Коучинг як педагогічна технологія викладання іноземної мови у закладах вищої освіти

• соціальний - як відповідь на запит високого рівня знання іноземної мови сучасними випускниками ЗВО для можливості бути конкурентними на ринку праці;

• організаційний - як оптимальне педагогічне рішення, викликане 1) неможливістю вивчити іноземну мову достатньо за ту невелику кількість аудиторних годин, що зазвичай надається освітньо-професійними програмами; 2) потребою оптимізувати підходи до викладання так, аби досягти найвищих результатів за найкоротший час; 3) збільшенням кількості годин, відведених на самостійну роботу студента, поширенням тенденцій освіти впродовж життя, зростанням суб'єктності в освіті та ін.;

• науково-теоретичний рівень: науковий дискурс коучингового підходу та коучингових технік містить потребу комплексних досліджень, пов'язаних із теоретико-емпіричною оцінкою впровадження коучингових технологій загалом та мовного коучингу у викладанні іноземних мов зокрема; так само недостатньо вивчено концептуальні основи коучингового підходу у системі кваліфікації викладачів іноземної мови; бракує також обґрунтування теоретичних основ методик мовного коучингу та коучинг-сесій;

• практико-орієнтований рівень: недостатність емпіричного, експериментального вивчення проблеми призводить до браку праць, у яких розглядаються потенційні можливості коучингового підходу у формуванні іншомовних компетенцій здобувачів вишів.

Мета статті полягає в теоретичному окресленні коучингу як педагогічної технології викладання іноземної мови в закладах вищої освіти на основі узагальнення наявного досвіду застосування коучингового підходу для стимулювання іншомовних компетентностей здобувачів. Це передбачає: 1) визначення поняття мовного коучингу та стану дослідженості питання в зарубіжній та вітчизняній науці й практиці; 2) з'ясування специфіки технологій мовного коучингу порівняно з традиційним викладанням іноземної мови;

3) формулювання умов успішного застосування коучингових технологій у вишах та передбачення перешкод, які стають на заваді застосуванню мовного коучингу в українських вишах.

Важливо, що коучинг відрізняється від наставництва (менторства) тим, що зосереджується на конкретних завданнях чи цілях, а не на загальному розвитку [10, с. 169]. Підкреслюючи «самокерований» характер коучингу, треба наголосити, що коучинг - це не просто навчання чи обмін досвідом. Йдеться про створення найкращого середовища для того, щоб здобувач освіти міг вчитися самостійно. Н. Щур підкреслює, що аналіз психофізіологічних особливостей мовлення підтверджує коректність думки, наче мови неможливо навчити (слабкість ініціативи викладача, якщо немає зустрічної ініціативи від студента), натомість мови можливо лише навчитись (активна та усвідомлена позиція студента, зацікавленого в результаті навчання) [4, с. 144].

Коучинг є більш алгоритмічним, порівняно з менторством, оскільки є вихідна точка, проєктована кінцева (бажана) точка, алгоритм дій коуча, який допоможе студенту пройти шлях удосконалення максимально швидко та з найвищим результатом. Етимологічно термін «коуч», який тоді був сленговим словом, уперше було вжито в Оксфордському університеті 1830 року: він позначав людину, яка надала допомогу здобувачеві під час складання екзамену, у результаті чого було досягнуто позитивного результату (успішного складання іспиту з бажаною оцінкою). Отже, коучинг можна вважати продуктивним супроводом студента від точки А до точки Б, де точка А є його вихідним рівнем компетентності, а точка Б - бажаний, якого потрібно досягти в результаті коучингу. Коучинг підвищує здатність студентів реалізувати свій невикористаний потенціал - через підвищення самосвідомості та почуття особистої відповідальності, де коуч сприяє самостійному навчанню студента засобами пояснення, опитування, активного слухання, створення ситуації долання труднощів і через заохочувальний клімат [6, с. 1243; 13].

Такий спосіб розуміння коучингу підкреслює, наскільки ідеально він узгоджується з метою освітніх організацій. Ключова відмінність освітнього коучингу полягає в чіткій меті покращення навчальних досягнень студентів. Хоча основна увага приділяється успіху здобувачів, коучинг таргетований на підтримку кожного в освітньому співтоваристві. В освітніх установах, зокрема університетах, коучинг використовується в чотирьох сферах: для підтримки освітнього лідерства; удосконалення професійної практики викладачів; безпосередньої підтримки студентів; налагодження продуктивного зв'язку навчальних закладів із громадськістю. Окрім реалізації формальних можливостей коучингу, адміністрації освітніх закладів цілеспрямовано працюють над впровадженням «філософії коучингу» у свою організаційну культуру. Це можна зрозуміти як культуру, яка заохочує автономію, самовизначення та амбіції в сприятливому кліматі. Так, у США коучі працюють з викладачами, щоб допомогти їм удосконалити практику викладання, в Австралії та Великій Британії керівники освітніх закладів вивчають коучинг, щоб покращити власні лідерські якості, у Новій Зеландії студентів навчають взаємного коучингу (підтримка студентів один одного в традиціях коучингу - peer coaching).

Аналіз літератури з теми показує зростання актуальності досліджень у сфері коучингу, зокрема досліджень ефективності застосування коучингових технологій для навчання іноземної мови. Проблему технологій мовного коучингу вивчають вітчизняні та зарубіжніх науковці. Н. Щур розуміє коучинг як систему сприяння особистості (у нашому разі - здобувачеві вищої освіти) стосовно визначення й досягнення нею її особистісно-професійних цілей впродовж мінімального часу та з мінімальними затратами ресурсів / зусиль у спосіб, коли розкривається навчальний потенціал конкретного студента й створюється сприятливе середовище навчання, що має на мені полегшити рух до наміченої самим студентом мети (в ідеалі - абсолютно самостійно й унаслідок самокритичного аналізу). Неправильно цілком ототожнювати коучинг із репетиторством чи консультаційними зустрічами. Хоча той факт, що, замість незмінного дотримання програми вивчення іноземної мови, викладач-коуч зміщує акцент на вимоги конкретного студента чи групи студентів у розрізі академічної групи, намагаючись максимально орієнтуватись на індивідуальні здібності та цілі здобувача [12, с. 4], детермінує навчання за технологією коучингу як особистісно орієнтоване. І все ж почасти це наближує в цьому випадку роль викладача-коуча до функцій консультанта й координатора [1, с. 272]. Однак коучинг - це технологія мінімального втручання в процес самоосвітньої діяльності студента.

Передусім коучинг - це продуктивна технологія модифікації поведінки й мислення здобувача, що націлена на розвиток уміння самостійно ухвалювати коректні, корисні навчальні рішення, знаходити вирішення проблем, діяти ефективно за складних обставин [1, с. 273; 4, с. 144-145].

Для мовного коучингу діють ті ж самі типові умови успіху, що й для інших різновидів. Формула мовного коучингу - це довірливі стосунки між членами групи й викладачем (коучем), у яких ключовою є співпраця й немає місця осуду, а запитання відкритого типу націлені на активізацію мисленнєво-мовленнєвої діяльності, саморефлексії тощо [5, с. 1956; 7; 11].

Діяльність викладача в технології коучингу часто пов'язують із функцією фасилітатора [3, с. 67]. О. Гаркуша та А. Щеглова підтримують думку інших дослідників щодо того, що для сучасного викладача функції фасилітатора й тьютора є найважливішими [1; 4]. Згадані дослідники фундаментальними в проблемному колі лінгво-коучингу вважають питання того, як «зробити вивчення мови водночас легким, цікавим та результативним» [1, с. 273].

Якщо звичайний викладач іноземної мови допомагає вивчати певну мову, то коуч допомагає студентові навчитися того, як саме потрібно вчити мову. У той час як викладач формує компетентність студента в граматиці, лексиці, говорінні, слуханні іноземною мовою, то коуч вибудовує загальні компетентності, потрібні під час вивчення іноземної мови (англ. study skills') і установки щодо вивчення цільової мови (англ. mindset). Якщо поглянути на це в перспективі, то саме здатність вирішувати власні проблеми, знаходити унікальні рішення, сформовані стійкі звички вчити іноземну мову (системність і систематичність) - це те, що відрізняє успішного студента від неуспішного більше, аніж початковий рівень сформованості мовних компетенцій. І це якраз є сферою максимального впливу коуча.

Загалом пересічний викладач іноземної мови допомагає виявити та виправити помилки, прямо вказуючи на «правильний» спосіб, як щось зробити / виконати. Але оскільки всі студенти індивідуальні за стилем навчання, життя, мовними цілями та мовними перешкодами (психологічного характеру), мовний коуч передусім зосередиться на розв'язанні індивідуальних проблем, не обов'язково прямо вказуючи на якийсь єдиний «правильний» спосіб їх вирішення.

Мовний коучинг - це прикладна методологія, яка інкорпорує основи коучингу в контекст вивчення іноземної мови. Роль мовного коуча полягає в підтримці студента й розширенні його можливостей впродовж того, як той самостійно, свідомо навчатиметься. Мета мовного коучингового процесу полягає в тому, щоб допомогти студентові саморефлексувати та критично, об'єктивно оцінити свій рівень володіння іноземною мовою, а також допомогти йому визначити та ефективно використовувати інструменти, необхідні для прогресу в оволодінні цільовою мовою. Насправді коучинг не обов'язково вимагає індивідуального навчання, але завжди означає максимально індивідуалізований процес опанування іноземної мови з огляду на сильні та слабкі сторони особистості та вже наявних навчальних досягнень конкретного студента. Ідея коучингу якнайкраще відповідає ідеям суб'єктності навчання, диференційованому підходу, ідеї побудови індивідуальної траєкторії розвитку студента, уявленню про місце самостійної роботи студента в контексті кредитно-модульної системи з проєкцією на безперервну освіту та освіту впродовж життя тощо.

Окрім того, коучинг - відмінне рішення для навчання у форматі дистанційних технологій. Найважливіше, що розвиває студент з допомогою коучингових технологій - це метакогнітивні та металінгвістичні навички. Тобто коучинг як педагогічна технологія дає можливість пізнати, на відміну від суто викладання іноземної мови традиційним способом, як працює механізм вивчення мови, як налаштувати для себе правильну систему вивчення мови. коучинговий технологія іноземний мова вищий навчальний

Мовний коучинг насамперед зосереджується на бажаних результатах вивчення мови студентами, їхніх іншомовних комунікативних компетентносях з огляду на майбутнє професійне середовище та особисті потреби спілкування - на противагу тому, щоб працювати із заздалегідь визначеними цілями заняття, типовими для кожної академічної групи кожного нового навчального року (коли викладач працює згідно з розробленими конспектами занять чи відповідно до уніфікованих навчальних посібників).

У закордонній практиці мовний коуч і викладач іноземної мови - це дві різні професії з різними підходами до реалізації мети (кінцева мета - компетентнісне знання іноземної мови клієнтом / студентом). Утім, інтеграція коучингового підходу до викладання у ЗВО - як педагогічної технології - є цілком доцільним і сприятиме підвищенню ефективності навчання. Однак з обмеженою кількістю годин на аудиторне вивчення іноземної мови зробити процес викладання максимально індивідуалізованим, як того й вимагає коучинг, для викладача досить складно. До того ж викладачеві потрібен деякий час, аби визначити вихідний рівень знання іноземної мови конкретним здобувачем освіти й на основі цього надати покрокові рекомендації. А на все це знову-таки потрібен час. Тому оптимальними умовами для реалізації коучингової технології в парадигмі вивчення мови в ЗВО є:

- знання викладачами принципів коучингу (ідеально - спеціальні тренінги, курси, воркшопи, пройдені викладачем з метою навчання коучингових підходів до організації процесу навчання);

- ініціативність викладача та здобувача, спільне бачення ними мети навчання та середовище співпраці;

- позитивне налаштування викладача, віра в можливості кожного студента, психологічне вміння надихнути студента, вселити йому віру у власні сили;

- ідеально, якщо викладач володіє методами нейролінгвістичного коучингу та нейронаук у викладанні іноземних мов;

- корисними є знання викладача у сфері психолінгвістики, когнітивістики, лінгводидактики й методики навчання іноземних мов з урахуванням передового світового й вітчизняного досвіду;

- готовність студента виконувати інструкції викладача-коуча, довіряти його порадам, рефлексувати щодо того, які методи є ефективними, а які ні, як і щодо власного рівня знання мови (розуміння сильних і слабких сторін, індивідуальних потреб у вивченні іноземної мови тощо);

- робота в малих групах;

- готовність викладача працювати позаурочно, оперативно комунікувати, надавати необхідну підтримку (але лише щодо психологічної опори й скеровування студента в правильному напрямі, а не щодо намагання дати йому готові знання).

Важливим моментом є й те, що дослідники вважають найефективнішим здійснення коучингового супроводу тих здобувачів, вихідний рівень володіння яких англійською мовою має щонайменше позначку А2 згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти [4, с. 144]. Якщо йдеться про університетський рівень застосування коучингових технологій, то він цілком адекватний для досягнення ефективності. Окрім того, оскільки свідоме ставлення, ініціативність, уміння саморефлексувати, розуміти свої потреби з вивчення іноземної мови тощо є важливими складовими продуктивного коучингу, то й за віковими характеристиками здобувачів освіти час навчання в університеті є найбільш сприятливим для застосування мовного коучингу. Для післяуніверситетської освіти коучингові технології теж є відповідним способом вивчення мови.

Сам термін і принципи коучингу походять зі спортивної галузі. Тому, як і у випадку з тренуваннями, у мовному коучингу важливо підготувати студента до низки мовленнєвих ситуацій, які можуть йому трапитись як у приватному житті, так і з огляду на обрану професію. Набір цих мовних ситуацій для викладача-коуча більш доступний унаслідок його досвіду, який він бажає передати студентам. Водночас знання студента, як комунікувати в тій чи тій ситуації, уміння зорієнтуватись на випадок труднощів (наприклад, допомога словника, перекладача, іншої програми, яка допомагає вивчати мову тощо) сприятимуть подоланню невпевненості, що може виникнути внаслідок незнання того, у яку мовленнєву ситуацію студент може потрапити та якими тоді є цілі його мовленнєвої активності. Коучингова підготовка, що передбачає також деякий автоматизм відтренованості іншомовних комунікативних навичок (наприклад, коли викладач повинен підготувати студента конкретно до участі в закордонній науковій конференції), дасть змогу здобувачеві почуватись упевненіше. Оптимальним варіантом проведення коучингу в ЗВО є консультації, що мають формат індивідуального супроводу здобувача під час освітнього процесу. Однак беручи до уваги те, що в навчальних планах час на консультації передбачений переважно тільки якщо є складання іспитів із дисципліни, реалізувати це буває складно. Залишається варіант планових консультацій згідно з індивідуальним графіком роботи викладача, однак це знову-таки вимагає додаткових зусиль, мотивованості, оскільки йдеться про надання коучингових послуг, які вимагають від викладача ширших компетенцій, додаткових знань, більших часових та інших ресурсних затрат, на безоплатній основі.