Цінності академічної культури мовознавця Сергія Дорошенка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінності академічної культури мовознавця Сергія Дорошенка

Семеног Олена Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри української мови і літератури Сумського

державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка

У статті окреслено цінності академічної культури мовознавця, викладача кафедри української мови Сумського педагогічного інституту імені А.С. Макаренка Сергія Івановича Дорошенка.

Зазначено, що університет наразі позиціонує себе як спільноту викладачів, науковців, студентів, співробітників, випускників та партнерів закладу, які розвивають культурні та духовні традиції закладу. Академічну культуру уточнено як культуру навчання, академічної грамотності, толерантності, що формуються в освітньому середовищі і реалізуються в діалоговій взаємодії учасників освітніх академічних практик університетів Сумщини.

Окреслено коло наукових інтересів дослідника, його становлення в Харківському університеті, вплив особистості мовознавця О. Потебні.

Акцентовано увагу на такі академічні цінності мовознавця Сергія Дорошенка: фундаментальні принципи і цінності університетської спільноти, культурний і професійний розвиток учасників освітнього процесу, формування студентів як особистостей, повага до навчання, викладання, поєднані з дослідженнями, етичні правила академічного спілкування, проблемні лекції, семінари. Окреслено культуру академічного партнерства викладачів інституту.

Аналізовані праці та спогади про мовознавця дають підстави зазначити, що особистість дослідника має відзначатися духовною елітарністю, інтелігентністю. Сергій Іванович надавав пріоритету соціальній відповідальності дослідника, чесному опису наукових результатів і привчав до ретельного наукового пошуку майбутніх учителів.

Ключові слова: мовознавець, Сергій Дорошенко, академічні цінності, академіча культура, культура академічного партнерства, майбутні учителі, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка.

Semenog Olena. Academic culture of a linguist Serhiy Doroshenko

The article outlines the values of the academic culture of a linguist, teacher of the Department of Ukrainian Language at the A. S. Makarenko Sumy Pedagogical Institute Serhii Ivanovich Doroshenko.

Key words: linguist, Serhiy Doroshenko, academic values, academic culture, culture of academic partnership, future teachers, A. S. Makarenko Sumy State Pedagogical University.

Вступ

Університет як бренд - термін доволі уживаний у науковому просторі. Дослідники виокремлюють також як синонімічні терміни «бренд-комунікація», «імідж», «унікальність», «самобутність». Імпонує українське слово самобутність. Англійський освітній діяч Джон Генрі Ньюмен (1801-1890) зауважував, що «університет - це місце взаємодії,... місце, де професор стає велемовним, перетворюється на місіонера, демонструючи свою науку у найповнішому та найпривабливішому вигляді, завзято передаючи її іншим та запалюючи вогник власної пристрасті у слухачів. Це оселя мудрості, світоч світу, посланник віри, alma mater молодої генерації» [1].

Науковий бренд, самобутність Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка становлять праці талановитих дослідників. Їх унікальність полягає в авторському ідіостилі, академічній культурі. У науковій долі кафедри української мови і літератури Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка помітну роль відіграв видатний український мовознавець Дорошенко Сергій Іванович. Коло наукових інтересів дослідника становлять питання фонетики, граматики, стилістики української мови, культури мовлення, методики навчання української мови майбутніх учителів.

Матеріали та методи. Сутність поняття академічної культури як один із складників «м'яких» навичок (soft skills) розкрито у попередніх працях авторки [2; 3]. Питання ідіостилю розкрито у працях з лінгвоперсонології (П. Селігей), лінгвостилістики (Т. Космеда, Л. Мацько, Л. Струганець), комунікативної лінгвістики (Ф. Бацевич), лінгводидактики (О. Горошкіна, М. Пентилюк). Для розповіді про академічну культуру педагога-дослідника як самобутньої складової Університету обрали наукові, науково-методичні праці доктора філологічних наук, професора кафедри української мови Сумського державного педагогічного інституту Дорошенка Сергія Івановича. З урахуванням досліджень [4; 5; 6; 7], на основі праць Сергія Дорошенка [11; 12], спогадів мовознавців розглянемо цінності академічної, мовної культури педагога-дослідника.

У дослідженні використано такі методи, як аналіз наукових джерел, вивчення архівних документів, проведене нами спільно з доцентом кафедри української мови Н. Дейниченко та студентами-філологами Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка у 2013-2014 рр., ретроспектива спогадів викладачів Н. Дейниченко, В. Поставного, Ю.Поляничка про свого наставника Дорошенка Сергія Івановича.

Результати

Проведений аналіз дає підстави припускати, що термін «академічна культура» позначає інституційну культуру, цінності освітнього закладу, культуру навчання, соціальної, моральної відповідальності за результати дослідження; академічну грамотність студентів (учнів), інтегральну складову професійної компетентності педагога-дослідника [2, с. 24]. Ідеться і про систему цінностей, традицій, норм, правил, зразків поведінки проведення наукового дослідження, і способів діяльності, і про культуру особливої поведінки і спілкування [3, с. 33].

Академічна культура - це візитівка кожного університету міста Суми. Візитівка Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (далі - Університет), що розпочав свою історію з 1924 року, полягає в підготовці конкурентоспроможного, професійно-компетентного вчителя-новатора. Упродовж багатьох років Університет позиціонує себе як спільноту викладачів, науковців, студентів, співробітників, випускників та партнерів закладу, людей різних культур і різного походження, які поважають, зберігають, розвивають і примножують педагогічні, культурні та духовні традиції закладу вищої педагогічної освіти [4; 5].

2022 рік - рік воєнного стану, повномасштабної агресії росіян - виявився надзвичайно складним для Університету. Водночас це рік переосмислення здобутків закладу, соціальної відповідальності, віри в Україну. Така ж соціальна відповідальність була властива викладачам і студентам Сумського педагогічного інституту у повоєнні 40-роки ХХ століття.

«Педагогічні інститути України потребували фахівців з української мови. У 1945/46 н. р. мовно-літературні факультети, - зазначає історик педагогіки В. Майборода, - відкрилися у Вінницькому, Ворошиловградському, Житомирському, Запорізькому, Київському, Полтавському, Донецькому (тоді - Сталінському), Сумському, Херсонському, Львівському, Мелітопольському, Миколаївському, Ніжинському, Одеському педагогічних інститутах та Білгород-Дністровському, Кременецькому, Нікопольському, Рівненському, Бердичівському, Дрогобицькому, Кам'я- нець-Подільському, Лебединському, Слов'янському учительських інститутах» [Цит. за 7, с.86 ].

Академічну підготовку в означений період у Сумському педагогічному інституті забезпечували кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови Марковський Євген Михайлович (1948-1956), Дорошенко Сергій Іванович (1949-1967), Скрипник Лариса Григорівна (1947-1949) [5]. Численні заняття зі студентами відбувались у напівпідвальних приміщеннях. У 1946 році під навчальний корпус інституту було передано три будинки на вулиці Дзержинського (тепер вулиця Троїцька), що дозволило не тільки збільшити аудиторний фонд, а й облаштувати деякі нові навчальні кабінети [4].

Ретроспектива спогадів викладачів Н. Дейниченко, В. Поставного, Ю. Поляничка про свого наставника засвідчує, що здібного вчителя Сергія Дорошенка було запрошено на посаду асистента Сумського педагогічного інституту в 1949 році. Дорошенко Сергій Іванович до роботи в Сумському педагогічному інституті учителював у Мереф'янській школі № 1 Харківської області. Юнак уже був загартованим війною. Визволяв Україну від фашистських загарбників, воював у складі 3-го Українського фронту, мав звання старшого сержанта і дві медалі «За відвагу».

У 1948 році Сергій закінчив мовно-літературний факультет Харківського педагогічного інституту. Викладання дисциплін на мовно-літературному факультеті Харківського педагогічного інституту, як згадував Сергій Іванович, здійснювалося у традиціях харківської філологічної школи. Започаткував її видатний мовознавець Олександр Опанасович Потебня (1835-1891). Студент Дорошенко з великим хвилюванням ставився до наукової творчості земляка.

Олександр Потебня народився 22 вересня 1835 року на хуторі Манів, що у зазначений період входив до складу Полтавської губернії (тепер Сумська область). Тривалий час Олександр Потебня працював на посаді професора Харківського університету.

У студентський період (1850-і рр.) О. Потебня мав чималу кількість записів фольклорно-етнографічних матеріалів, передусім записів пісень. «Рідко в кого із студентів-українців тоді не було зошита з різним етнографічним матеріалом, переважно піснями» [10, с.18]. Студентське середовище Харківського університету сприяло формуванню Олександра Опанасовича як фольклориста і мовознавця, психолога. Дипломна робота Олександра Потебні «Перші роки війни Богдана Хмельницького» була написана на основі козацьких літописів, переказів і народних пісень» [10, с. 34]. Тож і в студента Харківського педагогічного інституту Сергія Дорошенка вироблялась звичка записувати дослідницький матеріал з діалектології.

С. Дорошенко працював у Сумському педагогічному інституті упродовж 1949-1967 рр.: асистентом (із 1949 р.), старшим викладачем (з 1953 р.), в.о. проректором з науково-дослідної та навчальної роботи (з 1960 р.), проректором (1962-1965 рр.), в.о. завідувачем (з 1961 р.), доцентом кафедри (1962-1967 рр.).

Формуванню академічної культури молодого викладача С. Дорошенка сприяло інститутське середовище. Завідувача кафедри української мови Марковський Євген Михайлович шанували у науковому колі як мовознавця, фольклориста, літературознавця. Євген Михайлович читав курси вступу до мовознавства, сучасної української мови, методики викладання української мови. Володів педагог і мовами: спілкувався, перекладав англійською, болгарською, грецькою, латинською, німецькою, польською, французькою мовами. Відомо зі спогадів доцента Дейниченко Н.П., що Марковський Євген Михайлович ретельно працював над дослідженням «Про походження української мови». І цю повагу до слова, критичне мислення прищеплював асистенту Сергію Дорошенку, котрий прагнув знайти шляхи подолання труднощів в освоєнні учнями шкільного курсу української мови в русифікованому місті Суми.

Вагоме місце посідала у закладі культура академічного партнерства викладачів інституту. Із величезною вдячністю згадував Сергій Іванович своїх наставників, їхню наукову ерудицію, помножену на щоденну працю, адже «для успішного навчання недостатньо переказати зміст підручника, він - учитель - мусить шукати пояснення сутності мовних одиниць, застосовуючи нові підходи до їхнього тлумачення» [11, с. 5].

Узагальнення наших пошуків в архіві Університету засвідчує, що на мовно-літературній підготовці вчителів означеного періоду повною мірою позначилися десталінізація суспільства, зросійщення. Тексти вступних диктантів були наповнені численними стилістичними огріхами, русизмами, а усні відповіді вступників нерідко «відзначалися» незадовільними знаннями програмових художніх творів [3, с. 134]. Натомість школа потребувала грамотного вчителя.

Архіви в Сумському педагогічному інституті зберігають плани кафедри і мовно-літературного факультету за 1944-1945 н.р., 1945-1946 н.р. та 1948-1949 н.р. Ми з канд. філ.н., доц. Дейниченко Н.П. порівнювали їх із навчальними планами 2014-2015 н.р. (див. табл.1).

Аналіз табл. 1 засвідчив, що в різні навчальні роки кількість годин лінгвістичні дисципліни відрізнялась. На курс «Сучасна українська літературна мова» було виділено: у 1944-1945 н.р. - 93: 60 годин; у 1945-1946 н.р. - 234: 258 годин; у 2014-2015 н.р. кількість годин зменшилась - 116 годин. Натомість курс «Методика мови» читали у 1945-1946 н.р. - 50 годин; у 2014-2015 н.р. кількість годин збільшилась і становила 252 години. У планах 1945-1946 н.р. були визначені факультативи, серед яких і латинська мова - 120 годин [Р.2817. - Оп. 3. - Спр. 23. - Арк. 5].

У протоколах кафедри української мови у 50-х роках ХХ ст. гостро стояло питання грамотності студентів. В одному із протоколів зазначалось: «І курс математичного факультету мав по 13 помилок на студента у диктантах, а IV курс біохімічного факультету - по 8 помилок на студента [Р.2817. - Оп. 1. - Спр. 237. - Арк. 53 зі збереженням стилю].

Сергій Дорошенко, аналізуючи помилки вступників до Сумського педагогічного інституту, прийшов до усвідомлення потреби обрати тему кандидатської дисертації «Українські говори Путивльського і Буринського районів Сумської області». Випускники шкіл цього діалектного ареалу перехідних говорів, розташованих на межі північного й південно-східного наріч, потребували суттєвої мовленнєвої допомоги.

академічна культура мовознавець