Формування громадянської активності молодших школярів у контексті реалізації технологій менеджменту початкової освіти

студентка ІІ курсу магістратури факультету педагогічної і мистецької освіти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

У статті висвітлено сутність понять «громадянська активність» та «управління початковою освітою», здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення обраної проблеми. Проаналізовано концептуальні засади освітнього менеджменту в умовах нової української школи та особливості розвитку громадсько-активних шкіл. Виокремлено складові компоненти моделі сучасної громадсько-активної школи, зокрема підкреслено особливу важливість процесу демократизації громадсько-активної школи на засадах громадсько-орієнтованої освіти. Розглянуто принципи та функції освітнього менеджменту в умовах нової української школи, а також визначено специфіку освітнього менеджменту. Окреслено особливості управління початковою освітою в сучасній школі з огляду на підвищену потребу в розвитку громадянської активності учнів. Доведено, що громадянська активність є передумовою розвитку громадянської компетентності молодших школярів як однієї із провідних компетентностей сучасної особистості, що визначено Концепцією нової української школи.

Виявлено вплив сучасного соціального менеджменту на формування громадянської активності учнів. Оскільки саме навчання є діяльнісною системою, то інтеграція освітніх управлінських технологій позитивно вплине на формування громадянської активності молодших школярів. Доведено, що громадянська активність є основою формування громадянського суспільства, визначено інноваційні шляхи стимулювання громадянської активності учнів початкової школи. Визначено, що провідну роль у формуванні громадянської активності учнів початкової школи відіграє саме педагог-менеджер - наставник, який спрямовує освітню діяльність та здійснює функції управління на основі сучасних наукових методів керівництва. Оскільки процес підготовки сучасного педагога- менеджера є вивченим недостатньо, перспективу подальших наукових розвідок було окреслено в напрямку розробки схеми підготовки освітніх менеджерів, основною характеристикою яких буде високий рівень розвитку громадянської активності, стійка мотивація до перебудови освітньої системи початкової школи відповідно до вимог громади. громадянська активність менеджмент школа

Ключові слова: громадянська активність, менеджмент початкової освіти, управління, громадсько-активна школа, демократизація, партнерство.

Yevheniia POCHYNOK,

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Elementary Education Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenko (Poltava, Ukraine)

Поняття освітнього менеджменту має у науково-педагогічній літературі безліч визначень. Так, О. Мармаза визначає освітній менеджмент як теорію та практику ефективного управління навчально-виховним процесом, де керівник (педагог) є володіє професійними знаннями та вміннями для реалізації ефективного управління освітою (Мармаза, 2017: 35). Загальними функціями менеджменту освіти є планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання (Антонюк, 2006: 66), а його найважливішими ознаками - діяльнісний вплив на систему загалом або на її окремі ланки з метою забезпечення їх ефективного функціонування й розвитку (Співак, 2015: 119).

На думку О. Товканець, освітній менеджмент є комплексом принципів, організаційних норм і технологічних прийомів управління відносинами в сфері освіти, спрямований на досягнення та реалізацію суспільно-значущих освітніх цілей. Дослідниця підкреслює соціальну спрямованість освітнього менеджменту та його вплив на формування особистості з активною громадянською позицією (Товканець, 2018: 100).

Основними функціями менеджменту в освіті є прийняття логічного рішення; організація виконання прийнятих рішень (доведення рішення до учасників; створення умов для ефективної роботи навчального закладу; створення належних умов діяльності для кожного учасника навчально- виховного процесу; мотивація та стимулювання діяльності учасників навчально-виховного процесу); контроль виконання рішень (Черниш, 2008: 12). До функцій освітнього менеджменту можемо віднести також функції аналізу та планування і мотивування діяльності з метою досягнення поставлених цілей, а також регулювання результатів освітньої діяльності. Оперативне коригування освітньої діяльності у початковій школі є, на наш погляд, однією із головних функцій освітнього менеджменту, адже дозволяє передбачити усі можливі труднощі і ризики та забезпечити максимальний успіх у досягненні учнями результатів діяльності.

З огляду на різнобічні дефініції поняття «освітній менеджмент» та його вивчення у контексті громадянської освіти молодших школярів можемо узагальнити, що менеджмент початкової освіти - це комплексний процес управлінських впливів за допомогою методів навчання та виховання, що має соціальне підґрунтя та забезпечує ефективне виконання освітніх цілей.

Менеджмент початкової освіти відрізняється власною специфікою та притаманними йому особливостями, зокрема: предметом праці менеджера освітнього процесу є діяльність суб'єкта управління, продуктом праці - інформація про навчально-виховний процес, знаряддя праці становить слово та мовний вплив, а результатом праці менеджера-педагога є рівень грамотності, вихованості та розвитку об'єкта менеджменту - учнів (Черниш, 2008: 12). Як було згадано вище, сучасний менеджмент початкової освіти має соціальне підґрунтя, тобто спрямований на розвиток важливих соціальних характеристик особистості, а саме - громадянської активності, що є основою громадянської компетентності.

Концепцією Нової української школи (Концепція) визначено, що громадянська компетентність є однією із ключових компетентностей сучасної особистості та включає в себе усі форми соціальної поведінки та громадянської активності, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім'ї, на роботі. Загальновідомо, що саме громадянська активність є основою функціонування громадянського суспільства, тому, врахувавши стан сучасних реалій українського соціуму, максимум освітніх управлінських впливів має спрямовуватися саме на формування зазначеного компоненту громадянської компетентності.

У науковому доробку М. Остапенко громадянська активність розглядається як «одна з форм соціальної активності соціальних суб'єктів, яка має на меті впливати на прийняття соціально- політичних рішень, реалізацію своїх інтересів». Основу громадянської активності, на думку нау- ковиці, складають: інтерес до суспільної і громадської роботи; організаторські здібності; ініціативність; вимогливість до себе; відповідальність за виконання громадських доручень; готовність допомагати іншим, а сферами її прояву є соціально-комунікативна, громадська, суспільно- політична (Остапенко, 2011: 136).

За нашим переконанням, громадянська активність становить собою комплексну усвідомлену характеристику особистості, що є основою її громадянської компетентності та проявляється у ставленнях та діях щодо різних сфер соціального життя. Результатом сформованості громадянської активності є чітка громадянська позиція - сукупність усталених громадянських поглядів та ставлень.

Одним із ефективних середовищ формування громадянської активності особистості є інноваційна модель громадсько-активної школи, що ґрунтується на концепції громадсько-орієнтованої освіти, демократизації освіти та принципах партнерської педагогіки, а також передбачає гуманістичну спрямованість освіти на основі заміни авторитарної моделі управління на демократичну. Модель такої школи дозволяє налагодити тісну співпрацю між освітньою системою та іншими соціальними інститутами такими, як громадські організації та соціальні установи, а також забезпечити умови для ефективних взаємовпливів у тріаді «вчитель-учень-батьки». Варто зауважити, що громадсько-активні школи є складноорганізова- ними, самоорганізованими та саморегульованими системами, що мають багаторівневу динамічну структуру. Їх основна відмінність від звичайних шкіл полягає в тому, що учні не відокремлені від реального життя, а навпаки, є його постійними учасниками. Тобто можемо стверджувати, що громадсько-активні школи є діяльнісними соціально-педагогічними системами, що засновані на принципах демократизації, ініціативності, зв'язку навчання із реальним життям, продуктивної взаємодії між школою та громадою.

Модель діяльності громадсько-активної школи включає три компоненти, а саме: демократизацію, волонтерство та взаємовигідне партнерство між школою і громадою. Демократизація як компонент моделі зазначеної школи спрямована на формування демократичної культури як основи розвитку демократичного суспільства і реалізується через систему шкільного самоврядування та впровадження у навчальний процес демократичних принципів взаємодії. Педагогу як менеджеру освітньої діяльності важливо виробити загальну концепцію комплексного підходу до навчання з метою здійснення цілеспрямованих педагогічних впливів. (Модель громадсько-активної школи) Тобто громадсько-активна школа має будуватися не на формуванні в учнів теоретичних знань, а на створенні передумов для виховання соціально адаптованої та громадсько-орієнто- ваної особистості, яка буде усвідомлювати своє місце в суспільстві та відзначатиметься активною громадянською позицією. Відтак максимальна наближеність до реального життя є однією з головних ознак громадсько-активної школи.

Суть компонента волонтерство полягає у створенні організованої системи, яка перетворює волонтерство в невід'ємну частину шкільного життя. Зазначений компонент спрямований на активізацію членів громади різного віку для вирішення соціально значущих проблем через навчання учасників педагогічного процесу навичкам волонтерської діяльності, розробку й упровадження нових технологій волонтерства (Коро- люк, 2013: 97).

Останнім компонентом громадсько-активної школи є взаємовигідне партнерство між школою та громадою, що передбачає: спрямованість ресурсів школи на розвиток громади, громадянської самоорганізації та самоврядування; розвиток у школі та громаді традиції та практики громадянської активності; наявність на місцевому рівні реальних структур громадянського суспільства й гарантій їхнього стабільного розвитку (Модель громадсько-активної школи).

Формування громадянської активності молодших школярів у громадсько-активній школі включає в себе такі компоненти: формування громадянської компетентності, розвиток відповідальності та ініціативності у вирішенні нагальних питань соціальної сфери, надбання позитивного досвіду участі у громадянській діяльності, ставлення до різних громадянських інститутів, вивчення і застосування у власній діяльності демократичних принципів та цінностей, самоусвідомлення себе громадянином, активна громадянська позиція (Остапенко, 2011: 141).

Як бачимо, модель громадсько-активної школи ґрунтується на демократичних принципах рівності, взаємоповаги та визнання прав кожної особистості на прояви громадянської активності. Громадсько-активна школа є активного відкритою соціально-педагогічною системою, основу якої становить твердження, що школа і громада (соціум) не можуть існувати окремо, а їх взаємодія має забезпечити найкращі умови для розвитку громадянської активності особистості. Головним завданням вчителя початкових класів, що виступає менеджером освітньої діяльності молодших школярів, є активне стимулювання останніх до розвитку громадянських якостей та свідомих проявів громадянської активності через використання моделі громадсько-активної школи. Тут важливо, щоб педагог на власному прикладі демонстрував прояви громадянської активності, адже діти молодшого шкільного віку схильні до наслідування, тому особистий приклад відіграє провідну роль у розвитку особистісних якостей дітей. Крім цього, провідну роль відіграє здатність педагога- менеджера до формування в учнів розуміння цінності спільноти та правил її функціонування, що починається на прикладі класного колективу і поступово переходить у площину громади, соціуму, державної спільноти тощо.

Серед інших шляхів стимулювання громадянської активності учнів початкової школи виділяють: впровадження у педагогічний процес інтерактивних форм і методів навчання та виховання; цілеспрямоване формування позитивної мотивації учнів; здійснення контролю і самоконтролю результатів діяльності; партнерська взаємодія школи та громади для вирішення важливих освітніх проблем; інтеграція освітніх, соціальних, спортивно-оздоровчих програм, програм культурного відпочинку для дітей і дорослих тощо (Остапенко, 2011: 140). Крім зазначених шляхів, можемо виділити також позакласну роботу, завдяки якій учні матимуть свободу вибору того виду громадянської діяльності, що викликатиме в них найбільший інтерес. Результатом сформова- ності громадянської активності молодшого школяра є стійка потреба у громадянській діяльності.