Етапи викладання фонетики англійської мови в українських закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи викладання фонетики англійської мови в українських закладах вищої освіти

Бігунова Наталя Олександрівна

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Дьоміна Наталя Юхимівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеський національний університет імені І.І. Мечникова



Анотація

У пропонованій розвідці визначено етапи ефективного викладання фонетики англійської мови в українських закладах вищої освіти. Встановлено, що опрацювання фонетичного аспекту іноземної мови в роботі зі студентами закладу вищої освіти передбачає розвиток на початковому етапі навчання їхнього артикуляційного апарату відповідно до особливостей звукового складу англійської мови; формування та розвиток фонематичного слуху; оволодіння правильною вимовою звуків. Поєднання сучасних фонетичних мультимедійних курсів та використання традиційних методів навчання вимови надають можливість розв'язати більшість фонетичних проблем. На старших курсах увагу слід акцентувати на фоностилістичних аспектах: бездоганній з точки зору англійської вимови та інтонації репрезентації текстів інформаційного та публіцистичного стилів, декламаціях уривків із сучасних художніх фільмів з точною імітацією інтонації акторів та з урахуванням коннотативних відтінків значення мовленнєвих фрагментів.

Ключові слова: фонетика, фонологія, вимова, інтонація, навички.



STAGES OF TEACHING ENGLISH PHONETICS IN UKRAINIAN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Bihunova Natalia

Doctor of Philological Sciences, Full Professor, Head of the Department of Theoretical and Applied Phonetics of the English Language Odesa 1.1. Mechnikov National University

Domina Natalia

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Theoretical and Applied Phonetics of the English Language

Odesa 1.1. Mechnikov National University

Introduction. The problems of globalization, the use of English as the language of international communication, the orientation of teaching towards world trends in education, the Europeanization of new contents and models of learning, and the creation of educational standards for higher education create several issues that are crucial for the development of language didactics: the shift from a knowledge-centered to a competency-based model of educating specialists capable of working out educational strategies for intercultural cooperation, which ensure the preparation and self-realization of the individual in the process of intercultural communication. фонетика англійський мова

Purpose. The proposed investigation is devoted to the determination of the stages of effective teaching of English phonetics in Ukrainian institutions of higher education. The article offers the empirical experience of step- by-step teaching of English phonetics shared by the teachers of the Chair of Theoretical and Applied Phonetics of the English language, Odesa I.I. Mechnikov National University. This long-term experience testifies to the importance ofphonetic competence for the real mastering of a foreign language by students of higher education, to the need for resuming stand-alone teaching ofphonetics.

Methods. The analysis has been based on the application of general scientific methods, namely: the methods of synthesis and analysis that promoted the complex methodology of teaching English phonetics in universities using a systematic approach in applying phonological methods, techniques, and methods, from the point of view of their effectiveness in teaching phonetic skills; inductive-deductive approach - for sharing the empirical experience of the teachers of the Chair of Theoretical and Applied Phonetics of the English language, Odesa I.I. Mechnikov National University; system-structural approach - for justifying the logical sequence of stages of teaching English phonetics in universities, which will enable the consequent formation ofphonetic skills: mastering the standard English pronunciation and intonation.

Results. It has been established that perfecting phonetic skills of a foreign language with university students involves adapting their articulatory apparatus to the foreign language norms, which should be done at the initial stage; formation and development ofphonemic hearing; mastering the correct pronunciation of sounds and, finally, mastering the intonation peculiarities of a foreign language. In senior courses, attention should be focused on phono stylistic aspects: students are expected to recite publicist, informational, and belles-lettres texts demonstrating impeccable English pronunciation and intonation, which can be achieved by imitating, practicing, and rehearsing the intonation of native speakers, concentrating on the connotative shades of the meaning of speech fragments.

Originality. The teachers of the Chair of Theoretical and Applied Phonetics of the English language are proud of the fact that their experience of teaching the phonetics of the English language, based on both historical and modern techniques, has long had fruitful results: many generations of graduates of the Romance-Germanic faculty can boast the most elite version of the English language - Upper-Class English.

Conclusion. The combination of modern phonetic multimedia courses and using traditional pronunciation teaching methods provide an opportunity to solve most phonetic problems. The introduction of phonetic material should take place with strict adherence to the principle of sequence and intensity: from easy issues to more complex ones, from things known to those unfamiliar, from phenomena similar to the native language, and to phenomena that have no analogs in the native language.

Keywords: Phonetics, Phonology, Pronunciation, Intonation, Skills.



Постановка проблеми. Проблеми глобалізації, використання англійської мови як мови міжнародного спілкування, орієнтація на світові тенденції в освіті, європеїзація нових змістів і моделей навчання, створення освітніх стандартів висувають перед викладачем іноземної мови у виші цілу низку найважливіших для розвитку лінгводидактики проблем: перехід від знаннєвоцентричної до компетентностної моделі підготовки висококваліфікованих спеціалістів-лінгвістів, здатних продукувати освітні стратегії для реалізації своїх здібностей, комунікативних намірів в умовах міжкультурного співробітництва, які забезпечують підготовку та самореалізацію індивіда в умовах міжкультурної комунікації.

Методисти у сфері навчання іноземнх мов і викладачі-практики не завжди приділяють належну увагу навчанню фонетичних навичок: здатності правильно сприймати звук, асоціювати його зі значенням і адекватно відтворювати його. Сформовані фонетичні навички у складі міжкультурної компетенції дозволяють студентам у подальшому реалізувати компетентне міжкультурне спілкування. Майбутнім фахівцям правильна вимова і розуміння усного мовлення дозволяють фонетично коректно здійснювати професійну діяльність. Якщо фонетичні навички сформовані недостатньо, ускладнюється розуміння мовлення зарубіжного комуніканта, знижується соціальна оцінка їх власного мовлення у сприйнятті співбесідника. Більше того, звуки та інтонація іноземної мови, що продукуються з акцентом, можуть призвести як до певних труднощів розуміння, так і до спотворення сенсу висловлювання.

Тому важливим питанням сучасної методики викладання іноземних мов є питання про способи ефективного навчання здобувачів вищої освіти фонетичних навичок, а також послідовність розвитку цих навичок у межах навчання різних видів іншомовної діяльності та з урахуванням взаємодії цих видів у процесі навчання.

Пропонована розвідка є спробою опису та обґрунтування послідовності етапів навчання фонетики англійської мови студентів українських вишів, визначення проблем у сфері фонетики та шляхів їх вирішення.

Першорядне значення має досягнення певного рівня володіння тим чи іншим видом мовленнєвої діяльності в конкретних навчальних умовах. На спеціальних факультетах закладів вищої освіти цей рівень повинен за основними показниками (ступенем автоматизму, кількістю та різномаїттям мовних засобів і культури мовлення) наближатися до рівня володіння мовою його носіями. До іноземного мовлення студентів висувається вимога функціонально-стилістичної адекватності висловлювання.

При навчанні говоріння такі вимоги висуваються не тільки до оволодіння розмовним мовленням. Необхідність робити усні повідомлення на наукові, суспільно-політичні та інші теми зумовлює принципову вимогу щодо оволодіння основними функціонально-стилістичними різновидами кодифікованої літературної мови (тобто "книжковим мовленням", де можна виділити стиль наукової прози, публіцистичний стиль і т. ін.) [1; 2; 5].

Комплексне навчання потребує уваги до кожного виду мовленнєвої діяльності, тому що студенти можуть добре говорити, але погано розуміти мовлення на слух, прекрасно читати, але не вміти писати.

Студент закладу вищої освіти має навчитися миттєво поєднувати граматичний, лексичний та фонетичний рівні мови при породженні будь-якого іншомовного дискурсу. Проте в багатьох закладах достатньо уваги приділяють вивченню граматики та лексики, але ігнорують рівень фонетики. Це призводить до того, що випускники вишів розмовляють англійською мовою з акцентом, використовують інтонацію, властиву рідній мов.

Володіння звуками мови, правильною вимовою і культурою голосу є обов'язковою умовою спілкування в будь-якій його формі [8; 11]. Слухачеві важко зрозуміти звернене до нього мовлення, якщо мовець не володіє навичками вимовляння і порушує норми вимовляння. Постійна комунікація з людиною, яка говорить з акцентом, дратує, відволікає від цілей спілкування, ставить під загрозу його ефективність. Тому в класичних українських вишах, які мають багаторічний досвід та традиції класичного навчання іноземних мов, викладанню фонетики іноземної мови приділяють велику увагу. Щодо викладання англійської мови, фонетичним стандартом вимови є RP (Received Pronunciation).

Упродовж багатьох років RP вважають стандартом англійської вимови, це акцент освічених людей. RP є основою стандартної англійської, яку вивчають у Великій Британії та в мовних школах у всьому світі. Саме із цим акцентом упродовж багатьох років розмовляють усі диктори ВВС, тому його й називають BBC-акцентом. Словники та підручники, у яких є фонологічна транскрипція, зазвичай використовують RP як приклад нормативної вимови.

Опанування стандартної англійської (RP) як нормативної вимови наразі видається нелегкою, трудомісткою, але цілком можливою задачею для здобувачів вищої освіти на спеціальних факультетах закладів вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед численних методичних робіт, що узагальнюють накопичений досвід з навчання англійської вимови та інтонації, слід назвати фонетичні курси В.Д. Аракіна (1957), В.А. Васильєва (1979), С.А. Берліна, А.С. Вейхмана (1973), Г.П. Торсуєва (1953),

0. Л. Трахтерова (1976), М.В. Давидова (1975), Б.Я. Лебединської (1978), Л.В. Златоустової та Р.К. Потапової та ін. (1997), K. Johnson (2011), Л.Г. Стабурової, Т. І. Майстренко, Л.В. Папанової (1997), P. Roach (2009), R. Wayland (2018) та ін.; вводно-корективні курси Н.Д. Лукіної (1985), Н.О. Бонк, Г.А. Котій, Н.А. Лук'янової (1995), J. C. Catford (2002), W. F. Katz (2013), R.-A. Knight (2012), P. Ladefoged & K. Johnson (2014), L. Small (2019) та ін.; теоретичні курси А.М. Антипової (1979); D. Bolinger (1989), D. Brazil (1997), Т.О. Brovchenko & Т.М. Korolova (2006), M. Davenport & S. J. Hannahs (2020), G. Kelly (2000), A. McMahon (2011); P. Road (2000), M. A. Sokolova & K. P. Gintovt (1991) та ін.

Теоретичні пояснення, тренувальні фонетичні вправи із цих історичних та сучасних фонетичних курсів, наявні в інтернеті аудіоматеріали, відеокурси, мультимедійні комп'ютерні програми спрямовані на формування фонетичних навичок у здобувачів вищої освіти. Проте питання першочерговості вивчення тих чи інших фонетичних та інтонаційних елементів, їх систематизації, послідовності етапів викладання залишається досі дискусійним.

Формулювання мети статті. Розвідка висвітлює етапи ефективного викладання фонетики англійської мови в українських закладах вищої освіти та ґрунтується на емпіричному досвіді викладання практичної та теоретичної фонетики в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.

Для зміни ставлення викладачів вищих навчальних закладів до фонетичної складової іншомовної мовленнєвої діяльності та підвищення ефективності іншомовної комунікації видається актуальним та конче необхідним обґрунтування, розвиток та поширення продуктивних методик навчання фонетики.

На факультеті романо-германської філології Одеського національного університету імені

1. І. Мечникова викладання фонетики англійської мови базується на традиціях фонетичної школи О. Л.Трахтерова, яку на факультеті розвивали д-р філол. наук, проф. Нушикян Е.О., д-р філол. наук, проф. Бровченко Т.О., канд. філол. наук, доц. Дученко Т.С., канд. філол. наук, доц. Мирошниченко М.В., а зараз удосконалюють викладачі кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови: д -р філол. наук Кравченко Н.О., д-р філол. наук Бігунова Н. О., канд. філол. наук, доц. Григорян Н.Р., канд. філол. наук, доц. Ланчуковська Н.В., канд. філол. наук, доц. Віт Ю. В., канд. філол. наук, доц. Євдокімова І. О., канд. філол. наук, доц. Дьоміна Н. Ю., канд. філол. наук., доц. Савілова Л. В., канд. філол. наук, доц. Хапін О. В., канд. філол. наук, доц. Пеліван О. К., канд. філол. наук, доц. Матієнко-Сільницька А. В, канд. філол. наук, доц. Бондаренко К.А. та Грігорян А. І.

Викладачі кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова постійно оновлюють посібники та методичні рекомендації з вивчення фонетики та фонології англійської мови, до яких обов'язково додається аудиоматеріал [3; 4; 5; 10; 15]. Їхній досвід успішного поетапного викладання фонетики англійської мови стане в пригоді викладачам українських закладів вищої освіти.

Методи дослідження. Серед загальнонаукових методів у роботі використано:

1. Метод синтезу й аналізу - для обґрунтування комплексної методики викладання фонетики англійської мови у вишах з використанням системного підходу в розгляді фонологічних методик, технік, прийомів з погляду їх ефективності у виробленні фонетичних навичок.

2. Індуктивно-дедуктивний підхід - для аналізу багаторічного емпіричного досвіду викладачів кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

3. Системно-структурний підхід - для обґрунтування логічної послідовності етапів викладання англійської фонетики у вишах, що уможливить поетапне формування навичок правильної вимови фонем англійської мови та навичок коректного інтонаційного оформлення мовлення в різних комунікативних ситуаціях.

Виклад основного матеріалу. Основна складність у вивченні іноземної фонетики полягає в міжмовній інтерференції. Розпочинаючи вивчення іноземної мови, здобувачі володіють стійкими навичками аудіювання та вимови звуків рідної мови, вони володіють також основними інтонемами. Інтерференція виникає за рахунок того, що слухо -вимовні навички рідної мови переносяться на іноземну, тобто звуки іноземної мови уподібнюються до звуків рідної мови. Викладач повинен прогнозувати появу таких помилок і попереджувати їх. У центрі уваги при цьому мають бути ті явища, які становлять специфіку артикуляційної бази мови, що вивчається.

Вивчення фонетики має розпочинається на початковому етапі. При взаємопов'язаному навчанні всіх видів спілкування, у яких у тій або іншій формі використовується вимова, це досягається повною мірою. Формування слухо-вимовних навичок проходить у довільному порядку і залежить від навчальних закладів, у яких у необхідній послідовності вводяться звуки і звукобуквені відповідності. Однак, якого б алгоритму не дотримувалися автори навчальних матеріалів, введення фонетичного матеріалу відбувається із дотриманням принципу послідовності й посильності: від легкого до більш складного, від відомого до незнайомого, від явищ, подібних до рідної мови, до явищ, які в рідній мові не мають аналогів.

Отже, ефективність постановки англійської вимови вимагає поетапного формування навичок.

Процес навчання іншомовної вимови можна структурувати по-різному. Накопичений дидактико- методичний досвід дозволяє виокремити такі етапи сприйняття, засвоєння та активізації фонетичних навичок, що формують відповідні розділи цілого фонетичного курсу:

1. Вводно-фонетичний курс (мета - первинне формування навичок англійської вимови (RP) і ознайомлення з фонетичною системою англійської мови; вивчення характеристик звуків у їх протиставленні звукам української мови, розвиток умінь та навичок транскрибування та інтонування текстів, умінь та навичок чути та виправляти власні фонетичні помилки; ознайомлення з принципами вивчення англійської стандартної вимови).

2. Перехідно-фонетичний курс (мета - стабілізація та активізація фонетичних навичок власного підготовленого та спонтанного мовлення).

3. Інтонаційна виразність та словесно-фразові наголоси (мета - вивчення та активізація різних видів інтонації залежно від мети висловлювання, формування інтонаційної виразності, розширене знайомство з правилами словесного та фразового наголосів).

4. Коригувально-фонетичний курс (мета - розширення і поглиблення фонетико-фонологічних знань, умінь і навичок; коригування відхилень від стандарту вимови (RP)).

5. Фоностилістика (ознайомлення із фоностилями англійської мови) [1; 2; 7 та ін.].

У процесі аудиторної та самостійної роботи студенти англійського відділення факультету романо- германської філології спочатку набувають знання, уміння та навички правильної вимови фонем англійської мови. Це потребує щоденної багатогодинної роботи над власним артикуляторним апаратом (недопущення дорсальної артикуляції в англійській вимові, відпрацювання апікальної артикуляції, оскалу, глибини вимови різнорядних фонем, їх довжини та зміни якості, ритму мовлення) з використанням курсу діалогів "Ship or Sheep?" [13]. Далі навчаються злитої вимови слів (з використанням курсу діалогів "Link-up" [20]), адже щоб вільно говорити англійською, необхідно вимовляти слова злито, як це роблять носії англійської мови. Імітація англійських діалогів дозволяє студентам позбутися твердого нападу, дорсальної артикуляції, манери вимовляти слова окремо [20; 21].

Оволодіння у вимові сегментним рівнем дозволяє перейти до формування елементів надсегментного, інтонаційного рівня. Інтонаційна виразність мовлення наразі видається необхідною умовою професійної майстерності представників багатьох професій. Вивчення теорії і практики формування фонетичних навичок дозволяє дійти висновку про те, що коригувальна робота повинна виконуватися одночасно над звуками та інтонацією, оскільки, якщо навчатися вимови звуків без одночасного навчання інтонації, студенти будуть вимовляти слова і речення з українською інтонацією.

Як відомо, інтонація є сукупністю засобів організації мовлення, до яких відносять наголос, мелодику (рух основного тону голосу), паузи, емфатичний та логічний наголоси, темп і тембр мовлення [1; 14; 15; 18]. Вираз завершеності або незавершеності висловлення, розмежування оповідальних, запитальних та спонукальних речень, акцентуація реми у висловленні, вираження різних емоцій, членування потоку мовлення на сегменти є універсальними характеристиками інтонації. Синергія цих характеристик перетворює інтонацію на функціональну складову мовлення, яка слугує засобом оформлення думки.

На заняттях з практичної фонетики англійської мови студенти РГФ ОНУ імені І. І. Мечникова навчаються англійського ритму (з використанням курсу "StressTime" [21]), фразування англійського речення, виділення смислових центрів у фразах та синтагмах, вивчають правила вживання логічного та емфатичного наголосів, набувають навички адекватного відтворення англійських інтонаційних моделей у мовленні.

Засвоєння базових інтонаційних моделей передбачає кілька стадій:

1. Представлення моделі у виконанні носія мови.

2. Аналіз параметрів досліджуваної моделі і її компонентів.

3. Опис значень, переданих моделлю.

4. Відтворення моделі або оперування її компонентами [4; 9; 15].

Навчання ритміко-інтонаційного оформлення висловлювання повинно включати як базові неемфатичні інтонаційні типи, так і емфатичні для виражень підтексту та емоційного значення [10; 12].

Варто також зазначити, що важливим етапом навчання іноземної мови є виконання завдань на цілеспрямоване аудіювання. Володіння звуковим ладом мови є обов'язковою умовою спілкування в будь- якій формі. Для того щоб навчитися говорити будь-якою іноземною мовою, необходно спочатку навчитися правильно її чути, тобто розвивати мовленнєвий слух як психолінгвістичну здатність, пов'язану як зі сприйняттям, так із відтворенням усного тексту, яка виконує функції реалізації і самоконтролю. Функцією мовленнєвого слуху є здатність розрізняти на слух і відтворювати фонеми та інтонеми мови, що вивчаються (відповідно вирізняють фонематичний та інтонаційний слух), і просодичну структуру англійської фрази.

Усі посібники та методичні вказівки, розроблені на кафедрі фоненики англійської мови, містять завдання з аудіювання, адже аудіювання готує говоріння, а говоріння допомагає процесу формування та вдосконалення сприйняття мовлення на слух. Взаємозв'язок говоріння та аудіювання має фізіопсихічну основу. Для того щоб сказати, треба почути зразок. Процес говоріння і розуміння можливий тільки завдяки наявності в пам'яті мовця і слухача системи мови. Продукування мовлення базується на знанні мови. Виконання завдань на цілеспрямоване аудіювання прищеплює студентам навички слухати, фізично сприймати іншомовне мовлення [3; 11].

На другому курсі студенти англійського відділення факультету РГФ вчаться розпізнавати функціональні типи художнього і публіцистичного дискурсів: оповідання, описи й міркування, а також набувають уміння структурної побудови та правильного інтонаційного оформлення цих мовленнєвих блоків [4]. На першому етапі роботи над тим чи іншим типом дискурсу студенти простежують структуру й інтонаційну організацію сучасних англомовних діалогів та текстів (мелодику, темп, ритм, висоту тону, діапазон мовлення, напрямок руху тону), наведених у посібнику і записаних на аудіоносії. На другому етапі студенти декламують розповідні, описові та аргументативні тексти, імітуючи інтонацію носіїв мови [там само].

На третьому курсі студенти переходять до вивчення фоностилістики: вони вчаться декламувати поезію, розігрують сцени з художніх фільмів, презентують тексти інформаційного стилю, вчаться виступати з публіцистичними промовами, кожного разу обговорюючи інтонаційні особливості текстів відповідних стилів [5]. На цьому етапі вивчення фонетики англійської мови студенти вже впевненно обговорюють головні аспекти суперсегментного фонетичного рівня (інтонацію певного тексту, її компоненти, функції в мовленні), вони розрізняють основні інтонаційні структури та їх функціональне значення в англійському мовленнєвому потоці та спроможні аналізувати принципи узгодження термінальних тонів у мовленні та різні відтінки інтонації співбесідника в мовленнєвих ситуаціях згідно з принципами фоностилістичного аналізу озвученого тексту. У певних контекстах студенти розрізняють інтонаційні відтінки та модальні значення основних інтонаційних структур; та, що є особливо важливим, уміють імітувати базові інтонаційні моделі для отримання та передавання відтінків значення, емоцій у діалогічному та монологічному мовленні; коректно інтонують висловлення та тексти згідно із ситуативним контекстом та їх належністю до певного фоностилю, здійснюють фонологічний аналіз автентичних текстів за схемою [там само].

На четвертому курсі популярним напрямом вивчення фонології стало так зване shadowing, яке передбачає доповідь на будь-яку політичну, економічну, світську, культурну, спортивну теми з подальшим обговоренням. На першому етапі shadowing студент обирає в YouTube повідомлення, яке його цікавить, він імітує інтонаційні характеристики цього повідомлення, повторюючи за носієм англійської мови всі речення кілька разів, намагаючись повністю скопіювати манеру вимови обраного мовця. На занятті студент робить доповідь і вся група залучається до її обговорення [7].

Таким чином, головними завданнями курсу практичної та теоретичної фонетики англійської мови, які вирішуються в ОНУ імені І. І. Мечникова викладачами англійської фонетики, є такі: сформувати в студентів слухо-вимовні навички та вміння правильної вимови англійських звуків; сформувати в студентів сталі інтонаційні навички; розвивати вміння інтонування власного мовлення з урахуванням модальних та емоційних відтінків у будь-якій комунікативної ситуації; створити ґрунтовну теоретичну базу щодо фонологічних закономірностей англійської вимови та інтонації.

Як результат, випускники факультету РГФ здатні при спілкуванні використовувати вимову та інтонації сучасного англійського мовлення; вони впевнено володіють інтонацією різних стилів мовлення залежно від ситуації спілкування; здатні правильно використовувати набуті навички під час спілкування англійською мовою.

Викладачі кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови пишаються тим, що їхня методика викладання фонетики англійської мови, яка базується на традиціях та активно використовує новітні технології, має плідні результати: уже не одне покоління випускників факультету РГФ розмовляє, використовуючи елітний варіант англійської мови - Upper Class English, що сприяє успішній професійній реалізації. Викладачі кафедри готові поділитися своїм досвідом з викладачами англійської мови інших вишів України та країн ЄС.



Висновки

У статті описано досвід поетапного викладання фонетики англійської мови викладачів кафедри теоретичної та прикладної фонетики англійської мови Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Цей багаторічний досвід свідчить про важливість фонетичної компетенції для опанування іноземної мови здобувачами вищої освіти, про необхідність повернутися до аспектного викладання фонетики. Опрацювання фонетичного аспекту іноземної мови в роботі зі студентами закладу вищої освіти передбачає розвиток на початковому етапі навчання їхнього артикуляційного апарату відповідно до особливостей звукового складу англійської мови; формування та розвиток фонематичного слуху; оволодіння правильною вимовою звуків. Поєднання сучасних фонетичних мультимедійних курсів та використання традиційних методів навчання вимови дають можливість розв'язати більшість фонетичних проблем. Уведення фонетичного матеріалу має відбуватися з дотриманням принципу послідовності й посильності: від легкого до більш складного, від відомого до незнайомого, від явищ, подібних у рідній мові, до явищ, які в рідній мові не мають аналогів. На старших курсах увагу слід акцентувати на фоностилістичних аспектах: бездоганній з позицій англійської вимови та інтонації презентації текстів інформаційного та публіцистичного стилів, декламаціях уривків із сучасних художніх фільмів з точною імітацією інтонації акторів та з урахуванням коннотативних відтінків значення мовленнєвих фрагментів. Важливим на цьому етапі видається також теоретична інтерпретація інтонаційних особливостей усного мовлення.



Список використаної літератури

1. Антипова А.М. Система английской речевой интонации: учебное пособие для студентов педагогических институтов. Москва: Высшая школа, 1979. 129 с.

2. Берлин С.А., Вейхман А.С. Обучение английской интонации: учебно-методическое пособие. Москва: Высшая школа, 1973. 116 с.

3. Навчальний посібник з фонетики английської мови для студентів 1 курсу факультету романо-германської філології / укладачі: Н.О. Бігунова, Ю.В. Віт, Н.Р. Григорян, Н.Ю. Дьоміна, І. О. Євдокимова, Н.В. Ланчуковська,

4. О.К. Пеліван, Л.В. Савілова, О.В. Хапіна. Одеса: Фенікс, 2017. 132 с.

5. Бігунова Н.О. The communicative function of intonation: навчальний посібник з фонетики англійської мови для студентів 1 та 2 курсів факультету романо-германської філології. Одеса: КП ОМД, 2017. 130 с.

6. Григорян Н.Р., Кравченко Н.О., Ланчуковська Н.В. A Practical Course in English Phonostylistics: навчальний посібник для студентів 3 курсу англійського відділення / за ред. О.Ю. Карпенко. Одеса, 2018. 137 с.

7. Давыдов М.В. Пособие по интонации английского языка: учебное пособие для студентов факультетов иностранных языков. Москва: Высшая школа, 1975. 102 с.

8. Дворжецька М.П., Макухіна Т. В., Велікова Л. М., Снегірьова Є. О. Фонетика англійської мови: фоностилістика і риторика мовленнєвої комунікації: посібник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця: Нова книга, 2005. 208 с.

9. Златоустова Л.В., Потапова Р.К., Потапов В.В., Трунин-Донской В.Н. Общая и прикладная фонетика: учебное пособие / под общ. ред. Р.К. Потаповой. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Изд-во МГУ, 1997. 416 с.

10. Лебединская Б.Я. Фонетический практикум по английскому языку. Москва: Международные отношения, 1978. 178 с.

11. Мирошниченко М.В., Макаревич Л.А., Григорян Н.Р. Методические указания по выработке навыков монологической речи на занятиях по основному языку. Одесса: Астропринт, 1985. 74 с.

12. Скалкин В.Л. Основы обучения устной иноязычной речи. Москва: Высшая школа, 1981. 248 с.

13. Трахтеров А.Л. Практический курс фонетики английского языка. Москва: Высшая школа, 1976.

14. Baker A. Ship or Sheep? An Intermediate Pronunciation Course. Cambridge University Press, 2011.

15. Brazil D. The communicative value of intonation in English. Cambridge: Cambridge University Press, 1997. 324 p.

16. Brovchenko T. O., Korolova T. M. English phonetics (Contrastive Analysis of English and Ukrainian Pronunciation). Миколаїв, 2006. 300 c.

17. Fery C. Intonation and Prosodic Structure. Cambridge: Cambridge University Press, 2017. 271 p.

18. Kelly G. How to teach pronunciation. Longman, 2000. 154 p.

19. Knight R.-A. Phonetics: A Coursebook. Cambridge University Press, 2012. 314 р.

20. Ladefoged P., Johnson K. A Course in Phonetics. 7th Edition. London: Cengage Learning, 2014. 352 p.

21. Mortimer C. Link-Up (Elements of pronunciation). Cambridge, 1977.

22. Mortimer C. Stress Time (English Language Learning: Reading Scheme). Cambridge: Cambridge University Press, 1976.

23. Roach P. English Phonetics and Phonology: A practical course. Fourth edition. Cambridge: Cambridge University Press, 2009. 307 p.

24. Road P. English Phonetics and Phonology. Cambridge, 2000. 343 p.

25. Small L. Fundamentals of Phonetics: A Practical Guide for Students. 5th edition. Pearson, 2019. 416 p.

26. Sokolova M.A., Gintovt K.P. English Phonetics. A Theoretical Course. Москва: Владос, 2004. 286 с.

27. Wayland R. Phonetics: A Practical Introduction. Cambridge: Cambridge University Press, 2018. 76 p.

28. References

29. Antypova, A. M. (1979). Systema anhlyiskoi rechevoi yntonatsyy [The system of English speech intonation]. Moskva: Vysshaya shkola. [in Russian].

30. Berlyn, S. A., & Veikhman, A. S. (1973). Obuchenye anhlyiskoi yntonatsyy [Teaching English intonation]. Moskva: Vysshaya shkola. [in Russian].

31. Bihunova, N. O., Vit, Yu. V., Hryhorian, N. R., Domina, N. Iu., Yevdokymova, Y. O., Lanchukovska, N. V. et al. (2017). Navchalnyi posibnyk z fonetyky anhlyiskoi movy dlia studentiv 1 kursu fakultetu romano-hermanskoi filolohii [Textbook in phonetics of the English language for the first year students of the department of Romance-Germanic pholology]. Odesa: Feniks. [in Ukrainian].

32. Bihunova, N. O. (2017). The communicative function of intonation: navchalnyi posibnyk z fonetyky anhliiskoi movy dlia studentiv 1 ta 2 kursiv fakultetu romano-hermanskoi filolohii [The communicative function of intonation: a textbook on phonetics of English for 1st and 2nd year students of the Faculty of Romance and Germanic Philology]. Odesa: KP OMD. [in Ukrainian].

33. Hryhorian, N. R., Kravchenko, N. O., & Lanchukovska, N. V. (2018). A Practical Course in English Phonostylistics: navchalnyi posibnyk dlia studentiv 3 kursu anhliiskoho viddilennia [A Practical Course in English Phonostylistics: a textbook for 3rdyear students of the English Departmen]. O. Iu. Karpenko (Ed.). Odesa. [in Ukrainian].

34. Davydov, M.V. (1975). Posobie po intonaczii anglijskogo yazyka: uchebnoe posobie dlya studentov fakultetov inostrannykh yazykov [Manual on English Language Intonation: a textbook for students of foreign language faculties]. Moscow: Vysshaya shkola. [in Russian].

35. Dvorzhetska, M. P., Makukhina, T. V., Velikova, L. M., & Snehirova, Ye. O. (2005). Fonetyka anhliiskoi movy: fonostylistyka i rytoryka movlennievoi komunikatsii [The phonetics of the English language: phonostylistics and rhetoric of speech communication]. Vinnytsia: Nova Knyha. [in Ukrainian].

36. Zlatoustova, L. V., Potapova, R. K., Potapov, V. V., & Trunin-Donskoj, V. N. (1997). Obshhaya i prikladnaya fonetika [General and applied phonetics]. (Vol. 2). R. K. Potapova (Ed). Moscow: MGU. [in Russian].

37. Lebedinskaya, B. Ya. (1978). Foneticheskij praktikum po anglijskomu yazyku [Phonetic practicum in the English language]. Moskva: Mezhdunarodnye otnosheniya. [in Russian].

38. Miroshnichenko, M. V., Makarevich, L. A., & Grigoryan, N. R. (1985). Metodicheskie ukazaniya po vyrabotke navykov monologicheskoj rechi na zanyatiyakh po osnovnomu yazyku [Methodical guidelines on working out skills in monologic speech at the lessons of the main foreign language]. Odessa, Ukraine. [in Russian].

39. Skalkin, V. L. (1981). Osnovy obucheniya ustnoj inoyazychnoj rechi [The basis for teaching oral foreing speech]. Moscow: Vysshaya shkola. [in Russian].

40. Trakhterov, A. L. (1976). Prakticheskij kurs fonetiki anglijskogo yazyka [The practical course in phonetics of the English language]. Moscow: Vysshaya shkola. [in Russian].

41. Baker, A. (2011). Ship or Sheep? An Intermediate Pronunciation Course. Cambridge University Press.

42. Brazil, D. (1997). The communicative value of intonation in English. Cambridge: Cambridge University Press.

43. Brovchenko, T. O., & Korolova, T. M. (2006). English phonetics (Contrastive Analysis of English and Ukrainian Pronunciation). Mykolaiv, Ukraine.

44. Fery, C. (2017). Intonation and Prosodic Structure. Cambridge: Cambridge University Press.

45. Kelly, G. (2000). How to teach pronunciation. Longman.

46. Knight, R.-A. (2012). Phonetics: A Coursebook. Cambridge University Press.

47. Ladefoged, P., & Johnson, K. (2014). A Course in Phonetics. (Vols. 7). London: Cengage Learning.

48. Mortimer, C. (1977). Link-Up (Elements of pronunciation). Cambridge: Cambridge University Press.

49. Mortimer, C. (1976). Stress Time (English Language Learning: Reading Scheme). Cambridge: Cambridge University Press.

50. Roach, P. (2009). English Phonetics and Phonology: A practical course. (Vols. 4). Cambridge: Cambridge University Press.

51. Road, P. (2000). English Phonetics and Phonology. Cambridge: Cambridge University Press.

52. Small, L. (2019). Fundamentals of Phonetics: A Practical Guide for Students. (Vols. 5). Pearson.

53. Sokolova, M. A., & Gintovt, K. P. (2004). English Phonetics. A Theoretical Course. Moscow: Vlados.

54. Wayland, R. (2018). Phonetics: A Practical Introduction. Cambridge: Cambridge University Press.

Размещено на Allbest.ru

...