Науково-дослідницька діяльність у системі професійної підготовки майбутніх учителів технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідницька діяльність у системі професійної підготовки майбутніх учителів технологій

Титаренко Ольга Олександрівна

кандидат сільськогосподарських наук, доцент, доцент кафедри теорії і методики технологічної освіти Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Анотація

У статті розглянуто мету і завдання науково-дослідницької діяльності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя на сучасному законодавчому рівні та в науково-методичній літературі. Окреслено значення освітнього середовища закладу вищої освіти та виокремлено його основні характеристики. Обґрунтовано необхідність підвищення рівня науково-дослідницької діяльності в закладах вищої освіти України для рівноправного інтегрування в європейський освітній простір. Проаналізовано моніторинг науково-дослідницької складової освітньої діяльності низки закладів вищої освіти. Запропонований напрям подальшого поглибленого дослідження в межах розглянутої проблематики.

Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, заклади вищої освіти, професійна підготовка, рівні пізнавальної активності, принципи організації науково-дослідницької діяльності.

RESEARCH ACTIVITY IN PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE TECHNOLOGY TEACHERS

Tytarenko Olha

Associate Professor at the Department of Theory and Methods of Technological Education, Candidate of Agricultural Sciences

V.G. Korolenko Poltava National Pedagogical University

Results. The analysis of the literature has shown that the legislative documents and scholars recognize the special importance of research activities in the process of training competitive specialists. The role of the educational environment of a higher education institution in creating conditions for the comprehensive development of the future teacher's personality is highlighted and its main characteristics that affect the fruitfulness of research activities are singled out. The results of studies of changes in the educational environment of higher education institutions are presented. The ways of increasing the efficiency of research activities of the main strategic development programs of the European Union are characterized. дослідницький вчитель освіта

Постановка проблеми. Стрімке зростання темпу науково-технічного прогресу обумовлює невпинне зростання, оновлення і поглиблення обсягів інформації, що, у свою чергу, призводить до зниження актуальності тих знань, що студент отримав у закладі вищої освіти. Тому підготовка майбутнього вчителя до професійної діяльності повинна орієнтуватися на забезпечення вмінь самостійного опанування та подальшої навчально-змістової інтерпретації особливостей певних об'єктів і явищ. Такі вміння формуються під час науково-дослідницької діяльності в процесі професійної підготовки майбутніх учителів.

Аналіз досліджень і публікацій засвідчує, що різні аспекти питання про організацію науково - дослідницької діяльності розглядалися в таких ракурсах: розкриття наукових засад професійної підготовки вчителя (М. Гриньова, О. Дубасенюк, І. Зязюн, О. Коберник, Н. Ничкало, С. Сисоєва, І. Солошич, С. Ящук); вивчення теоретико-методологічної основи оптимізації науково-дослідницької діяльності майбутніх учителів (О. Бульвінська, Н. Дівінська, Н. Журавська, О. Коваленко, Є. Кулик, О. Мороз, О. Савченко, Н. Уйсімбаєва); аналіз структури й функцій науково-дослідницької діяльності майбутніх педагогів (О. Бережнова, С. Гончаренко, Г. Кловак, М. Князян, В. Краєвський). Через швидкоплинність сьогодення коло питань потребує оновленого і поглибленого аналізу.

Метою статті є уточнення і поглиблення значення науково-дослідницької діяльності в системі професійної підготовки майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу. Функціонування системи вищої освіти регулюється низкою законів. Державна політика у сфері вищої освіти базується на засадах сприяння сталому розвитку суспільства шляхом підготовки конкурентоспроможних громадян та створення умов для підвищення кваліфікації протягом життя, а процес її формування і реалізації забезпечуються розширенням потенціалу для здобуття вищої освіти та освіти протягом життя, організацією збалансованої структури та обсягу підготовки фахівців з вищою освітою з урахуванням потреб особи, інтересів держави, забезпечення розвитку наукової діяльності закладів вищої освіти [1].

Серед основних завдань закладу вищої освіти в Законі України визначено такі: провадження наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності учасників освітнього процесу, використання отриманих результатів в освітньому процесі; уміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності; створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства [1].

Наукова діяльність у закладах вищої освіти передбачається як невід'ємна та обов'язкова складова освітньої діяльності і впроваджується з метою інтеграції наукової, освітньої і виробничої діяльності в системі вищої освіти [2], а обсяг обов'язкової дослідницької'/наукової компоненти в освітньо -науковій програмі магістра становить не менше 30 відсотків [1].

В Енциклопедії освіти науково-дослідна робота у вищих навчальних закладах розглядається як "важлива складова навчального процесу, органічна складова частина освіти, базовий елемент і рушійна сила її розвитку. Науково-дослідна робота має на меті відтворення науково-педагогічного потенціалу вищої кваліфікації, трансформацію науково-технічних знань і розробок у промисловість України та відповідного регіону, кадрове супроводження цього процесу тощо" [3].

У Законі України основною метою науково-дослідницької діяльності в закладах вищої освіти зазначено здобуття нових наукових знань шляхом проведення наукових досліджень і розробок та їх спрямування на створення і впровадження нових конкурентоспроможних технологій, видів техніки, матеріалів тощо для забезпечення інноваційного розвитку суспільства, підготовки фахівців інноваційного типу. Для досягнення мети необхідне виконання відповідних поставлених завдань - одержання конкурентоспроможних наукових і науково-прикладних результатів; застосування нових наукових, науково- технічних знань під час підготовки фахівців з вищою освітою; формування сучасного наукового кадрового потенціалу, здатного забезпечити розробку та впровадження інноваційних наукових розробок [1 ].

З. Слєпкань основними завданнями науково-дослідницької роботи студентів називає "формування наукового світогляду, оволодіння студентами методологією і методами наукового дослідження; розширення теоретичного світогляду і наукової ерудиції майбутнього фахівця; розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у розв'язанні теоретичних і практичних завдань; прищеплення студентам навичок самостійної науково-дослідницької роботи, залучення їх до розв'язання наукових проблем; поглиблення знань у певному науковому напрямі, формування вмінь виконання курсових робіт і дипломних проєктів, підготовка наукових публікацій; створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, підготовка й виховання у вищому навчальному закладі резерву вчених - дослідників, викладачів" [4].

На нинішньому етапі розвитку вищої школи науково-дослідницька діяльність студентів стає неодмінним компонентом їх навчання. Вона сприяє формуванню в майбутніх фахівців творчого ставлення до наукового пошуку, підвищення наукової активності, прагнення до самоосвіти, інтелектуальний і духовний розвиток особистості, які в свою чергу свідчать про рівень готовності до професійної діяльності та ефективного використання набутих знань, умінь та навичок.

Провідну роль у створенні умов для всебічного розвитку особистості майбутнього вчителя відіграє освітнє середовище закладу вищої освіти. Ярошенко О. розглядає освітнє середовище науково - дослідницької діяльності як "поєднання суб'єктів, об'єктів, процесів і явищ, що мають безпосереднє та опосередковане відношення до цього виду діяльності" [5]. М. Братко уточнює, що освітнє середовище закладу вищої освіти - "багатосуб'єктне та багатопредметне системне утворення, що цілеспрямовано впливає на професійно-особистісний розвиток майбутнього фахівця, забезпечуючи його готовність до професійної діяльності та/або продовження навчання, успішного виконання соціальних ролей та самореалізації у процесі життєдіяльності; комплекс умов-можливостей та ресурсів (матеріальних, фінансових, особистісних, технологічних, організаційних, репутаційних) для освіти особистості, що склались цілеспрямовано в установі, яка виконує освітні функції щодо надання вищої фахової освіти, забезпечує можливості для загальнокультурного та особистісного розвитку суб'єктів освітнього процесу" [6].

Серед характеристик освітнього середовища, які впливають на плідність науково-дослідницької діяльності, виділяють такі основні: 1) інтенсивність (концентрація умов, впливів, можливостей у середовищі); 2) когерентність (ефективність створеного освітнього середовища внаслідок погодженості взаємозв'язку складників); 3) вибірковість (перспектива вибору персональної науково-дослідницької траєкторії), нестатичність (постійна активність, рухливість, що приводять до змін); 4) студентоцентризм (акцент при плануванні й організації науково-дослідницької роботи ставиться на інтересах студента).

Групою вчених (О. Ярошенко, О. Бульвінська, Н. Дівінська та ін.) було проведено дослідження з метою вивчення змін в освітньому середовищі закладів вищої освіти. Серед позитивних змін відзначили збільшення участі студентів у загальноєвропейських програмах наукових досліджень, виконанні спільних наукових проєктів міжнародного рівня; зростання частки викладачів-виконавців міжнародних наукових проектів, що одержують гранти на наукові дослідження за кошти зарубіжних фондів та установ; урізноманітнення спектру видів і форм науково-дослідницької роботи студентів; зростання оприлюднення результатів досліджень викладачів і студентів у міжнародних рецензованих наукових виданнях. До негативних змін віднесли падіння престижності науки у студентському середовищі; малий відсоток випускників, які пов'язують своє майбутнє з науковою діяльністю; зменшення державного фінансування науки в університетах; недостатнє здійснення поновлення матеріально-технічного забезпечення наукової роботи в університетах; повільні інтеграційні процеси між вищою освітою і наукою [5].

У Лісабонській стратегії (2000) ключовою метою розвитку Європейського Союзу було означено прискорення переходу до економіки, заснованої на знаннях, в якій освіта, навчання, дослідження та інновації сприяють її ефективному зростанню. Для досягнення поставленої мети був окреслений так званий "лісабонський підхід", який об'єднував низку напрямів. У сфері досліджень передбачалося збільшення витрат на науково-дослідницьку діяльність, в тому числі шляхом зростання частки, що фінансується бізнесом, а також покращення умов для приватних інвестицій у дослідження; об'єднання національних та спільних дослідницьких програм та розробка відкритого методу координації національної дослідницької політики. Для підвищення ефективності використання нових і передових технологій пропонувалися заходи з усунення перешкод для мобільності дослідників, залучення та утримання висококваліфікованих дослідницьких кадрів в Європі; розгортання дослідницької комунікаційної інфраструктури світового рівня. Освітній галузі відводилася роль підґрунтя підготовки майбутніх фахівців, що вимагало покращення умов навчання у закладах освіти: 100 % підключення до інтернету, цифрові навички викладачів, запобігання інформаційній ізоляції. Зміна знаннєвої парадигми на навчання через дослідження повинна була сприяти прагненню майбутніх фахівців до навчання впродовж життя та адаптації бази знань і навичок до потреб суспільства [7].

У Стратегії розумного, сталого та інклюзивного зростання Європи 2020 у контексті обраного напряму була запропонована низка флагманських ініціатив для прискорення прогресу, серед яких пріоритетною темою стала "Молодь в русі", спрямована на підвищення ефективності систем освіти та сприяння виходу молоді на ринок праці. Серед головних цілей, які були обрані та досягнення яких вважалося критично важливим для успіху, називалися наступні:

1. Інвестування в наукові дослідження та розробки 3 % ВВП. як державним, так і приватним секторами, але на даному етапі увага зосереджується на внеску, а не на результатах. Існує безсумнівна потреба в покращенні умов для приватних досліджень і розробок в ЄС, і багато заходів, запропонованих у цій стратегії, сприятимуть цьому.

2. Оптимізація цільового показника рівня освіти, який вирішує проблему раннього залишення школи, шляхом зниження рівня відсіву до 10 % з нинішніх 15 %, при одночасному збільшенні частки населення у віці 30-34 років, які отримали вищу освіту, з 31 % до щонайменше 40 % у 2020 році [8].

Зважаючи на вищесказане, стає зрозумілим, що українська освіта для інтегрування в європейський простір на засадах рівноправності потребує розроблення і впровадження комплексу заходів з метою підвищення рівня як навчально-виховного процесу в закладах вищої освіти загалом, так і науково - дослідницької діяльності зокрема.

На етапі набуття професійної освіти закладається підґрунтя для формування соціально -професійної зрілості особистості, яка зростає та вдосконалюється протягом усього життя людини. Н. Уйсімбаєва звертає увагу на важливість розвитку соціально-професійної зрілості особистості майбутнього вчителя. У своїх дослідженнях вона дійшла висновку, що серед інших чинників саме активність і системність участі студента в науково-дослідницької діяльності зумовлює збільшення індексу соціально-професійної зрілості (приблизно на 0,8 одиниці) та зростання її рівня - з усвідомлено-продуктивного до прагматично-реалізованого [9].

Низка сучасних науковців - Г. Артемчук, Л. Аврамчук, В. Борисов, І. Доценко, Д. Зербіно, С. Кисельов, В. Ковальчук, Л. Куровська, П. Лузан, Е. Лузік, В. Лук'янченкова, Н. Сердюкова, В. Сидоренко, Є. Спіцин, Л. Сущенко, А. Філіпенко, О. Школа - наголошують, що процес формування майбутнього фахівця стає ефективнішим, якщо студент перебуває в статусі дослідника.

Таким чином, науково-дослідницьку роботу студентів можна означити як специфічний тип навчально-пізнавальної діяльності творчого характеру, спрямованої на пошук, вивчення й пояснення фактів і явищ дійсності з метою узагальнення й систематизації суб'єктивно нових знань про них.

Князян М. підкреслює, що науково-дослідницька діяльність сприяє розвитку аналітичного, критичного мислення майбутнього фахівця, його методологічної культури, готовності до розроблення інновацій у певній професійній сфері; має потенціал закладати в особистості певні переконання, життєві цілі, які визначають характер і динаміку її саморозвитку, а також забезпечувати набір конкретних технологій для покрокового розвитку себе як професіонала; активізує прагнення до самонавчання, бажання досліджувати сучасні відкриття в певній професійній галузі з виявленням особистої відповідальності за внесення інновацій у цю галузь. М. Князян пропонує розглядати центральне утворення організації науково- дослідницької діяльності як дослідницькі завдання, класифіковані за певними фазами: препаративною (ознайомлення майбутніх вчителів з основними вимогами до саморозвитку, формування їхніх теоретичних знань про структуру пошукової роботи, науковий апарат дослідження та процес його організації), модифікаційною (самостійне розроблення варіантів вирішення проблем професійного характеру з використанням дій за аналогією на основі широкого аналізу наукових джерел) та креативною (виявлення майбутнім вчителем свого творчого потенціалу в адаптації кращого досвіду для вирішення конкретних виробничих проблем і внесення інновацій у професійну діяльність) [10].

Навчальна діяльність студентів відбувається більш успішно, якщо в них розвинені позитивне ставлення до навчання, пізнавальний інтерес, є потреба в одержанні знань, умінь і навичок. Широковідомо, що практика породжує потребу у вивченні теорії. Дослідницька діяльність - одна з форм практичної діяльності людини. Планомірно витікає необхідність організації науково-дослідницької роботи майбутніх вчителів та створення умов для плідної пізнавальної діяльності, а саме:

- підготовка майбутніх вчителів у сфері методології наукового пізнання шляхом вивчення відповідних дисциплін;

- проведення регулярної цілеспрямованої та всеосяжної роботи з формування у студентів дослідницьких умінь і навичок під час опанування змісту навчальних дисциплін та практик;

- активна науково-методична та науково-дослідницька позиція професорсько-викладацького складу начального закладу [11].

Ефективність залучення студентів до науково-дослідницької роботи залежить від її змісту, запропонованих форм і видів.

Зміст науково-дослідницької роботи студентів визначається проблематикою наукової діяльності кафедр; тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці з іншими установами й організаціями; умовами дослідницької роботи студентів, наявністю належної матеріальної бази, комп'ютерної техніки; ефективністю наукового керівництва та ін.

Науково-дослідницьку діяльність студентів у закладах вищої освіти поділяють на два види:

1. Навчальна науково-дослідницька діяльність здійснюється в межах виконання освітньої програми. До такого виду відносяться наступні форми: написання рефератів, виконання самостійних завдань дослідницького характеру в межах практичних і лабораторних робіт, розроблення методичних матеріалів, підготовка курсових та магістерських робіт. Навчальна науково -дослідницька діяльність може розглядатися як підготовчий етап до суто науково-дослідницької діяльності. Елементи навчальної науково- дослідницької діяльності доцільно вводити з першого курсу, починаючи з проблемного викладу лекційного матеріалу і використання частково-пошукового й дослідницького методів в межах виконання завдань лабораторних та практичних робіт на тлі вивчення спеціальних теоретичних курсів (наприклад, "Основи наукових досліджень") і продовжуючи мотивуванням до виконання творчих робіт з елементами пошуку.

2. Науково-дослідницька діяльність реалізується під керівництвом професорсько-викладацького складу поза навчальним процесом і може здійснюватися через участь у роботі наукових гуртків, проблемних груп, лабораторій; проведення досліджень у межах творчої співпраці кафедр і факультетів; написання статей, тез, доповідей та інших публікацій.

Деякі вчені виокремлюють науково-організаційні заходи (конференції, круглі столи, наукові семінари, вебінари).

Сутність дослідницької діяльності залежить від загальної концепції навчального процесу в закладі вищої освіти. Якщо підґрунтям навчального процесу є знаннєва парадигма, то дослідницька діяльність може виступати лише як засіб закріплення теоретичного матеріалу, вироблення вмінь і навичок. Якщо ж зміст освіти орієнтований на навчання через дослідження, то дослідницька діяльність набуває ролі засобу формування дослідницької компетенції, логіки наукового мислення та відповідних умінь і навичок, а також якості особистості майбутнього педагога - організованість, самостійність, ініціативність [12].

Залежно від складності виділяють три рівні дослідницької діяльності: базовий (навчальні дослідження), конструктивний (позанавчальні дослідження), творчий (підготовка до подальшої наукової діяльності). Кожен рівень має свою цінність у силу значущості власне процесу розвитку особистих якостей студента, таких як самостійності, самосвідомості, самоорганізації, творчості.

Організація науково-дослідницької діяльності майбутніх учителів повинна враховувати її специфіку і ґрунтуватися на таких основних принципах:

1. Принцип свідомої мотиваційно-орієнтованої навчально-пізнавальної спрямованої діяльності.

2. Принцип науковості.

3. Принцип наочності.

4. Принцип системності, наступності й послідовності.

5. Принцип зв'язку з майбутньою практичною фаховою діяльністю.

6. Принцип відповідальності соціально-психологічних та індивідуально-психологічних особливостей учасників науково-дослідницької діяльності до специфіки навчання.

Як вказує М. Гриньова, принцип науковості є загальнодидактичним, і саме його науковиця ставить на перше місце серед принципів процесу професійного розвитку майбутніх фахівців. На її думку, за умови дотримання цього принципу студенти отримуватимуть фундаментальні знання, які сприятимуть об'єктивному сприйняттю сучасності та адаптації у швидкоплинних соціальних і технологічних умовах. Під час професійної підготовки майбутніх учителів у закладах вищої освіти шляхами реалізації принципу науковості можуть виступати: добір і викладання навчального матеріалу професійно орієнтованих дисциплін з позицій сучасних актуальних досягнень науки в галузі та зв'язку з життям та майбутньою професійною діяльністю; висвітлення наукових причинно-наслідкових зв'язків явищ, що вивчаються, демонстрації сьогоднішніх наукових здобутків; ознайомлення з досягненнями вітчизняної й світової науки й техніки, успіхами українських та зарубіжних учених у галузі; наукова організація та проведення навчальних та наукових заходів з використанням традиційних і новітніх наукових технологій тощо [13].

Педагогічні заклади вищої освіти України систематично досліджують власний рівень якості освіти в цілому і науково-дослідницької діяльності зокрема.

У Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди з 2020 по 2022 роки відсоток студентів, для яких важливе стимулювання викладачами активності, творчості й самостійної роботи, підвищився з 89,7 до 97,1 %, а тих, що вважали цей вид роботи несуттєвим зменшився з 10,5 до 2,9 %. За той самий час зацікавленість здобувачів у орієнтуванні викладачами на практичне використання знань в майбутній професії і в наукових пошуках зросла (з 82,8% до 98,9%).

Моніторинг якості освітньої діяльності у державному закладі "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" у 2021/2022 н. р. показав, що 60,3 % здобувачів активно залучалися до науково-дослідної роботи в університеті, обираючи такі види наукової діяльності, як: участь у науково-практичному дослідженні кафедри/ лабораторії, при підготовці курсових, магістерських робіт тощо (48,8 % опитуваних); участь у студентській науковій конференції, семінарі, круглому столі (11,8%); доповіді на конференціях в університеті (7 %); публікація статей в українських (5,9 %) та міжнародних (3 %) виданнях.

Серед студентів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини у 2021 році 13 % були задоволенні організацією науково-дослідної роботи, 12 % задоволенні організацією в університеті наукових та практичних заходів.

Випускники 2020 року Державного вищого навчального закладу "Донбаський державний педагогічний університет" оцінили поєднання навчального процесу з інноваціями та науковими дослідженнями викладачів та студентів на 5 балів 65 %, на 4 -12 %, на 1 бал - лише 5 %.

В Ізмаїльському державному гуманітарному університеті у 2022 році лише половина здобувачів, що пройшли анкетування, була залучена до наукової діяльності (52 %), переважним видом якої була участь у науково-практичних конференціях (76 %) та публікація наукової статті/тез доповіді (31 %).

Відділ якості освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка проводить моніторинг усіх учасників освітнього процесу.

Науково-педагогічні і педагогічні працівники у період з 2020 по 2022 рік за п'ятибальною системою оцінювали фонди бібліотеки - 4,8; доступність електронно-бібліотечних систем для наукової роботи - 4,95; можливість публікацій у наукових виданнях - 4,8.

Професорсько-викладацький склад факультету технологій та дизайну оцінював: якість і систематичність оновлення змісту освітніх компонентів відповідно наукових досягнень і сучасних практик у технологічній освіті (від 4,8 до 5,0), рівень використання у процесі реалізації освітніх програм активних методів навчання (4,6-5,0) та стан урахування освітніх потреб та забезпечення академічних свобод здобувачів (5,0).

Здобувачі освіти дали оцінку рівню використання активних методів навчання від 4,7 до 4,9, а стану урахування освітніх потреб та забезпечення академічних свобод - від 4,8до 5,0. Поінформованість здобувачів про правила академічної доброчесності, оцінка дотримання ними цих правил серед бакалаврів за останні три роки зросла від 93 до 100 %, серед магістрів залишалася сталою і становила 100 %. На наш погляд, це свідчить про підвищення ступеня їх готовності до науково-дослідницької роботи, усвідомлення її сутності.

Зовнішні стейкхолдери оцінювали здатність до самонавчання й фахового самовдосконалення (оцінки коливались в межах 4,8-5,0); навички роботи з інформацією (4,75-4,8); здатність генерувати нові ідеї (4,8-5,0).

Відсутність єдності вимог до проведення моніторингових заходів у закладах вищої освіти України не дає можливості зробити загальний ґрунтовний аналіз, але спонукає до певних висновків. Самі опитування свідчать про безсумнівну зацікавленість у підвищенні загального рівня освіти. Зміст запитань анкет виявляє визнання науково-дослідницької діяльності як значущого засобу підвищення ефективності навчального процесу та формування особистості майбутнього вчителя.

Проаналізовані дані дають підставу для поглибленого дослідження науково -дослідницької діяльності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя технологій.

Висновки

Науково-дослідницька діяльність є невід'ємною та обов'язковою складовою освітньої діяльності, а її результативність - одним з критеріїв ефективності й конкурентоспроможності закладу вищої освіти. Від професорсько-викладацького складу вимагається злагоджена організація науково- дослідницької діяльності з урахуванням принципів побудови та вирішення викликів сьогодення, з боку здобувачів освіти необхідне досягнення певного ступеня зрілості інтелекту з сформованим абстрактним, теоретичним, рефлексійним мисленням, добре розвиненою здатністю до узагальнення, до гіпотетико- дедуктивного міркування.

Список використаної літератури