Сталий розвиток та раціональне природокористування у навчально-виховному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка

Сталий розвиток та раціональне природокористування у навчально-виховному процесі

Кратко Ольга Вікторівна,

доцент, кандидат історичних наук, доцент кафедри біології, екології та методик їх навчання

Лазарець Дарина Василівна,

студентка 11-Бм групи кафедри біології, екології та методик їх навчання



Анотація

У статті розглянуто проблеми формування сталого розвитку, екологічних знань, раціонального природокористування учнів 10-11 класів. Розкрито концепції сталого розвитку та природокористування в школах старших класів, також описано основні методи вивчення даної теми. Проаналізовано навчальний план для закладів середньої освіти, затверджений Міністерством освіти і науки України. Висвітлено практичний підхід виховання молодого покоління, в основі якого лежить системно-структурний підхід та екологічний, який формулює у школярів компетентне ставлення до навколишнього середовища, дає змогу зрозуміти всі процеси та явища які відбуваються в ньому, та як вони впливають безпосередньо на здоров «я людини.

Ключові слова: Сталий розвиток, раціональне природокористування, екологічна освіта, екологічна свідомість, екологічна культура.



Abstract

Sustainable development and rational nature management in the educational process

Kratko Olha

Associate Professor, Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of Biology,

Ecology and Methods of Teaching

Taras Shevchenko Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy

Lazarets Daryna

Student of 11-Bm group, Department of Biology, Ecology and Methods of Teaching

Taras Shevchenko Kremenets Regional Humanitarian and Pedagogical Academy

Introduction. The article examines the problems of the formation of sustainable development, ecological knowledge, and rational use of nature among students of grades 10-11. The concepts of sustainable development and nature management in high school are revealed, and the main methods of studying this topic are also described. The curriculum for secondary education institutions, approved by the Ministry of Education and Science of Ukraine, was analyzed. The practical approach to educating the young generation is highlighted, which is based on a systemic-structural approach and an ecological one, which formulates a competent attitude to the environment in schoolchildren, makes it possible to understand all the processes and phenomena that take place in it, and how they directly affect human health.

Today, there is a task aimed at the protection and preservation of the natural environment and the implementation of the Concept of sustainable development and rational nature management, which is based on the idea of coordinated management of three interrelated areas - ecology, economy and social processes. And also to teach this concept to students in grades 10-11.

Purpose. The acuteness of modern ecological problems has been put before pedagogical theory and school practice for the task of educating the young generation in the spirit of a careful, responsible attitude towards nature, capable of solving the issue of rational protection of natural resources and the use of abundant resources. In order for these requirements to become the norm of every person's behaviour, it is necessary to purposefully cultivate a sense of responsibility for the state of the environment from childhood.

Methods. Analysis of environmental literature, content analysis of basic concepts, generalization, and modelling with the aim of developing models and technologies for the formation of sustainable development and nature use.

Results. We analyzed the curriculum for secondary education institutions, approved by the Ministry of Education and Science of Ukraine (Order No. 1407 of10/23/2017).

The main conceptual idea of the curriculum is based on the implementation of functional, systemic - structural and ecological approaches and consists of the formation of natural and scientific competence of schoolchildren through the assimilation of knowledge about living nature as a whole system, the development of value orientations in relation to nature [2].

140 hours are allocated to studying the course:

10th grade - 70 hours (2 hours per week);

11th grade - 70 hours (2 hours per week).

The content of the course is a coherent and logical continuation of the educational courses of the primary school and is distributed by years of study as follows:

10th grade - topics: «Biodiversity», «Metabolism and energy transformation», «Heredity and variability», «Reproduction and development»;

11th grade - topics: «Adaptations», «Biological foundations of a healthy lifestyle», «Ecology», «The subject of studying ecology, its tasks and methods», «Sustainable development and rational use of nature», «Application of the results of biological research in breeding, medicine and biotechnology».

Conclusion. From the above, it can be concluded that the main principles offormation of research skills of sustainable development and rational use of nature in students of 10-11 grades are:

• systematicity, complexity and continuity of environmental education;

• the priority of environmental knowledge in the system of culture and education;

• focus on environmental education and upbringing on citizens' understanding of personal responsibility for preservation and restoration of the natural environment and careful use of its resources;

• openness and availability of environmental information;

• universal environmental education of all social and age groups of the population;

• coordination of the actions of state authorities, local self-government bodies, educational institutions, organizations and institutions dealing with issues of education, culture and science, mass media, public organizations and citizens in the field of ecological culture and education.

Key words. Sustainable Development, Environmental Management, Environmental Education, Environmental Awareness, Environmental Culture.



Основна частина

Постановка проблеми. Освіта є стратегічною основою розвитку як особистості так і суспільства, держави в цілому. Освіта - запорука майбутнього і є найбільш масштабною сферою суспільства. Вона є своєрідним нарощування інтелектуального та духовного потенціалу а також засобом відтворювання, виховання освіченого громадянина. На сьогоднішній день дбайливе ставлення людини до природи є надзвичайно важливим і повинне бути в контексті вищої та середньої світи. Дуже важливим у сучасній школі (НУШ) є те, щоб сучасна молодь усвідомлювала значимості природи тому обов'язковою складовою навчального процесу має бути формувати екологічну свідомість учнів через впроваджувати ефективних методів, засобів задля успішної реалізації процесу екологічного виховання та формування екологічної свідомості у процесі навчання [6].

З року в рік екологічний компонент у навчально-виховному процесі набуває все більшого значення. Це пов'язано у першу чергу із тим, що природні ресурси вичерпуються і їх само відтворюваність має, нажаль, скінченні величини, а антропогенний та техногенний тиск від діяльності людини на природне середовище зростає і став практично непрогнозованим та неконтрольованим [2].

«Ми - перше покоління, яке має чітке уявлення про цінність природи та наш величезний вплив на неї, і можемо стати останнім поколінням, яке здатне діяти, щоб змінити тенденції. Час відтепер і надалі стане вирішальним періодом в історії», - ідеться у звіті Всесвітнього фонду із природи (англ. WorldWideFundforNature, WWF) «Жива планета - 2018» [4].

На сьогоднішній день у суспільстві стоїть завдання яке спрямоване на охорону та збереження навколишнього природного середовища, а у НУШ - реалізація Концепції сталого розвитку та раціонального природокористування, в основі якої закладена ідея узгодженого керування трьома взаємопов'язаними сферами такими як:

У екологія,

У економіка

У соціальні процеси.

У сучасній школі вивчену нами тематику, проблематику реалізовують у старшій школі (10-11 класи), зокрема, під час вивчення теми - «Сталий розвиток та раціональне природокористування». Проблематика - проаналізувати суть і значення екологічної та біологічної освіти а також дослідити на основі аналізу наукових публікацій, праць проаналізувати методи викладання, навчання які доцільно використовувати у процесі вивчення теми «Сталий розвиток та раціональне природокористування» [7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Біологія та екологія є одним з базових компонентів у навчально-виховному процесі молоді, який формує цінності, що виражаються у формі ряду компетентностей. Відповідно до Рекомендації Європейського Парламенту та Ради (ЄС). Специфіка названих курсів передбачає формування в учнів зокрема дослідницької компетентності такої як наукове розуміння та сприйняття природи і сучасних технологій, а також вміння використовувати його у практичній діяльності. Цими питаннями займалися, досліджували та вивчали ряд науковців, зокрема Вербицький В.В., Волкова А.С., Дементьєва Т.П. та ряд інших. Питанням дослідженню методів та форм навчання та виховання присвячено роботи Лернер І.Я., Мар'єнко І.С., Підласого І.П. та багатьох інших. Проблемам використання методів та форм, які застосовують в екологічній та біологічній освіті й вихованні розкривали та вивчали у своїх наукових публікаціях такі вчені науковці, як - Вербицький В.В., Звєрєв І.Д., Король О.В тощо.

Формулювання мети статті. Поява та загострення екологічних проблем поставила та сформувала перед науковою та викладацькою спільнотою тобто перед педагогічною теорією та шкільною практикою нові завдання щодо виховання у молодого дбайливого та відповідального відношення до навколишнього природного середовища. Тобто підростаюче покоління повинне бути здатним самостійно вирішувати питання щодо охорони природи та раціонального використання природних ресурсів, відтворення природних багатств тощо. Важливо щоб вище названі вимоги, пріоритети стали нормо поведінки кожної особистості. І щоб усе сказане можливо було реалізувати необхідно ще із дитячи років (початкової школи) цілеспрямовано, поступово виховувати, прививати почуття відповідальності за свої вчинки та їх вплив на стан навколишнього природного середовища.

Виклад основного матеріалу. У сучасній українській школі і освіті зокрема популярності набув термін «сталий розвиток». Назване поняття у науковий та шкільний обіг увійшло на початку двадцятого століття після затвердження його в законодавстві України. Дане словосполучення у трактуванні та розумінні кожного слова окремо має ряд розбіжностей, тобто слова є протилежними за своїм змістом. Слово «сталий» трактується як «постійний», «постійність». Слово ж «розвиток» - «можливість змін». Для того щоб між двома різними термінами виробити збалансованість необхідно застосування нових, інноваційних методологічних технологій та технічних засобів. У результат чого будуть виникати різні зміни у суспільних взаємовідносинах які у результаті призведуть до формування суспільства яке раціонально, ощадливо буде використовувати багатства природи та спрямовувати свої дії на їх відновлення та охорону [3, с. 64].

Людина у сучасному суспільстві повинна розвивати гармонійні взаємовідносини із природою розуміючи при цьому процеси та наслідки які відбуваються та будуть відбуватися у майбутньому; розумно використовувати природні ресурси при чому прагнути їх збагаченню та гуманізації природи, про що писав та популяризував педагог Маркс.

До досліджуваної проблеми долучилися та висловили свої припущення психологи такі як, В. Ясвіна та С. Дербо писали, що сучасне суспільство повинно володіти екологічною свідомістю. А під екологічна свідомістю слід розуміти сукупність певних уявлень щодо взаємозв'язків у системі «людина - природа» і у самій природі, існуючого ставлення до природи і також відповідних стратегій щодо взаємодії з нею. Екологічна свідомість - це найвищий рівень відображення людино елементів природного і штучного так соціального середовища так і свого внутрішнього світу; усвідомлення ролі та місця людини у екосистемі екологічного світу; особливості реалізації певного відображження. [1, с. 54].

Науковці С. Дерябо, I. Звєрєва, Д. Ліхачов, В. Павлов, В. Панов, П. Риженков, Г. Шагун, В. Ясвін переконані, що проблема формування нового типу екологічної свідомості потребує нової парадигми. Автори зазначають, що суттєвим компонентом екологічної свідомості є інтелектуальна діяльність, яка гарантує гуманну і науково-обґрунтовану взаємодію із природою [1, с. 35].

У системі підготовки молодшого покоління у загальноосвітніх школах до збереження природного навколишнього середовища та раціонального використання багатства довкілля. У відповідальному, дбайливому ставленні до природи важливе місце належить правильно організованому навчально - виховному процесі у школі, яка виховує та збагачує учнів знаннями про соціальне та природнє оточення, знайомить їх з цілісною картиною нашого світу і формує в них наукові компетентності, моральні і культурні цінності ставлення до світу.

Нами було проаналізовано навчальний план для закладів середньої освіти, затверджений Міністерством освіти і науки України (наказ №1407 від 23.10.2017 р.).

Основна ідея навчальної програми НУШ побудована на реалізації системно-структурного, функціонального а також екологічного підходів і заключається у формуванні компетентностей школярів, таких як: природничо-наукових, які реалізуються шляхом накопичення та засвоєння знань щодо елементів живої природи як цілісної системи; розвитку ціннісних орієнтацій у ставленні до природи [2].

На вивчення курсу у навчально-виховному процесі відводиться 140 годин. Години розділені між класами старшої школи. Аналіз програм показав, що у 10 класі передбачено 70 годин (урок два рази на тиждень). У 11 класі також 70 годин теж передбачено урок два рази на тиждень. Такий розподіл між навчальними роками та навчальними тижнями показує систематичність викладу нового матеріалі та поступовість щодо освоєння його учнями та відповідно поступовому накопиченні знань щодо сталого розвиту та раціонального використання природних ресурсів.

Аналіз змісту курсу «Сталий розвиток та раціональне природокористування» показав, що він є цілісним, послідовним а також логічним продовженням уже вивчених навчальних курсів основної школи і передбачає розподіл тем за роками навчання таким чином:

Sу 10 класі заплановано згідно навчального плану вивчення таких тем як:

• «Біорізноманіття»;

• «Обмін речовин і перетворення енергії»;

• «Спадковість і мінливість»;

• «Репродукція та розвиток».

SУ 11 класі згідно із навчальним планом учні вивчатимуть такі теми як:

• «Адаптації»;

• «Біологічні основи здорового способу життя»;

• «Екологія»;

• «Предмет вивчення екології, її завдання та методи»;

• «Сталий розвиток та раціональне природокористування»;

• «Застосування результатів біологічних досліджень у секлеції, медицині та біотехнології».

В основу виокремлення названих вище тем покладено принцип функціональних ознак життя, які є універсальними критеріями живої природи і дозволяють сформувати цілісну системну картину даного явища. В кожній темі викладається, розповідається про екологічну складову. Під екологічно складовою розуміється вивчення:

- факторів зовнішнього природного середовища - біотичних, абіотичних та антропогенних;

- взаємозв'язок елементів живої природи з елементами неживої природи;

- наслідки порушення умов довкілля для функціонування різних трофічних рівнів життя, появи глобальних екологічних проблем;

- визначення впливу певних аспектів вирішення екологічних проблем та досягнення сталого (збалансованого) розвитку.

В кожній темі передбачено виокремлення збережувальних компонентів, що розкривають ознаки та критерії здоров'я, визначають роль ендогенних та екзогенних процесів, забезпечує набуття нових навичок безпечної поведінки, спрямованих на збереження довкілля та власного здоров'я.

В 11 класі тему «Сталий розвиток та раціональне природокористування» вивчають орієнтовно 13 год. Основні завдання та компоненти вивчення даної теми є: знаннєвий компонент (оперує термінами та поняттями, називає, описує, наводить приклади, характеризує та пояснює їх), діяльнісний компонент (складає карту, моделює, порівнює та застосовує знання в повсякденній діяльності) та цілісний компонент (дотримується правил, оцінює, висловлює судження щодо раціонального використання природних ресурсів та виявляє власну позицію). В першій частині цієї теми, описується основна концепція сталого розвитку, сучасні екологічні проблеми у світі та в Україні, види забруднення, та їхні наслідки для екосистем, антропогенний вплив на атмосферу, гідросферу та літосферу, також в цьому підрозділі вивчають основи екологічної політики в Україні, основні її засади, міжнародне співтовариство та основні природоохоронні організації. Але основна увага зосереджена на концепції сталого розвитку в суспільстві. Учням розповідають про 5 основних принципів: принцип екологізації, принцип екоресурсної ємності, принцип соціальної рівноправності, принцип сталого споживання та виробництва і принцип коеволюції. У рамках цих концепцій було реалізовано основні напрями сучасної екологічної політики, а саме було представлено 17 глобальних цілей національного розвитку. Дітям детально розповідають про кожну з цілей, демонструючи тим важливість даної концепції.

Загальноосвітній навчальний заклад III ступеню (старша школа) передбачає та забезпечує поглиблений рівень екологічної освіти (відповідно до спеціальності). Він забезпечує усвідомлення учнів взаємозалежності екології та економіки, знання різновидів впливів на довкілля. Старшокласники повинні володіти певними знаннями щодо особливостей впливу на навколишнє природне середовище обраної майбутньої професії, місце обраної професії у збереженні довкілля, охороні та раціональному природокористуванні; відповідні вимоги до фахівця адже сучасний світ вимагає від спеціаліста бути обізнаним в екологічному законодавстві відповідної галузі господарства, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України [4]. У цілому у старшокласників має бути уже сформована особистісна екологічна позиція і певний багаж вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.

Реалізації екологічного підходу а також формування екологічних понять старшокласників у навчальному процесі передбачає:

Sкомплексний підхід до вивчення навколишнього природного середовища з використанням міжпредметних зв'язків;

Sвибір оптимальних форм, методів та прийомів навчання у галузі екології із наданням здобувачам максимального прояву до самостійності;

Sпроведення різних типів уроків: вікторин, квестів, занять у природі тощо;

Sпроведення практичних та лабораторних занять на екологічних стежках, бібліотеках та наукових закладах, природничо-краєзнавчих та художніх музеях;

Sорганізація практичної діяльності у довкіллі (наприклад, проведення екскурсій, практики, практикуми, експедиції);

Sпозитивний приклад учителя у навчально-виховному процесі власним прикладом щодо дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища;

Sурахування вікових особливостей учнів;

Sурахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, зокрема їх пізнавальних можливостей та здібностей до творчості у навчально-виховному процесі;

Sєдність дій педагогів та учнівського колективу закладу освіти на основі краєзнавчого принципу навчання із врахування особливостей свого краю, області, регіону, міста чи селища [3].

Проаналізовано нами також розвиток та впровадження екологічної освіти від початкових до старших класів. Нами з'ясовано, що зміст побудований за блочно-модульним принципом. Кожен блок якого відображає напрями сучасної екології [5].

Обов'язковим є два боки:

1 блок - екологія як наука про закономірності співіснування і взаємодію організмів з навколишнім середовищем;

2 блок - екологічні аспекти сучасної цивілізації [3].

Відомо, що екологізація освіти є неможливою без всебічного розвитку в учнів біологічного та екологічного мислення, навиків самостійного освоєння, вивченн та критичного аналізу нових спостережень, досліджень та повідомлень без уміння будувати наукові гіпотези. У зв'язку з цим, вважаємо, необхідно ширше планувати та реалізовувати проблемний підхід при навчанні задля досягнення позитивних результатів. Проблемний підхід у свою чергу передбачає організацію активного пізнання учнів, а роль вчителя зводяться лише до управління пізнавальної діяльності учнів [2].

Основним методом у навчально-виховному процесі під час формування екологічних та біологічних понять обов'язково повинен бути проблемний метод, тобто створення на уроці так званої проблемної ситуації. Яка б викликала, створювала ситуації інтелектуальних перешкод, з урахуванням того, що учні не володіють потрібними знаннями чи способами діяльності для пояснення запропонованих фактів чи явищ. Варто враховувати, що проблемні ситуації варто створювати, реалізовувати залежності від змісту навчального матеріалу та психолого-вікових особливостей учнів. У процесі вивчення теми «Сталий розвиток та раціональне природокористування» доцільним є створення таких проблемних ситуацій, як:

Sвисування проблемного питання;

Sповідомлення парадоксального факту;

Sстворення проблемної ситуації на основі вислову вченого;

Sдемонстрування досвіду чи повідомлення про нього що може бути основою для створення проблемної ситуації.

Sстворення проблемної ситуації на основі наведення протилежної точки зору по одному і тому ж факту;

Даним, згаданий метод буде сприяти підвищення активності та зацікавленості учнів алдже він передбачає обов'язкове формування в учнів прийомів розумової діяльності таких як:

• синтез;

• аналіз;

• узагальнення;

• порівняння;

• встановлення причинно-наслідкових зв'язків тощо.

При цьому виключає в себе різноманітні логічні операції які необхідні для вибору екологічного цілеспрямованого рішення [3].

У навчально-виховного процесі школа покликана давати учням:

- основи екологічних та біологічних знань;

- сформувати екологічний стиль мислення;

- навчити правил екологічно доцільної поведінки;

- здорового способу життя;

- виховувати екологічну культуру особистості.

Для реалізації вище названого необхідно здійснювати систематичний моніторинг екологічного виховання, тобто систематичне вивчення його стану. Відомо, що моніторинг екологічного виховання, як і діагностика навчально-виховного процесу належить до найслабкіших ланок педагогічної теорії та практики [4].

У сучасних загальноосвітніх закладах освіти використовують різний методологічний апарат (інноваційні методи та прийоми), наприклад:

Sрізноманітні психологічні терміни (із врахуванням вікових та психологічних особливосте здобувачів освіти);

Sнаукові дослідження у межах виконання наукових проектів, тем;

Sекскурсії у природу (пришкільну ділянку, ботанічний сад, природні екосистеми, екологічні стежки тощо);

Sрізноманітні пізнавальні та розвиваючі ігри.

Усі вище названі методологічні елементи у навчально-виховному процесі покликані доносити до учнів проблеми сталого розвитку та раціонального природокористування та, звісно, формування екологічної свідомості підростаючого покоління.

Відомий факт, що елементи живої та неживої природи які оточують людину залишали помітний слід у педагогіці. Являлися одними із найважливішими та найголовнішими чинниками щодо особливостей організації та реалізації освітнього процесу навчання та виховання, досягнення поставлений компетентностей учнів. Адже спостерігаючи за елементами природи, явищами учні спостерігаючи вивчають об'єкти та явища довкілля (які не є фновими), поступово пізнають світ у якому проживають. У процесі навчання відкривають нове, дивовижне різноміття як рослинного так і тваринного світу. У процесі вивчення, відкриття, спостереження розуміють місце людини у природі та навпаки, місце природи у життя людини; розуміють, усвідомлють цінність у пізнанні природи; відчувають естетичні та моральні почуття та переживання. Усі вище згадані та перераховані знання, відчуття спонукають учнів дбайливо до природи, охороняти її та раціонально використовувати.

Варто також зауважити, що не менш вагому роль у формування екологічної свідомості та еко культури відіграють: засоби масової інформації; соціальні мережі; громадські організації; релігійні конфесії. Важливо пам'ятати загально прийнятий факт, що екологічне виховання розпочинається ще із глибокого дитинства. Розпочинається ще із формування норм поведінки дитини, тому, звісно, надзвичайно велике значення на формування подальшої культури дитини має власне сім'я, приклад батьків, їх культура, свідомість, ставлення до природи тощо. Крім вище названих елементів закладання екокультури є: відбір літератури; кіно та мультфільмів; долучення до творів мистецтва; догляду за тваринами чи рослинами. Усі вище озвучені фактори, елементи виховання та навчання, на нашу думку, відіграють вагомий вплив на формування екологічної свідомості здобувачів освіти [4; 8].

Висновки. Із вище сказаного можна зробити висновки, що основними принципами формування в учнів 10-11 класів дослідницьких навичок сталого розвитку та раціонального природокористування є:

- системність, послідовність, комплексність та безперервність екологічної освіти;

- вагомість екологічних знань у навчально-виховному процесі;

- відкритість а також доступність екологічно освіти здобувачам;

- загальність екологічно освіти усіх соціальних груп населення;

- узгодженість органів державної, місцевої влади та навчальних закладів щодо питань освіти, культури та виховання;

- узгодженість органів державної, місцевої влади та навчальних закладів щодо питань науки, засобів масової інформації, громадських організацій;

- спільне розуміння (органів державної, місцевої влади та навчальних закладів) щодо питань збереження та відновлення природного навколишнього середовища, дбайливого використання та охорони.



Список використаних джерел

природокористування школа навчальни й освіта

1. Борейко В.Е. Прорыв в экологическую этику. Київ, 1999. С. 128.

2. Міністерство освіти і науки України (наказ №1407 від 23.10.2017 р.). URL: https://zakon.rada.gov. Ua/rada/show/v1407729-17#Text (дата звернення: 15.03.2023).

3. Пузир Т. Особливості формування екологічної культури фахівців екологічного напрямку. Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД: матеріали I Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. Переяслав-Хмельницький, 26-28 лютого 2012. С. 27-28.

4. Принципи і напрями розвитку екологічної культури. URL: http://boguslav-vpusp.net.ua/images/Fotos-2020/30 - 03_MC-9_Ekolog.pdf (дата звернення: 15.03. 2023).

5. Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету: автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.04. - Київ, 2007. - 22 с.

6. Маршицька В.В. Сутнісні характеристики екологічної компетентності учнів початкової школи/ Теоретико - методичні проблемивиховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. Київ, 2005. Кн.2. Вип.8. С. 20-24.

7. Колонькова О.О. Формування екологічної компетентностістаршокласників засобами дистанційної освіти. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський, 2007. Вип. 10. Т.1. С. 379-387.

8. Пустовіт Н.А. Особистісно-орієнтовані технології екологічноговиховання підлітків. Наукові записки. Серія: педагогіка іпсихологія. Вінниця: РВВ ДП «Державна картографічна фабрика», 2001. Випуск 5. С. 59-62.



References

1. Boreyko, V.E. (1999). Proriv v ekolohycheskuiu etyku [Breakthrough in ecological ethics].Kyiv. [in Russian]

2. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy (nakaz №1407 vid 23.10.2017 r.) [Ministry of Education and Science of Ukraine (Order No. 1407 dated 10/23/2017)]. zakon.rada.gov.ua. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1407729 - 17#Text [in Ukrainian]

3. Puzyr, T. (2012). Osoblyvosti formuvannia ekolohichnoi kultury fakhivtsiv ekolohichnoho napriamku [Peculiarities of the formation of ecological culture of specialists in the ecological direction]. Proceedings from: I Mizhnarodna naukovo - praktichna internet-konferencia «Problemy ta perspektyvy rozvytku nauky na pochatku tretoho tysiacholittia u krainakh SND» -1 Mizhnar. science and practice internet conference «Problems and prospects of the development of science at the beginning of the third millennium in the CIS countries» (pp. 27-28). Pereyaslav-Khmelnytskyi, Ukraine. [in Ukrainian]

4. Pryntsypy i napriamy rozvytku ekolohichnoi kultury [Principles and directions of development of ecological culture]. boguslav-vpusp.net.ua. URL: http://boguslav-vpusp.net.ua/images/Fotos-2020/30-03_MC-9_Ekolog.pdf [in Ukrainian]

5. Tytarenko, L.M. (2007). Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti studentivbiolohichnykh spetsialnostei universytetu [Formation of ecological competence of students of biological specialties of the university]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv, Ukraine. [in Ukrainian]

6. Marshytska, V.V. (2005). Sutnisni kharakterystyky ekolohichnoi kompetentnosti uchniv pochatkovoi shkoly [Essential characteristics of environmental competence of elementary school students]. Teoretyko-metodychni problemyvykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi - Theoretical and methodological problems of education of children and school youth, 2 (8), 20-24. [in Ukrainian]

7. Kolonkova, O.O. (2007). Formuvannia ekolohichnoi kompetentnostistarshoklasnykiv zasobamy dystantsiinoi osvity [Formation of environmental competence of high school students by means of distance education]. Teoretyko - metodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi - Theoretical and methodological problems of raising children and school youth: collection. of science works, 10 (1), 379-387. [in Ukrainian]

8. Pustovit, N.A. (2001). Osobystisno oriientovani tekhnolohii ekolohichnohovykhovannia pidlitkiv [Personally oriented technologies of environmental education of teenagers]. Naukovi zapysky - Proceedings, 5, 59-62. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...