Лінгвістичні основи формування монологічного мовлення учнів початкової школи

Размещено на http://allbest.ru

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Луців Світлана Ігорівна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич,

Анотація. Проблема формування умінь та навичок монологічного мовлення учнів початкової школи є актуальною та вивчена в роботах відомих науковців, які займалися цією проблематикою. Декілька з таких дослідників, які видали згадку, внесли вагомий внесок у теорію та практику формування монологічного мовлення учнів.

Постановка проблеми. На сучасному етапі модернізації початкової освіти особливою є проблема розвитку мовлення молодших школярів. Ця проблема тісно пов'язана з одним із найголовніших завдань з вивчення рідної мови, а саме формування духовної багатої мовної особистості, яка володіє необхідними вміннями та навичками для ефективного використання української мови в усіх видах мовленнєвої діяльності. Зв'язне мовлення має два види: діалогічне і монологічне. Монологічне мовлення є тривалим, послідовним викладом думки особою, без прямого мовного контакту зі слухачем. У діалозі людина постійно корегує своє мовлення залежно від реакції співрозмовника, але в монологічній ситуації такої можливості немає.

Тому дуже важливою є вміння передбачати реакцію слухача, поставити себе на місце та орієнтувати своє мовлення на сприйняття конкретної особи, ґрунтуючись на попередній оцінці її можливостей. Розвиток орієнтованого монологічного мовлення є одним із важливих завдань сучасної початкової школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для вирішення проблеми формування розумінь та навичок монологічного мовлення у молодших школярів багато науковців присвятили своє дослідження. Серед них можна назвати А. Богуша, Н. Басала, С. Вдовенка, В. Плахотника, Т. Полонську.

Мета статті - розкрити методику роботи над формуванням умінь та навичок монологічного мовлення учнів початкової школи на уроках української мови.

Виклад основного матеріалу. Проблему виникнення поняття усного мовлення вивчали численні вчені-психолінгвісти, психофізіології та психологи, серед яких можна назвати Л. Виготського, М. Жинкіна, І. Зимню, О.Леонтьєва, А. Лурію, Т. Рябову та інших. Вони присвятили свої дослідження процесу формування та розвитку усного мовлення у дітей.

Важливо зазначити, що усне і писемне мовлення мають тісний зв'язок, тому їх розвиток повинен відбуватися паралельно. Навіть на початковому етапі, коли дитина тільки навчиться читати й писати, усне мовлення створює головну роль.

Усне мовлення має свої характеристики та особливості. Воно вимагає озвучення і супроводження силами влади, такими як темп мовлення (прискорення або сповільнення), підвищення або зниження голосу, використання паузи, логічні наголоси, емоційне забарвлення тощо. Усне мовлення може бути підсилене мімікою, жестами та використанням наочних засобів.

Учень, у процесі усного мовлення, може легко встановити контакт з аудиторією або співрозмовником, щоб він бачив їхню реакцію і може адаптувати своє мовлення відповідно до потреб та реакції слухачів. Це дає усному мовленню більші виразні можливості та здатність сильніше впливати на аудиторію. В такому контексті усне мовлення має свої переваги порівняно з писемним мовленням.

Усне мовлення має певні недоліки, які випливають з його спонтанності та непідготовленості. У промовця, як правило, немає достатньо часу для обдумування композиції, планування висловлювання та точного підбору слів і виразних засобів мови. Це може призвести до коротких слів, повторень тих самих слів та певних помилок, таких як незавершені речення, неправильна їх структура, неточний вибір слів, неправильне утворення морфологічних форм тощо.

Проте не розглядати усне мовлення як недоброякісний варіант писемного мовлення. Воно має свій власний синтаксис, лексичні ресурси та стилістику. Усне мовлення володіє своєю специфікою і може передавати інформацію та виразити думки з різною емоційністю та експресивністю.

Одним зі способів подолання недоліків усного мовлення є систематична робота над його розвитком та вдосконаленням. Методика роботи над усним мовленням на уроках української мови може включати такі етапи:

1. Розвиток словникового запасу та граматичних навичок шляхом систематичного вивчення нових слів, виразів і граматичних правил.

2. Вправи на побудову зв'язних мовленнєвих висловлювань, які спонукають учнів складати речення, а потім пов'язувати їх у тексті.

3. Рольові ігри, драматизації та діалоги, які допомагають учням навчитися виражати свої думки, переконливо аргументувати свою позицію та встановити контакт зі співрозмовником.

Усне мовлення має свої особливості, які відрізняють його від писемного мовлення. Основні характеристики усного мовлення включають:

Зверненість до слухача або слухачів: усне мовлення передбачає прямий контакт з аудиторією, промовець звертається до слухачів, спрямовує своє висловлювання на них.

Контактність зі співрозмовником: Промовець активно спостерігає за реакцією слухачів та може змінювати свої наміри та перебудовувати висловлювання відповідно до цього контакту.

Багатство інтонаційного оформлення: усне мовлення використовує різноманітні інтонації, які допомагають передати емоції, наголосити, акцентувати певні думки та ідеї.

Використання позамовних засобів: мовлення супроводжує мімікою, жестами, рухами тіла та поглядами, що додатково підкреслює інтонаційне забарвлення та розуміє між словами і невербальними елементами.

Певний темп: усне мовлення має свій ритм і темп, які можуть бути прискореними або сповільненими в залежності від контексту та мети висловлювання.

Специфічний набір мовних і мовленнєвих засобів: усне мовлення управляє всіма виразними засобами, такими як фразеологізми, емоційні слова, жаргонізми та інші, які допомагають виразити настрій, ставлення та індивідуальні особливості.

Так, писемне мовлення відрізняється від усного мовлення і має свої особливості. Основні характеристики писемного мовлення включають:

Візуальне сприйняття: писемне мовлення передається через зорове сприйняття, останній текст читається і сприймається візуально.

Контекстність і розгорнутість: писемне мовлення має більш розгорнутий характер, далі автор має можливість висловити свою думку, наступну встановити міркування та детально розробити задум.

Просторова організація: письмове мовлення має чітку структуру та організацію, наприклад, текст абзаців, заголовків, розділів, що сприяє логічній побудові тексту.

Відсутність зворотного зв'язку: у писемному мовленні відсутня можливість взаємодіяти зі співрозмовником та отримувати миттєву реакцію на висловлювання.

Вчитель початкової школи відіграє важливу роль у формуванні правильності мовлення учнів. Одним з аспектів правильності мовлення є дотримання літературної норми, яка визначає правила використання мовних одиниць, наприклад, правильного вживання слів, граматичних конструкцій та вимовних звуків.

В усному мовленні особливу увагу слід звернути на орфоепію, яка вивчає правильну вимову звуків і наголосів. Вчитель повинен виробляти у дітей вміння вимовляти слова чітко і зрозуміло, дотримуючись літературної норми мовлення. Використання правильної орфоепічної моделі дозволяє уникати недоліків вимови і забезпечує зрозумілість мовлення для співрозмовника.

У початковій школі основний курс рідної мови спрямований на формування правильності мовлення учнів. Цей курс включає в себе не тільки вивчення теоретичних мовних знань, але й їх практичне застосування в мовленнєвій практиці. Під час вивчення рідної мови учні ознайомлюються з правилами вживання слів, будови речей, правильного вживання частин мови та інших мовних аспектів. Вони також вчаться визначати й виправляти помилки в мовленні, зокрема, неправильне вживання слів чи граматичних конструкцій.

Додаткові теоретичні знання, учні підтримують можливість використовувати їх у мовленнєвій практиці. На уроках української мови застосовуються вправи на формування мовленнєвих навичок, які допомагають учням відчути практичне застосування мовних правил та уникнути помилок у мовленні. Крім того, важливу роль у формуванні правильності мовлення співчувають також позаурочна діяльність, як наприклад читання художньої літератури, складання розповідей чи творів, участь у мовленнєвих конкурсах тощо. Це додатково учням закріпити отримані знання та навички та розвивати власне мовлення.

Позаурочна діяльність грає важливу роль у формуванні правильності мовлення учнів. Читання художньої літератури має значний вплив на розвиток мовних здібностей та збагачення словникового запасу. Під час читання учні знайомляться з різноманітними літературними стилями, правильним проживанням слів та виразів, а також навчаються аналізувати й висловлювати свої думки щодо прочитаного.

Складання розповідей чи творів також сприяє формуванню правильності мовлення. Учні підтримують можливість виразити свої думки та ідеї у формі листа, дотримуючись правил граматики та орфографії. Це спонукає їх уважніше ставитися до власного мовлення, ретельніше перевіряти та виправляти помилки.

Участь у мовленнєвих конкурсах, дебатах або виступах перед аудиторією також є чудовим засобом розвитку правильності мовлення. Під час таких заходів учні навчаються структурувати свої думки, виражати їх чітко, дотримуватись граматичних та фонетичних норм. Вони підтримують можливість випробувати свої комунікативні навички та зростати як мовці.

Таким чином, позаурочна діяльність, така як читання, творче написання та участь у мовленнєвих заходах, доповнює основний курс рідної мови та сприяє формуванню правильності мовлення школярів. Вона додатково закріплює отримані знання та навички та розширює лексичний запас.

Формування умінь та навичок усного переказу починається з першого класу і має велике значення для розвитку зв'язного мовлення учнів. Учні вивчають різні види переказів, які сприяють розвитку їх мовленнєвих навичок і вмінь висловлювати свої думки та сприймати інформацію. Детальний переказ на основі учням навчитися передавати основну інформацію про прочитаний текст, звертаючи увагу на деталі та наступну подію. Учитель може використовувати методику розбиття тексту на частини, запитання до тексту, допомагати учням виділяти головне і зрозуміло висловлювати його.

Стислий переказ спрямований на формування уміння виділяти інформацію та переказувати її більш лаконічно. Учні вчаться відокремлювати головне від другорядного і виражати це у своїх висловлюваннях. Методику проведення стильного переказу можна базувати на складанні плану, використовуючи ключові слова та фрази, а також на тренуванні учнів у формулюванні конкретних і коротких висловлювань.

Вибірковий переказ дозволяє учням самостійно вибирати найбільш цікаву або найбільш значущу інформацію для переказу. Цей вид переказу стимулює творче мислення учнів, допомагає розвивати їх здатність виділяти головні ідеї і власні думки [1, С. 76].

Початкова ланка нової структури, яка охоплює період з першого до четвертого класу, є першим етапом у розвитку дітей, де закладаються основи всебічного розвитку і формування різних навичок. Одним із головних завдань початкової ланки є розвиток навичок свідомого та виразного читання. Учні вивчають літературу, звуки та склади, що дозволяють їм засвоїти навички читання. Поступово вони переходять до читання словесних та речей, розуміння прочитаного тексту, уміння виражати свої думки та ідеї за допомогою читання. Формування грамотного письма також приділяється великою увагою. Учні вивчають правила каліграфії, правильні установки рук під час письма, вчаться писати букви, слова, пропозиції та навіть короткі тексти. Це сприяє розвитку моторики рук та формуванню навичок грамотного письма.

Удосконаленні зв'язного мовлення школярів ускладнення вироблення вмінь описувати предмети, явища та навколишній світ. Учні вчаться точно та образно передавати інформацію, використовуючи слова, фрази та речення. Вони навчаються структурувати свої думки та виражати їх компоненти та зрозуміло для оточуючих [2, С. 132].

Опис є видом тексту, в якому розкриваються ознаки предмета, явища, процесу чи дії. Уміння описувати має велике значення для розвитку дитячої спостережливості, логічного мислення та мовлення, а також для формування навичок структурування думок і виразу їх у відповідній композиційній формі. Опис передбачає детальне висвітлення основних характеристик об'єкта або явища, таких як його вигляд, форма, розмір, колір, текстура, функції, властивості тощо. Автор обирає інформацію, яка найбільше повно відображає сутність описуваного об'єкта та має зв'язок із змістом і присиланням.

Дослідження та література, присвячена мовленнєвому розвитку молодших школярів, надають цінну інформацію про стан їхнього мовлення. Спостереження за мовленням дітей, які приходять до школи, дають можливість зробити певні висновки.

Можна зазначити, що деякі частини дітей вже здатні скласти елементарні описи найпростіших, їм добре відомих предметів. Однак цей процес відбувається на інтуїтивному рівні, без належної свідомості про структуру опису та мовленнєві засоби, які можна використовувати для передачі деталей і характеристик предметів.

Це потенціал та можливості дітей у розвитку описового мовлення. Важливим завданням для педагогів є допомога учням усвідомлювати та удосконалювати їхні описові навички. Це можна зробити шляхом систематичного навчання структури опису, вибору правильних слів та виразів, використання різноманітних мовних засобів для передачі деталей та емоцій.

Застосування відповідних методик та практичних вправ допоможе молодшим школярам усвідомити та покращити свої навички описового мовлення. Це забезпечити їм можливість більш точно та виразно передавати характеристики предметів, розвивати їхню мовленнєву компетентність і сприяти подальшій успішній роботі над іншими видами текстів [2, С. 176].

Так, вчителям необхідно усвідомлювати, що формування вмінь будувати тексти-описи учням другого класу потребує систематичного підходу. Цю роботу, яку слід проводити не лише на спеціальних уроках, присвячених описовому мовленню, а й під час вивчення лексико-граматичного матеріалу.

Організація цієї роботи може бути спрямована на те, щоб учні усвідомили та практично засвоїли весь комплекс дій, більшість для побудови тексту-опису. Розпочати можна з опису нескладних предметів, таких як речі, тварини, рослини, після їх розгляду та бесід про характерні ознаки. Під час вивчення лексико-граматичного матеріалу вчителі можуть акцентувати увагу на словах та виразах, що стосуються опису предметів. Наприклад, під час вивчення прикметників можна навести приклади опису предметів за їхніми характеристиками. Застосування вправ, що включають описи предметів, також буде корисним для практичного засвоєння цих навичок.

Важливо, щоб учні мали можливість спостерігати предмети, про які вони повинні робити описи, та вести бесіди про їх характерні ознаки. Це допоможе їм розширити свій словниковий запас та побудувати більш детальні й точні описи.

Так, враховуючи мету висловлювання, при складанні творів-описів молодші школярі ознайомлюються з особливостями функціональних стилів мовлення. Вони вчаться використовувати мовні засоби, враховуючи вимоги конкретної мовленнєвої ситуації. Це їм практично опанувати рідну мову як засіб спілкування. Програми з української мови для початкової школи спрямовані на розвиток учнівського мовлення та формування в них навичок опису різних об'єктів. Вони націлюють класоводів на виготовлення в учнів умінь будувати змістовні, точні та виразні описи, розкривати характеристики предметів, явищ, процесів тощо.

Висновки. Під час вивчення української мови вчителі мають можливість навчати учнів за допомогою різноманітних мовних засобів для передачі ознак предметів. Вони можуть використовувати завдання та вправи, які спонукають учнів докладно описувати об'єкти за їх зовнішнім виглядом, характеристиками, функціями тощо. Такий підхід розвивати мовленнєву компетентність учнів та розширювати їхній словниковий запас

Література:

1. Максименко Н. Б.ЃCКачак Т. Б. Технології вивчення предметів галузі «Мови і літератури» в початковій школі: Навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2015. 100 с.

2. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. К. : Генеза, 1999. 368 с.

3. Савчук Б. Українська етнологія. Івано-Франківськ : Лілея, 2004. 280 с.

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 т. Т. 1. : Радянська школа, 1976. 654 с.

Размещено на Allbest.ru