Психолого-педагогічні напрями формування ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення у процесі спортивно-масової роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України

імені Богдана Хмельницького

Кафедра фізичної підготовки та особистої безпеки

Психолого-педагогічні напрями формування ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення у процесі спортивно-масової роботи

Роман Ковальчук, кандидат психологічних наук, доцент

Ярослав Шевченко, курсант

Євгеній Радченко, курсант

Незважаючи на значну автоматизацію та механізацію бойових дій, їх ефективність, як і раніше, тісно пов'язана з рівнем фізичної підготовленості та функціональними можливостями особового складу. Тому фізична підготовка у збройних силах залишається одним із шляхів підвищення не лише бойових якостей окремих військовослужбовців, а й боєздатності Збройних Сил України загалом. З огляду на низький рівень фізичної підготовленості осіб, які вступають до вищих навчальних закладів, та відсутність у них досвіду занять фізичною культурою і спортом фізичне виховання набуває великого значення.

За відсутності досвіду занять фізичною культурою і спортом, важливість фізичного виховання як процесу зростає ще більше. Слід зазначити, що здійснення процесу фізичного виховання курсантів на основі застарілих поглядів і підходів не дозволяє повною мірою використовувати їх виховний і психологічний потенціал для формування професіоналізму майбутніх офіцерів та розвитку індивідуальної бойової працездатності. Тому існує нагальна потреба у пошуку шляхів підвищення ефективності фізичної підготовки із застосуванням сучасних поглядів і підходів.

На основі аналізу наукової літератури та результатів власних досліджень у статті висвітлено передумови формування ціннісного ставлення до фізичного розвитку в курсантів військових навчальних закладів. Установлено, що найкраще цим умовам відповідає спортивно-масова робота. Запропоновано шляхи реорганізації спортивно-масових занять у вищих навчальних закладах з метою підвищення їх ефективності у формуванні ціннісного ставлення до фізичного розвитку майбутніх офіцерів.

Фізична підготовка військових осіб відіграє ключову роль у забезпеченні їх бойової ефективності. Навіть з урахуванням автоматизації та механізації бойових дій успішний результат залежить від фізичних здібностей та підготовленості військовослужбовців. Це особливо важливо в контексті Збройних Сил України, де високий рівень фізичної підготовки сприяє не лише індивідуальним бойовим якостям солдата, але й загальній боєздатності військ. Останні роки було помічено низький рівень фізичної підготовки вступників до вищих навчальних закладів в Україні. Такий низький рівень фізичної підготовки впливає на загальну боєздатність військових підрозділів та може створювати проблеми під час виконання бойових завдань.

Отже, розвиток фізичної підготовки у вищих навчальних закладах стає дуже важливим завданням, вирішення якого дозволить не лише підвищити рівень фізичної підготовки курсантів, але й сформувати ціннісне ставлення до фізичного розвитку та здорового способу життя.

Ключові слова: фізичне виховання; курсанти, цінності; фізична культура; спорт.

Kovalchuk R., Shevchenko Y., Radchenko Y.

Psychological and pedagogical directions of formation of cadets' value attitude to physical improvement in the process of sports and mass work

Despite the significant automation and mechanization of combat operations, their effectiveness is still closely linked to the level of physical fitness and functional capabilities of personnel. Therefore, physical training in the armed forces remains one of the ways to improve not only the combat capabilities of individual servicemen, but also the combat capability of the Armed Forces of Ukraine as a whole. Given the low level of physical fitness of people entering higher education institutions and their lack of experience in physical education and sports, physical education is of great importance.

Given the lack of experience in physical education and sports, the importance of physical education as a process is growing even more. However, it should be noted that the process of physical education of cadets based on outdated views and approaches does not allow for the full use of their educational and psychological potential to form the professionalism of future officers and develop individual combat capability. Therefore, there is an urgent need to find ways to improve the effectiveness of physical training based on modern views and approaches.

Based on the analysis of scientific literature and the results of our own research, the article highlights the prerequisites for the formation of a value-based attitude to physical development in cadets of military educational institutions. It is established that sports and mass work best meets these conditions. The ways of reorganization of sports and mass activities in higher education institutions in order to increase their effectiveness in forming a value attitude to the physical development of future officers are proposed.

Physical training of military personnel plays a key role in ensuring their combat effectiveness. Even with the automation and mechanization of combat operations, a successful outcome depends on the physical abilities and fitness of the military personnel. This is especially important in the context of the Armed Forces of Ukraine, where a high level of physical fitness contributes not only to the individual combat capabilities of the soldier, but also to the overall combat effectiveness of the troops. In recent years, a low level of physical fitness of cadets entering higher education institutions in Ukraine has been observed. This may be due to the lack of experience in physical education and sports among many young people entering military educational institutions. Such a low level of physical fitness affects the overall combat capability of military units and can create problems during combat missions.

Thus, the development of physical training in higher education institutions is becoming a very important task. This will not only improve the level of physical fitness of cadets, but also form a value-based attitude to physical development and a healthy lifestyle.

Keywords: physical education; cadets; values, physical culture; sport.

Вступ

Постановка проблеми. У сфері загальної освіти вищих навчальних закладів фізичне виховання є навчальною дисципліною та невід'ємною частиною цілісного розвитку людини. Цей процес здійснюється в рамках однойменної навчальної дисципліни. Однак, якщо в цивільних навчальних закладах ця назва не є новою, то в теорію і практику військових навчальних закладів назву “фізичне виховання, спеціальна фізична підготовка і спорт” було введено лише в 2006 році.

Важливо зазначити, що через назву дисципліни фізичне виховання у військових навчальних закладах досі ототожнюється з фізичною культурою, що, на нашу думку, є не зовсім коректним. Очевидно, основною причиною цього є наукові дослідження на цю тему. В інструктивному документі міститься таке твердження: “Фізичне виховання у вищих навчальних закладах Збройних Сил України виконує свою повноцінну функцію в процесі фізичного виховання” [1].

Водночас метою фізичного виховання курсантів вищих військових навчальних закладів є “забезпечення всебічної підготовки випускників до управління фізичним розвитком військовослужбовців на основі формування особистої фізичної культури та фізичної готовності індивідів до виконання службово-бойових завдань з урахуванням 'їх службових обов'язків”. Основним підґрунтям для досягнення цього є “активне формування мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів військових навчальних закладів до своєї фізичної культури, здорового способу життя та спрямування на фізичний саморозвиток і потребу в регулярних заняттях фізичними вправами і спортом”.

Цим визнається первинність цінностей, спрямувань і потреб, але в іншому змісті дисципліни цей аспект не відображений. Точніше, розуміється, що вищезгадане “очікуване формування” досягається шляхом набуття курсантами теоретичних знань, організаційно-методичних навичок, розвитку фізичних і спеціальних якостей та формування рухових навичок, які застосовуються в армії, що є сутністю різних видів підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В. В. Ягупов стверджує, що “психолого-педагогічні настанови, записані в організаційно-методичних матеріалах, які визначають організацію і зміст навчального процесу, не спонукають викладачів до управління мотивацією і ціннісним ставленням студентів до змістовних аспектів навчальної діяльності (у нашому випадку - фізичної культури і спорту) [2], з чим ми і сперечаємось.

Щодо вищезазначеного ми погоджуємося з Т. Ю. Круцевич. Найбільш точним і повним визначенням, що відображає сутність категорії “фізична культура”, він вважає визначення, що міститься в колективному підручнику “Теорія і методика фізичного виховання”, зміст якого зводиться до того, що фізична культура - це процес і результат діяльності людини, спрямованої на зміну природи свого організму (фізичного тіла) [3].

Першочергове значення діяльності, спрямованої на перетворення тілесності у “вторинну” та “олюднену” природу, тобто того, що називають “фізичним вихованням” (ФВ) або “фізичною культурою і спортом” (ФКіС), підкреслюється у багатьох дослідженнях науковців. Соціальна система ФВ розглядається як спадкоємиця системи фізичного виховання, а Ю. М. Ніколаєв стверджує, що це діяльність, яка є сис- темоутворювальним фактором, що інтегрує такі організаційні форми фізичної культури, як фізичне виховання, спорт, фізична рекреація та фізична (фізкультурна) реабілітація [4].

Г. П. Грибан [5], Є. П. Козак [6], А. В. Мельников, В. В. Волошин, В. О. Шинкарук [7] вважають, що побудова діяльності з формування фізичної культури особистості ґрунтується на загальній побудові людської діяльності, а сутність освітнього процесу з фізичної культури особистості - це діяльність з передавання знань, умінь, навичок і ціннісних орієнтацій на основі спілкування та заочної форми. Таким чином, освіта, навчання і виховання тісно пов'язані між собою, взаємодіють і опосередковують одне одного, але мають об'єктивно різну природу, що є однією з іманентних суперечностей програми цієї дисципліни. Це протиріччя може бути вирішене шляхом розмежування цих понять.

Освіта сьогодні є найбільш зрозумілим, раціонально осмисленим і добре дослідженим процесом передавання знань. Водночас М. І. Не- щадим [8] уточнює кілька моментів, що характеризують цей процес:

1. Будь-яке знання є об'єктивним, оскільки воно є відображенням об'єктивних зв'язків і відносин буття та спрямоване на такі “інструменти” душі, як мислення і пам'ять.

2. Передавання знань, тобто процес освіти людини, ґрунтується на комунікації - передавання наукових знань певним суб'єктом (викладачем)

3. Передача знань є формою впливу суб'єкта на людей, які є об'єктом його інтелектуально-перетворювальної діяльності; водночас люди позбавлені свободи і вибору.

4. Їхнє завдання зводиться до отримання, розуміння і запам'ятовування переданих знань, якими, на думку суспільства, має оволодіти певна категорія людей (у нашому випадку - студенти).

Викладання - це метод передавання навичок, заснований на практичному спілкуванні людини з людиною. Практичне спілкування відрізняється від суто інформаційного. Система передавання навичок базується виключно на практичній поведінці викладача, повторенні цієї поведінки учнем і корекції поведінки учня вчителем.

В освіті - це процес передавання ціннісних орієнтирів. Вони мають передаватися людям так само, як і знання, а це неможливо. Адже цінності відображають значення об'єкта для суб'єкта, не є невідомими і засвоюються через досвід, а не через логічне розуміння чи запам'ятовування. Тому освіта передусім спрямована на створення системи цінностей, а не системи знань для того, кого навчають. Суть освіти полягає в залученні людини, яку виховують, до цінностей того, хто виховує, а не в інформуванні, аналізі чи нав'язуванні цінностей. Виховання - це трансформація цінностей суспільства в цінності особистості, яка може відбуватися тільки в процесі включення індивіда в ціннісну свідомість іншого індивіда, що відбувається свідомо чи несвідомо в особистішому спілкуванні [9].

Аналіз керівних документів з фізичного виховання молоді у військових та цивільних вищих навчальних закладах показує, що тривалий час гуманізація використовувалася як інструмент удосконалення навчального процесу, а не як самоціль. Однак останнім часом в обох системах прийнята ідея гуманізації освітнього процесу як закономірне явище, спрямоване на виправлення ситуації, що склалася з плином часу.

І. Д. Бех [10] та М. І. Нещадим [8] стверджують, що гуманізація передбачає організацію процесу навчання на основі суб'єкт-суб'єктного підходу й охоплює всі його структурні елементи (мету, зміст і методи).

Багато вчених у галузі фізичного виховання (Т. Ю. Круцевич [8], М. Ю. Віленський [11]) вважають, що систему має бути перебудовано відповідно до принципів гуманістичної педагогіки та психології. Найважливішими з цих принципів є такі:

орієнтація на особистість кожної людини як найвищу соціальну цінність;

перетворення студента з об'єкта соціально-виховного впливу викладача на суб'єкт активної творчої діяльності на основі розвитку внутрішньої мотивації до саморозвитку і самовизначення;

демократизація взаємовідносин між викладачем і студентом;

створення у людини мотивації до різнобічного і гармонійного розвитку тощо.

Безумовно, система військової освіти порушує ці гуманістичні принципи відповідно до своїх особливостей. Якщо взаємовідносини будуються на принципах підпорядкування і підкорення, а свобода особистості обмежується інтересами служби, то система військової освіти не має приймати демократизувальну форму взаємовідносин.

Отже, якщо розглядати педагогічний процес у вищих навчальних закладах як взаємозв'язок між освітою, навчанням і вихованням, то можна сказати, що формування цінностей і потреб відбувається в процесі виховання. З огляду на це навчальне заняття, яке є сутністю “фізичного виховання”, є об'єктивно передбачуваною формою передавання знань і навичок і меншою мірою є ціннісно-орієнтованою передачею через свою раціональність. Водночас ці процеси тісно взаємопов'язані та зумовлюють один одного.

Мета статті - визначити напрями вдосконалення організації спортивно-масової роботи щодо формування цінностей фізичного розвитку в студентів вищих навчальних закладів.

Результати дослідження

ціннісний студент фізичне вдосконалення

На нашу думку, найбільший потенціал для формування цінностей фізичного розвитку мають такі форми фізичного виховання, як спортивно-масова робота. Спортивна діяльність у вищих навчальних закладах має здебільшого рекреаційний характер і задовольняє потребу в активному відпочинку під час занять, переключенні між видами діяльності, отриманні задоволення від фізичних навантажень та спілкуванні з друзями. Це є об'єктивним визнанням того, що спорт має емоційний, змагальний та рекреаційний характер. Тут важливо підкреслити, що процес масового спорту надає більше можливостей для комунікації, яка характеризується взаємодією людей як суб'єктів. Учасники комунікації долучаються до цінностей інших суб'єктів, вільно та емоційно приймають їх, засвоюють і роблять власними цінностями, переконаннями та ставленням до життя, що повністю відповідає теорії цінностей М. С. Когана.

Інший аспект обґрунтування визначається специфікою середовища військового вишу. Характеристика спорту і колективної праці як обов'язкових, але в поєднанні з певною спонтанністю у виборі виду спорту для розвитку, створює умови для більш вільного спілкування, суворого примусу в години занять спортом і колективною працею і менш суворої організації викладання.

Саме “спонтанність вибору”, тобто “свобода вибору”, відіграє тут вирішальну роль у формуванні цінностей. Тому необхідно надати курсантам можливість вільно визначати і вибирати вид фізичного виховання, засоби, методи і форми його реалізації відповідно до їхньої особистої спрямованості, потреб і мотивації.

Що стосується спортивно-масової роботи у вищих навчальних закладах, то вибір виду спорту обмежується низкою чинників. До зовнішніх факторів, що впливають на стан та розвиток масового спорту у війську, належать кліматичні та географічні умови, традиції в різних регіонах країни, стан інфраструктури навчально-тренувальної матеріальної бази та наявність педагогічних (науково-педагогічних) кадрів. Це має безпосередній вплив на формування початкового рівня спортивних здібностей призовників і є частиною внутрішніх регулювальних факторів. До внутрішніх чинників можна віднести зміст військово-спортивного комплексу, класифікацію військових видів спорту, склад спортивних змагань та огляд спортивно-масових досліджень.

Слід зазначити, що спортивно-масова робота у вищих навчальних закладах має враховувати специфіку системи вищої освіти, яка є освітнім процесом і побудована на вимогах військово-професійної діяльності, що є метою системи. Це положення обумовлено тим, що масовий спорт, як і фізичне виховання та фізична культура загалом з її професійно-практичними аспектами, має прикладний характер [8], [11], що проявляється у стимулюванні ефективності іншого виду практичної діяльності, який є основним (у нашому випадку військово-професійним). Саме це відрізняє її від основної діяльності - професійного спорту.

Отже, визнання свободи суб'єктів у виборі виду спорту та 'їхніх інтересів пов'язане з урахуванням реальних умов функціонування системи масового спорту. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне запровадити в теорію і практику масового спорту у вищих військових навчальних закладах України рейтинг видів спорту і вправ на основі діалектичних категорій “загального”, “особливого” і “одиничного”, які враховують як військово-професійну діяльність, так і індивідуальні інтереси.

Категорія “загальне” використовується для розвитку фізичних якостей, зокрема витривалості як базової якості, та основних рухових навичок (прискореного пересування, подолання перешкод, рукопашного бою тощо), які є необхідними для всіх офіцерів, незалежно від виду чи роду збройних сил.

На нашу думку, до категорії “особисті” слід віднести види та вправи, які учасники вільно обирають особисто, відповідно до власних ціннісних орієнтацій та інтересів.

Особливе значення мають види спорту та фізичні вправи, які підпадають під категорію “спеціальних”, що відображають особливості конкретного вищого навчального закладу, його завдання та специфіку майбутньої військово-професійної діяльності офіцера. У цьому контексті важливим є питання вищих навчальних закладів, які готують фахівців, професійні досягнення яких безпосередньо не пов'язані зі ступенем 'їхньої фізичної підготовленості. Адже формування цінностей до цих видів спорту вимагає змістовного зв'язку з військово-професійною діяльністю, що є основоположною умовою для визнання цінностей.

Запропонована нами диференціація подібна до наявної [12]. Але на сьогодні, порівняно із загальною кількістю студентів, лише невелика кількість членів збірних команд військових вищих навчальних закладів, тобто військовослужбовців, мають право обирати вид спорту за зазначеними критеріями. Зміст підготовки у підрозділі включає “фізичні вправи за програмами фізичного виховання, військово-спортивну класифікацію та спортивно-тренувальні заняття на військово-спортивних комплексах”, але не акцентує на критеріях їхньої селективної підготовки. Тому запропонована нами диференціація за ознаками “загальна”, “спеціальна” і “одинична” та їх органічне поєднання дозволить оптимізувати процес раціонального використання арсеналу видів спорту і фізичних вправ.

Під змістом цього виду масового спорту розуміється його організація, розподілена в часі і просторі. Етапи спортивно-масової роботи в сучасній системі фізичного виховання вищих навчальних закладів переважно визначаються етапами оптимізації процесу фізичного виховання, а навчальні дисципліни в період спортивно-масової роботи виконують доповнювальну функцію. Водночас слід зазначити, що, незважаючи на наукову обґрунтованість цих етапів, під час розробки більшості з них рідко враховується власне ставлення студентів до пропонованих засобів і методів, що береться до уваги позначається на результатах їх впровадження. Тому методологія, використана в нашому дослідженні, полягає у визначенні етапів спортивно-масової роботи за ступенем організації фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Ми вважаємо, що формування ціннісного ставлення майбутніх офіцерів до фізичного виховання буде успішним саме на цьому етапі організації та проведення спортивно-масової роботи.

На першому етапі (1-2 курси навчальних закладів) пріоритетними є види спорту та вправи, які поділяються на “загальні” та “специфічні” категорії. Важливими є освітні елементи, такі як навчання та тренування, а також смислове наповнення видів спорту та вправ. Ми вважаємо, що так можна реалізувати вільний вибір, формування цінностей та ціннісних орієнтацій. Відносини “викладач - командир - курсант” є насамперед суб'єктивно-об'єктивними. Характерною особливістю цього етапу є поєднання занять фізичної культури та колективної праці із заняттями з предмета “фізична культура, спеціальна фізична підготовка та спорт”, так що вивчення певного розділу фізичної культури супроводжується вивченням відповідного виду спорту. Це підвищує результативність тренувань.

На другому етапі (3-4 курси навчальних закладів) пріоритет слід надавати видам спорту та фізичним вправам “одиничної” категорії. Співвідношення між “загальною”, “спеціальною” та “одиничною” категоріями є діалектичним. Взаємовідносини “викладач - командир - курсант” також значною мірою є суб'єктивними. Основні зусилля викладачів були спрямовані на подальше роз'яснення значення спорту для майбутньої військово-професійної діяльності та для кожного курсанта, а також на формування самостійності курсантів в організації та проведенні занять фізичною культурою.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Для досягнення мети навчальної дисципліни “Фізичне виховання, спеціальна фізична культура і спорт”, яка полягає у формуванні фізичної культури особистості, можливий підхід, що базується на єднанні чотирьох видів людської діяльності: перетворювальної, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної та комунікативної.

Ці види взаємодіють, підтримують один одного, взаємно впливають і відображають виховання, навчання і розвиток через спілкування та комунікацію в освітньому процесі.

У вищих навчальних закладах існують дві основні організаційні форми фізичного виховання: навчальні заняття та спортивно-масова робота. Навчальне заняття передбачає передавання знань і навичок, тоді як спортивно-масова робота спрямована на ціннісну орієнтацію та виховання.

Для задоволення інтересів майбутньої військово-професійної діяльності та розвитку особистості необхідно розрізняти спортивно-масову роботу на “загальну”, “спеціальну” і “індивідуальну”. Для оптимізації процесу тренувальної діяльності рекомендується впроваджувати жорстку та часткову регламентацію.

Напрямом подальшого дослідження є обґрунтування та розробка програми для студентів вищих навчальних закладів з метою формування ціннісного ставлення до фізичного розвитку під час спортивно-масової роботи.

Список використаних джерел

1. Тимчасова настанова з фізичної підготовки у Збройних Силах України (НФП-2014): Наказ міністра оборони України від 11.02.2014 № 35. Київ, 2014. 157 с.

2. Ягупов В. В. Педагогіка: навч. посіб. Київ: Либідь, 2002. 560 с.

3. Теорія і методика фізичного виховання: підруч. для студентів вузів фіз. вих. і спорту: в 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. Т. 1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. Київ: Олімп. літ., 2017. 392 с.

4. Ніколаєв Ю. М. Від теорії фізичного виховання - до теорії фізичної культури в контексті формування нового типу мислення. Теорія та практика фізичної культури. 2012. № 10. С. 94-100.

5. Грибан Г. П. Фізичне виховання студентів аграрних вищих навчальних закладів: монографія. Житомир: Вид-во Рута, 2012. 514 с.

6. Організаційно-методичні засади фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів: монографія / Є. П. Козак, В. І. Мудрак, О. З. Леонов. Київ: Пед. думка, 2010. 192 с. (авт.: С. 130-133, 161-191).

7. Мельніков А. В., Волошин В. В., Шинкарук В. О. Проблематика формування мотивації до занять фізичною підготовкою майбутніх офіцерів-при- кордонників. Збірник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки” / голов. ред. О. В. Діденко. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ 2015. № 1. С. 175-184.

8. Нещадим М. І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: монографія. Київ: Вид.-поліграф. центр “Київський університет”, 2003. 852 с.

9. Коган М. С. Філософська теорія цінності. Київ: ТОО ТК “Київський університет”, 1997. 205 с.

10. Бех І. Д. Виховання особистості: в 2-х кн. Київ: Либідь, 2003. Кн. 1. 280 с.

11. Фізична культура: навч. посіб. / за ред. М. Я. Виленського. Київ: КНОРУС, 2012. 424 с.

12. Теорія та організація фізичної підготовки військ: підручник / Є. Д. Анохін, В. М. Афонін, С. І. Власюк / за ред. Ю. О. Резнікова, В. М. Афоні- на. Львів: ЛВІ, 2002. 316 с.

References

1. Nakaz Ministra oborony Ukrainy 'Tymchasovi metodychni vkazivky z fizych- noipidhotovky u Zbroinykh Sylakh Ukrainy (NFP-2014)"№ 35 [Order of the Minister of Defense of Ukraine about the temporary guidelines for physical training in the Armed Forces of Ukraine (NFP-2014) activity no. 35]. (2014, January 2). Kyiv. [in Ukrainian]

2. Yahupov V V (2002). Pedahohika [Pedagogy]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian]

3. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia (2017). [Theory and methodology of physical education]. Zahalni osnovy teorii i metodyky fizychnoho vykhovannia. Kyiv: Olimp. lit. [in Ukrainian]

4. Nikolaiev Yu. M. (2012). Vid teorii fizychnoho vykhovannia - do teorii fi- zychnoi kultury v konteksti formuvannia novoho typu myslennia [From the theory of physical education to the theory of physical culture in the context of the formation of a new type of thinking]. Teoriia tapraktyka fizychnoi kultury, no. 10. pp. 94-100. [in Ukrainian]

5. Hryban H. P. (2012). Fizychne vykhovannia studentiv ahrarnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv [Physical education of students of agricultural higher educational institutions]. Zhytomyr: Ruta. [in Ukrainian]

6. Kozak Ye. P. (2010). Orhanizatsiino-metodychni zasady fizychnoho vykhovannia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Organizational and methodological principles of physical education of students of higher educational institutions]. Kyiv: Dumka. [in Ukrainian]

7. Melnikov A. V. (2015). Problematyka formuvannia motyvatsii do zaniat fi- zychnoiu pidhotovkoiu maibutnikh ofitseriv-prykordonnykiv [Problems of forming motivation for physical training of future border guard officers]. Zbirnyk Natsional- noi akademii Derzhavnoiprykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia:pedahohichni nauky. Khmelnytskyi: NADPSU, no. 1. pp. 175-184. [in Ukrainian]

8. Neshchadym M. I. (2003). Viiskova osvita Ukrainy: istoriia, teoriia, met- odolohiia, praktyka [Military education of Ukraine: history, theory, methodology, practice]. Kyiv: Kyivskyi universytet. [in Ukrainian]

9. Kohan M. S. (1997). Filosofska teoriia tsinnosti [Philosophical theory of value]. Kyiv: Kyivskyi universytet. [in Ukrainian]

10. Bekh I. D. (2003). Vykhovannia osobystosti [Education of the individual]. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian]

11. Fizychna kultura (2012). [Physical culture]. Kyiv: KNORUS. [in Ukrainian]

12. Teoriia ta orhanizatsiia fizychnoi pidhotovky viisk. (2002). [Theory and organization of physical training of troops]. Lviv: LVI. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru