Вплив творчої особистості на результати професійного та академічного живописного пленеру

Дбайливий педагог, завжди наголошував на необхідності роботи з багатьма варіантами натурних ескізів в пошуках оптимальної композиції, цікавого ракурсу, виразного тонового та кольорового рішення. Під час виконання замальовок архітектурних пейзажів, наполягав на дотримуванні пропорційних співвідношень зображуваних об'єктів, використанні законів лінійної перспективи і одночасно на пошуку виразності, оригінальної ритмічної композиції та цілісності завершеної роботи. Завжди міг переконати, що саме виконання начерків та швидких рисунків, зазвичай, сприяє вірному відчуттю пропорцій об'єктів, розвиває окомір і тренує руку. Завдяки академічній пленерній практиці, у студента починає з'являтися розуміння того, що рисунок і живопис, та взагалі будь-яка інша галузь образотворчого мистецтва - це завжди точний розрахунок та наполеглива праця, під час якої й виникає легкість виконання та творче натхнення.

Після проходження практики кращі роботи студентів Київського інженерно-будівельного інституту, зазвичай, експонувались на звітно-підсумковій виставці. Надалі набутий практичний досвід виконання начерків, замальовок та пленерних етюдів лаконічними засобами, що відповідають суті зображуваної форми, стає вирішальним як у створенні досконалого живописного твору так і вдалого дизайн-проекту. Роки навчання та пленерна практика з досвідченим наставником, що зумів прищепити своїм учням любов до мистецтва, становлять основу подальшого розвитку творчої особистості.

Безпосередньо прямий контакт з керівником пленеру зазвичай доповнюється захоплюючими розповідями про видатних майстрів пейзажного живопису та обговорення їх робіт, звертається увага на характерні живописні прийоми різних авторів.

В роки навчання (Київський інженерно-будівельний інститут, 1945-1950) серед своїх педагогів Ю. Химич особливо виділяв професора Михайла Ароновича Штейнберга. «Саме від Штейнберга я частково запозичив манеру, де лінія посідала велике місце. Акварелі вирішувалися у сполученні з вугіллям або ж з активним олівцем. Вже пізніше я бачив подібний підхід до зображення в роботах Лангеря, Остроумової-Лебедєвої, Добужинського, Бенуа, Білібіна і Лукомського. Цих художників я завжди дуже любив і навіть обожнював» [5, 202].

Отже, кожен митець, спираючись на традиції світового мистецтва, завжди виокремлює для себе за приклад вузьке коло творчих особистостей, що своїми здобутками надихають на творчі пошуки. Неможливо уявити світовий пленерний живопис без одного з засновників імпресіонізму - Клода Моне. Художник, так само як і всі інші початківці, розпочинав свій творчий шлях з звичайних аматорських малюнків, але завдяки нестримному покликанню спромігся дійти до вершин живописної майстерності. Його перші роботи складалися з серій характерних рисунків-шаржів, якими юнак дуже пишався і навіть не мріяв про живопис. Примхи долі звели його з Еженом Буденом, що став першим учителем для юного художника, людиною, що запропонувала майбутньому «творцю вражень» працювати на пленері (фр. en plein air - на відкритому повітрі). Одного разу журналіст запитав Моне про його студію, і Моне відповів: «Моя студія! Але у мене її ніколи не було, і я не розумію, як можна закритися в кімнаті працювати - може для рисування, але не для живопису» [9, 58]. Робота на пленері вплинула на відчуття художника, розкрила його природнє обдарування - тонке сприйняття кольору. В безлічі відтінків, в спалахах контрастів і перебігу нюансів кольору, йому, ошелешеному побаченим, відкрилася краса природи. Надалі справою життя художника стає непереборне бажання відтворити своє особисте бачення природи, зафіксувати через заворожливі кольорові сполучення та ефекти перебіжний стан навколишнього світу, невловимість миттєвостей швидкозмінного життя. Кожна мить сходу сонця унікальна, але художнику вдається неймовірне - він пише неперевершений пейзаж з натури в порту Гавра «Уявлення. Схід сонця».

Під час подорожей до Англії Клод Моне з захопленням досліджує лондонські тумани, які відображає в циклі пейзажів «Міст Ватерлоо» (41 картина). Нарешті, в один з днів, йому вдається відтворити мить злиття неба з водою! Примарні, розпливчасті силуети моста з'явилися на полотні наче з нізвідки («Міст Ватерлоо. Ефект туману»). За рахунок різноманітних мазків, плавності тональних градацій, чарівній палітрі кольорових відтінків художник відтворює туманний серпанок, що розчиняє силуети, створює ефект течії ріки та неспішного руху барж. Чи був би саме так написаний художником лондонський цикл робіт, якби він не ознайомився з творчістю Джона Констебля та Уїльяма Тернера? Можна стверджувати, що ці видатні англійські пейзажисти надихнули на творчі пошуки Клода Моне та стали передумовою його становлення як художника-імпресіоніста. «Він чудувався картинами Констебля, сповненими чудового теплого світла, і творами Тернера, на яких усе небо кружляло так, як Моне і уявити досі не міг» [1, 15]. Отже, у безмежному колі мистецтва, на тлі спільної професії та уподобань, утворюється зв'язок видатних майстрів попередніх поколінь та тих, хто сьогодні опановує професію та відкриває нові творчі горизонти.

У своїй творчості Ю. Химич часто повертається до одного і того самого сюжету в пейзажі. І це не просто повтор - в різні пори року, в різні часи доби, з різним станом погоди, з повною зміною кольорової палітри, розкриваючи в кожному наступному творі нові грані художнього образу. Безперечно він бачив відомий цикл робіт Моне «Руанський собор». 28 полотен - це візуальне трактування одного сюжету з майже незмінною композицією, де автору вдається створити захоплююче видовище зміни структури кольору, простежити перебіг насиченості освітлення і надати неймовірну можливість зблизька детально розгледіти як один візерунок деталей ліпнини собору змінюється іншим, створюючи безперервний ланцюг послідовностей з одночасно невичерпною різноманітністю фактурного мазка. Художник усвідомлено лишає незмінною фрагментарну композицію, він ніби підкреслює цим, що головні пошуки спрямовані до спостереження за найдрібнішими змінами та нюансами кольору, він експериментує та досліджує структуру живопису. Часом майстер працює над декількома картинами одночасно намагаючись в кожній виокремити та втримати чарівність перебігу світла. «Художник, який працював у студії, міг повернутися до академічних умовностей і власного репертуару манер, але малювання на пленері змушувало постійно реагувати на мінливу атмосферу та світло» [10, 25]. педагогічний майстер химич живописний пленер

Картини К. Моне вплинули на незліченну безліч художників. Для багатьох його творчість стає першим поштовхом до особистого художнього бачення, пошуку свого стилю. Юрій Химич часто, як і французький майстер, повертається до улюблених сюжетів. Він раз за разом пише всім знайомий архітектурний пейзаж Софії Київської («Бароковий фронтон. Брама Зборовського») але, на відміну від експериментів з кольором Клода Моне, йому вдається знайти такий гармонічний синтез кольорового оточення з бездоганно вивіреною композиційною складовою природних елементів та архітектурного ансамблю, що кожен наступний твір стає персоналізованим втіленням емоційних вражень автора, створюючи неповторний художній образ.

Останні сорок років свого життя Клод Моне провів в своєму маєтку в Живерні. Саме там відбувся феномен цілеспрямованого створення рукотворного пленерного простору. Захоплюючись перетвореннями на своїй ділянці він, завдяки ретельному підбору рослин, створює чарівні закутки саду, що стають натурними об'єктами для творів художника. Особливо його надихав водний сад - затишний простір з чарівними лілеями та перекинутими через водойму містками. Він навіть використовував «плавучу студію», що створив з великого човна [12, 19]. Поціновувачі творчості художника і досі мріють побачити на власні очі місця, що надихали майстра на створення шедеврів.

«Кульмінацією його досліджень стала пізня серія водяних лілій, намальованих у його власному саду в Живерні, які... насправді є джерелом абстрактного мистецтва» [11, 36]. В останні роки життя художник встиг втілити свою грандіозну ідею - створення величезних картин з лілеями, що за задумом автора повинні були складати єдиний цілісний простір. У Музеї Оранжері мрія Моне здійснилась. Вісім дванадцяти метрових картин виставлені в окремому овальному залі з скляною стелею, що створює можливість з відстані спостерігати за змінами в експонованих зображеннях в залежності від природного освітлення. В цій експозиції картини, наче живі, вони транслюють неймовірний трепет злиття з природою, занурення в світ спокою, внутрішнього затишку і безтурботності. Сучасній людині варто опинитись під впливом магічної дії творів майстра щоб зрозуміти сенс життя.

Національна Спілка художників України традиційно надає своїм членам можливість виїжджати на живописний пленер в колі однодумців. Ще в далекі 60-ті роки Юрій Химич привіз з такої творчої поїздки до Фінляндії серію гуашей, а в 70-ті - з Узбекистану захоплюючу серію акварелей. Надалі, в складі творчих груп, з студентами або за власним планом, побував в усіх регіонах України та багато де за кордоном. Перегортаючи сторінки альбомів Юрія Химича [4; 5; 8], розумієш: ось це справжній путівник, що спонукає як професійного художника, так і аматора, навіть пересічного глядача до арт- туризму. Бо тільки Художник має привілею побачити та відтворити всім відому споруду або природну місцевість таким чином, що вони набувають надзвичайні, особливі риси, стають виразнішими, випромінюють настрій саме тієї миті, яка щойно знайшла відгук в серці автора.

Характерним прийомом в творчості Ю. Химича є синтез архітектурних ансамблів та природного оточення де наряду з точним, подібним до натури переліком деталей присутнє особисте узагальнююче бачення видатного майстра.

У картинах Юрія Химича немає зайвих деталей, кожен елемент є складовою цілісної композиції та водночас вирішує певну задачу. Зокрема, зображення хмар в пейзажах сприяє створенню своєрідної атмосфери настрою - від похмурих, сірих нависаючих «велетнів» до купки розкиданих рожевих «поросяток» (термін, що почутий автором статті від Ю.І. Химича), що в іншому творі суттєво змінюються, перетворюючись з безтурботно - рожевих на напружено-червоні, підкреслюючи в цьому разі святкову панораму комплексу Києво-Печерської Лаври. («Києво-Печерська Лавра», 1985 р. темпера, 100х200). Своєрідний архітектурний ансамбль з увінчаних церквами київських пагорбів посеред яких, наче струмок, повторюючи рельєф унікальної місцини, стрімко збігає вниз на Поділ Андріївський узвіз, надихає багатьох художників. Але тільки Химичу вдається відчути та неперевершеним чином відтворити характерний вид з Замкової гори («Багряна осінь», 1989 р.). Вражає поєднання в бездоганній композиції силуету Андріївської церкви з вивіреним ритмом розсипаних знизу коралових та червоних дахів, що наче нанизуються на змієподібний узвіз, виблискуючи контрастами контражурного освітлення. Підкреслено-активне кольорове напруження придає особливу виразність твору, спричиняє потужний вплив на відчуття глядача та викликає духовне піднесення, створюючи урочистий настрій. Важко навіть перерахувати серії робіт Юрія Химича присвячені тому чи іншому місту. Дерев'яні церкви Прикарпаття і Закарпаття, пам'ятки Києва, Львову, Кам'янець-Подільську, Луцьку, Володимир - Волинську, Чернігова, а також архітектурні скарби Тернопільщини, Криму, Прибалтики, Польщі, Середньої Азії - і це далеко не повний перелік адрес його творчих мандрівок. Доробок майстра складає понад 10000 робіт. Геніальний художник залишив нам унікальний спадок - «Мальовничу Україну» Юрія Химича. Висока художня майстерність, свій особистий стиль виконання ставить твори Юрія Химича в ряд світового культурного надбання, вони гідні експонуватись на постійній основі в Києві, улюбленому місті майстра. Для багатьох, хто мріє побачити Україну це стало б поштовхом до мандрівок по країні - завдяки арт-туризму виникає можливість задовольнити бажання побачити на власні очі втілену в творі мистецтва красу наживо, відчути ефект присутності. Протягом більше 50 років творчої праці мабуть жоден куточок історичної спадщини рідного краю не лишився поза увагою художника - всі всесвітньовідомі сакральні архітектурні пам'ятки України стають джерелом натхнення майстра. Його творчий доробок спонукає вивчати культурну спадщину рідного краю. Своєю творчістю Юрій Химич звертається до нащадків - треба любити свою країну і пишатися нею.

Наукова новизна полягає в розширенні уявлень про вирішальну роль творчої особистості в практиці професійного та академічного живописного пленеру.

Використання в сучасному освітньому процесі педагогічного досвіду видатного майстра архітектурного пейзажу, заслуженого діяча мистецтв України, професора Юрія Івановича Химича. Досліджується еволюція творчих підходів видатних майстрів пейзажного живопису заради втілення авторських ідей.