Інноваційні підходи до викладання історії у закладах вищої освіти: від традиційних методів до цифрових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаська медична академія

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ВІД ТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДІВ ДО ЦИФРОВИХ РЕСУРСІВ

Козлова Лілія Борисівна кандидат історичних наук,

доцент кафедри гуманітарних дисциплін

Анотація

Новаторські стратегії педагогічного процесу викладання історії вищої освіти зазнають значних трансформацій - від звичних традицій до використання передових цифрових ресурсів.

Сучасний стрімкий розвиток технологій і доступ до цифрових ресурсів дозволяють викладачам використовувати нові інструменти для створення активного, цікавого та ефективного навчального середовища.

У контексті нової освітньої парадигми наголошується на важливості визнання здобувача вищої освіти як активного учасника сучасного суспільства та робиться наголос на розвитку постійної пізнавальної активності. Це призводить до суттєвої трансформації освітніх програм, методів і технологій навчання.

У сучасних умовах у навчанні набуває визнання системно-діяльнісний підхід, що спрямовує увагу на використання активних методів пізнання. Помітний акцент на проблемних, багатокомпонентних моделях занять, спрямованих на стимулювання творчості та колективної співпраці. Використання цих підходів сприяє стимулюванню розвитку ключових умінь здобувачів вищої освіти: когнітивних, регулятивних, комунікативних тощо.

Завдяки швидким і різноманітним змінам технологій цифрові ресурси та інструменти змінюють парадигму історичної освіти. Традиційні лекції та підручники стикаються з віртуальними турами, інтерактивними платформами та груповими проектами, даючи здобувачу освіти можливість активно та змістовно зануритися в матеріал. Ця зміна сприяє глибшому розумінню історичних подій, розвиває критичне мислення та аналітичні навички.

Важливо відзначити, що інноваційні підходи не замінюють, а доповнюють традиційні методи. Враховуючи важливість фундаментальних знань і концепцій, важливо підтримувати баланс між інноваціями та збереженням історії.

Ключові слова: інновації, заклади вищої освіти, традиційні методи, цифрові ресурси.

Annotation

Kozlova Liliya Borisovna Candidate of historical sciences, associate professor of the Department of Humanities, Herkasy Medical Academy, Cherkasy

INNOVATIVE APPROACHES TO TEACHING HISTORY IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION: FROM TRADITIONAL METHODS TO DIGITAL RESOURCES

Innovative strategies of the pedagogical process of teaching the history of higher education are undergoing significant transformations - from the usual traditions to the use of advanced digital resources.

Today's rapid development of technology and access to digital resources allow teachers to use new tools to create an active, interesting and effective learning environment.

In the context of the new educational paradigm, the importance of recognizing the student as an active participant in modern society is emphasized and emphasis is placed on the development of constant cognitive activity. This leads to a significant transformation of educational programs, teaching methods and technologies.

In modern conditions, a system-activity approach is gaining recognition in education, which directs attention to the use of active methods of learning. There is a noticeable emphasis on problem-based, multi-component lesson models aimed at stimulating creativity and collective collaboration. The use of these approaches helps stimulate the development of students' key skills: cognitive, regulatory, communicative, etc.

Thanks to rapid and diverse changes in technology, digital resources and tools are changing the paradigm of history education. Traditional lectures and textbooks collide with virtual tours, interactive platforms, and group projects, giving students the opportunity to actively and meaningfully immerse themselves in the material. This change contributes to a deeper understanding of historical events, develops critical thinking and analytical skills.

It is important to note that innovative approaches do not replace, but complement traditional methods. Given the importance of fundamental knowledge and concepts, it is important to maintain a balance between innovation and historical preservation.

Keywords: innovations, institutions of higher education, traditional methods, digital resources.

Постановка проблеми

Постановка проблеми в контексті інноваційної методики викладання історії у Закладі вищої освіти передбачає аналіз сучасних викликів і недоліків традиційних підходів до викладання історії. Однією з ключових проблем є необхідність адаптації освітніх методів до мінливих вимог сучасного суспільства та викликів глобалізації.

Традиційні методи навчання, які базуються на лекційній формі та відтворенні фактів, можуть не задовольнити потреб сучасних здобувачів освіти, активних, зацікавлених у глибокому розумінні та аналізі історичних подій. Такі методи також можуть бути менш ефективними для розвитку критичного мислення та аналітичних навичок, які необхідні для успішної адаптації до сучасних викликів.

Ще однією проблемою є недостатня активність та залучення здобувачів освіти до навчального процесу. Традиційні методи можуть призвести до пасивного сприйняття матеріалу та недостатньої мотивації до самостійного опрацювання історичної інформації.

Крім того, відсутність використання сучасних технологій та інтерактивних засобів може обмежити можливості поглибленого вивчення історії. Це може призвести до втрати інтересу учнів і недостатнього засвоєння матеріалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз підходів методики викладання історії у Закладі вищої освіти виявляється в творчості провідних методистів, таких як В. Дубінський, Г. Яковенко, а також О. Пометун. У їхніх наукових працях частково розкривається проблематика особливостей навчального процесу на курсі історії у закладах вищої освіти.

Мета статті - детальне дослідження і аналіз інноваційних підходів до викладання історії в Закладах вищої освіти, зокрема в контексті переходу від традиційних методів навчання до використання цифрових ресурсів.

Виклад основного матеріалу

інноваційний цифровий викладання історія

Глобалізація та посилення міжнародної співпраці ставлять перед Закладами вищої освіти завдання підготовки конкурентоздатних фахівців, здатних адаптуватися до швидкозмінного світу. Інноваційні методи викладання дозволяють акцентувати на розвитку критичного мислення, творчих навичок, вмінь розв'язувати проблеми та працювати в колективі, що відповідає вимогам сучасного ринку праці.

У сучасному світі також існує потреба у формуванні в здобувачів вищої освіти критичного ставлення до інформації, уміння швидко її аналізувати та опрацьовувати. Інноваційні підходи дозволяють залучати різноманітні джерела інформації, включаючи цифрові ресурси та онлайн-джерела.

Відповідно до чинного в Україні Закону «Про інноваційну діяльність» інноваціями можуть бути визначені нові або вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи іншого характеру, які суттєво поліпшити якість і структуру виробництва та соціальної сфери.

У сучасних умовах вищої освіти актуальними є проблеми, пов'язані з впровадженням інноваційних технологій і методик навчання. Це зумовлено підвищенням гуманізації та гуманізації змісту технічної освіти, введенням нових предметів і, як наслідок, підвищенням попиту на науково-педагогічних працівників, здатних реалізувати інноваційний підхід у реалізації цих тенденції в процесі навчання та навчання [2].

Показово, що викладачам надається можливість створювати та впроваджувати власні інноваційні методики навчання, сприяючи тим самим поступовому переходу вищої освіти на новий рівень.

Важливою вимогою є вміння педагогічних працівників адаптувати та застосовувати інноваційні підходи до навчання відповідно до потреб та можливостей здобувачів вищої освіти. Це дає змогу створити більш захоплююче та ефективне навчальне середовище, сприяючи активному засвоєнню знань, розвитку творчих здібностей та формуванню критичного мислення здобувачів вищої освіти [1].

Освітні інновації характеризуються як спрямований процес поступових змін, що ведуть до трансформації цілей, змісту, методів, форм навчання, а також стилів діяльності. Головною метою таких змін є адаптація навчального процесу до сучасних вимог та соціальних запитів ринку праці.

Проте важливо враховувати, що впровадження та закріплення інновацій в освітній практиці має супроводжуватися позитивними перетвореннями. Іншими словами, інноваційні підходи мають стати ефективними засобами вирішення актуальних завдань конкретного навчального закладу та пройти експериментальну перевірку перед остаточним застосуванням [1].

При цьому ключовими аспектами впровадження інноваційних методів є моделювання сучасних підходів, організація нетрадиційних форм занять (лекції, практичні заняття, семінари), індивідуалізація засобів навчання, використання різноманітних форм навчання залежно від вибору здобувачів вищої освіти, поглиблення знань, сприяння проблемному підходу.

Крім того, це науково-експериментальне навчання при вивченні нового матеріалу, розробка нової системи контролю та оцінювання знань здобувачів вищої освіти, а також використання сучасних комп'ютерних і мультимедійних засобів для підвищення ефективності навчання.

Розширення освітнього простору на основі електронно-інформаційного освітнього середовища, а також залучення додаткових зовнішніх сервісів та налагодження тісного зв'язку між викладачами та здобувачів вищої освіти. Використовуючи наявні можливості єдиного освітнього простору Закладу вищої освіти, створюється платформа для взаємодії.

Наприклад, це може бути форум для обговорення питань, чат для миттєвого спілкування, а також система обміну повідомленнями. Велика увага приділяється оцінюванню знань здобувачів вищої освіти за допомогою завдань, тестів та інших засобів [3,67].

Однак однією з проблем є встановлення ефективного зворотного зв'язку. Крім того, ваше завдання -- за допомогою сервісів оцінити рівень задоволеності здобувачів вищої освіти викладанням дисципліни в тестовому режимі. Отримана інформація може бути використана для вдосконалення навчального процесу та підвищення якості навчання [3,67].

Таким чином, розширення можливостей електронно-інформаційного освітнього середовища та інтеграція сторонніх сервісів у навчальний процес сприяють покращенню комунікації між викладачами та здобувачами вищої освіти, а також сприяють контролю якості освіти. Протест, вирішення питань зворотного зв'язку є важливою складовою успішного впровадження цих інноваційних практик.

Використання цифрових засобів та інтерактивних платформ вимагає від викладачів високої компетентності в цифровій грамотності та організації навчального процесу в онлайн-середовищі. Додатково, питання захисту персональних даних здобувачів вищої освіти та конфіденційності інформації також мають бути належним чином вирішені.

Інновації в освіті мають бути спрямовані на створення більш стимулюючого, динамічного та інтерактивного середовища, що сприяє залученню с здобувачів вищої освіти до навчання та розвитку їх творчих здібностей. Такі зміни є ключовим елементом забезпечення якісної освіти, яка готує молодь до викликів сучасного світу та сприяє їх успішному інтегруванню на ринку праці [4].

Традиційні методи викладання історії, донедавна були основними елементами навчального процесу. Однак із появою сучасних технологій і доступом до цифрових ресурсів перед викладачами відкриваються нові можливості. Інноваційні підходи дозволяють покращити залучення здобувачів освіти і глибше зрозуміти матеріал.

Одним із ключових аспектів інноваційного навчання історії є перехід від пасивного сприйняття інформації до активної взаємодії з матеріалом. Віртуальні тури, інтерактивні майданчики та відеоматеріали роблять навчальний процес більш захоплюючим та доступним. Здобувачі освіти можуть досліджувати історичні події віртуально, обмінюючись досвідом та дискутуючи з однолітками [4].

Інноваційні методи сприяють розвитку критичного мислення та аналітичних навичок. Здобувачі освіти вчяться аналізувати різні точки зору на історичні події, що є надзвичайно актуально в сучасних історичних реаліях, перевіряти надійність джерел і розвивати навички критичної оцінки.

Значний вплив на розвиток як професійних, так і особистісних якостей майбутніх спеціалістів має включення в навчальний процес активних форм навчання.

У сучасних умовах системи інтерактивного навчання з гуманітарних дисциплін можна розглядати як сукупність методів і технологій, у тому числі технологій дистанційного навчання, які мають свою специфіку та логіку. Наприклад, інтерактивна система навчання історії може поєднувати такі компоненти:

Компетентний підхід до вивчення та викладання історії: цей підхід включає метод сократівського діалогу, який сприяє активному обговоренню та аналізу історичних питань.

Технологія продуктивної діяльності інтелекту: курс підвищення творчої компетентності сприяє розвитку творчих умінь учнів.

Збірник статей і методичних матеріалів «Використання інтерактивних методів у викладанні історії»: цей ресурс може містити матеріали для підготовки викладачів і студентів до використання інтерактивних методів навчання.

Інтерактивні методи навчання як частина соціальної освіти: Розглядаються різні підходи до інтерактивного навчання в контексті соціальної освіти.

Малі групи та їх ефективна організація: розглянемо, як організувати роботу в малих групах та правила ефективної співпраці.

Навчання професійним навичкам: включає інтерактивні методи практичного розвитку практичних навичок здобувачів освіти.

Відгуки та практичні поради: Допомагає підвищити залученість здобувачів освіти і покращити процес навчання.

Застосування інтерактивних методів викладання історії сприяє активній підготовці майбутніх спеціалістів, які зможуть ефективно використовувати свої знання та вміння на ринку праці.

Засвоєння історичної інформації з використанням знань з інших галузей наук: інноваційні методи навчання стимулюють студентів застосовувати знання з різних галузей наук (наприклад, соціології, економіки, політики) для кращого розуміння історичних подій та їх впливу на сучасність [1].

Інноваційні підходи до навчання історії України у Закладах вищої освіти спираються на глибокий гуманістичний підхід, спрямований на розвиток і самовдосконалення особистості, а також на розкриття її потенціалу та творчих здібностей. Ці методи створюють сприятливі умови для оптимізації навчального процесу та формування висококваліфікованих спеціалістів [1].

Інноваційні методи навчання історії у ЗВО сприяють глибокому розвитку особистості здобувачів освіти, формуванню критичного мислення та аналітичних здібностей.

Вони допомагають створити стимулююче та інтерактивне навчальне середовище, де здобувачі освіти можуть активно залучатися до вивчення історії України, а також виявляти свій творчий потенціал.

Інноваційні методи викладання історії у ЗВО відображають сучасні підходи до навчання, які спрямовані на глибоке розуміння минулого та його впливу на сьогодення. Ці підходи активно враховують не лише фактичну історичну інформацію, а й ширший контекст соціокультурних і глобальних процесів.

При використанні інноваційних методів навчання історії здобувачі освіти мають можливість активно взаємодіяти з матеріалом через дискусії, проекти, рольові ігри та практичні завдання. Це дозволяє їм не лише здобувати знання, а й використовувати їх у реальних умовах, аналізувати причинно-наслідкові зв'язки, розвивати аналітичне та критичне мислення [4].

Застосування інноваційних методів також передбачає використання сучасних технологій та цифрових ресурсів. Візуалізувати історичні події можна за допомогою мультимедійних матеріалів, інтерактивних візуалізацій та віртуальних турів. Це допомагає створити більш привабливе та інформативне навчальне середовище, яке сприяє глибокому вивченню історичних фактів і концепцій [4].

При всій актуальності інноваційних методів, важливо зберегти баланс між ними і традиційними підходами. Базові поняття і фундаментальні знання не втрачають свого значення. Правильне поєднання інновацій і традицій може забезпечити глибоке і збалансоване засвоєння історичних знань.

Інноваційні методи навчання історії також покликані підготувати здобувачів освіти до розв'язання складних сучасних проблем. Вони навчають аналізувати історичні помилки та досягнення, розуміти різні підходи та точки зору, адаптуватися до змін і розробляти конструктивні рішення.

Таким чином, інноваційні методи навчання історії у ВНЗ є важливим кроком до забезпечення високоякісної освіти, яка формує глибоке розуміння історичних процесів та навички аналізу, критичного мислення і творчості. Вони допомагають студентам не лише засвоїти факти, але й розглядати історію як важливий інструмент для розуміння світу та власної ролі у ньому.

Висновки

Інноваційні підходи до викладання історії у ЗВО відкривають широкі можливості для вдосконалення навчального процесу. Вони сприяють активному навчанню, глибокому розумінню історичних подій та розвитку критичного мислення. Проте успіх вимагає збалансованого підходу та уваги до дотримання основних принципів історичної освіти.

Література