-виховного процесу, зокрема розробки і впровадження сучасних освітніх технологій навчання.

Ключові слова: саморегуляція навчання; мотивація; навчальний процес, професійна діяльність, уміння та навички.

Building the self-regulatory competence of future foreign languages teachers through the professional training

Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor, Rector

Stryzhak Yuliia

V. G. Korolenko Poltava National Pedagogical University

Introduction. Today, higher pedagogical education is in a state of organizational and substantive reform. The current conditions of social development require active implementation of innovative learning technologies, and rethinking of established stereotypes regarding reception, means and methods in the field of education. In today's demanding and rapidly changing socio-economic environment, a foreign language teacher must constantly improve his knowledge level; his pedagogical success depends on the effectiveness of the introduction of innovative learning technologies based on new methodological tasks, modern didactic principles and psychological and pedagogical theories that develop an effective approach to teaching.

Purpose. The article aims to analyse theoretical sources from the research problem to reveal the essence of training as a means of increasing the motivation for self-regulation of learning of future teachers of foreign languages.

Methods. 1. Theoretical (analysis and synthesis, analogy in combination with induction, comparison and generalization ofpedagogical and normative sources) - to determine the state of development of the problem in the theory and practice of the pedagogical education system; theoretical modelling - for the formation of an object, a subject of research, specification and systematization of theoretical knowledge in the process of implementing research tasks, development ofpedagogical conditions and methodical support for the formation of self-regulatory competence offuture foreign language teachers in the process ofprofessional training;

2. Empirical: diagnostic (survey, conversation, discussion, dialogue), observational (including observation, self-observation, self-evaluation), pedagogical experiment - to identify the effectiveness of educational and methodological support and organizational and pedagogical conditions for the formation of self-regulatory competence offuture foreign language teachers in the process ofprofessional training.

Results. The study characterized the essence of the development of future foreign language teachers' positive motivation for self-regulation of learning through training and analysed the structure, stages and advantages of training as an active form of learning.

It was found that the global changes taking place in society require significant changes in the education system, revision of the principles of its organization, forms and methods of the educational process, in particular the development and implementation of modern educational technologies.

Originality. For the first time, the leading theoretical and methodological approaches to understanding training as a means of increasing the motivation for self-regulation of learning offuture foreign language teachers are defined and theoretically substantiated.

Conclusion. Based on the theoretical and practical analysis, we can conclude that properly organized training develops flexibility, originality of thinking, tolerance, and ability to solve problematic tasks and situations; contributes to the elimination of language errors and shortcomings in students' speech, enriches their active vocabulary with scientific and professional terminology, and also forms the creative thinking of the future foreign language teacher.

Taking into account the above, the new strategy ofpedagogical leadership on the part of teachers consists in creating such situations that would contribute to the maximum disclosure of the possibilities of individual growth of the student, and stimulate his internal forces for professional self-development and self-regulation of learning. Goal-setting training creates conditions under which each person sees individuality in himself and others, and respects personal dignity and the dignity of others.

Key words: Self-Regulation of Learning, Motivation, Training, Educational Process, Professional Activity, Skills, Abilities.

Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді. Вища педагогічна освіта перебуває сьогодні у стані організаційного та змістовного реформування. Сьогоденні умови суспільного розвитку вимагають активного впровадження інноваційних технологій навчання, переосмислення усталених стереотипів щодо прийомів, засобів та методів у галузі освіти. У сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі вчитель іноземної мови має постійно підвищувати рівень знань, його педагогічний успіх залежить від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Розробкою проблеми саморегуляції поведінки особистості займалися вчені, які досліджували: окремі її прояви в різних видах діяльності - Конопкін Олег Олександрович [1], Нікіфоров Герман Сергійович, Осніцький Олексій Константинович [2] та інші; моральний розвиток особистості на різних вікових етапах - Божович Лідія Іллівна, Дубровіна Ірина Володимирівна, Мухіна Валерія Сергіївна [3] та інші; проблему саморегуляції в дослідженнях рефлексії - Бех Іван Дмитрович, Давидов Віталій Васильович, Зак Анатолій Залманович, Зейгарник Блюма Вульфівна [4] та інші; моральний вчинок як основу саморегуляції - Бех Іван Дмитрович, Савчин Михайло Васильович, Рубінштейн Сергій Леонідович, Татенко Віталій Олександрович, Ядов Володимир Олександрович, Якобсон Павло Максимович [2] та інші; вольову регуляцію особистості - Виготський Лев Семенович, Іванніков В'ячеслав Андрійович, Рубінштейн Сергій Леонідович [4] та інші.

Створювані освітні умови мають розвивати у майбутнього педагога вміння ставити перед собою певні освітні цілі, знаходити й обирати необхідні способи їх досягнення, приймати відповідальні рішення, послідовно їх реалізовувати, критично оцінювати результати й фіксувати їх у особистому досвіді. До властивостей, у яких виявляється самостійність, відносять здатність до самореалізації, самоконтролю, вміння регулювати свою поведінку та емоційні реакції, вміння зберігати власну точку зору на противагу зовнішньому тиску. Формування і розвиток в педагогів саморегуляції, необхідної для будь-якої продуктивної діяльності, є одним з найбільш актуальних і складних завдань сучасної освіти.

Мета статті - шляхом аналізу теоретичних джерел із проблеми дослідження розкрити сутність тренінгу як засобу підвищення мотивації до саморегуляції навчання майбутніх вчителів іноземних мов.

Виклад основного матеріалу

тренінг мотивація саморегуляція учитель

Ефективність функціонування системи освіти та зростання соціальних вимог до навчальних закладів має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів. Підвищення якості професійної підготовки обумовлене можливістю мобільного реагування освітнього процесу на потреби суспільства та особистості.

Вирішення проблеми формування саморегуляційної компетентності майбутніх вчителів іноземних мов у процесі професійної підготовки вимагає розробки конкретної моделі реалізації визначених педагогічних умов, яка підвищить ефективність даного процесу, приведе його у відповідність з вимогами сьогодення, теоретично обґрунтує засоби імплементації в освітньому процесі педагогічних ЗВО.

Необхідність розробки цієї моделі та актуальність упровадження у підготовку вчителя іноземної мови у педагогічних ЗВО зумовлені низкою процесів у сучасному суспільстві: по-перше, усвідомленням ролі іноземної мови, як основної складової сталого розвитку сучасного українського суспільства; по-друге, стрімким розвитком технологій вивчення іноземної мови для успішного існування у полікультурному суспільстві; по-третє, усвідомленням ролі вчителя іноземної мови, який здатний на високому рівні провадити процес навчання, бути толерантним, запобігати конфліктним ситуаціям, уміти виходити зі складних та незвичних ситуацій; по-четверте, усвідомленням того факту, що педагогічна діяльність є емоційно напруженою, відтак, набуває суттєвої значущості вміння майбутнього педагога, зокрема, вчителя іноземної мови, підтримувати самого себе, регулювати свій стан та запобігати емоційному вигоранню; поп 'яте, становленням нового вчителя іноземної мови, який володіє саморегуляційною компетентністю.

Ефективне формування особистості фахівця, як свідчить практика, можливе лише за умови цілісної й системної організації процесу навчання, що досягається за допомогою застосування методу моделювання. Крім того, як зазначають І. Бунецька, Р. Гриньов, Н. Кононец, І. Солошич та І. Шведчикова, до моделювання професійної підготовки фахівців звертаються з метою: розширення наявних теорій організації освітнього процесу; регулювання процесу навчання студентів, їхнього особистісно-професійного становлення, розвитку та саморозвитку; діагностики стану та динаміки сформованості професійних компетентностей, професійного розвитку, діагностики якості освітнього процесу, визначення умов формування конкурентоспроможного на сучасному ринку праці фахівця тощо (Soloshych, Shvedchykova, Grynyov, Kononets, Bunetska, 2021).

Зупинімося на найбільш важливих моментах реалізації педагогічних умов під час формувального етапу експерименту. Так, перша педагогічна умова - актуалізація і розвиток у майбутніх вчителів іноземних мов позитивної мотивації до саморегуляції навчання засобами тренінгів цілепокладання - реалізовувалась шляхом спеціально організованих зустрічей з науковцями наукової школи «Саморегуляція як основа успішної педагогічної діяльності» д. пед. н., професорки М. Гриньової та самої ученої, а також системи тренінгових занять, на яких студенти ЕГ мали змогу знайомитися із витоками створення наукової школи, неформальним творчим колективом дослідників різних поколінь, вивчати феномен саморегуляції, його соціальний, психологічний та педагогічний аспекти.

Також були організовані зустрічі з аспірантами й докторантами кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна, кандидатами й докторами наук, які розповідали студентам ЕГ про свою науково-педагогічну діяльність, процес написання дисертацій, у ході яких студенти ЕГ переконалися, що саморегуляція є ключем до успіху як у педагогічній, так і в науковій роботі, а однією з базових складників ціле-мотиваційного компонента саморегуляційної компетентності є мотивація професійного самовдосконалення, оскільки саме вона забезпечує постійний професійний розвиток особистості вчителя й науковця відповідно до вимог професійної діяльності в ситуаціях соціально -економічної, науково- педагогічної, інформаційної чи іншої невизначеностей.

У межах реалізації другої педагогічної умови нами удосконалено зміст професійної підготовки майбутніх вчителів іноземних мов шляхом розроблення і впровадження для студентів ЕГ спецкурсу «Саморегуляція як основа успішної професійної діяльності вчителя іноземних мов». Упровадження спецкурсу було вирішено здійснювати онлайн за допомогою розробленої нами платформи.

Зміст спецкурсу спрямований на реалізацію мети - формування саморегуляційної компетентності майбутніх вчителів іноземних мов у процесі професійної підготовки у ЗВО, яка деталізована у низці завдань: цілеспрямовано формувати ціле-мотиваційний, досвідно-рефлексійний, емоційно-вольовий та діяльнісно-практичний компоненти цієї компетентності; підвищувати інтерес до феномена саморегуляції загалом та саморегуляції професійної діяльності вчителя іноземної мови зокрема; забезпечити студентів інструментарієм ефективної саморегуляції як основи постійного руху до особистісно -професійного зростання й розвитку, гармонії в житті та усвідомлення краси педагогічної праці.

Реалізація третьої педагогічної умови передбачала усебічну педагогічну підтримку майбутніх вчителів іноземних мов у вивченні перспективного педагогічного досвіду формування й розвитку саморегуляційної компетентності педагогів. Так, нами було створено консультативний центр саморегуляції на базі кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна (керівник - пошукувач Ю. Стрижак), до якого увійшли викладачі, котрі погодилися брати участь у педагогічному експерименті (д. пед. н. О. Жданова-Неділько, д. пед. н. Н. Кононец). Метою центру було надання консультацій для студентів ЕГ з питань саморегуляції навчальної та майбутньої професійної діяльності на період формувального етапу експерименту. Робота центру була організована у режимі онлайн за допомогою сервісу для відеозв'язку ZOOM Cloud Meetings. Послугами консультативного центру саморегуляції студенти ЕГ користувалися, як свідчить педагогічне спостереження, коли готували випускну роботу за спецкурсом «Саморегуляція як основа успішної професійної діяльності вчителя іноземних мов» (підготовка теоретичної та практичної частини, поради із вибором методів саморегуляції, підбором літератури та діагностичних методик, форм організації навчання, розроблення засобів навчання тощо).

Актуальною на сьогодні залишається проблема невідповідності академічного навчання майбутніх фахівців у сучасних вишах на їхню подальшу практичну діяльність. Затеоретизоване навчання формує лише абстрактне уявлення майбутнього фахівця про професійну діяльність. Перед викладачами вітчизняних вишів стоїть завдання впровадження таких форм і методів навчання, які б ставили за мету активізацію творчого потенціалу студента та стимулювали б його бажання вчитися. Як свідчить практика освітньої діяльності, саме інноваційні форми навчання стимулюють до отримання знань і розвивають інтелектуальний потенціал студентів. Серед інноваційних форм навчання особливої уваги, на нашу думку, заслуговує тренінг. Тренінг як форма навчання має суттєві переваги над іншими формами навчання і вимагає від фахівців не тільки знань, а й уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, що постійно змінюється. Під тренінговими формами навчання розуміють створення системи фахових тренінгів, які проводяться поряд із традиційними формами професійної підготовки. Нині серед інновацій сучасної вищої школи зростає популярність використання тренінгових технологій. Експериментальне використання тренінгових технологій з метою фахової підготовки й професійного самовдосконалення викладено в працях Л. Козлової, Г. Кошонько, Л. Мітіної, В. Павловського, Т. Цюман.

На думку Л. Шепелевої, «тренінг - це інтенсивні короткотривалі навчальні заняття, спрямовані на створення, розвиток і систематизацію певних навичок, необхідних для виконання конкретних особистісних, навчальних або професійних завдань, у поєднанні з посиленням мотивації особистості стосовно вдосконалення роботи» (Гальцева, 2016). Поняття «тренінгові технології» розглядається в педагогічній площині як здобуття та засвоєння знань, формування і розвиток умінь, навичок, важливих якостей, ціннісних орієнтацій, компетентностей тощо. Це створює підґрунтя вважати тренінг педагогічною технологією навчання (оскільки тренінг відповідає всім основним ознакам технології й охоплює у своїй структурі велику кількість окремих форм і методів). Значущість тренінгів для вишівської освіти виявляється в тому, що вони дають можливість інтенсифікувати процес фахової підготовки, зробити його більш результативним за рахунок повної відповідності принципам особистісно орієнтованого навчання.

На сьогодні тренінг є незамінним елементом системи навчання, який передбачає розвиток професійних навичок, креативного мислення й інтелектуальних здібностей особистості, зокрема розвиток професійного мислення й мовлення студентів. Тренінгове навчання має істотні відмінності порівняно з традиційними формами навчання. Традиційне навчання за своєю суттю є формою передавання інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг - це цікавий процес пізнання себе та інших; спілкування; ефективна форма опанування знань; інструмент для формування умінь і навичок; форма розширення досвіду.

Серед переваг, які має тренінг як активна форма навчання, можна визначити такі:

- тренінг побудований (повністю чи частково) на моделюванні ситуацій професійної діяльності учасників тренінгу та спрямований на формування умінь і навичок, необхідних у практичній роботі;

- тренінги передбачають виконання індивідуальних і групових практичних занять, проведення рольових ігор;

- тренінг дає можливість студентам систематизувати набутий досвід, усвідомити рівень власної професійної компетентності, окреслити шляхи особистісного фахового саморозвитку;

- тренінг сприяє встановленню демократичного стилю спілкування, забезпечує суб'єкт-суб'єктний процес навчальної діяльності;

- тренінг формує у студентів практичні навички до виконання індивідуальних завдань і публічної презентації результатів своєї роботи, навчає ефективно працювати в команді;

- тренінг розвиває лідерські якості, ініціює активність студентів.

Застосування тренінгових технологій передбачає залучення студентів до навчального процесу, активізує міжособистісну комунікацію, яка забезпечує ефективний обмін інформацією в ході творчої дискусії. У свою чергу це сприяє розвитку у студентів аналітичного мислення і виробленню навичок прийняття компетентних рішень в ситуаціях, максимально наближених до майбутньої професійної діяльності. Тренінг, на відміну від традиційних форм навчання, орієнтований не тільки на правильну відповідь, а й на запитання та пошук. У процесі тренінгу відбувається формування і закріплення умінь і навичок ефективної професійної поведінки учасників. Тренінгове заняття є, по суті, семінаром у режимі неперервної дискусії, що переривається міні-лекціями, індивідуальною роботою, діловими іграми, кейсами та іншими завданнями.

У ході практичних занять з методики викладання іноземної мови пропонується впроваджувати тренінгові вправи, модифіковані тренінги та тренінги зокрема для найкращого розуміння, закріплення, самоаналізу знань. Протягом вивчення курсу методики викладання іноземної мови завдання тренінгу полягає в розвитку адекватного розуміння власної індивідуальності; здійсненні корекції самооцінки „Я - майбутній вчитель»; підвищенні позитивного самосприйняття; заглибленні в усвідомлення життєвих планів і визначенні в них місця професійних цілей, формуванні плану індивідуально-професійного самовдосконалення та саморегулювання; актуалізації прагнення до професійного саморозвитку у педагогічній діяльності вчителя загальноосвітньої школи; розвитку цілепокладання і самоорганізації.

Структура кожного тренінгу складається із взаємного привітання всіх членів групи; оголошення теми тренінгу; основної частини (діагностичні вправи, спеціальні вправи, рольові ігри, групові дискусії, творчі завдання); заключної частини (індивідуальний самозвіт реципієнта, груповий аналіз тренінгу).

Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання і вимагає від фахівців не тільки знань, а й уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, що постійно змінюється. Серед переваг, які має тренінг як активна форма навчання перед традиційними методами, можна визначити такі: під час використання тренінгу процес навчання максимально наближений до реальної практичної діяльності, тренінг є імітаційним методом; тренінг є інтерактивним методом навчання, учасники виступають у тих чи інших ролях і діють відповідно до статусу своєї ролі; тренінг є груповим та в той же час індивідуальним методом, спрацьовують механізми особистої та групової динаміки, учасники набувають як особистого досвіду так і досвіду розробки та виконання колективних рішень; під час тренінгу спеціальними засобами створюється певний емоційний та інтелектуально-пізнавальний настрій, що надає можливість істотно активізувати й інтенсифікувати процес навчання. Цілеспрямоване навчання майбутніх учителів іноземної мови навичкам сприйняття, самопізнання та саморозвитку, саморегулювання за допомогою активних методів навчання, зокрема тренінгових занять, буде сприяти активізації мотиваційної, інтелектуальної, творчої та рефлексивної сфери студентів, формуванню особистісних та професійних якостей необхідних для ефективної майбутньої професійної діяльності.

Структурно тренінг може включати такі стадії (фази):

1) актуалізація особистого досвіду студента;

2) визначення обмежень у наявних знаннях для вирішення певного навчального завдання;

3) колективний пошук способів дій у невизначеній ситуації;

4) апробація знайдених способів дій та їх демонстрація;

5) колективний аналіз запропонованих способів дій і формування базових понять;

6) закріплення ефективних способів дій та їх узагальнення;

7) рефлексія щодо власних способів дій та готовності до професійної практики.

Ґрунтуючись на проведенні теоретичного та практичного аналізу можна зробити висновки, що правильно організований тренінг розвиває гнучкість, оригінальність мислення, толерантність, здатність вирішувати проблемні завдання та ситуації; сприяє усуненню мовних помилок і недоліків у мовленні студентів, збагачує їхній активний словник науковою і професійною термінологією, а також формує креативне мислення майбутнього вчителя іноземної мови.

Враховуючи вищезазначене нова стратегія педагогічного керівництва з боку викладачів полягає у створенні таких ситуацій, які б сприяли максимальному розкриттю можливостей індивідуального зростання студента, стимулювали його внутрішні сили до професійного саморозвитку та саморегуляії навчання. Тренінг цілепокладання створює умови, за яких кожна людина у самому собі та у інших бачить індивідуальність, поважає особисту гідність та гідність інших.

Список використаної літератури

1. Гальцева Т.О. Тренінг як технологія підвищення навчальної самоефективності студентів. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2016. Вип.1. Том 1. С.124 - 129 URL: http://pj.journal.kspu.edu/index.php/pj/article/view/655/613

2. Гриньова М. В. Саморегуляція: навч.- метод. посіб. Полтава: АСМІ, 2012. 294 с.

3. Гринців М. Саморегуляція як компонент професійної підготовки майбутнього фахівця. Актуальні питання гуманітарних наук. 2013. Вип.4. С. 238-245.

4. Мірошник С. І. Навчальний тренінг як оптимальна форма організації навчання педагогічних працівників в умовах післядипломної педагогічної освіти. Електронне наукове видання «Народна освіта». 2020 URL:

https://repository.kristti.com.ua/handle/eiraise/269

5. Швалб Ю. М. Задачний подход к построению учебного тренинга в вузе. Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діядьності: науково-методичні та логанізаційно-практичні проблеми впровадення і використання, перспективи розвитку: матер.міжнар.наук.-прак.конф. Донецьк. 2005. ДЮІ МВС при ДонНУ. Ч.2. С. 15-24.

References

1. Haltseva, T. O. (2016). Treninh yak tekhnolohiia pidvyshchennia navchalnoi samoefektyvnosti studentiv [Training as a technology to increase students' learning efficiency]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu - Scientific Bulletin of Kherson State University, 1(1). 124-129 URL: http://pj.journal.kspu.edu/index.php/pj/article/view/655/613 [in Ukrainian].

2. Hrynova, M. V. (2012). Samorehuliatsiia [Self-regulation]. Poltava: ASMI.

3. Hryntsiv, M. (2013). Samorehuliatsiia yak komponent profesiinoi pidhotovky maibutnoho fakhivtsia [Selfregulation as a component of professional training of future specialists]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk - Current issues of the humanities, 4, 238-245. [in Ukrainian].

4. Miroshnyk, S. I. (2020). Navchalnyi treninh yak optymalna forma orhanizatsii navchannia pedahohichnykh pratsivnykiv v umovakh pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity [Educational training as the optimal form of organization of training of pedagogical workers in the conditions of postgraduate pedagogical education]. Elektronne naukove vydannia «Narodna osvita» - Electronic scientific publication «Public Education». URL: https://repository.kristti.com.ua/handle/eiraise/269 [in Ukrainian].

5. Shvalb, Yu. M. (2005). Zadachnyi podkhod k postroenyiu uchebnoho trenynha v vuze [Problem-based approach to the construction of educational training in higher education]. Proceedings from: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferencia «Psykholohichni treninhovi tekhnolohii u pravookhoronnii diiadnosti: naukovo-metodychni ta lohanizatsiino- praktychni problemy vprovadennia i vykorystannia, perspektyvy rozvytku» - International scientific and practical conference «Psychological training technologies in law enforcement: scientific and methodological and organizational and practical problems of implementation and use, prospects for development» (Vols. 2), (pp. 15-24). Donetsk: DUI of the Ministry of Internal Affairs at DonNU. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru