"Суспільство ведуть вперед не виконавці, а творці": Юло Вооглайд про освіченість, якість освіти та повагу до педагога
Осмислення можливостей та потенціалу освіти як індикатора та каталізатора суспільних змін актуалізує проблему пошуку нових світоглядно-теоретичних, методологічних засад її розвитку й модернізації. Особливості формування репродуктивного мислення.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.10.2023 |
| Размер файла | 30,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
"Суспільство ведуть вперед не виконавці, а творці": Юло Вооглайд про освіченість, якість освіти та повагу до педагога
Світлана Ганаба
доктор філософських наук, професор, професор кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, Україна
Осмислення можливостей та потенціалу освіти як індикатора та каталізатора суспільних змін актуалізує проблему пошуку нових світоглядно-теоретичних, методологічних засад її розвитку й модернізації. Безумовно, без якісної освіти майбутнє важко збудувати, оскільки вона йде в авангарді суспільних змін й задає тон суспільним змінам. Стан освіти є показником якості життя суспільства й людини зокрема. У цьому зв'язку актуалізується питання, осмислення, аналізу й можливості використання у практиках модернізації української освіти продуктивних напрацювань зарубіжних дослідників. Естонський науковець та освітянин Юло Вооглайд презентує своє бачення розвитку суспільства й відповідно освіти як рушія суспільного життя. Він переконує, що освіта є лише середовищем для розвитку й навчання людини. Освітній заклад - це лише оазис розвитку дитини, а освіта - ресурс. Її цінність саме у тому, щоб підготувати дітей до самостійного життя, а не оцінити їх. Людина отримує нові знання, уміння й досвід, розвиває світ духовності тощо упродовж усього життя. Вчителем у цьому процесі є © Ганаба С. саме життя, люди, ситуації й досвід. Засадничим завданням педагога є формування прагнення до пізнання, мотивація людини до розуміння світу та його осмислення, розкриття творчого потенціалу людини. Знання не мають цінності без їх розуміння та практичного застосування, тому важливим індикатором освіченості є досвід людини. Це те, що залишається на все життя. Інноваційні зміни в освітньому середовищі є доцільними тоді, коли ця система ще добре функціонує, але вже відчутні перші ознаки її кризовості. Йдеться про те, що інновації це не стільки порятунок системи від системної кризи, а неодмінний атрибут й ресурс її розвитку й функціонування. Життєві практики людини слугують освітнім середовищем, яке формує потреби до набуття нового досвіду й знаннєвого ресурсу, постійного його перегляду та є середовищем, де вона постійно навчається. Людина навчається скрізь, її знання й досвід формуються у практиках життя. Результатом цього процесу є рівень освіченості людини.
Освіченість як здатність людини до самостійних рішень, уміння мислити, комунікувати, розуміти - це уміння сучасної епохи, а ще бути творцем свого життя.
Ключові слова: людина; творчість; освіта; педагог; якість освіти; освіченість. творчість освіта педагог
Hanaba S. “SOCIETY IS NOT DRIVEN BY PERFORMERS, BUT BY CREATORS”: JULO VOOGLEID ON EDUCATION, QUALITY OF EDUCATION AND RESPECT TO TEACHERS
Understanding the possibilities and potential of education as an indicator and catalyst of social changes actualizes the problem of finding new worldview-theoretical, methodological bases for its development and modernization. Of course, it is difficult to build the future without quality education, because it is at the forefront of social changes and sets the tone for social changes. The state of education is an indicator of the quality of life of a society and a person in particular. In this connection, the question, understanding, analysis and possibility of using the productive work of foreign researchers in the practices of modernization of Ukrainian education is brought up to date. Estonian scientist and educator Julo Voo- glide presents his vision of the development of society and, accordingly, education as a driver of social life. He is convinced that education is only an environment for human development and learning. An educational institution is only an oasis for a child's development, and education is a resource. Its value lies precisely in preparing children for independent life, and not in evaluating them. A person acquires new knowledge, skills and experience, develops the world of spirituality, etc. throughout his life.
The teacher in this process is life itself, people, situations and experience.
The basic task of a teacher is the formation of a desire for knowledge, the motivation of a person to understand the world and its meaning, the disclosure of a person's creative potential. Knowledge has no value without its understanding and practical application, therefore an important indicator of education is human experience. This is something that lasts a lifetime. Innovative changes in the educational environment are appropriate when this system is still functioning well, but the first signs of its crisis are already noticeable. It is about the fact that innovation is not so much a rescue of the system from a systemic crisis, but an indispensable attribute and resource for its development and functioning.
A person's life practices serve as an educational environment that creates needs for acquiring new experience and knowledge resources, constantly revising them, and is an environment where he is constantly learning. A person learns everywhere, his knowledge and experience are formed in life practices. The result of this process is the level of education of a person. Education as a person's ability to make independent decisions, the ability to think, communicate, and understand is the skill of the modern era, and also to be the creator of one's life.
Key words: person; creativity; education; teacher; quality of education; education.
ВСТУП
Постановка проблеми. У практиках суспільного життя освіта сприймається як одна із засадничих складових культури та людського буття. Кожне суспільство відтворює себе через систему освіти. Від рівня освіченості людини залежить культурний, соціально-економічний, політичний тощо розвиток. З одного боку, як суспільна інституція вона зберігає культурні надбання минулого, а з іншого, націлює соціум на нові зміни, визначає обрії його подальшого розвитку, враховуючи потреби часу. Її стратегії розвитку звернені одночасно й до практик минулого, й до перспектив майбутнього. Безумовно, без якісної освіти майбутнє важко збудувати, оскільки вона йде в авангарді суспільних змін й задає тон суспільним змінам. Стан освіти є показником якості життя суспільства й людини зокрема.
«Освіта - це одна з найбільших інвестицій, яку будь-яка культура чи країна може зробити у своє майбутнє», - стверджує британський філософ та інноватор освіти Кен Робінсон [1, c. 18]. Ці міркування набувають неабиякої актуальності й у наші нелегкі, сповнені гіркоти втрат й переживань часи. Так, у часи воєнного лихоліття людина має думати про майбутнє, бо це війна за наше майбутнє, за те, якою Україна буде після війни. Очевидно, якщо українська освіта не зможе рушити уперед, то Україна завтрашнього нагадуватиме Україну сьогоднішнього. Тому перед освітою постає проблема реформування й радикальної перебудови її цілей, змісту, форм, методів, усієї структурної організації тощо. Варто зазначити, що модернізація й створення унікальної освітньої системи, яка б відповідала запитам сьогодення й націлювала суспільство на зміни у майбутньому, не має готових зразків чи чітких алгоритмів. Цей радше копіткий процес зумовлений, з одного боку, потребами й особливостями розвитку українського соціуму, а з іншого, - орієнтований на тенденції світового розвитку й необхідність забезпечити інтеграцію українського суспільства у світові системи та структури. Очевидно, що у цьому процесі необхідно орієнтуватися на національні традиції й вітчизняний педагогічний досвід, а також враховувати продуктивні ідеї зарубіжних дослідників.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Імпульсом для осмислення сучасних освітніх процесів є ідеї Т. Брауна, Дж. Брунера, Дж. Гатто, Е. Зінгера, Е. Кезела, Ю. Козелецького, А. Ілліча, Г. Жиру, Дж. Мезіроу, К. Робінсона, П. Фрейре, М. Фуко, Дж. Холта та інших. Зокрема, у своїх наукових дослідженнях Дж. Холт аналізує недоліки сучасних освітніх систем й визначає шляхи та можливості 'їх розвитку. Е. Зінгер й Т. Браун визначають особливості розвитку творчого мислення. Дж. Гатто вважає, що заклади освіти здатні виробляти стандартизований освітній продукт, необхідний для запитів суспільного життя. К. Робінсон показує, що освіта, яка існує тепер, є економічно не вигідною, оскільки не відповідає запитам й потребам сьогодення. Дж. Мезіроу анонсує ідею трансформативного навчання як особи- стісно орієнтованого, здатного врахувати індивідуальні запити людини. П. Фрейре використовує дихотомію «домінування-пригнічення».
Результатом такого навчання є формування репродуктивного мислення. Дослідник наголошує, що критичне переосмислення є трансгресуючим, оскільки зумовлює спростуванню наявних й творення нових меж знань.
Метою статті є розгляд освітянських поглядів Юло Вооглайда як релевантних у контексті модернізації української освіти.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Зауважимо, що науковий доробок знаного естонського соціолога, філософа й освітянина Юло Вооглайда недостатньо представлено у вітчизняному науковому дискурсі. Виключенням, радше є низка публіцистичних статей присвячених праксеологічним аспектам впровадження його педагогічних ідей в освітній процес. Водночас, його міркування та досвід є релевантним у процесах модернізації української освіти з огляду на те, що він заклав основи сучасної освіти в Естонії. Його ідеї лягли в основу низки ефективних методик навчання, які використовують в естонських школах. Варто зазначити, що дослідник не пропонує чітких рецептів розвитку, модернізації освітньої системи. Його міркування носять радше універсальний, а ніж практичний характер. Водночас, ця універсальність дозволяє системно й ґрунтовно розглянути низку проблем освітянської сфери, визначити стратегії її розвитку, врахувати ризики та можливості тощо. Йдеться про відкритий й діалогічний характер міркувань дослідника, який дозволяє збагнути суть проблеми й визначити шляхи її вирішення, використовуючи його поради як дієвий ресурс у процесі аналізу, інтерпретації, моделювання й імплементації процесів в освіті тощо.
1. Цінність людини визначається її екзистенцією, а не сукупністю отриманих знань
Засадничою думкою у дослідницькому доробку Юло Вооглайда є розуміння освіти як середовища особистісного зростання людини. Дослідник вважає, що освіта лише створює умови для особистісних змін та розвитку людини. Його міркування ґрунтуються на тому, що особистісне зростання відбувається не завдяки зовнішньому організатору (педагогу, освітньому управлінцю, освітній установі тощо), який має “розвинути” в людини, те, що вважає цінним й необхідним та у результаті виховує відповідного й необхідного “соціального персонажа” для епохи. Особистісне зростання людини зумовлене її внутрішніми потребами й інтересами, помислами того, чого прагне людина тощо. Цінність людини визначається її екзистенцією, а не сукупністю отриманих знань. Процес особистісного зростання є процесом внутрішнім, орієнтованим на саморозвиток й самотрансформацію людини. Юло Вооглайд уважає, що “розвивати” дитину в школі не вийде. Проте можна влаштувати так, щоб середовище навчання сприяло її розвитку [2, с. 115]. Загалом мова йде про переорієнтацію освітнього процесу зі світу науки на широкий світ культури, який сприяє формуванню “людини культурної” замість “людини знаючої”. Дослідник звертає увагу на те, що дитина отримує нові знання й досвід не лише в освітніх установах, а довкола себе, використовуючи як ресурс різні життєві ситуації та практики. Релевантну роль у розвитку й вихованні молодої людини, на переконання естонського освітянина, належить родині. Знання традицій й звичаїв як родинних, так й свого народу, виховання загальнолюдських чеснот та морально-етичних цінностей, готовності приймати самостійні рішення й бути відповідальним за їх виконання перед собою та людьми тощо виховується родиною. Родинне виховання є важливим у плеканні індивідуальності людини, розвитку культури громадянськості, забезпеченні наступництва поколінь. “Людина без коріння схожа на флюгер. Людина, наділена чітким і ясним національним, культурним і сімейним ідентитетом, знає, як, на що і заради чого люди жили раніше, чого прагнули і чого домагалися, який слід на землі залишили їх предки” [2, с. 89]. Отже, основним лейтмотивом розмислів естонського освітянина є перехід до персоніфікованої освіти, яка б органічно розвивала закладений у людини її природній потенціал, а не передбачала уніфікацію її здібностей й талантів залежно від суспільних потреб та освітянських нормативів та стандартів.
2. Педагог є чудотворцем освіти
Релевантну роль у реалізації освітніх завдань відіграє педагог. В освітньому процесі він є ключовою фігурою, мотиватором, наставни- ком, ментором, другом тощо. Його головним завданням є сприяння й допомога у навчанні й розвитку людини. Реалізувати це завдання, на думку Юло Вооглайда, педагог зможе, якщо володітиме та розвиватиме навики: життєрадісності, віри в дітей, здатності викликати си- нергію з тими, кого навчає (синергія спрямовується на співтворення знань, вона надихає й окриляє) [2]. Синергія передбачає утвердження суб'єкт-суб'єктних відносин. Освітню систему, на переконання дослідника, необхідно модернізовувати та налагоджувати так, щоб не керувати процесом, а співпрацювати й творити його. Вчителі мають відчувати себе суб'єктами, а не об'єктами, на яких тисне керівництво. Думати, обговорювати, вирішувати важливі питання необхідно разом. Отже, сучасну освіту створює команда. Діти також є суб'єктами освітньої взаємодії, а не об'єктами маніпуляцій й практик дисциплінування [3]. Зауважимо, що міркування Юло Вооглайда корелюються із ідеями бразильського дослідника Пауло Фрейре, які він презентував у концептуальних моделях “накопичувальної” та “проблематизуючої” освіти. Так, “накопичувальну” модель бразильський дослідник розглядає як “процес вкладення, у якому учні є депозитаріями, а вчитель - вкладником. Замість спілкування учитель формує і вкладає повідомлення в учнів, які терпляче його приймають, запам'ятовують і відтворюють” [4, с. 54). Ця модель є ціннісно не вільною, оскільки слабко пов'язана із інтересами та потребами учасників освітньої взаємодії. Вона деформує їх творчі здібності, робить їх споживачами, трансляторами та зберігачами “готових” істин, не спонукає до відкриття та пошуку нових ідей, смислів та сенсів тощо. Натомість, “проблематизую- ча” освіта постає як практика свободи, оскільки ґрунтується на співпраці у пошуку нових знань. Навчати, на думку П. Фрейре, “означає не передавати знання, а створювати можливості для продукування чи побудови знань [5, с. 46]. Ця модель презентує педагогіку співробітництва й передбачає відхід від лінійного, уніфікованого мислення на користь визнання та розуміння багатогранності й різноманітності світу. Відповідно, знаннєвий ресурс втрачає статус та ознаки раз і назавжди окресленої істини й набуває ознак інтердисциплінарності, плюраль- ності. Міркуючи у цьому річищі, Юло Вооглайд наголошує, що діти мають бути суб'єктами освітнього процесу, а не об'єктами маніпуляцій. “Якщо один сприймає іншого (або обидва взаємно) як об'єкт маніпуляції, то спілкування перетвориться на звернення. Для спілкування потрібно говорити, писати й діяти зрозуміло й відповідно до очікувань” [2, с. 198]. Спілкування - це єдність комунікації та інтерак- ції. Воно може відбуватися лише між суб'єктами, які працюють над процесом “народження знань”. “Вчитель повинен бути здатним обміркувати, як зробити так, щоб не вирішувати ті питання, які можуть вирішити діти. Якщо дотримуватися цього принципу, діти ростимуть як на дріжджах”, - переконує естонський освітянин [3]. Завдання педагога - сприяти навчанню, реалізується у результаті виконання функцій: зацікавлення, заохочення, сподівання, мотивації. Варто зазначити, що у практиці української освіти ці настанови дозволяють переформа- тувати навчальний процес у напрямку запровадження проблемного навчання, роботи у динамічних групах, дослідницьких проектах тощо. Справжня цінність знань полягає в умінні та розумінні, здатності використовувати знаннєвий ресурс на практиці. Зазначимо, що уміння та розуміння, трактуються естонським освітянином, як оціночна категорія, яка пов'язана із особистісним зростанням людини. Кожна людина заслуговує на те, щоб її хвалили, а найцінніша похвала тоді, коли людина змогла перевершити себе.
3. Якісна освіта - це інноваційна освіта
Отже, освіта постає як трансформативне середовище, у якому людина повсякчас зазнає змін та зростання, а сама освіта є варіативним й плюралістичним за змістом ресурсом, який враховує виклики, потреби та зміни суспільного дискурсу. Її розвиток ґрунтується на творенні нових знань, а не на споживанні готової інформації, здатності комплексно й контекстуально розглядати проблеми й окреслювати нові у звичних ситуаціях й практиках повсякденного життя. Трансформа- тивність іманентно відображає сутність навчання, яке реалізується у природний, довільний спосіб, спираючись на комплекс інтелектуальних здібностей, фізіологічних особливостей, психічних нахилів індивіда тощо. Результатом цього навчання є не лише презентація світу людині, а й людини світу [6]. Очевидно, в освітній діяльності трансформаційний підхід засвідчує не просто зміни, які відбуваються з людиною, а їх особливу якість, динамізм та глибину. Ця діяльність розглядається як процес самопізнання, самотворення, самовибудовування середовища та людини. Йдеться не лише про творення нового ресурсу знань у процесі навчання, а й про розвиток здібностей особистості. У навчанні відбуваються її самовибудовування, самозміна тощо. Зміст навчальної діяльності уподібнюється до процесу, результатом якого є поштовх до подальших трансформативних дій. Отже, практики освіти розуміються як практики відкритого знання, що твориться шляхом самостійної взаємодії суб'єктів навчання й презентує функціонування освітньої діяльності як пластичної, гнучкої й самоорганізованої дидактичної системи. Ці міркування є релевантними для української освіти, оскільки дозволяють її відійти від гасел нам кшталт: “знати усе й як у найбільшому обсязі”. «Українська школа стала небезпечною для здоров'я, психіки й продуктивного розвитку дитини. Справа не тільки в тому, що навантаження надмірні. Надлишковими їх робить передусім їх безглуздість, цілковита непродуманість, безлад в організації знань та навчального процесу, відсутність психологічної, ергономічної та дидактичної обґрунтованості, навіть елементарної предметної взаємоузгодженості в межах єдиного навчального процесу», - пише С. Пролеєв [7, с. 25]. Не виконується головне призначення навчального закладу, а саме: розкриття особистісних задатків дитини, формування її життєвих орієнтирів та перспектив, підготовка до самостійного життя.
Розкриття особистісного потенціалу людини є засадничою ідеєю якісної освіти. Зауважимо, що категорія якості має суб'єктивний, оціночний характер. Тому, однозначною відповіді на запитання, яку освіту можна уважати якісною для людини, бути не може. Попри різноманітність думок та суджень однозначною є позиція, що якісною є освіта, яка дозволяє людині здійснити свої мрії та плани, розкриваючи індивідуальну природу людини. Суспільна потреба й зацікавленість у якісній освіті, її значущість у розвитку й соціалізації людини зумовлюють пошук ідей, новаторських думок та концептуальних позицій щодо окреслення шляхів її подальшого розвитку. Якісна освіта постає глобальною цінністю і категоричною умовою конкурентного стратегічного розвитку суспільства. Водночас, створення й побудова якісної освіти сприятиме розбудові українського суспільства, дозволить йти суспільству в авангарді нових змін. Запровадження фундаментальних змін в освітній сфері сприятиме пошуку шляхів подолання системних криз українського суспільства й окреслення новаторських підходів його розвитку. Перехід до якісної освіти, її функціонування та розвиток забезпечують інновації. Юло Вооглайд розглядає інновації як “оновлення, що дотримується певного курсу й спрямоване на зміну функціонування системи” [2, с. 346]. Результатом їх впровадження є розвиток освіти. Натомість, перманентний процес упровадження інновацій у практику освітнього процесу, який не має якісних зрушень є фікцією та імітацією модернізації цієї сфери. Дослідник детально аналізує процес впровадження інновацій (на прикладі принципів акупунктури, відомих з давніх часів у китайській народній медицині [2, с. 354]), структуруючи й виокремлюючи основні етапи, звертає увагу на низку ризиків у цьому процесі. Він уважає, що інновація має виникати й реалізовуватися “з середини” освітнього процесу, а не бути “спущеною згори для обов'язкового виконання”. “Що ясніше тлумачать оновлення - саме як можливість, а не обов'язки, - то краще проходить інновація. Якщо людині зрозуміло, що продовжувати працювати по-старому недоцільно, що оновлення добре продумане, а результат - затребуваний і приємний, то вона може зрадіти оновленню”, - пише Юло Вооглайд [2, с. 349]. Інноваційні зміни в освітньому середовищі є доцільними тоді, коли ця система ще добре функціонує, але вже відчутні перші ознаки її кризовості. Йдеться про те, що інновації це не стільки порятунок системи від системної кризи, а неодмінний атрибут й ресурс її розвитку й функціонування. Естонський освітянин уважає, що освітні інновації є різноплановими й передбачають реалізацію різних освітніх цілей, а тому зосереджувати увагу лише на впровадженні в освітній процес інноваційних методів навчання й викладання є малоперспективним, тобто вузьким шляхом творення інноваційної освіти. Інновації мають охоплювати усі структурні елементи цієї сфери й бути спрямованими на чіткі результати. Інноваційність є не стільки процесом, стільки результатом. Результатом якісної інноваційної освіти є “інноваційна людина”, тобто така, яка володіє низкою умінь й компетентностей, які допомагають їй бути успішною в умовах мінливого, “плинного буття” (З. Бауман), культивують здатність до самоосвіти, розвивають уміння бути творцем власного життя. Місія освіти полягає у культивуванні в людини виразної дослідницької позиції, проблемного, критичного й можливісного мислення, розвиток креативності, комунікативних умінь й плеканні “людського” в людині тощо. “Знання не мають цінності без їх розуміння та практичного застосування, а головна мета організації навчального процесу у школі - розвиток дитини і виховання справжнього громадянина” [2, с. 89].
Естонський освітянин звертає увагу на важливість самоосвіти. Людина має потребу в отриманні нових знань, умінь й досвіду упродовж усього життя. “Освіту не можна почати або закінчити. Можна почати й закінчити навчання або вивчення, створення, дослідження, будівництво чого завгодно”, - пише дослідник [2, с. 251]. Очевидно, що навчання не обмежується освітніми установами й триває для людини упродовж усього її життя. Засадничими уміннями у процесі самоосвіти є здатність людини до співпраці, самоорганізації та самодисципліни. Йдеться про здатність людини самостійно організувати свій навчальний процес, фокусуючись на вирішенні питань розробки індивідуально орієнтованих освітніх цілей й завдань, спрямовування освіти та самоосвіти у контекст формування особистих та професійних якостей. Отже, у цьому особистісному підході до навчання наголос має бути зроблений не на гармонійному всебічному розвитку особистості, а на підготовці та залученні людини до постійної й напруженої внутрішньої роботи - роботи над собою, над своїми невдачами, помилками й страхами, над постійним творенням свого нового Я [8, с. 32]. Без уміння себе дисциплінувати, керувати своїми емоціями й почуттями, організовувати своє життя, планувати свої справи тощо людина не здатна реалізувати себе повною мірою й досягти життєвого й професійного успіху.
4. Освіченість як функція культури
Освіту людина отримує не лише в освітніх установах згідно чітких стандартів, а у вирі самого життя. “Більшість знань здобуваються нами випадково - ходимо по світу з відкритими очима та вухами. Вчимося від народження до смерті. Тож дивіться так, щоб бачити, слухайте так, щоб почути, говоріть так, щоб правильно донести думку, а думайте так, щоб розуміти суть речей” [2, с. 89]. Відповідно, життєві практики людини слугують освітнім середовищем, яке формує потреби до набуття нового досвіду й знаннєвого ресурсу, постійного його перегляду та є середовищем, де вона постійно навчається. Людина навчається скрізь, її знання й досвід формуються у практиках життя. Результатом цього процесу є рівень освіченості людини. Освіченість - це радше не сукупність знань, умінь та досвіду, який набула людина, а уміння використовувати його у практиках свого життя. Важливими факторами освіченості є свобода вибору та самостійність. Вони сприяють розвитку критичного й самостійного мислення, здатності самостійно приймати рішення й нести за них відповідальність, посилюють жагу людини до навчання та саморозвитку, засвідчують її здатність бути активним дієвцем у суспільному житті. Юло Вооглайд трактує освіченість як функцію культури, оскільки людина може стати освіченою лише у просторі культури. Ураховуючи ту обставину, що дефініція “культура” має безліч визначень та трактувань, дослідник за основу своїх міркувань бере розуміння культури як “сукупності цінностей, норм, чеснот, міфів і табу, яка впорядковує настанови і ставлення, спосіб мислення і поведінку людей” [2, с. 250-251]. Саме ця сукупність й є базовою у розумінні освіченості як фактора розвитку й саморозвитку людини.
ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Отже, осмислення можливостей та потенціалу освіти як індикатора та каталізатора суспільних змін актуалізує проблему пошуку нових світоглядно-теоретичних, методологічних засад її розвитку й модернізації. У цьому зв'язку актуалізується питання, осмислення, аналізу й можливості використання у практиках модернізації української освіти продуктивних напрацювань зарубіжних дослідників. Естонський науковець та освітянин Юло Вооглайд презентує своє бачення розвитку суспільства й відповідно освіти як рушія суспільного життя. Він переконує, що освіта є лише середовищем для розвитку й навчання людини. Освітній заклад - це лише оазис розвитку дитини, а освіта - ресурс. Її цінність саме у тому, щоб підготувати дітей до самостійного життя, а не оцінити 'їх. Людина отримує нові знання, уміння й досвід, розвиває світ духовності тощо впродовж усього життя. Учителем у цьому процесі є саме життя, люди, ситуації й досвід. Засадничим завданням педагога є формування спраги пізнання, мотивація людини до пізнання світу та його осмислення, розкриття творчого потенціалу людини. Знання не мають цінності без їх розуміння та практичного застосування, тому важливим індикатором освіченості є досвід людини. Це те, що залишається на все життя. Освіченість як здатність людини до самостійних рішень, уміння мислити, комунікувати, розуміти - це уміння сучасної епохи, а ще бути творцем свого життя.
Перспективою подальших дослідницьких розвідок у вивченні освітніх ідей естонського ученого Юло Вооглайда є аналіз принципів і його моделі громадянського виховання та шляхів її впровадження в освіту.
Список використаних джерел
1. Робінсон К., Лу А. Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту: [пер. з англ. Ганна Лелів]. Львів : Літопис, 2016. 258 с.
2. Вооглайд Юло Мислити як громадянин. Посібник для тих, хто хоче мислити самостійно / пер. з рос. О. Сауляк. Таллінн: Ulo Vooglaiu Kirjastus OU, 2020 448 c.
3. “Функція розвитку суб'єкта походить від творчості”: естонський вчений Юло Вооглайд про принципи організації навчального процесу в школі. Електронний ресурс. Спосіб доступу: https://www.creativeschool.com.ua
4. Фрейре П. Педагогіка свободи: Етика, демократія і громадянська мужність / пер. з анг. О. Демянчука. Київ. Видавничий дім «КМ Академія», 2004. 120 с.
5. Фрейре П. Педагогіка пригноблених / пер. з анг. О. Демянчука. Київ. Юніверс, 2003. 166 с.
6. Hanaba S. Voitiuk O. Heuristic potential of transformative learning ideas. Pedagogika. V 94. Number 1, Sofia, АЗ-БУКИ, 2022. P. 34-48.
7. Пролеєв С. Репресивність освіти: вимушена необхідність чи владні зазіхання соціуму? Філософія освіти. 2007. № 1(6). С. 17-27.
8. Ганаба С. Самоорганізація як компетентність: поворот до особистіс- но-орієнтованої освіти. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького. Серія: Педагогічні науки. Т. 24. № 1. 2021. С. 30-42.
References
1. Robinson K., Lu A. (2016). Shkola maibutnoho. Revoliutsiia u vashii shkoli, shcho nazavzhdy zminyt osvitu: /per. z anhl. Hanna Leliv. [School of the future. A revolution in your school that will change education forever]. Lviv: Litopys. 258 p. [in Ukrainian]
2. Voohlaid Yulo. (2020). Myslyty yak hromadianyn. Posibnyk dlia tykh, khto khoche myslyty samostiino / per. z ros. O. Sauliak. [Think like a citizen. A guide for those who want to think independently / trans. from Russian O. Saulyak]. Tallinn: Ulo Vooglaiu Kirjastus OU. 448 p. [in Ukrainian]
3. “Funktsiia rozvytku subiekta pokhodyt vid tvorchosti”: estonskyi vchenyi Yulo Voohlaid pro pryntsypy orhanizatsii navchalnoho protsesu v shkoli. (2020). [«The function of subject development comes from creativity»: Estonian scientist Julo Vooglide on the principles of organizing the educational process at school]. Elektronnyi resurs. Sposib dostupu: https://www.creativeschool.com.ua/blog/ funktsiya-rozvytku-sub-yekta-pohodyt-vid-tvorchosti-estonskyj-vchenyj- yulo-vooglajd-pro-pryntsypy-organizatsiyi-navchalnyh-protsesiv-u-shkoli/ [in Ukrainian]
4. Freire P. (2004). Pedahohika svobody: Etyka, demokratiia i hromadianska muzhnist /per. z anh. O. Demianchuka. [Pedagogy of freedom: Ethics, democracy and civil courage / trans. from Eng. O. Demyanchuk]. Kyiv. Vydavnychyi dim «KM Akademiia». 120 p. [in Ukrainian]
5. Freire P. (2003). Pedahohika pryhnoblenykh / per. z anh. O. Demianchuka. [Pedagogy of the oppressed / trans. from Eng. O. Demyanchuk]. Kyiv. Yunivers. 166 р. [in Ukrainian]
6. Hanaba S. Voitiuk O. (2022). Heuristic potential of transformative learning ideas. Pedagogika. [Heuristic potential of transformative learning ideas]. V. 94. Number 1, Sofia, AZ-BUKY. Pp. 34-48. [in English]
7. Proleiev S. (2007). Represyvnist osvity: vymushena neobkhidnist chy vladni zazikhannia sotsiumu? [Repressiveness of education: forced necessity or powerful encroachments of society?]. Filosofiia osvity. [Philosophy of education]. № 1(6). Рр. 17-27. [in Ukrainian]
8. Hanaba S. (2021). Samoorhanizatsiia yak kompetentnist: povorot do osobystisno-oriientovanoi osvity. [Self-organization as competence: a turn to person- oriented education]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy imeni B. Khmelnytskoho. Seriia. Pedahohichni nauky. [Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Service of Ukraine named after B. Khmelnytskyi. Series. Pedagogical sciences]. T. 24. № 1. 2021. Рр. 30-42. [in Ukrainian]
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роль математики у розвитку логічного та алгоритмічного мислення, зміст завдання математичної освіти. Особливості мислення молодших школярів. Характеристика логічного та алгоритмічного мислення, методи їх розвитку. Ігри та вправи, що розвивають мислення.
курсовая работа [38,9 K], добавлен 10.06.2011Історичний огляд розвитку дошкільної освіти в Україні. Розвиток дошкільної освіти у ХІХ столітті та після 1917 року. Реалії та перспективи розвитку дошкільної освіти в Україні. Географічні особливості розвитку дошкільної освіти на Кіровоградщині.
курсовая работа [4,3 M], добавлен 24.12.2013Гуманізація як пріоритетний напрям сучасної освіти, головна умова реалізації творчого потенціалу, формування його педагогічного мислення, професійної компетентності, гуманітарної культури. Проблема вдосконалення освіти у її гуманістичному аспекті.
реферат [23,1 K], добавлен 15.10.2012Вивчення першочергових завдань освітньої політики держави. Дослідження механізму сталого розвитку системи освіти. Аналіз особливостей розвитку освіти з урахуванням сучасних вимог. Аналіз парадигмальних аспектів модернізації системи освіти в Україні.
статья [22,6 K], добавлен 22.02.2018Експертна оцінка освіти Італії на рівнях дошкільної, шкільної і вищої системи освіти. Напрями вдосконалення і розвитку системи освіти Італії: негативні і позитивні тенденції. Вплив і значення розвитку італійської освіти для освіти України.
реферат [14,3 K], добавлен 10.02.2011Порівняльний аналіз систем розвитку педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу. Використання методологічних засад акмеології для побудови системи професійної підготовки майбутніх педагогів. Теоретична, практична підготовка студентів - педагогів.
автореферат [333,5 K], добавлен 27.04.2009Реформування сучасної вищої бібліотечно-інформаційної освіти. Опрацювання теоретичних засад документологічної складової підготовки бібліотечно-інформаційних кадрів України за умов інформатизації та ступеневої освіти. Процеси "життєвого циклу" документа.
автореферат [41,9 K], добавлен 12.04.2009Особливості вищої філософської освіти у Греції. Виділяються типи вищих навчальних закладів та дається їм основні характеристики. Рівень централізації управління освітою в Греції. рекомендації і побажання щодо модернізації філософської освіти на Україні.
статья [19,1 K], добавлен 31.08.2017Особливості української культурологічної освіти: заняття з історії культури та мистецтв, музейної справи, естетики, художньої культури; відвідування музеїв та виставок. Дослідження основних можливостей професійного розвитку студента-культуролога.
краткое изложение [15,0 K], добавлен 02.12.2012Теоретичні засади розвитку мислення учнів у навчальній діяльності. Поняття продуктивного і репродуктивного мислення. Особливості формування алгоритмічних і евристичних прийомів розумової діяльності. Диференційований підхід оцінювання знань і вмінь учнів.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 07.10.2012Підвищення вимог до рівня освітньої та фахової підготовки людини у зв'язку з науково-технічною та інформаційною революцією. Тенденції розвитку зарубіжної вищої освіти, історичні витоки ступеневої освіти. Особливості національних систем вищої освіти.
курсовая работа [35,5 K], добавлен 25.10.2011Особливості перспективної системи освіти. Ідея випереджальної освіти у стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації, принципи її практичної реалізації, порівняння з існуючою системою. Відмінність інформатизації від інших промислових революцій.
реферат [18,3 K], добавлен 03.06.2010Історія розвитку системи освіти, вплив організації англійської системи освіти на економічний розвиток країни. Реформи освіти другої половини ХХ століття, запровадження новий принципів фінансування. Значення трудової підготовки учнів у системі освіти.
реферат [24,1 K], добавлен 17.10.2010Характеристика мислення, методи історичного пізнання. Дидактичні передумови навчання історії і розвитку мислення. Способи засвоєння змісту історичної освіти. Місце інформаційно-комунікативних технологій у процесі розвитку історичного мислення учнів.
дипломная работа [63,5 K], добавлен 28.03.2012Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти. Особливості самоактуалізації педагога, підходи до визначення мотивації. Емпіричне дослідження соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.
курсовая работа [83,3 K], добавлен 22.01.2013Дослідження теоретичних питань формування деонтологічної компетентності з врахуванням історичного досвіду розвитку медсестринства, етики сестринської справи та світогляду медичних сестер. Аналіз розвитку медсестринської освіти в Україні та закордоном.
статья [22,6 K], добавлен 06.09.2017Теоретичні основи розвитку мислення молодших школярів. Сутність, форми мислення, вікові особливості. Стан розвитку мислення та набуття знань в практиці початкової школи. Створення умов для розвитку пізнавальних можливостей і здібностей кожної дитини.
дипломная работа [385,3 K], добавлен 12.11.2009Розвиток вітчизняної освіти за нормативами європейських домовленостей. Придатність приватних закладів освіти в Україні для інноваційного розвитку. Конкурентний вихід української освіти на світовий ринок інтелектуальних послуг. Псевдо-інноваційної моделі.
статья [24,4 K], добавлен 02.02.2013Специфіка освіти як соціального інституту. Болонський процес та реформування вищої освіти в Україні: ризики та перспективи. Якість освіти як мета реформування в контексті демократизації освітнього простору. Розширення масштабів підготовки спеціалістів.
дипломная работа [814,9 K], добавлен 23.10.2011Основні напрями діяльності почесних попечителів навчальних округів, гімназій, реальних училищ щодо розвитку географічної освіти. Роль та значення родини Терещенків у розвитку географічної освіти. Особливості прогресивних ідей у підросійській Україні.
статья [25,7 K], добавлен 11.09.2017
