Вплив освітньої реформи Хрущова на розвиток освіти на прикладі Вінниччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький кооперативний інститут

Вплив освітньої реформи Хрущова на розвиток освіти на прикладі Вінниччини

Вітенко Захар Романович,

кандидат історичних наук, доцент кафедри права

Анотація

У статті окреслено питання зміни системи освіти в Україні в період перебування при владі М.С. Хрущова. Проаналізована ідея Хрущовської освітньої реформи «зміцнення зв'язку школи з життям» та її вплив на загальну побудову освітньої системи у контексті політичних та соціокультурних змін у суспільстві. Розглянуто як змінився кількісний склад вчителів та учнів у школах Вінницької області, та вплив таких змін на вищу освіту. Метою статті є розкриття обставин прийняття освітніх реформ в період «Хрущовської відлиги», та подальший їх вплив на становлення системи освіти. Важливе місце у реформуванні загальної середньої освіти М. Хрущовим відводиться саме вчителям, оскільки їм доводилося пройти через усі етапи реформи. Вони активно обговорювали реформу на сторінках періодичних видань, нарадах вчителів та інших заходах, розробляли навчальні плани та програми, змінювали методику викладання навчальних предметів, мали справу 177 із нововведеннями, специфіку яких самі не розуміли. Незважаючи на недоліки реформи та недостатню компетентність, учителі робили все можливе для досягнення цілей політехнізації освіти та введення виробничого навчання. Завдяки ініціативності, ентузіазму та відданості професії, вони зуміли досягти позитивних результатів у навчально-виховному процесі. Аналізуючи досвід попередніх поколінь учителів, розуміємо, що з плином часу місія їх не змінилася. Вона була, є та, сподіваємося, буде такою ж потрібною та відповідальною - передавання духовних надбань попередніх поколінь наступним. Виховання людини є основною функцією суспільства та має свідомий характер. Якісна робота сучасного вчителя неможлива без урахування історичних здобутків педагогічної науки в Україні. Нове покоління юних українців суттєво відрізняється від своїх ровесників радянської доби, виховується в новому інформаційному просторі, і потребує грамотного спрямування в дорослий світ. В історії домінує спадкоємність наступності поколінь. Тобто потрібно продовжувати працювати у контексті позитивних надбань минулих епох. Незважаючи на сучасне критичне ставлення до методів радянської педагогіки, ми не можемо не враховувати позитивні досягнення цієї доби.

Ключові слова: закон, реформа, освіта, хрущовська «відлига», учительські кадри.

Abstract

Vitenko Zakhar Romanovych Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of Law, Vinnytsia Cooperative Institute,

The influence of Khrushchev^,s educational reform on the development of education on example of Vinnichina

The article outlines the issue of changes in the education system in Ukraine during the period under the rule of M.S. Khrushchev The idea of Khrushchev's educational reform «strengthening the connection between school and life» and its influence on the general construction of the educational system in the context of political and socio-cultural changes in society are analyzed. Considered how the quantitative composition of teachers and students in schools of the Vinnytsia region has changed, and the impact of such changes on higher education. The purpose of the article is to reveal the circumstances of the adoption of educational reforms during the «Khrushchev Thaw», and their further influence on the formation of the education system. An important place in M. Khrushchev's reform of general secondary education is assigned to teachers, since they had to go through all stages of the reform. They actively discussed the reform on the pages of periodicals, at teachers' meetings, and at other events, developed curricula and programs, changed the methodology of teaching subjects, and dealt with innovations whose specifics they themselves did not understand. Despite the shortcomings of the reform and lack of competence, teachers did their best to achieve the goals of polytechnicization of education and the introduction of industrial training. Thanks to initiative, enthusiasm and dedication to the profession, they managed to achieve positive results in the educational process. Analyzing the experience of previous generations of teachers, we understand that their mission has not changed over time. It was, is and, we hope, will be just as necessary and responsible - the transfer of the spiritual heritage of previous generations to the next. Human education is the main function of society and has a conscious character. High-quality work of a modern teacher is impossible without taking into account the historical achievements of pedagogical science in Ukraine. The new generation of young Ukrainians is significantly different from their contemporaries of the Soviet era, they are brought up in a new information space, and they need competent guidance in the adult world. History is dominated by the succession of generations. That is, it is necessary to continue working in the context of the positive assets of past eras. Despite the modern critical attitude towards the methods of Soviet pedagogy, we cannot ignore the positive achievements of this era.

Keywords: law, reform, education, Khrushchev's «thaw», teaching staff.

Оснвона частина

Постановка проблеми. Після смерті Сталіна в 1953 р зміни в офіційній політиці позначилися на освіті та науці. XX з'їзд партії в 1956 р почав період реформ, названий І.Г. Еренбургом «відлигою». Микита Хрущов сформулював центральну ідею реформи освіти як «зміцнення зв'язку школи з життям».

Упродовж усього періоду існування СРСР правлячий режим особливу увагу незмінно приділяв освіті, яку розглядав як важливий аспект комуністичної ідеології. Тому не дивно, що, розпочинаючи реформування суспільства, М.С. Хрущов не обминув і освітньої сфери, яка зазнала істотних змін і перетворень. Її намагалися реформувати, щоб змусити ефективніше відповідати завданню модернізації суспільства на соціологічних засадах. Партійні органи все більше підпорядковували систему освіти реалізації власних планів. Нівелювання особистості реалізовувалось через колективістське виховання, діяльність комсомольської та піонерської організацій [1, c. 113].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначимо, що середина 50-х рр. ХХ ст. ознаменувалася початком науково-технічної революції, яка потребувала висококваліфікованих і високоосвічених працівників. Задля цього урядом країни було переглянуто чинну систему освіти. Під час ХХ з'їзду КПРС у лютому 1956 року було проголошено про зміни в системі освіти з метою забезпечення загальної і політехнічної освіти і водночас підготовки молоді до практичної діяльності в народному господарствіЎЅ.У грудні 1958 року було прийнято Закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти в СРСР», одним із головних завдань якого постала підготовка всебічно освічених людей і разом з тим підготовлених до фізичної праці. Верховна Рада Української РСР відповідно до Закону СРСР у квітні 1959 року ухвалила Закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР» (далі - Закон), який окреслив основні напрями проведення освітньої реформи в Україні4. У першу чергу, Закон вимагав уживати усіх заходів задля політехнізації навчання. Також планувалося в короткий термін перетворити середню десятирічну школу в одинадцятирічну і забезпечити оволодіння учнями шкіл однією із робітничих професій [2, с. 110].

Початок перебудові системи народної освіти в країні поклав ХХ з'їзд Комуністичної партії Радянського Союзу (лютий 1956 р.), що став могутнім імпульсом «хрущовської відлиги» і став основою для запровадження загального обов'язкового семирічного навчання та створив умови для запровадження 10-річного навчання. У звітній доповіді Центрального Комітету М.С. Хрущов критикував навчальну і виховну роботу загальноосвітньої школи. Він наголошував на тому, що «серйозною хибою нашої школи є певний відрив навчання від життя, недостатня підготовленість тих, які закінчують школу, до практичної діяльності». Також ним була проголошена мета майбутньої реформи - школа має забезпечувати учнів загальною та політехнічною освітою і водночас готувати до практичної діяльності в народному господарстві. Реалі затором урядової освітньої політики було Міністерство освіти УРСР, яке протягом окресленого періоду очолювали Г.П. Пінчук (1949-1957), доктор філософських наук, професор І.К. Білодід (1957-1962). Подальші шляхи реформування загальноосвітньої школи на основі поєднання навчання з продуктивною працею, з практикою комуністичного будівництва були визначені у виступі М.С. Хрущова на ХІІІ з'їзді комсомолу, в його записці в президію ЦК КПРС і в тезах Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в країні» [1, с. 114].

Керуючись рішеннями ХХ, ХХІ з'їздів КПРС, ЦК Комуністичної партії України і Рада Міністрів Української РСР накреслили конкретні шляхи перебудови загальноосвітньої школи в республіці. У 17 квітня 1959 р. питання про перебудову школи було поставлене на розгляд п'ятої сесії Верховної Ради УРСР. У відповідності з загальносоюзним Законом про школу сесія прийняла «Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР». Прийнятий Закон складався з вступу і чотирьох розділів: «Про середню школу», «Про професійну технічну освіту», «Про середню спеціальну освіту», «Про вищу школу». Українському варіанту Закону притаманні свої особливості. Зокрема, у вступі серед здобутків розвитку освіти в Україні звертається увага й на те, що до революційних подій 1917 р. не було жодної державної школи з українською совою навчання, а на час написання Закону їх налічувалось понад 25 тис., також «було забезпечено навчання дітей рідною мовою» [1, с. 114].

Розвиток освіти на Вінниччині у 1950-1960- х рр. XX ст» відбувався в контексті суспільно - політичних подій які відбувалися в Україні.

У 50-і - 60-і роки у зв'язку з переходом на обов'язкову загальну середню освіту виникла проблема забезпечення шкіл учительськими кадрами. Це зумовило значне зростання Вінницького Педагогічного інституту в 60-тих роках. 1979 року він став вищим навчальним закладом першої категорії, одним з найбільших в Україні. Можна навести такі промовисті дані: якщо під кінець 50-х років контингент студентів становив 3400 осіб, у тому числі за денною фермою навчання 1430, то в 1989-90 начальному році - 8224 особи, в тому числі за денною формою навчання 5844 [1, с. 24].

Відкрилися нові факультети (історичний, музично-педагогічний, загальнотехнічних дисциплін, природничо-географічний, підготовки та перепідготовки організаторів народної освіти), спеціальності, кафедри. Знову почав діяти факультет підготовки вчителів початкових класів.

З метою залучення здібної молоді до набуття професії вчителя здійснювалися профорієнтаційні заходи: факультет майбутнього вчителя, школи за фахом («Юний філолог», «Юний математик» та ін.), районні та обласні учнівські олімпіади, дні відкритих дверей, спільні засідання з працівниками обласних і районних управлінь народної освіти з питань набору тощо.

Відповідно до змін у змісті навчання змінилися і назви деяких кафедр, зокрема соціально-гуманітарних наук.

Здійснено помітні кроки щодо вдосконалення навчальних програм, підвищення рівня читання лекцій, проведення практичних, семінарських і лабораторних занять, використання технічних засобів навчання, впровадження передового педагогічного досвіду, розширення зв'язків з школами і органами народної освіти. Саме ці проблеми набули свого дальшого розвитку, вдосконалення і до певної міри й переосмислення в наступний період - після проголошення Акту про незалежність України

Помітних успіхів домігся професорсько-викладацький склад інституту в науково-дослідній роботі. Вона була спрямована на підвищення рівня підготовки вчительських кадрів, а також на розробку деяких важливих теоретичних проблем. Основні її напрями: психолого - педагогічні основи підготовки вчительських кадрів, теоретичні основи методичного забезпечення викладання соціально-гуманітарних Дисциплін, актуальні проблеми історії, фізико - математичних і технічних наук, розвиток української національної культури, закономірності та функціонування мов, сучасний літературний процес.

В середині 60-х років помітно зросло число учнів і вчителів в області. Якщо в 1958-59 навчальному році в школах Калиновського району Вінницької області навчались 12 735 учнів і працювали 772 вчителі, то вже в 1965-66 навчальному році було 15 382 учні і працювали 908 учителів [2]. За цей період школи одержали 242 класні кімнати і 42 навчальні майстерні. Це був період не тільки відродження освіти в країні, але й значного поступу в дальшому її розвитку. Закони про подальший розвиток системи народної освіти, прийняті Верховною Радою СРСР у грудні 1958 р. і Верховною Радою УРСР у квітні 1959 р., передбачали вперше організацію гуртожитків при окремих великих школах для учнів, котрі проживали далі, ніж за 3 км від школи, а також підвозу учнів до школи. Значна увага у новій структурі сільської мережі відводилась також добре налагодженому, як планувалось, підвезенню школярів до школи і назад додому, і запровадження в таких навчальних закладах гарячого харчування [3, с. 24].

Була зроблена спроба вирішення цих проблем найбільш радикальним способом - шляхом організації шкіл-інтернатів. У 1956-1957 навчальному році в республіці працювало лише 50 шкіл-інтернатів, в яких на кінець навчального року навчалось 10245 учнів [4, с. 49]. У 1958 р. в і Україні було відкрито ще 4 школи-інтернати на 1,8 тис. учнів їх створення вимагало великих матеріальних затрат на навчальні і житлові приміщення для учнів, харчування, забезпечення дітей одягом, постільною білизною, культурно-побутовим інвентарем. Потрібні були додаткові кадри навчально-виховного персоналу.

В зв'язку з тим, що школи - інтернати Вінницької області були перевантажені учнями, в спальних кімнатах на одного учня припадає лише 3 кв. м. при нормі 4 км. м. [6, арк. 4].

Найкраще поставлена справа та створено сприятливі побутові умови для навчально-виховної роботи учнів в шкільних інтернатах Могилів-Подільського, Гайсинського, Барського та Тульчинського районів. До 236 шкіл було організовано підвіз 7457 учнів за рахунок колгоспів, радгоспів та підприємств [7, арк. 16].

У великій мірі допомогло виконанню всеобучу своєчасне І раціональне використання фондів, створених за рахунок допоміжних господарств шкіл, колгоспних відрахувань та бюджетних асигнувань.

Важлива роль у забезпеченні умов для навчання сільських школярів відводилась пришкільним гуртожиткам (інтернатам) і доставці до школи і назад учнів, які проживали більше 3 км від місця навчання. Станом на початок 1961-1962 навч. року при 3853 школах були створені гуртожитки на 119180 місць [7, арк. 9].

У Вінницькій області в 1964-1965 навч. році при 13 тисячах сільських восьмирічних і середніх школах, якими було охоплено 3,231 тисяча учнів, функціонувало лише близько 4 тисяч пришкільних гуртожитків на 146 тисяч місць, що далеко не задовольняло фактичних потреб. До того ж ці інтернати у переважній більшості були організовані на базі старих житлових приміщень без будь-якого побутового обладнання.

Відсутність пришкільних гуртожитків гальмувала здійснення загальної освіти. Проблеми чекали свого негайного вирішення. Однак і в наступні роки дефіцит місць у шкільних гуртожитках залишався високим.

За попередніми розрахунками, при організації підвозу дітей до школи необхідно було збільшити мережу інтернатів при школах принаймні до 269 тис. місць, тобто розширити їх ще на близько 114 тис. місць. І все ж плани введення в дію гуртожитків при школах систематично не виконувались.

Причиною такого становища були слабка матеріальна база, відсутність будь-яких умов для проживання дітей. Більшість пришкільних гуртожитків розмішувались у старих, малопристосованих, а іноді аварійних приміщеннях, без каналізації, водопроводу, центрального опалення.

У 1966 р. до законодавства про школу було внесено часткова зміни. Зокрема, скасовано професійну підготовку в загальноосвітніх школах. Вона не витримала випробувань життєвою практикою і реальними потребами учнів. Неможливо було навчати певної професії учнів усього класу чи й школи в цілому. Адже інтереси, уподобання, здібності, матеріальні умови кожного учня насправді визначали його професійний вибір.

З початку 70-х років в середніх школах поступово вводилась початкова військова підготовка старшокласників. Зокрема, на Вінниччині початкова військова підготовка була введена в Калинівській середній школі №1, Корделівській і Жовтневій середніх школах. Проте низка централізованих постанов вочевидь не могли вирішити нагальні проблеми освіти. [4, с. 49].

Отже, підсумовуючи все вище сказане можна дійти до висновку, що мета реформи - подолати недоліки в системі освіти, у змісті і методах навчання і виховання шляхом вдосконалення навчальних планів і програм, поліпшення рівня викладання, посилення відповідальності учнів за якість навчання так і не була досягнута через низку причин, у тому числі й економічних, ці та інші заходи не змогли докорінно поліпшити ситуацію в галузі освіти.

Література

1. Марчук О. закон про школу (1959 р.): обставини його прийняття / О. Марчук // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 06. Історія. - Випуск 14, 2016. - С. 113-122.

2. Грищенко А. Реформування шкільної освіти середини хх ст. у пресі Київської області / А. Грищенко. // Огляди джерел та документальні нариси. - 2014. - С. 109 - 116.

3. 90 років Вінницькому державному педагогічному університету імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2002. - С. 24.

4. Кукурудза О., Олещенко С. «Нарис з історії освіти і галузевої профспілки в Калинівському районі на вінниччині». - Калинівка, 2004. - С. 49.50.

5. Пироженко Л.В. Реформування змісту загальної середньої освіти (середина 60-х - початок 80-х рр. ХХ століття). - Київ, 2013. - 304 с.

6. Держархів Вінницької обл. ф. Р.2700., оп. 16, спр. 130, арк. 4.

7. Держархів Вінницької обл. ф. Р.4897., оп. 16, спр. 140, арк. 16.

References

1. Marchuk O. zakon pro shkolu (1959 r.): obstavyny yoho pryiniattia / O. Marchuk // Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia 06. Istoriia. - Vypusk 14, 2016. - S. 113-122.

2. Hryshchenko A. Reformuvannia shkilnoi osvity seredyny khkh st. u presi Kyivskoi oblasti / A. Hryshchenko. // Ohliady dzherel ta dokumentalni narysy. - 2014.- S. 109 - 116.

3. 90 rokivVinnytskomuderzhavnomupedahohichnomuuniversytetuimeniMykhailakotsiubynskoho. Vinnytsia, 2002. - S. 24.

4. KukurudzaO., OleshchenkoS. «NaryszistoriiosvityihaluzevoiprofspilkyvKalynivskomuraioninavinnychchyni». - Kalynivka, 2004. - S. 49.50.

5. Pyrozhenko L.V. Reformuvannia zmistu zahalnoi serednoi osvity (seredyna 60-kh - pochatok 80-kh rr. KhKh stolittia): Monohrafiia/av.: Pyrozhenko L.V.. - Kyiv, 2013. - 304 s.

6. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. f. R.2700., op. 16, spr. 130, ark. 4.

7. Derzharkhiv Vinnytskoi obl. f. R.4897., op. 16, spr. 140, ark. 16.

Размещено на Allbest.ru