Дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами

Дурманенко Є.А.,

Кліш І.С.

Анотація

Проблема соціалізації осіб з особливими освітніми потребами є актуальною й вимагає негайного теоретико-прикладного вирішення. Одним із шляхів її розв'язання є об'єктивне дослідження актуального стану соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, його аналіз і визначення напрямів оптимізації.

Метою статті є розробка та аналіз універсальної методики дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Реалізація мети досягається шляхом вирішення завдань: уточнення поняття соціалізації особи з особливими освітніми потребами та її результату - соціалізованості; аналіз критеріїв, показників, рівнів соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (на прикладі КЗВО "Луцький педагогічний коледж" ВОР), які можуть слугувати як універсальні. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, математичної статистики. освіта соціалізація особливий

Під соціалізацією розуміємо процес входження людини в соціальне середовище, який може протікати двояко: 1) пасивне пристосування особистості до вимог соціуму; 2) активна взаємодія людини з соціумом, спрямована на його перетворення та оновлення. Результатом соціалізації є соціалізованість як особистісне новоутворення, яке містить знання про соціальні норми і цінності, відповідне позитивне чи негативне ставлення до них і відповідне їх сприйняття, та активно-творче або ж навпаки байдуже чи пасивне використання у власній життєдіяльності.

Ключові слова: соціалізація, соціалізованість, здобувач освіти, особа з особливими освітніми потребами, соціальна компетентність.

Durmanenko E., Klish I. Study of the level of socialization of education acquisitioners with special educational needs

The purpose of the article is to develop and analyze a universal methodology for researching the level of socialization of students with special educational needs. The realization of the goal is achieved by solving the tasks: clarifying the concept of socialization of a person with special educational needs and its result - the level of socialization; analysis of criteria, indicators, levels of socialization of students with special educational needs (on the example of KZVO "Lutsk Pedagogical College" VOR), which can serve as universal. Research methods: analysis, synthesis, generalization, systematization, mathematical statistics.

By socialization we understand the process of entering a person into the social environment, which can proceed in two ways: passive adaptation of the individual to the demands of society; active interaction of a person with society, aimed at its transformation and renewal. The result of socialization is socialization as a personal new formation, which contains knowledge about social norms and values, the corresponding positive or negative attitude towards them and the corresponding perception of them, and active-creative or, on the contrary, indifferent or passive use in one's own life.

Cognitive, emotional-value and behavioral components of socialization were determined for the study of relevant criteria and their indicators in diagnosing the level of socialization of students with special educational needs.

It has been established that the prevailing level of education in the educational environment of a higher education institution is the average level of socialization of students with special educational needs; the indicator of the low level of socialization of such students is high, and very few students with disabilities have a sufficient level of socialization. Hence, it is logical to conclude that it is necessary to find new content, forms and methods of socialization of such students in institutions of higher education. It is important to create a developmental educational environment for people with special educational needs, taking into account their life experience, involving them in the organization of the system of educational and physical culture and health activities.

Further research is needed to develop methodological recommendations to ensure continuity in the study of various aspects of the socialization of the personality of an education seeker with special educational needs in different age periods.

Key words: socialization, socialization, education seeker, person with special educational needs, social competence.

Важливим показником розвитку суспільства є створення та забезпечення рівних умов для соціалізації всіх його членів. Актуальний стан соціалізованості здобувачів освіти слугує реальним визначником наявності тих чи інших освітніх, культурних, фізкультурно-оздоровчих проблем в освітніх закладах. Звідси, актуальною є проблема пошуку універсального інструментарію дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

Аналіз нормативно-правової бази (закони України "Про повну загальну середню освіту", "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", "Конвенція про права осіб з інвалідністю", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про освіту", "Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання", "Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу" та ін.) свідчить про те, що освітній процес у закладах освіти орієнтований на залучення до нього всіх здобувачів освіти й у рамках реалізації Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р пріоритетними завданнями залишаються створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, задоволення особливих освітніх потреб всіх учасників освітнього процесу, створення інклюзивного освітнього середовища.

Питання оптимізації та активізації соціалізації осіб з особливими освітніми потребами як процесу їх активного входження в суспільство, прийняття та засвоєння ними соціальних норм і вимог, знайшли відображення в наукових доробках учених психологів, педагогів, соціологів. Так, Г. Олійник проаналізовано проблеми дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі й шляхи їхньої соціальної адаптації. Соціологічну концептуалізацію освіти аргументовано О. Дікова-Фаворською, зокрема з виокресленням соціалізаційного та соціально адаптаційного аспектів здобувачів середньої та вищої освіти. О. Колишкін досліджував соціальну реабілітацію як складову соціалізації осіб з обмеженими можливостями. Соціологічні аспекти життєвих стратегій розкрито Г. Буровою; специфіку соціалізації підлітків та молоді з особливими потребами проаналізовано Н. Гордієнко. Цікавими й продуктивними є також наукові доробки І. Садової щодо застосування арт-терапії як ефективної технології соціалізації дітей з особливими освітніми потребами в сучасних умовах. Конструктивними у контексті дослідження є праці О. Форостян, які стосуються оцінки компетентності студентів щодо викладання фізичної культури в інклюзивних класах.

Отже, проблема дослідження сутності соціалізації як специфічного процесу, пошуку змісту, форм і методів соціалізації осіб з особливими освітніми потребами є, як свідчить аналіз наукових праць, достатньо вивченою. Чітко визначені основні труднощі соціалізації таких осіб, пов'язані насамперед з комунікацією, емоційно-вольовими їх особливостями, нездатністю зчитувати соціальний контекст ситуації, соціальною наївністю й непристосованістю, а також з певними поведінковими особливостями, пов'язаними як з вадами опорно-рухової системи, так і мовленнєвої, психо-емоційної та когнітивної сфер. Однак, недостатньо дослідженими є механізми діагностування реального стану протікання соціалізації та її результативності.

Метою статті є розробка та аналіз універсальної методики дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Реалізація мети досягається шляхом вирішення завдань: 1. Уточнення поняття соціалізації особи з особливими освітніми потребами та її результату - соціалізованості. 2. Проаналізовано критерії, показники, рівні соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (на прикладі КЗВО "Луцький педагогічний коледж" ВОР), які можуть слугувати як універсальні. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, математичної статистики.

У психолого-педагогічних дослідженнях поняття соціалізації тлумачиться як процес входження людини в суспільство, процес передачі соціального досвіду, який містить суспільні уявлення, ідеали, цінності та норми, алгоритми форм поведінки з метою формування в неї необхідної сукупності соціальних ролей (Н. Лавриченко) [6]. У соціальній педагогіці соціалізація - це двоєдиний процес, який з одного боку, передбачає адаптацію до соціуму, засвоєння його норм і цінностей, а, з іншого, - активну діяльність у соціумі, здатність змінювати його або створювати щось нове (О. Безпалько, Г. Лактіонова).

Нам імпонують визначені С. Харченком дві форми соціалізації: адаптація, або пасивне пристосування людини до середовища і його вимогам, та інтеграція, або активна взаємодія людини з середовищем, де за нею залишається право вибору і здійснення впливу на середовище [8].

Отже, під соціалізацією ми розуміємо процес входження людини в соціальне середовище, який може протікати двояко: 1) пасивне пристосування особистості до вимог соціуму; 2) активна взаємодія людини з соціумом, спрямована на його перетворення та оновлення.

Результатом соціалізації є соціалізованість особистості як інтегративне утворення, яке виникає в результаті цілеспрямованого й опосередкованого впливу на людину різних факторів.

У ході дослідження нами встановлено, що вчені по-різному визначають структуру досліджуваного новоутворення. Так, Т. Кравченко визначає пізнавальний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти соціалізації, тобто соціалізованість як особистісне новоутворення містить знання про соціальні норми і цінності, відповідне позитивне чи негативне ставлення до них і відповідне їх сприйняття, та активно-творче або ж навпаки байдуже чи пасивне використання у власній життєдіяльності.

З огляду на це, доречно, на нашу думку, саме ці компоненти соціалізації взяти для визначення відповідних критеріїв та їх показників при дослідженні рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами [5].

Зупинимось більш детально на аналізі визначених критеріїв та їх показників. Так, пізнавальний компонент соціалізації репрезентує наявність сукупності знань та уявлень про норми взаємодії в соціумі, сутність соціальних ролей, що є визначальним для власного соціального досвіду здобувача освіти. Власне цей компонент відображає інтелект студента. Крім того, на основі усвідомлених знань про соціальні норми та цінності поступово формується усвідомлення доцільності та необхідності керуватися загальнолюдськими цінностями у власній поведінці та спілкуванні, здатність до гуманної поведінки в соціумі, вміння поводитися адекватно, толерантно. Критерієм пізнавального компоненту соціалізованості відповідно нами визначено знання, а його показниками: успішність здобувачів; знання ними сутності соціальних норм і цінностей, які регулюють відносини між людьми, способів їх реалізації у різних сферах життєдіяльності; спосіб мислення, пізнання навколишньої реальності тощо. У свою чергу, емоційно-ціннісний компонент соціалізації характеризує соціальні емоційні прояви здобувача освіти, його ставлення до людей, прагнення робити добрі вчинки, надавати емоційну підтримку та реалізувати наявні ціннісні орієнтації, що відповідають вищим потребам особистості та соціуму.

За період життя людини: від дошкільної освіти до закінчення навчання в загальноосвітній школі й при вступі до закладу вищої освіти, соціальна позиція людини, її соціальні ролі змінюються. Формується система усталених ціннісних орієнтацій, які відображають соціальну зрілість та соціальну активність. Так, у здобувачів вищої освіти (студентство) формується вже певна усвідомлена система уявлень про норми соціальної поведінки, відбувається становлення ціннісних та професійно-ціннісних орієнтацій.

Отже, соціалізованість здобувача освіти тісно пов'язана з його емоціями, ціннісними мотивами, які спонукають до дій. Це дає нам змогу визначити емоційно-ціннісний критерій, показниками якого слугують: позитивне ставлення до соціальних норм і цінностей, адекватна самооцінка, задоволеність власним становищем у групі, мотивація навчання, участі в різних заходах тощо.

Поведінковий компонент соціалізації передбачає насамперед вміння знаходити ефективні форми співробітництва з іншими людьми, проєктувати поведінку в різних соціальних ситуаціях, завдяки власним діям підтримувати свій статус. Саме цей компонент і визначає поведінковий критерій, який проявляється в практичній діяльності особистості, оскільки саме дії, вчинки людини є головним мірилом її життя. До того ж важлива власна ініціатива в діяльності, потреба у взаємній співдії без рахунку на винагороду, важливість результатів не тільки для самої особистості, але й для оточуючих. До цього критерію нами віднесено й спілкування здобувачів. Показниками поведінкового критерію можуть бути: вміння керуватися соціальними нормами і цінностями у власній поведінці і відносинах з іншими людьми (батьками, дорослими, ровесниками); комунікабельність; ініціативність та активність; самостійність у вирішенні певних проблем; відповідальність за власні дії та вчинки.

Запропоновані нами критерії та їх показники є універсальними, оскільки можуть бути застосованими для здобувачів освіти різних рівнів і ступенів (з урахуваннях вікових особливостей від дошкільної освіти до вищої), в тому числі й для осіб з особливими освітніми потребами.

Для визначення актуального стану проблеми експериментальним дослідженням було охоплено 28 студентів з інвалідністю (захворювання різного профілю) КЗВО "Луцький педагогічний коледж" ВОР, а також були задіяні викладачі та куратори академічних груп. Визначені критерії та показники соціалізованості студентів з особливими освітніми потребами стали основою для дослідження рівнів їх соціалізованості. Нами було визначено три рівні соціалізованості студентів з інвалідністю: низький, середній і достатній.

Для визначення рівня соціалізованості здобувачів світи з особливими освітніми потребами за пізнавальним критерієм нами було проаналізовано успішність студентів на основі аналізу журналів груп; зроблено аналіз розуміння ними деяких соціалізаційних понять; за допомогою бесіди, аналізу творчих робіт, тесту незавершених речень досліджено рівень володіння знаннями про сутність соціальних норм і цінностей. Далі, для дослідження рівня соціалізованості студентів за емоційно-ціннісним критерієм ми використовували бесіди, анкетування ("Я і моя група"), психодіагностики для дослідження самооцінки студентів та їх ціннісних орієнтацій. Для визначення рівня соціалізованості студентів з особливими освітніми потребами за поведінковим критерієм були застосовані спостереження, аналіз студентських робіт, бесіди, а також методика дослідження соціальної зрілості.

Узагальнивши одержані експериментальні дані з визначення рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами за кожним із критеріїв, ми дослідили рівень їхньої соціалізованості (таблиця 1 та рис. 1).

Таблиця 1

Розподіл респондентів - студентів за рівнем соціалізованості