Інноваційні методи формування громадянської компетентності майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні методи формування громадянської компетентності майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти

А.О. Бубін

кандидат педагогічних наук,

завідувачка кафедри теорії та методики дошкільної освіти,

Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради, м. Луцьк, Україна

Проблема формування громадянської компетентності майбутніх вихователів є актуальною та своєчасною для теоретико-практичного її вирішення, оскільки від її сформованості залежить успішність громадянського виховання підростаючого покоління.

A.O. BUBIN

Candidate of Pedagogical Sciences,

Head of the Department of Theory and Methodology of Preschool Education, Municipal Higher Educational

Institution “LutskPedagogical College” of the Volyn Regional Council, Lutsk, Ukraine

The problem of the formation of civic competence of future educators is relevant and timely for its theoretical and practical solution, since the success of civic education of the younger generation depends on its formation.

The purpose of the article is to analyze the use of innovative methods in the formation of civic competence of future preschool teachers. In order to achieve the goal, it became necessary to solve the following tasks: 1) essential and structural clarification of the concept of civic competence of the teacher of special education; 2) analysis of the use of innovative methods as a means of forming the civic competence of students of the specialty 012 Preschool education in the process of studying the normative educational components «Introduction to the specialty» and «Preschool pedagogy». Research methods: analysis, synthesis, generalization.

Based on the generalized approaches of scientists to the definition of civic competence and its interpretation in regulatory documents, as well as taking into account the specifics of future professional activity, the concept of civic competence of the future educator has been clarified - as a personal development of the student of education, which is based on citizenship as a leading personal quality; is the result of the system of professional training and a determinant of the formation of professional competence and is manifested in the ability to perform one's professional functions in a highly qualified manner and to have an active social and civic position.

Citizenship is defined as the formed quality of the personality of the future educator, which manifests itself in the conscious mastery of the system of civic knowledge, in deep feelings of love, protection and increase of the wealth of the native country, in a responsible attitude to the norms of social life and one's own responsibility for observing one's rights and freedoms and that of other persons, as well as in the pursuit of professional formation of this quality in preschool children.

The use of innovative methods of teaching educational components, in particular, the study of «Introduction to the specialty» and «Preschool Pedagogy» is determined as an effective factor in the formation of civic competence among students of the specialty 012 Preschool education. We are talking about the use of project learning, case technology, discussion techniques, «associative bush», work in small groups, etc.

Scientific and methodical development of recommendations for the use of innovative interactive technologies in the process of studying selective educational components by students requires further research.

Key words: civic competence, student of higher education, formation of civic competence, interactive methods, educational component.

Постановка проблеми

Питання громадянської освіти та виховання, формування громадянськості особистості та громадянської компетентності достатньо висвітлені в наукових доробках соціологів, психологів, педагогів. Так, І. Жадан у монографії «Громадянська компетентність: соціальні очікування та реалії» подає соціально-психологічну концепцію розвитку громадянської компетентності, визначає структуру, показники та індикатори для оцінювання рівня її сформованості, пропонує алгоритм проєктування середовища, орієнтованого на розвиток складових громадянської компетентності. В. Шахрай аналізує громадянську компетентність особистості як проблему сучасного суспільства. У свою чергу, В. Кравцов та Т. Кравцова розкривають теоретичні засади формування громадянської компетентності майбутнього соціального педагога, аналізуючи функції громадянської компетентності. Т. Кравчинська досліджує теоретико-методологічні засади формування громадянської компетентності педагога нової української школи.

Конструктивним у контексті нашої проблеми є дослідження цінностей громадянської компетентності як базових у професійній підготовці майбутніх вихователів, проведене Н. Мельник. Так, зокрема, акцентовано увагу на: повагу до прав людини, визнання цінності культурного різноманіття, визнання цінності демократії, справедливості, рівності і верховенства права, знання та критичне розуміння мови і особливостей спілкування, знання самого себе та критична самооцінка, громадянська свідомість, упевненість у собі, прийняття невизначеності, аналітичне та критичне мислення, навички вирішення конфліктів [Мельник].

А. Рацул та О. Рацул тлумачать громадянську компетентність як інтегровану якість особистості майбутнього педагога та досліджують механізми її формування. Над проблемою формування громадянської компетентності майбутнього вчителя початкової школи засобами художнього слова працює М. Стахів.

Пов'язані з питаннями нашого дослідження також наукові доробки вчених Л. Козак та С. Федорової. Так, зокрема, науковиці аналізують особливості формування соціально-громадянської компетентності дітей старшого дошкільного віку в сучасному соціокультурному середовищі. О. Косенчук досліджує зміст, форми та методи формування соціально-громадянської компетентності у дітей старшого дошкільного віку.

Отже, проблема формування громадянської компетентності особистості є не новою й певною мірою досліджена. Однак, на нашу думку, недостатньо вивченими є питання пошуку шляхів оптимізації процесу формування громадянської компетентності майбутніх фахівців у цілому й зокрема педагогів закладу дошкільної освіти.

Метою статті є аналіз використання інноваційних методів у формуванні громадянської компетентності майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти. Для досягнення мети необхідним стало вирішення наступних завдань: 1) сутнісно-структурне уточнення поняття громадянської компетентності вихователя ЗДО;

2) аналіз використання інноваційних методів як засобу формування громадянської компетентності здобувачів освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта у процесі вивчення обов'язкових освітніх компонентів «Вступ до спеціальності» та «Педагогіка дошкільна».

Виклад основного матеріалу

Аналіз різних наукових джерел свідчить про те, що єдиного визначення громадянської компетентності особистості немає. Так, О. Пометун громадянську компетентність визначає як інтегративну характеристику особистості, що включає певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя - громадянськість [Пометун]. У свою чергу, М. Козій інтерпретує громадянськість як духовно-моральну якість, яка характеризує людину як особистість, визначаючи її духовно-моральну сутність [Козій].

І. Бех, С. Рябов тлумачать громадянську компетентність як світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується усвідомленням себе громадянином своєї держави; «комплекс особистісних якостей і рис людини, які забезпечують специфічність способу її мислення і є спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки, спрямованих на розбудову, зміцнення і збагачення своєї країни; сформованість моральних ідеалів суспільства, почуття любові до батьківщини, активної громадянської і соціальної позиції» [Бех; Рябов].

Громадянську компетентність як систему знань, умінь, навичок, переконань, емоцій і цінностей, що сприяють усвідомленню людиною власного місце в суспільстві й допомагають реалізуватися їй як громадянину своєї держави визначають Т. Магдич, Т. Шевчук та ін. [Магдич]. Науковці З. Горова, В. Косенко громадянську компетентність розглядають як здатність людини реалізувати свої права й нести відповідальність за них [Горова; Косенко].

У січні 2018 року Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу було схвалено Рамкову програму оновлених ключових компетентностей для навчання протягом життя, в якій громадянську компетентність (Civic competence) визначено як здатність особистості діяти як відповідальні громадяни й повною мірою брати участь у соціальному житті [Рамкова програма оновлених ключових компетентностей].

У професійному стандарті «Вихователь закладу дошкільної освіти» серед загальних компетентностей провідною визначено громадянську компетентність як здатність діяти відповідально і свідомо на засадах поваги до прав і свобод людини та громадянина; реалізувати свої права і обов'язки; усвідомлювати цінності громадянського суспільства та необхідність його сталого розвитку [Професійний стандарт].

У контексті досліджуваної проблеми конструктивною нам видається інтерпретація громадянської компетентності майбутніх соціальних педагогів, запропонована В. Кравцовим та Т. Кравцовою: як певне особистісне новоутворення, формування якого відбувається в процесі реалізації сукупності навчальних і виховних систем у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця, а також - як складову його професіоналізму, оскільки готовність до здійснення громадянського виховання є однією з професійних вимог до підготовки соціального педагога [Кравцов; Кравцова].

Узагальнюючи різні підходи вчених до визначення громадянської компетентності та її тлумачення у нормативних документах, а також специфіку майбутньої професійної діяльності педагогічних працівників у сучасному закладі дошкільної освіти, нами уточнено поняття громадянської компетентності майбутнього вихователя - як особистісного новоутворення здобувача освіти, в основі якого лежить громадянськість як провідна особистісна якість; є результатом системи професійної підготовки та визначником сформованості професійної компетентності й проявляється у здатності високо кваліфіковано виконувати свої професійні функції та мати активну соціальну й громадянську позицію. Громадянськість нами визначено як сформовану якість особистості майбутнього вихователя, що проявляється в усвідомленому оволодінні системою громадянських знань, у глибоких почуттях любові, захисту та примноженні багатств рідної країни, у відповідальному ставленні до норм суспільного життя та власної відповідальності за дотримання своїх прав і свобод та інших осіб, а також у прагненні професійного формування цієї якості у дітей дошкільного віку.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури зроблено висновок, що структурними компонентами громадянської компетентності є:

1) система знань, яка складається з певних фактів, концепцій, ідей та теорій, які формують, розвивають усвідомлене розуміння сутності понять громадянин, громадянське виховання, громадянська освіта, громадянськість тощо;

2) уміння та навички як здатність та спроможність майбутнього вихователя виконувати професійні функцію в цілому й зокрема формувати та розвивати громадянськість у дітей дошкільного віку; використовувати наявні знання для досягнення певних результатів; формувати соціально-громадянську компетентність дітей у закладі дошкільної освіти;

3) цінності громадянської компетентності як базові у професійній підготовці майбутніх вихователів [Мельник]: емпатія, навички співпраці, навички автономного навчання, знання та критичне розуміння світу, відповідальність, відкритість до інших культур, уміння слухати та спостерігати, повага до людської гідності, гнучкість та уміння адаптуватися, лінгвістичні та комунікативні навички та багатомовність; повага до прав людини, визнання цінності культурного різноманіття, визнання цінності демократії, справедливості, рівності і верховенства права, знання та критичне розуміння мови і особливостей спілкування, знання самого себе та критична самооцінка, громадянська свідомість, упевненість у собі, прийняття невизначеності, аналітичне та критичне мислення, навички вирішення конфліктів;

4) творча практична діяльність, орієнтована на формування громадянської компетентності вихованців у закладі дошкільної освіти;

5) соціальна активність та активна життєва позиція [Antoniuk, Durmanenko].

Формування громадянської компетентності в майбутніх вихователів закладу дошкільної освіти є одним із важливих завдань системи професійної підготовки і за своєю сутністю є складним неперервним процесом, орієнтованим на розвиток кожного компонента громадянської компетентності здобувача освіти як важливої складової його професійної компетентності. Важливим фактором формування громадянської компетентності майбутніх вихователів у Комунальному закладі вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради є вивчення здобувачами освіти обов'язкових та вибіркових освітніх компонентів. З метою активізації цього процесу використовуються інноваційні методи навчання, оскільки саме вони забезпечують не лише оволодіння теоретичними знаннями, але й сприяють активній взаємодії всіх учасників освітнього процесу, розвивають професійний інтерес, мотивацію та відповідно формують цінності й активну соціально життєву позицію майбутніх фахівців. Власне, на нашу думку, саме використання інноваційних методів у професійній підготовці майбутніх вихователів слугує одним із дієвих чинників формування їхньої громадянської компетентності.

З огляду на це, проблема інноваційних інтерактивних технологій у професійній підготовці майбутніх вихователів не є новою для викладацького складу Комунального закладу вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради. Так, для прикладу, використання квазіпрофесійної діяльності у професійній підготовці здобувачів освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта досліджували А. Бубін та Є. Дурманенко [Бубін; Дурманенко].

Зараз коротко проаналізуємо виховні можливості інтерактивних методів у формуванні громадянської компетентності майбутніх вихователів у процесі вивчення нормативних освітніх компонентів «Вступ до спеціальності» та «Педагогіка дошкільна» [Освітньо-професійна програма]. Так, для прикладу, вивчаючи тему 3. «Дошкільна освіта в Україні. Заклад дошкільної освіти як основне місце професійної діяльності майбутнього вихователя (освітній компонент «Вступ до спеціальності»), здобувачі освіти - майбутні вихователі після детального історичного огляду розвитку дошкільного виховання за кордоном (Я.-А. Коменський, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г Песталоцці, Ф. Фребель, Р. Оуен, П. Кергомар, М. Монтессорі) та в Україні (Н. Лубенець, С. Русова, О. Дорошенко, В. Сухомлинський), аналізу системи дошкільної освіти, її принципів та завдань виховання дітей дошкільного віку й національних пріоритетів розвитку і виховання дітей дошкільного віку (Базовий компонент дошкільної освіти) заповнювали «Асоціативний кущ - Дошкільна освіта за кордоном». Для аналізу здобувачами освіти під керівництвом викладача самостійно

були визначені країни: Болгарія (дитячі садки, ясла, ясла-садки з денним і напівденним перебування дітей), Великобританія (муніципальні та приватні денні ясла, ясельні школи, ясельні класи, ігрові групи, клуби матері і дитини, групи «можливостей»), Данія (ігрові майданчики, цілодобові дошкільні заклади), Ізраїль (муніципальні і приватні дитячі садки), Німеччина (дитячі садки з повним або неповним днем, одногрупові дошкільні заклади, пришкільні групи, підготовчі класи, цілодобові інтернати, материнські центри), Польща (цілодобові двотижневі ясла-садки, тимчасові дитячі садки типу сімейних мікросадків), Туреччина (фабричні, експеримен-тальні дитячі садки), Фінляндія (народні дитячі садки, відкриті дитячі садки, дошкільні дитячі будинки), Франція (материнські школи, класи для малят при початкових школах, дитячі садки), Швейцарія (комплекси «дитячий садок-школа»), Японія (основа виховання - національна цін-ність японського народу, «система виховання таланту»).

Після змістового наповнення асоціативного куща в дискусійній формі відбулося порівняльне обговорення недоліків і переваг дошкільної виховання та освіти за кордоном і в Україні з виокремленням саме аспектів громадянського виховання.

При вивченні теми 4. «Основи педагогічної діяльності та вимоги до особистості вихователя» (освітній компонент «Вступ до спеціальності») дієвими виявились: робота в малих групах, дискусії, аналіз аргументів «за» і «проти», аналіз випадків і ситуацій тощо. Зокрема, на практичному заняття здобувачі освіти детально аналізували проблему «Чому я обрала професію вихователя?», розглядали всі можливі варіантів відповідей і вписували в колонки переваги та недоліки, а також коментували наслідки, до яких можуть привести визначені аргументи (таблиця 1). Орієнтовні відповіді здобувачів освіти нами подано в таблиці 1.

Після обговорення рішення проблеми здобувачам освіти пропонується проаналізувати Професійний стандарт вихователів закладу дошкільної освіти [Професійний стандарт], доповнивши його певними компетентностями (як загальними, так і фаховими), а також розробити професійний портрет сучасного вихователя ЗДО, подавши його у вигляді діаграми Ейлера Венна (рис. 1).

Як переконливо свідчить досвід практичної освітньої діяльності, продуктивним у формуванні громадянської компетентності майбутніх вихователів є підготовка та захист здобувачами освіти проєктів. Як приклад, наведемо вивчення теми 11. «Естетичне виховання дітей дошкільного віку» (освітній компонент «Педагогіка дошкільна»). Здобувачі освіти під час проблемної лекції знайомляться з поняттями естетичного розвитку та естетичного виховання; зі змістом становлення і вдосконалення естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості; компонентами естетичної культури особистості; пізнають завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку, йогб зміст та засоби; а також теоретично знайомляться з організацією еатетичного виховання в закладі дошкільної освіти.

Після цього здобувачам освіти пропонується вибрати та підгооувагатворче практичне завдання (самостійна робота) - проєкт «Організація остетичного виховання в сучасному закладі дошкільної освіти» (за вибором здобувачами конкретного ЗДО й певного наповнення, наприклад, художня діяльність дітей у закладі дошкільної освіти; форми прояву творчості дітей тощо).

Рис. 1. Професійно-особистісний портрет сучасного вихователя ЗДО