Методичні особливості поетапного формування в учнів початкової школи загальних умінь розв’язування сюжетних задач

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні особливості поетапного формування в учнів початкової школи загальних умінь розв'язування сюжетних задач

Білецька Л.С., Стасів Н.І.

Загальною метою освітнього процесу є міцне засвоєння знань та формування практичних умінь і навичок, загальних базових та спеціальних предметних компетентностей в учнів початкової школи у рамках програмових вимог вивчення усіх освітніх галузей початкової освіти, пропедевтика навчання у наступних класах загальноосвітньої школи, а також загальний розвиток учнів, розширення їх світобачення, виховання у них кращих якостей особистості та підготовка до свідомого вибору майбутньої професії тощо.

Навчання молодших школярів згідно з Концепцією Нової української школи має забезпечувати свідоме вивчення та практичне застосування учнями програмового навчального матеріалу, а також повинно бути емоційно позитивним, пізнавально-розвивальним, цікавим для дітей. Завдання вчителя полягає не лише в тому, щоб навчати учнів відповідно до мети та цілей Навчальної програми, але й пробуджувати в дітей допитливість, пізнавальний інтерес, відчути емоційне задоволення від навчальної діяльності, радість від здобування нових знань.

Переконливої актуальності набувають дослідження ідей розбудови нової української школи, розуміння сутності проблем сучасної початкової школи та напрацювання шляхів їх реалізації, умілої організації діяльності молодших школярів в умовах модернізації освітнього процесу, створення інформаційно-методичного забезпечення реалізації Держстандарту початкової освіти, побудови розвивального предметного середовища освітнього процесу, здійснення у навчанні компетентнісного, особистісно зорієнтованого та індивідуального підходів, застосування інтерактивних технологій навчання, реалізації інноваційної діяльності сучасного вчителя тощо.

Питання вдосконалення математичної підготовки учнів [2] та формування їх математичної культури є у полі зору науковців-теоретиків та вчителів-практиків, які працюють над створенням сприятливого освітнього середовища для всебічного креативного розвитку особистості дитини молодшого шкільного віку та розкритті її творчих потенційних можливостей.

У психолого-педагогічній літературі пропонуються різноманітні трактування поняття «задача», а відтак розглядають різні підходи до тлумачення її сутності та структури, до здійснення класифікації задач. У широкому плані під задачею розуміють об'єкт розумової діяльності, в якому в єдності подані його складові - умову (умови) і вимогу (вимоги), а отримання результату є можливим через розкриття співвідношень між відомими і невідомими елементами задачі.

У вивченні математичної освітньої галузі у початкових класах особливу роль відведено сюжетним задачам як одній із змістових ліній, бо вони є не лише специфічним розділом навчальної програми з математики, але й потужним дидактичним засобом навчання, виховання та розвитку молодших школярів, формою застосування практичного методу навчання математики. Під сюжетною задачею розуміють математичну задачу, де описано певний життєвий сюжет (кількісний бік реальних процесів, явищ та ситуацій) і подано вимогу знайти шукану величину за даними в задачі величинами та зв'язками між ними [1, с. 81]. Сюжетні задачі можуть бути ефективно використаними для формування в учнів внутрішньої мотивації до навчальної діяльності та формування пізнавального інтересу; ілюстрації та конкретизації програмового матеріалу; вироблення в учнів загальних та спеціальних умінь та навичок; здійснення контролю та оцінювання результатів навчальної роботи; формування в учнів загального підходу до процесу розв'язування задач [3, с. 127].

Значний внесок у дослідження проблеми навчання учнів розв'язувати сюжетні задачі у початковій школі зроблено такими науковцями, як М. Богданович, О. Бугрій, Н. Будна, М. Бурда, Л. Гайдай, Т. Гора, Л. Дудко, А. Заїка, Л. Кочина, О. Корчевська, С. Логачевська, Л. Мироновська, Т. Михайлович, В. Мізюк, О. Скафа, М. Скорик, З. Слєпкань, І. Сокіл, Г Станіславська, Г Ступак, М. Тимощенко, О. Шевченко, І. Шевчук, Л. Шостак, Л. Штефан та іншими.

На основі оновленої навчальної програми з математики випрацьовуються нові підходи до формування умінь розв'язування сюжетних задач у початковій школі та вдосконалення загальної математичної підготовки молодших школярів (О. Астряб, М. Беденко, Л. Бочева, С. Бурчак, В. Гавриш, Г Гап'юк, В. Гре- щук [2], Л. Іванова, М. Ігнатенко, В. Ільченко, П. Карнаух, Н. Кіщук,М. Козак, Я. Король [1], С. Коновець [4], Л. Листопад, Г Лишенко, С. Лук'янова, С. Скворцова [6], Л. Стадник [7]).

Певний досвід з формування вмінь розв'язувати сюжетні задачі є у системах розвивального навчання, але зміст та порядок розгляду задач у цих системах не зовсім відповідає чинним вимогам програми, тому їх не можна безпосередньо застосувати в умовах традиційного навчання.

У сучасній науково-педагогічній та навчально-методичній літературі проаналізовано й узагальнено підходи до формування в учнів компетентностей розв'язування сюжетних задач: предметом навчання і основним змістом навчання є види задач, способи і зразки розв'язування задач конкретних видів (Л. Фрід- ман, С. Царьова), причому спосіб розв'язування, його засвоєння має виступати як мета дії, а власне розв'язання окремої задачі є лише побічним продуктом (Ю. Машбиць, Л. Фрідман); формування загальних та спеціальних умінь розв'язування задач різних видів (С. Скворцова); основним методом навчання розв'язування задач повинен бути метод розв'язування особливої системи підготовчих навчальних задач - квазідо- слідницький (І. Аргинська, Л. Занков, Л. Фрідман).

Проте теоретично не обґрунтовано та не розроблено методичну систему навчання молодших школярів розв'язувати сюжетні задачі відповідно до вимог сучасного етапу розвитку освіти - систему, яка була б спрямована на формування умінь розв'язувати задачі.

З огляду на це метою дослідження є розкриття сутності та методичних особливостей поетапного формування в учнів початкової школи загальних умінь розв'язування сюжетних задач.

Основним положенням на початку роботи вчителя з учнями над сюжетними задачами є досягнення розуміння дітьми того факту, що не будь-який сюжетний опис є сюжетною задачею. Потрібне розуміння і чітке визначення сутності сюжетної задачі, яка є завданням, що містить умову (певний текст (сюжет), в якому подано перелік предметів, їх кількісну характеристику, виражену числами, які перебувають у певних співвідношеннях між собою) і запитання (визначено шукану величину, тобто вказано, числове значення якої величини треба знайти). У сюжетних задачах описуються різні життєві ситуації, які використовуються для ознайомлення молодших школярів з математичними поняттями, величинами та певними закономірностями між ними, для вивчення зв'язків між символом і словом. Усі числові значення величин, про які йдеться у задачі, пов'язані між собою певними співвідношеннями, які виражаються функціональними залежностями [5, с. 11].

Розв'язування сюжетної задачі є важливим процесом у навчанні учнів початкових класів, це складна і відповідальна спільна робота вчителя з дітьми. Розв'язати сюжетну задачу означає здійснити такі послідовні кроки:

1) ознайомлення з умовою задачі,

2) аналіз умови задачі, тобто треба визначити задані та шукану величини і зв'язки між ними,

3) міркування над відшуканням шляху розв'язання задачі,

4) вибір, виконання і запис у певному порядку потрібних арифметичних дій,

5) відшукання та запис відповіді до задачі, тобто результату виконання останньої дії, і тим самим відповідь на запитання задачі.

Діти мають зрозуміти, що відповідь (розв'язок) задачі не треба відгадувати, а треба знаходити шляхом виконання потрібних арифметичних дій.

Під умінням розв'язувати сюжетні задачі розуміють складне уміння, яке містить комплекс умінь нижчого порядку, що стосуються послідовно виконуваних дій, починаючи з уміння аналізувати текст задачі й завершуючи умінням перевіряти правильність розв'язання [6; 67].

В основі діяльнісного підходу лежить формування дій та операцій, що визначають загальну діяльність - діяльність з розв'язування задач. Виходячи з цього трактування уміння розв'язувати задачі та з поділу умінь розв'язувати задачі на два типи - загальне уміння і спеціальне уміння розв'язувати задачі певних видів, визначають зміст умінь обох типів [1; 275].

Аналіз існуючих трактувань загального вміння (В. Мізюк, Л. Сафанова, В.Силков, А. Рибалко, С. Царьова) свідчить про неоднозначність розуміння вченими дій і операцій, що реалізують певні етапи розв'язування задачі.

У дослідженнях С. Скворцової [6] під загальним умінням розв'язувати сюжетні задачі розуміють складне уміння, що застосовується при розв'язуванні сюжетної задачі різними методами та способами.

Формування загального уміння розв'язувати задачі арифметичними способами (які переважають у початковій школі) відбувається спочатку на простих задачах, на запитання яких можна відповісти, виконавши одну арифметичну дію, а далі - на складених задачах, виконавши кілька дій.

Операційний склад сутності загальних умінь розв'язувати сюжетні задачі передбачає його формування поступово за такими етапами: