Діяльність студентів-українців у Дрептському університеті на початку ХХ ст. (за матеріалами газети "Рада")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ-УКРАЇНЦІВ У ДЕРПТСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ НА ПОЧАТКУ XX СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ГАЗЕТИ «РАДА»)

Олег Купчик, канд. іст. наук, доц.

Київ

Анотація

З'ясовано, що «українська студентська громада» в Дерптському університеті була заснована в жовтні 1905 року під час революційних подій у країні. Офіційною її назвою стало «Музично-драматичне товариство студентів-малоросів». Дописувачі газети рада називали його «Товариство студентів-українців в Дорпатському університеті». На час утворення до громади увійшло 55 студентів-українців. Вона мала власне керівництво та структуру - комісії (бібліотечна, наукова, драматична та ін.), а також касу взаємодопомоги.

«Українська студентська громада» в Дерптському університеті періодично організовувала й проводила «українські вечори». Під час цих вечорів студенти виступали з науково-популярними доповідями на українознавчу тематику, декламували вірші українських поетів, виступали з виставами, співали українські пісні, танцювали українські народні танці. Ці вечори проходили під час «Шевченківських днів», пам'яті Миколи Лисенка. Лесі Українки, Івана Франка. Під час літературних, музичних, мистецьких вечорів студенти збирали кошти. Зібрані кошти вони спрямовувала на організацію заходів, закупівлю українських книжок для бібліотеки, а також на пам'ятник Тарасу Шевченку.

Серед проблем в діяльності на початку XX ст. «української студентської громади» в Дерптському університеті слід виокремити часту нестачу коштів, періодичну відсутність власного приміщення, поступове зменшення чисельності членів громади через зменшення кількості українців серед студентства Дерптського університету через заборону випускникам місцевої духовної семінарії вступати до університету.

Загалом же робота «української студентської громади» в Дерптському університеті мала за мету пропагувати українську культуру та зберегти етнічну ідентичність українців. Вона стала невід 'ємним елементом «українського життя» у Балтії, яке, у свою чергу, був складовою українського національного руху, проти якого боровся російський царизм.

Ключові слова: бібліотека, український вечір, газета, доповідь, статут, студент, товариство.

Annotation

Oleh Kupchyk, Ph.D. (History), Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

ACTIVITY OF UKRAINIAN STUDENTS AT THE UNIVERSITY OF DERPT AT THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURY (ACCORDING TO THE MATERIALS OF THE NEWSPAPER «RADA»)

It was found that the «Ukrainian student community» at the University of Derpt was founded in October 1905 during the revolutionary events in the country. Its official name became the «Musical and Dramatic Society of Minor Russian Students». Contributors to the Rada newspaper called it the «Society of Ukrainian Students at Dorpat University». At the time of formation, 55 Ukrainian students joined the community. It had its own management and structure - commissions (library, scientific, drama, etc.), as well as a mutual aid fund.

«Ukrainian Student Community» at Derpt University periodically organized and held «Ukrainian events». During these evenings, students gave popular scientific reports on Ukrainian studies, recited poems by Ukrainian poets, performed plays, sang Ukrainian songs, and danced Ukrainian folk dances. These evenings were held during the «Shevchenko days», in memory of Mykola Lysenko, Lesya Ukrainka, Ivan Franko. Students collected funds during literary, musical and artistic evenings. They directed the collected funds to the organization of events, the purchase of Ukrainian books for the library, as well as to the monument to Taras Shevchenko.

Among the problems in the activity at the beginning of the 20th century of the «Ukrainian student community» at the University of Derpt were the frequent lack offunds, the periodic lack of its own premises, the gradual decrease in the number of members of the community due to the decrease in the number of Ukrainians among the students of the University of Derpt due to the ban on graduates of the local theological seminary to enter the university.

In general, the work of the «Ukrainian student community» at the University of Derpt was aimed at promoting Ukrainian culture and preserving the ethnic identity of Ukrainians. It became an integral element of «Ukrainian life» in the Baltics, which, in turn, was a component of the Ukrainian national movement against which the Russian government fought.

Keywords: library, Ukrainian event, newspaper, report, charter, student, community.

Постановка проблеми

Діаспора є дієвим інструментом реалізації за кордоном національних інтересів. Розуміючи важливість діаспори у досягненні зовнішньополітичних завдань, уряд країни має інституціоналізувати та спрямовувати роботу діаспори, підтримувати її ідейно, організаційно та фінансово.

Водночас події сучасної російсько-української війни підтвердили високий рівень свідомості української діаспори, її прагнення допомогти історичній батьківщині в час російської агресії. З перших днів війни українська діаспора долучилась до гуманітарної допомоги, допомагала протистояти інформаційним операціям ворога, працювала волонтерами, допомагали біженцям. Багато з представників діаспори долучились до лав Інтернаціонального легіону ЗСУ, аби безпосередньо на полі бою давати відсіч російському окупанту. Серед них було чимало представників студентської молоді.

У свою чергу, на початку XX ст. як українська діаспора загалом, так і українська студентська молодь за кордоном, зокрема, не мали державної підтримки. Більше того, вони вимушено існували в умовах російської імперської політики заборон та переслідувань. Не виключенням у цьому стали студенти-українці Дерптського університету. Проте, їм вдалось організуватись та провадити проукраїнську роботу.

Аналіз джерел і літератури

Прикметно що, діяльність на початку XX ст. студентів-українців Дерптського університету не склала на сьогодні окремого наукового дослідження. З історичних праць слід відзначити лише спогади студента юридичного факультету Дерптського університету, а пізніше знаного політика, державного діяча і дипломата доби УНР та Української Держави, правника Андрія Яковліва [26] та статтю професора Тартуського університету Сергія Ісакова [5]. У статті С. Ісаков розкрив біографії визначних діячів українського національного руху початку XX ст., які були випускниками Дерптського університету та коротко охарактеризував діяльність його «української студентської громади». Загалом же дослідники обмежились висвітленням лише деяких зв'язків Дерптського університету з Університетом Св. Володимира [4], а також Одеським [6] та Харківським [25] університетами. Попри те, можливість дослідити діяльність на початку XX ст. студентів-українців Дерптського університету забезпечена джерельною базою, а саме матеріалами газети «Рада», яка виходила у цей час і публікувала інформацію про «українську студентську громаду» цього університету.

Постановка завдання

Мета статті полягає у тому, щоб розкрити діяльність на початку XX ст. студентів-українців Дерптського університету. Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язати такі завдання, визначити організаційно-правові форми роботи «української студентської громади» у Дерптському університеті, висвітлити й охарактеризувати її заходи з проукраїнської діяльності.

студентський громада дерптський університет

Основний матеріал

Відповідно до матеріалів газети «Рада» в Дерптському університеті «українська студентська громада» була заснована в жовтні 1905 року. Очевидно, що цьому посприяли обумовлені початком революційних подій поступки царської влади. Попри те, громада офіційно була зареєстрована як «Музично-драматичне товариство студентів-малоросів». Неофіційно його називали «українська студентська громада». Метою її діяльності, відповідно до затвердженого 11 жовтня 1905 р. Статуту, було «Сприяти розвиткові музичних і драматичних талантів своїх членів, поліпшенню їх матеріального становища, давати можливість розумно розважатися» [5]. Тоді кількість членів громади склала 55 осіб. Їм дозволили організовувати і проводити вистави, концерти, різноманітні вечори, а також заснувати власну бібліотеку [5].

Проте «українська студентська громада» в Дерптському університеті не обмежилась в діяльності організацією та проведенням культурних заходів. Більше того, вона стежила за діяльністю інших українських студентських громад країни. Так у лютому 1907 року «українська студентська громада» в Дерптському університеті надіслала «українській студентській громаді» Університету Св. Володимира телеграму, у якій підтримала їхні вимоги щодо заснування в університеті українознавчих кафедр. В телеграмі за підписом голови громади йшлось про те, що «Товариство студентів-українців в Юрьєві (він же Дорпат - авт.) надіється, що студентство Києва - серце України виконає не в примір професорам свій моральний обов'язок в справі українських кафедр» [1].

Восени ц.р. «українська студентська громада» в Дерптському університеті організувала й виступила у місцевому театрі «Вайнемуйне» з виставою за п'єсою І. Тобілевича (Карпенко-Карий) «Безталанна». Газета «Рада» з цього приводу писала: «Чималенький театр... був битком набитий народом; навіть всі проходи були зайняті головним чином, розуміється, молоддю. Велика присутність народу видимо добре вплинула на наших аматорок і аматорів, бо виконали вони пієсу, взагалі, дуже не погано, а місцями аматорки д-ки Кувечинська та Гринко-Углик дали нам зразки щиро художнього виконання. Взагалі кажучи, вистава зробила на присутніх гарне вражіння» [23]. А прибуток від вистави, продовжив автор допису в газеті, «лишиться в «Товаристві студентів-українців», - і надасть йому можливість «здійснити чимало добрих і користних проєктів, що стоять, мовляв, на порядку денному і нетерпляче дожидають своєї черги» [23].

Підтвердженням того, що діяльність «української студентської громади» в Дерптському університеті поступово політизується стало запрошення нею у почесні члени визнаного громадського діяча й історика Михайла Грушевського. У листі до нього від 1 грудня 1907 р. громада писала: «Високошановний Михайле Сергієвичу! Ваші наукові заслуги, ваша неутомна і щира діяльність на користь українського народу, вся ваша постать отвертого і чесного борця і думкою і словом - дорогі кожному свідомому українцеві. Дорогі вони і нам, студентам-українцям Дорпатського університету. Тому -то загальні збори товариства студентів українців у Дорпаті 19 падолиста 1907 року одноголосно ухвалили запросить Вас, як «придбавшого своєю діяльністю пошану усього товариства (§ IV Статута), - в свої почесні члени. З глибокою пошаною голова товариства В. Злотчанський. Секретарь М. Сєлчінський» [2]. Про відповідь лідера українського національного руху з'ясувати, на жаль, нічого не вдалось.

Але зважаючи головне на культурний характер діяльності «української студентської громади», її члени головне організовували літературні й музичні вечори, виступи хору і драматичного театру, читання рефератів. Попри те, воно не було повністю аполітичним, не залишилось осторонь суспільно -політичних подій і процесів, які відбувались в країні. Підтвердженням цьому є реферат на тему «Сучасний момент і наша тактика», який 17 березня 1908 р. [3] виголосив один із членів громади. Нажаль встановити автора і з'ясувати зміст доповіді не вдалось. Проте було очевидно, що громада перебувала під постійним наглядом жандармів і охоронного відділення.

«Українська студентська громада» періодично влаштовувала літературно - музичні вечірки, які називала «літературно -вокально-музичними зборами». Під час цих вечорів члени громади співали українські народні пісні, танцювали українські народні танці, декламували художні твори українських письменників і поетів. Так в березні 1908 року «українська студентська громада» влаштувала «Шевченкове свято». Пізніше її члени виступили із спектаклем «Безталанна» Івана Карпенка-Карого (справжнє прізвище І. Тобілевич). Вони також провели два засідання «наукової секції», під час яких заслухали й обговорили дві доповіді, а саме «Нові течії в літературі» та «Критичний розгляд «Die гормонтії» та «Великий молох» В. Винниченка». Члени «літературного гуртка» громади організували три тематичні літературні вечори («Короткий нарис становища України», «Українська справа й непевні елементи в українстві», «Наші часописи й мова»). Під час цих вечорів студентами були прочитані такі твори як «Демократ», «Я сидів коло неї», «Нарис з студентського життя» та ін. [22].

Попри те, царська влада пильно стежила за діяльністю «української студентської громади» Дерптського університету. Так у листопаді 19 09 року з концертом у Дорпаті виступала капелла знаного композитора В. Г. Завадського. Тоді громада, «за артистичне виконання пісень», подала В. Завадському адрес: «Високошановний Василю Григоровичу! Товариство студентів українців має приємну нагоду вітати Вас на славнім шляху музичної творчости. Багато поклали Ви енергії та сил на любе вам діло розвою співу. Ваш хист дав наслідки. Ми, сини знаного своєю музичністю українського народу, з великим задоволенням констатуємо, що на які високости рука рука майстра підняла нашу рідну пісню і пісню сусіднього нам російського народу. Бажаємо, аби світоч Вашого талану ще довго не згасав і будив би в тяжкі хвилини серед зневірених до кращого вищого життя. Живіть на славу Нені України і будьте, як єсте її вірним сином» [21]. Про подання адресу та його зміст від «очєнь почтєнних людєй» відразу стало відомо царській поліції. Вона кваліфікувала дії студентів як політичні й конфіскувала «адрес», а самих студентів викликали на допити. Щоправда про їх покарання нічого не вдалось з'ясувати.

5-ти річчя від заснування в Дерптському університеті «української студентської громади» в 1910 році було урочисто відзначено. З цього приводу відбулись урочисті збори членів громади. Участь у них взяли також «запрошені українці, які закінчили Дерптський університет». Піж час урочистостей вони заспівали «Ще не вмерла...». Опісля було прочитано історичний нарис про українське студентство у Дерпті. Особливий інтерес у слухачів тоді викликала розповідь про обставини заснування громади. Про це доповідач говорив, що «крім причин чисто психологічних, зрозуміло були й інші, більш важні причини; з одного боку назріла потреба в національному центрові, з другого - був чудовий ґрунт для поширення національно ідеї» [20].

Окремо доповідачі охарактеризували діяльність української громади в Дерпті до заснування в університеті «української студентської громади». Зокрема було згадано проукраїнську роботу вченого-фізика і метеоролога Михайла Косача (брата Лесі Косач-Українки, племінника Михайла Драгоманова). До 1902 року він працював приват-доцентом Дерптського університету, потім приват-доцентом кафедри метеорології у Харківському університеті, і помер рано, в 1903 році. Загалом на шостий рік існування в Дерптському університеті «української студентської громади», за твердженням газети «Рада», - це була «найстаріша з українських організацій. Але вже тоді громада переживала «часту зміну членів» через «зменшення українців серед складу студентства» університету [20].

Попри те, діяльність «української студентської громади» у Дерптському університеті проходила активно: систематично відбувались українські вечори з театральними виставами, виступи з рефератами, лекції, працювала бібліотека-читальня і «все це єднало до купи тутешніх українців». Більше того, «українська студентська громада» тоді мала своє помешкання, куди «вільно сходились його члени, розпізнавали життя інших товариств, так і всієї України... відгукались на той чи інший випадок, який торкався українського життя» [14].

Проте, через студентський страйк восени 1910 року й обумовлене ним подальше кримінальне переслідування царської влади студентства (в дописі газети їх названо «поступовими товаришами»), діяльність «української студентської громади» в Дерптському університеті була майже призупинена. Очевидно, що саме через репресії царської влади проти студентства восени ц.р. студентам-українцям не вдалось організувати виступ із рефератом одного із членів студентської громади [11].

Тоді ж «українська студентська громада» втратила власне помешкання. Надалі вона «зосталась за порогом і її життя почало замирати і тільки рада товаришів іноді збиралась, а члени бачились випадково». Відомо, що тоді громада підготувала «адрес» з приводу 30-річного ювілею «Товариства студентів-росіян у Дерпті», яке «всупереч німецьким корпораціям, обороняло інтереси поступового студентства».

Невідомий автор статті в газеті «Рада» про «українську студентську громаду» писав про неї, що «фактично вона була живим мерцем і тільки на цих днях відбулись загальні збори». Він також скаржився, що з усієї громади тоді «зостався невеличкий гурток - 18 дійсних членів та 6 співробітників». Водночас було «багато «землячків-малоросів», які оповідають про себе, коли їм «приязно, полезно и лесно». Невідомий автор статті підсумував, що «мало зосталось товаришів, в яких живе дух.», але водночас висловив подальше сподівання, що із вступом української молоді у Дерптську духовну семінарію «прибавиться свіжої молодої сили» [14]. Вже 24 вересня 1911 р. голова «української студентської громади» у Дорпаті взяв участь в організованому «українському вечорі» у Ризі [24].

Вже з початком у вересні 1912 році в Дерптському університеті наступного начального року стали очевидними перспективи подальшого розвитку діяльності у ньому «української студентської громади». Дописувач газети «Рада» писав з цього приводу: «Як завше з'їхалась сила молоді з України, здобувати освіту, знання. З'їхались старі студенти, що попрацювали вже біля науки, і молоді що з розкритою душею йдуть всюди, де сподіваються знайти світло - знання, почути нове, велике, могутнє слово. Хочеться, щоб найбільше української молоді вийшло на справжній шлях, знайшло своє - національне «я», виправило те каліцтво, що не по своїй волі дістало в середній школі» [9].

Тепер на порядку денному діяльності «української студентської громади» головним було винесено питання поновлення роботи бібліотеки «української студентської громади». Її книжковий фонд планували поповнити купленими книгами з української історії, літератури, економіки, а також газети й журналами. Ці книги мали систематизувати. Бібліотекарем як правило працював якийсь із першокурсників, або «хто просто згоджувався дежурити певний час».

Дописувач газети «Рада» прикро визнавав з цього приводу, що раніше «бібліотеки займали зовсім другорядне значення» в роботі «української студентської громади». Він переконував, що «на бібліотеки треба звернути увагу як на центр, об'єднуючий всіх, що бажають приобщатися до рідного слова». Далі дописувач висловив переконання про важливість відкриття «українських відділів» у бібліотеках вищих навчальних закладів, наповнення українськими книжками загально-студентських бібліотек. Водночас він був певен у доцільності залучення студентів -українців до вузівських «бібліотечних комісій». На його думку, це мало допомогти студентам-українцям доносити свої вимоги, потребу у рідній культурі та загалом «добувати свої права» [9].

До кінця 1912 року умови для роботи «української студентської громади» в Дерптському університеті ще більше погіршились. Дописувач у газеті «Рада» писав з цього приводу, що «життя українців в Дерпті майже вмерло. Колись «Товариство студентів-українців в Дерпті» мало багато членів і добре працювало, та тепер ледве животіє». Це було пов'язано з тим, що випускникам місцевої духовної семінарії заборонили вступати до Дерптського університету. Серед випускників цієї семінарії і відповідно абітурієнтів університету були українці. Дописувач продовжував, що «старі покінчали, молоді не прийшли. Нема власного помешкання, а тому нема українських вечорів, рефератів». Щоправда в непростих умовах для роботи члени громади ініціювали заснування в Дерпті «Українського клубу». У цьому їм мало допомогти «старше громадянство і колишні члени УСГ» [7]. Очевидно з метою обліку в Дерптському університеті студенів-українців тоді ж було піднято питання про їх анкетування [10].

На початку 1913 року відбулись збори «української студентської громади», на яких було обрано її раду й ревізійну комісію. Вже 10 лютого ц.р. громада провела «музично-літературну вечірку», під час якої збирала кошти для відзначення «Шевченківсських днів», а також пам'яті М. Лисенка, І. Франка та ін. Тоді було зібрано 22 крб. [16]. Але цих коштів не вистачало. Тому 23 лютого ц.р. було проведено більшу «українську вечірку», яка складалась із вокально-музичної частини (члени громади Базилевич - скрипка, Овчаров і Богомазов - дует скрипки з віолончеллю) та вистави (за комедією М Старицького «Як ковбаса та гарна» за участі членів громади П. Слюніна, Л. Головащенка та О. Мальованої. Тоді прибуток склав уже 80 крб. А у допомозі з організації заходу було відзначено також членів громади Жученка, Трутеня, Чорнявського, Бондареву, Суховія, Слюніна [17].