Розроблення та реалізація моделей дистанційного навчання для підготовки фахівців лінгвістів: інновації та виклики

Annotation. The article proves that implementation of distance learning is a precondition of successful digital transformation of higher education and creation of efficient information educational environment. The aim of the article is to analyze distance learning for training of linguistic specialists, study the models of distance learning and develop the recommendations for its implementation within the educational process. We found that distance learning means individualized process of training which takes place in case of indirect interaction between the participant of educational process and requires the usage of information and communication technologies. Also, the study reveals the typical features of distance learning for training of linguistic specialists. Three modes of distance learning (synchronous, asynchronous, and hybrid) are described in details, their advantages and disadvantages in the process of training of future linguists are outlined. The authors distinguished the models of distance learning for training of linguistic specialists and investigated their peculiarities. It was proved that efficient process of training of linguistic specialists requires combination of different modes and models of distance learning. Besides, the teaching methods used to implement distance learning were presented. The main attention is paid towards the usage of interactive teaching methods as they create positive interaction between students and teachers, and improve students' communicative competence. The detailed analysis of distance learning for training of linguistic specialists concerns the description of stages of organization of distance learning as well. They are the following: preliminary stage, procedure stage, and assessment stage. On the basis of scientific literature, we developed the recommendations to implement distance learning at the institution of higher education which trains future linguists. The application of the following recommendations within the educational process may improve the process of training of students of philological specialties and affect the formation of their professional competence positively.

Keywords: distance learning, linguistic specialists, model, mode, stage, information and communication technologies.

Вступ

Запровадження воєнного стану через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну стало викликом для всіх сфер суспільної діяльності, зокрема й для освітньої галузі. Протягом двох років, які передували початку російської збройної агресії, система освіти функціонувала в умовах пандемії та суворих карантинних обмежень, пов'язаних з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19. Такі виклики створюють додатковий кризовий контекст для забезпечення якості вищої освіти в Україні, а формат надання освітніх послуг залежить від безпекової ситуації для збереження життя, фізичного та психологічного здоров'я всіх учасників освітнього процесу [5].

У воєнний період державні органи влади та керівництво закладів вищої освіти (далі -- ЗВО) зосереджені насамперед на створенні безпечних умов здобуття вищої освіти, підтримці стабільності та безперервності процесу підготовки майбутніх фахівців. Водночас функціонування та розвиток системи вищої освіти в екстремальних умовах війни характеризується інтенсивним пошуком нових підходів до навчання та запровадженням інноваційних форм організації освітнього процесу в ЗВО. Вибір форми навчання безпосередньо пов'язаний з можливостями забезпечення безпеки здобувачів освіти та науково-педагогічних працівників. Тому дистанційне навчання стає поширеною формою освіти [1] і є важливою альтернативою традиційним формам навчання, особливо в небезпечних ситуаціях, коли студенти та викладачі не можуть бути присутніми на лекціях і семінарах [7].

Ці зміни впливають і на процес підготовки фахівців лінгвістів. Впровадження дистанційного навчання в освітній процес дасть можливість внести інноваційні зміни в сучасне освітнє середовище та наблизити рівень ЗВО країни до світових стандартів. У зв'язку з цим проблема розроблення та реалізації ефективних моделей дистанційного навчання для підготовки здобувачів освіти філологічних спеціальностей стає особливо актуальною. Такі форми навчання сприяють формуванню базових компетенцій студентів-лінгвістів у нових ситуаціях, розширюють їхній потенціал для подальшого професійного розвитку та підвищують конкурентоспроможність на ринку праці.

Теоретичні аспекти організації дистанційного навчання проаналізовані в працях О. Лучанінової [10], Н. Маятіної, Т. Лисенко, О. Дмитрієнко [11], Л. Наливайко, Л. Марценюк [13], Т. Полухтович, О. Піменової [16], О. Чикурової [21], Е. Ященко, І. Левандовська [22]. В роботах О. Будзяк, В. Будзяк [1], Н. Голярдик, О. Гевко, Н. Макогончук [4], О. Горбатюк, С. Поліщук [5], А. Мельник [12], О. Самойленко [19] також узагальнено проблеми сучасної вищої освіти у воєнний час та функції вищих навчальних закладів в особливих випадках, а також використання інструментів дистанційного навчання для подальшого розвитку. Водночас результати педагогічних досліджень О. Горбатюк, С. Поліщук [5] стосуються аналізу ключових переваг та недоліків дистанційного навчання. Розгляд організаційно-педагогічних та методичних засад впровадження дистанційного навчання в закладах вищої освіти представлено в наукових розвідках А. Литвина, Ю. Великдан, О. Хищенко та Н. Кролівець [7].

Організацію дистанційного навчання майбутніх філологів в умовах пандемії вивчали О. Ващило [2], Н. Демченко [6], С. Цінько та Н. Голуб [20]. Значна кількість науково-педагогічних праць присвячена розробленню рекомендацій щодо ефективної організації дистанційного навчання, зокрема для підготовки фахівців-філологів (О. Лучанінова [10], Н. Маятіна, Т. Лисенко, О. Дмитрієнко [11], Е. Ященко, І. Левандовська [22], О. Чикурова [21], Н. Голуб та Н. Горошкіна [3], О. Ващило [2], А. Бойко [23]). На особливу увагу заслуговують результати наукових розвідок О. Колмикової [9], Н. Маятіної, Т. Лисенко та О. Дмитрієнко [11], які описують модель дистанційного навчання в освітньому процесі в галузі лінгвістики. До того ж низка вітчизняних педагогів досліджували деякі питання викладання філологічних дисциплін в умовах дистанційного навчання. Так, Н. Голуб та Н. Горошкіна [3] вивчали методи дистанційного навчання української мови, Н. Голярдик, О. Гевко, Н. Макогончук [4] -- української мови за професійним спрямуванням, О. Канюк [8], О. Колмикова [9] -- морської англійської мови, М. Писанко, О. Мартиненко [14], А. Турчин, О. Глотов, А. Максименко, О. Василенко, В. Смелікова [24] -- англійської мови.

Проте проблема розроблення та реалізації моделей дистанційного навчання для підготовки фахівців філологів потребує особливої уваги з боку науковців, оскільки на сьогодні здобуття вищої філологічної освіти відбувається в екстремальних умовах війни та вимагає широкої імплементації засобів дистанційного навчання задля убезпечення та стабільності освітнього процесу.

Метою дослідження є визначення поняття «дистанційна освіта», окреслення її особливостей у підготовці фахівців-лінгвістів, детальний розгляд моделей дистанційної освіти у процесі підготовки фахівців-лінгвістів, аналіз їхніх сильних і слабких сторін, а також розроблення пропозицій щодо ефективної організації дистанційної освіти у вищих навчальних закладах, які готують майбутніх філологів.

Результати

Дистанційне навчання є особливою педагогічною технологією, що передбачає використання специфічних стратегій і тактик педагогічної взаємодії та створює освітнє інформаційне середовище, яке поєднує інноваційні педагогічні технології, зокрема ІКТ, та методики, орієнтовані на максимізацію ефективності освітнього процесу та досягнення освітніх цілей [14]. С. Цінько та Н. Голуб [20, с. 129] розуміють дистанційну освіту як взаємодію між студентами та викладачами незалежно від місця і часу, яка ґрунтується на сучасній педагогіці та інформаційних технологіях. Дистанційне навчання -- це нова форма навчання, що передбачає використання таких засобів, методів, організаційних форм навчання, а також форм взаємодії учасників освітнього процесу, що реалізуються засобами інформаційних мереж та ІКТ [21]. До того ж, дистанційна освіта визнана в усьому світі як важливий тренд в освіті, оскільки вона є гнучким інструментом для набуття знань і компетенцій, необхідних для майбутньої професійної діяльності [10]. Метою дистанційної освіти є надання освітніх послуг за допомогою використання сучасних ІКТ в освіті [15].

Дистанційне навчання функціонує як важливий формат навчання під час підготовки здобувачів вищої філологічної освіти і створює нові можливості забезпечення освітнього процесу в межах інформаційно-освітнього простору ЗВО [24]. Як свідчить аналіз професійної підготовки майбутніх філологів, дистанційне навчання успішно використовується в різних дидактичних цілях. Це може бути поглиблене вивчення теми або розділу з навчальної дисципліни, використання для повторення навчального матеріалу, засвоєння понятійної бази освітньої програми, одержання професійних навичок й умінь, а також для заповнення прогалин у знаннях і навичках, вміннях студентів у певних аспектах викладання мови для студентів, які з різних причин не відвідували ЗВО. Дистанційне навчання відіграє особливо важливу роль в організації заочного навчання майбутніх лінгвістів [6]. Крім того, дистанційне навчання може використовуватися для засвоєння базових і профільних дисциплін [11].

Аналіз наукових праць за темою дослідження дає підстави окреслити риси дистанційного навчання, які характерні для підготовки фахівців лінгвістів, а саме:

- інтерактивність (створення зворотного зв'язку та діалогу між учасниками освітнього процесу) [13; 16; 22; 24];

- гнучкість та мобільність (можливість вибору місця та часу навчання) [11; 13; 16; 20; 22; 24];

- індивідуалізація (можливість створення індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти) [13; 20 ];

- економічність (ефективне використання навчальних площ, технічних засобів навчання, онлайн платформ та праці викладача) [11; 13; 20; 22];

- модульність (вивчення навчального матеріалу за окремими блоками відповідно до обраного курсу) [11; 13; 20];

- технологічність (використання в освітньому процесі новітніх досягнень ІКТ та електронних мереж для встановлення комунікативного зв'язку між учасниками освітнього процесу) [11; 20];

- рівність для всіх учасників освітнього процесу та можливість навчатися незалежно від місця перебування студента, його територіальної віддаленості від ЗВО, стану його здоров'я тощо[11; 20];

- нова роль викладача (викладач відіграє роль координатора пізнавального процесу та роль фасилітатора освітньої діяльності) [10; 11; 20];

- позитивний вплив на студента [20];

- масовість (можливість залучати велику кількість учасників освітнього процесу одночасно) [16; 20];

- самостійна діяльність студентів та формування навичок самоосвітньої діяльності [16];

- широке застосування освітніх ресурсів Інтернет та інтернет-орієнтованих педагогічних технологій [16];

- інформаційна забезпеченість [13];

- паралельність (реалізація одночасно з професійною діяльністю або з навчанням за іншим напрямом підготовки) [11; 13; 20];

- комунікативна взаємодія між учасниками освітнього процесу [24];

- персоналізація (формування професійно важливих умінь та навичок у студентів з урахуванням їхніх індивідуальних відмінностей та потреб навчання) [24];

- забезпечення зворотного зв'язку [24];

- використання цифрових інструментів оцінювання [24];

- нерегламентованість (виділення нерегламентованої кількості часу на проходження курсу чи опрацювання навчального матеріалу) [11];

- всеосяжність (доступ до великої кількості інформаційних джерел в мережі Інтернет та можливість швидкого пошуку необхідної інформації) [11];

- інтернаціональність (доступ до освіти незалежно від національної належності здобувача освіти) [11].

Детальний аналіз рис дистанційного навчання представлений на Рисунку 1. Ефективна організація дистанційного навчання для підготовки фахівців філологів є результатом ретельного планування і вимагає детального вивчення моделей такого формату навчання, їхніх переваг та недоліків. Вибір моделі дистанційного навчання є важливою умовою для створення оптимального навчального середовища, оскільки моделювання дає можливість спрогнозувати результати та створити якісний навчальний процес.

Сьогодні в українській системі освіти використовуються синхронний, асинхронний та гібридний режими організації дистанційного навчання [9; 11; 12]. Далі надано більш детальний опис кожного з них. Синхронний режим дистанційного навчання передбачає одночасну участь студентів і викладача у процесі навчальних занять в віртуальному класі на онлайн платформі [9; 12]. Найпоширенішими платформами для відео-конференцій, які використовуються для синхронного навчання, є Skype, Google Meet, Zoom, Microsoft Teams [12].

Асинхронний режим передбачає самостійну роботу студента під час виконання різних завдань (наприклад, перегляд відео, робота з електронним підручником, прослуховування подкастів тощо) Системи, що пропонують асинхронний режим, містять навчальні матеріали та конкретні завдання, що надсилаються студентам. Такими платформами є звичайні месенджери (Viber, WhatsApp, Signal), електронна пошта, а також спеціальні платформи (Google Class, Google Drive, Moodle, e-University) [9; 12]. В контексті асинхронного навчання особливу увагу треба приділити МООС- платформам, що створюють інноваційне освітнє середовище. Найбільш популярними є МООС від таких провайдерів: Coursera, Khan Academy, edX, Udacity, Codecademy. В Україні досить відомою є платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus [19].

Гібридний (синхронно-асинхронний) режим -- це поєднання двох попередніх режимів дистанційного навчання. [9; 12]. У такому випадку викладач проводить лекції та семінарські заняття в синхронному режимі з використанням однієї з платформ, а потім студенти отримують завдання чи додаткові матеріали через один з месенджерів.

Кожен режим дистанційного навчання має свої переваги та недоліки, які представлено у таблиці 1. Результати дослідження використання асинхронного, синхронного та гібридного навчання для підготовки фахівців філологів свідчать, що найбільш оптимальним є гібридний формат, який може допомогти викладачеві об'єднати позитивні риси синхронного та асинхронного навчання та підвищити ефективність освітнього процесу.

Таблиця 1