Філософія освіти в державах ЄС: досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ

Інститут культурології Національної академії мистецтв України, Київ

Військова академія (м. Одеса)

Філософія освіти в державах ЄС: досвід для України

Марина Андріївна Шульга

Доктор політичних наук, професор

професор кафедри державного управління

Інна Володимирівна Кузнєцова

доктор філософії (Ph.D., філософія)

старший науковий співробітник

доцент, вчений секретар

Наталя Володимирівна Кіт

кандидат філософських наук

доцент кафедри іноземних мов

Анотація

філософія освіта європейський союз

У роботі розглядається питання філософії освіти, зокрема в системі безперервного становлення пластичних структур у модусі невизначеності. Окреслюється сутність поняття «філософія освіти», його тлумачення, варіанти пояснення. Характеризуються ознаки та риси філософії освіти. Також розглядається історичний процес розвитку філософії освіти, спрямованість філософії освіти на певну ціль у визначений історичний період, стан філософії освіти на нинішньому етапі, основні цілі та завдання філософії освіти.

Під час дослідження звертається також увага на концепції освіти, які існують зараз. Вирізняються риси кожної теорії, її прояви, значимість для освіти загалом. При цьому розглядаються різні підходи до побудови освіти та можливість їх застосування.

У роботі надається увага стану філософії освіти держав ЄС на теперішньому етапі. Визначаються риси освітнього процесу Європейського Союзу, засади, принципи. Досліджуються такі категорії філософії освіти ЄС як свобода вибору учня та студента, право навчальних закладів самостійно визначати структуру та зміст навчальних програм, обґрунтованість знань, демократизм у відносинах між педагогом та вихованцями, освіта протягом життя.

Одночасно з цим, аналізується освітній процес України. Виділяються риси філософії української освітньої системи, практична реалізація визначених засад, принципи та ідеї. При цьому окреслюються недоліки філософії освіти України, що негативно впливають на формування цілісної та гармонійної освітньої системи нашої держави.

У статті увага приділяється перспективам розвитку філософії освіти України. Розглядається питання гетерархії, гнучкої освіти, власної освіти. Характеризується кожен обраний шлях і визначаються його сильні та слабкі сторони. Одночасно з цим, прогнозуються напрями подальшого розвитку освіти в Україні.

Ключові слова: країни, навчання, освіта, особистість, філософія.

Marina Shulga, Doctor of Political Sciences, Professor, Professor of the Department of Public Administration, Taras Shevchenko National University of Kyiv, City of Kyiv

Inna Kuznietsova, Doctor of Philosophy (Ph.D., Philosophy), Associate Professor, Senior Researcher, Scientific Secretary, Institute for Cultural Research of the National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv

Natalia Kit, Candidate of Philosophical Sciences, Assistant Professor of the Department of Foreign Languages, Odesa Military Academy, Odesa,

Philosophy of education in eu states: experience for Ukraine

Abstract

The work examines the issue of the philosophy of education, in particular, in the system of continuous formation of plastic structures in the mode of uncertainty. The essence of the concept of “philosophy of education”, its interpretation, variants of explanation are determined. The signs andfeatures of the philosophy of education are characterized. Also considered is the historical process of the development of the philosophy of education, the orientation of the philosophy of education towards a certain goal in a certain historical period, the state of the philosophy of education at the current stage, the main goals and tasks of the philosophy of education.

During the study, attention is also paid to the concepts of education that exist today. The features of each theory, its manifestations, significance for education in general are determined. At the same time, various approaches to the construction of education and the possibility of their application are considered.

In the work, attention is paid to the state of the education philosophy of the EU states at the current stage. Features of the educational process of the European Union, principles, principles are defined. Such categories of EU education philosophy as the freedom ofchoice ofthe pupil and student, the right ofeducational institutions to independently determine the structure and content of educational programs, the validity of knowledge, democracy in the relationship between the teacher and students, education throughout life are studied.

At the same time, the educational process of Ukraine is analyzed. The features of the philosophy of the Ukrainian educational system, the practical implementation of certain principles, principles and ideas are highlighted. At the same time, the shortcomings of the educational philosophy of Ukraine are identified, which negatively affect the formation of a coherent and harmonious educational system of our country.

The article focuses on the prospects for the development of the philosophy of education in Ukraine. The question of heterarchy, flexible education, own education is considered. Each identified path is characterized and its strengths and weaknesses are identified. At the same time, forecasts are made regarding the further development of education in Ukraine.

Keywords: countries, study, education, personality, philosophy.

Постановка проблеми

На сучасному етапі питання освіти як цілісної системи надання знань є досить проблемним. Передусім це обумовлено тим, що освіта вже не є явищем, яке доступне лише певному колу осіб та яке надається в умовах кабінетного навчання. Зі зміною часових проміжків освіта поступово теж продовжує набувати нових форм та отримує нові шляхи та способи виявлення. Зокрема, надання освітніх послуг нині здійснюється не тільки державними та приватними навчальними закладами, але й освітніми центрами, які надають послуги широкого профілю. При цьому варто зазначити, що враховуючи специфіку важливості модернізації освіти, значна увага приділяється питанню філософії освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Філософія освіти в державах ЄС досліджувалася такими вітчизняними вченими як В. Андрущенко, М. Опачко, О. Рилова. Вони зауважують на тому, що філософія освіти є рушійним чинником щодо переосмислення сучасної системи освіти. Зокрема, на їх думку, сучасна освіта повинна бути гнучкою, відповідати вимогам часу, виявляти глобалізаційні та інноваційні підходи. При цьому сучасна освіта не може бути відокремлена від інших сфер, а має розвиватися у безпосередньому зв'язку з ними.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування філософії освіти в державах ЄС як досвід для України.

Виклад основного матеріалу

Сучасною реальністю є простір формування нової інформаційної системи суспільства знань, що характеризується високим рівнем уваги до освіти. Зазначене зумовлено тим, що освіта як така - багатогранна та багатозначна тема для роздумів, оскільки все, що відбулось, відбувається та відбуватиметься в житті людини, все, що стосується вищих смислів буття, історії людства, динаміки розвитку соціокультурної системи, пов'язано зі станом освіти. Так, освіта не може функціонувати окремо від політики, культури, економіки, соціології. Відповідно, тісний взаємозв'язок існує також із філософією. Зокрема, це можна пояснити тим, що філософія вивчає світогляд людини, а саме освіта причетна до його формування. Як наслідок, засновується нова галузь філософського знання - «філософія освіти», що має своїм предметом освіту.

Філософія освіти як науковий напрям бере початок формування від 1800-тих років, коли почали з'являтися окремі ідеї цієї сфери. У 1900-тих роках сфера отримала обґрунтування доцільності вивчення її предмету. Тоді дану сферу поглиблено вивчав дослідник Джон Дьюї. Проте як система, філософія освіти почала розвиватися та унормовуватися лише на початку 2000-них років, коли освіта стала інструменти ґрунтовних наукових досліджень. Це дозволило виявити, що освіта базується на певних концепціях, принципах, засад, має свої функції та предметну область. Відповідно, філософія освіти почала розглядатися науковцями як цілісна сфера [Опачко 2016: 7].

Нині не існує єдиного тлумачення поняття «філософія освіти». У загальному вигляді це філософська галузь, яка присвячена дослідженню освітніх ідей та впливу освіти на соціальні, культурні, економічні процеси, а також відображає цілі та перспективи освіти. Лаконічно «філософія освіти» розглядається як наука про досягнення людини. У більш широкому сенсі це частина філософії, яка висвітлює основні теоретичні засади та практичні аспекти освіти [Андрущенко 2021: 9].

Також «філософія освіти» виступає як комплекс засад, які призначені для демонстрації ідеалів освіти. Можна зустріти й тлумачення, що «філософією освіти» є сукупність знань, які відображають критерії ефективності освіти та її результативності. Загалом значна кількість визначень обумовлена тим, що це нова галузь знань, яка не була достатньо ґрунтовно досліджена у попередні періоди. До того ж на сучасному етапі освіті приділена вагома увага, оскільки дана галузь є компонентом національної безпеки й не менш важливим є те, що рівень надання освітніх послуг нині значно зріс, що говорить про зацікавлення даним напрямком.

Об'єктом вивчення філософії освіти є безпосередньо сама освіта. Предметом даної галузі виступає світоглядна основа освіти як аспект формування засад розвитку особистості нового типу. Досить часто також філософія освіти розглядається як комплекс культурних та моральних цінностей, які спрямовані на забезпечення освітніх потреб, що визначається об'єктом та предметом даної сфери [Рилова 2020: 33].

Нині філософія освіти виступає переважно тією сферою знань, яка покликана на реформування освіти згідно з трансформаціями соціокультурного аспекту, зокрема, шляхом накопичення історичного досвіду про основні принципи організації освітнього процесу. При цьому враховуються не тільки успіхи сфери знань, але й методики та технології навчання, методологія філософії та педагогіки. До того ж звертається увага на потреби сучасної особистості, яка знаходиться у процесі отримання освіти.

Доцільно зауважити, що філософія освіти на сучасному етапі переважно вивчається у вищих навчальних закладах країн англомовного регіону. Даний напрямок представлений на кафедрах філософії та педагогіки і являє собою як навчальну дисципліну, так і галузь знань. При цьому філософію освіти прийнято розглядати як соціальний та культурний феномен, які демонструють основні засади розвитку освітянського середовища.

Завданнями філософії освіти на сучасному етапі є:

розвиток планетарного та космічного світогляду в єдності;

формування творчої, активної, ініціативної особистості;

створення ідей щодо об'єднання нації та народів світу;

формування особистості, яка здатна мислити глобально;

виявлення проблем освіти та їх усунення [Качуровський 2010: 11].

Варто зазначити, що в Україні філософія освіти переважно розглядається як комплекс ідей щодо навчальної та виховної діяльності, які спрямовані на становлення повноцінної особистості. Наша держава спрямовує зусилля на реформування освіти, формування засад гуманізму та культури в сучасному освітньому просторі. Все це має призвести до формування внаслідок навчальної та освітньої діяльності творчої, креативної, ініціативної особистості, яка готова до викликів часу та націлена на розвиток інноваційних підходів у сфері свого фаху. Відповідно, оскільки освітня діяльність націлена на новий тип особистості, то і весь освітній процес повинен зазнати змін та вдосконалитися, що дозволяє змінити всю систему.

На сучасному етапі можна виділити наступні концепції освіти. По-перше, Концепція гармонійної цілісності. Вона спрямована на створення комплексної педагогічної теорії та формування засад управління освітньою діяльністю. Перша концепція передбачає формування єдиного містку між предметами, які вивчаються, та реальним життям. Так, всі дисципліни повинні вивчатися студентом та учнем таким чином, щоб він міг застосувати здобуті навички на практиці. При цьому дана концепція також націлена на розв'язання питання переважання вчителя, викладача, педагога, над учнем, вихованцем, студентом. Так, можна демонструвати свою домінантність в освітньому процесі, проте проблемним питанням є те, як це можна здійснити так, щоб не образити вихованця та отримати від нього позитивний результат у навчанні [Щудло 2014: 55].

По-друге, релятивістсько-плюралістична концепція, що відображає домінантність педоцентризму. Друга теорія націлена на демонстрацію переважання інтересів однієї особистості над всіма іншими. Все це спрямоване на відображення протилежних до першої концепції засад, які разом із принципами другої концепції утворюють нову систему філософії освіти. У цьому випадку учень, студент, вихованцем, є тим об'єктом педагогічної діяльності, на який спрямовані всі зусилля педагога. При цьому мають бути відібрані такі методики, які б розкривали потенціал учня та формували у ньому розуміння власної ідентичності.

По-третє, синтетична концепція. Вона націлена на відображення того, що дві попередні концепції гармонійно поєднуються між собою, утворюючи єдину систему освітніх та педагогічних знань. Водночас значення даної теорії обумовлено тим, що повинно відбуватися поєднання двох концепцій, на основі виділення із них виключно позитивних моментів, які б впливали на освіту. Дана концепція висвітлює ідею про те, що як педагог, так і вихованець, мають рівне значення у здійсненні навчальної та освітньої діяльності. При цьому педагогу відводиться виключно адміністративна роль, оскільки він повинен управляти процесом здійснення освітньої діяльності. До того ж педагог несе відповідальність за той рівень знань, який надав вихованцю [Курбатов 2014: 25].

Філософія освіти країн Європейського Союзу має чітку соціальну спрямованість. Тут філософія освіти є системою, що будувалися історично та ґрунтувалася переважно на потребах післявоєнної побудови. Зокрема, важливим чинником розвитку даної галузі стала стратегія масової освіти. Так, освіта почала надаватися всім без виключення, хоча й аспект елітарного навчання для вищих кіл суспільства залишався. До того ж це було обумовлено тим, що після закінчення війни потрібні були освічені люди, які могли б буквально та у переносному сенсі відбудувати Європу.

На сучасному етапі філософія освіти держав ЄС базується на двох засадах:

людського капіталу;

суспільного капіталу [Локшина 2009: 40].

Перший принцип передбачає реалізацію знань особистості для власних та суспільних потреб. Тобто вихованець повинен отримати достатньо знань для того, щоб не лише здобути фах та знайти гідну роботу, але й стати частиною суспільства та зробити щось корисне для соціуму. Це дозволяє модернізувати ту сферу, у якій працює дана людина, а також забезпечити її високою заробітною платою, покращити процес виготовлення тих чи інших товарів і продуктів, підвищити рівень продуктивності роботи.

Другий принцип передбачає вирішальну роль освіти в об'єднанні людей, які є представниками різних верств населення. Тут освіта дозволяє здійснювати партнерство між людьми та сприяє їх взаємодії. Отже, людина, яка перебуває в освітній системі автоматично стає частиною того суспільства, що здатне творити майбутнє.

Варто зазначити, що філософія освіти ЄС також базується на тому, що саме освіта здатна дозволити протистояти спільним викликам. Оскільки існуючі проблеми повинні об'єднувати навіть ті країни, які мають значно відмінні національні системи освіти. Тобто національні освітні системи ЄС є унікальними, при цьому вони базуються на єдиних стандартах та призначені для формування людини як унікальної особистості [Клепко 2006: 33].

Загалом можна визначити наступні характерні риси філософії освіти ЄС. По-перше, свобода вибору учня та студента. Здобуваючи освіту у Європі, людина повинна бути впевнена у тому, що саме запропонована їй система освіти допоможе отримати бажаний результат. Відповідно, студент та учень має можливість вибирати дисципліни та факультативи, що дозволяє зосередитися лише на найважливіших аспектах. При цьому учень та студент може користуватися можливістю відвідувати навчальні лекції в інших навчальних закладах, що дозволяє поглибити вже здобуті знання.

По-друге, право навчальних закладів самостійно визначати структуру та зміст навчальних програм. У філософії освіти ЄС кожен коледж, інститут, університет, є самостійним організмом, що у процесі свого функціонування визначає найкращі засади для свого існування. Тому кожен навчальний заклад має право визначити самостійно як йому будувати навчальний процес. Вибір полягає як в індивідуальному баченні наповнення змісту дисциплін, так і побудови єдиного комплексу дисциплін, визначенні кількості годин для самостійної та класної роботи. Все це дозволяє вихованцю отримувати такі знання, які не будуть співвідноситися із наповненням знань з іншого навчального закладу. При цьому така унікальна побудова визначається ефективністю запропонованих змін та результативністю учнів чи студентів.

По-третє, демократизм у відносинах між педагогом та вихованцями. Вчителі та викладачі повинні поважати учня або студента, сприймати його думку, вміти отримати від вихованця пояснення його позиції. Все це гарантує успішне здійснення навчальної діяльності та отримання високих результатів. При цьому педагогу відводиться здебільшого адміністративна роль, він є розпорядником освітнього процесу, але не домінантним у навчальних відносинах.

По-четверте, обґрунтованість знань. Навчальний матеріал повинен чітко будуватися на підтверджених даних та фактах, без додавання суб'єктивної думки автора посібника чи підручника. Якщо педагог висловлює власну думку, то він повинен пояснити учням чи студентам чому саме так і які причини певного явища. Тобто вихованець повинен ще з дитинства вміти бачити логічну послідовність та знаходити докази того чи іншого інформаційного повідомлення.

По-п'яте, освіта протягом життя. В європейській практиці освіта протягом усього життя є нормальним явищем. Так, людина, яка отримала середню та вищу освіту не повинна зупинятися на цьому. Світ змінюється, тому і знання потрібно поповнювати завжди. Як наслідок, Європа створює такі умови, щоб знання були доступні людям різного віку [Швидун 2021: 11].

Сучасна європейська освіта постає як система раціональних способів впливу на особистість відповідно до соціально значущих цілей. Раціональні методи виховання й освіти розроблялися в Європі з часів античності. Освіта на основі принципів раціональності виступає найважливішою цінністю сучасного суспільства, без якої неможливо ні збереження його морального і пізнавального базису, ні випереджальний розвиток, що дозволяє говорити про освіту як умову збереження і виживання суспільства [Джурило 2018: 19].

Найважливішою системно-утворюючою ознакою європейської освіти є принцип раціональності як стрижень європейської культури, як метод організації внутрішнього змісту європейської освіти. Про раціональність, як основний принцип європейської освіти, написано багато, але актуальність теми не вичерпала себе. Ця тема постійно розвивається, вбираючи в себе всі нові значення. Кожна епоха поглиблює її, розставляючи сутнісні акценти генезису і розвитку раціональності в процесі пізнання. Проблема раціональності як головного принципу освітніх систем у широкому плані.

Раціональність виникає як принцип мислення (на основі сакральних джерел) та існує як ідея філософії й освіти. На цій основі встановлюють відмінність європейської культури від усіх інших. Звернення до проблеми раціональності в контексті європейської освіти дозволяє наблизитися до прогнозів і висновків про перспективи розвитку раціонального як методу освіти в XXI столітті. Це питання залишається спірним і вимагає філософсько-педагогічної розробки перспективи розвитку особистості, виживання її в сучасних умовах.

Щоб бути раціональним, потрібно мати п'ять основних здібностей:

Уяву - здатність формувати альтернативні можливості й проєкти.

Інформативність - здатність визначити, що можна здійснити й що не можна.

Оцінювання - здатність визначити корисність тих чи інших цілей.

Відбір - здатність здійснювати вибір між альтернативами.

Діяльність - здатність досягнення поставлених цілей [Саух 2020: 11].

При цьому кожна країна ЄС має власний унікальний досвід філософії освіти. Так, Бельгія має дуже корисний для багатьох інших країн досвід розв'язання мовних проблем у системі освіти. Для остаточного зняття довготривалого напруження уряд пішов на створення практично незалежних систем освіти на голландській, французькій і німецькій мовах. Навчання в університетах поділяється на три цикли (стадії). Перше триває 2-3 роки, має загальний багатодисциплінарний характер і призводить до диплома кандидата (candidature). Другий цикл відповідає поглибленому вивченню вужчої групи дисциплін фаху і закінчується через 2-4 роки дипломом «лісанс». Третій цикл є вже суто науково-дослідною підготовкою і призводить до докторського диплома. Нормативна тривалість 2-3 роки, реально - більше [Вдовиченко 2017: 12].

У Великій Британії всі середні навчальні заклади зобов'язані відповідати загальнонаціональній навчальній програмі, проте незалежні школи мають право формувати свої навчальні плани, виходячи з особистих запитів учнів. Понад 85% випускників незалежних шкіл продовжують вчитися по закінченні середньої освіти. Навчальний рік в англійській приватній школі починається у вересні, складається із трьох триместрів тривалістю 13 тижнів кожний. У Великій Британії є й спеціальні школи для обдарованих дітей - як приватні, так і державні. Найбільш відомі школи церковно-хорового співу, музичні, балетні, школи драматичного мистецтва. У більшості з них можливе навчання на пансіоні. Більшість має солідний досвід роботи з учнями з-за кордону. Крім цього, існує мережа шкіл для сліпих дітей і дітей-інвалідів.

Щодо інших європейських держав, то власна філософія освіти розвинулася також у Данії. Тут наука та освіта безпосередньо пов'язані, саме тому тут дослідження та експерименти, які мають наукове значення, відбуваються лише у межах вищих навчальних закладів. Також університети тут розглядаються не лише як суб'єкти освітньої діяльності, але і як центри співробітництва та партнерства, оскільки вони є місцем, де можна швидко встановити потрібні контакти. До того ж університети є базою для пошуку місць стажування. При цьому кожен вищий навчальний заклад має сформований перелік міжнародних програм, у яких він бере участь.

Особливістю освіти Данії є наявність квот на післяшкільну освіту. Так, квоти формуються на двох рівнях. Перший рівень відображає потреби в освіті громадян Данії. Тут зарахування здійснюється на основі середніх оцінок після здачі іспитів випускових. Тобто у такому випадку успіх можливий лише внаслідок вдалого навчання. Така система є централізованою та дозволяє відібрати найбільш перспективних учнів для продовження надання їм освітніх послуг. Ця квота має найвищу частку.

Другий рівень це квота для іноземних абітурієнтів або тих жителів Данії, які не змогли успішно скласти іспити. Ця квота належить безпосередньо університетам, які самі визначають правила прийняття студентів за цією квотою. При цьому кожна заявка розглядається в індивідуальному порядку.

Варто зазначити, що у Данії діє 12-річна освітня система, проте присутні й навчальні заклади, де діти здобувають освіту 13-ть років. Якщо заклад має державну форму власності, то і данці, і іноземці, відвідують його безкоштовно [Вдовиченко 2017: 12].

Філософія освіти в Україні потребує застосування європейського досвіду. Так, основними недоліками вітчизняної освіти можна назвати некомпетентність, стереотипність, задоволення існуючим положенням, монополія держави в освіті, відсутність ефективних органів по якості освіти, хаотичне та необґрунтоване виділення коштів на потреби освіти тощо. Але всі ці перешкоди можна звести до однієї - відсутність налагодженого концептуального управління змінами щодо якості освіти.

Вихід із кризового стану української освіти можна здійснити на основі досвіду філософії освіти ЄС. Зокрема, це можна відзначити ідеєю створення більш гнучкої системи освіти, яка швидко реагуватиме на зміни кон'юнктури на ринку праці, внаслідок чого більша частка випускників вищих навчальних закладів влаштовуватиметься на роботу за фахом. Для здійснення такої освітньої політики можна запропонувати цілу низку заходів, серед яких спрощення процедур ліцензування та акредитації, введення нових курсів та спеціальностей, підвищення якості викладання та удосконалення її контролю, збільшення самостійності вищих навчальних закладів, зменшення податкового тиску на заклади освіти та інші [Вдовиченко 2017: 123].

Дуже слушною є думка, що в умовах загальної глобалізації освіта має розвиватися у напрямі від ієрархічної організації до гетерархічної. Принцип гетерархії на противагу жорсткій взаємозалежності нижчих структур системи від вищих, що має місце за умов ієрархії, пропонує гнучку структуру складних зв'язків взаємозалежних одиниць, що набирає форми кругових шляхів і проявляється в мережних діалогах, взаємовпливах, узгодженнях інтересів, у співпраці, у сумісному русі вперед рівноправних учасників тощо [Ушакова 2019: 15].

Однією із засад освіти XXI століття є ідея ставати філософом власної освіти. Іншими словами, студентам повинна бути надана можливість розвивати власні підходи до освіти, що відповідають їхній культурній та особистісній цілісності та ідентичності. Це не завжди може бути вдалим, але, у всякому разі, це буде власна, а не чужа помилка. До того ж ця чужа, викладацька помилка може охопити інколи досить значну кількість студентів.

Висновки

Отже, можна визначити, що сучасна освіта не може розвиватися незалежно від інших сфер. Філософія освіти виступає окремим напрямом, що є сферою знань, призначеною для становлення особистості, здатної до критичного мислення через реформування освіти та розвиток соціального і культурного аспекту. При цьому філософія освіти Європейського Союзу ґрунтується на таких принципах як свобода вибору учня та студента, право навчальних закладів самостійно визначати структуру та зміст навчальних програм, обґрунтованість знань, демократизм у відносинах між педагогом та вихованцями, освіта протягом життя. Ці засади (світоглядні теорії) будуть корисними для розвитку методологію виховання і навчання системи освіти України в контексті становлення відповідальної особистості.

Бібліографічні посилання

1. Андрущенко, В. (2021). Філософія освіти. Київ.

2. Вдовиченко, Є. (2017). Місія філософії в реформуванні освітньої системи України. Вісник Львівського університету, 10 (Філософсько-політологічні студії).

3. Джурило, А. (2018). Трансформаційні процеси у шкільній освіті країн ЄС та США. Київ. Качуровський, М. (2010). Філософія освіти. Суми.

4. Клепко, С (2006). Філософія освіти в Європейському контексті. Полтава.

5. Курбатов, С. (2014). Феномен університету в контексті часових і просторових викликів: монографія. Суми.

6. Локшина, О. (2009). Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу. Київ.

7. Опачко, М. (2016). Філософія сучасної освіти. Ужгород.

8. Рилова, О. (2020). Філософія освіти. Перспективи. Соціально-політичний журнал, 4.

9. Саух, П. (2020). Європейський простір вищої освіти. Київ.

10. Ушакова, Л. (2019). Актуальні тренди вищої освіти. Харків.

11. Швидун, Л. (2021). Освітня мобільність в умовах пандемії. Філософський альманах, 1 (Філософія освіти).

12. Щудло, С. (2014). Масовізація вищої освіти: інституційна пастка чи суспільне благо? Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «КиєвоМогилянська академія», 222 (Соціологія).

References

1. Andrushchenko, V. (2021). Filosofiia osvity [Philosophy of education]. Kyiv.

2. Bondarenko, O. (2008). Ukrainska mentalnist v rozmaitti natsionalnykh mentalnykh formoutvoren y arkhetypiv: istoryko-kulturnyi aspect [Ukrainian mentality in the diversity of national mental formations and archetypes: historical and cultural aspect]. VisnykLvivskoho universytetu, 10 (Filosofsko-politolohichni studii). (in Ukrainian).

3. Dzhurylo, A. (2018). Transformatsiiniprotsesy u shkilnii osviti krain YeS ta SShA [Transformational processes in school education in the EU and the USA]. Kyiv. (in Ukrainian).

4. Kachurovskyi, M. (2010). Filosofiia osvity [Philosophy of education]. Sumy.(in Ukrain ian).

5. Klepko, S. (2006). Filosofiia osvity v Yevropeiskomu konteksti [Philosophy of education in the European context]. Poltava. (in Ukrainian).

6. Kurbatov, S. (2014). Fenomen universytetu v konteksti chasovykh iprostorovykh vyklykiv [The phenomenon of the university in the context of time and space challenges: monograph]. Sumy. (in Ukrainian).

7. Lokshina, O. (2009). Zmist shkilnoi osvity v krainakh Yevropeiskoho Soiuzu [The content of school education in the countries of the European Union]. Kyiv. (in Ukrainian).

8. Opachko, M. (2016). Filosofiia suchasnoi osvity [Philosophy of modern education]. Uzhhorod. (in Ukrainian) Rylova, O. (2020). Filosofiya osvity [Philosophy of education]. Perspektyvy. Sotsialno-politychnyi zhurnal, 4. (in Ukrainian).

9. Sauch, P. (2020). Yevropeiskyiprostir vyshchoi osvity [European area of higher education]. Kyiv. (in Ukrainian) Shchudlo, S. (2014). Masovizatsiya vyshchoyi osvity: instytutsiyna pastka chy suspil'ne blaho? [Massification of higher education: an institutional trap or a public good?]. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu «KyievoMohylianska akademiia», 222 (Sotsiolohiia). (in Ukrainian).

10. Shvydun, L. (2021). Osvitnya mobil'nist' v umovakh pandemiyi [Educational mobility in the conditions of a pandemic]. Filosofskyi almanakh, 1 (Filosofiia osvity). (in Ukrainian).

11. Ushakova, L. (2019). Актуальні тренди вищої освіти [Current trends in higher education]. Kharkiv. (in Ukrainian).

12. Vdovichenko, E. (2017). Misiya filosofiyi v reformuvanni osvitn'oyi systemy Ukrayiny [The mission of philosophy in reforming the educational system of Ukraine]. Visnyk of Lviv University, 10 (Philosophical and political science studies). (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru