Технологія розвитку інноваційної культури викладача

Размещено на http://www.allbest.ru

Технологія розвитку інноваційної культури викладача

Шовкова Анна Олександрівна

аспірантка кафедри основ виробництва та дизайну, асистентка кафедри теорії і методики технологічної освіти Полтавський національний педагогічний університету імені В. Г. Короленка



DEVELOPMENT OF INNOVATIVE CULTURE OF THE TEACHER

Shovkova Anna

Postgraduate Student of the Department of Production and Design Fundamentals, Assistant at the Department of Theory and Methodology of Technological Education

Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University

Introduction. Global changes in society have led to the need to change the educational system. One of the reasons for these changes has been the need to train teaching staff who can respond quickly to changes and are ready to seek new solutions to traditional challenges. Reforming education in line with current trends is becoming increasingly widespread. There is a need to introduce modernized models of higher education, which create new challenges for participants in the educational process. A modern specialist should be open to innovative teaching methods introduced in educational institutions, combine activities according to a well-developed scheme with creative search, and assess the psychological orientation and level of certain techniques. The solution to this problem lies in the formation of an innovative culture. The article has dealt with the issues related to the development of the innovative culture, which engenders new problems in pedagogical science, in particular, drafting of the technology of development of the innovative culture of the teacher as part of professional and practical training of the future teachers.

Purpose. The article aims to consider the technology of the development of innovation culture of students of higher pedagogical educational institutions.

Methods. Theoretical analysis and generalization of psychological-pedagogical and scientific-methodical literature of Ukrainian andforeign scientists on the problem of research, pedagogical observation.

Results. The task of the formation of the innovative culture is to create and implement a new form of development in the context of the teacher's professional activity. Technology development of innovative culture is a complex multi-stage process. The article considered the purposeful use of technology for the development of an innovative culture, which involves working with a student in the target, theoretical and methodological, organizational and semantic, and estimation-effective blocks. The article also presents a method of assessment of developing innovation culture in the form of adaptive, reproductive, euretic, and creative levels.

Conclusion. The authors of the article conclude that the actual characteristic of teachers, whose innovative culture is formed, is the conscious attitude to the implementation of innovations in the professional practice, the development of professional and reflective thinking in the field of pedagogical innovations, and the availability of extensive knowledge. It is worth noting that the technology for developing the innovative culture of future teachers is a complex multi-stage system. The student's attitude to innovative activity determines whether he or she will apply the latest technologies in professional teaching. Successful development of the future teacher's innovative culture is possible provided that the technology is comprehensively used in the educational process and the student is motivated to innovate.

Key words: Innovations, Development Technologies, Pedagogical Activity, Innovative Culture, Vocational Training.



У статті обґрунтовано актуальність розвитку інноваційної культури студентів закладів вищої освіти. Визначено передумови успішного впровадження новацій в освітню діяльність. З'ясовано, що інноваційна культура викладача є складною системою та охарактеризовано її компоненти. Розкрито сутність якостей, які необхідно опанувати для успішної педагогічної діяльності майбутнім викладачам у процесі професійно-практичної підготовки. Описано особливості технології розвитку інноваційної культури студентів педагогічних спеціальностей. Розроблено структурно-компонентну технологію розвитку інноваційної культури. Запропоновано модель оцінювання рівнів сформованості інноваційної культури.

Ключові слова: інновації, технології розвитку, педагогічна діяльність, інноваційна культура, професійна підготовка.



Постановка проблеми. Інновації передбачають повну або часткову зміну у виконанні або баченні речей. Вони можуть стосуватися ідей, поведінки, знань, навичок, продуктів, послуг, процесів, методів виробництва та системи управління. Оскільки технологічні інновації є більш помітними (наприклад, нові машини, обладнання та інструменти), нетехнологічні нововведення є більш абстрактними, менш очевидними та дещо складнішими для сприйняття. До таких інновацій належать освітні, управлінські та маркетингові. освіта інноваційна викладач

Глобалізація змусила багато закладів вищої освіти переоцінити зміст навчання та дослідницьку діяльність з метою підвищення інноваційної культури серед своїх студентів. Дедалі більше університетів зосереджуються на дослідницькій діяльності для підвищення репутації та рейтингів, що, у свою чергу, позитивно впливає на набір здобувачів вищої освіти, зовнішнє фінансування та конкурентоспроможність випускників на ринку праці. Дослідження інноваційної культури здебільшого проводяться у сфері управління, однак питання набуває все більшої актуальності в галузі освіти.

Універсального визначення інноваційної культури не існує, а використання зазначеного терміна в контексті освіти малодосліджене. Безперечно, сутність поняття пов'язана з організаційною культурою та концепцією управління. Успішне формування інноваційної культури забезпечується врахуванням трьох культурних аспектів цих концепцій у процесі професійної підготовки: культура має багато шарів (тобто цінності, норми, переконання та базові припущення); ці рівні мають бути розподілені між учасниками освітнього процесу (студентами, науково-педагогічними працівниками, допоміжним персоналом, адміністрацією тощо); на культуру соціально впливають середовище та історія, які формують поведінку учасників освітнього процесу.

Наразі існує гостра потреба в оцінюванні інноваційності студента, сприйнятливості до нових ідей та рівня інноваційної культури, а також реалізації новаторських ідей як результатів. На тлі означених тенденцій дослідження формування інноваційної культури майбутніх викладачів професійної освіти набуває виняткової актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наявних досліджень та досвіду роботи закладів вищої освіти України дозволяє стверджувати про відсутність системного аналізу технології формування інноваційної культури. Наразі, існує значна кількість публікацій присвячених вивченню педагогічної інноватики у працях таких науковців як А. Алексюк, К. Ангеловські, Ш. Амонашвілі, Л. Даниленко, Дж. Джонстон, А. Деркач, Ю. Карпова, М. Кларін, Р. Козма,В. Лазарєв, Е. Роджерс та ін.

А. Адамс, І. Гавриш, М. Галтон, І. Дичківська, Н. Клокар, Р. Мюллер, І. Підласий, Ю. Ситник, В. Туласєвіч, Л. Хіггінсон присвятили свої роботи дослідженню підготовки педагогів до інноваційної діяльності. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності майбутніх учителів зм різних позицій розглядають Н. Гонтаровська, С. Ілляш, І. Садова. Технології розвитку інноваційної культури стали предметом досліджень у працях А. Вірковського, О. Ігнатович, В. Кремень, М. Смульсон.

Формування мети статті. У статті розглянуто технології розвитку інноваційної культури майбутніх викладачів у процесі професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу. Реформування освіти з урахуванням сучасних тенденцій набуває дедалі більших масштабів. Постає необхідність упровадження модернізованих моделей вищої освіти, які створюють нові виклики для учасників навчального процесу. Сучасний фахівець має бути відкритим до інноваційних методів навчання, які запроваджуються в навчальних закладах, поєднувати діяльність за чітко відпрацьованою схемою з творчим пошуком, оцінювати психологічну спрямованість і рівень певних Випуск 51/ Issue 51 201

технік. З огляду на це, за слушним зауваженням В. Франкла, ключовим завданням освіти має бути формування здібностей знаходити унікальні сенси, а не передавати традиції та знання [9, с. 151]. Розвиток інноваційної культури спрямованої на організацію якісно нового рівня освітнього процесу є складним, динамічним і багаторівневим процесом.

З метою успішного розроблення технології розвитку інноваційної культури доцільно ґрунтовно дослідити умови її формування.

У працях І. Гавриш зазначається, що умовами успішної інноваційної діяльності є дотримання таких педагогічних умов:

дотримання системності інноваційного навчання в усіх елементах освітнього процесу;

спрямованість педагогічної діяльності на становлення майбутніх викладачів як суб'єктів освітніх інновацій через використання індивідуального підходу;

технологія, яка впроваджується з метою формування інноваційної культури, має формувати готовність до створення, запровадження та розповсюдження освітніх інновацій;

відповідність технології вимогам інноваційної персоналізованої педагогічної діяльності [1].

Дещо іншою є думка, згідно з якою в навчальному закладі необхідно створити такі умови:

систематичний моніторинг світового досвіду інноватики;

створення сприятливих умов для реалізації потенціалу науково-педагогічних кадрів;

створення атмосфери творчості, дружньої співпраці, творчих дискусій в колективі;

уникнення перевантажень учасників освітнього процесу;

відзначення досягнень учасників освітнього процесу [6].

Поширеною є практика розробки технологій розвитку інноваційної культури, з урахуванням висновків американського науковця С. Монтенегро. Сформовані дослідником передумови успішного запровадження новаторства передбачають:

організацію середовища з творчою, креативною атмосферою, індивідуальною свободою де у співтворчості працюють представники різних ідей та культур;

створення умов свободи від обмежень, правил, умовностей;

використання методів управління, які сприяють якісному, швидкому пошуку та аналізу помилок;

усвідомлення мінливості та динамічності сьогодення в процесі розроблення новацій;

формування в учасників інноваційної діяльності усвідомленого ставлення до можливих результатів, зокрема їх непередбачуваності;

загальна установка на відкритість інновацій фізичному світу і світу ідей [7].

Вважаємо, що підхід, розроблений С. Монтенегро, повною мірою враховує мінливість вимог сьогодення та сприяє розкриттю творчого потенціалу особливості. Однак, модель запропонована американським науковцем не враховує специфіку освітнього процесу сучасного навчального закладу. Тому, варто додати до запропонованих автором передумов необхідність оптимізації науково -методичного навантаження учасників освітнього процесу та впровадження інтеграційного підходу викладання предметів професійно-практичної підготовки.

Процес розвитку інноваційної культури як особистісного якісного новоутворення, є складним послідовним явищем, адже означена дефініція є комплексною, визначення сутності та особливостей якої дозволяє поетапно розвивати дану якість та діагностувати рівень сформованості кожного з її компонентів. Такий підхід дозволяє спрогнозувати результати цілеспрямованого педагогічного впливу та визначити рівень особистісного зростання з позиції сформованості всіх складників інноваційної культури майбутнього викладача.

Інноваційна культура викладача становить систему взаємопов'язаних компонентів. Перший, аксіологічний, компонент - це сукупність педагогічних цінностей, які представлені на соціально - педагогічному, професійно-груповому та індивідуально-особистісному рівнях. Ідеї, норми та правила, які відповідають сучасним вимогам суспільства, відображають цінності соціально-педагогічного рівня. Ціннісні орієнтири колективу певного закладу освіти представлені на професійно-груповому рівні. Індивідуально - особистісний рівень - це сукупність цілей, мотивів, ідеалів, установок, світогляду особистості педагога. Зміни в системі педагогічних цінностей виступають водночас і умовою, і результатом інноваційної діяльності. Впровадження новацій неможливе без усвідомлення учасниками освітнього процесу цінності змін, їх значення. Вони є важливим орієнтиром, який допомагає визначити напрям змін.

Другим елементом є інноваційно-технологічний компонент. Поєднання методів інноваційно - педагогічної діяльності спрямоване на вирішення завдань управлінського характеру, до яких належать:

аналітико-рефлексійні завдання, які базуються на усвідомленні викладачем елементів педагогічного процесу та впровадженні в нього інноваційної діяльності;

конструктивно-прогностичні завдання пов'язані з проєктуванням інноваційного педагогічного процесу;

організаційно-діяльнісні завдання націлені на створення сприятливих умов для впровадження

нововведень та вирішення проблем, які виникають у процесі;

оцінювально-інформаційні завдання мають на меті збір, обробку та зберігання інформації необхідної для впровадження педагогічних інновацій, оцінку організації та результативності інноваційної діяльності;

корекційно-регулювальні завдання дозволяють усунути наявні проблеми та провести корекцію для досягнення мети інноваційної діяльності

У змісті інноваційно-технологічного компоненту відображається стратегічне планування новаторської діяльності в освітньому процесі, відображається політика та процедура формування сприятливого освітнього середовища.

Кооперативно-діяльнісний компонент відображає культуру співпраці педагогів у спільній інноваційній діяльності. Необхідність цього компонента зумовлена колективним характером педагогічної діяльності та обов'язковою наявністю в ній взаємодії викладача та студентів. Кооперативно-діяльнісний компонент інноваційної культури викладача забезпечує необхідний рівень взаємодії педагога з учнями, колегами; без нього неможливий розвиток інноваційної діяльності. Він включає вміння реально оцінювати свої можливості та розподіляти свої сили під час роботи в групі, відповідальність перед учасниками колективної інноваційної діяльності, здатність брати відповідальність за результати групової інноваційної діяльності, тактовність у вирішенні спірних питань, здатність узгодити з партнерами свою місію в групі.

Комунікативний компонент визначає культуру майбутнього викладача в інформаційному обміні. В інноваційному процесі багаторазово зростає кількість інформації, збільшується щільність інформаційного потоку та різноманітність даних. Перед викладачем постійно постає потреба вивчати більшу кількість психолого-педагогічних та методичних видань, відстежувати та порівнювати результати інноваційної та традиційної роботи, часто використовуючи для цього нові методи діагностики. Тому для успішної професійної діяльності необхідними стають такі навики роботи з інформацією як визначення головного і другорядного, навики інформаційної гігієни. Крім того, в інноваційному процесі, як правило, посилюється роль участі викладача в обміні досвідом, у освоєнні нових інформаційно-комунікаційних технологій. Розвиток комунікативного компонента пов'язаний із оволодінням способами взаємодії з іншими учасниками навчально-виховного процесу, встановленням педагогічно доцільного спілкування під час виконання різноманітних видів діяльності.

Особистісно-творчий компонент відображається в умінні створювати інноваційні технології, змінювати традиційні підходи відповідно до власних потреб, реалізовуватися як професіонал та об'єктивно оцінювати власні можливості. Перебуваючи у постійному творчому пошуку викладач підвищує рівень креативності та змінює способи мислення. Оскільки будь-яка новаторська діяльність викладача неможлива без ґрунтовної бази знань та вмінь, то цей компонент також відображає наявність характеристик, які дозволяють реалізувати навички педагогічної імпровізації.

Не менш важливу роль в формуванні інноваційної культури майбутнього викладача відіграють властивості особистості педагога. Саме вони повною мірою відображають професійно значущі та особистісні характеристики, які визначають педагога-новатора.

Ю. Ситник виокремлює три групи властивостей особистості педагога необхідних для формування інноваційної культури. До першої групи автор відносить ставлення до студентів як до суб'єктів освітнього процесу, що розвиваються. Друга включає культуру людської взаємодії, а третя - ставлення до себе як до суб'єкту, що розвивається [8, с. 49].

Належний рівень розвитку інноваційної культури майбутнього викладача може стати основою для здійснення успішної інноваційної педагогічної діяльності.

Українські дослідниці С. Ілляш та І. Садова обов'язковою умовою готовності до інноваційної діяльності вважають ставлення майбутнього фахівця до опанування нововведеннями як особистісно значимого завданням. Науковці відзначають в такому разі якісно вищий рівень інноваційної діяльності в порівнянні зі студентами, які опанували новації лише як вимогу зі сторони навчального закладу [4, с. 224].

Роберт Козма та Джером Джонстон розробили зразкову узагальнену модель інноваційного навчання, яка передбачала [10]:

студент - активний учасник освітнього процесу, а не слухач, який пасивно засвоює матеріал;

створення можливостей для прикладного використання знань у реальних умовах;

представлення концепцій та інформації в різних формах, а не лише текстовій;

навчання - колективна діяльність, а не індивідуальна;

акцент на процес навчання, а не на запам'ятовування інформації.

Для успішного розвитку інноваційної культури студент має не лише засвоїти матеріал дисциплін з циклу професійно-практичної підготовки, а й побороти страх до змін. Важливо щоб приступаючи до професійної діяльності випускник навчального закладу міг експериментувати з пошуком технологій, не боявся брати відповідальність на себе та співпрацювати з однодумцями. Крім того, необхідно навчити студента правильно реагувати на невдачі та помилки.

Механізми формування інноваційної культури пов'язані [5]:

зі створенням, опануванням та застосуванням педагогічних нововведень у практиці навчання та виховання учнів, створенням інноваційного середовища в освітньому закладі. За твердженнями Н. Гонтаровської, серед них виділяють сукупність професійно важливих якостей та властивостей особистості педагога, зокрема незалежність (від думок та оцінок оточення), відкритість думок (в тому числі здатність сприймати чужі переконання), толерантність та конструктивна активність щодо невизначених і нерозв'язуваних ситуацій, упевненість у власних здібностях [2, с. 3];

безперервністю професійної освіти педагога;

стійкою системою мотивів для розроблення, упровадження та опанування новаторських технологій та програм;

інформаційно-комунікаційними технологіями.

Таким чином, технологія формування інноваційної культури майбутнього викладача є складною системою, яка охоплює всі елементи освітнього процесу: постановка мети та завдань, обґрунтування педагогічних умов, створення комфортного освітнього середовища, сприятливого для співпраці та співтворчості, підбір ефективних форм взаємодії між учасниками освітнього процесу, ґрунтовна професійно-практична підготовка, оволодіння навиками використання традиційних та проектування інноваційних технологій, розвиток інноваційного мислення, мотивація до використання інноваційних технологій, активізація креативного рівня педагогічної творчості, аналіз сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Така складна система потребує чіткого структурування, яке забезпечить усвідомлену та ґрунтовну реалізацію кожного етапу процесу формування інноваційної культури як комплексної особистісної якості в цілому, так і формування кожного з її компонентів зокрема.

З метою зручності використання та аналізу результатів впровадження технології розвитку інноваційної культури розроблено структурно-компонентну модель, яка складається з чотирьох блоків: цільового, теоретико-методологічного, організаційно-змістовного та оцінно-результативного.

Перший блок - цільовий. Він спрямований на формулювання мети та завдань педагогічної діяльності, формування знань, умінь та навичок з використання інноваційних технологій, розвитку рефлексивних механізмів у студентів. На цьому етапі необхідно створити сприятливе освітнє інноваційне середовище націлене на мотивацію майбутніх викладачі до використання інновацій у професійній діяльності, успішне опановування сучасними технологіями. Перед викладачами стоїть завдання організації простору, який спонукає до розкриття творчого потенціалу, самопізнання, саморозвитку, досліджень передового досвіду. Також необхідно забезпечити виконання принципу психологічної рівності суб'єктів, атмосфери співпраці, партнерства та співтворчості. Такий позитивний психологічний клімат сприяє поповненню інноваційного досвіду обох сторін, творчої розкутості та відчуттю задоволеності результатами інноваційної діяльності. Реалізації зазначеного блоку можлива завдяки використанню в навчальному процесі таких форм взаємодії, як групові консультації; бесіди; тренінгові вправи щодо усвідомлення провідних цінностей інноваційної культури; робота в групах та моделювання педагогічних ситуацій; групові етюди на рефлексію себе та інших; рольові ігри на творчо-інноваційний пошук та творчо-інноваційне моделювання професійних ситуацій; професійно-спрямовані рефлексивні ігри; психокорекційні техніки спрямовані на формування особистісної орієнтації на інноваційну педагогічну діяльність.

Вважаємо, що в аспекті вивчення розвитку інноваційної культури майбутнього викладача, особливо на етапі її формування, необхідно звернути увагу на прояви креативності, тобто творчих компетенцій, без яких сучасна діяльність у профільному навчанні набагато складніша, а то й неможлива. Бажаними якостями педагога є:

здатність до творчої професійно-методичної діяльності (відкритість до інноваційної діяльності; творчий погляд на події, явища);

прояв нетрадиційного мислення (здатність генерувати нові ідеї; неординарне мислення; здатність до відмови від стереотипного мислення; сформована творча уява, фантазія);

оригінальне вирішення педагогічних ситуацій (уміння швидко, нетипово вирішувати різноманітні проблемні ситуації);

здатність до творчого осмислення та продукування нових методичних ідей.

Другий блок - теоретико-методологічний. Опанування цього етапу забезпечує єдність концептуальних підходів та принципів педагогічної діяльності. Оволодіння знаннями, уявленнями, сутністю та вимогами конструювання і проєктування традиційними та інноваційними технологіями. Також на цьому етапі відбувається розвиток креативного мислення студентів, навики пошуку незвичних рішень в стандартних завданнях.

На теоретико-методологічному етапі доцільно скористатися методологією формування культури інноваційного мислення. Вона розроблена на основі:

теорії вирішення винахідницьких задач (ТВВЗ) (за Г. Альтшуллер);

інтегрованої теорії CROST™ (Constructive Result & Resource-Oriented Strategy of Thinking & Transforming) (за М. Орловим);

концепції інтелектуального розвитку дорослих у віртуальному освітньому просторі (за М. Смульсон);

методики розвитку творчого мислення (за М. Меєрович, Л. Шрагіною);

концепції ціннісно-орієнтаційного підходу (за З.Васильєвою)

принципу цінності особистості (за В. Рибалко);

принципу творчої самодіяльності суб'єкта (за С. Рубінштейном).

Теорія вирішення винахідницьких завдань (ТВВЗ) сьогодні набуває особливої популярності серед відомих компаній-гігантів. До основних положень ТВВЗ, які сприяють розвитку інноваційної культури, належать:

ясне формулювання структури педагогічної проблеми у вигляді максимально лаконічної бінарної суперечності. Такий підхід сприяє коректній діагностиці визначеної проблеми та виявлення її суті;

визначення взаємодіючих елементів проблемної інноваційної педагогічної ситуації та ресурсів необхідних або достатніх для її вирішення;

формулювання ідеальних цілей та функцій педагогічної системи з метою відходу від традиційних педагогічних рішень та стереотипних дій;

перенесення досвіду створення ефективних винаходів для пошуку рішень актуальної педагогічної проблеми. Акцент на моделі переходу «до» - «після» і відповідні ілюстративні приклади;

застосування законів розвитку будь-яких систем, зокрема педагогічних, для стратегічного вибору напрямів пошуку інноваційної педагогічної ідеї;

покроковий аналіз педагогічної проблеми та генерування інноваційних ідей у вигляді алгоритмів вирішення винахідницьких завдань.

Використання ТВВЗ у педагогічній практиці закладу вищої освіти розкриває природний потенціал студента для генерації креативних ідей, заснованих на поєднанні двох складових інноваційного мислення - логічної та інтуїтивної [3].

З метою розвитку інноваційної культури доречним є застосування таких тренінгових систем вправ:

тренінг класичної ТВВЗ. Ця система сприяє розвитку мислення та уяви, спрямована на розвиток умінь студентів аналізувати проблеми, виявляти протиріччя і вирішувати проблемні ситуації за алгоритмами вирішення винахідницьких задач, вирішення проблемних ситуацій, теорією розвитку технічних систем, методами розвитку творчої уяви та інноваційного проєктування;

творчо-інноваційний тренінг, мета якого полягає у формуванні системи знань, умінь, навичок педагогічної інноваційної діяльності, психокорекції професійних та особистісних цінностей, суб'єктивних смислів та непродуктивних форм і прийомів професійної діяльності, самовдосконалення рефлексивних та творчо-інноваційних механізмів особистості;

самоосвітньої діяльності з підготовки до інноваційної діяльності [1, c. 218].

Під час реалізації третього, організаційно-змістового, блоку доречно приділити увагу мотивації студентів до використання інноваційних технологій. Оскільки на цьому етапі здобувачі освіти вже мають високий рівень сформованості навиків педагогічної діяльності, то успішним буде перехід до креативного рівня педагогічної творчості. Завдяки активному застосовуванню сучасних освітніх технологій у студентів систематизуються та вдосконалюються вміння використовувати інноваційні технології. Також організаційно - змістовий блок охоплює контекстний зміст психолого-педагогічних та методичних дисциплін, спецкурсів.

Успішній реалізації технології розвитку інноваційної культури сприяють такі інноваційні педагогічні технології, як інтегроване навчання, дослідницьке навчання, метод проєктів, метод мозкового штурму, колективної творчості, метод синектики.

Важливими елементами запропонованої технології є моніторинг продуктивності та зворотний зв'язок. Тому останнім є оцінно-результативний блок. Він містить критерії, показники та рівні сформованості готовності майбутніх викладачів до використання інноваційних технологій та кінцевий результат.

І. Гавриш виділяє педагогічні якості, які допомагають визначити рівень інноваційної культури педагога:

висока загальна культура, ерудованість, які уможливлюють вільне мислення, пошук оптимальних розв'язків нестандартних ситуацій;

нестандартні інтелектуальні здібності (специфічне сприйняття світу, своєрідний стиль педагогічної діяльності, розвинене творче мислення, спостережливість);

спрямованість мислення на пошуки способів розв'язання складних методичних або технологічних завдань;

потреба у безперервному якісному оновленні освітнього процесу;

інтерес до нових ідей та підходів, до передового педагогічного досвіду та прагнення максимально реалізувати їх у своїй діяльності [1].

На основі аналізу показників реалізації кожного з блоків розвитку інноваційної культури доречно виокремити такі рівні сформованості інноваційної культури як адаптивний, репродуктивний, евристичний та творчий (табл. 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості інноваційної культи викладачів

Блок розвитку інноваційної ^''^культури Рівень сформованості	Цільовий	Теоретико-методологічний	Організаційно- змістовний
Адаптивний	Усвідомлення понять і меж їх застосування	Здатність розрізняти інформацію	Відкритість до нового
Репродуктивний	Використання понять на рівні алгоритмів	Здатність класифікувати і визначати корисну інформацію	Використання інновацій
Евристичний	Рефлексійне розуміння	Здатність спілкуватися і навчатися	Готовність створювати інновації
Творчий	Критичне та творче ставлення до педагогічної діяльності	Здатність працювати з інформацією використовуючи сучасні інформаційні технології	Розвиток інноваційної свідомості

Моніторинг здійснюється шляхом опитування на початковому та кінцевому етапах. Зворотний зв'язок забезпечується шляхом організації дискусії після кожного заходу, а також обговорень у соціальних мережах (наприклад, сторінка у фейсбуку) та месенджерах. Наприкінці навчального року проводиться співбесіда з учасниками для з'ясування їхніх побажань та очікувань на наступний рік.

Запропонована технологія передбачає реалізацію педагогічних умов розвитку інноваційної культури студентів закладів вищої педагогічної освіти і характеризується такими ознаками, як системність (максимальне врахування різних аспектів інноваційної культури педагогів), послідовність і регулярність (запропонована технологія є інтегрованою системою, яка реалізується впродовж всього терміну навчання) та загальність (запропонована система може бути використана для студентів різних спеціальностей закладів вищої педагогічної освіти).



Висновки

Узагальнюючи, варто зазначити, що технологія розвитку інноваційної культури майбутніх викладачів є складною багатоетапною системою. Ставлення студента до інноваційної діяльності визначає, чи буде він застосовувати новітні технології в професійній педагогічній діяльності. Успішний розвиток інноваційної культури майбутнього викладача можливий за умови комплексного використання зазначеної технології в освітньому процесі та вмотивованості студента щодо новаторської діяльності.

Ураховуючи попередні висновки, вважаємо за доцільне провести детальний аналіз критеріїв розвитку інноваційної культури, зокрема, для майбутніх викладачів закладів професійної, професійно-технічної освіти.



Список використаної літератури

Гавриш І. В. Формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності (методологічний і теоретичний аспекти): монографія. Харків: ХОНМІБО, 2005. 388 с.

Гонтаровська Н. Інноваційно-освітнє середовище як фактор розвитку особистості. Директор школи. 2008. № 9. С. 3-5.

Ігнатович О. М. Психолого-технологічні аспекти розвитку фахової інноваційної культури педагогічних працівників. Психологічний часопис: збірник наукових праць / за ред. С. Д. Максименка. Київ: Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2018. № 4. Вип. 14. С. 68-86.

Ілляш С. Д., Садова І. І. Формування готовності майбутнього вчителя до інноваційної професійної діяльності. Педагогічна освіта: теорія і практика: збірник наукових праць / Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка; Інститут педагогіки НАПН України / гол. ред. Н. В. Бахмат. Київ: Міленіум, 2021. Вип. 30 (1-2021). С. 218-227.

Ілляш С., Садова І., Кутняк І. Інноваційна культура вчителя початкових класів та механізми її формування. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 49. Том. 1. С. 238-242.

Мармаза О. І. Інноваційний менеджмент: навч.-метод. посіб. Харків, 2016. 197 с.

Монтенегро С. Інновації та філософія. URL: https://www.project-syndicate.org/commentary/innovation-and- philosophy. (дата звернення: 03.01.2023).

Ситник Ю. Інноваційна культура вчителя як підґрунтя ефективної роботи в сучасній школі. ІМІДЖ сучасного педагога. 2006. № 3-4. С. 48-50.

Frankl V. Man's Search for Meaning: The classic tribute to hope from the Holocaust / Viktor Frankl. London. Sydney. Auckland. Johannesburg: Rider, 2004. 160 с.

Kozma R., Johnson J. The Technological Revolution Comes to the Classroom. Change (January/February). 1991.



Refernces

Havrysh, I. V. (2005). Formuvannia hotovnosti maibutnikh uchyteliv do innovatsiinoi profesiinoi diialnosti (metodolohichnyi i teoretychnyi aspekty) [Formation of the Readiness of Future Teachers for Innovative Professional Activity (Theoretical and Methodological Principles)]. Kharkiv : KhONMIBO. [in Ukrainian].

Hontarovska, N. (2008). Innovatsiino-osvitnie seredovyshche yak faktor rozvytku osobystosti [Innovation and Educational Environment as a Factor of the Development of a Personality]. Dyrektor shkoly - School Director, 9, 3-5. [in Ukrainian].

Ighnatovych, O. (2018). Psykholoho-tekhnolohichni aspekty rozvytku fakhovoi innovatsiinoi kultury pedahohichnykh pratsivnykiv [Psychological and technological aspects of development of special innovational culture of pedagogical workers]. Psychological journal - Psychological journal, 4(4), 68-85 [in Ukrainian].

Illiash, S. D., & Sadova, I. I. (2021). Formuvannia hotovnosti maibutnoho vchytelia do innovatsiinoi profesiinoi diialnosti [Formation of readiness of future teacher for innovative professional activity]. Pedahohichna osvita - Pedagogical education: theory and practice, 30(1), 218-227. [in Ukrainian].

Illiash, S., Sadova, I., & Kutniak, I. (2022). Innovatsiina kultura vchytelia pochatkovykh klasiv ta mekhanizmy yii formuvannia [Innovative culture of primary teachers and mechanisms of its formation]. Aktualnipytannia humanitarnykh nauk - Topical issues of the humanities, 49(1), 238-242. [in Ukrainian].

Marmaza, O. I. (2016). Innovatsiinyi menedzhment [Innovative management]. Kharkiv, Ukraine. [in Ukrainian].

Montenehro, S. (n.d.). Innovatsii ta filosofiia [Innovations and philosophy]. www.project-syndicate.org. URL: https://www.project-syndicate.org/commentary/innovation-and-philosophy.

Sytnyk, Yu. (2006). Innovatsiina kultura vchytelia yak pidgruntia efektyvnoi roboty v suchasnii shkoli [Innovative teacher culture as a basis for effective work at modern school]. Imidzh suchasnoho pedahoha - Image of the modern teacher, 3-4, 48-50.

Frankl, V. (2004). Man's Search for Meaning: The classic tribute to hope from the Holocaust. Johannesburg: Rider.

Kozma, R., & J. Johnson. (1991). The Technological Revolution Comes to the Classroom. Change, 23(1), 10-20, 22-23.

Размещено на Allbest.ru

...