Поняття та сутність феномену "самості" в науковому доробку Бориса Коротяєва

Modern society needs specialists capable of independent performance of professional duties, critical thinking, independent decision-making, ability to generate new ideas and implement them. Therefore, in institutions of higher and secondary education, it is necessary to develop students' independence, which can be achieved directly during independent work.

The scope and relevance of the researched problem made it necessary to turn to the historical and pedagogical heritage of the past. After all, conscientious study of pedagogical experience, properly highlighted professional activities of teachers ofprevious years make it possible to bring novelty to modern pedagogical science and apply in practice the achievements of famous educational figures.

With this in mind, we turned to the scientific heritage of the Ukrainian scientist, pedagogue-scientist, didactic Borys Ivanovich Korotyaev. In his works, we find relevant positions regarding the organization of the educational process, content, forms and methods of teaching, the scientist's considerable attention is focused on the independent work of students. Based on this, the purpose of the article is to reveal the essence of independent work in the scientific work of Boris Korotyaev, who emphasized that more time should be devoted to independent work, because it is during its implementation that creative thinking develops, the skills and abilities of future specialists are improved.

The article examines the concept and meaning of the phenomenon of «self». The scientist researched and implemented it in the educational process, as the most important guide to the independent search by the acquirers of basic knowledge. He emphasized that without «self» it is impossible to be truly absorbed by the studied discipline, to get to the very essence and to truly love the subject. Educators who deprive students of independent search are doomed to the fact that their disciplines will be aimed at superficial study and will encourage thoughts only about quickly obtaining a credit. It is known that only the knowledge that the student has acquired independently, thanks to his own work, thought and action, will be really strong.

As a result of the research, the main principles of organizing classes to stimulate independent search among schoolchildren are presented. The author's algorithm for organizing students' independent work using a fundamentally new approach direct action lecture is proposed. The role of self-control and self-evaluation by achievers of their own achievements is determined.

Key words: scientific work, independence, independent work, cognitive activity, formation of abilities and skills.

Постановка проблеми. Сучасні демократичні пріоритети української педагогіки, активний пошук шляхів вдосконалення вітчизняної системи освіти спонукають дослідників звернутися до вивчення та впровадження в науковий обіг педагогічного доробку видатних представників національної педагогічної думки. Сучасне переосмислення кращих надбань минулого здатне посприяти виявленню потенційно корисних для сучасної освіти ідей. Вагомі здобутки в розвитку педагогіки має український вчений, освітній діяч Борис Іванович Коротяєв (1929-2019), який не так давно увійшов в історію української педагогіки численними вагомими працями у галузі дидактики, теорії виховання, педагогіки вищої школи, педагогічної філософії. Більшість сучасних освітян досі пам'ятає його як талановитого організатора інноваційних процесів у закладах середньої і вищої освіти. Багато уваги вчений приділяв обґрунтуванню актуального наразі питання значимості самостійної роботи у закладах освіти. Впровадив феномен «самості», без якого, на думку вченого, неможливо досягнути справжнього успіху у навчанні.

Аналіз досліджень. Самостійна робота вважається одним з найважливіших компонентів освітнього процесу, їй відводиться найбільша кількість годин (60% від усієї кількості годин навчальної дисципліни), що передбачає використання різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, позааудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом.

Питання самостійної роботи в процесі навчання знаходилось завжди в полі зору вчених, зокрема на цінність самостійної діяльності вказували класики педагогіки (Ф.А. Дістервег, Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Ж.Ж. Руссо, В. О. Сухомлинський) та сучасні науковці (А.М. Алексюк, А.В. Бугра, Н.І. Головко, Б.І. Коротяєв, О.В. Малихін, І.А. Шайдур, С.М. Яшанов та ін.), які в різні часи розглядали окремі аспекти проблеми самостійного оволодіння знаннями: зміст поняття «самостійна робота», сутність, класифікацію, структуру та функції самостійної роботи, а також форми й методи її організації в процесі навчання тощо.

Так, В.О. Сухомлинський писав про те, що самостійна творча і дослідницька робота учнів має бути на всіх етапах уроку, особливо під час вивчення нового матеріалу, а також на етапі осмислення й узагальнення теми в цілому. Кожний учень, на думку В. Сухомлинського, має право вибору серед різних за складністю завдань для самостійної роботи. «Діти дуже чутливі до цієї свободи вибору, вони вбачають у ній можливість утвердити свою гідність...» (Сухомлинський, 1977: 164).

І.В. Гордієнко вважає, що «самостійна і творча діяльність включають у себе самостійність і творчість, як якості особистості, які характеризуються з однієї сторони змістом знань, умінь, навичок, якими володіє особистість, а з другої ставленням особистості до процесу діяльності та кінцевого результату» (Гордієнко, 2016: 101). Учена тлумачить «творчу самостійність» як «здатність особистості до концентрації творчих зусиль у плануванні, цілеспрямованості, регулюванні і рефлексії власної діяльності в умовах креативності і відповідальності за свої дії та поступки», «універсальна динамічна інтегрована якість особистості, яка є результатом творчої діяльності, визначає здатність особистості до самореалізації» (Гордієнко, 2016: 102). Творча самостійність учителя математики, на думку І. В. Гордієнко, «інтегрує в собі важливі характеристики професійної компетентності: активність, ініціативність, здатність складати та реалізовувати плани та проєкти, діяти у стандартних і нестандартних ситуаціях» (Гордієнко, 2016: 104).

О.Г. Мороз визначає самостійну роботу як «форму навчання, за якої студент засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності. Відмінність її від інших форм навчання в тому, що вона передбачає здатність студента самому організовувати свою діяльність відповідно до поставлених завдань» (Мороз та ін., 2003: 62).

Зважаючи на увагу вчених до цієї проблеми, ми вирішили вдатися до наукової розвідки актуальних педагогічних ідей Бориса Коротяєва і висвітлити його погляди на дану проблематику.

Мета статті полягає в розкритті сутності самостійної роботи в працях відомого українського вченого-педагога, дидакта Бориса Коротяєва.

Виклад основного матеріалу. Вагоме значення для розвитку сучасної дидактики мають наукові доробки Борис Івановича Коротяєва. Він постійно працював над вдосконаленням змісту, форм організації та методів навчання, досліджував проблеми організації освітнього процесу у середній та вищій школі. У своїх працях вчений значну увагу приділяв самостійній роботі. Будучи великим прихильником самостійного опанування учнями основних знань Борис Коротяєв говорив: «Дорослі покоління стосовно підростаючих, ніби збожеволівши, зациклилися на тотальному та масовому «пересадженні» наукових знань з інформаційних джерел у голови своїх підопічних у обсягах і масштабах, що безперервно збільшуються рік у рік. При цьому зовсім не усвідомлюють, що в ході цього щоденного, багатогодинного, а іноді агресивного «пересаджування» прирікають усіх слухачів на мляве, пасивно-інертне та ліниве життя, руйнуючи таким способом їхнє фізичне, психічне, духовне здоров'я. А натомість необхідно захищати життя, наповнюючи його цілющими соками -- «самостю», пошуком, творінням і творенням, і роблячи його для всіх без винятку енергійним, емоційно-багатим, різнобічно-змістовним, результативним і успішним, і зрештою комфортним, радісним та щасливим буквально на всіх етапах дорослішання».

У наукових доробках Бориса Коротяєва ми познайомились з феноменом «самості». У кожній людині ще з дитинства присутній природній рефлекс «Я сам», тобто бажання зробити самостійно ту чи іншу справу. Дійсно, задоволення тих чи інших індивідуальних інтересів, потреб, бажань і помислів, здійснюване кожною конкретною людиною, справа абсолютно самостійна.

Придбання умінь і навичок під час освітнього процесу не є виключенням і також вимагає стимулювання даного рефлексу. Для виконання цього завдання викладачу необхідно створити відповідні умови, поле для пошуку чогось або когось і пробудити живий інтерес в учня до предмету пошуку.

Ми погоджуємось з думкою Бровченко О. О., що викладач повинен працювати не зі студентом «взагалі», а з конкретною особистістю, з її сильними і слабкими сторонами, індивідуальними здібностями і нахилами. Завдання викладача побачити і розвинути найкращі якості студента як майбутнього фахівця високої кваліфікації. Він бере участь в організації самостійної роботи студентів, створюючи відповідні умови, під якими розуміють фактори, які діють у навчальному процесі та впливають як на навчальну діяльність, так і на її результати. При визначенні умов організації самостійної роботи необхідно враховувати, що до її результатів належать продукти діяльності, отриманий досвід, стан особистості, її внутрішні потреби до розвитку самостійності (Бровченко, Виговська, 2018: 7).

Основними принципи організації циклових занять у школі в контексті пробудження феномену «самості» є а) впровадження повної, нічим не обмеженої індивідуалізації самонавчання та самоосвіти; б) повна самостійність учня у виборі завдання та принцип добровільності; в) індивідуальний характер виконання власного завдання, за винятком колективних за темпами просування, витрат часу та отримання необхідного результату; г) принцип вільного вибору черговості та послідовності виконання обраних завдань; ґ) принцип добровільної та самостійної паспортизації своїх індивідуальних досягнутих успіхів за навчальний рік або за кожне навчальне півріччя у кожному з циклів, що обговорюються.

Розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи учнів обумовлює зміну у взаємовідносинах між вчителем і учнем як рівноправними суб'єктами навчальної діяльності, які привчатимуть учня самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність як особисту рису характеру.

Борис Коротяєв наголошував, що без «самості» неможливо перейнятися по-справжньому досліджуваною дисципліною, дійти до самої суті і щиро полюбити предмет. Педагоги, які позбавляють учнів самостійного пошуку, приречені на те, що їх дисципліни будуть спрямовані на поверхове вивчення і спонукатимуть думки лише про швидке отримання заліку. Відомо, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власній праці, думці і дії, будуть насправді міцні.

Виходячи з цього, нами був створений алгоритм пробудження феномену «самості» у студентів під час вивчення тієї чи іншої дисципліни. Умовно виділяємо три рівня самостійно-пізнавальної роботи студентів:

Перший рівень репродуктивний, ознайомлення з теоретичним матеріалом, який включає в себе інформацію про факти, закономірності, явища, понятійно-термінологічний апарат, означення. Цей рівень може виконуватися за допомогою викладача.

Другий рівень продуктивний, творчий пошук, самостійне відкриття незвіданого для суб'єкта знання за допомогою аналізу, порівняння, спостережень. Зіставлення раніше здобутої інформації з отриманою зараз.

Одним із варіантів виконання цього рівня Борисом Коротяєвим пропонується принципово новий вид лекцій лекція прямої дії.

Її особливість полягає в тому, що конспекти таких лекцій пишуться заздалегідь, роздруковуються і пропонуються студентам для самостійного опрацювання в режимі реального часу. Робота викладача відповідати на питання, спостерігати, контролювати, щоб кожен уважно читав та вивчав зміст тексту, не відволікаючись та не реагуючи на якісь зовнішні подразники. Такий вид заняття дозволить студентам самостійно робити паузи для обміркування тексту, при необхідності повертатися до прочитаного, робити у зошиті свої власні нотатки. До того ж режим читання на відміну від режиму слухання вимагає більшої зосередженості, прояву волі і характеру, самостійності та цілеспрямованості на успіх у вигляді освітнього результату.

Віктор Євдокимов член кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор підтримує нетрадиційний метод і вважає, що робота на лекції прямої дії для студента безперервний пошук і відкриття нового. Причому об'єктами пошукової діяльності є не тільки тексти лекції, але й самі студенти, їх індивідуальний особистісний потенціал, креативні, когнітивні, рефлексивні та інші процедури і види діяльності (Євдокимов, 2016: 73).

Третій рівень дослідницько-творчий, вимагає аналітичного підходу, критичного мислення до набутої інформації. На цьому рівні знання набувають форми правил, теорем, індуктивних і дедуктивних висновків сформульованих самостійно студентом.

Важливим є те, що розвиток феномена «самості» може відслідковуватися безпосередньо самим її носієм на конкретних відрізках часу за допомогою об'єктивних показників в тому чи іншому виді діяльності і оцінюватися як певні особисті досягнення.

Наприклад, в пізнавальної діяльності кожен учень або студент здатний на свій розсуд і за бажанням контролювати і вимірювати самостійне читання художньої, навчальної та наукової літератури з дуже простої формули: конкретну кількість сторінок прочитати за конкретний проміжок часу; конкретну кількість самостійно вирішених завдань, прикладів, пошукових робіт, знову таки за конкретний проміжок часу. Відповідно оцінювати самостійно виконану роботу протягом семестру або навчального року як особисті досягнення або як якісь досягнуті висоти і представляти ці досягнення для занесення в особистий паспорт.

За аналогією можна так само контролювати і оцінювати свої власні досягнення і в інших видах діяльності естетичної, спортивно-фізичної, виробничої і господарсько-побутової. І у всіх випадках вибір тієї чи іншої діяльності з метою фіксування тих чи інших досягнень.

У такий спосіб реалізується ідея самонавчання, самоконтролю самооцінювання та загалом самотворення. При цьому кожен учень свої індивідуальні досягнення зобов'язаний успішно захищати, у вигляді того чи іншого підсумкового звіту доповідь, реферат, повідомлення (усного чи письмового). Вибір робить учень, він має можливість в процесі захисту використовувати все те, що сам напрацював: чернетки, виписки, щоб підтвердити об'єктивний і чесний характер отриманих результатів.

Самоконтроль в цьому випадку відіграє велику роль в підтримці природного феномену «Я сам». Учень встановлює собі межі, сам уповільнює чи прискорює процес індивідуального сходження на вершину знань. Так школяр чи студент самостійно вирішує скільки сторінок навчальної літератури йому прочитати, скільки вирішити прикладів та завдань, у яких олімпіадах та конкурсах брати участь, які фізичні вправи йому зробити тощо. Такий підхід дозволяє учню розуміти, що індивідуальні досягнення та відповідні показники повністю залежить не від вчителя, а від нього самого, від витрат його власної праці, вольових зусиль, твердості духу та характеру.