Теоретичні аспекти викладання дисципліни "Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування"

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Запорізька політехніка»

Кафедра «Технологія авіаційних двигунів»

АТ «Мотор Січ»

Теоретичні аспекти викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування»

Сахнюк Н.В., к.т.н., доцент

Лазарєва О.О., ст. викладач

Коцюба В.Ю., к.т.н., директор

м. Запоріжжя

Анотація

Стаття розглядає питання зростання якості викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування». Визначено, що динамізм сучасного світу передбачає розширення інноваційної діяльності, потенціал якої характеризує здатність успішно розробляти, впроваджувати і використовувати науково-технічні нововведення в світі, що постійно змінюється. Інноваційна діяльність потребує нових психологічних підходів

Слід зазначити, що науково-технічна інновація - це реалізація у матеріалізованому вигляді нових ідей, знань, розробок тощо. Сьогодні у ЗВО (Заклад Вищої Освіти) технічного спрямування є науково-педагогічні школи, в рамках яких розроблено низку освітніх програм у галузі перспективних напрямів розвитку авіадвигунобудування та авіаційних технологій, які можуть вже сьогодні бути реалізовані як у рамках освіти, так і в межах розвитку викладання дисциплін відповідного професійного спрямування. Успішна реалізація запропонованих заходів підвищить престиж ЗВО, покращить матеріальне становище викладачів та співробітників, сприятиме підвищенню рівня їхньої професійної майстерності та одночасно дасть поштовх розвитку технічної освіти. Основною метою викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» як складової частини навчального процесу у професійному ЗВО є формування у них професійної майстерності у галузі даної професії, спеціальності. Ця генеральна мета конкретизується в завданнях виробничого навчання, які слід розглядати як шляхи, етапи та певною мірою засоби досягнення цієї основної мети. Через призму цих показників необхідно розглядати практично всі питання, пов'язані зі змістом, організацією та методами виробничого навчання, орієнтуючись при цьому на три основні напрями оптимізації діяльності вищого навчального закладу, що здійснює ефективне навчання, професійно-освітню потребу споживачів, ринок освітніх послуг та ринок праці.

Викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» формує не тільки професійні, а й особисті компетенції майбутніх фахівців, в силу своєї специфіки розкриває здібності до самоосвіти, пошуку знань, планування, оцінювання та прийняття рішень у професійній діяльності, розвиває гнучкість розуму та інші якості, необхідні в сучасному світі.

Ключові слова: авіадвигунобудування, навчальна дисципліна, професійна майстерність, заклад вищої освіти, організація викладання, робоча програма дисципліни.

Abstract

Theoretical aspects of teaching the discipline "Progressive technological processes of air construction engine"

Sakhniuk N.V., C. Tech. Sci., Ass. Professor; Lazarieva O.O., Senior Teacher of Department "Aircraft Engine Technology", National University «Zaporizhzhia Polytechnic», Zaporizhzhia

Kociuba Viktor Yuriyovych Candidate of Technical Sciences, Production Director, Motor Sich JSC, Zaporizhzhia

The article considers the issue of increasing the quality of teaching the discipline "Progressive technological processes of aircraft engine construction". It was determined that the dynamism of the modern world involves the expansion of innovative activity, the potential of which is characterized by the ability to successfully develop, implement and use scientific and technical innovations in a constantly changing world. Innovative activity requires new psychological approaches. It should be noted that scientific and technical innovation is the materialized implementation of new ideas, knowledge, developments, etc.

Today, there are scientific and pedagogical schools at the technical higher education institution, within which a number of educational programs have been developed in the field of promising areas of development of aircraft engine building and aviation technologies, which can already be implemented both within the framework of education and within the framework of the development of teaching disciplines of the relevant professional direction.

The successful implementation of the proposed measures will increase the prestige of higher education institutions, improve the financial situation of teachers and employees, contribute to increasing the level of their professional skills and at the same time give an impetus to the development of technical education. The main goal of teaching the discipline "Progressive technological processes of aircraft engine construction" as a component of the educational process in professional higher education institutions is the formation of professional skills in the field of this profession, specialty. This general goal is specified in the tasks of industrial training, which should be considered as ways, stages and to some extent means of achieving this main goal.

Through the prism of these indicators, it is necessary to consider almost all issues related to the content, organization and methods of industrial training, while focusing on the three main directions of optimizing the activities of a higher educational institution that provides effective training, the professional and educational needs of consumers, the market of educational services and the labor market. The course of the discipline "Progressive technological processes of aviation engine production" is not only a professional form, but also a special competence of future fahivtsiv, by virtue of its specificity, development to self-enlightenment, for the sake of knowledge, planned nya, estimating that acceptance of a decision in professional activity, developing a mindfulness of mind and other agility, necessary in a modern world.

Keywords: aircraft engine building, educational discipline, professional skill, higher education institution, teaching organization, work program of the discipline.

Постановка проблеми

Усі прогресивні держави прагнуть поліпшити якість освіти задоволенням потреб суспільства. Розвиток вищих навчальних закладів тісно повязаний з формуванням інтелектуального потенціалу випускників, засвоєнням та закріпленням ними нових знань, умінь та навичок, виробленням актуальних та затребуваних у суспільстві професійних та загальнокультурних компетенцій, вихованням особистості за допомогою її залучення до навчально-дослідницької та наукової діяльності. Звідси виникає необхідність впровадження нових освітніх технологій, в основі яких лежать уміння знаходити та розробляти проблеми, приймати та оцінювати рішення, працювати у групі [1, c. 46]. А основний наголос сучасної вищої освіти треба робити на підвищення статусу технічного навчання та відродження престижу інженерної спеціальності «Технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок». Інноваційні технології повинні ґрунтуватися на таких правилах: основна увага приділяється організації різних видів діяльності студентів (лекційні, практичні, лабораторні заняття); викладач виступає у ролі організатора та координатора навчального процесу (на сучасному рівні доступності інформації викладачеві мало виступати як «транслятор інформації»); розвиток професійних компетенцій стає головною метою процесу творення; удосконалення викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах динамічності і складності викладання дисциплін технічної підготовки, ми можемо виділити роботи ряду авторів які приділяють цьому процесу свою наукову увагу. Мова йде про роботи: Бикова В.Ю., Бондаренко В.В., Гречановська О.В., Кабалейро-Червіньо Г., Кухаренко В.М., Лаврентьєва О, Федорова О. [1, 2, 3, 4, 5, 6].

В той же час ми бачимо, що інженерні знання швидко старіють, і універсалізм сучасного фахівця полягає не в обсязі отриманих знань та навичок, а в оволодінні загальною системою орієнтації в житті, усвідомленому ставленні до своєї професії, прагненні до постійного особистісного та професійного вдосконалення та розвитку свого інтелектуального потенціалу. Саме покращення викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» стає основою доцільності і важливості нашого дослідження.

Мета статті. Метою статті є аналіз поточних практик викладання технічних дисциплін у закладах вищої освіти та розробка рекомендацій щодо осучаснення та покращення науково-педагогічної організації викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування».

Виклад основного матеріалу

науковий педагогічний професійний технологія авіадвигунобудування

Впровадження у навчальний процес компетентнісного підходу, що передбачає використання нових освітніх технологій, а також орієнтацію на стандарти вищої освіти України в галузі авіаційної та ракетно-космічної техніки, в яких компетенції формуються з урахуванням професійних стандартів, роблять актуальним застосування нових методів та технологій у процесі викладання дисциплін [4, с. 45]. Перед викладачами ставиться досить складне завдання - підготувати спеціаліста, який відповідає вимогам безпосереднього роботодавця.

Інженерні кадри, підготовку яких здійснюють технічні ЗВО, окрім поточних завдань, мають займатися вирішенням проблем щодо кардинального вдосконалення техніки, технологій, організації виробництва, де витісняється старе, звичне та постійно оновлюється, народжується нове. Фахівці повинні забезпечувати функціонування виробництва конкурентоспроможних товарів як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Отже, інженерна освіта має відповідати та враховувати людські можливості сприйняття слухачем базових дисциплін, його технічну творчість та творчий підхід у виборі та реалізації у конкретних проектах та вирішення наявних проблем [14, с. 4071]. Існує об'єктивна тенденція - з розвитком суспільства інтенсивність та кількість фізичної праці знижується, і відповідно, ступінь інтелектуальності та творчого підходу зростає. Змінюється і оцінка результату праці та діяльності. Високу значущість набуває творче ставлення до праці.

Розвиток авіадвигунобудування обумовлений підвищенням вимог до ефективності авіаційної техніки, зростання її потужності, що супроводжується збільшенням навантаженості матеріалів, постійним зростанням вимог до їхньої несучої здатності, при забезпеченні належної вагової віддачі та високої надійності. Це призводить до необхідності та затребуваності застосування у галузі широкого ряду легких та найвитриваліших конструкційних та функціональних матеріалів; ефективних технологій виготовлення деталей і вузлів, для забезпечення необхідних службових властивостей авіаційних двигунів. В результаті постійно виникають ситуації невиправданої інтенсифікації навчального процесу у ЗВО та нестачі часу, при підготовці бакалаврів і магістрів, через природне ущільнення програм навчання [10]. Доводиться ранжувати збільшення різноманітності, ускладнень складу та будови самих матеріалів, збільшення різновидів та ускладнення технологій їх переробки у поєднанні з сучасними підходами цифрових та автоматизованих методів моделювання та проектування - чим повинні впевнено володіти молоді фахівці - сучасні випускники технічних та технологічних авіаційних ЗВО.

Дефіцит аудиторного (особливо лекційного) часу, обмеження предметної бази практичних занять та проблеми із проведенням виробничих практик зумовлює вдосконалення технології викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування». Очевидно, ефективне освоєння знань та теоретичних основ професійних навичок може бути забезпечене підвищенням пізнавальної активності студентів. Серед інших цьому можуть сприяти три перевірені обставини [11, с. 141].

Насамперед, широке використання методів підвищення наочності, сигнальних маячків під час навчання. Зокрема, при викладанні дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» дуже ефективним є використання схем структурних станів у поєднанні з прикладами типових, ефективних технологій виготовлення авіаційного двигуна.

Другою важливою обставиною у вдосконаленні та підвищенні ефективності пізнавального процесу студентів під час навчання дисципліні «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» є широке використання схем та порівняльних характеристик при різних методах прогресивних технологій виготовлення деталей та вузлів авіаційних двигунів. Третьою особливістю ефективності пізнавального процесу є використання у заняттях комбінації номограм, ескізів та епюр, що дозволяє студентам сприймати істоту реалізованих процесів та закономірностей роботи деталей та вузлів авіаційних двигунів, залежно від особливостей конструкції та технологій [7, с.181]. Досвід викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» в університетському комплексі включає: інтеграцію регіональних ресурсів науки, виробництва та освіти; організацію системи безперервної інженерно-технічної підготовки фахівців та підвищення кваліфікації викладачів; розвиток ціннісного ставлення до інженерної діяльності у процесі педагогічної взаємодії; співвіднесеність професійних освітніх програм з ситуаціями застосування у світі інженерної праці; педагогічне сприяння професійному самовизначенню та саморозвитку.

Такий підхід представляється логічно послідовним та замкнутим ланцюжком методики викладу, істоти закономірностей викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування», що сприяє підвищенню ефективності освоєння знань та навичок важливого комплексу дисциплін. Крім того, незважаючи на об'єктивну особливість - розширення представницькості матеріалів та технологій, що використовуються в авіації, - покращення інформативності ілюстрацій навчального матеріалу в цілому підвищить ефективність освоєння відповідних професійних компетенцій бакалаврів та магістрів, регламентованих вимогами нових поколінь навчальних планів у напрямку підготовки «Технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок» [9, с. 257].

Визначимо процес викладання на прикладі фахівців з технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок. Необхідною умовою формування знань та умінь у галузі технічної сфери є наявність комплексу знань з основ конструкції авіаційних двигунів та технологій виготовлення їх деталей та вузлів.

У програмі підготовки фахівців з технологій виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок обов'язково є дисципліни, пов'язані з проектуванням та розрахунком елементів різних конструкцій, наприклад деталі машин; міцність теплонапружених елементів конструкцій; конструювання вузлів двигунів та енергетичних установок літальних апаратів; технологій виготовлення авіаційних двигунів; підвищення експлуатаційних характеристик деталей тощо [8].

Успішне вивчення дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування», як правило, буде залежати від правильного планування навчального процесу та самостійної роботи студентів. Для цього необхідний системний підхід, що включає курс лекційних, практичних занять, а також виконання запланованого обсягу самостійної роботи. Розглянемо, як реалізуються технології викладання різних видів занять з прикладу дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування».

Лекція - це найбільш доцільна форма повідомлення нового матеріалу. У ході лекції викладач формує нові знання у формі укрупнених блоків та включає лише базові знання через обмежений час, залишаючи детальне вивчення на самостійну роботу студентам. Новий матеріал, який викладає викладач, студенти повинні коротко конспектувати. Рекомендується відводити час перевірці конспектів студентів, які пропустили заняття. Ведення конспекту сприяє кращому засвоєнню курсу [2, c. 78-79]. В даний час дуже ефективне застосування відеопроекційної апаратури при викладі лекційного матеріалу. Це дозволяє мінімізувати витрати навчального часу та збільшити наочність викладу (за умови якісно ілюстративного матеріалу). Але інформація, отримана під час лекції, не підкріплена практичною діяльністю з її освоєння, швидко забувається.

Практичні заняття. Основна мета практичних завдань - застосування отриманих знань на лекції під час вирішення реальних завдань. Сформулюємо основні завдання, які має поставити перед собою та студентами викладач, організовуючи практичне заняття:

- розвинути здібності до самостійного технічного рішення та проведення аналізу, до самостійної творчої роботи, зміцнити розуміння фізичних явищ;

- показати застосовність теоретичних відомостей, одержуваних у ході лекцій до вирішення практичних питань. Сюди можна віднести вміння створювати реальні технологічні процеси виготовлення авіаційних деталей з використанням прогресивних технологій;

- закріпити і поглибити знання з дисципліни, що вивчається;

- виробити вміння роботи з довідковою та технічною літературою;

- набути навички оформлення технічних розрахунків та технологічної документації;

- розвинути сміливість у підході до технічних питань стосовно якісної обробки деталей за допомогою прогресивних технологій виготовлення та наполегливість у їх вирішенні [5, 12].

На сьогоднішній день популярним стає диференційоване (різнорівневе) навчання. При такому підході кожен студент опановує знання відповідно до його можливостей. Для практичної реалізації було розроблено методичні вказівки з дисципліни, вони містять короткі відомості з дисципліни, керівництво до вирішення завдань для самостійної роботи.

Поставлені цілі вимагають серйозного підходу до вибору завдань, які вирішуються як в аудиторії, так і вдома. Підбір завдань повинен базуватись на змісті розділів робочої програми, де вказані всі питання, що підлягають висвітленню [13, с. 119-120].

Лабораторні роботи. Лабораторний практикум з дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» - це значний елемент навчального процесу, у якого відбувається верифікація теоретичних знань. Лабораторна робота дозволяє виявляти залежності між явищами, що розглядаються, і носить, як правило, завершений характер. Саме в ході лабораторних робіт студенти здобувають навички роботи з вимірювальним обладнанням, обробки інформації, виявлення причин відхилення від теоретичного значення шуканої величини, аналізу отриманих результатів, а найголовніше це написання висновків, що містять рекомендації для прийняття рішень. Ефективність проведення лабораторних робіт залежить від підготовки студентів до лабораторних робіт та організації контролю.

Зазвичай, за тиждень до лабораторної роботи студенти видають методичні вказівки для підготовки до цієї роботи. Такі вказівки містять короткі теоретичні відомості, описи спеціальних установок, вимірювальних приладів, методику проведення роботи, вимоги до звіту та контрольні питання.

Перед початком роботи слід провести зі студентами коротке опитування, щоб визначити рівень їхньої підготовленості [3]. Для усного опитування можна використати методичні вказівки. Викладачеві рекомендується розподілити обов'язки щодо виконання роботи між студентами, щоб кожен студент був залучений до процесу. Обов'язково, щоб оформлення звіту було виконано в аудиторії та лише в окремих випадках студенти можуть закінчити звіт удома. Отже, лабораторна робота дозволяє найповніше реалізувати головне завдання навчання - застосування теоретичних знань на вирішення прикладних завдань.

Самостійна робота студентів. Самостійну роботу студентів можна розділити на три види:

1) завдання щодо вивчення додаткового теоретичного матеріалу тих чи інших розділів дисципліни. Сюди можна віднести завдання з підготовки до лабораторних робіт;

2) поточні домашні завдання;

3) індивідуальні розрахунково-графічні роботи.

Після кожної практичної роботи студенти отримують завдання з опрацювання лекційного матеріалу за підручником. На лекції викладач дає базові знання у формі укрупнених блоків через обмежений час, залишаючи детальне вивчення самостійної роботи студентам. Залежно від характеру конспекту, виконуваного студентами, їм може бути запропоновано або прочитати вдома матеріал за підручником, або скласти конспект, або доповнити конспект лекційного заняття.

Після кожного лекційного заняття рекомендується давати додому завдання самостійного рішення. При доборі завдань для самостійної роботи треба уникати таких, які пов'язані з великими математичними перетвореннями. Складні завдання можна лише у вигляді винятку, оскільки, неодноразово не справляючись з рішенням, студенти можуть втратити віру у свої сили [6]. Рекомендації щодо тематики цих робіт є в методичних вказівках та робочій програмі дисципліни. Завдання розділяються на рівні: базовий, середній, підвищений. При введенні бально-рейтингової системи такий рівень поділу підвищує мотивацію учнів у вирішенні трудомістких завдань.

Ми відзначаємо, що педагогічна діагностика інженерної компетентності майбутнього фахівця дозволить відстежувати динаміку вміння студентів вирішувати навчально-професійні завдання від етапу до етапу, таким чином, можна говорити про орієнтованість якості і наповненості викладання дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування» [8]. Основою логіки підготовки фахівців з технології виробництва авіаційних двигунів та енергетичних установок є розуміння професійного становлення майбутнього інженера, як процесу оволодіння засобами та моделями вирішення навчально-професійних завдань.

Висновки

Використання перерахованих вище форм і методів навчання в процесі читання дисципліни дозволяє студентам на досить хорошому рівні опанувати теоретичні знання з дисципліни «Прогресивні технологічні процеси авіадвигунобудування». Все це потребує пошуку нових форм та методів допомоги студентам та вимагає від підприємств більш енергійної участі в економічній підтримці студентів, зацікавлених у роботі за фахом. Основу для цього може дати актуалізація програм та змісту підготовки фахівців для забезпечення їх відповідності сучасним вимогам та завданням інноваційного розвитку авіадвигунів, участі представників підприємств у цій роботі, інтеграція процесу навчання та науково-практичних досліджень студентів, що виконуються на користь конкретного підприємства.

Література

1. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія. К.: Атіка, 2008. 250 с.

2. Гречановська О. В. Педагогічна система формування конфліктологічної культури в майбутніх фахівців технічних спеціальностей. Монографія. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2018. 440 с.

3. Кабалейро-Червіньо Г. Вплив освітніх технологій у вищій школі. К.: Віра, 2020. 256 с.

4. Коваленко Н.П., Боброва Н.О., Ганчо О.В., Зачепило С.В. Мотивація студентів як запорука успішного професійного розвитку. Медична освіта. 2020. №3. с. 43-48.

5. Козирєв М.П., Козловська Ю.Р. Професійне становлення фахівця в умовах вищого навчального закладу. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2013. Випуск 1. С. 305-313.

6. Кухаренко В.М., Бондаренко В.В. Екстрене дистанційне навчання в Україні: монографія. Харків: Вид-во КП «Міська друкарня», 2020. 409 с.

7. Мінько П. Методика викладання технічних дисциплін в умовах дистанційного навчання. Педагогічний альманах. 2021. С. 179-185.

8. Стандарт вищої освіти України. Міністерства освіти і науки України.

9. Федорова О. Проблеми викладання технічних дисциплін в умовах дистанційної форми навчання. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. 2023. №(62). С. 253-260.

10. Byvalkevych L., Yefremova O., & Hryshchenko S. Developing Technical Creativity inYutureEngineeringEducators. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala. 2020. №12(1). pp. 162-175.

11. Kuzmin V., Gaivoronska T., Khitrova T., Velykzhanina D., Kazannikova O., Kuzmina M. Communicative and Psychological Aspects of Professional Career Development: Exploring the Differences. Revista de Cercetare si Interventie Sociala. 2023. №81. pp. 129-147

12. Kuzmina M. O., Protas O.L., Fartushok T.V., Raievska Y.M., & Ivanova I.B. Formation of students competence of tertiary educational institutions by practical training aids. International Journal of Higher Education. 2020. №9(7). pp. 279-288.

13. Lavrentieva O., Rybalko L., Tsys O., Uchitel A. Theoretical and Methodical Aspects of the Organization of Students' Independent Study Activities Together with the Use of ICT and Tools. Proceedings of the 6th Workshop on Cloud Technologies in Education. 2019. №2433. с. 102-125.

14. Zivitere M., Riashchenko V., & Markina I. Teacher-Pedagogical creativity and developer promoter. Procedia-Social and Behavioral Sciences. 2015. №174. pp. 4068-4073.

References

1. Bikov V.Yu. (2008). Modelі organіzatsіynikh sistem vіdkritoї osvіti: monografiya [Models of organizational systems of open education: monograph]. K.: monograph. K.: Attica. 250 р. [in Ukrainian].

2. Grechanovs'ka, O.V. (2018). Pedagogichna sistema formuvannja konfliktologichnoї kul'turi v majhatrihtehmchnih spedal'nostej. Monohrafiia. [Pedagogical system of formation of conflict culture in future specialists of technical specialties. Monograph.]: TOV«TVORI» - Vinnytsia: LLC "Works". [in Ukrainan].

3. Cabaleiro-Cervino, G. (2020). Vplyv osvitnikh tekhnolohii u vyshchii shkoli. [Influence of educational technologies in higher education]. Kyiv: Vira - Kyiv: Faith, 256 p. [in Ukrainian].

4. Kovalenko, N.P., Bobrova, N.O., Hancho, O.V. and Zachepylo, S.V., (2020). Motyvatsiia studentiv yak zaporuka uspishnoho profesiinoho rozvytku [Motivation of students as a guarantee of successful professional development]. Med^chna osvita - Medical education, 3, 43-48. [in Ukrainian].

5. Kozyrev, M.P., & Kozlowska, J.R. (2013). Profesiine stanovlennia fakhivtsia v umovakh vyshcoho navchalnoho zakladu [Professional development of a specialist in higher educational establishment]. Naukovyi visnyk Lvi^vskoho derzhavnoho universytetu sprav. Seriia psykholohichna - Scientific Bulletin of Lviv State University of Internal Affairs. The series is psychological. 1, 305-313 [in Ukrainian].

6. Kukharenko, V.M., Bondarenko, V.V. (2020). Ekstrene dystantsiyne navchannya v Ukrayini: Monohrafiya [Emergency distance learning in Ukraine: monograph]. Kharkiv: Vyd-vo KP «Mis 'ka drukarnya» - Kharkiv: Issue of KP "City Printing House". 409 p. [in Ukrainian].

7. Minko P. (2021). Metodyka vykladannya tekhnichnykh dystsyplin v umovakh dystantsiynoho navchannya [Methodology of teaching technical disciplines in the conditions of distance learning]. Pedahohichnyy al^fmanakh - Pedagogical almanac. 179-185.

8. Standart vyshchoi osvity Ukrainy. [The standard of higher education of Ukraine]. Ministerstva osvity i nauky Ukrainy - Ministry of Education and Science of Ukraine.

9. Fedorova, O. (2023). Problemy vykladannia tekhnichnykh dystsyplin v umovakh dystantsiinoi formy navchannia. [Problems of teaching technical discipline in conditions of remote form training]. Naukovyi visnyk Izmailskoho derzhavnoho humanitarnoho universytetu. - Scientific Bulletin of the Izmail State University of Humanities, (62 С. 253260.

10. Byvalkevych, L., Yefremova, O., & Hryshchenko, S. (2020). Developing Technical Creativity in Future Engineering Educators. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 12(1), 162-175.

11. Kuzmin, V., Gaivoronska, T., Khitrova, T., Velykzhanina, D., Kazannikova, O., Kuzmina M. (2023). Communicative and Psychological Aspects of Professional Career Development: Exploring the Differences. Revista de Cercetare si Interventie Sociala, 81, 129-147

12. Kuzmina, M.O., Protas, O.L., Fartushok, T.V., Raievska, Y.M., & Ivanova, I.B. (2020). Formation of students' competence of tertiary educational institutions by practical training aids. International Journal of Higher Education, 9(7), 279-288.

13. Lavrentieva, O., Rybalko, L., Tsys, O., Uchitel, A. (2019). Theoretical and Methodical Aspects of the Organization of Students' Independent Study Activities Together with the Use of ICT and Tools. Proceedings of the 6th Workshop o^ Cloud Technologies in Education, 2433, 102-125.

14. Zivitere, M., Riashchenko, V., & Markina, I. (2015). Teacher-Pedagogical creativity and developer promoter. Procedia-Social and Behavioral Sciences, 174, 4068-4073.

Размещено на Allbest.Ru