Цифрова компетентність як одна з професійно значущих компетентностей майбутніх бакалаврів з електроніки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цифрова компетентність як одна з професійно значущих компетентностей майбутніх бакалаврів з електроніки

Л.К. Бойко, аспірантка кафедри професійної освіти та технологій сільськогосподарського виробництва, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Автором встановлено, що інформатизація професійної діяльності є ключовим напрямом реформування галузей виробництва. Встановлено, що важливою складовою професійної компетентності майбутніх бакалаврів з електроніки є цифрова компетентність, що сприяє успішному виконанню професійних обов'язків. Зазначено, що поняття «цифрова компетентність» досить широке і на сьогодні відсутнє єдине універсальне визначення. У статті представлені трактування поняття «цифрова компетентність» такими вченими як: Г. Генсерук, С. Скотт, Л. Гаврилова, Ю. Топольник, Г Солдатова. Розглянуто різноманітні підходи до окреслення складових цифрової компетентності: інформаційна складова та медіакомпетентність, комунікативна, технічна та споживча компетентність (Г. Солдатова), технічні навички роботи з ІКТ, уміння застосовувати ці ресурси в професійній діяльності та вміння планувати, аналізувати та керувати робочим процесом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (С. Прохорова), когнітивний та ціннісно-мотиваційний (Л. Семко), інформація та цифрові дані, комунікація та співпраця, створення цифрового контенту, безпека, вирішення проблем (DigComp 2.0).

Вказано, що завданнями цифрової компетентності є керування інформацією, задоволення потреб, спільна діяльність, розв'язання проблем, створення цифрового продукту, співробітництво та спілкування. Зазначено, що цифрова компетентність генерує коефіцієнти ефективності системи фахової вищої освіти, в тому числі з акцентом на моделі, що відображають динаміку змін зовнішніх і внутрішніх компонентів цифрового середовища. У статті приділено увагу рівням сформованості цифрової компетентності, як показнику, що відображає готовність майбутніх бакалаврів з електроніки до активного використання цифрових технологій у професійній діяльності. Визначено індикатори для вимірювання рівня цифрової компетентності: професійний розвиток, використання цифрових ресурсів, самоосвіта, формування цифрової компетентності майбутніх бакалаврів з електроніки. Зазначено, що цифрова компетентність співвідносяться з трьома рівнями досвіду: високий (експертний), середній (інтегратор) та низький (початківець).

Ключові слова: вища освіта, професійна компетентність, цифрова компетентність, цифрові технології, бакалавр з електроніки, рівні цифрової компетентності.

Digital competence as one of the professionally significant competences of future bachelors in electronics

L.K. Boiko, Postgraduate Student at the Department of Professional Education, and Technologies of Agricultural Production, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

The author established that informatization of professional activity is a key direction of reforming the production industries. It was established that an important component of the professional competence of future bachelors in electronics is digital competence, which contributes to the successful performance of professional duties. It is noted that the concept of “digital competence” is quite broad and there is currently no single universal definition. The article presents interpretations of the concept of “digital competence” by such scientists as: H. Genseruk, S. Scott, L. Gavrilova, Yu. Topolnyk, G. Soldatova. Various approaches to delineating the components of digital competence are considered. They are information component and media competence, communicative, technical and consumer competence (H. Soldatova), technical skills of working with ICT, the ability to use these resources in professional activities and the ability to plan, analyze and manage the work process using information and communication technologies (S. Prokhorova), cognitive and value- motivational (L. Semko), information and digital data, communication and cooperation, creation of digital content, security, problem solving (DigComp 2.0).

It is indicated that the tasks of digital competence are information management, satisfaction of needs, joint activity, problem solving, creation of a digital product, cooperation and communication. It is noted that digital competence generates efficiency coefficients of the professional higher education system, including an emphasis on models reflecting the dynamics of changes in external and internal components of the digital environment. The article pays attention to the levels of digital competence formation as an indicator that reflects the readiness of future bachelors in electronics to actively use digital technologies in professional activities. Indicators for measuring the level of digital competence have been determined, among them are professional development, use of digital resources, selfeducation, and formation of digital competence of future bachelors in electronics. It is noted that digital competence correlates with three levels of experience: high (expert), medium (integrator) and low (novice).

Key words: higher education, professional competence, digital competence, digital technologies, Bachelor of Electronics, levels of digital competence.

Постановка проблеми

Актуальність проблеми дослідження обумовлена доцільністю здійснення цифровізації сфери електроніки на сучасному етапі, що дозволяють майбутнім бакалаврам не просто отримати сучасні знання та вміння, а й сформувати професійні компетентності фахівця в сфері електроніки. Проте дане поняття, його змістовна характеристика, особливості формування не є дослідженими в достатній мірі, тому розглядається як перспективний напрямок для наукових пошуків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Трактування сутності понять «цифрова компетентність», визначення їх структури, особливостей представлено в працях закордонних і вітчизняних учених (D. Belshaw, D. Bawden, A. Calvani, Y. Eshet-Alkalai, S. Livingstone, A. Martin, J. Sefton-Green, Л.Г. Гаврілова, Г.Р. Генсерук, О.О. Гриценчук, І.В. Іванюк, Л.А. Карташова, В.І. Ковальчук, М.П. Лещенко, О.М. Федорук, І.Д. Малицька та ін.). Проте вивчення цифрової компетентності майбутніх бакалаврів з електроніки не представлено в сучасних наукових розвідках. Відповідно наявні здобутки потребують оновлення та розширення у відповідності до специфіки фахового напрямку.

Мета дослідження - визначити особливості цифрової компетентності як одного з професійно значущих компетентностей майбутніх бакалаврів з електроніки.

Виклад основного матеріалу

Формування компетентностей нерозривно пов'язане з освітою. Інформатизація професійної діяльності є одним із основних напрямів реформування галузей виробництва, що визначається потребами сучасного суспільства.

Важливою складовою професійної компетентності майбутніх бакалаврів з електроніки є цифрова компетентність, яка передбачає здатність і навички логічного та системного використання інформаційних технологій. Цифрова компетентність дозволяє спеціалісту успішно працювати в сучасному інформаційному просторі, оперативно керувати інформацією в процесі прийняття рішення, формувати важливі життєві компетенції.

Поняття «цифрова компетентність» досить широке і до сьогодні не існує єдиного універсального визначення. Так, Г. Генсерук визначає цифрову компетентність як здатність і навичку логічного та системного використання інформаційних технологій [Генсерук 2019: 8]. С. Скотт розглядає цифрову компетентність як здатність використовувати цифрові ресурси та інформаційні технології, розуміти та вміти критично оцінювати цифрові ресурси та контент, ефективно спілкуватися [Прохорова 2015].

Дослідники Л. Гаврилова та Ю. Топольник зазначають, що поняття «цифрова компетентність» набагато ширше і загальніше, ніж поняття «цифрова культура» та «цифрова грамотність», оскільки її змістове наповнення також включає навички роботи в інформаційно- комунікаційному (цифровому) середовищі як провідні ознаки цифрової грамотності та соціо-культурної компетентності (нові артефакти, нові практики цифрової культури з відповідними ціннісними орієнтаціями та особистим досвідом) [Гаврілова, Топольник 2017].

У дослідженні «Цифрова компетентність на практиці: рамковий аналіз», опублікованому Європейською комісією, цифрова компетентність визначена як одна з ключових компетентностей для навчання впродовж життя. Найбільш повне визначення запропонувала Г. Солдатова, яка розглядає цифрову компетентність як складне комплексне явище, що визначає життя людини в інформаційному суспільстві і включає чотири складові:

- інформаційна та медіакомпетентність: знання, певні навички, мотивація та відповідальність, що передбачають пошук, розуміння, організацію, архівування цифрової інформації, її критичне осмислення, створення інформаційних об'єктів за допомогою цифрових ресурсів (тексту, графіки, аудіо та відео);

- комунікативна компетентність: знання, певні навички, мотивація та відповідальність, необхідні для різних способів спілкування (чати, блоги, форуми, соціальні мережі тощо), що здійснюються з різними цілями;

- технічна компетентність: знання, певні навички, мотивація та відповідальність для ефективного та безпечного використання технічних і програмних засобів для вирішення різноманітних завдань, зокрема використання комп'ютерної мережі, хмарних сервісів;

- споживча компетентність - це знання, певні навички, мотивація та відповідальність, забезпечення рішення різноманітних завдань за допомогою цифрових інструментів та Інтернету, пов'язаних із певними життєвими ситуаціями для задоволення різноманітних потреб [Копняк, Радзіховська 2021: 80].

Головною перевагою такого підходу було те, що індикатори рівня формування цифрової компетентності особистості сформульовано на основі аналізу об'єктивних потреб сучасного суспільства.

До складових елементів цифрової компетентності науковець С. Прохорова відносить додаткові знання, уміння, навички, серед яких - технічні навички роботи з ІКТ, уміння застосовувати ці ресурси в професійній діяльності та вміння планувати, аналізувати та керувати робочим процесом за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій [Прохорова 2015: 114]. У структурі цифрової компетентності Л. Семко виділяє такі компоненти:

- когнітивний: відображає процеси обробки інформації на основі мікрокогнітивних актів (аналіз інформації, що надходить, формалізація, порівняння, узагальнення, синтез з наявними базами знань), розробка варіантів використання інформації та прогнозування використання нової інформації та її взаємодії з існуючими базами знань, організація зберігання та оновлення інформації в довготривалій пам'яті);

- ціннісно-мотиваційний: полягає у створенні умов, що сприяють входженню майбутніх бакалаврів у світ професійних цінностей, допомозі у виборі важливих ціннісних орієнтацій; характеризує ступінь мотиваційних спонукань людини, що впливають на ставлення індивідів до праці і до життя в цілому [Семко].

У таблиці 1 структуровані компоненти цифрової компетентності та їх функції згідно з DigComp 2.0.

Таблиця 1. Основні компоненти цифрової компетентності згідно з DigComp 2.0 [Запорожцева 2019: 80]