Ефективність викладання у вищій школі як основа покращення функціонування якості управління сучасного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність викладання у вищій школі як основа покращення функціонування якості управління сучасного університету

Бесарабчук Геннадій Володимирович, кандидат педагогічних наук, керівник навчально-методичного центру забезпечення якості освіти, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Анотація

У статті розглядаються питання сучасного стану управління якістю вищої освіти та якістю освітньої діяльності в університеті та розкривається новий напрямок розвитку його інституційної спроможності з підвищення якості викладання і навчання за результатами участі університетської команди в другому циклі міжнародного проєкту «Програма вдосконалення викладання у вищій освіті» Британської Ради в Україні, Інституту вищої освіти НАПН України, Advance HE (Велика Британія) за підтримки Міністерства освіти і науки України та Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Наголошується на тому, що сьогодні колективи українських університетів працюють в умовах невизначеності пов'язаної з воєнним станом через агресію російської федерації, а також відсутністю досвіду роботи в таких умовах й невизначеністю у своїх діях. Ці умови активізують процеси зміни світогляду та пріоритетів життя особистості. У постійно змінюваному середовищі активізуються й процеси адаптації та трансформації освітньої діяльності вишу й професійної діяльності учасників освітнього процесу. В умовах сьогодення він характеризується тим, що відбувається організація та перебіг освітнього процесу в стані постійного оновлення як змісту, так і форм, та пролонгованої адаптації учасників освітнього процесу до роботи в цих умовах.

Актуалізовано питання вдосконалення системи управління навчанням на основі напрацьованого командою власного інституційного модельного проєкту з вдосконалення викладання і навчання, до змісту якого входять «Університетська рамка вдосконалення викладання (Teaching Excellence - TE) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка» та «Організаційна модель вдосконалення викладання і навчання (Excellence in Learning and Teaching) у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка».

Ключові слова: управління вищою освітою; якість вищої освіти; університет; вдосконалення викладання і навчання; освітня діяльність; цифровізація; педагогічний консалтинг.

Abstract

References (translated and transtit

Teaching efficiency in a higher school as a basis for improving the functioning of the management quality of a modern university

Hennadii Besarabchuk, Candidate of Pedagogical Sciences, The head of the educational and methodical center for ensuring the quality of education,Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University

The article examines the current state of management of the quality of higher education and the quality of educational activities at the university and reveals a new direction of development of its institutional capacity to improve the quality of teaching and learning based on the results of the participation of the university team in the second cycle of the international project "Program for the Improvement of Teaching in Higher Education" of the British Council in Ukraine, the Institute of Higher Education of the National Academy of Sciences of Ukraine, Advance HE (Great Britain) with the support of the Ministry of Education and Science of Ukraine and the National Agency for Quality Assurance of Higher Education.

It is emphasized that today the teams of Ukrainian universities work in conditions of uncertainty die to the state of war due to the aggression of the Russian Federation, as well as the lack of experience of working in the environment and uncertainty in their actions. This context enhances the processes of changing the worldview and life priorities of an individual. In a constantly changing environment, the processes of adaptation and transformation of higher educational activities as well as professional ones of the participants of the educational process are being intensified. In today's context, the organization and course of the educational process takes place in a state of constant renewal of both content and forms, and prolonged adaptation of the participants of the educational process to perform activities in these conditions.

The issue of improving the learning management system has been updated on the basis of the team's own institutional model project for improving teaching and learning, the contents of which include the “University framework for improving teaching (Teaching Excellence - TE) Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University” and “Organizational model of teaching and learning improvement (Excellence in Learning and Teaching) at Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University”.

Keywords: management of higher education; quality of higher education; university; improvement of teaching and learning; educational activity; digitization; pedagogical consulting.

Сучасний український університет, який діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей [2]. В університеті має забезпечуватися належна якість освітньої діяльності та якість вищої освіти відповідно до загальноприйнятих європейських і світових стандартів на основі студентоцентрованого навчання з дотриманням вимог змісту декларацій й комюніке Європейського простору вищої освіти (European Higher Education Area, EHEA), зокрема: Єреванського комюніке (Yerevan Communique, 2015), Паризького комюніке (Paris Communique, 2018) та Римського комюніке (Rome Ministerial Communique, 2020) в інклюзивному, інноваційному та взаємопов'язаному вимірах, формуватися культура якості, запроваджена та постійно вдосконалюється система внутрішнього забезпечення якості вищої освіти [6]. отримання Європейських принципів вдосконалення викладання і навчання у вищій освіті, як відправних положень в управлінні якістю навчання і викладання, є колегіальним процесом, що передбачає співпрацю всередині університету та між університетом і суспільством. Саме вдосконалення навчання та викладання є рушієм інституційного забезпечення якості та спільною відповідальністю співробітників і здобувачів вищої освіти університету [1].

На основі філософського підходу парадигми студентоцентрованого навчання акцент робиться не на тому, що до цього освіта була «центрованою на викладачі» замість того, щоб орієнтуватися «на студента», а скоріше, на перший план виходить орієнтація на особистість не тільки студента, але й викладача - всупереч лінійно-модерновій орієнтації на формальність навчання, на стандартні, сталі та незмінні, як то кажуть, «освітні траєкторії». Тобто, йдеться про деформалізацію освітнього процесу та його переорієнтацію на культивацію творчого начала як у студента, так і у викладача, - про потребу створення нових підходів до форм здійснення вищої освіти [12].

Важливо відмітити, що умови, в яких сьогодні працюють університети, є умовами невизначеності, котрі пов'язані з воєнним станом і характеризуються відсутністю досвіду діяльності в таких обставинах та невпевненістю в своїх діях. Ці умови активізують процеси щодо зміни філософії та пріоритетів життєдіяльності особистості. У постійно змінюваному середовищі активізуються й процеси адаптації та трансформації освітньої діяльності вишу й професійної діяльності учасників освітнього процесу. В умовах сьогодення він характеризується тим, що відбувається організація та перебіг освітнього процесу в стані постійного оновлення як змісту, так і форм, та пролонгованої адаптації учасників освітнього процесу до роботи в умовах воєнного стану. Для забезпечення продуктивного функціонування закладу освіти в умовах невизначеності необхідна певна трансформація засобів та способів взаємодії учасників освітнього процесу [4]. Для цього в університеті необхідні значні ресурси та відповідні структури, щоб підтримувати та забезпечувати вдосконалення навчання та викладання [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасне законодавство України вимагає від науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників забезпечувати викладання на високому науково-теоретичному і методичному рівні навчальних дисциплін відповідної освітньої програми за спеціальністю та підвищувати професійний рівень й педагогічну майстерність [2]. У змісті Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022-2032 роки відображено сучасні вимоги до покращення якості та підвищення важливості вищої освіти на основі побудови інклюзивного, інноваційного та взаємопов'язаного розвитку Європейського простору вищої освіти [7].

У науково-педагогічній літературі питання вдосконалення ефективності функціонування закладу освіти, трансформації системи його управління та її переорієнтація на адаптивні засади, адаптивного управління професійним розвитком науково-педагогічних працівників ЗВО досліджували провідні вчені І. Бех, Т. Борова, Г. Єльникова, О. Галус, Г. Кравченко, В. Кремінь, І. Кучинська, В. Олійник, З. Рябова, О. Почуєва, Т. Сорочан та ін.; вдосконалення викладання у вищій освіті - С. Калашнікова, В. Луговий, О. Оржель, І. Власова та ін.; управління якістю освітньої діяльності - Ю. Бойчук, А. Боярська-Хоменко, С. Гаркавенко, О. Моргулець, В. Павленко та ін. [1; 8; 9; 11].

Сучасні рекомендації для закладів вищої освіти та наукових установ України щодо внесення змін до інституційних політик з метою легалізації пріоритету вдосконалення викладання надали у своїх дослідженнях С. Калашнікова, Ю. Скиба, Н. Шофолова, С. Цимбалюк, В. Фазан, Д. Лобода, Т. Луньова, І. Когут [9] та ін.

Метою статті є висвітлення сучасного стану управління якістю вищої освіти та якістю освітньої діяльності в університеті та розкриття нового напрямку розвитку його інституційної спроможності з підвищення якості викладання і навчання за результатами участі університетської команди в другому циклі міжнародного проєкту «Програма вдосконалення викладання у вищій освіті». Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення наступних завдань: проаналізувати та визначити стан управління вдосконаленням викладання у вищій освіті як основи підвищення ефективності функціонування університету та якості управління освітньою діяльністю її учасників на основі напрацьованого командного інституційного модельного проєкту з вдосконалення викладання і навчання.

освіта викладання навчання якість

Результати дослідження

Реформування та створення конкурентоспроможної вищої освіти в Україні у світлі інтеграції до Європейського простору вищої освіти та Європейського дослідницького простору актуалізували потребу в інноваційному розвитку дослідницької, управлінської, викладацької компетентностей працівників закладів вищої освіти [9].

Науковці Т. Борова , З. Рябова , Г. Кравченко , О. Почуєва у своїх дослідженнях наголошують на тому, що освітні організації розвиваються і все частіше потребують професійної підтримки консультантів різних напрямів, які здійснюють організаційну, педагогічну, навчальну, управлінську та інші види підтримки. У сучасних умовах традиційна базова формальна освіта не забезпечує людину знаннями, уміннями, навичками та якостями, необхідними для успішного виконання соціальних ролей упродовж всього життя. Тому найважливішим інструментом, що забезпечує необхідні зміни в змісті та структурі компетентності фахівця, є система безперервної освіти, і педагогічний консалтинг стає значущою його частиною [11].

У «Термінологічному словнику» В. Маршицька, Ю. Шабала розкривають термін «Інноваційна діяльність науково-педагогічних працівників (Innovative activity of scientific and pedagogical workers)» як цілеспрямовану ефективну зміну та введення нового до:

- змісту, мети, технологій і форм освітнього процесу;

- організації спільної ефективної діяльності суб'єктів освітнього процесу;

- стилів педагогічної діяльності і проєктування успішного навчально- пізнавального процесу;

- системи оцінювання;

- навчально-методичного забезпечення;

- освітньо-професійних програм.

Відповідно, нововведення можуть мати локальний, комплексний і системний характер. Їх можна отримати завдяки: комбінації креативних методик і технологій; модифікаційних перетворень відомого і визнаного науково-педагогічного досвіду; вдосконалення і видозміни програм, навчально-пізнавальної структури; радикальних принципових змін в освітньому процесі. Інноваційна діяльність науково-педагогічного працівника є ключовим компонентом у розвитку креативності викладача закладу вищої освіти. Завдяки реалізації інноваційної діяльності відбувається оновлення форми, змісту, структури науково-педагогічної діяльності. Упровадження авторських курсів, креативних авторських програм, інноваційних технологій, новаторських ідей і концепцій модернізують якість освітнього процесу. Відповідно до праксеологічного підходу, осмислення результативності науково-педагогічної діяльності, передбачає високу якість, ефективність, успішність, продуктивність, економічність, конструктивність, корисність дій науково-педагогічних працівників. Відповідно до актуалізації структурних вмінь інноваційна науково-педагогічна діяльність є:

1) цілеспрямованим процесом самовизначення викладача у ставленні до нового, конструктивна зміна його професійної позиції, а також готовність науково-педагогічних працівників до інноваційної діяльності;

2) ціледосяжним процесом створення нових технологій, методів, програм, що оновлюють якість освітнього процесу;

3) ефективне здійснення дослідно-експериментальної, рефлексивної, діяльності;

4) цілеспрямована зміна, що вносить до науково-педагогічної практики інновації та в процесі легітимації уможливлює модернізацію системи освіти [3].

У своїх дослідженнях О. Сорока зазначає, що сучасний період розвитку системи вищої освіти відрізняється активним введенням в освітній процес інноваційних технологій, зокрема тренінгових інтерактивних особистісно-орієнтованих. Використання тренінгових технологій дає змогу ефективніше підготувати компетентних та професійно-мобільних фахівців, здатних до безперервного оновлення наукових знань, що вміють адаптуватися до змін ринкової економіки [13].

У 2023 р. НАЗЯВО оприлюднило «Доповідь про якість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційного розвитку суспільства у 2022 році», в змісті якого зазначено, що нагальною проблемою, яка на сьогодні потребує вирішення у сфері забезпечення якості вищої освіти, є те, що навчання в закладах вищої освіти є переважно віддаленим (синхронне та асинхронне). І це потребує інших підходів до викладання, вимірювання та з'ясування сформованості компетентностей та досягнення результатів навчання. Але на практиці підходи залишились незмінними. Зокрема, визначено низку проблем, які ускладнюють реалізацію внутрішньої системи забезпечення якості в закладі вищої освіти, серед яких - науково-педагогічні працівники та здобувачі освіти віддають перевагу усталеним вимогам до освітнього процесу та контролю, натомість поточна ситуація в суспільстві та освіті потребує гнучкості.

За результатами моніторингу Державної служби забезпечення якості вищої освіти й НАЗЯВО «Система забезпечення якості фахової передвищої та вищої освіти в умовах воєнного стану» (2022 р.) в закладах освіти було проведено опитування в контексті забезпечення якості навчання/викладання, де отримані результати констатують нагальну потребу з оновлення підходів до забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників, зокрема в аспекті оновлення викладацьких технологій, залучення навчально-методичних та матеріальних ресурсів для організації освітнього процесу, специфічних для кожної освітньої програми спеціальності. Зазначено, що вже не є новим для українських ЗВО використання інформаційних систем для ефективного супроводу освітнього процесу, однак не всі вони достатньо активно використовуються [14].

Підтвердженням цього є отримані навчально-методичним центром забезпечення якості освіти результати опитування здобувачів вищої освіти Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка через анкету «Якість організації освітнього процесу в К-НПУ за допомогою технологій дистанційного навчання», в якому взяли участь 3203 респонденти (див. діагр. 1).

Рис. 1. Результати відповіді респондентів на одне із питань анкети «Якість організації освітнього процесу в К-НПУ за допомогою технологій дистанційного навчання»

Сьогодення вимагає від закладу вищої освіти підвищення якості освітнього процесу та якості вищої освіти через модернізацію існуючих управлінських підходів. Одним із інноваційних шляхів є розбудова у виші «Відкритої освіти» (Open education), що розкрито в дослідженнях З. Рябової [14]. У широкому сенсі відкрита освіта розуміється як освіта без бар'єрів, доступна всім бажаючим навчатися. Розвиток категорії «Відкрита освіта» починається з дефініцій, які описують демократичний, індивідуалізований, гнучкий процес отримання знань, що забезпечується цілеспрямованою діяльністю викладача і керівництва освітньої установи. Головною метою відкритої освіти є підготовка здобувачів освіти до ефективної участі в суспільному житті в умовах інформаційного суспільства. Учені розкривають такі ознаки відкритої освіти: якість, випереджувальний характер, доступність, гнучкість, креативність; процес навчання стає відкритим і творчим, забезпечується вільний доступ до інформаційних ресурсів, свобода вибору, індивідуалізований підхід, умови для спільного творчого освоєння світу. Відкрита освіта забезпечує безперервність навчання впродовж усього життя, зміни в характері відносин учасників освітньої діяльності, ефективність і доступність в отриманні знань. Відкрита освіта, інтегруючи в собі все цінне, що виробила наука, відображаючи дійсно демократичну й гуманістичну спрямованість освітнього процесу, є домінантою цивілізаційного розвитку соціуму. Електронні бібліотечні системи, засоби візуалізації, інструменти колективної роботи з різноплановим освітнім контентом, засоби аудіо- і відеозв'язку є інструментами відкритої освіти, використання яких сприяє колективній взаємодії як між викладачем (андрагогом)-студентом слухачем) (і в дистанційній освіті), так і між колегами-вчителями та викладачами закладів вищої освіти, післядипломної освіти (андрагогами). Відкриту освіту розглядають також як базований на комп'ютерних технологіях менеджмент освітнього процесу, що суттєво змінює рівень інформованості громадськості про стан справ в освіті, про ефективність управління системою освіти.

В умовах відкритої освіти є актуальними системи управління навчанням на основі інформаційних технологій - СУН (Learning Management Systems, LMS). СУН застосовується для розробки і поширення навчальних матеріалів та роботи з ними в освітньому процесі, а саме: індивідуальні завдання, контрольні роботи різних типів, начальні проєкти для роботи в малих групах, різноманітні текстові та мультимедійні посібники, що забезпечують формування індивідуальної траєкторії під час навчання. Доступ до них, за умови відкритої освіти, має бути вільним не лише для представників вишу, а й для представників із різних регіонів. На сучасному етапі розвитку відкритої освіти вона трактується як комплексний феномен, який, окрім відкритого доступу до освітніх ресурсів, передбачає активну участь та взаємодію учасників навчання у вимірі впродовж життя (lifelong learnin) та повсюдного навчання (life-wide learning).

У Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка на виконання вимог Цільового показника діяльності колективу вишу «Створення, запуск та щорічне вдосконалення електронної системи управління навчанням (Learning Management System). 01 серпня 2021 р. створено та запущено в експлуатацію електронну систему управління навчанням. Протягом 2022 р. до 01 серпня здійснено вдосконалення системи відповідно до потреб здобувачів вищої освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників» з 2021 р. утворено, затверджено та реалізується «План заходів щодо впровадження електронної системи управління навчанням (Learning Management System) у К-ПНУ», який щорічно оновлюється та затверджується вченою радою університету в новій редакції. Підвищення ефективності функціонування університету та якості управління навчально-виховною діяльністю її учасників відображено в змісті Стратегії розвитку Кам'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка на 2020-2030 роки [5], що передбачає підвищення якості вищої освіти шляхом розвитку інституційної спроможності закладу вищої освіти в удосконаленні викладання і навчання.

Це стало можливим через активізацію участі представників університетської академічної спільноти в різноманітних міжнародних проєктах, зокрема такому як «Програма вдосконалення викладання у вищій освіті», котрий упродовж 2019-2022 років реалізувався партнерами у складі Британської Ради в Україні, Інституту вищої освіти НАПН України, Advance HE (Велика Британія) за підтримки Міністерства освіти і науки України та НАЗЯВО (національний координатор Проєкту - С. Калашнікова) та у межах якого здійснено заходи з вдосконалення викладання: навчання викладачів університетів; професійний розвиток представників керівного складу закладів вищої освіти; розроблення та реалізація інституційних проєктів університетів; розроблення Національної електронної платформи «Вища освіта України: кращі практики»; підготовка та видання посібника для викладачів університетів та онлайн курсу для молодих викладачів та ін.

Упродовж 2021-2022 років команда університету в складі Г. Бесарабчука, керівника навчально-методичного центру забезпечення якості освіти, як управлінця та провідних науково-педагогічних працівників: Т. Сторчової, Н. Мєлєкєсцевої та А. Хоптяра виграла відбір і взяла участь у другому циклі Проєкту. Результати участі відображено в різних публікаціях, зокрема в матеріалах колективної монографії [10].

Наступний етап імплементації парадигми вдосконалення викладання у К-ПНУ пов'язаний з участю команди університету в онлайн-тренінгу «Вдосконалення викладання: модель та стратегія», який провели експерти Інституту вищої освіти НАПН України у період з 25 січня по 24 лютого 2022 р. Команда університету активно працювала над розробленням «Стратегії вдосконалення викладання у Кам'янець- Подільському національному університеті імені Івана Огієнка». У межах цієї діяльності були реалізовані такі завдання: визначено послідовність дій та очікувані результати; розроблено ключові показники діяльності (KPI); запропоновано підходи до звітності, проаналізовано їх недоліки та переваги; розглянуто питання управління змінами та визначено найбільш дієвий підхід до просування ідей серед різних груп університетської спільноти. Підготовлений командою проєкт Стратегії вдосконалення викладання був презентований на завершальному етапі «Програми вдосконалення викладання у вищій освіті» та позитивно оцінений як учасниками, так і експертами Програми, зокрема до змісту якого входить «Університетська рамка вдосконалення викладання (Teaching Excellence - TE) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка» та «Організаційна модель вдосконалення викладання і навчання (Excellence in Learning and Teaching) у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка» (див. табл. 1 і 2) [10].

У межах реалізації інституційного проєкту «Центр цифрової освіти Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка «Ohiienko Digitalisation Education Hub» (Ohiienko-DEH)» командою для університетської спільноти було організовано і проведено тренінги «Online-інструменти для ефективної взаємодії учасників освітнього процесу», метою яких є підвищення рівня викладання на основі студентоцентрованого навчання, зокрема під час дистанційного навчання тощо; відбувалася інформатизація та популяризація заходів команди на FM-радіо, на шпальтах університетської газети «Студентський меридіан», на сторінках вишу в соціальних мережах; відбулося обговорення досягнутих результатів на засіданні ректорату університету тощо [10].

Таблиця 1. Університетська рамка вдосконалення викладання (Teaching Excellence - TE) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка