Побудова індивідуальної освітньої траєкторії майбутніх педагогів шляхом цифровізації освіти та дистанційного навчання на засадах педагогічного дизайну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Побудова індивідуальної освітньої траєкторії майбутніх педагогів шляхом цифровізації освіти та дистанційного навчання на засадах педагогічного дизайну

Литвин Ольга Василівна,

асистент кафедри педагогіки, методики та менеджменту освіти Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків, Україна

Литвин О.В. Побудова індивідуальної освітньої траєкторії майбутніх педагогів шляхом цифровізації освіти та дистанційного навчання на засадах педагогічного дизайну

У статті розглядаються питання впливу глобальної цифровізації та цифрових технологій на формування індивідуальної освітньої траєкторії майбутніх педагогів в умовах дистанційної освіти, організованої на принципах та правилах педагогічного дизайну. Визначено тенденції розвитку та переосмислення освітнього процесу, у тому числі за допомогою впровадження у процес навчання педагогічного дизайну. Розглядаються питання переосмислення освітнього процесу у цифровому середовищі, його особливостей та можливих складнощів. Обговорено мету використання сучасних цифрових технологій в освіті. Розглянуто перспективи використання впливу цифровізації на становлення та формування професійно важливих компетентностей майбутніх освітян. Визначено, що цифрові технології у педагогічній діяльності сприяють розвитку інновацій та генеруванню нових ідей, що впливають як на педагога, так і на здобувачів освіти так і на освітній процес загалом. Педагогічний дизайн визначено як спільний процес розробки дистанційного курсу з використанням конкретних цілей навчання та педагогічних теорій для визначення стратегій навчання, видів діяльності та оцінок для досягнення бажаних освітніх результатів. Виявлено, що педагогічний дизайн використовує принципи проєктування для сприяння залученню здобувачів освіти та включає розробку структур, цифрових об'єктів навчання та мультимедійних ресурсів для покращення якості викладання та навчання. Було виявлено базові принципи педагогічного дизайну, що включають цифрову архітектуру електронного курсу, яка впорядковує освітню інформацію, принцип і спосіб взаємодії з електронним курсом, що характеризуються простотою та зручністю використання, що сприяють ефективному навчанню.

Ключові слова: педагогічний дизайн, інформаційно-комунікаційні технології, цифрова компетентність, дистанційне освіта, індивідуальна освітня траєкторія.

Lytvyn О. Building an individual educational trajectory of future teachers through digitization of education and distance learning based on pedagogical design

Останні роки в сучасному світі активно відбувається перехід на цифрову економіку, що дуже помітно відбивається на освітній сфері, яка модернізується шляхом активного впровадження в освітній процес сучасних інформаційних технологій. Головна роль трансформації сучасної освіти у переведенні її у цифровий формат відводиться педагогічним працівникам, які мають відповідати дедалі більшим вимогам, що висуваються до них із боку всіх зацікавлених у результатах освіти сторін. Одними з основних компетенцій, якими має володіти сучасний педагог, стають цифрові компетенції, під якими ми розуміємо потенційні можливості педагога ефективно працювати в цифровому освітньому середовищі завдяки його знанням, умінням, володінням та практичному досвіду у галузі раціонального використання сучасних цифрових технологій та інструментів.

Сьогодні ми живемо в епоху глобальної цифровізації суспільства. Щодня людина взаємодіє з великою кількістю цифрових пристроїв, починаючи від простих побутових приладів, закінчуючи системами розумного будинку, електронними помічниками та пристроями зі штучним інтелектом. Стрімкий розвиток технологій та цифровізація захоплює все більший спектр сфер діяльності людини, у тому числі освітні та творчі напрямки. Говорячи про цифровізацію та цифрові технології, важливо розуміти, що ховається під цими поняттями.

Цифровізацією можна вважати впровадження, поширення та використання цифрових технологій у сферах життя людини (T. Anderson, F. Elloumi, 2001). Цифровізація переосмислює на глобальному рівні підходи до ведення освітнього процесу, творчої та проєктної діяльності.

Цифрові технології слід розуміти як один з інструментів у педагогічній діяльності в сучасному освітньому просторі, а також напрямок для створення нематеріальних віртуальних продуктів.

Цифровізація сприяє впровадженню в освітній процес вебінарів, відеоконференцій, вона змінила форму організації та вид, а також доступність освітніх навчальних матеріалів. Останні кілька років спостерігається стрімкий розвиток інтерактивних освітніх платформ як самостійних, і з урахуванням освітніх організацій.

Цифровізація освітнього середовища, стрімко розвиваючись, змушує у глобальному розумінні переглядати та регулювати педагогічні процеси. За рахунок доступності дистанційних освітніх програм охоплюється велика аудиторія, проте це може спричинити перехід на індивідуальні способи підготовки здобувачів освіти та постійне самовдосконалення самих педагогів. Як і в будь-якій системі, що розвивається, у цифровізації є ряд недоліків і переваг. З одного боку, розвиток цифровізації дає суб'єктам освітнього процесу необмежене поле для творчості та роботи. З іншого, з'являється низка проблем та складнощів. Наприклад, зміни форми організації роботи з аудиторією, включаючи особливості та відмінності фізичних об'єктів та їх цифрових копій, академічна доброчесність та інше (Бублик, 2004).

Під цифровою компетентністю педагога освітньої організації ми розуміємо інтегративну професійну якість педагога, що є процесуальною готовністю ефективно застосовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології в процесі навчання здобувачів освіти, позаурочної роботи, ведення робочої документації, підвищення рівня цифрової грамотності на основі оволодіння цифровими компетенціями як системою знань, умінь та володінь, що дозволяють забезпечити високу якість професійної освіти (Потюк, 2020).

Суттєва роль у процесі формування цифрових компетенцій здобувачів освіти та забезпечення необхідного для цього цифрового освітнього середовища у закладах вищої освіти відводиться викладачеві, у змісті праці якого відбуваються серйозні зміни. Сучасні викладачі повинні вміти працювати в електронному інформаційно-освітньому середовищі, застосовувати різні інформаційно-комунікаційні засоби, використовувати ресурси мережі Інтернет для організації роботи здобувачів освіти на заняттях та за їх межами.

Перехід навесні 2020 р. через пандемію COVID-19 та у зв'язку із введенням на території України військового положення взимку 2022 року освіти повністю у дистанційний формат призвів до зростання цифрової складової у професійних обов'язках викладачів. У результаті суттєво змінився процес взаємодії викладачів та здобувачів освіти, коли перший перестав бути «транслятором знань», а став більшою мірою тьютором, що супроводжує індивідуальне навчання. У зв'язку з цим виникло питання про рівень розвитку цифрових компетенцій та готовність викладачів закладів освіти до даної трансформації - тобто настав етап повної циф- ровізації освіти. цифровізація освіти дистанційне навчання

Цифровізація вищої освіти - це трансформаційний процес, який значно впливає на всю діяльність закладів вищої освіти (T. Anderson, F. Elloumi, 2001). Вона пронизує всі процеси освітньої установи, формати та цілі викладання та навчання, а також наукових досліджень. Цифрова трансформація включає створення нових інфраструктур, а також ширше використання цифрових медіатехнологій у навчанні та наукових дослідженнях, адмініструванні та комунікації. Вона формує готовність здобувачів освіти та викладачів набувати нових цифрових навичок роботи, необхідних для виконання функцій у межах своєї майбутньої професійної діяльності. Професійні та освітні стандарти вказують на те, що заклади вищої освіти мають готувати здобувачів освіти до зовсім іншого професійного майбутнього. Крім того, вони наголошують на важливості забезпечення більш чіткого розуміння того, як цифрові технології можуть збагатити досвід здобувачів освіти, отриманий у процесі навчання у системі вищої освіти.

Цифровізація - це не лише новий виклик, а й потужний інструмент для вирішення ключових проблем у вищій освіті у ХХІ столітті. Цифрові технології широко поширені в нашому професійному та особистому житті. Крім того, характер вищої освіти та роль закладів вищої освіти у соціально-економічній сфері змінюються і продовжуватимуть змінюватись у найближчі десятиліття. Тільки ті заклади вищої освіти, які повною мірою використовують нові цифрові можливості, будуть отримувати та використовувати конкурентні переваги у своїй практичній діяльності. Цифровізація трансформувала навчальні та викладацькі простори та традиційні способи навчання та викладання у заняття на віртуальних електронних платформах.

Професійні обов'язки викладачів в умовах поширення цифрових технологій виражаються не тільки в готовності їх застосування в освітньому процесі, а й у прояві таких компетенцій, як готовність до співпраці у професійній галузі, уміння спілкуватися та прагнення постійного розвитку в цифровому середовищі. У зв'язку з цим викладачі, які не зможуть освоїти необхідні для цього цифрові технології, по суті, не володітимуть компетенціями, необхідними для роботи в умовах Індустрії 4.0.

Оцінка здобувачів освіти передбачає використання цифрових засобів для реалізації існуючих методів оцінювання та надання зворотного зв'язку та аналізу їхньої активності у цифровому середовищі.

Розширення прав, можливостей та самостійності здобувачів освіти в освітньому процесі має на меті використання викладачами цифрових технологій для побудови індивідуальної траєкторії навчання здобувачів освіти, а також усунення диференціації в доступі до відповідних технічних пристроїв.

Дослідники у сфері реалізації педагогічних технологій за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій виділяють три основні дидактичні принципи навчання:

1) принцип адаптивності;

2) інтерактивність;

3) особливості.

Принцип адаптивності передбачає диференціацію навчального матеріалу за змістом, обсягом та складністю. Принцип інтерактивності відображає активну взаємодію з навчальним середовищем у процесі навчання, як наслідок - гнучкість та варіативність траєкторії навчання.

Принцип індивідуальності відповідає за створення умов для самостійної роботи здобува- чів освіти за рахунок організації доступу до індивідуальних різнопланових завдань та засобів перевірки та оцінювання результатів. У комплексі ці принципи дають змогу реалізувати можливість вибору індивідуальної освітньої траєкторії формування та розвитку цифрових компе- тенцій. Саме використання інформаційно-комунікаційних технологій дозволить організувати на практиці вибір індивідуальної освітньої траєкторії всередині дисципліни, при цьому не виходячи за рамки традиційної дистанційної освіти, але ефективно доповнюючи її сучасними методиками та технологіями, що базуються на використанні цифрових технологій. До таких методик і технологій можна віднести технологію змішаного навчання, адаптивне навчання, технологію «Перевернутий клас» (Антонова, Фамільська, 2019).

Сьогодні в освіті висувають нові вимоги до підготовленості викладача у галузі цифрових технологій. Цифрова компетентність педагога передбачає, що він бере активну участь у формуванні інформаційного освітнього середовища закладу освіти, застосовує сучасні інформаційно- цифрові технології для забезпечення якості навчання, використовує комп'ютер як засіб обробки та управління інформацією, а мережу Інтернет - для пошуку та розміщення інформації.

Значення цифрової грамотності з роками змінилося, був час, коли кандидатам на певну роботу рекомендувалося вказувати в резюме «Добре володію Microsoft Word», тепер такі навички вважаються стандартними. Цей зсув у бік технологічно підкованої робочої сили впроваджується і в освіті. Маємо сенс припустити, що чим грамотніші у цифровому шляху викладачі, тим більше вони будуть використовувати ці навички у викладанні наукових знань здобувачам освіти, що, у свою чергу, сприятиме розвитку цифрової грамотності у здобувачів освіти.

Простий «гуглінг» відповіді не дає здобувачам освіти справжнього, глибокого навчання. І хоча більшість здобувачів освіти розуміють, як використовувати пошукову систему, викладачі повинні надати додаткові вміння, щоб вивести відповіді на наступний рівень. Однозначно, здо- бувачі освіти можуть знайти правильну відповідь на питання з різного роду проблем, але яка від цього користь, якщо вони тільки запам'ятають логіку пошуку, щоб отримати відповідь? Викладач повинен навчити логіці пошуку та контекстуалізації відповіді. Слід підштовхнути здобувачів освіти до нових рівнів творчості. Як тільки здобувачі освіти отримають більш глибоке розуміння знайдених ними відповідей, вони почнуть прагнути творчого застосування цих знань. Це може бути будь-що - від спонукання здобувачів освіти ставити пов'язані з цим питання до використання інших цифрових платформ для створення чогось нового.

Знову ж таки, цифрова грамотність не означає знання того, як використовувати кожне програмне забезпечення, з яким зіткнуться здобувачі освіти. Викладачі повинні заохочувати здо- бувачів освіти до пошуку та вивчення програмного забезпечення, яке їм необхідно знати, щоб робити те, що потрібно, на часі і просто надасть задоволення від процесу.

Друга причина полягає у навчанні здобувачів освіти цифровій грамотності. Бути хорошим цифровим громадянином означає розуміти та застосовувати належне та відповідальне використання Інтернету та технологій. Викладачі, які мають компетенцію в цифровому відношенні, також розуміють, що йдеться не так про саму технологію, як про індивідуальний досвід, який технологія може надати кожному здобувачеві освіти. Це те, що стимулює диференціацію і може зробити її потужною та цілеспрямованою для індивідуальних потреб здобувачів освіти. Кілька років тому педагог займав авторитетну позицію на занятті, він був єдиним носієм знань, спілкування здобувачів освіти та викладача було одностороннім. Здобувачам освіти, які запам'ятовували інформацію та демонстрували розуміння концепцій, що викладаються, виставлялися оцінки. Сьогодні викладачі навчаються разом зі своїми здобувачами освіти за допомогою спільного навчання, обміну та співробітництва. Вони одночасно є виробниками та споживачами інформації. У цьому контексті одне конкретне традиційне заняття (дистанційне заняття з використанням традиційних методів навчання) більше не є вмістом знань, а скоріше обмеженням. На сьогоднішній день здобувачі освіти співпрацюють з людьми по всьому світу, тому важливо, щоб у міру зміни системи викладання вони навчалися бути продуктивними, зберігати та захищати інформацію, ефективно комунікувати та надавати позитивний вплив за допомогою своїх знань на змінний цифровий простір.

Сучасний педагог повинен знати освітні можливості основних видів телекомунікацій, володіти інформацією про основні українські та світові освітні сайти (зміст ресурсів та їх якість, дидактичні можливості), знати найбільш популярні типи програм, вміти класифікувати програми за функціональною ознакою, надавати характеристики окремим типам навчальних програм, володіти методикою дистанційного навчання. Таким чином, викладач повинен бути добре обізнаний з різними видами інформаційно-комунікаційних технологій і вміти практично застосовувати більшість з них, вміти організовувати навчально-пізнавальну діяльність.

Сучасний період розвитку освіти характеризується феноменом інформатизації, що забезпечує сферу освіти методологією, технологією, практикою створення та оптимального використання науково-педагогічних, навчально-методичних, програмно-технологічних розробок, орієнтованих на реалізацію можливостей інформаційних та цифрових технологій, що засто-совуються в комфортних та здоров'язберігаючих умовах. У цьому контексті цілком зрозуміло, що на формування компетенцій, орієнтованих на використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності, націлені Державні освітні стандарти вищої професійної освіти підготовки бакалаврів з різних напрямків.

Говорячи про індивідуальну траєкторію, ми говоримо не про результат освітньої діяльності, а про сам освітній процес.

На першому етапі відбувається створення в закладі освіти інформаційного освітнього середовища (ІОС), одним із компонентів якого є платформа для розміщення освітніх ресурсів. Як один з ефективних технічних рішень можна запропонувати використання LMS Moodle. Середовище Moodle спеціально розроблене для створення онлайн-курсів. В основу проєкту покладено теорію соціального конструктивізму та її використання для навчання. Система управ-ління інтернет-навчанням Moodle може бути використана для створення освітніх ресурсів та організації навчальної діяльності у межах змішаного навчання. LMS Moodle має найширший набір можливостей для повноцінної реалізації процесу навчання в електронному середовищі, серед яких - різні опції формування та представлення навчального матеріалу, перевірки знань та контроль успішності (Masie, 2022).

На другому етапі здійснюється діагностика рівня розвитку здібностей здобувачів освіти та їх індивідуальних інтересів, особливостей, професійних задатків та схильностей, швидкість обробки інформації та вирішення навчальних завдань. Чим більше факторів буде враховано, тим складніше буде система формування навчального контенту, і тим точніше зміст навчального курсу відповідатиме індивідуальним потребам здобувача освіти. На даному етапі доцільно поєднувати в мікрогрупи здобувачів освіти із досить однорідними освітніми потребами.

При формуванні індивідуального вмісту курсу можна враховувати переваги за формою подачі нового навчального матеріалу (відео-, аудіо-, текстові фрагменти та ін.), швидкість виконання завдань та їх кількість, складність та переважний тип завдань. Можна також варіювати обсяг навчального матеріалу, за необхідності розширювати його зміст або зводити до достатнього для базового рівня мінімуму. Використання спеціалізованих систем управління контентом дозволяє сформувати для кожної мікрогрупи свій курс зі своїм унікальним змістом, з особливою формою подання матеріалу.

Підготовка такого курсу, безумовно, вимагає від педагога досить високого рівня сформо- ваності цифрової компетентності. Крім того, тимчасові витрати на підготовку такого курсу досить великі. Безсумнівно, мультимедійні та інформаційні технології є потужним інструментарієм для підвищення ефективності занять, проте без грамотного методичного підкріплення їх використання може не тільки не мати відповідних результатів у засвоєнні матеріалу здо- бувачами освіти, а й ускладнити весь освітній процес. Використання найсучасніших мультимедійних ресурсів з широкими можливостями графіки, анімації та відео, різних платформ для онлайн-тестування, опитувальників, соціальних мереж та будь-яких інших онлайн сервісів, а також будь-якого програмного забезпечення не дає гарантії в досягненні поставленої мети у навчанні. Більш важливо те, що сам зміст матеріалу має бути якісним та грамотно продуманим, а його подача чітко вибудувана та підпорядкована рішенню конкретного освітнього завдання і відповідати правилам та принципам педагогічного дизайну.

Педагогічний дизайн - поняття, яке являє собою інтегративну наукову галузь, яка забезпечує розробку, реалізацію та моніторинг інформаційно-цифрового освітнього простору, який буде сприяти формуванню у суб'єктів освітнього середовища високого рівня цифрової компетентності, інформаційно-комунікаційної зрілості в різних сферах професійної діяльності. Педагогічний дизайн в контексті побудови успішної індивідуальної освітньої траєкторії здобу- вачами освіти направлений на емпіричне обґрунтування теоретичних положень щодо обрання визначеної стратегії, форм, засобів та методів в освітньому процесі. Обрання який визначають успішність побудови індивідуальної траєкторії та ефективність процесу навчання.

Для успішної організації індивідуальної освітньої траєкторії при вивченні конкретного навчального предмета цифрової компетентність педагога повинна бути сформована на рівні вище середнього. Педагог готовий до вирішення цього завдання, якщо він:

1) володіє методиками комп'ютерного тестування, вміє використовувати програмне забезпечення для розробки тестів із власним змістом;

2) має уявлення про адміністрування систем управління навчальним контентом;

3) володіє технологіями конструювання онлайн-курсів, знайомий із технологією змішаного навчання.

Реалізація індивідуальної освітньої траєкторії здійснюється поетапно (рис. 1).

Рис. 1. Етапи побудови індивідуальних траєкторій навчання

Зазначимо, що для забезпечення формування у майбутніх педагогів індивідуальної освітньої траєкторії до цифровізації освітнього процесу з урахуванням принципів педагогічного дизайну необхідно приділяти велику увагу їх здатності проявляти передові судження та бачити проблеми з нової точки зору. Кожна людина повинна мати знання в галузі науки, освіти і техніки. За повної відсутності або відсутності одного з цих компетентнісних областей людині буде не так просто жити здоровим, збалансованим та повноцінним життям. Необхідно навчати здобувачів освіти розуміти спільноту, в якій вони живуть, спілкуються з навколишнім світом, бути готовими відповідати викликам сучасного розвиненого світу.

Педагогічний дизайн - відносно новий термін у концептуальній картині викладання та підтримки освіти та навчання. Педагогічний дизайн - це процес розробки найбільш ефективної, раціональної та комфортної освітньої системи готової до реалізації ефективного впровадження цифровізації у всі галузі діяльності майбутніх педагогів.

Список використаної літератури