Тренінг як інтерактивний метод професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля»

ТРЕНІНГ ЯК ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОЇ СФЕРИ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ЛЕБІДЬ ОЛЬГА, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи

ОЛІЙНИК ІРИНА, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри інноваційних технологій з педагогіки, психології та соціальної роботи

м. Дніпро



Анотація

професійний підготовка соціономічний інтерактивний

У сучасних умовах з огляду на наявність різних соціальних проблем, актуальною постає потреба в реалізації соціальної підтримки окремих категорій населення.

Формування професійних стандартів підготовки фахівців соціономічної сфери має тривалий шлях розвитку, який зазнавав змін у зв'язку з соціокультурними трансформаціями конкретних спільнот. На даний час узагальненою функцією професійної діяльності фахівців соціономічної сфери є надання соціальної допомоги та підтримки, які конкретизуються через такі функції: адаптивну, реабілітаційну, підтримуючу, збереження та відтворення соціальних цінностей тощо.

Констатовано, що реалізація соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами можлива за наявності певних ресурсів, ключовими з яких є кадрові.

У статті розкрито основні аспекти підготовки фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків, які виховують дітей з особливими потребами.

Установлено, що серед найбільш ефективних методів професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами є тренінг як інтерактивний метод формування та розвитку професійної компетентності.

Визначено основні переваги використання інтерактивних методів у професійній підготовці майбутніх фахівців соціономічної сфери, зокрема до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Акцентовано на тому, що під час підготовки фахівців соціономічної сфери не можна орієнтуватися лише на традиційні методи навчання, які спрямовані на відтворення знань, потрібно задіяти інтерактивні методи, що стимулюють мисленнєві процеси та сприяють виробленню практичних навичок.

З'ясовано, що найбільш доцільними формами тренінгів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами є рольовий тренінг, перцептивно орієнтований тренінг, тренінг сензитивності, тренінг життєвих умінь, інтерактивний тренінг, соціально-психологічний тренінг, тренінг комунікативності та креативності, професійний.

Виявлено та обґрунтовано доцільність використання тренінгів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до підтримки батьків дітей з особливими потребами.

Ключові слова: фахівці соціономічної сфери, професійна підготовка, заклад вищої освіти, інтерактивні методи, тренінг, соціальна підтримка, батьки дітей з особливими потребами.



Annotation

Lebid Olha,

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Innovative Technologies on Pedagogics, Psychology and Social work, Alfred Nobel

University, Dnipro

Oliinyk Iryna,

PhD in Pedagogy, Associate Professor at the Department of Innovative Technologies in Pedagogy, Psychology and Social Work, Alfred Nobel University,

Dnipro

TRAINING AS AN INTERACTIVE METHOD OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS IN THE SOCIO-ECONOMIC SPHERE FOR SOCIAL SUPPORT OF PARENTS OF CHILDREN WITH SPECIAL NEEDS

Summary. In modern conditions, taking into account the presence of various social problems, the need to implement social support for certain categories of the population is urgent.

The formation of professional standards for training specialists in the socionomic sphere has a long path of development, which has undergone changes in connection with the socio-cultural transformations of specific communities. Currently, a generalized function of the professional activities of specialists in the socionomic sphere is the provision of social assistance and support, which are specified through the following functions: adaptive, rehabilitation, supporting, preservation and reproduction of social values.

It is stated that the implementation of social support for parents of children with special needs is possible if certain resources are available, the key of which are personnel.

The article reveals the main aspects of training socionomic specialists for social support for parents raising children with special needs.

It has been established that among the most effective methods of professional training of future specialists in the sociological sphere for social support for parents of children with special needs there is training as an interactive method for the formation and development of professional competence.

The main advantages of using interactive methods in the training of future specialists in the socionomic sphere, in particular, social support for parents of children with special needs, have been identified.

It is emphasized that in the training of specialists in the socionomic sphere it is impossible to focus only on traditional teaching methods aimed at reproducing knowledge, it is necessary to use interactive methods that stimulate thought processes and contribute to the development of practical skills.

It was established that the most expedient forms of training in the process of professional training of future specialists in the socionomic sphere for social support of parents of children with special needs are role training, perceptively oriented training, sensitivity training, life skills training, interactive training, sociopsychological training, training and creativity, professional.

The feasibility of using trainings in the process of professional training of future specialists in the socionomic sphere to support parents of children with special needs has been identified and substantiated.

Keywords: specialists of socionomic sphere, professional training, institution of higher education, interactive methods, training, social support, parents of children with special needs.



Вступ

Соціально-економічна ситуація в країні, події останніх років докорінно змінили соціальну сферу життя суспільства. На даний час, у зв'язку з глибокими і швидкозмінними соціально-економічними подіями, що відбуваються в нашій країні, демократизацією і гуманізацією суспільства, різко зросла значущість професій соціономічного типу (професії системи «людиналюдина»), представниками якої є, зокрема, й психологи та соціальні працівники. Професійна діяльність цих фахівців спрямована на досягнення таких гуманістичних та суспільних ідеалів, як благополуччя, здоров'я, повн оцінний розвиток індивідів та груп у різних формаціях індивідуального та соціального життя, від їхнього професіоналізму залежить здоров'я та життя інших людей, які звернулися до них за допомогою та підтримкою.

У цих складних умовах, що переживає наразі українське суспільство, актуалізуються проблеми, пов'язані з соціальною допомогою, підтримкою, реабілітацією окремої людини, різних груп та спільностей, що, в свою чергу, викликає нагальну потребу в професійних кадрах - фахівцях соціономічної сфери.

Підготовка фахівців соціономічних професій - це персоніфікований та безперервний процес розвитку професійної компетентності, спрямований на досягнення гуманістичних цілей та становлення соціально-педагогічних цінностей, внаслідок якого формується здатність вирішувати професійні завдання під час соціальної підтримки батьків, які виховують дітей з особливими потребами.

Роботі з батьками дітей з особливими потребами невипадково приділяється досить багато уваги, оскільки для даної категорії дітей контакт із навколишнім світом звужений, тому значно зростає роль сім'ї.

Підтримка фахівцями батьків дітей з особливими потребами передбачає співробітництво, включення, участь, навчання, партнерство - ці поняття зазвичай використовуються для визначення характеру взаємодій. Найбільш оптимальним у межах нашого дослідження є поняття «партнерство», оскільки воно найточніше відображає ідеальний тип підтримки та спільної діяльності батьків і фахівців. Партнерство передбачає майже повну довіру, обмін знаннями, навичками та досвідом допомоги дітям, які мають особливі потреби в індивідуальному та соціальному розвитку. Партнерство - це стиль відносин, який дозволяє визначати спільні цілі та досягати їх із більшою ефективністю, ніж, якби учасники діяли ізольовано, асинхронно.

Встановлення партнерських відносин і підтримка батьків дітей з особливими потребами вимагає від майбутніх фахівців соціономічної сфери часу та певних зусиль, досвіду, знань. Процес реалізації соціально-психологічної підтримки батьків є тривалим і вимагає обов'язкової комплексної участі всіх фахівців. Крім того, ефективність реалізації цього процесу багато в чому залежить від готовності фахівця до роботи з усіма суб'єктами: типовими та «особливими» дітьми, фахівцями (вчителями-дефектологами, логопедами, психологами та ін.), а особливо - з батьками. Ця готовність детермінується специфікою умов професійної діяльності фахівців соціономічної сфери й передбачає сформованість ряду академічних, соціально-особистісних (базових) та професійних компетенцій.

Таким чином, стає очевидним, що найбільш адекватним методологічним підходом у формуванні готовності майбутніх фахівців соціономічної сфери до підтримки батьків дітей з особливими потребами є тренінгові технології.

Другий аспект, який наголошує на актуальності даної проблематики, полягає в тому, що останнім часом зростають вимоги до професіоналізму фахівців, що стимулює пошуки нових підходів у підготовці фахівців соціономічної сфери, які перебувають на етапі професійного навчання. Це зумовлено тим, що саме в ході первинного освоєння професії, який якраз і припадає на час навчання у ЗВО, здійснюється процес як життєвого, так і професійного самовизначення молодої людини, формуються її життєва та світоглядна позиції, засвоюються індивідуалізовані способи та прийоми діяльності, поведінки та спілкування.



Актуальні наукові дослідження та аналіз проблем

Ґрунтовний аналіз наукових джерел з окресленого питання підтвердив значний інтерес науковців до питання теоретико-методологічних аспектів підготовки майбутніх фахівців соціономічних професій, що розкрито в працях В. Андрущенко, І. Звєрєвої, І. Зязюна, А. Капської, О. Карпенко, Г. Кузан, Ю. Найди, Н. Ничкало, Т. Опалюк, С. Сисоєвої, Т. Сорочан, С. Ящука та ін.

До проблеми використання тренінгових технологій в процесі підготовки майбутніх фахівців соціономічної та соціальної сфери зверталися А. Галімов, Н. Євдокимова, О. Керик, Ю. Швалб та ін.

Формулювання цілей статті

Наявний науковий досвід слугує потужним фундаментом у процесі дослідження питання професійної підготовки майбутніх фахівців, проте питання використання тренінгу як інтерактивного методу професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами залишається малодослідженим й потребує деталізації.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для організації ефективної та якісної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери постає важливим пошук методів, технологій, що дозволить вирішити проблему побудови такої системи навчально-освітнього процесу, яка б оптимально враховувала особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, а й його професійного становлення як фахівця.

Ця потреба обумовлюється проблемами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Діяльність фахівця соціономічної сфери пов'язана з формуванням певних умінь та навичок, які неможливо сформувати, використовуючи лише традиційні, пасивні методи навчання.

Для теперішнього часу характерні динамічні процеси, які охоплюють усі сфери життєдіяльності людини та суспільства загалом і супроводжуються відчутними змінами у практичній діяльності особистості. На виклик часу є відповідь - зміна комунікації, розвиток методів підготовки фахівців до нових умов міжособистісної взаємодії. Одним із таких методів є тренінг. Він є динамічною формою навчання, під час якої відбувається активне засвоєння знань, умінь і навичок, відповідає умовам сучасного життя.

Погоджуємося з роздумами О. Василенко, яка зазначає, що не зважаючи на експериментальні дослідження, підготовка майбутніх соціальних працівників недостатньо спрямована на потреби дієво-практичної готовності майбутніх соціальних працівників будувати толерантні стосунки в реальній соціальній роботі з клієнтами, учнями, їхніми батьками, оскільки використання традиційних методів не стимулюють природну активність студентів у змодельованих віртуально-професійних ситуаціях [3].

Цілком влучними є погляди О. Байдарової, яка зазначає, що трансляція знань традиційними для вищої школи формами й методами навчання не забезпечує формування таких компонентів фахової підготовки, як комунікативна компетентність, особистісна готовність до професійної діяльності, а також оволодіння соціальними та психологічними технологіями тощо [ 1, с. 913]. З огляду на зазначене дослідницею варто констатувати, що будь -яка соціономічна професія, й соціальна робота, зокрема, окрім теоретичних знань вимагає наявності інструментальних, практичних компетенцій, які реалізуються в професійній діяльності. І, звичайно, наявність процесуальних вмінь є безцінним практичним досвідом.

Професійна підготовка майбутніх фахівців соціономічної сфери (зокрема, психологів та соціальних працівників) до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами передбачає реалізацію компетентнісного підходу, що містить певні складові, серед яких найбільш важливими вбачаємо зазначені нижче компетентності.

Психосоціальна компетентність професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до соціальної підтримки батьків дітей з особливими потребами, що передбачає здатність майбутнього фахівця до ефективної взаємодії в системі міжособистісних відносин з даною категорією, вибору адекватних способів підтримки.

Комунікативна компетентність включає: здатність до співпраці та взаємодії; психологічну сумісність як здатність адаптації до різних темпераментів та характерів; володіння багатофункціональними навичками; вміння користуватися різними засобами комунікації; здатність ефективно вирішувати конфлікти; щира повага до праці інших; здатність до встановлення партнерських відносин тощо.

Соціально-перцептивна компетентність, підґрунтям якої є інтеграційні властивості та вміння, проникливість та спостережливість. У процесуальному аспекті проникливість включає міжособистісне оцінювання, стереотипізацію, класифікацію, порівняння, зіставлення, аналіз, рефлексію. У результаті формується образ іншої людини, відбувається розуміння головних детермінант її поведінки та відносин. Провідними характеристиками соціально-перцептивної компетенції у професійному спілкуванні фахівців соціономічної сфери з батьками, які виховують дітей з особливими потребами, є: гуманістична спрямованість суб'єкта праці; рефлексивно-перцептивні знання та вміння; позитивна професійна Я-концепція; особистісні властивості (інтелект, воля, емпатія, спостережливість, доброзичливість, емоційна теплота тощо).

Аутопсихологічна компетентність має важливе значення в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до підтримки батьків дітей з особливими потребами, оскільки від її рівня залежать якість самоаналізу, адекватність самооцінки, рівень саморегуляції, самоефективні сть та інші значимі якості фахівця. З акмеологічної точки зору аутопсихологічна компетенція розглядається як готовність і здатність особистості до цілеспрямованої роботи зі зміни властивостей особистості, поведінки, діяльності та відносин у бік прогресивного особистісно-професійного розвитку.

Конфліктологічна компетентність є значимою складовою професійної компетентності фахівців соціономічної сфери, розглядається як когнітивнорегуляторна підструктура професіоналізму особистості та діяльності відповідно до специфіки взаємодії з батьками, які виховують дітей з особливими потребами.

Рефлексивна компетентність набуває особливої актуальності в процесі підтримки батьків дітей з особливими потребами, й передбачає переосмислення особистісного та професійного досвіду, що сприяє формуванню нових професійних еталонів і стандартів, які стимулюють розвиток фахівців соціономічної сфери.

Під час підготовки фахівців нового покоління не можна орієнтуватися лише на традиційні методи навчання, оскільки вони недостатньо стимулюють процес мислення, а лише сприяють відтворенню отриманої інформації.

Діяльність фахівців соціономічної сфери з різними категоріями клієнтів, у тому числі й з батьками, які мають дітей з особливими освітніми потребами, передбачає активну взаємодію, гнучкість та швидкість мислення, володіння комунікативними навичками, педагогічним тактом тощо. Саме тому в процесі підготовки майбутніх фахівців даного профілю до підтримки зазначеної категорії осіб найбільш доцільними вбачаємо інтерактивні методи, серед яких особливого значення надаємо тренінговим технологіям, які сприяють розкриттю творчого потенціалу кожного учасника групи, успішного освоєння практичних навичок роботи, підвищення мотивації освоєння знань.

Особлива перевага тренінгів над іншими інтерактивними методами проявляється в тому, що вони, крім того, що допомагають сформувати окремі компетенції, дозволяють майбутнім фахівцям соцономічної сфери приймати та інтегрувати цінності професійної діяльності.

Тренінг дозволяє не лише засвоїти ефективні технології (методи, прийоми, техніки) прийняття професійних рішень та ділового спілкування, а також розкрити індивідуальні особливості студентів, що знижують ефективність їх діяльності, і скоригувати їх поведінку в виділених аспектах. Тренінг є найбільш оптимальним методом серед інших інтерактивних методів у підготовці фахівців соціономічної сфери, оскільки він дає можливість сформувати необхідні для виконання функцій особистісні та професійні якості.

Крім того, в процесі тренінгу в учасників навчання формуються індивідуально-специфічні прийоми й способи комунікації та прийняття рішень, основані на їх індивідуальних особливостях, на відміну від маловаріативних теоретичних схем, що пропонуються в лекційних курсах.

Під час тренінгу відбувається активний взаємообмін досвідом студентів, що розширює їх індивідуальний поведінковий репертуар та поле вирішення проблем. Емоційна включеність учасників у ситуації тренінгу дозволяє створити високу мотивацію до навчання, посилює закріплення знань, формування умінь та навичок.

Тренінг - це форма соціально-педагогічної діяльності, спрямована на набуття життєвої компетентності шляхом збагачення як знаннями, так і життєвопрактичним та емоційно-особистісним досвідом завдяки використанню інтерактивних засобів навчання.

Для підготовки фахівців соціономічних професій незамінними, на наш погляд, є групові форми тренінгу, адже лише у процесі живого спілкування може відбуватися «формування людини людиною». Груповий тренінг є дієвим засобом завдяки взаємодії тренерів та учасників, взаємного впливу членів групи один на одного, створення безпечної зони найближчого розвитку, групових вправ, рольових ігор, мозкового штурму, надання зворотного зв'язку та проведення групової рефлексії.

Використання тренінгових занять дає можливість студентам виявляти свої соціально-значущі почуття та емоції, бачити реакцію на них своїх одногрупників, коригувати свою соціальну поведінку. Це сприяє формуванню особистісних та професійних поведінкових навичок, що, в свою чергу, дозволяє значно підвищити рівень професійних знань, розширити діапазон комунікативних умінь, формуванню специфічних професійних знань, умінь та навичок, корекцію установок, розвиток особистісних якостей шляхом інтеріоризації особливостей відповідного професійного середовища, об'єктів та особливостей взаємодії фахівця.

Дослідниця О. Файчук зазначає, що саме за допомогою тренінгових технологій формуються професійні навички та уміння, які є базовими для соціального працівника, а саме: вміння встановлювати контакт з клієнтом; налагодження зв'язку та зняття бар'єрів у спілкуванні з клієнтами; навички активного слухання; орієнтація в ситуації клієнта, ведення діалогу; зняття емоційного напруження; вміння аргументувати свою точку зору тощо [7], що у контексті нашого дослідження є суттєвим.

Важливими складовими професійної компетентності майбутніх фахівців соціономічної сфери з огляду на підтримку батьків дітей з особливими потребами є високий рівень соціального сприйняття (емпатії) та добре розвинені комунікативні навички. З огляду на це слушним з означеного питання є науковий досвід А. Г алімова, який визначає такі особливості формування комунікативних та емпатійних якостей: тренінг як груповий процес взаємодії; активність учасників завдяки використанню різновиду форм і методів тренінгової роботи; орієнтацію тренінгу на досягнення певної мети й набуття досвіду; можливість моделювання конкретної ситуації; атмосфера занять; різновид технік подачі інформації (мозковий штурм, розв'язування проблем, рольові ігри, обговорення, руханки, тощо) [5, с. 42-47].

У межах дослідження європейського досвіду щодо підготовки фахівців соціальної сфери цінним виявився практичний досвід [8], що відображає необхідність набуття майбутніми фахівцями соціальної сфери соціальних компетенцій як важливого фактору визначення власної позиції в суспільстві. Учені наголошують на тому, що практика - це не об'єкт, а подія або серія подій, які завжди розвиваються, розгортаються й досягаються [8].

Учена О. Котикова порівнюючи навчання з тренінгом констатує, що перше впливає на пізнавальну сферу особистості, тоді як тренінг дозволяє модифікувати особистісні риси і настановлення, які мають глибокий зв'язок з поведінкою. Серед основних завдань тренінгу дослідниця визначає такі: оволодіння психологічними знаннями; формування умінь і навичок у необхідній поведінковій сфері; корекція, формування й розвиток настановлень, необхідних для успішної діяльності; розвиток здатності адекватного і повного пізнання себе й інших людей; корекція і розвиток системи стосунків особистості [6, с. 60-63].

У рамках актуалізації тренінгового навчання в процесі професійної підготовки майбутнього фахівця Т. Бучинська визначає тренінг як метод активної організованої групової навчальної діяльності, коли в лабораторних умовах проводяться багаточисельні вправи проблемно-пошукового змісту з метою оволодіння певними знаннями, вміннями та практичними навичками, а також розвиток особистісних якостей (соціальних та психологічних), зокрема, з метою досягнення ефективного виконання одного, або кількох видів діяльності. Авторка наголошує, що тренінг є дієвим способом передачі знань, розвитку індивідуальних та групових моделей поведінки і діяльності, удосконалення певних навичок, професійно важливих і особисто значущих якостей, а також створення оптимальних умов для самостійного пошуку вирішення поставлених завдань та особистісного розвитку в цілому [2, с. 32].

Варто констатувати, що тренінг повинен забезпечувати поступове підвищення майстерності фахівців соціономічних професій - від початкового рівня розвитку базових якостей та формування елементарних умінь, простих алгоритмів професійної діяльності у ході вузько спрямованих тренінгів спеціальних умінь та якостей, до синтетичних форм інтегрованого тренінгу, результатом якого є розвиток індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх фахівців в особливих, часом складних та нестандартних ситуаціях.

Тренінговий формат занять сприяє розвитку та формуванню соціально - психологічних якостей особистості студента, дозволяє зробити ситуацію передбачуваною та доступною, такою, щоб вони самі могли робити вибір, займати самостійні позиції. Однак варто пам'ятати, що принциповим є ефективне відтворення в ситуаціях, що моделюються в ході тренінгу, істотних компонентів професійної діяльності, підбір психотехнічних вправ тощо.

Звичайно, тренінг не може повністю замінити класичні форми навчання, але він може бути ефективним доповненням до професійної освіти, тобто формування певних умінь та навичок, характерних для певної діяльності.

Основними перевагами тренінгу над іншими формами інтерактивного навчання є те, що він включає всі інші форми та методичні прийоми: групові дискусії, ділові й рольові ігри, дискусії, психодраму та її модифікації, психогімнастику, творчі завдання, змагання, аналіз ситуацій тощо.

З огляду на досвід підготовки студентів за напрямами «Психологія» та «Соціальна робота», тренінг є однією з найефективніших форм проведення семінарських та практичних занять, оскільки дозволяє відпрацювати необхідні практичні навички, удосконалити техніки комунікативного спілкування тощо.

Заняття у форматі тренінгу сприяють створенню сприятливої атмосфери, дають можливість кожному подивитися на себе з боку, експериментувати з поведінкою та професійною тактикою вирішення ситуацій. Крім того, тренінговий формат проведення занять створює умови для відпрацювання важливих навичок, дозволяє студентам відчути свою значущість, виховує почуття відповідальності та підвищує мотивацію.

Тренінгові технології сприяють інтенсифікації навчання, що створює передумови для змагання, саморозвитку, взаємонавчання студентів, оскільки більшість ефективних змін у поведінці, установках, переконаннях особистості відбувається саме в групі, де постає можливість побачити себе таким, яким бачать тебе інші.

Доцільність упровадження тренінгів у процес навчання можна пояснити такими виконуваними функціями: навчальна - засвоєння дисципліни й формування необхідних умінь і навичок; розвивальна - створення умов для розкриття творчого потенціалу й розвиток індивідуальних здібностей; мотивувальна - налаштування на активне навчання й психологічну готовність для засвоєння великих обсягів інформації; комунікативна - становлення й розвиток контактів між слухачами, формування прагнення до співпраці з високим рівнем довіри й сприйняттям інших членів команди; релаксаційна - зняття емоційного напруги, викликаної навантаженням на нервову систему у процесі інтенсивного навчання [4, с. 125-126].

Професіонал у системі «людина - людина» повинен мати творчий склад розуму, здатність моделювати варіанти міжособистісних та міжкультурних взаємодій. При цьому критеріями успішної діяльності фахівців соціономічної сфери стають адаптованість, задоволеність, ідентифікація способу професійної діяльності, усвідомлення роботи як справи життя.

З огляду на зазначене вище тренінг інтерпретуємо як сукупність активних методів розвитку навчальних, професійних та особистісних здібностей, оволодіння необхідними компетенціями.

Тренінг, будучи інтерактивним методом навчання, дозволяє учасникам разом з отриманням інформації, уточнювати неясні моменти, ставити питання, та закріплювати отримані знання практично. Основою тренінгу є набуття власного досвіду учасниками, відкриття нових можливостей особистості, розширення життєвого досвіду, вироблення найбільш ефективних стратегій поведінки.

У процесі підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери тренінг на сьогодні займає активну позицію. Таким чином, ефективність використання тренінгу як інтерактивного методу навчання полягає в тому, що він сприяє розвитку комунікативних навичок здобувачів, формуванню в них професійного мислення, поглибленню рефлексії, підвищенню емоційності всіх його учасників, забезпечує прямий і зворотний зв'язок при взаємодії викладача і студентів, а також студентів між собою і, зрештою, підвищує рівень мотивації до освоєння професії та навчання в цілому.

Найбільш ефективними формами тренінгів у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до підтримки батьків дітей з особливими потребами вважаємо такі: рольовий тренінг, перцептивно орієнтований, тренінг сензитивності, тренінг життєвих умінь, інтерактивний тренінг, соціально-психологічний, тренінг комунікативності та креативності, професійний (табл. 1.).

Таблиця 1

Основні форми тренінгів

Форма тренінгу	Характеристика
Рольовий тренінг	символічна діяльність, що покликана вирішити конкретні прикладні особистісні чи групові завдання тренінгу, змоделювати й трансформувати реальність, відрізняється високим ступенем спонтанності та свободи, але протікає у межах чітко заданих інструкцій, правил, часу та під керівництвом педагога - тренера.
Перцептивноорієнтований	тренінг, спрямований на вироблення вміння сприймати себе та інших, підвищення чутливості та інтересу до іншої людини; можливість вчитися уточнювати уявлення про себе через оцінку інших, співпереживати, розуміти свій психічний стан та стан партнера за невербальними ознаками (жести, міміка, положення тіла, особливості мови).
Тренінг сензитивності	учасники самостійно організовують свої взаємовідносини з опорою на зворотний зв'язок з метою покращення розуміння себе та інших, без апеляції до минулого, нерідко шляхом проб та помилок; даний вид тренінгу спрямований на формування конкретних соціальних умінь у ході програвання конкретних епізодів до тих пір, поки вміння не будуть виконані на належному рівні.
Тренінг життєвих умінь	забезпечує формування вмінь адекватно реагувати на складні життєві ситуації не лише клієнта, а й свої власні, та знаходити вихід, підвищують самооцінку особистості, стресостійкість та рівень впевненості; у ході тренінгу майбутні фахівці вчаться вирішувати життєві завдання через рольове програвання ситуацій, зміну мислення (переконань та установок) та опанування методами релаксації та саморегуляції.
Інтерактивний тренінг	у процесі тренінгу майбутні фахівці пізнають тонкощі постійної взаємодії людей (інтеракції) та уміння вести дискусії; у процесі роботи визначаються відмінності у цінностях, переконаннях, цілях та уявленнях учасників, знаходяться точки дотику.
Соціальнопсихологічний тренінг	активне соціально-психологічне навчання, що ґрунтується на механізмах групової роботи. Особливістю даного тренінгу є спосіб активного навчання за допомогою набуття життєвого досвіду, що відбувається у спеціально створених безпечних зонах завдяки моделюванню життєвих ситуацій. За допомогою соціально-психологічного тренінгу розвиваються такі якості студентів як відкритість у вираженні власних почуттів, руйнування рольових стереотипів, почуття відповідальності, усвідомленість мотивів професійної діяльності. Соціально-педагогічний тренінг - це форма активного навчання, спрямована на оволодіння учасниками певних знань, технологій, навичок та інформації. Мета такого виду тренінгу - перевірити чи сформувати ставлення учасників до певних проблем та ідей, моделювати поведінку в групі з метою зміни, оновлення та покращення процесу загального розвитку особистості.
Тренінг комунікативності та креативності	спрямований на розвиток навичок комунікації та ефективної поведінки в різних ситуаціях спілкування з метою формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців, розвиток креативних умінь і навичок, вміння встановлювати контакт зі співрозмовником, сприймати та розуміти емоційний стан, приймати та передавати невербальну інформацію, правильно будувати бесіду, вислухати та зрозуміти співрозмовника; розвиток здібностей адекватно та повноцінно сприймати та оцінювати себе та інших людей, а також взаємини, що склалися між людьми; оволодіння технікою корекції та зняття внутрішніх бар'єрів, які заважають ефективній комунікації з клієнтами; оволодіння конструктивними способами виходу з конфліктних ситуацій та їх запобігання.
Професійний тренінг	система впливів, вправ, спрямованих на розвиток, формування, корекцію необхідних професійних якостей, формування окремих видів професійної діяльності чи професійного спілкування (у нашому випадку тренінг ефективної взаємодії з батьками, які мають дітей з особливими потребами); допомога в оволодінні новими професійними техніками, технологіями, методами взаємодії з клієнтами; спонукання до процесу постійного професійного самовдосконалення, випробування різних стратегій професійного зростання тощо.

Розглянувши основні форми тренінгу, відзначимо, що він має свої методи навчання. Усі методи тренінгу характеризуються орієнтацією на широке використання ефекту групової взаємодії; реалізацією принципу активності студента через включення до навчання елемента дослідження; методи тренінгу виступають своєрідним варіантом навчання на патернах.

Серед основних методів та форм роботи під час тренінгу використовуємо:

- аналіз ситуацій (викладач пропонує ситуації, приклади із практики, учасники роблять її аналіз, шукають причини, стратегії виходу з цих ситуацій, знаходять ефективні форми поведінки; ситуації можуть бути підготовлені самими учасниками з власної практики);

- вирішення практичних кейсів та ситуацій професійного спрямування (пропонуємо студентам опис абстрактної або реальної ситуації на тему тренінгу з варіантами вирішення або без варіантів);

- методи арттерапії (групова та індивідуальна робота, ознайомлення з арттерапевтичними техніками в контексті роботи з батьками, які мають дітей з особливими потребами);

- ділові та рольові ігри (змодельовані робочі ситуації, де є можливість проаналізувати наявні моделі поведінки, установки та навички, та спробувати нові, які щойно отримані на тренінгу; у рольовій грі кожен учасник отримує певну роль і в ній починає відпрацьовувати необхідну в контексті тренінгу навичку);

- дискусія (спільне обговорення будь-якого суперечливого питання на тему тренінгу, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції учасників групи в процесі безпосереднього спілкування ; головна мета - поставити учасника перед ситуацією певних психологічних відносин, спонукати випробувати ймовірні та допустимі у запропонованій конкретній ситуації рішення і обрати найбільш доцільну форму поведінки.);

- мозковий штурм (учасники знаходять максимальну кількість ідей або варіантів вирішення задачі, а потім шляхом спеціальної процедури обирають найкращі);

- практичні вправи (завдання ігрового характеру, циклічні вправи на повторення та відпрацювання вузької дії);

- медитація (занурення учасників в іншу ситуацію, реальну чи нереальну картину світу за допомогою візуалізацій).

Зазначені методи надають можливість студентам розвивати професійну спостережливість, подивитися на ситуацію очима партнера, вчитися дізнаватися про наміри інших людей за манерою поведінки, висловлювати особисту точку зору на те, яким чином треба вирішувати проблемну ситуацію, співвіднести продемонстровану в грі поведінку з власною.



Висновки і перспективи подальших досліджень

Таким чином, у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до підтримки батьків дітей з особливими потребами тренінг є інтерактивним методом, завдяки якому відбувається потужний розвиток необхідних компетенцій через ігрові ситуації, а також за допомогою технік активного спілкування та слухання. Іншими словами тренінг - це спеціально створена модель професійних ситуацій, в процесі яких майбутні фахівці соціономічної сфери набувають певного досвіду і не бояться робити помилки за рахунок штучності ситуації. Різноманітні програми тренінгу покликані навчити студентів долати труднощі, особистісні та професійні ризики.

Унікальність тренінгу як ефективного способу професійної підготовки фахівців соціономічної сфери в тому, що за його допомогою можна розвивати компетенції, прищеплювати певні професійні цінності та сприяти особистісному розвитку.



Використані джерела

1. Байдарова О.О. Застосування тренінгових технологій для розвитку професійної самосвідомості соціальних працівників. Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти. 2007. Т. 3 (6). С. 9-13.

2. Бучинська Т. Актуалізація тренінгового навчання у процесі професійної підготовки майбутнього спеціаліста. Наукові записки. Серія: Педагогіка, 2007. № 2. С. 32.

3. Василенко О.М. Формування толерантного ставлення до дітей у фаховій підготовці соціальних працівників. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія Педагогіка, 2019. № 6 (11). URL: https://doi.org/10.33296/2707-0255-6(11)05.

4. Волкова Н.П. Інтерактивні технології навчання у вищій школі: навч.метод. посіб. Дніпро: Університет імені Альфреда Нобеля, 2018. 360 с.

5. Галімов А.В. Дослідження можливостей соціально -психологічного тренінгу щодо формування комунікативних та емпатійних якостей майбутніх фахівців соціальної сфери. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету «Україна», 2009. № 1. С. 42-47.

6. Котикова О.М. Тренінги у професійній підготовці майбутніх соціальних працівників. Вісник національного авіаційного університету, 2016. № 8 (2016). С. 60-63.

7. Файчук О.Л. Роль тренінгових технологій у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Наукові праці. Педагогіка, 2017. Вип. 291. Т. 303. С. 72-75.

8. Abma T.A. & Schwandt T.S. In B. Somekh & C. Lewis (Eds.) (2005). The practical and politics of sponsored evaluations. Research methods in the social sciences. London: Sage. рр. 105-112.



References

1. Baidarova, O.O. (2007). Zastosuvannia treninhovykh tekhnolohii dlia rozvytku profesiinoi samosvidomosti sotsialnykh pratsivnykiv [Application of training technologies for the development of professional self-awareness of social workers]. Vyshcha osvita Ukrainy u konteksti intehratsii do yevropeiskoho osvitnoho prostoru: monitorynh yakosti osvity [Higher Education in Ukraine in the Context of Integration into the European Education Area: Monitoring the Quality of Education], Vol. 3 (6). pp. 9-13. (In Ukrainian).

2. Buchynska, T. (2007). Aktualizatsiia treninhovoho navchannia u protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnoho spetsialista [Actualization of training education in the process of professional training of a future specialist]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohika [Scientific notes. Series: Pedagogy], no. 2. pp. 32. (In Ukrainian).

3. Vasylenko, O.M. (2019). Formuvannia tolerantnoho stavlennia do ditei u fakhovii pidhotovtsi sotsialnykh pratsivnykiv [Formation of a tolerant attitude towards children in the professional training of social workers]. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Pedahohika [Adaptive management: theory and practice. Pedagogy], no. 6 (11). URL: https://doi.org/10.33296/2707-0255-6(11)-05 (In Ukrainian).

4. Volkova, N.P. (2018). Interaktyvni tekhnolohii navchannia u vyshchii shkoli [Interactive learning technologies in higher education]. Dnipro, Alfred Nobel Universyty Publ., 360 p. (In Ukrainian).

5. Halimov, A.V. (2009). Doslidzhennia mozhlyvostei sotsialnopsykholohichnoho treninhu shchodo formuvannia komunikatyvnykh ta empatiinykh yakostei maibutnikh fakhivtsiv sotsialnoi sfery [Study of the possibilities of social and psychological training for the formation of communicative and empathic qualities of future social workers]. Zbirnyk naukovykh prats Khmelnytskoho instytutu sotsialnykh tekhnolohii Universytetu “Ukraina” [Collection of scientific papers of the Khmelnytsky Institute of Social Technologies of the University “Ukraine”], no. 1. pp. 42-47. (In Ukrainian).

6. Kotykova, O.M. (2016). Treninhy u profesiinii pidhotovtsi maibutnikh sotsialnykh pratsivnykiv [Trainings in the professional training of future social workers]. Visnyk natsionalnoho aviatsiinoho universytetu [Bulletin of the National Aviation University]. no. 8, pp. 60-63. (In Ukrainian).

7. Faichuk, O.L. (2017). Rol treninhovykh tekhnolohii u protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh sotsialnykh pratsivnykiv [The role of training technologies in the process of professional training of future social workers]. Naukovi pratsi. Pedahohika [Scientific works. Pedagogy], issue 291, Vol. 303, pp. 72-75. (In Ukrainian).

8. Abma T.A. & Schwandt T.S. In B. Somekh & C. Lewis (Eds.) (2005). The practical and politics of sponsored evaluations. Research methods in the social sciences. London: Sage. рр. 105-112.

Размещено на Allbest.ru

...