Правове виховання як напрям профілактики девіантної поведінки підлітків

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Кафедра загальної педагогіки та педагогіки вищої школи

Правове виховання як напрям профілактики девіантної поведінки підлітків

Попадич О.О., д.п.н., професор

м. Ужгород, Україна

Анотація

Пандемія коронавірусу, війна в Україні, сучасна соціальна, економічна, правова та екологічна ситуація в цілому спричинили новий спектр небезпек для дітей та підлітків (втрата відчуття соціальної захищеності, стабільності, зниження можливостей чинити опір негативному впливу середовища в умовах воєнного стану), що, як наслідок, призводить до девіантної поведінки неповнолітніх. З огляду на це, одна з актуальних проблем української держави полягає у впровадженні планомірних та системних профілактичних заходів щодо вирішення проблеми девіантної поведінки підлітків, серед яких важливе місце займає правове виховання.

Мета дослідження проаналізувати правове виховання як напрям профілактики девіантної поведінки підлітків. У статті використано теоретичні (аналіз літературних джерел, опис інформаційних засобів, узагальнення теоретичних положень правового виховання як педагогічної проблеми, системний (дослідження системи профілактики девіантної поведінки)) та емпіричні (аналіз документів, порівняння визначень із проблеми дослідження) методи дослідження. У статті проаналізовано стан проблеми профілактики девіантних форм поведінки у підлітків у контексті концептуальних засад правового виховання та його змісту; встановлено, що успішність профілактичної діяльності залежить від її комплексності, послідовності та своєчасного надання; виявлено, що проведення профілактики на державному рівні передбачає економічні, соціокультурні та правові заходи, а основними напрямами профілактики девіантної поведінки є: робота з сім'єю, створення освітнього середовища, що перешкоджає девіантній поведінці та правове виховання; з'ясовано мету правового виховання підлітків; описано основні шляхи, форми та методи правового виховання.

Ключові слова: правове виховання; девіантна поведінка; підлітки; профілактика, правомірна поведінка.

Annotation

Legal education as a way to prevent deviant behavior among adolescents

Popadych O., Doctor of Pedagogical Sciences, professor at the department of general pedagogy and pedagogy of higher education Public higher education institution «Uzhhorod National University», Ukraine

The coronavirus pandemic, the war in Ukraine, as well as the current social, economic, legal, and environmental situation, have resulted in new dangers for children and adolescents. These dangers include a loss of a sense of social security and stability, a reduced ability to resist negative environmental impacts under martial law, and a loss of group affiliation and collective responsibility. As a result, minors may exhibit deviant behavior. Thus, one of the pressing issues in Ukraine is the implementation of planned and systematic preventive measures to address the problem of deviant behavior among minors. Legal education is an essential component of these preventive measures.

The aim of this study is to analyze the role of legal education in preventing deviant behavior among adolescents. The article employs theoretical research methods, such as literature analysis, description of information sources, and generalization of theoretical provisions of legal education as a pedagogical problem. Additionally, empirical research methods such as document analysis and comparison of definitions on the research problem are used. The study results indicate that the prevention of deviant behavior among adolescents is complex and multifaceted. The success of prevention activities depends on their complexity, consistency, and promptness. The author analyzes the state of the problem of preventing deviant behavior among adolescents in the context of the conceptual foundations of legal education and its content. The study finds that the prevention of deviant behavior among adolescents involves economic, socio-cultural, and legal measures. Legal education can help prevent legal nihilism among the population. The study describes the main ways, forms, and methods of legal education aimed at preventing deviant behavior among adolescents and young people. The introduction of these ways, forms, and methods of legal education into the practice of preventing deviant behavior can help rationally unite social forces to combat various negative phenomena, leading to tangible results.

Key words: legal education; deviant behavior; adolescents; prevention, lawful behavior.

Вступ

Соціальна нестабільність та трансформація сучасного суспільства, що пронизує всі сфери життя, виступає чинником, що зумовлює девіантну поведінку молодого покоління. Тому турбота про психологічний добробут дітей і підлітків набуває особливого значення. Інформаційна перенасиченість та фрагментарний образ самосвідомості сучасної молоді зумовлюють інкогерентний характер міжособистісних відносин та внутрішньоособистісні конфлікти. Вивчаючи причинну обумовленість девіантної поведінки підлітка, дослідники сходяться на думці, що існують соціальні, психологічні та біологічні передумови девіацій, які обумовлені ситуативними та особистісними факторами. Ці фактори поєднують сімейне, шкільне та інші середовища неповнолітнього, а також сукупність зовнішніх причин та його особистісної схильності до порушень правомірної поведінки. Отже, ознаки девіантної поведінки в підлітковому віці можуть виражатися в характері дій та вчинків незрілої особистості, які проявляються у різних сферах життєдіяльності та вказують на труднощі у шкільній та соціальній адаптації. Соціальна потреба правового виховання молоді продиктована реалізацією та застосуванням правових норм на практиці, яка є необхідною умовою свободи вибору особистістю власних дій, норм поведінки та відповідальність за них [1, с.31]. У зв'язку з цим дослідження правового виховання як умови профілактики девіантної поведінки підлітків є актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні наукові дослідження доводять, що запобігання соціальним відхиленням, скорочення виявів девіантної поведінки, формування здорового способу життя молоді та зрілого покоління забезпечує лише успішна консолідація зусиль громадськості й держави, багатогранне співробітництво відповідних суспільних інститутів на гґрунті власних правовиховних практик і продуктивного досвіду інших країн [2, с.92].

Зниження рівня життя, відмінності у розподілі матеріальних благ, криза державної влади, порушення соціального та правового порядку, недотримання нормального функціонування суспільства спричиняють деградацію правосвідомості та правової культури особистості та потребують пошуку нових підходів, агентів та інститутів її правової соціалізації [3, с.11].

Загалом життя та діяльність сучасних підлітків минають в умовах складної міжособистісної взаємодії в офіційних та неофіційних групах. Отже, неповнолітні є членами навчальних, громадських та інших груп (колективів), що діють публічно, проте з другого боку, їхня антигромадська діяльність прихована, оскільки підлітки нерідко є членами асоціальних груп. У цілому підлітки, вчителі, вихователі, представники громадськості та інші члени суспільства взаємодіють у складних та багатопланових стосунках. Специфіка такого симбіозу є однією з найважливіших характеристик діяльності, відносин і спілкування підлітків, усього процесу профілактики девіантних форм поведінки.

Зростання девіантних проявів у підлітковому середовищі, яке установлюють соціологічні дослідження, пов'язують не тільки з теоретичною нерозробленістю проблеми забезпечення формування навичок нормативної поведінки, але й з дефіцитом технологій діяльності у сфері педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків, невідповідністю розроблених раніше методів превентивної педагогіки масштабам сучасних завдань [4, с.134].

Під час аналізу стану дослідження проблеми правового виховання як напряму профілактики девіантної поведінки підлітків, ми активно послуговувалися працями науковців.

Поняття девіантної поведінки в соціальному та психологічному аспектах [5] та розгляд профілактики девіантної поведінки підлітків у соціально-виховному середовищі загальноосвітньої школи [6] дали нам змогу дослідити проблему профілактики девіантної поведінки серед молоді як превентивної міри люмпенізації суспільства [7] та ін. Утім проблема дослідження правового виховання, як одного з напрямів профілактики девіантної поведінки підлітків, вивчена недостатньо, що зумовило вибір теми статті.

Метою статті є аналіз правового виховання як одного з напрямів профілактики девіантної поведінки підлітків. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання: проаналізувати стан проблеми профілактики девіантних форм поведінки у підлітків у контексті концептуальних засад правового виховання та його змісту на основі вивчення психолого-педагогічної літератури та узагальнення передового педагогічного досвіду; з'ясувати мету правового виховання підлітків; описати основні шляхи, форми та методи правового виховання; відстежити, які вибіркові програми, спрямовані на дітей «групи ризику», спеціалісти використовують на практиці, та які застосовують методики для раціональної реалізації, націлені на профілактику девіантної поведінки у підлітків та юнаків.

Методи дослідження. У статті використано теоретичні (узагальнення теоретичних положень правового виховання як педагогічної проблеми, системний (дослідження системи профілактики девіантної поведінки)) та емпіричні (аналіз літератури, опис інформаційних джерел, порівняння визначень із проблеми дослідження) методи дослідження.

Виклад основного матеріалу

правовий педагогічний профілактика девіантний підліток

Девіантна поведінка (лат. deviatio відхилення) це дії людини (девіанта), які порушують офіційно встановлені в суспільстві чи неофіційні в певній соціальній групі моральні та правові норми, що призводять до її покарання, ізоляції, виправлення або лікування [8] Аналіз проблеми девіантної поведінки спирається на позиції різних концептуальних підходів зарубіжної та вітчизняної психології. Перші теоретичні положення, які пояснюють феномен девіантної поведінки, ґрунтуються на біологічних передумовах, що впливають на поведінку особистості (А. Адлер, П. Вест, А. Коен, Ч. Ломброзо, К. Лоренц, В. Оржеховська, М. Рожков, Е. Фромм, У. Шелдон та ін.). Згідно зі вченням соціологічної теорії, девіантну поведінку розглядають як результат неузгодженості між соціальними нормами та діями й вчинками людей, які суперечать дотриманню таких вимог (Е. Дюркгейм, Г. Лебон, Р. Мертон, Р. Олифіренко, Д. Уотсон, В. Тюріна, Г. Тард, Т. Федорченко, И. Дюркгейм). З позиції психоаналітичної концепції основним джерелом відхилень виступає постійний конфлікт між несвідомими потягами, що утворюють структуру «Ід» та обмеженнями, що виходять від «Его» та «Супер-Его» (З. Фрейд). Представники поведінкової теорії (Д. Вотсон, В. Маценко, Б. Скіннер, А. Суботін, Е. Торндайк, Л. Шкляр) вважають, що поведінку людини визначає довкілля. З погляду гуманістичного підходу (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш. Бюлер та інші), відхилення у поведінці розглядають як наслідок втрати дитиною узгодженості з власними почуттями та неможливістю знайти сенс і шлях до самореалізації в умовах виховання. Загалом виникнення девіацій у неповнолітніх зумовлено низкою факторів, серед яких: соціально-економічні (низький життєвий рівень переважної більшості населення, безробіття, соціальне розшарування суспільства, криза сім'ї); психолого-педагогічні (проблеми у підлітковому віці, дезадаптація, недоліки виховної роботи школи, родини та інших соціальних інститутів); медико-біологічні (вади спадковості, підвищена збудливість, емоційна нестабільність, психічні розлади) [9, с.100].

Завдяки зібраному та проаналізованому фактичному матеріалу можемо зазначити, що загальним є положення, при якому девіантна поведінка відображає існування суб'єкта в соціумі, включає складну систему взаємодії, зосереджується на полюсі «адаптація дезадаптація» і має виражену індивідуальну, вікову та статеву своєрідність. При цьому профілактика у конкретному значенні окреслює сукупність заходів, спрямованих на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних та соціально-педагогічних умов, що сприяють сім'ї при виконанні відповідних функцій у вихованні фізично і соціально здорових дітей; проведення виховних заходів загальноосвітніми закладами всіх типів для забезпечення повноцінного розвитку інтересів і здібностей у вихованців, зайнятості суспільно корисною діяльністю в позаурочний час [10, с. 56].

Профілактика девіантної поведінки є функціональним обов'язком, складовою повсякденної роботи всіх соціальних організацій та установ, у тому числі й освітніх [11, с.134]. Також погоджуємося з тим, що профілактика девіантної поведінки це система загальних та спеціальних заходів на різних рівнях: державному, суспільному, економічному, правовому, медичному, соціально-психологічному та педагогічному. Успішність профілактичної діяльності залежить від її комплексності, послідовності та своєчасного надання. Суспільство вимагає значної відповідальності від соціальних інститутів в об'єктивності та пом'якшенні девіантної поведінки (економічні, політичні, освіти та культури, сім'ї та шлюбу, релігії), адже саме такі інститути виконують функції контролю за поведінкою людей у різних галузях суспільного життя (у тому числі й у сфері, яка стосується девіантної поведінки). Проведення профілактики у межах держави передбачає економічні, соціокультурні та правові заходи. На нашу думку, основними напрямами профілактики девіантної поведінки є: робота з сім'єю, створення освітнього середовища, що перешкоджає девіантній поведінці та правове виховання.

Достеменно, в умовах національно-культурного відродження України, створення правової держави й демократичного суспільства, інтеграції в європейське і світове співтовариство набуває великого значення проблема правового виховання [3, с.5], тому з'ясуємо феномен правового виховання як один із напрямів профілактики девіантної поведінки підлітків.

Автор навчального посібника «Педагогіка для правників» Г. Яворська дає визначення правового виховання як процесу набуття правових знань, навичок та вмінь, формування поваги до права, закону, до прав та свобод людини, до відповідних правових орієнтацій та оцінок, правових поведінкових установок та мотивів правомірної поведінки тощо [12, с.282]. Дослідниця Н. Тітова стверджує, що правове виховання це цілеспрямований вплив на людину з метою формування у неї основ правової культури та прагнення до активної правомірної поведінки [13, с.137].

Досліджуючи процес формування правових знань дітей, П. Рабінович визначає правове виховання як цілеспрямовану діяльність державних органів, громадських об'єднань і трудових колективів, а також інших суб'єктів щодо формування у громадян високої правової культури [14, с.86]. У нашому дослідженні будемо керуватися таким визначенням: «правове виховання як напрям профілактики девіантної поведінки підлітків це шлях для досягнення поставленої правової мети, за допомогою вирішення певних завдань, цілеспрямована, послідовна, систематична діяльність закладів освіти, окремих громадян з надання послуг у роз'ясненні та інформуванні положень права і законодавства з метою формування у підлітків системи правових знань, правових переконань і настанов, правового мислення, правових почуттів, що забезпечують стабільність правомірної поведінки».

Ми визначаємо, що метою правового виховання підлітків є: формування правової компетентності та правової культури громадянина вільної України, свідоме ставлення до своїх прав і обов'язків, повага до законів, дотримання правил людського співжиття та чинних правових норм держави, активна участь в управлінні державними справами, рішуча боротьба з порушниками законів; прищеплення любові до Батьківщини; формування всебічно розвиненої особистості; профілактика правового нігілізму серед населення [15, с.287]. Цілі правового виховання, як і будь-якої виховної діяльності, детерміновані суспільними потребами та інтересами, а також основними напрямами діяльності держави. У визначення мети правового виховання входять: усвідомлення об'єктивної можливості правовиховної діяльності, тобто реальність здійснення її в сучасних умовах; чітке уявлення про можливі об'єктивні результати такої діяльності, досягнення певного рівня правової свідомості, правової культури та соціально-правової активності суб'єктів правовідносин [3, с.18]. Крім того, метою правового виховання є просвітницька робота з формування у підлітків установок та навичок відповідальної правової поведінки, яка поділяється на два напрямки: розроблення спеціалізованих модулів у межах викладання дисциплін загальноосвітнього циклу і спеціалізовані заняття правової профілактики.

До основних шляхів правового виховання як напряму профілактики девіантної поведінки підлітків пропонуємо віднести наступні (табл. 1).

Таблиця 1

Шляхи правового виховання як напряму профілактики девіантної поведінки підлітків