Інституційні репозитарії закладів вищої освіти України з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи як складова якості наукової комунікації в сучасному освітньому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційні репозитарії закладів вищої освіти України з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи як складова якості наукової комунікації в сучасному освітньому просторі

Карпенко Олена Олексіївна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри документознавства та української мови Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «ХАІ»; Кобижча Наталія Іванівна, кандидат культурології, доцент кафедри інформаційних технологій Київського національного університету культури і мистецтв

Мета статті полягає в здійсненні порівняльного аналізу інституційних репозитаріїв закладів вищої освіти України з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справі як складової якості наукової комунікації в сучасному освітньому просторі. Методологія дослідження базується на застосуванні теорії наукових комунікацій, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема аналізу, синтезу, моніторингу та порівняння. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про сучасну ситуацію затребуваності серед користувачів науково-освітніх ресурсів інституційних репозитаріїв ЗВО з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Висновки. Проаналізовано інституційні репозитарії 10 закладів вищої освіти з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи через застосування Webometrics, QS World University Rankings, SimilarWeb. Незважаючи на високі рейтингові позиції провідних ЗВО у Webometrics та QS World University Rankings, звертання користувачів до інституційних репозитаріїв залишається на недостатньому рівні. Дослідження за вебаналітикою SimilarWeb дало змогу визначити чотирьох лідерів ЗВО за кількістю відвідування їхніх репозитаріїв користувачами: Західноукраїнський національний університет (ЗУНУ), Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний авіаційний університет (НАУ), Волинський національний університет імені Лесі Українки (ВНУ). Визначено також рівень використання основних каналів комунікації (пряме звертання, звичайний пошук, реферали, електронна пошта, соціальні мережі) для використання репозитаріїв кожним ЗВО та надано рекомендації щодо популяризації науково-освітніх ресурсів репозитаріїв, використання PR і рекламних технологій бібліотекарями та всіма учасниками наукової комунікації ЗВО для підвищення її якості в сучасному освітньому просторі.

Ключові слова: інституційний репозитарій, заклад вищої освіти, електронний архів, підготовка фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи, канали комунікації, наукова комунікація.

Institutional repositories of higher education institutions in Ukraine for training specialists in the field of information, library and archive studies as a component of academic communication quality in modern educational space

Karpenko Olena, PhD in Pedagogy, Associate Professor, Documentation Science and the Ukrainian Language Department, M. Ye. Zhukovskyi National Aerospace University "Kharkiv Aviation Institute"; Kobyzhcha Nataliia, PhD (in Culturology), Associate Professor, Information Technologies Department, Kyiv National University of Culture and Arts

The purpose of the article is to conduct a comparative analysis of institutional repositories of higher education institutions of Ukraine for training specialists in the field of information, library, and archival studies as a component of the quality of academic communication in the modern educational space. The research methodology is based on the application of the theory of scientific communication, general scientific and special methods of cognition, including analysis, synthesis, monitoring, and comparison. The scientific novelty of the study is to expand the understanding of the current situation of demand among users of scientific and educational resources of institutional repositories of higher education institutions for the training of specialists in the field of information, library, and archival studies. Conclusions. The article analyses the institutional repositories of ten higher education institutions for training of specialists in the field of information, library, and archival studies using Webometrics, QS World University Rankings, and SimilarWeb. Despite the high-ranking positions of the leading higher education institutions in Webometrics and QS World University Rankings, user access to institutional repositories remains at an insufficient level.

A study based on web analytics by SimilarWeb has identified four leading HEIs by the number of visits to their repositories by users: Western Ukrainian National University (WUNU), Taras Shevchenko National University of Kyiv (TSNU), National Aviation University (NAU), and Lesya Ukrainka Volyn National University (VNU). The level of use of the main communication channels (direct access, regular (standard) search, referrals, e-mail, social networks) for the use of repositories by each higher education institution is also determined, and recommendations are given on the promotion of scientific and educational resources of repositories and the use of PR and advertising technologies by librarians and all participants of scientific communication of higher education institutions to improve its quality in the modern educational space.

Key words: institutional repository, higher education institution, electronic archive, training of specialists in the field of information, library, and archive studies, communication channels, scientific communication.

Актуальність теми дослідження

Сучасні тенденції глобалізації світової академічної спільноти передбачають поширення відкритого доступу до наукових та освітніх ресурсів задля розвитку науково-технічного прогресу. У цьому контексті актуалізується проблема підвищення якості наукової комунікації ЗВО України в різних галузях знань, зокрема з підготовки фахівців в інформаційній, бібліотечній та архівній справі. Це можливо шляхом забезпечення вільного доступу користувачів до електронних інформаційних ресурсів інституційних репозитаріїв у контексті світового досвіду поширення результатів дослідження науковців (Open Access).

Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах дистанційного навчання в Україні через воєнний стан, а також у контексті реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 «Положення про Національний репозитарій України академічних текстів», у якій наголошено на необхідності сприяти розвитку освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності через покращення доступу до академічних текстів та дотримання академічної доброчесності [5], та Концепції Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека - XXI» щодо покращення використання і забезпечення доступу до документів бібліотечних, архівних та музейних фондів [2]. Саме забезпечення відкритого й безоплатного доступу до інтелектуальних здобутків науковців закладу вищої освіти з підготовки фахівців в інформаційній, бібліотечній та архівній справі сприятиме розвитку науково-дослідної діяльності всіх учасників наукової та освітньої комунікації і підвищить рейтинг ЗВО на вітчизняному та світовому рівнях.

Аналіз досліджень і публікацій

У сучасному науковому обігу інституційний репозитарій зазвичай визначають як відкритий електронний архів, що накопичує, зберігає, поширює та забезпечує тривалий, постійний і надійний доступ через інтернет до матеріалів наукового, освітнього та навчально-методичного призначення користувачам. О. Олексюк та О. Спірін акцентують на сервісних функціях інституційного репозитарію як «сховища електронних наукових матеріалів певної установи щодо надання послуг зберігання, накопичення, систематизації і поширення результатів наукових досліджень у цифровому форматі» [8]. Але найголовнішою є функція інституційного репозитарію як цифрової колекції, що зберігає інтелектуальні здобутки одного науковця чи цілої спільноти, на чому наголошено в меморандумі Коаліції наукових публікацій та академічних ресурсів (SPARC, 2002) [10].

Інституційні репозитарії постійно привертають увагу дослідників у різних аспектах: щодо визначення рейтингів репозитаріїв на світовому рівні, переваг застосування в навчальному процесі та видовому складі (В. Олексюк, О. Олексюк [4], Ю. Мішакіна [3] та ін.); специфіки організації їхньої роботи та програмних платформ (О. Спірін й О. Олексюк [3] та ін.); формування науково-дослідницької компетентності магістрів (Н. Римар, Н. Шульська, Н. Матвійчук та ін. [7]); у контексті їхнього функціонування в умовах пандемії та воєнного стану (Г. Шемаєва, Т. Костирко [12]) тощо.

Інституційні репозитарії базуються на відкритому доступі (Open Access), який передбачає безоплатний та оперативний доступ до повнотекстових документів у режимі реального часу для будь-якого користувача, який бажає задовольнити свої потреби, зокрема, у науковій комунікації. Державна політика України спрямована на забезпечення відкритого безкоштовного інтернет-доступу до наукових здобутків, що реалізовані за рахунок бюджетних коштів згідно з Постановою Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні» ще в грудні 2005 року [6]. Питання необхідності забезпечити відкритий доступ до наукових та освітніх ресурсів постійно привертає увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників (Н. Ахметова [1], Н. Фролова, Л. Кашаєва [9], M. Micunovic, S. Rako, K. Feldvari [11] та ін.). Так, Н. Ахметова наголошує на двох шляхах здійснення відкритого доступу: через розміщення наукових публікацій в інституційному електронному архіві інституційних репозитаріїв (депонування) та публікацію в журналах, що перебувають у відкритому доступі, задля забезпечення до них оперативного доступу користувачам [1].

Основні принципи відкритого доступу до наукових надбань суспільства закладено в Будапештській ініціативі «Відкритий доступ» (Budapest Open Access Initiative), Берлінській декларації про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань (Open Access to Knowledge in the Sciences and Humanities) та в концепції «Відкритого архіву» Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і установ (ІФЛА) [9].

Ідея забезпечення відкритого доступу до наукових здобутків в інституційних репозитаріях є складовою наукової комунікації як одного із чинників, що детермінує процес наукового пізнання та сприяє розвитку науково-технічного прогресу людства, оскільки в таких репозитаріях архівують не лише друковані статті, а й інші дослідницькі матеріали, зокрема бакалаврські, магістерські праці, докторські дисертації тощо. Сьогодні у світі 3922 інституційних репозитаріїв, за Webometrics.infO. Отже, сучасні ЗВО реалізують концепцію відкритого доступу до результатів досліджень учасників наукової комунікації, що покращує водночас якість навчання та статус ЗВО, з огляду на можливості їх просування в рейтингу Webometrics Ranking of World Universities.

Мета статті полягає в здійсненні порівняльного аналізу інституційних репозитаріїв закладів вищої освіти України з підготовки фахівців в інформаційній, бібліотечній та архівній справі як складової якості наукової комунікації в сучасному освітньому просторі.

Виклад основного матеріалу

Для аналізу інституційних репозитаріїв, їхнього просування, статусу, звертання користувачів до документів було обрано 10 бібліотек ЗВО, що готують фахівців за спеціальністю 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», а саме: Київський національний університет імені Тараса Шевченка (КНУ), Національний авіаційний університет (НАУ), Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ), Національний університет «Львівська політехніка» (ЛНУ ЛП), Західноукраїнський національний університет (ЗУНУ), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (ЧНУ), Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (ХАІ), Волинський національний університет імені Лесі Українки (ВНУ), Національний університет «Києво-Могилянська академія» (КМА), Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ). При цьому зважали на рейтинг Webometrics Ranking of World Universities (2023), який ґрунтується на методології врахування таких показників:

- visibility (вплив вебконтенту, що містить загальнодоступну інформацію, тобто кількість зовнішніх мереж, що посилаються на вебсторінки університету; це проаналізовано через Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2023. № 2 застосування AhrefsMajestic SEO і становить 50% при розрахунках);

- transparency or openness (прозорість або відкритість, що враховує найбільш цитованих дослідників ЗВО через аналіз Google Scholar Profiles; цьому відведено 10%);

- excellence or scholar (перевага або дослідник, що враховує найбільш цитовані документи Scimago за 5 років; це становить 40 %).

Webometrics зважає на наявність документів з відкритим доступом: результати досліджень, репозитарії, навчальні матеріали, публічна інформація тощо. Цей рейтинг оновлюється наприкінці січня та липня і визначає рейтинг ЗВО у світі, на континенті та в країні. Слід відмітити, що з десяти ЗВО, які готують фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи, чотири з них ще потрапили до світового рейтингу QS World University Rankings (2023), як це відбито в таблиці 1.

Таблиця 1. Рейтинг і рівень використання інституційних репозитарії ЗВО з підготовки фахівців у галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи

Рис. 1. Статистика відвідування репозитаріїв КНУ, НАУ, ЛНУ, ЛНУЛП, ЗУНУ